Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/3785/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано для оприлюднення: 29.07.2016. Зареєстровано: 31.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2016.

Результат оскарження 10.09.2019 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		28 липня 2016 року                     № 826/3785/16
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1 до  Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 17.06.2015 року №8236-17, податкову вимогу №299-16 від 27.01.2016 року, рішення про опис майна у податкову заставу №185 від 29.01.2016 року; стягнення з Державного бюджету України на користь позивача неправомірно нарахований та сплачений позивачем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25  000 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення  та прийняті на його підставі податкова вимога, рішення про опис майна є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом змін та рішення з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року. 
		Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача,  всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд  - 
		ВСТАНОВИВ:
		Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 267.6 ст. 267 ПКУ прийнято податкове повідомлення рішення від 17.06.2015 №8236-17 (далі - оскаржуване рішення), яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25    000, 00 грн. 
		27.01.2016 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкову вимогу №299-16, якою повідомлено позивача, що станом на 26.01.2016 року сума податкового боргу за узгодженим грошевим зобов'язанням становить 25  000 грн.
		Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві 29.01.2016 року прийнято рішення №185 про опис майна позивача у податкову заставу.
		Статтею 4 Податкового кодексу України визначені основні засади, на яких ґрунтується податкове законодавство України. Зокрема, до основоположних принципів податкового законодавства належать: - визначений в п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Кодексу принцип рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, яким передбачено забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; 
		- визначений в п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Кодексу  принцип презумпції правомірності рішень платника податку, згідно якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;
		- визначений в п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Кодексу  принцип соціальної справедливості,  яким передбачено установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;
		- визначений в п.п. 4.1.9. п. 4.1. ст. 4 Кодексу принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, тощо. 
		Будь-які нормативні акти в сфері оподаткування та зміни до них мають ґрунтуватись на вказаних  вище принципах та не суперечити їм.
		Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014 зміни до Податкового кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2015, зокрема,  введено новий транспортний податок.  
		Відповідно до п. 267.1.1 п. 267.1. ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
		Визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п. 267.5.1. п 267.5 ст. 267 Кодексу). 
		Податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. 
		Відповідно до п.п. 10.1.1. п.10.1 ст. 10 та ст. 265 Податкового кодексу України транспортний податок у складі податку на майно віднесений до місцевих податків. 
		Питання щодо встановлення податку на майно відповідно до вимог цього Кодексу вирішують місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом. 
		Особливістю місцевих податків та зборів є те, що вони установлюються конкретною сільською, селищною, міською  радою, але в межах тих податків та зборів, що передбачені Податковим кодексом України (п.п. 4.2 , 4.4, 10.4 Кодексу).  
		Відповідно до п. 12.3. ст. 12  Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
		Пунктами 12.3.1. - 12.3.4. п. 12.3. ст. 12  Податкового кодексу України визначено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні     статтею 7     цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених     розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
		Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.
		Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
		Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів визначені в п.12.4. Податкового кодексу України.
		Зокрема, до повноважень місцевих рад належить до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду (п. 12.4.3. Кодексу).
		Відповідно до п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених     підпунктом 12.3.4 цієї статті.
		Разом з цим п. 5 р. XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом.
		Отже, безпосереднє встановлення місцевих податків, а отже і транспортного податку, віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
		Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України.
		Отже, Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків. А, власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - це є компетенцією відповідних місцевих рад.
		Київською міською радою прийнято рішення від 28.01.2015 №58/923 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5639", яким затверджено положення про транспортний податок.
		Розділом 1 Положення про транспортний податок  визначено, наступне: платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення є об'єктами оподаткування.
		Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
		Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення.
		Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення.
		Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
		Судом встановлено, що вказане вище рішення Київської міської ради, було опубліковане у газеті "Хрещатик" 06.03.2015 року.  
		Отже, рішення, яким введено транспортний податок на території міста Києва, набирає законної сили та застосовується з початку бюджетного періоду, що настає після його оприлюднення, що відбулось 06.03.2015.
		Статтею 3 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. 
		Оскільки рішення Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923 в частині встановлення податку на транспорт на 2015 рік прийняте 28 січня 2015 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
		При цьому, норми п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 та п.п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України вказують, що у разі коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, приймати рішення на користь платника податків.
		В силу положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" врахування у контексті розгляду даної справи висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.01.2011 року у справі "Щокін проти України" та від 07.07.2011 року у справі "Серков проти України" в частині необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.
		З урахуванням викладеного вище, визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку за  2015 рік, враховуючи, що рішення місцевої ради про введення на території міста цього податку було оприлюднене лише в березі 2015 року, не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним. 
		Відповідно до п. 57.3. ст. 57 ПКУ у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6    пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
		З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено визначену спірним податковим повідомленням-рішенням суму грошового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб, що підтверджується квитанцією від  26.02.2016 №1.
		Згідно пп. 60.1.1 ст. 60 ПКУ податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.
		Отже, з 26.02.2016, дати оплати позивачем грошового зобов'язання, спірне податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним та не порушує права, свободи та інтереси позивача.
		Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою   статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої    статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга   статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених   Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
		Отже, хоча й оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, проте на час вирішення справи є відкликаним у зв'язку зі сплатою позивачем грошового зобов'язання та не порушує права та свободи позивача, отже позовні вимоги в частині скасування такого податкового повідомлення-рішення не підлягають задоволенню.
		Протиправність податкового-повідомлення рішення №8236-17 від 17.06.2015 прямо вказує на наявність підстав для скасування прийнятих на його основі податкову вимогу №299-16 від 27.01.2016 року, рішення про опис майна у податкову заставу №185 від 29.01.2016 року.
		Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		Згідно з положеннями ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.  
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Позов задовольнити частково.
		2.          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №8236-17 від 17.06.2015 прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському   районі ГУ ДФС у м. Києві.
		3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському   районі ГУ ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу №185 від 29.01.2016 року.
		4. Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві №299-16 від 27.01.2016 року.
		5. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
		6.  Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 551,21 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському   районі ГУ ДФС у м. Києві.
		 
		Постанова набирання законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Суддя                                                                                                  В.І. Келеберда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...