Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/3315/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; містобудування; планування і забудови територій; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 23.09.2016. Зареєстровано: 26.09.2016. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2016.
Дата набрання законної сили: 02.03.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 21 вересня 2016 року                               № 826/3315/16
		Окружний адміністративний суд м. Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Аблова Є.В., судді Погрібніченка І.М., судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, головного інспектора будівельного нагляду Інспекційного відділу № 1 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Старущенко Ярослава Володимировича, головного інспектора будівельного нагляду Інспекційного відділу № 1 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Коваля Володимира Анатолійовича, головного інспектора будівельного нагляду Інспекційного відділу № 1 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Сидорова Сергія Вікторовича, Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання неправомірними (незаконними) дій,-
		                              В С Т А Н О В И В: 
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивач) з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі також - Держархбудінспекція, відповідач-1), головного інспектора будівельного нагляду Інспекційного відділу № 1 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Старущенко Ярослава Володимировича (далі також - Старущенко Я.В., відповідач-2), Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (далі також - відповідач-3), в якому, з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позову, позивач просив:
		1) визнати неправомірними (незаконними) дії відповідача-1 та головних інспекторів будівельного нагляду Інспекційного відділу № 1 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Старущенка Я.В., Коваля В.А. та Сидорова C.B. щодо складання акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 16 січня 2016 року.
		2) визнати неправомірними (незаконними) дії відповідача-2 щодо складання подання про увільнення посадової особи об'єкта нагляду від виконання обов'язків, що надійшло до Вишгородської районної державної адміністрації 03 лютого 2016 року за вхідним № 7-17/289.
		Під час розгляду справи до участі в ній було залучено Головних інспекторів будівельного нагляду Інспекційного відділу № 1 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Коваля Володимира Анатолійовича (далі також - Коваль В.А., відповідач-4) та Сидорова Сергія Вікторовича (далі також - Сидоров С.В., відповідач-5) в якості співвідповідачів.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність вчинення відповідачами дій по складанню акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 16 січня 2016 року та подання про увільнення посадової особи об'єкта нагляду від виконання обов'язків з огляду на необґрунтованість та безпідставність висновків, до яких прийшли перевіряючі під час здійснення планової перевірки відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Вишгородської районної державної адміністрації Київської області.
		В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.
		Відповідачем-1 були надані суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких він просив відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на обставини, наведені в поданих ним документах.
		Іншими особами, які беруть участь у справі, письмових заперечень, або інших документів, з яких можливо було б встановити їх ставлення до заявлених позовних вимог, за час розгляду справи суду надано не було.
		У судове засідання, призначене на 16 червня 2016 року, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи представники відповідачів-2, 3, 4, 5 не з'явились.
		Відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання 16 червня 2016 року не з'явились представники відповідачів-2, 3, 4, 5, належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення, та враховуючи відсутність необхідності заслухати свідка чи експерта, з урахуванням вимог статті 128 КАС України, суд, дослідивши матеріали справи, перейшов до розгляду справи в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
		Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		З 07 липня 2014 року позивач обіймає посаду начальника відділу містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Вишгородської районної державної адміністрації Київської області.
		У період з 03 грудня 2015 року по 16 січня 2016 року, на підставі наказів Держархбудінспекції України № 1062 від 24 вересня 2015 року, № 1091 від 12 жовтня 2015 року, № 1315 від 30 грудня 2015 року, направлення № 3 від 30 листопада 2015 року та № 3/П від 30 грудня 2015 року, головними інспекторами будівельного нагляду Старущенко Я.В., Ковалем В.А. та Сидоровим В.С. у присутності начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Вишгородської районної державної адміністрації ОСОБА_1 проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Вишгородської районної державної адміністрації Київської області.
		За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 16 січня 2016 року (далі також - акт перевірки) та подання про увільнення посадової особи об'єкта нагляду від виконання обов'язків, направленого голові Вишгородської районної державної адміністрації Київської області Горгану О.Л. листом № 10/10-24/2501/06/01 від 25 січня 2016 року (далі також - подання), відповідно до якого керівнику Вишгородської районної державної адміністрації Київської області запропоновано розглянути питання щодо увільнення від виконання обов'язків начальника відділу містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Вишгородської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_1, головного спеціаліста відділу містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Вишгородської районної державної адміністрації Київської області Шатковської І.В. та провідного спеціаліста відділу містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Вишгородської районної державної адміністрації Київської області Мозгового С.В.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
		У відповідності до ч. 2 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний нагляд - сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.
		Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначено Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 698 від 19 серпня 2015 року (далі - Порядок № 698).
		У відповідності до п. 2 Порядку № 698, нагляд здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі (далі - головні інспектори будівельного нагляду) шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.
		Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.
		Пунктами 9-11 Порядку № 698 визначено, що плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена квартальним планом роботи Держархбудінспекції, який затверджується до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.
		Планова перевірка об'єкта нагляду проводиться не частіше ніж один раз на півроку з виїздом на об'єкт нагляду.
		Строк проведення планової перевірки не може перевищувати 20 робочих днів та за обґрунтованим письмовим зверненням головного інспектора будівельного нагляду може бути одноразово продовжений наказом Держархбудінспекції не більше ніж на 10 робочих днів.
		Планові перевірки проводяться на підставі наказу Держархбудінспекції та направлення на проведення перевірки за формою згідно з додатком 1.
		Держархбудінспекція не пізніше ніж за сім календарних днів до дня проведення планової перевірки надсилає об'єкту нагляду письмове повідомлення рекомендованим листом з описом вкладення з повідомленням про вручення із зазначенням строків проведення перевірки та періоду, за який проводитиметься перевірка.
		Відповідно до п. 23 Порядку № 698, за результатами планової або позапланової перевірки головний інспектор будівельного нагляду, який проводив перевірку, складає акт перевірки за формою згідно з додатком 4.
		Абзацом 4 п. 5 Порядку № 698 передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду, серед іншого, мають право вносити письмове подання про звільнення посадової особи об'єкта нагляду до органу, який здійснив її призначення.
		Враховуючи, що дії відповідачів по складанню акту та подання були вчинені виключно за наслідком виявлених під час перевірки об'єкту нагляду порушень, при вирішенні даної справи необхідним є встановлення правомірності фіксації співробітниками Держархбудінспекції таких порушень у вказаному акті перевірки та поданні.
