Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3176/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору кредитування; Інший спір про виконання договору кредитування.
Надіслано судом: 20.09.2016. Зареєстровано: 22.09.2016. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2016.
Дата набрання законної сили: 12.09.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"12" вересня 2016 р.                                                                 Справа № 922/3176/15  
		 
		Колегія суддів у складі: 
		головуючий суддя Россолов В.В., суддя Сіверін В. І., суддя Тихий П.В. 
		при секретарі судового засідання Довбиш А.Ю.
		 
		за участю представників сторін:
		позивача: ОСОБА_1, довіреність №144 від 09 вересня 2015 року 
		3-ої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився,
		відповідача: ОСОБА_2, довіреність №16/04/12-01, від 12 квітня 2016 року.
		другої третьої особи: ОСОБА_3, довіреність №19/09/12-01 від 12 вересня 2016 року; ОСОБА_4, довіреність №15/06/26-01 від 26 червня 2015 року 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1677 Х/1-42) та позивача (вх. №1803 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 30 травня 2016 року у справі № 922/3176/15
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк", м. Київ, 
		3-я особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ
		до Товариства з обмеженою відповідальністю  "Компанія "Харчові технології", смт. Золочів, 
		3-я особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 підприємство "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ", м. Київ
		про стягнення грошових коштів в розмірі 44095366,60 грн 
		 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Рішенням господарського суду Харківської області від 30 травня 2016 року у справі № 922/3176/15 (головуючий суддя Аюпова Р.М. суддя Байбак О.І., Денисюк Т.С.) у позові відмовлено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харчові технології" (62203, Харківська область, смт. Золочів, вул. Привокзальна, 2, код ЄДРПОУ 32870204) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" (02098, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 13, код ЄДРПОУ 24262992) як з поручителя, згідно договору поруки №74-П/09 від 14.07.2007р. за Договором банківського кредиту (кредитна лінія) № 899-КЛ/06 від 27 лютого 2006 року: прострочену заборгованість за сумою кредиту  в розмірі 35905565,51 грн., прострочену заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 4327984,02 грн., пеню в розмірі 3567817,07 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харчові технології" (62203, Харківська область, смт. Золочів, вул. Привокзальна, 2, код ЄДРПОУ 32870204) на користь Держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код платника 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 73080,00 грн. судового збору.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харчові технології" з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
		Позивач також з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05 липня 2016 року було об'єднано розгляд апеляційної скарги позивача та відповідача в одне апеляційне провадження.
		Від Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" надійшов 12 липня 2016 року відзив на апеляційну скаргу (вх.№6951), 13 липня 2016 року лист про оплату судового збору, 15 липня 2016 року відзив (вх.№7093), 18 липня 2016 року лист з оригіналом квитанції про сплату судового збору (вх.№7117).
		Від Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" надійшло 14 липня 2016 року клопотання (вх.№7051), 18 липня 2016 року відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 7103).
		14 липня 2016 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харчові технології" надійшло клопотання про припинення провадження у справі (вх.№7052), 15 липня 2016 року відзив на апеляційну скаргу (вх.№7086)
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18 липня 2016 року з огляду на клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, колегією суддів було відкладено розгляд справи.
		21 липня 2016 року від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" (вх.№7280).
		Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харчові технології" 21 липня 2016 року надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№7281) та письмові заперечення на відзив позивача (вх.№7313).
		22 липня 2016 року від Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" надійшли письмові пояснення (вх.№7337).
		25 липня 2016 року повторним автоматичним розподілом справи, у зв'язку з відпусткою судді Гетьмана Р.А., для розгляду справи було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25 липня 2016 року з огляду на клопотання відповідача про витребування доказів та відкладення розгляду справи, з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, колегією суддів було відкладено розгляд справи. Вказаною ухвалою було запропоновано сторонам надати завчасно до суду ОСОБА_6 №1 від 18 березня 2010 року, ОСОБА_6 №1 від 25 лютого 2011 року, ОСОБА_6 №1 від 24 лютого 2012 року, ОСОБА_6 №1 від 22 лютого 2013 року, ОСОБА_6 №1 від 24 грудня 2013 року, ОСОБА_6 №1 від 30 грудня 2014 року до Договору банківського кредиту №899-КЛ/06 від 27 лютого 2006 року.
		29 серпня 2016 року Публічним акціонерним товариством "Укргазпромбанк" було надано клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх.№8427).
		31 серпня 2016 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харчові технології" та Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№8515, вх.№8516).
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2016 року, враховуючи прервання судового засідання в режимі відеоконференції, а відтак неможливості його проведення за участю всіх учасників судового процесу, необхідність надання Публічним акціонерним товариством "Укргазпромбанк" додаткових документів, колегією суддів було відкладено розгляд справи.
		Одночасно вказаною ухвалою суду було відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харчові технології" та Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" про припинення провадження у справі та запропоновано Публічному акціонерному товариству "Укргазпромбанк" надати завчасно до суду генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій.
		02 вересня 2016 року від Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої останній просив доручити господарському суду міста Києва.
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду 05 вересня 2016 року було задоволено клопотання Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" про його участь у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду з розгляду справи № 922/3176/15 в режимі відеоконференції; доручено господарському суду міста Києва забезпечити проведення відеоконференції у справі № 922/3176/15, розгляд якої відбудеться "12" вересня 2016 р. о 14:30 год.
		06 вересня 2016 року від Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої позивач просив доручити господарському суду міста Києва.
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду 07 вересня 2016 року було задоволено клопотання Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" про його участь у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду з розгляду справи № 922/3176/15 в режимі відеоконференції.
		06 вересня 2016 року на виконання вимог ухвали суду позивачем з клопотанням про доручення документів до матеріалів справи було надано копію банківської ліцензії №24 та копію дозволу №24-1 з судовими рішеннями у справі №910/18507/15.
		08 вересня 2016 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харчові технології" надійшли письмові пояснення (вх.№8812, 8813).
		У судове засідання, яке відбулось 12 вересня 2016 року та проводилось в режимі відеоконференції, з'явились представник позивача, відповідача та другої третьої особи. Представник першої третьої особи у судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про отримання представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб поштового відправлення 08 вересня 2016 року.
		Під час судового засідання з огляду на неявку у судове засідання представника першої третьої особи відповідачем та другою третьою особою було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.
		У вiдповiдностi до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), сторони зобов'язаннi добросовiсно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав i охоронюваних законом iнтересiв другої сторони, вживати заходiв до всебiчного, повного та об'єктивного дослiдження всiх обставин справи.
		Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд вiдкладає в межах строкiв, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спiр не може бути вирiшено в даному засiданнi.
		Вiдкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не вiдсутнiсть у судовому засiданнi представникiв сторiн, а неможливiсть вирiшення спору у вiдповiдному судовому засiданнi.
		Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		За таких обставин, відсутність представника першої третьої особи, обізнаного про час та місце судового засідання, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у звязку з чим колегія суддів відмовляє в задоволенні заявлено клопотання. 
		Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.
		Як свідчать матеріали справи, між ОСОБА_5 підприємством "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" та Публічним Акціонерним Товариством "Укргазпромбанк" укладено Договір банківського кредиту (кредитна лінія) № 899-КЛ/06 від 27 лютого 2006 року.
		14 липня 2009 року між ПАТ "Укргазпромбанк" та ТОВ "Компанія "Харчові технології" було укладено Договір поруки № 74-П/09, за яким поручитель поручається перед банком за виконання ОСОБА_5 підприємством "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" Договору банківського кредиту (кредитна лінія) № 899-КЛ/06 від 27 лютого 2006 р.
		Згідно з умовами договору поруки відповідач зобов'язувався перед позивачем відповідати за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій пені штрафних санкцій, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків (згідно умов договорів порук). 
		У звязку з неповерненням ОСОБА_5 підприємством "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" суми заборгованості за кредитним договором, ПАТ "Укргазпромбанк" у травні 2015 року звернулось до господарського суду із позовом про стягнення з ТОВ "Компанія "Харчові технології", як з поручителя згідно договору поруки №74-П/09 від 14 липня 2009 року, заборгованості у сумі 775 261,11 доларів США; 905 066,67 євро та 3 914 699,11 грн. по укладеному між третьою особою та позивачем договору банківського кредиту №899-КЛ/06 від 27 лютого 2006 року.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 серпня 2015 року у справі №922/3176/15, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2015 року було припинено провадження у справі №922/3176/15 на підставі пункту 5 статті 80 ГПК України, оскільки між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення третейського суду.
		Постановою Вищого господарського суду України від 26 січня 2016 року ухвалу господарського суду Харківської області від 10 серпня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2015 року у справі №922/3176/15 скасовано; справу №922/3176/15 направлено на розгляд до господарського суду Харківської області.
		Після нового розгляду справи судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харчові технології" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" як з поручителя, згідно договору поруки №74-П/09 від 14 липня 2007 року за договором банківського кредиту (кредитна лінія) № 899-КЛ/06 від 27 лютого 2006 року: прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 35905565,51 грн., прострочену заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 4327984,02 грн., пеню в розмірі 3567817,07 грн., відмовлено в частині стягнення пені у сумі 294000,00 грн.
		Задовольняючи позовні вимоги частково місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" перед ПАТ "Укргазпромбанк". В той же час суд зазначив на необхідності припинення зобовязання в частині стягнення пені у сумі 294 000,00 грн. враховуючи заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог за вих. № 16/02/25-01 від 25 лютого 2016 року. Крім того, судом було стягнуто суму боргу в гривневому еквіваленті, оскільки банківська ліцензія позивача на поточний момент є такою що відкликана.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харчові технології" в обгрунтуванні апеляційної скарги зазначає на:
		1)неправомірності стягнення суми боргу за курсом розрахованим на день прийняття рішення, а не на день подання позову;
		2)безпідставній відмові суду першої інстанції в зупиненні провадження до розгляду справи №910/12614/15;
		3)неправомірній відмові суду у припиненні провадження в даній справі на підставі п.11 договору поруки №74-П/09 та в порядку пункту 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з необхідністю розгляду даного спору Третейським судом при Асоціації Українських банків;
		4)ненаданні позивачем ОСОБА_6 №1 від 18 березня 2010 року, ОСОБА_6 №1 від 25 лютого 2011 року, ОСОБА_6 №1 від 24 лютого 2012 року, ОСОБА_6 №1 від 22 лютого 2013 року, ОСОБА_6 №1 від 24 грудня 2013 року, ОСОБА_6 №1 від 30 грудня 2014 року до Договору банківського кредиту №899-КЛ/06 від 27 лютого 2006 року;
		5)неможливості стягнення пені за період користування боржником відсотками у євро та доларах США з 01 березня 2015 року по 31 березня 2015 року;
		6)незастосованні судом першої інстанції частини 1 статті 554 Цивільного кодексу України, враховуючи необхідність солідарної відповідальності з третьою особою;
		7)порушенні судом першої інстанції вимог процесуального законодавства з огляду на невідкладення розгляду справи, після преривання відеоконференції під час судового засідання 30 травня 2016 року, та проголошення вступної резолютивної частини виключно за наявності відповідача, а також відсутності відомостей про належне повідомлення щодо часу та місця проведення судового засідання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
		8)неможливості надання ПАТ "Укргазпромбанк" кредиту за договором банківського кредиту (кредитна лінія) № 899-КЛ/06 від 27 лютого 2006 року в іноземній валюті.
		Поряд з цим, ПАТ "Укргазпромбанк" в апеляційній скарзі не погоджується з позицією місцевого господарського суду щодо зарахування зустрічних однорідних вимог подана позивачу щодо грошових коштів у сумі 294 000,00 грн., які перебувають (обліковуються) на поточному рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ "Укргазпромбанк" а також переведення боргу в гривневий еквівалент, вказуючи на можливість такого стягнення в іноземній валюті.
		Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, вислухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду не відповідає в повній мірі вимогам законодавства виходячи з наступного.
		Як свідчать матеріали справи, між ОСОБА_5 підприємством "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" та ПАТ "Укргазпромбанк" укладено Договір банківського кредиту (кредитна лінія) № 899-КЛ/06 від 27 лютого 2006 року.
		За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України). За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
		Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		У відповідності до п. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання  від  позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів  встановлюються договором. 
		Згідно з умовами кредитного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з граничним лімітом заборгованості в розмірі 800000,00 євро. Кредит може бути надано у доларах США зі сплатою процентів, виходячи із розміру процентної ставки 12 % річних при наданні кредиту в євро, та 13 % річних при наданні кредиту у доларах США із кінцевим терміном погашення кредиту  26 лютого 2007 року.
		Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		Положення статті 525 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		В подальшому до Кредитного договору було укладено додаткові угоди, якими змінювались окремі умови, зокрема розмір процентної ставки та кінцевий термін погашення кредиту. Так, згідно додаткової угоди № 4 від 26.02.2008р. до Кредитного договору встановлено, що сума ліміту загальної заборгованості за кредитом становить 1566446, 36 евро, в тому числі ліміт заборгованості за кредитом в євро- 800 000,00 євро, ліміт заборгованості за кредитом в доларах США -700000,00 доларів США, ліміт заборгованості за кредитом в гривні - 2200000,00 грн. Додатковою угодою №5 від 10.10.2008р. було змінено процентну ставку при наданні кредиту у гривні, а саме з дати отримання кредиту по 14 жовтня 2008 року - 18%; з 15 жовтня 2008 року - 19%. Умовами додаткової угоди №7 від 18.03.2010 року було змінено процентну ставку при наданні кредиту у гривні і встановлено на рівні 25% річних. 29.09.2011 року було укладено додаткову угоду № 11, якою встановлено процентну ставку при наданні кредиту у гривні у розмірі 19% річних. Додатковою угодою №13 від 28.12.2012 року процентну ставку при наданні кредиту у гривні встановлено - 21% річних. Додатковою угодою № 14 від 22.02.2013 року процентна ставка при наданні кредиту у гривні змінена та встановлена на рівні 21,5% річних. 24.12.2013 року було укладено додаткову угоду №15, умовами якої було визначено кінцевий термін користування кредитом - 20 лютого 2015 року. Додатковою угодою №22 укладено 30 грудня 2014 року встановлено наступні строки сплати процентів за користування кредитом: в національній валюті - щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця, що йде за місяцем користування кредитом, а за останній місяць одночасно із погашенням кредиту, але не пізніше кінцевого терміну; в іноземній валюті (у доларах США та євро) за період користування з березня 2014 року по січень 2015 року включно - до 20 лютого 2015 року. Також в подальшому до договору поруки сторони укладали додаткові угоди про зміну окремих умов, зокрема додатковою угодою №5 від 24.12.2013 року до Договору поруки №74-П/09 від 14.07.2009 року було зокрема встановлено кінцевий строк повернення кредиту до 20.02.2015 року за кредитним договором.
		Пунктом 5.1. кредитного договору відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 0,2% від неодержаної суми за кожен день прострочення. Водночас у відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення боргу.
		За умовами кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредит вчасно та сплатити проценти за користування ним.
		Поряд з цим, матеріалами справи підтверджується, що 14 липня 2009 року між ПАТ "Укргазпромбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харчові технології" було укладено Договір поруки № 74-П/09, за яким поручитель поручається перед банком за виконання ОСОБА_5 підприємством "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" Договору банківського кредиту (кредитна лінія) № 899-КЛ/06 від 27 лютого 2006 р.
		Згідно з умовами Договору поруки відповідач зобов'язувався перед позивачем відповідати за виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором у повному обсязі, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій пені штрафних санкцій, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків (згідно умов договорів порук). 
		У відповідності до п.1. Договору поруки № 74-П/09 від 14 липня 2009 року поручитель поручається перед банком за виконання ОСОБА_5 підприємством "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" договору банківського кредиту (кредитна лінія) № 899-КЛ/06 від 27 лютого 2006 року та будь-якими додатковими угодами до нього, що будуть укладені у т.ч., які збільшують розмір /змінюють порядок виконання зобов'язання.
		Згідно п. 4. Договору поруки TOB "Компанія "Харчові технології", як поручитель, відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених Кредитним договором. 
		Позивач свої зобов'язання по видачі кредиту виконав, що підтверджується меморіальними ордерами: № 62 від 01 березня 2006 року; № 25 від 17 квітня 2007 року; № 12 від 27 лютого 2008 року; № 611 від 26 лютого 2008 року.
		Втім, станом на 20 лютого 2015 року ОСОБА_5 підприємство "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" не виконало свої зобов'язання передбачені п. 2.2.2., п. 2.2.1. кредитного договору, а саме: не сплатив відсотки за користування кредитними коштами та не повернув кредитні кошти, строк повернення яких передбачений Кредитним договором та додатковими угодами до нього.
		Перевіривши наданий позивачем розрахунок загального розміру нарахувань за договором банківського кредиту станом на 28 квітня 2015 року та суми відповідних оплат з боку Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" суд встановив, що невиконання боржником зобов'язання по кредитному договору становить 775261,11 доларів США; 905066,67 євро та 3914 699,11 грн., в тому числі:
		-прострочена заборгованість за сумою кредиту - 800 000,00 євро; 700000,00 доларів США; та 51908,41 грн.;
		-прострочена заборгованість за процентами за користування Кредитом - 75261,11 доларів США (за період користування кредитом з березня 2014 року по березень 2015 року включно), 973,63 грн. (за користування кредитом за березень 2015 року) та 105066,67 євро (за період користування кредитом з червня 2014 року по березень 2015 року включно);
		Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України (ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
		Відповідно до приписів ст. 232 Господарського Кодексу України нарахування неустойки припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
		Відповідно до п. 8.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги. 
		Перевіривши розрахунок пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитними коштами, суд знаходить представлений розрахунок обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
		З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені внаслідок несвоєчасного повернення суми простроченого кредиту та суми прострочених відсотків за користування кредитом за договором банківського кредиту (кредитна лінія) № 899-КЛ/06 від 27 лютого 2006 року - 3 861 817,07 грн.
		Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться,  та враховуючи те, що відповідач та третя особа не надали суду жодного документу, який б підтверджував сплату заборгованості по кредиту та по відсоткам по кредитному договору, колегія суддів дійшла до висновку про те, що позовна вимога в частині стягнення заборгованості за кредитним договором , яка складається з  простроченої заборгованості за сумою кредиту - 800 000,00 євро; 700000,00 доларів США; та 51908,41 грн.; простроченої заборгованості  за процентами за користування Кредитом - 75261,11 доларів США (за період користування кредитом з березня 2014 року по березень 2015 року включно), 973,63 грн. (за користування кредитом за березень 2015 року) та 105066,67 євро (за період користування кредитом з червня 2014 року по березень 2015 року включно)  правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачем та третьою особою, підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.
		В той же час, за твердженням відповідача та третьої особи, з позицією якого погодився й суд першої інстанції, підлягає зменшенню загальний розмір боргу в сумі 294 000,00 грн., враховуючи заяву третьої особи за № 1602/02/25-01 від 25 лютого 2016 року про зарахування зустрічних однорідних вимог подану позивачу щодо грошових коштів у сумі 294000,00 грн., які перебувають (обліковуються) на поточному рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ "Укргазпромбанк" .
		Матеріалами справи підтверджується, що 07 жовтня 2013 року між ПАТ "Укргазпромбанк" та ТОВ "Градієнт Груп" було укладено договір банківського рахунку №2182 (Том 5 а.с.69-73).
		У відповідності до вказаного договору, банк відкрив клієнту ТОВ "Градієнт Груп" поточний рахунок (рахунок) у погоджених між сторонами договору валютах та зобовязався приймати та здійснювати операції за рахунком у відповідності до законодавства України та умов договору.(п.1.1)
		В межах пункту 3.1.3 сторонами договору було визначено, що банк має право здійснювати договірне списання з рахунку клієнта за його доручення, що кореспондується з правом клієнта щодо надання банку доручень та заяв на здійснення відповідних розрахунково-касових операцій (п.3.2.4) (Том 5 а.с.70)
		01 липня 2015 року між ТОВ "Градієнт Груп" та ОСОБА_5 підприємством "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" було укладно договір про відступлення права вимоги (Том 5 а.с.12), у відповідності до якого первісний кредитор ТОВ "Градієнт Груп" відступив, а новий кредитор ОСОБА_5 підприємство "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" прийняв на себе вимогу до ПАТ "Укргазпромбанк" щодо повернення коштів на вимогу клієнта за договором банківського рахунку №2182 від 07 жовтня 2013 року.
		25 лютого 2016 року ПАТ "Укргазпромбанк" отримало від Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №16/02/25-01 від 25 лютого 2016 року, відповідно до якої останній просить "на підставі Договору про відступлення права вимоги від 01 липня 2015 року, зарахувати грошові кошти у сумі 294 000, 00 гри. (двісті дев'яносто чотири тисячі гривень 00 копійок), які перебувають на поточному рахунку №2600121821 у ПАТ "Укргазпромбанк" на погашення заборгованості Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" за Договором кредиту в частині заборгованості у національній валюті гривні. На підставі вказаного вище, на думку третьої особи, зобов'язання Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" за Договором банківського кредиту кредитна лінія) №899-КЛ/06 від 27 лютого 2006 року припиняється частково у розмірі 294 000. 00 грн.»
		Листом вих.№646 від 14 березня 2016 року ПАТ "Укргазпромбанк" повідомив ДП "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ", що не визнає зарахування, про яке ДП "Інтергласт" фірми "Гласт ГМНХ" повідомлено заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог №16/02/25-01 від 25 лютого 2016 року, оскільки таке зарахування суперечить чинному законодавству України.
		Вказуючи на необхідності зарахування вказаної суми в рахунок погашення пені, місцевий господарський суд, наголосив, що клієнт (володілець рахунку) є кредитором банку в розмірі суми грошових коштів клієнта, розміщених на поточному рахунку, а відтак, на думку суду, відповідна обставина породжує зобовязання банка перед клієнтом у вказаній сумі. 
		Однак відповідний висновок місцевого господарського суду є передчасним враховуючи наступне.
		Частиною першою статті 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
		Відповідно до статей 514, 515 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора.
		Виходячи із приписів статей 1066, 1068 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
		Стаття 1071 ЦК України визначає перелік підстав списання грошових коштів з рахунка клієнта. Так, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
		Із аналізу наведених норм вбачається, що за договором банківського рахунку грошове зобов'язання банку перед клієнтом (власником рахунка) в межах коштів, розміщених на рахунку, може виникнути лише після направлення розпорядження клієнта на відповідну грошову суму.
		Тобто, фактичне наділення ДП "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" правом на списання коштів з рахунку ТОВ "Градієнт Груп" повинно повязуватись з існуванням відповідного розпорядження з боку останнього, за відсутності якого банк позбавлений права здійснити списання грошових коштів з рахунка клієнта.
		В той же час, як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується сторонами, ТОВ "Градієнт Груп" не надавало ПАТ "Укргазпромбанк" відповідного доручення.
		Таким чином, укладення лише договору відступлення права вимоги від 01 липня 2015 року між ТОВ "Градієнт Груп" та ОСОБА_5 підприємством "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" не призвело до виникнення грошового зобов'язання банку перед третьою особою на суму коштів, розміщених на рахунку.
		Відповідна правова позиція було висловлена Верховним Судом України в постанові від 06 квітня 2016 у справі № 910/8058/15-г. Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень - ст.111-28 ГПК України.
		Крім того, варто зауважити, що за змістом статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
		Отже передумовою проведення зарахування є існування взаємних грошових вимог. Тобто "Укргазпромбанк" має обовязок повернення відповідної суми коштів виключно після подання власником рахунку відповідної грошової вимоги.
		Втім подання такої вимоги ОСОБА_5 підприємством "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ", особою яка не є власником рахунку, не породжує виникнення жодного обовязку у ПАТ "Укргазпромбанк" перед третьою особою.
		Слід зазначити, що відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України  від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунка поточні рахунки. Поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
		Виходячи із викладеного, поточні рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів, а можливості зміни власника рахунка Інструкцією не передбачено.
		Відтак, банк в будь якому випадку позбавлений можливості виконувати розпорядження третьої особи за поточними рахунками, власником яких є ТОВ "Градієнт Груп", внаслідок чого у Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" не може виникнути підставних грошових вимог до банку.
		Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 910/8058/15-г.
		При цьому, власником рахунку ТОВ "Градієнт Груп" не направлялась вимога про повернення коштів розміщених на поточному рахунку №2600121821. Таким чином у ПАТ "Укргазпромбанк" не виникло прямого обовязку повернення коштів власнику поточному рахунку №2600121821 за договором рахунку, як передумови проведення зарахування.
		Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що статтею 602 ЦК України передбачено заборону зарахування зустрічних вимог, зокрема, за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом.
		За п.8 ч.2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції Закону України від 16 липня 2015 року № 629-VIII, що діє з 12 серпня 2015 року), забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.
		Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов`язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.
		У відповідності до розяснень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, викладених у листі від 21 вересня 2015 року № 12-33820/15 "Щодо реалізації деяких норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом здійснення процедури ліквідації банку зарахування зустрічних однорідних вимог заборонено, крім випадків, визначених зазначеним пунктом Закону. У цьому разі боржник банку має бути одночасно кредитором цього банку, кошти мають бути спрямовані на погашення зобовязань за кредитом такого боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, а також договірне списання з рахунків має бути передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.
		В листі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08 грудня 2015 року № 21-51564/15 "Про зарахування зустрічних однорідних вимог" в доповнення до електронного повідомлення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №12-33820/15 від 21 вересня 2015 року на численні запити від банків, в яких здійснюється процедура ліквідації, стосовно зарахування зустрічних однорідних вимог, повідомлено, що заборгованість за кредитами, відсотками та заборгованість за борговими цінними паперами погашається за рахунок акцептованих кредиторських вимог у банків, які сформували реєстри кредиторів та за рахунок залишків за поточними та/або депозитними рахунками (крім заблокованих та арештованих) у банків, які перебувають у стадії ліквідації, але реєстри кредиторів ще не сформували. Залишок заборгованості, що залишилась після зарахування зустрічних однорідних вимог, боржник погашає шляхом внесення готівкою через касу банку або шляхом безготівкового зарахування коштів на рахунок банку.
		В той же час, як було зазначено під час судового засідання представником позивача та не заперечувалось з боку учасників судового процесу, ТОВ "Градієнт Груп", як власником рахунку №2600121821, не направлялось вимога про повернення коштів розміщених на даному рахунку. Тобто, в розумінні банківського законодавства дана вимога не є акцептованою, що свідчить про відсутність грошових зобовязань банку перед ТОВ "Градієнт Груп" - власником рахунку №2600121821, як передумови можливості проведення зарахування.
		З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог №16/02/25-01 від 25 лютого 2016 року не створює правових наслідків у вигляді  зарахування грошових кошів у сумі 294 000, 00 гри. (двісті дев'яносто чотири тисячі гривень 00 копійок), які перебувають на поточному рахунку №2600121821 у ПАТ "Укргазпромбанк" на погашення заборгованості ДП "Інтергласт" фірми "Гласг ГМБХ" за договором кредиту.
		У звязку з чим, оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню, а сума пені, розмір якої було зменшено судом першої інстанції, стягненню в повному обсязі.
		 
