Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1237/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренда; зміна, розірвання та визнання недійсним договору оренди.
Надіслано для оприлюднення: 07.10.2016. Зареєстровано: 07.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2016.
Дата набрання законної сили: 05.10.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		           
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		"05" жовтня 2016 р.Справа № 916/1237/16 
		 Одеський апеляційний господарський суд у складі:  
		Головуючого судді Принцевської Н.М.;   
		суддів  Діброви Г.І., Ярош А.І.;   
		при секретарі судового засідання Саломатовій К.А. ;
		за участю представників сторін:
		позивача  -  ОСОБА_1, довіреність  № 06/18-Д,  дата видачі : 22.04.16; ОСОБА_2, - довіреність № 06/19-д від 22.04.2016 року;  
		відповідача 1 - ОСОБА_3, довіреність  №02-17/922 від 26.08.2016р; 
		ОСОБА_4, довіреність  № 02-17/923 від 26.08.16;
		відповідача 2 -  ОСОБА_5, - довіреність б/н від 04.07.2016 року;   
		 
		розглянувши апеляційні скарги Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Енерго Продукт ЛТД,смт. Нові Білярі, Комінтернівський район
		на рішення     господарського суду Одеської області від 29.06.2016 року
		у справі № 916/1237/16
		за позовом     ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Олсідз Блек Сі, м. Київ 
		до відповідачів: 
		1) Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області;
		2) ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Енерго Продукт ЛТД смт. Нові Білярі, Комінтернівський район;
		про визнання незаконними та скасування рішень та про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки;
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням господарського суду Одеської області від 29.06.2016 року по справі 916/1237/16 (суддя Цісельський О.В.) позовні вимоги ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Олсідз Блек Сі" (ОСОБА_4  ТОВ „Олсідз Блек Сі) до Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Енерго продукт ЛТД(ОСОБА_4  ТОВ „Енерго продукт ЛТД) про визнання незаконними і скасування рішень та про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано рішення №18-VII від 20.11.2015 року Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області «Про надання ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт ЛТД» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації обєктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області»; визнано незаконним та скасовано рішення №90-VII від 29.12.2015 року Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в довгострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт ЛТД» для будівництва, обслуговування та експлуатації обєктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області»; визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер №5122780500:01:003:0448) розташованої на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, загальною площею 5,4942 га, який 18.01.2016 року укладено ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт ЛТД» та Визирською сільською радою Комінтернівського району Одеської області.
		Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з правомірності заявлених вимог та обґрунтованості  доводів, які  підтверджуються наявними у справі доказами.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Визирська сільська рада Комінтернівського району Одеської області та ТОВ „Енерго продукт ЛТД звернулись з апеляційними скаргами до Одеського апеляційного господарського суду, в яких просять скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Відповідачі вважають, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянти зазначають, що  обставини, на яких ґрунтується рішення суду першої інстанції, є помилковими і не відповідають дійсності, з огляду на наступне. 
		Звернення позивача до Одеської ОДА з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в довгострокову оренду на 49 років було надано органу, який був позбавлений повноваження розпоряджатися цією земельною ділянкою.  
		Твердження позивача стосовно того, що земельна ділянка відноситься до категорії земель водного фонду, не відповідають приписам ч. 6 ст. 88 Водного кодексу України з урахуванням наявної містобудівної документації (Генерального плану с. Визирка), якій мають відповідати проекти землеустрою. Також, чинне законодавство України не передбачає проведення земельних торгів, тобто розпорядження земельними ділянками на конкурсних засадах у випадку, якщо земельна ділянка надається для будівництва та обслуговування обєктів інженерно-транспортної інфраструктури, у звязку з чим й правові підстави для проведення конкурсу (земельних торгів) при наданні земельної ділянки в користування відсутні.