		Так, в акті перевірки та у поданні, в якості порушення об'єктом нагляду вимог статті 22 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вказується, що відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (далі - відділ містобудування) не здійснюється ведення містобудівного кадастру.
		Згідно з приписами статті 22 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівний кадастр - державна система зберігання і використання геопросторових даних про територію, адміністративно-територіальні одиниці, екологічні, інженерно-геологічні умови, інформаційних ресурсів будівельних норм, державних стандартів і правил для задоволення інформаційних потреб у плануванні територій та будівництві, формування галузевої складової державних геоінформаційних ресурсів. 
		Містобудівний кадастр ведеться з урахуванням даних державного земельного кадастру на державному рівні, на рівні Автономної Республіки Крим, обласному та районному рівнях, рівні обласних центрів та міст обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення.
		Містобудівний кадастр ведеться уповноваженими органами містобудування та архітектури, які можуть утворювати для цього служби містобудівного кадастру.
		Разом з тим, відповідно до п. 35 Положення про містобудівний кадастр, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №559, фінансування робіт з проведення заходів, визначених програмою щодо створення містобудівного кадастру та його ведення, формування і утримання Служби містобудівного кадастру на державному рівні здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету, на регіональному та базовому (адміністративний район, місто) рівнях - за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів або інших джерел, не заборонених законом.
		Як зазначає позивач та що не заперечується відповідачами, розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 22 квітня 2013 року № 149 було створено службу містобудівного кадастру, проте видатки на фінансування зазначеної служби з місцевого бюджету протягом 2013-2015 років не передбачались. 
		Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що відділ містобудування не мав можливості здійснювати всі функції щодо ведення містобудівного кадастру з огляду на не здійснення на місцевому рівні фінансування здійснення таких робіт.
		При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача-1 щодо не ініціювання самим відділом містобудування перед райдержадміністрацією питання про здійснення фінансування робіт щодо ведення містобудівного кадастру, оскільки вказане питання не входить до предмету дослідження в межах розгляду судом даної адміністративної справи з огляду на те, що при перевірці посадовими особами Держархбудінспекції не було встановлено порушення об'єктом нагляду вимог законодавства в частині не подачі відділом містобудування до райдержадміністрації відповідних пропозицій щодо ведення містобудівного кадастру.
		В акті перевірки та в поданні, в якості порушення об'єктом нагляду вимог статті 23 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вказується, що відділом містобудування не здійснюється містобудівний моніторинг.
		Позивачем зазначено, що містобудівний моніторинг відділом містобудування проводиться відповідно п. 4.31 Положення про відділ, в частині стану розроблення, оновлення містобудівної документації (схема планування території району, генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій), а отримані показники моніторингу використовуються у роботі відділу для оцінки та прогнозу впливу на забезпечення сталого розвитку територій.
		Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 статті 23 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівний моніторинг - система спостережень, аналіз реалізації містобудівної документації, оцінки та прогнозу стану і змін об'єктів містобудування, які проводяться відповідно до вимог містобудівної документації та спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних і громадських інтересів.
		Результати містобудівного моніторингу постійно вносяться до містобудівного кадастру та оформляються у вигляді аналітичного звіту, який враховується під час розроблення програм соціально-економічного розвитку та внесення змін до містобудівної документації.
		Водночас, оскільки відділом містобудування з об'єктивних причин не здійснюється ведення містобудівного кадастру, про що було зазначено вище, та з огляду на здійснення відділом містобудівного моніторингу в частині, яка не стосується внесення його результатів до містобудівного кадастру, що не було, в силу вимог ч. 2 статті 71 КАС України, заперечено відповідачами, колегія суддів погоджується з доводами позивача в частині необґрунтованості викладеної в акті перевірки та поданні позиції співробітників Держархбудінспекції щодо нездійснення відділом містобудування містобудівного моніторингу.
		Щодо визначених в акті перевірки та поданні порушень відділом містобудування порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, суд зазначає наступне.
		Відповідно до Порядку надання містобудівних умов та обмежень земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 109 від 07 липня 2011 року (далі - Порядок № 109), містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		Відповідно до статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження однією з основних складових вихідних даних для проектування.
		Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.
		Відповідно до абз. 2 п. 2.4 Порядку № 109, підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні
		Із зазначеного вбачається, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки повинні розроблятися та видаватися на підставі чинного законодавства та містобудівної документації.
		Відповідно до п. 1.2 Порядку № 109, містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
		Статтею 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
		Таким чином, до містобудівної документації на місцевому рівні, на підставі якої повинні розроблятися і видаватися містобудівні умови та обмеження, відноситься: генеральний план населених пунктів, план зонування і детальний план території.
		Відповідно до п. 2 ч. 2., ч.ч. 3 4 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
		У разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.
		Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.
		У відповідності до абз. 1 статті 21 Закону України «Про основи містобудування», визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно-господарського устрою.
		Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства вбачається, що містобудівні умови та обмеження земельної ділянки можуть бути видані під будівництво тільки у межах цільового призначення такої земельної ділянки та з урахуванням містобудівної документації на місцевому рівні (у відповідності до генерального плану населеного пункту, плану зонування території і детального плану території). Без розробленої та затвердженої містобудівної документації на місцевому рівні не може бути змінено ні цільове призначення земельної ділянки, ні видані містобудівні умови та обмеження, навіть якщо земельна ділянка має відповідне цільове призначення.          
		Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 23 жовтня 2015 року відділом містобудування видані містобудівні умови та обмежень забудови земельної ділянки (далі також - МБУ) № 01-22/33/1 щодо будівництва берегоукріплення на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району, замовник будівництва - гр. ОСОБА_10 Земельні ділянки використовуються гр. ОСОБА_10, на підставі договорів суборенди земельної ділянки від 27 липня 2011 року, зареєстровані за № 343, 342, 344, цільове призначення земельних ділянок - землі господарського призначення (для сінокосіння). 
		Разом з тим, згідно містобудівного розрахунку, розробленого ТОВ «Центр АПЛД» в 2015 році, на зазначеній земельній ділянці передбачено будівництво шпунтової стіни влаштованої із залізобетонних елементів - паль та перекриттів. 
