Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/125/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано судом: 29.09.2016. Зареєстровано: 30.09.2016. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2016.
Дата набрання законної сили: 29.09.2016
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		. 
		Справа №580/125/16-к Головуючий у суді у 1 інстанції -  ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/788/710/16 Суддя-доповідач - Макаровець Категорія - 37  
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"29" вересня 2016 р. колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі: 
		головуючого-судді - ОСОБА_2 , 
		суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_6 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 02 червня 2016 року, яким 
		 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Лебедина Сумської області, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
		 
		обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,
		 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Лебедина Сумської області, громадянин України, з середнью освітою, не одружений, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
		 
		обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України
		 
		з участю прокурора - ОСОБА_10 
		обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		представника потерпілого ОСОБА_6  - ОСОБА_11 
		ВСТАНОВИЛА:
		До апеляційного суду Сумської області надійшли апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_6 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 02 червня 2016 року.
		В поданій апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 просить вирок Лебединського районного суду Сумської області відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 змінити та призначити ОСОБА_8 покарання у виді трьох років позбавлення волі та ОСОБА_9 призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі.
		Змінивши та доповнивши вимоги поданої апеляційної скарги прокурор ОСОБА_7 просить:
		1. Вирок Лебединського районного суду Сумської області відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у частині призначення покарання скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, внаслідок безпідставного застосування вимог ст. 75 КК України і невиправданого звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком;
		2. Дослідити дані, що характеризують осіб обвинувачених, пом`якшують та обтяжують його покарання;
		3.Ухвалити новий вирок за яким вважати засудженими:
		- ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі; 
		- ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі. 
		В іншій частині вирок залишити без змін.
		 
