Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/4704/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання.
Надіслано для оприлюднення: 03.08.2016. Зареєстровано: 03.08.2016. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 760/4704/16-ц
		Провадження №2/760/3161/16
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 липня 2016 року Солом'янський районний суд м.Києва в складі:
		головуючого судді - Кушнір С.І.
		при секретарі - Беро В.Ю.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Девятої Київської державної нотаріальної контори, Головного територіального управління юстиції у місті Києві, 3-я особа ОСОБА_4 про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на авторські майнові права, - 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач ОСОБА_1 12.03.2016 р. звернулась до суду з позовом до Девятої Київської державної нотаріальної контори, в якому просила скасувати постанову державного нотаріуса Девятої Київської державної нотаріальної контори Бочкової Н.Г. про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 3586/02-31 від 21 грудня 2015 р. та зобов'язати державного нотаріуса Девятої Київської державної нотаріальної контори, Бочкову Н.Г., видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ? частки авторських майнових прав ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на його твір «ІНФОРМАЦІЯ_2».
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_6, про що в Книзі реєстрації смертей 09 липня 2007 р. було зроблено актовий запис № 13157. За життя її батьком було складено заповіт.
		Після смерті батька відкрилася спадщина на належне йому майно. З наявними відповідними документами позивач звернулася до Девятої Київської державної нотаріальної контори з наміром прийняти спадщину. 27 листопада 2007 р. державним нотаріусом, Бочковою Н.Г., було відкрито та зареєстровано спадкову справу за № 43519586. На частину спадщини батька позивачем були отримані свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
		Також, як зазначає позивач, вона мала отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на авторські майнові права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_2», який був створений її батьком за час його життя. Перша публікація цього твору була здійснена Військовою академією протиповітряної оборони сухопутних військ ім. Маршала Радянського Союзу ОСОБА_7 у 1993 р.
		Однак, 21 грудня 2015 р. державним нотаріусом Бочковою Н.Г. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на твір ОСОБА_6, мотивовану наступним: «в зв'язку з тим, що згідно з даними Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір, станом на 05.11.2014 р. ОСОБА_6 не є автором жодного із зареєстрованих творів».
		Також позивач зазначає, що на запит її представника до Генерального штабу Збройних Сил України щодо отримання інформації, необхідної для оформлення спадкової справи після смерті гр. ОСОБА_6, було надано відповідь, що в бібліотеці Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського є в наявності книга видання Військової академії протиповітряної оборони сухопутних військ імені Маршала Радянського Союзу ОСОБА_7, автор - ОСОБА_6, інвентарний номер 152291, один екземпляр. Як вбачається з додатків до відповіді, цією книгою є твір «ІНФОРМАЦІЯ_2», на який позивач і мала отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом. 
		Позивач вважає таку відмову нотаріуса незаконною та такою, що суперечить законодавству України.
		Ухвалою суду від 14.04.2016 року за клопотанням представника позивача в якості співвідповідача залучено Головне територіальне управління юстиції у місті Києві.
		Ухвалою суду від 31.05.2016 року до участі справі в якості 3-ї особи залучено ОСОБА_4. 
		Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі з підстав зазначених в ньому, посилаючись на те, що позивачкою належним чином було підтверджено нотаріусу факт створення твору та факт того, що спадкодавець був його автором, а тому вимога надати правовстановлюючі документи на незареєстрований твір є необґрунтованою, і постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії є незаконною та підлягає скасуванню. Вважає, що при відмові у видачі свідоцтва про право на спадщину державний нотаріус Девятої Київської державної нотаріальної контори порушила вимоги Закону України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, оскільки не передбачено таку підставу відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину на авторські майнові права, як відсутність реєстрації цих прав у державних реєстрах. Належним документом, що підтверджує авторство спадкодавця, є лист Генерального штабу Збройних Сил України від 02.06.2015 р. № 323/1008, який був наданий нотаріусу. Таким чином, відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з непідтвердженістю відомостей про реєстрацію авторського права у Державній службі інтелектуальної власності України є безпідставною. Враховуючи вищевикладене, просила позов задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідача Девятої Київської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. На адресу суду надіслав листа, де зазначив, що представництво інтересів Девятої Київської державної нотаріальної контори по даній справі здійснює Головне територіальне управління юстиції в місті Києві, також просив розглядати справу без їх участі та прийняти рішення згідно діючого законодавства України.