		Доводи відповідача про неможливість надання кредиту в іноземній валюті позбавлені правового підґрунтя враховуючи наступні обставини.
		Згідно з ч. 1 ст. 345 ГК України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі Законом про банки.
		Відповідно до ст. 35 Закону України "Про Національний банк України" гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України за всіма видами платежів.
		Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ст. 524 ЦК України).
		Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.
		Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.
		Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Статті 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
		Статтею 2 вищевказаного Закону визначено поняття "банківської ліцензії", а саме, це документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.
		Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
		Згідно з підпунктом "в" пункту 4 статті 5 зазначеного Декрету у разі надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, вони потребують отримання індивідуальної ліцензії. Проте на даний час законодавством таких меж не встановлено і єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність у них генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.
		Національний банк України у своєму листі за № 13-210/7871-22612 від 07 грудня 2009 року "Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті" повідомив про те, що операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
		Надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 березня 2011 року у справі № 6-7ц11).
		Також, відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
		Як підтверджено матеріалами справи, позивач має видані Національним банком України банківську ліцензію № 24 від 04 грудня 2001 року на право здійснення банківських операцій та дозвіл № 24-1 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та частиною 4 статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" згідно з додатком до дозволу, зокрема на операції з валютними цінностями в частині залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. (завірені належним чином копії вказаних документів долучені до матеріалів справи)
		Враховуючи вищевикладене за наявності генеральної ліцензії та відповідного письмового дозволу на здійснення валютних операцій, отриманих у встановленому порядку, у Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" були всі правові підстави для здійснення кредитування в іноземній валюті, згідно з вимогами ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".
		Крім того, правомірність видачі ПАТ "Укргазпромбанк" кредиту в іноземній валюті ДП "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" встановлена у судових рішенням по пов'язаним справам, які набрали законної сили та залишені без змін судами апеляційної та касаційної інстанції у справах №910/18507/15, №910/17602/15, №910/16762/15 та №910/17605/15.
		 