		З огляду на вищенаведене, вказане МБУ видано на забудову земельної ділянки не в межах її цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чим порушено наведені вище вимоги статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статті 21 Закону України «Про основи містобудування». 
		Крім того, така земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, де відповідно відсутня наступна містобудівна документація: генеральний план населеного пункту, план зонування. детальний план території. 
		А оскільки Схема районного планування (1975 року), модель розвитку м. Києва та його приміської зони, на яку міститься посилання у п. 8 МБУ № 01-22/33/1 від 23 жовтня 2015 року та на якій позивач окремо акцентує увагу в позовній заяві, не є містобудівною документацією місцевого рівня (не є планом зонування території або детальним планом території), в той час як земельна ділянка має цільове призначення - землі господарського призначення (сінокосіння), співробітниками Держархбудінспекції, на думку суду, правомірно зроблено висновок про те, що при видачі зазначених МБУ було порушено вимоги статей 24, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статті 21 Закону України «Про основи містобудування», Порядку № 109, положення яких були наведені вище.
		В своєму адміністративному позові позивач також наголошує на тому, що видача зазначених МБУ була проведена на підставі «Схеми генерального плану Садівничого товариства «Поле», розробленого госпрозрахунковим архітектурно-планувальним бюро у 2007 році, проте колегія суддів зазначає, що жодного посилання на зазначену схему генерального плану самі МБУ у відповідному розділі не містять, а тому наведене пояснення судом до уваги не береться.
		Також відділом містобудування видані МБУ № 01-22/22 від 17 вересня 2015 року щодо будівництва комплексу багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_1. Замовником будівництва є ТОВ «Велесгард 2015», земельні ділянки використовуються на підставі Свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 10 червня 2015 року індексні номери - 38854043, 38852587, від 11 червня 2015 року індексний номер 38943658 та договорів про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) від 28 квітня 2015 року, цільове призначення земельних ділянок - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастрові номери земельних ділянок - НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7. 
		Відповідно до затвердженого генерального плану м. Вишгорода, територія, де розміщені земельні ділянки, під забудову яких відділом містобудування було видано МБУ № 01-22/22 від 17 вересня 2015 року, відноситься до лісів, лісопарків та території регіонального ландшафтного парку. План зонування території та/або детальний план території відсутні.
		В той же час, як вбачається матеріалів справи, на зазначені землі оформлені документи на право власності з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Зазначене відображено і в МБУ № 01-22/22 від 17 вересня 2015 року.
		Отже, МБУ № 01-22/22 від 17 вересня 2015 року видані щодо будівництва комплексу багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_1 на земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), при тому, що у відповідності до генерального плану м. Вишгород, зазначені земельні ділянки належать до території лісів, лісопарків та регіонального ландшафтного парку.
		Як зазначалось вище, містобудівні умови та обмеження земельної ділянки можуть бути видані під будівництво тільки у межах цільового призначення такої земельної ділянки та з урахуванням містобудівної документації на місцевому рівні. Без розробленої та затвердженої містобудівної документації на місцевому рівні не може бути змінено ні цільове призначення земельної ділянки, ні видані містобудівні умови та обмеження.
		Відповідно до абз. 2 п. 2.4 Порядку № 109, підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, а отже співробітниками Держархбудінспекції законно та обґрунтовано встановлено порушення норм містобудівного законодавства при видачі зазначених містобудівних умов та обмежень, що було відображено як в акті перевірки, так і в поданні.
		Посилання позивача на те, що при видачі зазначених МБУ не порушено норм чинного містобудівного законодавства оскільки в них міститься примітка, що унеможливлює реалізацію прийнятих проектних рішень в рамках зазначених техніко-економічних показників, з урахуванням вимог викладених в даних містобудівних умовах та обмеженнях, виключно до моменту затвердження містобудівної документації на місцевому рівні (детальний план території, проект комплексної забудови) та приведенням у відповідність цільового призначення земельних ділянок, що розглядаються в проекті забудови, громадських слухань, є безпідставними та не спростовують факту порушень вищезазначених норм містобудівного законодавства при видачі зазначених МБУ.
		Відділом містобудування видані МБУ за № 01-22/01 від 05 лютого 2015 року щодо будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями спортивного та оздоровчого призначення по АДРЕСА_1. Замовником будівництва є гр. ОСОБА_11, земельні ділянки використовуються на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13 листопада 2014 року, зареєстрованого за № 1722, та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13 листопада 2014 року, зареєстрованого за № 1717, цільове призначення земельних ділянок - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастрові номери земельних ділянок-НОМЕР_8, НОМЕР_9. 
		Водночас, відповідно до затвердженого генерального плану міста Вишгорода, територія де розміщені зазначені земельні ділянки відповідно до існуючої планувальної структури та функціонального зонування території міста відноситься до регіонального багатофункціонального спортивного комплексу (основний напрямок - гірськолижний цілорічний спорт) на місці колишньої бази зимових видів спорту. Відповідно до пояснювальної записки у складі генерального плану: територія комплексу близько 40 га. При створенні подібного комплексу на виділеній території важливо не завдати шкоди існуючому поруч парку природи місцевого значення «хвощ великий»; додержуватись прибережно-захисної смуги; кількість споруд повинна бути мінімальною, до того ж, їх не можна розміщувати на схилах - організація спортивного відпочинку має базуватися на використанні рельєфу для влаштування трас різних видів, конструкції яких розраховані на укріплення схилів. 
		Крім того, на території міста, де розміщені зазначені земельні ділянки, відсутній детальний план території та план зонування території. 
		Отже, на підставі викладеного, з урахуванням зроблених вище судом правових висновків, вбачається, що видані об'єктом нагляду МБУ за № 01-22/01 від 05 лютого 2015 року щодо будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями спортивного та оздоровчого призначення по АДРЕСА_1 видані на земельні ділянки з цільовим призначенням що не відповідає намірам забудови (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд (присадибна ділянка)), містобудівній документації (Генеральному плану м. Вишгород), видані з порушенням порядку оформлення містобудівних умов та обмежень земельної ділянки, встановлених Порядком № 109 (зазначено невірну інформацію в п. 7, 9 (щодо цільового та функціонального призначення земельної ділянки), МБУ надано без розробленої та затвердженої містобудівної документації на місцевому рівні (детальний план території, проект комплексної забудови)), а отже співробітниками Держархбудінспекції законно та обґрунтовано встановлено порушення норм містобудівного законодавства при видачі зазначених містобудівних умов та обмежень, що було відображено як в акті перевірки, так і в поданні.