		Представник відповідача Головного територіального управління юстиції у місті Києві в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки з матеріалів позовної заяви не вбачається факт порушення прав позивача державною нотаріальною конторою. Підстав для вчинення нотаріальної дії у нотаріуса Девятої Київської державної нотаріальної контори немає, оскільки позивачем ОСОБА_1 не було подано правовстановлюючий документ. При винесенні постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державний нотаріус діяв відповідно до Закону України «Про нотаріат» та відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р. № 296/5. Тому дії державного нотаріуса є правомірними.
		Представник третьої особи ОСОБА_4 в судовому засіданні позов пітримала та просила задовольнити, надавши суду пояснення, аналогічні вказаним в позовній заяві.
		Суд, заслухавши пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1, виданим Відділом реєстрації смерті у місті Києві 09 липня 2007 р.
		Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
		Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
		Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне померлому майно.
		На випадок своєї смерті ОСОБА_6 залишив заповіт, посвідчений 22 липня 1999 р. державним нотаріусом Девятої Київської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 1-1777, відповідно до якого він заповідав все своє майно в рівних долях ОСОБА_4 та ОСОБА_1.
		З матеріалів спадкової справи вбачається, що спадкова справа № 1312 щодо майна померлого ОСОБА_6, заведена 27.11.2007 р.
		21 грудня 2015 р. постановою № 3586/02-31 державний нотаріус Девятої Київської державної нотаріальної контори Бочкова Н.Г., вивчивши представлені ОСОБА_1 документи для видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька, ОСОБА_6, відмовила ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті її батька, ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на книгу видання Військової академії протиповітряної оборони сухопутних військ імені Маршала Радянського Союзу ОСОБА_7 «ІНФОРМАЦІЯ_2», який був її автором, оскільки авторське право автора твору не підтверджене реєстрацією у Державному реєстрі свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та у Державному реєстрі договорів, які стосуються права автора на твір.
		Позивач вважає таку відмову незаконною, оскільки належними підтвердженнями авторства ОСОБА_6 на твір «ІНФОРМАЦІЯ_2» є лист Генерального штабу Збройних Сил України від 02.06.2015 р. № 323/1008, згідно якого вбачається, що в бібліотеці Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського є в наявності книга видання Військової академії протиповітряної оборони сухопутних військ імені Маршала Радянського Союзу ОСОБА_7, автор - ОСОБА_6, інвентарний номер 152291, один екземпляр.
		Відповідно до ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або інший об'єкт права інтелектуальної власності визначений ЦК України та іншим законми.
		Відповідно до ст.421 ЦК України суб "єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці), об"єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник, тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності, передбачені законом.
		Авторське право на твір регулюється гл. 35-36 ЦК України, Законом України «Про авторське право і суміжні права» та іншими нормативно-правовими актами. Відносини щодо спадкування в тому числі й авторських прав урегульовані кн. 6 ЦК України. 
		Відповідно права інтелектуальної власності зокрема на твір можуть бути також об'єктом спадкування якщо вони належали спадкодавцю. До складу авторських прав входять особисті немайнові та виключні майнові права на твір.
		Частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що первинним суб"єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. 
		Згідно з частиною п"ятою статті 11 Закону суб"єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах. Державна реєстрація авторського права і  договорів,  які стосуються права автора на твір, здійснюється Установою відповідно до   затвердженого   Кабінетом   Міністрів України  порядку. Установа складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій.  Про реєстрацію авторського права на твір Установою видається свідоцтво. 
		Автори або їх спадкоємці вдаються до оформлення та отримання автором свідоцтва про державну реєстрацію авторського права на твір. І як доказ факту оприлюднення використовують таке свідоцтво. Державна реєстрація може відбутися на вимогу автора шляхом звернення до Державної служби інтелектуальної власності. Державна реєстрація авторського права в Україні здійснюється відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. №3792-12 (та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1756 «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір», якою затверджено Порядок державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір.
		Згідно відповіді Державної служби інтелектуальної власності від 10.11.2014 року № 1-8/8189, встановлено що, за даними Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір, станом на 05.11.2014, ОСОБА_6 не є автором жодного із зареєстрованих творів. 
		Пунктом 14 ч.1ст.92 Конституції України гарантовано, що виключно законами України визначається діяльність нотаріату.
		В частині першій статті 1 Закону України «Про нотаріат» зазначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
		Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
		Згідно ст. 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Нотаріуси у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних угод.