		Поряд з цим колегія суддів погоджується з доводами ПАТ "Укргазпромбанк" та не розділяє позицію суду першої інстанції щодо необхідності стягнення суми боргу в національній валюті гривня, яка ґрунтується на факті відкликання банківської ліцензії на момент прийняття рішення у справі, враховуючи наступне
		Дійсно, Постановою Правління НБУ №602 від 14 версеня 2015 року було вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "Укргазпромбанк".
		Проте, при укладенні кредитного договору Банк діяв на підставі виданої йому 04 грудня 2001 року НБУ банківської ліцензії №24, згідно з якою Банку надано право здійснювати банківські операції, визначені частиною 1 та пунктами 5-11 частини 2 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Пізніше НБУ було видано банківську ліцензію №24 від 28 жовтня 2011 року, згідно з якою Банку надано право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність", та на підставі виданого НБУ Дозволу №4-1 від 04 грудня 2001 року на право здійснення операцій, визначених п.1-4 ч.2 та 4 ст.47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" з додатком до нього на право здійснення операцій, визначених п.п.1-4 ч.2 та ч.4 ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
		Декрет Кабінету Міністрів України від 17 лютого 1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Закон України "Про банки та банківську діяльність", ЦК України не вимагають від банків ліцензії та не передбачають жодних обмежень на отримання іноземної валюти в рахунок погашення заборгованості за кредитними зобов'язання, що випливає з наступного.
		Статтею 524 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
		Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.
		Частиною 2 ст.2 Декрету встановлено, що резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Декрету, "валютні операції" операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних і цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.
		Частиною 1-2 ст.5 Декрету передбачено, що НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим і установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Неплатоспроможні комерційні банки, ліквідацію яких здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, мають право здійснювати валютні операції без ліцензії Національного банку України з дотриманням законодавства України про систему валютного регулювання і валютного контролю з метою здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку.
		В листі Верховного Суду України від 01 березня 2015 року зазначається, що в силу положень ст.ст. 192, 533 ЦК України та ст. 5 Декрету, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.
		Крім того, Верховним Судом України при аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин з приводу застосування положень Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 14 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" було наголошено, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Проте слід переконатись, що у банку наявна генеральна ліцензія та письмовий дозвіл на здійснення валютних операцій, отримані у встановленому порядку.
		При цьому Верховний суд України не повязує право банку на стягнення суми боргу в іноземній валюті з фактом невідкликання банківської ліцензії. Законодавство не містить застереження, що правом на стягнення суми боргу в іноземній валюті наділені лише банки, які не перебувають в процесі ліквідації та безпосередньо в яких невідкликано банківскьку ліцензію, повязуючи таку можливість виключно з наявністю генеральної ліцензія та письмового дозволу на здійснення валютних операцій, отриманих у встановленому порядку на момент проведення фінансової операції у вигляді надання банківського кредиту. 
		Враховуючи відсутність заборон та обмежень щодо погашення кредитної заборгованості в іноземній валюті, а також відсутності вимоги закону до банків мати ліцензію для отримання погашення кредитної заборгованості в іноземній валюті, зобов'язання по поверненню кредиту має бути виконане у тій валюті, в якій він був наданий, тобто відповідно стягнення заборгованості у судовому порядку повинно бути здійснено у тій валюті в якій надавались кредитні кошти.
		 