		Посилання позивача на те, що при видачі зазначених МБУ не порушено норм чинного містобудівного законодавства, оскільки до зазначених містобудівних умов та обмежень додається лист відділу містобудування, який унеможливлює реалізацію прийнятих проектних рішень в рамках зазначених техніко-економічних показників, з урахуванням вимог викладених даних містобудівних умов та обмежень, виключно до моменту затвердження містобудівної документації на місцевому рівні (детальний план території, проект комплексної забудови) та приведенням у відповідність цільового призначення земельних ділянок, що розглядаються в проекті забудови, громадських слухань, є безпідставними та не спростовують факту порушень норм містобудівного законодавства, що визначені в акті перевірки та поданні, при видачі зазначених МБУ.
		Відділом містобудування видані МБУ за № 01-22/24 від 15 жовтня 2015 року щодо будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1. Замовником будівництва є гр. ОСОБА_12, земельні ділянки використовуються на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 червня 2013 року зареєстрованого за № 822, площею - 0,1 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - НОМЕР_10, та Свідоцтв на право          власності на нерухоме майно від 30 вересня 2013 року індексні номери: 10179694, 10181055, 10174890, цільове призначення земельних ділянок - для ведення особистого селянського господарства, кадастрові номери - НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13. 
		Водночас, відповідно до затвердженого генерального плану міста Вишгорода, територія де розміщені зазначені земельні ділянки, відноситься до садибної забудови. 
		Відповідно до схеми генплану М 1:500, наведеної у містобудівному розрахунку, розміщення та прив'язка осей житлового будинку здійснена на земельних ділянках з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. 
		Таким чином, МБУ за № 01-22/24 від 15 жовтня 2015 року надані відділом містобудування на забудову земельної ділянки не відповідно до її цільового призначення, чим порушено вимоги статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Як зазначалося вище, містобудівні умови та обмеження земельної ділянки можуть бути          видані під будівництво тільки у межах цільового призначення такої земельної ділянки та з урахуванням містобудівної документації на місцевому рівні. Без розробленої та затвердженої містобудівної документації на місцевому рівні не може бути змінено ні цільове призначення земельної ділянки, ні видані містобудівні умови та обмеження.
		Відповідно до абз. 2 п. 2.4 Порядку № 109, підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, а отже співробітниками Держархбудінспекції законно та обґрунтовано встановлено порушення норм містобудівного законодавства при видачі зазначених МБУ.
		Підтвердженням того, що розміщення та прив'язка осей житлового будинку здійснена на земельних ділянках з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства є наявні в матеріалах справи роздруківки з сайту публічної кадастрової карти України та наведена у містобудівному розрахунку схема генерального плану розміщення житлового будинку та господарських (присадибних) будівель і споруд на зазначених земельних ділянках.
		Відділом містобудування видані МБУ за № 01-22/06 від 15 квітня 2015 року щодо будівництва берегоукріплення на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району, замовник будівництва - гр. ОСОБА_13 Земельна ділянка використовується гр. ОСОБА_13 на підставі договору оренди земельної ділянки від 01 листопада 2012 року № 550, цільове призначення земельної ділянки - землі господарського призначення для сінокосіння. 
		Разом з тим, згідно містобудівного розрахунку, розробленого ТОВ «Центр АПЛД» в 2015 році на зазначеній земельній ділянці передбачено будівництво шпунтової стіни лаштованої із залізобетонних елементів - паль та перекриттів. 
		З огляду на вищенаведене, вказане МБУ видано на забудову земельної ділянки не в межах її цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення), чим порушено наведені вище вимоги статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статті 21 Закону України «Про основи містобудування». 
		Крім того, така земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, де відповідно відсутня наступна містобудівна документація: генеральний план населеного пункту, план зонування. детальний план території. 
		А оскільки Схема районного планування (1975 року), модель розвитку м. Києва та його приміської зони, на яку міститься посилання у п. 8 МБУ № 01-22/33/1 від 23 жовтня 2015 року та на якій позивач окремо акцентує увагу в позовній заяві, не є містобудівною документацією місцевого рівня (не є планом зонування території або детальним планом території), в той час як земельна ділянка має цільове призначення - землі господарського призначення (сінокосіння), співробітниками Держархбудінспекції, на думку суду, правомірно зроблено висновок про те, що при видачі зазначених МБУ було порушено вимоги статей 24, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статті 21 Закону України «Про основи містобудування», Порядку № 109, положення яких були наведені вище.
		Відділом містобудування видані МБУ за № 01-22/29 від 23 жовтня 2015 року щодо будівництва берегоукріплення в садівницькому товаристві «Ключі» на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району, замовник будівництва - СТ «Ключі». Лісові ділянки використовуються СТ «Ключі» на підставі договору на право довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками від 01 березня 2012 зареєстрованого за № 3, цільове призначення - для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей. 
		Водночас, згідно містобудівного розрахунку, розробленого TOB «Центр АПЛД» в 2015 році, на зазначених лісових ділянках передбачено будівництво шпунтової стіни влаштованої із залізобетонних елементів - паль та перекриттів. А згідно топографічного знімання в М 1:1000 складеного у 2015 році на лісовій ділянці розміщена будівля позначена як «баня». 
		Крім того, земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, де відповідно відсутня наступна містобудівна документація: генеральний план населеного пункту, план зонування, детальний план території. 
		Оскільки Схема районного планування (1975 року), модель розвиту м. Києва та його приміської зони, на яку міститься посилання у п. 8 МБУ № 01-22/29 від 23 жовтня 2015 року не є містобудівною документацією на місцевому рівні, про що вже зазначалось вище, а земельна ділянка має цільове призначення: для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, співробітниками Держархбудінспекції, на думку суду, правомірно зроблено висновок про те, що при видачі зазначених МБУ відділом містобудування було порушено вимоги статей 24, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статей 5, 17, 21 Закону України «Про основи містобудування» та Порядку №109.
