Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 559/1743/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 19.09.2016. Зареєстровано: 19.09.2016. Забезпечено надання загального доступу: 22.09.2016.
Дата набрання законної сили: 16.11.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		     
		Справа № 559/1743/15-ц 
		2/559/760/2015 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 вересня 2016 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
		в складі головуючого судді     Юзьвяк Б.Г. 
		при секретарі     Свирида М.І.  
		за участю адвоката                                 ОСОБА_1, (представник позивача) 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ комерційний банк "Приватбанк", Дубенського віддділення ПАТ КБ "Приватбанк"     
		про захист прав споживачів   
		ВСТАНОВИВ:
		В обгрунтування позову позивач посилається на наступне. В порушення умов та положення угоди карткового рахунку, по своїй власній ініціативі та без пояснень і судових рішень, відповідач ПАТ КБ «Приватбанк» з лютого 2015 року заблокував зарплатну картку позивачки № 5168757230158333 із залишком коштів на суму 4345, 61 грн.( чотири тисячі триста сорок пять грн. 61 коп.) 
		В порядку вимог Законів України «Про захист прав споживачів» та « Про звернення громадян» позивачкою ОСОБА_2 01 квітня 2015 року направлені заяви відповідачу про розблокування карткового рахунку, 16 квітня 2015 року в Дніпропетровську міську прокуратуру і 25 травня 2015 року в ОСОБА_3 України. Заяви позивачки залишені без реагування та надання чітких пояснень підстав блокування картки та законності дій відповідача.
		НБУ та прокуратура радять звертатися до суду, та як ПАТ ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» грубо порушив положення № 705 від 05.11.2014 року Нацбанку та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
		По прибутті в відділення банку м. Дубно та спілкуванні з керівництвом, позивачці нічого не повідомили та ухилилися від розяснень, вклад по картці не повернули, при цьому не пояснюючи причин неповернення їй коштів. Весь цей час, починаючи з лютого 2015 року, коли позивачка почала звертатися до банку про надання письмових пояснень та гарантій на повернення вкладу по картковому рахунку, відповідач в порушення вимог ст.1066 п.3 ЦК України (ОСОБА_4 не має права визначати та контролювати напрямки використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші ... в тому числі і обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд) спричинив значні душевні переживання та біль, що потягнуло за собою виникнення гіпертонічної хвороби в стадії загострення, появи болів в серці, що привело до постійного безсоння та страждання, звернення до лікаря ... 
		З спричиненням значної моральної шкоди відповідачем, позивачка понесла та несе значну матеріальну шкоду на придбання ліків, витрати виїзду в офіси «БАНКУ» по факту постійного нагадування по поверненню коштів, оплати на проїзд, поштову кореспонденцію по заявах та отримання платної юридичної допомоги та інше. 
		Своїми умисними діями відповідач та співвідповідач грубо проігнорували та порушили конституційні права позивачки, а саме ст. ст. 41,68, Конституції України, Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 1046 (договір позики є укладеним з моменту передання грошей ... ), 1066 п. 3,1067,1068 ЦК України та положення НБУ. 
		З врахуванням незаперечних письмових доказів та на основі описаних фактів, керуючись ст. ст. 1046, 1066 ч. 3, ст. 1067, 1068 ЦК України, ст. ст. 4, 10,22 (звільнення від сплати судового збору та відшкодування моральної(немайновоі) шкоди), 23 Закону України «Про захист прав споживачів», умовами договору карткового рахунку екземпляр перебуває в відповідача, позивачка просить стягнути на її користь з відповідача ПАТ КБ "Приватбанк" суму основного боргу - 4 345, 61 грн., матеріальну шкоду в розмірі -1000 грн., моральну шкоду в розмірі - 2000 грн., та послуги за надання юридично-правової допомоги в розмірі - 1 500 грн. 
		В процесі розгляду справи позивач внесла уточнення до своїх позовних вимог наступного змісту. 
		Підставою звернення позивачки в суд із вказаним позовом є те, що вона знаходиться на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Дубенської райдержадміністрації і отримує тимчасову допомогу на двох дітей, оскільки батько дітей ухиляється від сплати аліментів та отримувала щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини. Вказані кошти перераховувалися на картковий рахунок, який був відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк» (Дубенське відділення) на ім'я позивачки. 