		Згідно вироку, ОСОБА_8 , близько 01 год. 20 листопада 2015 року спільно з ОСОБА_9 , перебували біля барної стійки у VIP залі в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що знаходиться по вул. Леніна, 17-а в м. Лебедин Сумської області. В цей же час в зазначеному клубі перебували ОСОБА_12 та ОСОБА_6 . В подальшому, під час спілкування ОСОБА_12 з ОСОБА_8 , останній діючи умисно, із хуліганських спонукань наніс декілька ударів рукою та декілька ударів ногою в обличчя ОСОБА_12 . В цей час, ОСОБА_9 , діючи умисно, із хуліганських спонукань, який знаходився поряд із ОСОБА_6 , безпричинно наніс останньому удар рукою в обличчя, внаслідок якого ОСОБА_6 впав на підлогу, а потім почав наносити численні удари ногами по голові та по тулубу. Після цього, ОСОБА_9 продовжуючи свої хуліганські дії, підійшов до ОСОБА_12 та декілька разів ударив його рукою в обличчя. 
		Таким чином, внаслідок злочинних дій ОСОБА_8 , ОСОБА_12 заподіяно тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово медичної експертизи є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		Внаслідок дій ОСОБА_9 , ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово медичної експертизи є легкими тілесними ушкодженнями.
		Вироком суду:
		ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі, з застосуванням ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнено з випробуванням на 1 рік, а також відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, покладено на обвинуваченого обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з`являтися для реєстрації в кримінально виконавчу інспекцію.
		ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі, з застосуванням ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнено з випробуванням на 1 рік, а також відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, покладено на обвинуваченого обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з`являтися для реєстрації в кримінально виконавчу інспекцію.
		Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
		Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 3000 грн.
		Питання речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.
		В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги потерпілий ОСОБА_6 вказує на те, що призначене судом покарання обом обвинуваченим є занадто м`яким, оскільки вони не стали на шлях виправлення та не прохали вибачення у нього ні у судовому засіданні, ні після нього, під час розгляду даного кримінального провадження вели себе зверхньо, як ніби нічого не сталось, що свідчить про те, що вони не стали на шлях виправлення та не усвідомили того, що скоїли злочин.
		Вимоги зміненої та доповненої апеляційної поданої апеляційної скарги прокурор мотивує тим, що:
		- ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щиро не розкаялись у скоєному, оскільки ні під час судового засідання не після закінчення судового процесу не вибачились перед потерпілим, вели себе зухвало по відношенню до потерпілого ОСОБА_6 , що свідчить про нещирість їх намірів і саме з цих підстав не можна вважати правильним врахування судом першої інстанції, як пом`якшуючу обставину - щире каяття обвинувачених;
		- небажання обвинувачених примиритися з потерпілим і щиро покаятись також підтверджується відсутністю їх намагання сплатити потерпілим визначену за вироком суду моральну шкоду;
		- відсутність судимостей у обвинувачених не є пом`якшуючою вину обставиною, оскільки кожен законослухняний громадянин не повинен порушувати закон та мати судимості;
		- судом не враховано, що обвинувачені неодноразово потрапляли в поле зору правоохоронних органів, у зв`язку з чим здійснювались їх приводи до міліції, а також те, що ОСОБА_9 притягувався до адміністративної відповідальності;
		- у вироку не було надано належної оцінки всім даним, що характеризують особи обвинувачених;
		- суд зазначив у вироку, що при призначенні покарання враховує обставини, що пом`якшують покарання обвинувачених, але так і не визначив їх належним чином;
		- незрозумілим є те які мотиви вчинення злочину були враховані судом при призначенні покарання.
		За таких обставин, прокурор вважає, що вирок в частині призначення покарання не можна вважати законним і обґрунтованим, внаслідок чого він підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, внаслідок безпідставного застосування ст. 75 КК України, що призвело до необґрунтованого звільнення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від відбування основного покарання.
		Інші учасники кримінального провадження апеляційної скарги на вирок суду не подавали.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, прокурора, яка повністю підтримала апеляційну скаргу та частково апеляційну скаргу потерпілого, обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які заперечували щодо задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілого ОСОБА_6 , представника потерпілого, який підтримав апеляційну скаргу потерпілого та частково апеляційну скаргу прокурора, провівши судові дебати і вислухавши останнє слово обвинувачених, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_6 - частковому задоволенню, з таких підстав.
		Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
		Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Судом правильно встановлені фактичні обставини справи та зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, оскільки такі дії ними були вчинені з хуліганських спонукань, у громадському місці і потерпілим були спричинені тілесні ушкодження, за обставин, зазначених у вироку, що обгрунтовано було враховано судом, як злочин вчинений з особливою зухвалістю. 
		Обвинувачені свою вину у вчиненні злочину визнали і правильність кваліфікації їх дій за ч.2 ст.296 КК України в поданих апеляційних скаргах не оспорюється.
		Доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_6 в тій частині, що вирок є незаконним і підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення та даних про особу обвинувачених внаслідок м`якості, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу.
		Так, у відповідності до вимог ст. 65 КК України покарання призначається у межах санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Згідно роз`яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року (зі змінами) «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Санкцією ч. 2 ст. 296 КК України передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.
		Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , суд першої інстанції, в цілому, дотримався вищезазначених вимог закону, врахував характер i ступінь тяжкості вчиненого злочину, мотиви його вчинення, характеристику по місцю проживання, визнання обвинуваченими своєї вини та визначив покарання кожному обвинуваченому у виді обмеження волі на строк один рік, що відповідає санкції ч. 2 ст.296 КК України, та на думку колегії є достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.
		В поданій апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 , зазначаючи про те, що призначене судом покарання є занадто м`яким і ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повинно бути призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, не обґрунтував, чому саме таку міру покарання, яка більш наближена до максимальної, згідно санкції ч.2 ст. 296 КК України, необхідно обрати обвинуваченим. 
		Разом з тим, доводи прокурора щодо безпідставного звільнення судом на підставі ст. 75 КК України обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованими, вмотивованими та такими, що заслуговують на увагу колегії суддів.
		Так, згідно з ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до вимог ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Згідно роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року (зі змінами) «Про практику призначення судами кримінального покарання», рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що зазначених вимог закону суд першої інстанції не виконав.
		Як вбачається з вироку, суд прийшов до висновку про можливість застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, оскільки їх можливо виправити без ізоляції від суспільства, зазначивши лише те, що при цьому враховуються обставини, що пом`якшують покарання та істотно зменшують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вину визнали повністю, у вчиненому розкаялися, сприяли розкриттю злочинів, раніше до кримінальної відповідальності не притягалися.
		Про те, звільняючи обвинувачених від призначеного покарання, всупереч положень передбачених ст. 75 КК України, суд першої інстанції належним чином не врахував:
		- тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості;
		- особи винних, які за місцем проживання характеризуються посередньо (а.п.82,91), будучи працездатними особами, проживають лише за рахунок тимчасових заробітків. Крім цього, в характеристиці зазначено, що ОСОБА_9 раніше притягувався до адміністративної відповідальності;
		Судом першої інстанції не було враховано інші обставини справи, на які, в тому числі посилається і прокурор.
		Так, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги прокурора про те, що:
		- ОСОБА_8 та ОСОБА_9  не розкаялись у скоєному, оскільки ні під час судового засідання не після закінчення судового процесу вони не вибачились перед потерпілим ОСОБА_6 , не вжили заходів до відшкодування спричиненої ними моральної шкоди, про що зазначає і сам потерпілий;
		- відсутність судимостей у обвинувачених не є пом`якшуючою вину обставиною, оскільки кожен законослухняний громадянин не повинен порушувати закон та мати судимості;
		- у вироку не було надано належної оцінки всім даним, що характеризують особи обвинувачених;
		Як вбачається зі змісту звукозапису судового засідання від 12 лютого 2016 року, обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повністю визнавши свою вину у вчиненому злочині, взагалі не визнали позовних вимог ОСОБА_6 щодо стягнення шкоди, спричиненої потерпілому внаслідок їх протиправних дій, що також не свідчить про їх щире каяття.
		Таким чином, за результатами апеляційного перегляду даного кримінального провадження, колегія суддів враховує, що відповідно до ст.12 КК України, обвинувачені вчинили злочин середньої тяжкості, характеризуючі особу винних дані, а саме, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за місцем проживання характеризуються посередньо (а.п.82,91), ними не вжито заходів до відшкодування завданої моральної шкоди потерпілому ОСОБА_6 . 
		Відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , з урахуванням довідки КУ Лебединської центральної районної лікарні (а.п.84), колегією суддів приймається до уваги, що з 08 серпня 2012 року він перебуває на профілактичному обліку як особа, що епізодично вживає маріхуану.
		Колегією суддів також враховується думка потерпілого ОСОБА_6 , який в апеляційній скарзі вказує на те, що обвинувачені не прохали вибачення у нього ні у судовому засіданні, ні після нього, під час розгляду даного кримінального провадження вели себе зухвало, що свідчить про те, що вони не усвідомили того, що скоїли злочин і просив призначити реальне покарання.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при звільненні обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (п.2 ч.1 ст. 413 КПК України), що відповідно до положень п.4 ч. 1 ст. 409 та п.4 ч.1 ст.420 КПК України, є підставою для скасування вироку районного суду в частині звільнення обвинувачених від відбування покарання з випробуванням та постановлення нового вироку в цій частині, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_6 частковому задоволенню. 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 413, 418, 419, 420 КПК України, колегія суддів, - 
		УХВАЛИЛА:
		Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7  задовольнити.
		Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 02 червня 2016 року відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, скасувати в частині їх звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, та ухвалити новий вирок за яким:
		- вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання призначеного судом, у виді обмеження волі на строк один рік. 
		- вважати ОСОБА_9 засудженим за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання призначеного судом, у виді обмеження волі на строк один рік. 
		В іншій частині вирок Лебединського районного суду Сумської області від 02 червня 2016 року відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - залишити без зміни.
		Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення. 
		СУДДІ:
		ОСОБА_2  ОСОБА_3    ОСОБА_4  
		 
		.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...