		У своєму адміністративному позові позивач наголошує на тому, що МБУ СТ «Ключі» на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 23 жовтня 2015 року № 01-22/29 опрацьовано на підставі Проекту організації території А-68-11, розробленого TOB «АПГ Анни Кирій» у 2011 році, проте жодного посилання на проект організації самі МБУ не містять, а тому наведене пояснення судом до уваги не береться.
		Окремо актом перевірки та поданням встановлено порушення відділом містобудування процедури видачі довідок про відповідність розміщення самочинно збудованих будівель нормам ДБН, а саме: довідки про відповідність розміщення самочинно збудованих будівель нормам ДБН видані відділом містобудування на основі схематичного плану у складі матеріалів технічної інвентаризації, без урахування існуючого стану забудови на місцевості щодо встановлення по факту існуючих відстаней до меж земельних ділянок, а також до будівель та споруд на сусідніх ділянках.
		З приводу зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до приписів Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 квітня 2015 року № 79, порушення якого встановлені співробітниками Держархбудінспекції, органи містобудування та архітектури не уповноважуються здійснювати візуальне або інструментальне обстеження стану забудови земельної ділянки, а тому необґрунтованими в даному випадку є наведені в акті перевірки та поданні твердження про порушення об'єктом нагляду вимог наведеного порядку в частині здійснення дослідження  існуючого стану забудови на місцевості щодо встановлення по факту існуючих відстаней до меж земельних ділянок, а також до будівель та споруд на сусідніх ділянках.
		Вказаним порядком, в контексті встановлених співробітниками Держархбудінспекції порушень, визначається лише повноваження окремих суб'єктів господарювання, які мають у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України «Про архітектурну діяльність» одержали кваліфікаційний сертифікат, здійснювати технічне обстеження окремих будівель і споруд з метою їх подальшого прийняття в експлуатацію. При цьому, як вже було зазначено, органи містобудування та архітектури такими правами не наділяються.
		Щодо встановленого актом перевірки та поданням порушення відділом містобудування вимог Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року №244 (далі - Порядок № 244), в частині ненадання перевіряючим комплексної схеми розміщення тимчасових споруд (далі - комплексна схема розміщення ТС), суд зазначає наступне.
		Відповідно до приписів п.п. 1.5, 1.6 Порядку №244, комплексна схема розміщення ТС в межах вулиці (скверу, бульвару, провулку, узвозу, проїзду, площі, майдану тощо), мікрорайону (кварталу), населеного пункту - текстові та графічні матеріали, якими визначаються місця розташування ТС, розроблені з урахуванням вимог будівельних, санітарно-гігієнічних норм, а також існуючих містобудівних обмежень, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання територій, охорони історико-культурної спадщини, земельно-господарського устрою.
		Комплексна схема розміщення ТС та архітип розробляються за рішенням сільської, селищної, міської, районної ради суб'єктом господарювання, який має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та затверджуються рішенням (розпорядженням, наказом) виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації. Розроблення комплексної схеми розміщення ТС та архітипу здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.
		Також, згідно з п. 2.4 Порядку №244, відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.
		Виходячи з системного тлумачення наведених положень вбачається, що встановлення відповідності намірів розміщення ТС комплексній схемі розміщення ТС здійснюється виключно в разі наявності останньої, яка, згідно вимог Порядку №244, може бути і відсутня, в тому числі, у зв'язку з неприйняттям відповідною місцевою радою рішення про її розробку або незатвердження комплексної схеми розміщення ТС виконавчим органом відповідної ради, районною державною адміністрацію.
		Відповідно, необґрунтованим є зазначення співробітниками Держархбудінспекції порушень з боку відділу містобудування вимог Порядку № 244 в наведеній частині.
		Щодо встановленого порушення нездійснення ведення електронного журналу реєстрації виданих паспортів прив'язки ТС, суд зазначає, що відповідно до п. 2.16 Порядку № 244, паспорт прив'язки підлягає реєстрації в журналі реєстрації паспортів прив'язки або електронному журналі органом, який його видав, з подальшим внесенням інформації про ТС до містобудівного кадастру. Отже, ведення електронного журналу реєстрації виданих паспортів прив'язки ТС є альтернативним веденню журналу реєстрації паспортів прив'язки ТС, відсутність якого співробітниками Держархбудінспекції встановлена не була. Крім того, положеннями Порядку № 244 не передбачається здійснення окремої реєстрації письмових заяв замовників щодо виконання у повному обсязі вимог паспорта прив'язку, як про це зазначає відповідач-1 в поданих запереченнях.
		Отже, необґрунтованими є доводи представників Держархбудінспекції в наведеній частині акту перевірки та подання.
		Актом перевірки та поданням також визначено, що в паспорті прив'язки ТС та упорядження торгівельного призначення для провадження підприємницької діяльності по вул. Київська в с. Катюжанка Вишгородського району Київської області (реєстраційний №101 від 26 листопада 2015 року, замовник - TOB «Перший столичний хлібзавод») на схемі розміщення ТС, лист 21, виконаною TOB «Центр АПЛД», в порушення вимог довідки Вишгородського РВ ГУ ДСНС України у Київській області від 21 вересня 2015 року №837 щодо дотримання норм та правил пожежної та техногенної безпеки, що діють в Україні, ТС розміщено впритул до існуючої споруди (позн. М) та на відстані 1,5 м. від існуючої будівлі магазину (позн. К), чим порушено вимоги п. 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», вимоги статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та вимоги п. 1.12 Порядку №244.
		Так, у відповідності до п. 3.25* ДБН 360-92**«Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями відповідно до ступеня їх вогнестійкості, а також віддаленість ємкостей горючої рідини на присадибній ділянці (при опаленні будинків рідким паливом) слід приймати відповідно до протипожежних вимог (додаток 3.1).
		Розташування і орієнтація житлових та громадських будинків повинні здійснюватись з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості відповідно до «Санитарных норм и правил обеспечения инсоляцией зданий и территорий жилой застройки» та СНІП          ІІ-4-79 «Естественное и искусственное освещение» як в будинках, що будуються, так і в сусідніх житлових і громадських будинках.
		Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок. 