		Відповідно тимчасова допомога на двох дітей за лютий та березень 2015 року на загальну суму 1543,20 грн. та щомісячна одноразова допомога при народженні за вказаний період на загальну суду 2801,94 грн. була перерахована на картковий рахунок позивачки, що стверджується довідками управління праці та соціального захисту населення Дубенської РДА від 17.07.2015 року за №2096, 2097 та випискою із карткового рахунку позивачки від 17.03.2015 року. 
		Відносини між відповідачем і позивачкою (володільцем банківського рахунку) щодо укладення договору банківського рахунку та здійснення операцій урегульовано положеннями глави 72 ЦК України. 
		Відповідно до положень ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрямки використання грошових коштів та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. 
		Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (ч.2 ст.1068 ЦК України). 
		Отже, кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього і набувають статусу вкладу, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів. 
		За правилами ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що значаться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. 
		Проте з невідомих для позивачки причин вище зазначені кошти вона не може одержати ні через банкомат, ні через касу Дубенського відділення (картка, видана на її ім'я, заблокована). 
		Відповіді на своє звернення до ПАТ КБ «Приватбанк» надати інформацію чому заблокована картка від 01.04.2015 року позивачка так і не одержала. Кожного місяця їй обіцяли, що необхідна інформація буде надана у найкоротші строки. 
		Варто зазначити, що до сьогодні відповіді на своє звернення позивачка так і не отримала. Проте 17 грудня 2015 року зателефонувала незнайома особа, яка представилася працівником ПАТ КБ "Приватбанк" і повідомила, що ОСОБА_2 може отримати належну їй суму грошових коштів. 
		У той же день позивачка отримала частково кошти, які знаходилися її банківському рахунку в розмірі 3673 грн., що стверджується чеком №106775 від 17 грудня 2015 року. 
		Решта коштів у розмірі 672,61 грн. позивачці так і не виплачена. 
		Тому позивачка в черговий раз переконується, що відповідач не бажає виконувати взяті на себе зобов' язання. 
		Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Отже, відповідач по справі зобов'язаний сплатити позивачці не тільки борг в сумі 672 грн.61 коп., а також 3% річних від простроченої суми за весь час невиконання грошового зобов'язання, тобто з 01 квітня 2015 року до 27 грудня 2015 року - 96 грн.79 коп. (4345,61х3:100):365х271), а з 28 грудня 2015 року по 26 травня 2016 року - 8 грн.35 коп. (672,61х3:100):365хI51), а всього 777 грн.75 коп. 
		Відповідно до положень ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або неналежного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. 
		Звертаючись в суд із зазначеною заявою, позивач понесла витрати, пов'язані з розглядом справи. 
		За правилами ч.2 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу. 
		Як вбачається із змісту ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. 
		Згідно положень ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною не повинна перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. 
		Мінімальний розмір заробітної плати з 01 травня 2016 року становив 1450 грн. (ст.8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2016 рік». 
		Вартість наданої позивачці правової допомоги адвокатом ОСОБА_1 становить 1700 грн. ( опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини - 580 грн., написання заяви про уточнення позовних вимог, адвокатського запиту, заяв до відповідача - 435 грн., участь в судових засіданнях з 22.07.2015 року по 26 травня 2016 року - 685 грн.), що стверджується довідкою від 29 грудня 2015 року. 
		Відповідно до норм ч.l ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. 
		Отже, у разі задоволення заяви позивачки, понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 1700 грн., повинні бути повернуті їй ПАТ КБ «Приватбанк». В подальшому ці витрати збільшені позивачкою до 2000 гривень. 
		З огляду на викладене позивачка просила стягнути з Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 банк «Приватбанк» на її користь суму основного боргу 672,61 грн., 3% річних від суми боргу за період з 01 квітня 2015 року по 26 травня 2016 року в розмірі 111,14 грн, та 2000 грн. в рахунок компенсації за надану їй правову допомогу, а всього 2477 грн.75 коп.   