		Одним із видів нотаріальних дій, які вчиняють нотаріуси, є видача свідоцтв про право на спадщину (пункт 3 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
		Нотаріуси вчиняють нотаріальні дії відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595.
		Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України, не подано відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства, з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень, правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності, особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення, пов'язані з її вчиненням, в інших випадках, передбачених цим Законом. Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьоюстатті 47 цього Закону. Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
		В судовому засіданні встановлено, що позивачка оскаржує дії державного нотаріуса Девятої Київської державної нотаріальної контори Бочкової Н.Г. про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ? частку авторських майнових прав ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на його твір «ІНФОРМАЦІЯ_2».
		Цивільним законодавством передбачені випадки початку строку чинності майнових прав на твір після смерті автора (ст. 28 Закону України): авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і починає діяти від дня створення твору. Авторське право діє протягом усього життя автора  і 70 років після його смерті, крім випадків, передбачених цією статтею. 
		Відповідно до ст.29 Закону України майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторське право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину особисті немайнові права автора. 
		Згідно із зазначеними нормами особою яка може бути наділена майновими правами автора можуть бути спадкоємці автора або інші особи. При оформленні спадкування майнових авторських прав спадкодавця для підтвердження належності цих прав можуть бути надані відомості та документи необхідні для вчинення нотаріальних дій зокрема інформація отримана на запит від Державної служби інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України з Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір (для встановлення факту реєстрації авторського права на твір спадкодавцем) та Державного реєстру договорів які стосуються права автора на твір для встановлення наявності чи відсутності факту передачі майнових прав на зареєстрований твір іншим особам.
		Відповідно до р.1 гл.13 п.1 Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджено наказом Міністерством юстиції 22.02.2012 № 296/5 України, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії, або є підозра в тому, що ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у її статуті чи положенні, або виходить за межі її діяльності; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; в інших випадках, передбачених Законом. 
		Особливістю спадкування авторського права є їх неподільність. Спадкоємці можуть здійснювати авторські права тільки спільно.
		Як встановлено з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.12.2015 р., державний нотаріус Девятої Київської державної нотаріальної контори, Бочкова Н.Г., відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті її батька, ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на книгу видання Військової академії протиповітряної оборони сухопутних військ імені Маршала Радянського Союзу ОСОБА_7 «ІНФОРМАЦІЯ_2», який був її автором, оскільки згідно з даними Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір, станом на 05.11.2014 р. ОСОБА_6 не є автором жодного із зареєстрованих творів. 
		У Розділі 2 гл. 10 п. 4.12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
		Пунктом 4.14. гл.10 р.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
		Таким чином, враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що підстав для вчинення нотаріальної дії, а саме у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті її батька, ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на книгу видання Військової академії протиповітряної оборони сухопутних військ імені Маршала Радянського Союзу ОСОБА_7 «ІНФОРМАЦІЯ_2», який був її автором, у нотаріуса Девятої Київської державної нотаріальної контори Бочкової Н.Г. не було, так як позивачем не подано правовстановлюючий документ.
		Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Як визначено в ст.ст. 57 - 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень доказами, якими є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова нотаріуса Девятої Київської державної нотаріальної контори від 21 грудня 2015 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії, прийнята відповідно до Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджено наказом Міністерством юстиції 22.02.2012 № 296/5 України, з дотриманням норм Цивільного кодексу України, що регулюють відносини за спадковим правом, тому вимоги про її скасування з одночасним зобов'язанням нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом не підлягають задоволенню.
		Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК «суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі».
		Звертаючись до суду, позивач просив захистити свої права шляхом визнання постанови державного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом протиправною та зобов'язати вчинити дії з видачі свідоцтва.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. 
		Суд зазначає, що позивач обрав неправильний спосіб захисту порушеного права, тобто такий, що не відповідає специфіці правовідносин, що виникли. Тому, з'ясувавши характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача, суд дійшов висновку про неможливість його захисту в обраний позивачем спосіб.
		Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
		Керуючись Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджено наказом Міністерством юстиції 22.02.2012 № 296/5 України, ст.ст. 418, 421, 1216, 1217, 1218, 1223 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212 - 215, 223, 294 ЦПК України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до Девятої Київської державної нотаріальної контори, Головного територіального управління юстиції у місті Києві, 3-я особа ОСОБА_4 про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на авторські майнові права відмовити. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		                 
		Суддя:                                                                                                   С.І. Кушнір

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...