		Відповідно до додатку 3.1. Протипожежні вимоги (обов'язків) ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», мінімальна відстань протипожежного розриву має становими не менше 6 м.
		Пунктом 1.12 Порядку № 244 визначено, що при розміщенні ТС ураховуються всі наявні планувальні обмеження, передбачені будівельними нормами.
		Додатково необхідно звернути увагу суду на те, що паспорт прив'язки ТС та упорядження торгівельного призначення для провадження підприємницької діяльності по вул. Київська в с. Катюжанка Вишгородського району Київської області містить довідку Вишгородського районного відділу Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій України у Київській області № 837 від 21 вересня 2015 року про те, що Вишгородський РВ ГУ ДСНС України у Київській області не заперечує щодо розміщення зазначеного торгівельного павільйону при умові дотримання норм та  правил пожежної та техногенної безпеки, що діють в Україні.
		Таким чином, погодження розміщення вказаного ТС відділом містобудування у притул до існуючої споруди без дотримання вимог щодо відстані протипожежного розриву є порушенням наведених вимог законодавства, що було вірно встановлено співробітниками Держархбудінспекції.
		Крім того, актом перевірки та подання визначено, що в паспортах прив'язки ТС та упорядження торгівельного призначення для провадження підприємницької діяльності по вул. Революції в смт. Димер Вишгородського району Київської області (реєстраційний №88 від 15 червня 2015 року, та реєстраційний № 89 від 15 червня 2015 року, замовник -ОСОБА_15.), виконаних ФОП «Колева», запроектовано дві одноповерхові тимчасові споруди торгівельного призначення, які мають спільну стіну, об'єднану вхідну групу, спільний ґанок і тамбур, що підтверджується кресленнями планів на позн. 0,000 у складі паспортів прив'язки ТС. 
		Фактично, відповідно до креслень генерального плану на земельній ділянці за вказаною адресою запроектовано споруду торгівельного призначення загальною площею приміщень 41,5 м2, чим порушено вимоги статті 28 «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Відповідно до статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
		Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
		Таким чином, оскільки, для ТС законодавчо встановлено граничний розмір по зовнішньому контуру (не більше 30 м), зазначені вище паспорти прив'язки ТС видані з порушенням норм діючого законодавства.
		Також, при проведенні перевірки об'єкту нагляду було встановлено, що протягом 2015 року рішення з наданням висновків про погодження відділом містобудування документів з землеустрою на території Вишгородського району Київської області прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, а саме, вимог ч. 3 статті 24, ч. 1 статті 25, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про основи містобудування», Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16 листопада 2011 року № 290.
		У відповідності до п. 2, 6 статті 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
		Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
		Відповідно до ч. 1 статті 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.
		Частиною 3 статті 24 вказаного Закону передбачено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.
		Так, містобудівною документацією «Схема планування Димерської селищної ради - 2009» визначено необхідність розроблення нового генплану смт. Димер та зміни меж населеного пункту, встановлених наявним Генеральним планом смт. Димер - 1995 за рахунок земель Димерської селищної ради.
		Під час здійснення перевірки відділу містобудування перевіряючими  встановлено погодження об'єктом нагляду документів з землеустрою на території поза межами встановлених наявним Генеральним планом смт. Димер - 1995 та існуючими межами населеного пункту, що видані з порушенням зазначених вище вимог чинного законодавства України: № 256 від 16 червня 2015 року (гр. ОСОБА_65.), № 207 від 15 травня 2015 року (гр. ОСОБА_66.), № 209 від 27 травня 2015 року (гр. ОСОБА_67.), № 58 від 11 березня 2015 року (гр. ОСОБА_19 та гр. ОСОБА_20), № 42 від 06 лютого 2015 року (гр. ОСОБА_68.), № 39 від 06 лютого 2015 року (гр. ОСОБА_69.), № 38 від 06 лютого 2015 року (гр. ОСОБА_70.), № 332 від 30 липня 2015 року (гр. ОСОБА_71.), № 40 від 06 лютого 2015 року (гр. ОСОБА_72.), № 166 від 17 квітня 2015 року (гр. ОСОБА_26), № 233 від 15 червня 2015 року (гр. ОСОБА_73.), № 228 від 10 червня 2015 року (гр. ОСОБА_74.), № 310 від 15 липня 2015 року (гр. ОСОБА_75.), №284 від 01 липня 2015 року (гр. ОСОБА_76.), № 225 від 27 травня 2015 року (гр. ОСОБА_77.), № 137 від 06 квітня 2015 року (гр. ОСОБА_78.), № 309 від 15 липня 2015 року (гр. ОСОБА_79.), № 68 від 17 березня 2015 року (гр. ОСОБА_80.), № 505 від 28 серпня 2015 року (гр. ОСОБА_81.), № 506 від 28 серпня 2015 року (гр. ОСОБА_82.), № 418 від 17 серпня 2015 року (гр. ОСОБА_83.), № 417 від 17 серпня 2015 року (гр. ОСОБА_84.), № 643 від 05 жовтня 2015 року (гр. ОСОБА_85.), № 644 від 05 жовтня 2015 року (гр. ОСОБА_86), № 588 від 16 вересня 2015 року (гр. ОСОБА_87.), № 587 від 16 вересня 2015 року (гр. ОСОБА_88.), № 687 від 07 жовтня 2015 року (гр. ОСОБА_89.), № 688 від 07 жовтня 2015 року (гр. ОСОБА_43), № 720 від 15 жовтня 2015 року (гр. ОСОБА_90.), № 740 від 23 жовтня 2015 року (гр. ОСОБА_45), № 741 від 23 жовтня 2015 року (гр. ОСОБА_91.), № 765 від 16 листопада 2015 року (гр. ОСОБА_92.), № 767 від 16 листопада 2015 року (гр. ОСОБА_48), № 799 від 23 листопада 2015 року (гр. ОСОБА_93.), № 815 від 24 листопада 2015 року (гр. ОСОБА_94.) та №843 від 03 грудня 2015 року (гр. ОСОБА_95.).
		У своїй позовній заяві позивач посилається на те, що при наданні висновків про погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під розміщення об'єктів будівництва на території Димерської селищної ради відділ містобудування керувався, у тому числі, рішеннями Димерської селищної ради «Про затвердження містобудівного обґрунтування» від 15 грудня 2011 року № 261-13-VI та від 21 травня 2010 року № 626-39-V, рішенням Димерської селищної ради «Про затвердження схеми планування розміщення кварталів» від 12 жовтня 2012 року № 433-21-VI.