		В судовому засіданні представник позивача підтримала позов з підстав, викладених у позовній заяві. Доповнила, що з лютого 2015 року позивачці заблоковано банківську картку і лише 17.12.2015 року частково, 3673 грн. їй банком повернуто гроші. Тому позивач хоче щоб на її користь було стягнуто залишок не повернутих коштів що становить 672,61 коп., а також 3 відсотки річних що становить 111 гривень, відшкодування за моральну шкоду 2000 грн, а також витрати на правову допомогу в розмірі 2000 гривень. При цьому позивачка не заперечувала наявності у неї іншої, кредитної картки, відкритої у ПАТ Приватбанк".
		Представник відповідача в судовому засіданнні позову не визнав, та пояснив наступне. Дійсно між банком та ОСОБА_2 було укладено договір про надання банківських послуг, відповідно до якого позивачці було відкрито карковий рахунок, де обліковувались кошти по соціальних виплатах, які надходили на рахунок ОСОБА_2, а також було надано кредитну картку "Універсальна", чого не заперечує і сама позивачка, відповідно до якої вона могла взяти в банку кошти згідно встановленого кредитного ліміту. 
		Щодо блокування банківської картки, то представник позивача пояснив наступне. Заповнюючи анкету про надання кредитної картки, ОСОБА_2 приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг. Це розділ 2.2.1, який стосується кредитних карток. Зокрема умова 2.1.1.4.1 та умова 2.1.1.9.2., де вказується, що уразі порушення правил користування кредитною карткою, в тому числі виникнення простроченої заборгованості банк має право призупинити або зупинити дію кредитних карток. Тобто банк має право заблокувати дію картки, аж до її вилучення. І позичальник погодилась на такі умови.
		На рахунок позивача дійсно було зараховано кошти у розмірі 4345,61 грн. і такі кошти там обліковувались. Однак у березні місяці 2015 року було помічено несанкціоновані дії щодо доступу до цього рахунку. Тому було заблоковано картку. Сам рахунок не було заблоковано, клієнт могла прийти до відділення банку чи виписати нову картку чи по паспорту отримати гроші. На даний час, ще до уточнення позовних вимог позивачка отримала кошти через касу банку, а частину коштів не виплачено. Банк їх не може виплатити, бо ці кошти зараховані на погашення заборгованості, що виникла по кредитній картці "Універсальна". Зокрема пунктом 2.1.1.12.9 Умов та правил надання банківських послуг з яким позивач погодилась, перебачено таке право банку списувати заборгованість по кредиту з будь-якого карткового чи кредитного рахунку клієнта що знаходиться в банку для погашення заборгованості. Тобто банк, списуючи ці кошти з карткового рахунку позивачки, зарахував їх на погашення заборгованості позивачки по кредитній картці "Універсальна". Отже на думку відповідача стягнення з нього цих сум на користь позивачки було б необгрунтованим, бо вони були перераховані на рахунок самої позичальниці. Щодо відшкодування шкоди за невиконання грошового зобов'язання, передбаченого ст.625 ЦК України, то відповідач не визнав і цих вимог. На думку представника відповідача ця норма не підлягає до застосування. В даному випадку позивач не виступає кредитором банку при відкритті карткового рахунку, на них не нараховується депозит, банк не має права пускати їх на інші цілі, хоч тимчасово розпоряджатися ними, банк лише обслуговує цей рахунок, як особистий гаманець клієнта. Стосовно відшкодування витрат на правову допомогу, то дійсно ст.84 ЦК передбачено відшкодування витрат на правову допомогу крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Разом з тим у постанові ВВСУ від 17.10.2014 року №10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо повязаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Стороною позивача не надано жодного розрахунку виконаних робіт, акту виконаних робіт, з чого складається така сума, які види робіт виконано за скільки часу, чи то складення процесуальних документів, чи дослідження необхідного законодавства і тому подібне, а тому в цій частині позовних вимог відповідач теж просить відмовити. Просив відмовити відповідач і щодо вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачка теж посилаючись на виникнення гіпертонічної хвороби, погіршенння стану здоров'я і моральні страждання у зв'язку з цим, жодним чином не доводить це документально.