		Одночасно колегія суддів не погоджується з доводами відповідача та третьої особи з приводу неправомірного розрахунку суми основної заборгованості за договором та штрафних санкцій.
		Так у відповідності до тверджень відповідача, викладених в апеляційній скарзі (Том 5 а.с.132-134), аналогічні доводи яких дублюються в письмових поясненнях останнього та третьої особи (Том 5 а.с.197) позивач не набув прав на нарахування відсотків за користування боржником кредитом у євро та доларах США за період з 01 березня 2015 року по 31 березня 2015 року, та як наслідок пені на суму прострочених відсотків за відповідний період.
		Свою позицію відповідач обґрунтовує відсутністю домовленості між кредитодавцем та позичальником з приводу строків сплати процентів за період з 21 лютого 2015 року (наступного дня після кінцевого терміну погашення кредиту, у відповідності до пункту 1.1.2 кредитного договору) до дати подання позову. У звязку з чим, Товариство обмеженою відповідальністю "Компанія "Харчові технології" з посиланням на приписи статті 530 Цивільного кодексу України повязує момент виникнення обовязку сплати суми заборгованості з датою предявлення вимоги кредитора про необхідність сплати відповідних коштів. Відтак, враховуючи що повідомлення ПАТ "Укргазпромбанк" (від 05 березня 2015 року за № 28.2-09-40) щодо перерахування грошових коштів в рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором відповідачем отримано 31 березня 2015 року, що підтверджується відміткою відповідача про отримання повідомлення (вх. №503/31) та поштовим конвертом з відміткою поштового відділення про вручення поштового відправлення, з вимогою про погашення заборгованості протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання вказаної вимоги кінцевою датою погашення боргу є 30 квітня 2015 року. Тобто, на думку відповідача, нарахування штрафних санкцій є можливим виключно з 01 травня 2015 року. Відповідна позиція відповідача лягла в основу конктрозрахунку суми пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом у доларах США та євро за кредитним договором.
		В той же час відповідно до п.1.1.5. кредитного договору (у редакції додаткової угоди №22 від 30 грудня 2014 року), строк сплати процентів: 1.1.5.1. за користування кредитом в національній валюті -щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця, що йде за місяцем користування кредитом, а за останній місяць користування кредитом - одночасно погашення суми кредиту, але не пізніше кінцевого терміну зазначеного у п. 1.1.2. Договору; 1.1.5.2. за користування кредитом в іноземній валюті (у доларах США та євро) за період користування з березня 2014 року по січень 2015 року включно -до "20" лютого 2015 року включно.
		На виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 25 липня 2016 року ПАТ "Укргазпромбанк" було надано до суду додаток №1 від 30 грудня 2014 року до Договору банківського кредиту №899-КЛ/06 від 27 лютого 2006 року (Том 7 а.с.7) з якого вбачається, що кінцевою датою повернення кредиту є включно 20 лютого 2015 року.
		Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Частиною 1, 3 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
		Враховуючи вищевикладене, строк користування кредитом встановлено з 14 липня 2009 року по 20 лютого 2015 року, де кінцевим терміном поверненя є 20 лютого 2015 року, строк дії кредитного договору - до повного виконання зобов'язання,
		Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на  одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено  договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.  Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової Іставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти  виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином вказаною статтею прямо передбачений щомісячний обовязок боржника зі сплати процентів до дня повернення позики.
		Тобто, у зв'язку із неповерненням кредитних коштів проценти продовжують нараховуватись, оскільки боржник продовжує користування кредитними коштами і не виконує зобов 'язання належним чином. Оскільки, в силу дії частини 1 ст.1048 ЦК України боржник має обовязок повернення процентів щомісяця до дня повернення позики, тобто не пізніше наступного місяця користування процентами (до 01 квітня 2015 року), безпідставним є твердження Відповідача, що за відсутності письмової домовленості обовязок зі сплати процентів за березень 2015 року повязується виключно з письмовою вимогою кредитора. В свою чергу, неналежне виконання кредитного договору тягне за собою нарахування пені, відповідно неповернення кредитних коштів та несплата процентів за користування кредитом у строк спричиняють нарахування штрафних санкцій. 
		Відтак, оскільки боржником не було вчасно погашено відсотки за користування кредитом у євро та доларах США за період з 01 березня 2015 року по 31 березня 2015 року відповідна сума не тільки підлягає стягненню з боржника, а й включається в загальну суму заборгованості, неповернення якої спричинило нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за несвоєчасне повернення суми відсотків з 01 квітня 2015 року (дати з якої відбулось відповідне прострочення ) по 27 квітня 2015 року (дати подання позову).
		 