		Водночас, необхідно звернути увагу на те, що зазначені земельні ділянки, як встановлено в акті перевірки та поданні, що не було заперечено позивачем, відводилися поза межами смт. Димер, що встановлені Генеральним планом смт Димер - 1995 року під розміщення об'єктів будівництва.
		Передача земель за межами населених пунктів, у відповідності до п. 3 статті 122 Земельного кодексу України належить до компетенції районних державних адміністрацій.
		У відповідності до п. 2 статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план території (що у відповідності до статті 16 зазначеного Закону є містобудівною документацією) за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів.
		Із зазначеної норми вбачається, що розроблення схеми планування району передує детальному плану території.
		Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації.
		На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території.
		Таким чином, виділення земельних ділянок під забудову поза межами смт. Димер, що встановлені Генеральним планом смт. Димер - 1995 року, можливе лише на підставі детального плану території, розробленого та затвердженого Вишгородською державною адміністрацією. 
		При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачем взагалі не було зроблено посилання на існування детального плану території, на підставі якого відділом містобудування могли б правомірно надаватись погодження документів із землеустрою.
		Отже, відділ містобудування не мав належних правових підстав для погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які були зазначені вище.
		Таким чином, з викладеного вище вбачається, що співробітниками Держархбудінспекції обґрунтовано зроблено висновок про порушення об'єктом нагляду наведених норм чинного законодавства.
		Окремо актом перевірки та поданням встановлено, що наявною містобудівною документацією «Генеральний план с. Хотянівка - 1977» встановлено межі населеного пункту с. Хотянівка, а «Генеральний план с. Осещина - 1980» встановлено межі с. Осещина.
		Відділом містобудування були надані наступні висновки про погодження проектів землеустрою (с. Хотянівка): № 326 від 27 липня 2015 року (гр. ОСОБА_96.), № 593 від 17 вересня 2015 року (гр. ОСОБА_97.), № 592 від 17 вересня 2015 року (гр. ОСОБА_54).
		Відділом містобудування були надані наступні висновки про погодження проектів землеустрою (с. Осещина): № 565 від 09 вересня 2015 року (ФОП ОСОБА_98.), № 500 від 27 серпня 2015 року (гр. ОСОБА_99.), № 599 від 17 вересня 2015 року (гр. ОСОБА_100.).
		В адміністративному позові позивач зазначає про те, що під час розгляду проектів землеустрою в с. Хотянівка та с. Осещина на території Хотянівської сільської ради відділ керувався детальним планом території, затвердженим рішенням Хотянівської сільської ради від 06 жовтня 2015 року.
		Проте суд звертає увагу на те, що наведені вище висновки про погодження відділом містобудування документів з землеустрою були видані до затвердження детального плану території, на який посилається позивач.
		Таким чином, доводи позивача не спростовують факту порушення об'єктом нагляду норм чинного містобудівного законодавства при видачі вказаних висновків про погодження документів з землеустрою.
		Також актом перевірки та поданням встановлено, що наявною містобудівною документацією «Генеральний план с. Глібівка - 1974 року» встановлено межі такого населеного пункту.
		Відділом містобудування були надані наступні висновки про погодження проектів землеустрою (с. Глібівка): № 654 від 05 жовтня 2015 року (гр. ОСОБА_101.), № 610 від 30 вересня 2015 року (гр. ОСОБА_102.), № 232 від 15 червня 2015 року (гр. ОСОБА_103.), № 152 від 08 квітня 2015 року (гр. ОСОБА_61), № 814 від 24 листопада 2015 року (гр. ОСОБА_62), № 742 від 23 жовтня 2015 року (гр. ОСОБА_104.), № 896 від 15 грудня 2015 року (гр. ОСОБА_64).
		Позивач зазначає про те, що під час розгляду документації із землеустрою в с.Глібівка на території Глібівської сільської ради відділ містобудування керувався рішенням Глібівської сільради від 16 січня 2010 року № 289-36-V та від 07 жовтня 2011 року № 98-12-VI «Про затвердження схеми планування території під індивідуальну житлову забудову».
		Водночас, необхідно звернути увагу на те, що зазначені земельні ділянки, як встановлено в акті перевірки та поданні, що не було заперечено позивачем, відводилися поза межами с. Глібівка, що встановлені Генеральним планом с. Глібівка - 1974 року під розміщення об'єктів будівництва.
		Як вже зазначалось вище, розроблення схеми планування передує детальному плану території.
		Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації
		На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території
		Таким чином, виділення земельних ділянок під забудову поза межами с. Глібівка, що встановлені Генеральним планом с. Глібівка - 1974 року, можливе лише на підставі детального плану території, розробленого та затвердженого Вишгородською державною адміністрацією. 
		При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачем взагалі не було зроблено посилання на існування детального плану території, на підставі якого відділом містобудування могли б правомірно надаватись погодження документів із землеустрою.
		Отже, відділ містобудування не мав належних правових підстав для погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які були зазначені вище.
		Таким чином, з викладеного вище вбачається, що співробітниками Держархбудінспекції обґрунтовано зроблено висновок про порушення об'єктом нагляду наведених норм чинного законодавства.
		Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на необґрунтованість позиції  Держархбудінспекції щодо протиправності наданих відділом містобудування висновків про погодження проектів землеустрою в межах с. Ритні, оскільки позивачем було долучено до матеріалів справи рішення Богданівської сільської ради «Про затвердження детального плану території земельної ділянки для будівництва масиву житлової забудови» від 26 червня 2015 року № 345-40-VI, яким було затверджено детальний план території в межах с. Ритні, що у відповідно до наведених вище вимог законодавства свідчить про правомірність видачі відділом містобудування таких висновків.
		Відповідно, протиправними є висновки акту перевірки та подання в наведеній частині.
