Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 388/314/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 31.08.2016. Зареєстровано: 01.09.2016. Забезпечено надання загального доступу: 06.09.2016.
Дата набрання законної сили: 29.08.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Апеляційний суд Кіровоградської області 
		№ провадження 22-ц/781/40/16        Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1 
		               Доповідач Головань  А. М.   
		РІШЕННЯ 
		Іменем України
		29.08.2016  року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської областіу складі:
		                                                  головуючого -Голованя А.М.
		                                                  суддів  Карпенка О.Л., Дуковського О.Л.
		                                                   за участю секретаря  Діманової Н.І.
		           розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 липня 2015 року, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Долинської міської ради Кіровоградської області, за участю третіх осіб: Комунальне підприємство госпрозрахункове землевпорядне бюро при Долинській міській раді, Державна архітектурно-будівельна інспекція України про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж з власником суміжної земельної ділянки та зобовязання вчинити певні дії та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Долинської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство госпрозрахункове землевпорядне бюро при Долинській міській раді Кіровоградської області; Державна архітектурно-будівельна інспекція України про знесення самочинно побудованої споруди і
		ВСТАНОВИЛА:
		В лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 02.11.2012 року нею було придбано житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по вул. Кірова 153 в м.Долинська Кіровоградської області, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу.
		10.07.2014 року вона звернулась до Долинської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у приватну власність.
		08.08.2014 року рішенням Долинської міської ради № 1128 їй було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у приватну власність, загальною площею 0,0733 га за адресою: м.Долинська вул..Кірова, 153 із земель запасу житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
		21.08.2014 року вона звернулась до власника суміжної земельної ділянки з метою встановлення та узгодження меж земельної ділянки, шляхом підписання відповідного акту, в чому відповідач ОСОБА_3 їй відмовив.
		В січні 2015 року вона звернулась до Долинської міської ради із заявою про вирішення питання стосовно затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки по вул. Кірова, 153 в м.Долинська в чому їй було відмовлено.
		У звязку з наведеним просила задовольнити заявлений нею позов та визнати за нею право на приватизацію земельної ділянки 02.01. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,0725 га та зобовязати Долинську міську раду Кіровоградської області затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж вказаної земельної ділянки в натурі без погодження із власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_3.
		В квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням, шляхом знесення самовільно побудованої споруди, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться по вул.Кірова, 153-А в м. Долинська Кіровоградської області. 
		За цією ж адресою, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю йому передано у приватну власність земельну ділянку площею 730.5 кв.м. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). 
		ОСОБА_2 є землекористувачем суміжної земельної ділянки на якій у 2014 році, відступивши 1 м від його межі, самочинно, в порушення будівельних, санітарних і протипожежних норм та правил, побудувала господарське приміщення орієнтовно розміром довжиною 8.5 м, шириною 5.50 м, висотою 5.8 м.
		Крім цього, внаслідок недотримання протипожежної відстані від його будинку та самовільно побудованою господарською будівлею 11.07.2014 року його будинок було відключено від газопостачання.
		Вважає, що відповідач зобовязана за свій рахунок знести самовільну побудовану в порушення будівельних, протипожежних і санітарних норм господарську споруду.
		Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 липня 2015 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
		В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Зокрема, зазначає, що вирішуючи позов суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення ст. ст. 91, 96, 103, 106, 152 ЗК України і безпідставно відмовив у задоволенні позову. 
		В апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення в частині вирішення зустрічного позову з ухваленням нового рішення про задоволення заявлених ним позовних вимог. Вказується, що ухвалючи рішення суд неправильно застосував положення ст. 376 ЦК України та не прийняв до уваги правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-180 цс14.
		В засіданні Апеляційного суду представник позивача ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_3 і його представник ОСОБА_5 підтримали доводи поданих ними апеляційних скарг та просили відхилити апеляційній скарги свого опонента, оскільки, на їхню думку, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовів є правильними та справедливими.      
		Долинська міська рада та треті особи: Комунальне підприємство госпрозрахункове землевпорядне бюро при Долинській міській раді, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, які були належним чином повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання апеляційного суду не зявилися. Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.    
		Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. (ч.2 ст.305 ЦПК України)        
		Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.           
		Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по вул.Кірова, 153 в м.Долинська Кіровоградської області, набутого нею на підставі нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу від 02.11.2012 року та землекористувачем земельної ділянки площею 718 кв. м. (а.с. 5,6)
		               ОСОБА_3 є власником будинку, розташованого по вул.Кірова, 153 А в м.Долинська Кіровоградської області та суміжним землекористувачем земельної ділянки площею 730,5 кв. м., що належить йому на праві власності відповідно до державного акта про право приватної власності на землю, виданого 10 листопада 2000 року. (а.с.31)
		               Вказаний будинок набуто ним відповідно договору купівлі-продажу від 10.10.2000 року, посвідченого Долинською філією товарної біржі «Кіровоградська біржа нерухомості».
		Відповідно до ст.49 Закону України «Про власність» (діючого на час виникнення спірних правовідносин) володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.
		Відтак, оскільки угода купівлі - продажу житлового будинку від10.10.2000 року у передбаченому законом порядку з підстав недотримання нотаріальної форми судом не визнавалася недійсною, ОСОБА_3 на підставі ст.ст.128,153 ЦК УРСР і ст. 49 Закону України «Про власність» набув право власності на спірний житловий будинок і правомірно ним володіє.        
		Відмовляючи у задоволенні первісного позову суд першої інстанції виходив з його передчасності, оскільки з вимогою затвердити технічну документацію із землеустрою до Долинської міської ради позивач не зверталася у звязку з чим це питання міськрадою не вирішувалось. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше видані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі на місцевості належної їм частки (паю). 
		Згідно ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної місцевої ради за місцезнаходження земельної ділянки. Рішення органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
		Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. 
		Отже, указаним положенням визначено правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. 
		За змістом ст. 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
		               Відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18 травня 2010 року № 376, проект землеустрою повинен містити в собі акт прийому-передачі межових знаків на зберігання, який підписується заявниками, представником землевпорядної організації та власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.
		Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України). 
		              Способи захисту цивільних прав визначені в ст. 16 ЦК України. 
		              Так, приписами ст. 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		              Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу. 
		              Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник або землекористувач може вимагати усунення порушень його прав на землю.
		              Отже, відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України способом захисту цивільних прав, у тому числі у сфері земельних правовідносин, є право власник або землекористувач на усуненняпорушень його прав на землю. 
		              Рішенням Долинської міської ради від 08.08.2014 року № 1128 ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у приватну власність, загальною площею 0,0733 га за адресою: м.Долинська вул.Кірова, 153 із земель запасу житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
		              Установлено, що ОСОБА_3 відмовився підписати ОСОБА_2 протокол встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі у звязку із здійсненням нею на земельній ділянці самочинного будівництва господарської будівлі.
		              Згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 02.01, розташованої за адресою вул. Кірова,153 в м. Долинська, загальна площа вказаної земельної становить 0,0725 га. (а.с. 17-19)
		              Судом установлено також, що позивач зверталась до Долинської міської ради щодо розв'язання земельного спору. Із витягу з протоколу № 1 засідання комісії по вирішенню земельних спорів при виконавчому комітеті Долинської міської ради від 14.01.2015 року  ОСОБА_2 рекомендовано питання щодо узгодження меж вирішити мирним шляхом, а в разі незгоди із рішенням комісії звернутися до суду. (а.с. 20)
		              Таким чином, оскільки незгода суміжного землекористувача ОСОБА_3 погодити межі земельної ділянки порушує право ОСОБА_2 на приватизацію земельної ділянки, яка перебуває в її користуванні, то є всі підстави для задоволення заявлених нею позовних вимог.       
		              Вирішуючи зустрічний позов суд першої інстанції зазначив, що оскільки знесення самочинного будівництва, у тому числі зведеного без проекту, є крайнім заходом і можливе лише тоді, коли використані усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова обєкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови, то у задоволенні вимоги про усунення перешкод у користуванні домоволодінням має бути відмовлено.            
		               Питання самочинного будівництва та його наслідків регулює стаття 376 ЦК України.
		Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.
		              Згідно з частиною другою статті 376 ЦК України особа яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
		              За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.
		           З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.
		Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 3 ЦПК України,згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		У той самий час, частиною другою статті 386 ЦК України закріплений окремий превентивний (попереджувальний) спосіб захисту права власності, який на відміну від інших способів передбачає захист права власності у випадку, коли порушення права ще не відбулося, але є підстави вважати, що воно має статися. Зміст такого захисту полягає в тому, що у передбачених законом випадках з метою попередження порушення права власності застосовуються примусові заходи без покладення на нього юридичної відповідальності.