		Крім того, під час судового засідання представниками Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" було наголошено на неможливості стягнення суми пені у звязку з тим, що цивільне законодавство встановлює заборону застосування облікової ставки Національного банку України при стягненні пені щодо заборгованості в іноземній валюті.
		Однак, слід зазначити, що приписи цивільного законодавства України, рекомендації Вищого господарського суду України, викладені в постанові пленуму від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", на яку безпосередньо посилається ОСОБА_5 підприємство "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" не містять застереження щодо неможливості стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в разі неналежного виконання кредитного зобовязання в іноземній валюті.
		В даному випадку вимоги законодавства встановлюють заборону лише в частині обрахування суми пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та її стягнення в іноземній валюті. 
		Верховний Суд України, розглядаючи вказане питання з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у постанові № 3-29гс 15 від 01 квітня 2015 року наголосив, що дія Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93, не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України. 
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів  сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
		Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань").
		Таким чином, згідно позиції Верховного суду України, максимальний розмір пені повязаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України  гривні.
		Як вбачається з розрахунку ПАТ "Укргазпромбанк" пені за порушення строку погашення кредиту та відсотків за користування кредитом (Том 1 а.с.57) позивачем при здійсненні відповідного обрахування було конвертовано іноземну валюту в її гривневий еквівалент і відповідна сума до стягнення заявляється також в гривневому еквіваленті. З врахуванням зазначеного, вказане стягнення не суперечить вимогам законодавства.
		 