		Беручи до уваги встановлені вище судом обставини, колегія суддів приходить до висновку про протиправність дій відповідачів-2, 4, 5 щодо складання акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 16 січня 2016 року щодо встановлення порушення вимог:
		-          статті 22 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Положення про містобудівний кадастр, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 559, в частині ведення містобудівного кадастру;
		-          статті 23 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку проведення містобудівного моніторингу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 109 від 01 вересня 2011 року, в частині здійснення містобудівного моніторингу;
		-          п. 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 квітня 2015 року № 79, в частині видачі довідок про відповідність розміщення самочинно збудованих будівель нормам ДБН на основі схематичного плану у складі матеріалів технічної інвентаризації, без урахування існуючого стану забудови на місцевості щодо встановлення по факту існуючих відстаней до меж земельних ділянок, а також до будівель та споруд на сусідніх ділянках;
		-          п. 1.5 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року №244, в частині ненадання для перевірки комплексної схеми розміщення тимчасових споруд;
		-          п. 2.16 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року №244, в частині нездійснення ведення електронного журналу реєстрації виданих паспортів прив'язки тимчасових споруд;
		-          ч. 3 статті 24, ч. 1 статті 25, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про основи містобудування», Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16 листопада 2011 року №290, в частині надання протягом 2015 року висновків про погодження проектів землеустрою в межах с. Ритні.
		Щодо питання визнання неправомірними (незаконними) дій відповідача-2 щодо складання подання про увільнення посадової особи об'єкта нагляду від виконання обов'язків, що надійшло до Вишгородської районної державної адміністрації 03 лютого 2016 року за вхідним № 7-17/289, суд зазначає наступне.
		Відповідно до п. 5 Порядку № 698, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право:
		1) видавати обов'язкові до виконання об'єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
		2) притягати посадових осіб об'єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону;
		3) письмово ініціювати притягнення посадових осіб об'єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності;
		4) вносити письмове подання про звільнення посадової особи об'єкта нагляду до органу, який здійснив її призначення;
		5) вносити письмове подання про позбавлення посадової особи об'єкта нагляду права виконувати певні види робіт до органу, яким таке право надавалося;
		6) скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.
		Вказана норма передбачає альтернативні види відповідальності, до якої може бути притягнута посадова особа об'єкту нагляду у випадку виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час проведення відповідної перевірки.
		При цьому, відповідно до приписів частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
		Між тим, дії щодо прийняття відповідачем-2 подання про увільнення посадової особи об'єкта нагляду від виконання обов'язків були вчинені на підставі встановлених співробітниками Держархбудінспекції під час перевірки відділу містобудування порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, висновки про наявність частини з яких, як встановлено вище судом, були зроблені відповідачами-2, 4, 5 безпідставно та протиправно.
		Беручи до уваги наведене, суд вважає, що дії щодо складання подання були вчинені відповідачем-2 необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення таких дій, недобросовісно, нерозсудливо та головне непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані такі дії, оскільки обраний відповідачем-2 вид відповідальності, визначений п. 5 Порядку № 698, не відповідає характеру правопорушень, які були визначені актом перевірки та поданням (з урахуванням висновків суду про їх часткову безпідставність).
		Отже суд визнає обґрунтованими доводи позивача щодо протиправності дій відповідача-2 щодо складання подання про увільнення посадової особи об'єкта нагляду від виконання обов'язків.
		В контексті наведеного суд звертає увагу на обов'язкові до застосування висновки Верховного Суду України, наведені ним в постанові від 24 листопада 2015 року по справі № 21-3669а15, відповідно до яких спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
		Беручи до уваги наведене та заявлені позивачем в межах розгляду даної справи вимоги, суд вважає, що визнання в судовому порядку протиправними дії відповідача-2 щодо складання подання про увільнення посадової особи об'єкта нагляду від виконання обов'язків є неефективним способом захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_1
		А тому, виходячи з наданого суду згідно вимог ч. 2 статті 11 КАС України права вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, з метою повного захисту його прав та інтересів, та задовольнити наведені вимоги позивача шляхом визнання протиправним та скасування подання відповідача-2 про увільнення посадової особи об'єкта нагляду від виконання обов'язків, направлене голові Вишгородської районної державної адміністрації Київської області Горгану О.Л. листом № 10/10-24/2501/06/01 від 25 січня 2016 року.
		Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:
		1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
		2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
		Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.
		Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 122, 128, 158-163 КАС України суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Визнати протиправними дії Головного інспектора будівельного нагляду Інспекційного відділу № 1 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Старущенко Ярослава Володимировича, Головного інспектора будівельного нагляду Інспекційного відділу № 1 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Коваля Володимира Анатолійовича та Головного інспектора будівельного нагляду Інспекційного відділу № 1 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Сидорова Сергія Вікторовича щодо складання акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 16 січня 2016 року в частині встановлення порушення вимог:
		-          статті 22 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Положення про містобудівний кадастр, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 559, щодо ведення містобудівного кадастру;
		-          статті 23 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку проведення містобудівного моніторингу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 109 від 01 вересня 2011 року, щодо здійснення містобудівного моніторингу;
		-          п. 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 квітня 2015 року № 79, щодо видачі довідок про відповідність розміщення самочинно збудованих будівель нормам ДБН на основі схематичного плану у складі матеріалів технічної інвентаризації, без урахування існуючого стану забудови на місцевості щодо встановлення по факту існуючих відстаней до меж земельних ділянок, а також до будівель та споруд на сусідніх ділянках;
		-          п. 1.5 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року №244, щодо ненадання для перевірки комплексної схеми розміщення тимчасових споруд;
		-          п. 2.16 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року №244, щодо нездійснення ведення електронного журналу реєстрації виданих паспортів прив'язки тимчасових споруд;
		-          ч. 3 статті 24, ч. 1 статті 25, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про основи містобудування», Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16 листопада 2011 року №290, щодо надання протягом 2015 року висновків про погодження проектів землеустрою в межах с. Ритні.
		Визнати протиправним та скасувати подання Головного інспектора будівельного нагляду Інспекційного відділу № 1 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Старущенко Ярослава Володимировича про увільнення посадової особи об'єкта нагляду від виконання обов'язків, направлене голові Вишгородської районної державної адміністрації Київської області Горгану О.Л. листом № 10/10-24/2501/06/01 від 25 січня 2016 року.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
		Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                      Аблов Є.В.
		 
		Суддя                                                                                          Погрібніченко І.М.
		 
		Суддя                                                                                          Шулежко В.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...