		Таким чином, виходячи зі змісту частини другої статті 386 ЦК України, позов про превентивний захист права власності може бути пред'явлений власником, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою.
		Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. 
		Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом апеляційної інстанції, порушення свого права на безпечне володіння майном ОСОБА_3 повязувалось, крім іншого, з порушенням ОСОБА_2 при зведенні господарської споруди протипожежних норм - недотримання нею нормативної відстані між будинками.
		Згідно акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів, правил № 942 від 14 липня 2014 року встановлено, що будівництво сараю та реконструкції житлового будинку шляхом прибудови веранди за адресою: вул. Кірова, 153 в м. Долинська, виконано без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що є порушенням ст. 34 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності». (а.с. 69) 
		               Також факт самочинного будівництва сараю та проведення реконструкції житлового будинку ОСОБА_2 підтверджується копією протоколу про адміністративне правопорушення від 14 липня 2014 року № 112, копією постанови про адміністративне правопорушення від 15 липня 2014 року № 114, за яким ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні правопорушення передбаченого ч.5 ст.96 КУпАП України та була притягнутою до адмінвідповідальності у вигляді штрафу у розмірі 4250 грн.(а.с. 70,71)
		           Відповідно до висновків експерта № 1859, 1860 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 22.06.2016 року ОСОБА_2 було самовільно збудовано господарську будівлю орієнтовно розміром довжиною 8,5 м., шириною 5,50 м., висотою 5,8 м., яка розташована на відстані 1 м. від межі по вул. Кірова, 153 в м. Долинська.
		               Вказана господарська будівля відноситься до III ступені вогнестійкості, тому відстань між нею та сусідськм будинком повинна бути не менше 8 м, коли фактично самовільна забудова ОСОБА_6 розташована на відстані 2 м від житлового будинку, по вул. Кірова 153 А, що є істотним порушенням пункту 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування та забудова міських і селищних поселень». 
		           Висновок, про не дотримання ОСОБА_2 пожежно безпечної відстані при будівництві нею господарської будівлі також викладено в листі начальника Долинського РВ Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області від 15 серпня 2014 року № 72/01-40. (а.с. 34)
		           Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, який дає підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
		              Згідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		               Незаконне будівництво перешкоджає ОСОБА_3 користуватись житловим будинком, що належить йому на праві власності, оскільки таке будівництво здійснюється без дотримання протипожежної відстані.
		               Ураховуючи наведене, у порушення ст. ст. 214, 215 ЦПК України, суд першої інстанції не врахував зазначені норми Закону та те, що ОСОБА_2 при здійсненні будівництва не були дотримані державні будівельні норми і правила, що стосуються порядку здійснення будівельних робіт, не звернув уваги на те, що цими діями порушено права власника суміжної земельної ділянки ОСОБА_3 та не мотивував свого висновку про те, чому таке порушене право не підлягає захисту.
		              Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.
		За таких обставин, рішення суду першої інстанції є таким, що ґрунтується на припущеннях та не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу п.п. 2,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення з ухваленням нового рішення про задоволення первісного та зустрічного позовів і відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Долинської міської ради про знесення самовільно побудованої господарської споруди.
		           Відповідно до ст. 86 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати у звязку з чим суд апеляційної інстанції ухвалює про стягннення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 243, 60 грн. судових витрат, які складаються сплаченого нею судового збору та з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 7361,76 грн. судових витрат, які складаються із сплаченого ним судового збору та витрат повязаних з проведенням судової експертизи.
		           Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області,
		ВИРІШИЛА:
		 Апеляційні скарги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задовольнити. 
		  Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.
		           Первісний позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити. 
		           Визнати за ОСОБА_2 право на приватизацію земельної ділянки 02.01. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,0725 га, розташованої за адресою: м. Долинська вул. Кірова, 153 та зобовязати Долинську міську раду Кіровоградської області затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж вказаної земельної ділянки в натурі без погодження із власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_3
		           Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 243, 60 грн. судових витрат. 
		          Зобовязати ОСОБА_2 знести самовільно побудовану нею господарську будівлю, орієнтовно розміром довжиною 8,5 м., шириною 5,50 м., висотою 5,8 м., яка розташована на відстані 1 м. від межі по вул. Кірова, 153 в м. Долинська.
		          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 7361,76 грн. судових витрат
		 Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскарженим, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів. 
		Головуючий
		     Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...