		На запитання представника позивача, представник відповідача відповів, що у ОСОБА_2 у банку було два рахунки, один - на який поступали соціальні виплати, та другий - кредитний рахунок. По кредитному рахунку виникла заборгованість, тому і було на її списання використано кошти каркового рахунку, що представник відповідача підтвердив документально. 
		Таким чином в судовому засіданні встановлено фактичні обставини справи, які не оспорюються сторонами, але трактуються по різному. Так встановлено, що ОСОБА_2 було відкрито у ПАТ "Приватбанк" два рахунки, картковий, та кредитний. Картковий для обслуговування коштів, що поступали як соціальні виплати, а кредитний для отримання кредитних коштів від банку та обслуговування кредиту. У лютому 2015 року картковий рахунок було заблоковано, з приводу чого ОСОБА_2 зверталась неодноразово до банку. Разом з тим у грудні 2015 року ОСОБА_2 виплачено кошти по картковому рахунку в сумі 3673 гривні, решту 672,61 грн. ОСОБА_2 просила стягнути на її користь з банку. Разом з тим встановлено, і цього не заперечується самою позивачкою, що у неї була заборгованість по кредитному рахунку, ці кошти банком направлено на погашення заборгованості по крединому рахунку. Отже фактично немає можливості на даний час стягувати ці кошти з банку, оскільки їх фактично на картковому рахунку не існує. Отже в цій частині вимоги позивачки є необгрунтованими.
		Безпідставними на думку суду є також вимоги позивачки щодо стягнення процентів за порушення грошового зобов'язання. Тут суд погоджується з позицією відповідача, що в даних правовідносинах щодо облуговування каркового рахунку, банк не виступає в якості божника і тому затосовувати ст.625 ЦК України було б неправильним.
		Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то як вбачається зі змісту ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. 
		Згідно положень ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною не повинна перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.    
		Але як вказано у п.48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи №10 від 17 жовтня 2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у іивільних справах - "підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.
		Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо повязаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
		Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
		Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. 
		Як зазначено вище, ці витрати мають бути документально підтверджені, (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів), участь в судових засіданнях в залежності від їх тривалості і відповідний розрахунок як наводиться вище і у постанові пленуму так і в Законі України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
		І як зазначено вище відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, на що звертав увагу суду відповідач. Тому суд змушений відмовити і в цій частині позовних вимог.
		Щодо стягнення грошових коштів у відшкодування моральної шкоди, то суд їх задовільняє.
		Відповідно до змісту ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Відповідно до частини 2 цієї статті моральна шкода полягає:
		2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
		Зважаючи на характер правовідносин суд рахує, що позивачці таки були спричинені душевні страждання, оскільки банк, який взяв на себе обов'язок по її обслуговуванню і повинен був надавати якісні послуги, заблокувавши її картку по соціальних виплатах не надавав їй зрозумілої та обгрунтованої відповіді з цього питання, як це робив представник банку в судовому засіданні. (Що була спроба несанкціонованого доступу до коштів на рахунку, що особа може прийти у відділення банку та отримати кошти готівкою, що в подальшому частина коштів з карткового рахунку зарахована в порядку погашення заборгованості по кредитному рахунку). Ця інформація тривалий час була позивачці, як клієнту банку і споживачу банківських послуг невідома саме з вини банку, не дивлячись на письмові звернення позивачки до банку. А тому позивачка зазнала душених страждань та переживань, у зв'язку з тим, що не може скористатись грошовими коштами, що надійшли як соціальна допомога на дитину. 
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Зважаючи на характер правопорушення, глибину душевних страждань, та їх досить тривалий час, суд встановлює суму у відшкодування моральної шкоди в 2000 гривень, зважаючи також і на те, що більш серйозні душевні втрати, як захворювання, порушення стану здоров'я, зверненння до лікаря з цього приводу позивачкою не підтверджено.  
		Керуючись ст.10,60,209,212 ЦПК України, суд 
		В И Р І Ш И В:
		Позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ "Приватбанк" про захист прав споживача - задоволити частково.
		Стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) 2000 (дві тисячі) гривень у відшкодуваня моральної шкоди.
		У задоволенні інших вимог - відмовити за їх необгрунтованістю.
		    
		Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд з поданням в 10-денний строк апеляційної скарги з дня виготовлення повного тексту рішення. 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...