		Поряд з цим, у письмових поясненнях від 08 липня 2016 року (вх.№6909) (Том 5 а.с.196) ОСОБА_5 підприємство "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" не погоджуючись з сумами стягнення, зазначає про погашення суми основної заборгованості за кредитом у гривні в розмірі 9109,08 грн., за платіжним дорученням від 22 травня 2015 року №22, 19025, 94 грн. за платіжним дорученням від 26 серпня 2015 року 2015 року №509. У звязку з чим ОСОБА_5 підприємство "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" стверджує про необхідність стягнення суми кредиту в гривні в розмірі 23 773,39 грн. 
		Однак, суд звертає увагу, що дійсно з наданої боржником банківської виписки ПАТ "Укргазпромбанк" від 22 травня 2015 року та 26 серпня 2015 року (Том 5 а.с.206-207) вбачається погашення ОСОБА_5 підприємством "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" заборгованості в розмірі 9109,08 грн., за платіжним дорученням від 22 травня 2015 року №22, 19025, 94 грн. за платіжним дорученням від 26 серпня 2015 року 2015 року №509. Втім вказана оплата була здійснена боржником після подання позовної заяви. При цьому, як ОСОБА_5 підприємством "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" так Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харчові технології" під час розгляду справи у суді першої інстанції не зазначалось про проведення відповідної оплати. З матеріалів справи не вбачається як посилання на даний факт так і долучення доказів здійснення такої оплати в ході розгляду справи у суді першої інстанції. Надаючи відповідні докази ОСОБА_5 підприємством "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" не вказується щодо їх подання у судове засідання 30 травня 2016 року, під час якого було прервано відеозвязок та проведено судовий розгляд за відсутності третьої особи. Тобто, не аргументовано неможливість їх дослідження судом в ході розгляду спору у суді першої інстанції.
		Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
		У відповідності до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
		В той же час, надаючи відповідні докази, ОСОБА_5 підприємство "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" не вказує про існування жодних перешкод у їх наданні під час розгляду справи у суді першої інстанції, тим більше про намір їх подати у судове засідання 30 травня 2016 року, під час якого було прервано відеозвязок та проведено судовий розгляд за відсутності третьої особи.
		Згідно до протоколу судового засідання від 30 травня 2016 року (Том 5 а.с.89-90) на початку судового засідання, судом першої інстанції в порядку статті 22 ГПК України, було запитано учасників судового процесу про наявність заяв або клопотань до початку розгляду справи по суті. Однак ОСОБА_5 підприємством "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" не заявлялось жодного клопотання про долучення додаткових доказів по справі. Надане ОСОБА_5 підприємством "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" через канцелярію суду заперечення проти пояснень позивача (вх. № 17709) (Том 5 а.с.61-68) не містять посилання на відповідні оплати. Зазначеним спростовується доводи відповідача в письмових поясненнях від 08 вересня 2016 року (вх.№8813) про існування наміру у Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" надати вказані докази у судове засідання 30 травня 2016 року. 
		Оскільки вказаний доказ не надавався до суду першої інстанції, тобто не був досліджений судом першої інстанції, місцевим господарським судом правомірно не було припинено провадження в стягненні даної суми заборгованості.
		Зазначене стосується й доводу Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" про погашення суми процентів за користування кредитними коштами в гривні протягом березня 2015 року у розмірі 973, 63 грн. (Том 5 а.с.196) на підставі платіжного доручення №295 від 22 травня 2015 року, що підтверджується банківською випискою ПАТ "Укргазпромбанк" від 22 травня 2015 року та 26 серпня 2015 року (Том 5 а.с.206)
		Доводи Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" (Том 5 а.с.197) про правомірність стягнення суми процентів за користування кредитом з червня 2014 року по березень 2015 року в сумі 80 533, 33 євро замість 105 066, 67 євро, заявлених позивачем є недоведеними з боку третьої особи. Так, посилаючись на часткову оплату суми процентів за користування кредитом за вересень 2014 року останнім не було надано до суду першої інстанції або до суду апеляційної інстанції (з обгрунтуванням неможливості подання даного доказу в місцевий господарський суд) доказів оплати процентів за користування кредитом в більшому розмірі ніж зазначено позивачем. Наданий контррозрахунок суми заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом у євро за договором банківського кредиту (Том 5 а.с.203) не є належним доказом проведення відповідної оплати, оскільки є лише власною позицією особи щодо суми заборгованості, не підтверджену жодним належним доказом, як то платіжним дорученням або банківською випискою по рахункам юридичної особи. В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості боржника за кредитним договором (Том 1 а.с.58-67), який включає в себе загальний розмір нарахувань за договором банківського кредиту станом на 28 квітня 2015 року та суми відповідних оплат з боку Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ". Тобто, боржник, вказуючи на неврахування ПАТ "Укргазпромбанк" при розрахунку загального розміру боргу певної суми погашення, мав можливість не тільки заявити, а й надати докази такої оплати, які не були враховані позивачем, що не має місце в даному випадку. Так ОСОБА_5 підприємство "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" лише посилається на неврахування судом проведення часткової оплати за користування кредитом за вересень 2014 року у розмірі 533, 36 євро, згідно платіжного доручення №56 від 25 листопада 2014 року (Том 5 а.с.197 абз.4), однак вказане платіжне доручення було враховано позивачем при розрахунку загальної суми погашення процентів за користування кредитом в євро (Том 1 а.с.59 на обороті).
		 
		Поряд з цим, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харчові технології" (Том 5 а.с.125-127) при прийнятті рішення судом було неправильно застосовано статтю 543 ЦК України та не застосовано частину 1 статті 554 ЦК України, що враховуючи розгляд справи №910/12614/15, в межах якої здійснювалось стягнення суми боргу за кредитним договором безпосередньо з Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ", може призвести до подвійного стягнення суми заборгованості за кредитним договором (Том 5 а.с.134-135). На думку апелянта, оскільки у даній справі відсутній предмет щодо солідарної відповідальності поручителя та боржника  вбачається наявність підстав для відмови позивачу у задоволенні позову.
		Частиною 1 ст.543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
		У п.6 листа Верховного Суду України від 01 червня 2012 року "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за 2010 - 2011 р." зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. У зв'язку з цим за законом у такому випадку відсутня обов'язкова процесуальна співучасть. З огляду на те, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ст. 554 ЦК); поручителі несуть самостійну відповідальність перед кредитором за порушення зобов'язань боржником, оскільки вони перебувають у самостійних договірних відносинах, кредитор має право вимагати виконання обов'язку в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, зокрема, лише від поручителів, які солідарно відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (постанова Верховного Суду України від 19 грудня 2011 р. у справі N 6-84цс11).
		Враховуючи, що позов було заявлено виключно до одного відповідача - ТОВ "Компанія "Харчові технології", а не разом з ДП "Інтергласт" Фірми "Гласт ГМБХ", а позовні вимоги були сформульовані як стягнути заборгованість з ТОВ "Компанія "Харчові технології", а не стягнути солідарно заборгованість з ТОВ "Компанія "Харчові технології" та ДП "Інтергласт" Фірми "Гласт ГМБХ", тому резолютивна частина рішення сформульована відповідно до позовних вимог та чинного законодавства - ЦК України і ГПК України.
		У зв'язку із чим суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 543, 554 ЦК України правомірно зазначив, що зміст норми закону про солідарний обовязок боржників спрямований на встановлення найвищого рівня захисту прав та інтересів кредитора. Таким чином, приписи ст. 543 ЦК України не можуть тлумачитись таким чином який би обмежував право кредитора звернутися з відповідною вимогою до кількох боржників, як в частині зобовязання, так і повністю, як до всіх боржників, так і до кожного окремо, а в останньому випадку також одночасно чи в певному розриві у часі.
		 
		Не вбачає колегія суддів порушень вимог процесуального законодавства з боку місцевого господарського суду.
		В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харчові технології" зазначає на безпідставній відмові суду першої інстанції в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №922/3176/15 до завершення розгляду справи №910/12614/15 (Том 5 а.с.125-127), в межах якої здійснювалось стягнення суми боргу за кредитним договором безпосередньо з Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ".
		Колегія суддів зазначає, що положенням статті 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.
		Так зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. 
		При цьому, неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути самостійно встановлені господарським судом у даній справі. Тобто, йдеться мова про те, що господарський суд не може здійснити належний розгляд справи з підстав обмеженості своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предмету позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.
		В той же час, повязаність справ полягає у тому, що рішення суду, який розглядає справу, встановлює обставини справи, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення.
		Дана правова позиція підтримується й Вищим господарським судом України, який в Постанові Пленуму "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року зазначив, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.
		Під неможливістю розгляду даної справи, на думку Вищого господарського суду України, слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
		Тобто, неможливість розгляду справи, яка передбачена частиною 1 статті 79 Господарського процесуального Кодексу України, як підстава зупинення провадження у справі, полягає у нездатності суду самостійно здійснити розгляд спору по суті.
		Натомість заявник не зазначив, а суд апеляційної інстанції не вбачає існування обставин або факту, які може встановити господарський суд м. Києва при розгляді справи № 910/12614/15, та можуть вплинути на оцінку судом доказів у даній справі і як наслідок матимуть значення для формування обєктивного та законного рішення у даній справі. Колегія суддів зазначає на можливості самостійного дослідження та встановлення судом першої інстанції усіх обставин справи під час судового розгляду. У звязку з чим, судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні вказаного клопотання.
		Тим більше, судом приймається до увагу, що наразі провадження у справі № 910/12614/15 припинено на підставі п. 5 ст. 80 ГПК України.
		 
		Не вбачає колегія суддів й порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства у зв'язку з відмовою у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.11 договору поруки №74-П/09 та в порядку пункту 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з необхідністю розгляду даного спору Третейським судом при Асоціації Українських банків. Відповідні клопотання подавались 14 липня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харчові технології" та ОСОБА_5 підприємством "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" (вх.№7051, вх.№7052) та були вирішені судом апеляційної інстанції в ухвалі Харківського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2016 року.
		 
		Поряд з цим суд апеляційної інстанції погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харчові технології" (Том 5 а.с123-125) про неповне дотримання господарським судом Харківської області приписів процесуального законодавства у звязку з невідкладенням розгляду справи 30 травня 2016 року. 
		З пояснень сторони вбачається, що в ході проведення судового засідання 30 травня 2016 року в режимі відеоконференції з господарським судом м.Києва під час виступу представника третьої особи, відбулось прервання відеозвязку з господарським судом м. Києва. Проте, як вказує відповідач, не зважаючи на невідновлення відеозвязку, судове засідання було продовжено та судом в подальшому було проголошено вступну резолютивну частину рішення лише за участю відповідача. У зв'язку з чим, на думку відповідача, останній був позбавлений можливості повноцінно брати участь у дослідженні доказів, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, повторно заявити та заслухати думку сторін. Крім того, відповідач вазує, що зазначеним було порушено права третьої особи та позивача на участь у судовому засіданні.
		Згідно до протоколу судового засідання від 30 травня 2016 року (Том 5 а.с.89-90) судове засідання проводилось в режимі відеконференції, яке було прервано під час доповіді третьої особи у зв'язку з виникненням проблем з відеозв'язком та інтернетом. Вказана обставина підтверджується актом про неможливість проведення засідання в режимі відеоконференції (Том 5 а.с.87).
		У відповідності до статті 22 ГПК України, cторони користуються рівними процесуальними правами, сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.
		Таким чином, не зважаючи на той факт, що 30 травня 2016 року було останнім днем строку наявного для розгляду позовної заяви (враховуючи раніше продовження судом строку розгляду позовної заяви на 15 днів), суд дійсно повинен був здійснити відкладення розгляду справи.
		У відповідності до приписів статті 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
		Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:
		1)справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів;
		2)справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;
		3)господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;
		4)рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;
		5)рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;
		6)рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій   статті 17 цього Кодексу;
		7)рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.
		Вказана обставина не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки відповідно до ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
		Як вбачається з матеріалів справи в судовому засіданні 30 травня 2016 року надали пояснення позивач та відповідач та частково друга третя особа, в той час як позиції всіх сторін та третьої особи були викладені письмово. В свою чергу, в ході даного судового засідання колегія суддів вийшовши з нарадчої кімнати у відповідності до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголосила судове рішення, де знайшли своє відображення та оцінку всі доводи, докази, заперечення сторін; тільки той факт, що позивач та третя особа з незалежних від суду причин не змогли візуально спостерігати вихід суду з нарадчої кімнати та проголошення вступної та резолютивної частини рішення не можуть мати наслідком неправильне вирішення справи, що виключає можливість скасування судового рішення з процесуальних мотивів.
		 
		Зазначне стосується й твердження відповідача про існування порушень вимог господарського процесуального кодексу враховуючи відсутність у суду на момент проведення судового засідання 30 травня 2016 року відомостей про належне повідомлення щодо часу та місця проведення судового засідання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Так стаття 104 ГПКУ в якості безумовної підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції чітко передбачає проведення судового розгляду саме за відсутністю будь-якої із сторін, (а не учасників судового процесу), позаяк Фонд гарантування вкладів фізичних осіб був залучений до справи в якості третьої особи, тобто має процесуальний статус виключно учасника судового процесу.
		 
		Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені обставини справи, а саме безпідставно враховано зарахування зустрічних однорідних вимог подана позивачу щодо грошових коштів у сумі 294000,00 грн., які перебувають (обліковуються) на поточному рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ "Укргазпромбанк", та зменшено у зв'язку з цим суму пені, а також помилково конвертовано суму боргу, яка заявлена до стягнення в іноземній валюті в гривневий еквівалент, тому апеляційна скарга відповідача не пілягає задоволенню, апеляційна скарга позивача задовольняється в повному обсязі, а в цій частині рішення підлягає скасуванню.
		Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 91, 99, 101, ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		 
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  "Компанія "Харчові технології" залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" задовольнити.
		Рішення господарського суду Харківської області від 30 травня 2016 року у справі № 922/3176/15 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харчові технології" (62203, Харківська область, смт. Золочів, вул. Привокзальна, 2, код ЄДРПОУ 32870204) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" (02098, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 13, код ЄДРПОУ 24262992) простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 35 905 565,51 грн., простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 4 327 984,02 грн. та відмови в стягненні 294 000,00 грн. пені. 
		Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харчові технології" (62203, Харківська область, смт. Золочів, вул. Привокзальна, 2, код ЄДРПОУ 32870204) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" (02098, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 13, код ЄДРПОУ 24262992) прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 800 000,00 євро, 700 000,00 доларів США та 51 908,41 грн.; прострочену заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 75 261, 11 доларів США, 973,63 грн., 105 066,67 євро та 294 000,00 грн. пені. 
		В іншій частині рішення залишити без змін.
		Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
		Повний текст постанови складено 19 вересня 2016 року.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                       В.В.Россолов 
		 
		 
		Суддя                                                                                              В.І.Сіверін
		 
		 
		Суддя                                                                                              П.В.Тихий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...