		Стосовно зміни цільового призначення оспорюваної земельної ділянки в апеляційних скаргах зазначено, що законодавством України не передбачено яким саме чином рішенням органу місцевого самоврядування здійснюється зміна цільового призначення: або шляхом встановлення нового цільового призначення при затвердженні проекту розробленого землеустрою, або ж шляхом зазначення слів „зі зміною цільового призначення.... Всі ці види рішення мають один і той же наслідок  наявність факту  зміни цільового призначення та здійснення зміни цільового призначення за рішенням органу місцевого самоврядування, що й вимагається законодавством за наявності розробленого і затвердженого проекту землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки був розроблений та отримав позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації. Зміна цільового призначення спірної земельної ділянки відбулась шляхом надання ділянки у користування за вищенаведеним цільовим призначенням.
		Відповідно до Генерального плану с. Визирка на оспорюваній земельній ділянці відсутня встановлена прибережна захисна смуга, а має місце встановлення розташування промислової зони  «території та споруди інженерно-транспортної інфраструктури».
		На думку апелянта місцевим господарським судом помилково встановлено, що необхідне обовязкове погодження при відведенні  оспорюваної земельної ділянки з Міністерством інфраструктури України. Також скаржник вважає, що оскаржені рішення Визирської сільської ради прийняті в межах її повноважень та відповідають закону, з огляду на що, у суду були відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Крім того, на думку скаржника, позовні вимоги стосовно недійсності договору оренди спірної земельної ділянки не містять законодавчого підґрунтя.
		В судовому засіданні представники відповідачів підтримали доводи, викладені  в апеляційних скаргах, надавши пояснення аналогічні обставинам, викладеним в них та просили задовольнити апеляційні скарги.
		Представники позивача в судовому засіданні висловили усні заперечення на апеляційні скарги, якими просили апеляційну інстанцію відмовити в задоволенні апеляційних скарг, оскільки рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, надавши додаткові письмові обґрунтування, які судовою колегією розглянуті і долучені до матеріалів справи.
		21.09.2016 від ТОВ „Олсідз Блек Сі на адресу суду апеляційної надійшло клопотання про виклик посадової особи органу державної влади та працівника підприємства для дачі показань, яке судовою колегією розглянуто та відхилено з огляду на наступне.
		Положення ст. 30 Господарського процесуального кодексу України слід застосовувати у системному значенні з приписами ст.ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку доведення тих чи інших обставин належними засобами доказування. За змістом вказаного клопотання, позивач фактично наполягає на наявності в діях посадових осіб Управління Держгеокадастру у Комінтернівському районі Одеської області умислу в невірному визначені меж спірної земельної ділянки, тобто порушенні ними своїх посадових обовязків, що не може бути встановлено засобами доказування саме у господарському процесі; викладені в клопотанні обставини, виходячи з заявлених позивачем підстав порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, не є безпосереднім елементом оцінки даного судового провадження.
		Також представником ТОВ „Олсідз Блек Сі заявлено клопотання  про долучення додаткових доказів до матеріалів справи з письмовими поясненнями до них, разом з заявою про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. На думку позивача, питання з приводу предмету оскарження зачіпають права і законні інтереси як Міністерства інфраструктури України, так і ДП „АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ, тому їх необхідно залучити в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Вказане клопотання розглянуто та відхилено судовою колегією з огляду на приписи ст. 27 Господарського процесуального кодексу України через недоведеність факту можливості впливу рішення суду в даній справі на права і обов'язки таких осіб, виходячи з заявленого позивачем предмету позову та фактичних обставин, що підлягають правовій оцінці судом при визначені наявності/відсутності порушеного права або законного інтересу позивача оспорюваними ним рішеннями та правочином. Стосовно долучення  додаткових доказів, судова колегія зазначає, що встановлені ст. 101 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в апеляційній інстанції дозволяють приймати нові докази лише у випадку, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
		Крім того, позивачем заявлено клопотання про витребування для огляду оригіналу висновку державної експертизи землевпорядної документації за №1413-15 від 22.12.2015 року, виданого Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру. Таким чином, ТОВ „Олсідз Блек Сі наголошує у вищезазначеному клопотанні на існуванні обґрунтовано підтверджених та істотних сумнівів щодо оригінальності наданої копії висновку державної експертизи землевпорядної документації за №1413-15 від 22.12.2015 року, що вимагає огляду саме оригіналу такого висновку. Вказане клопотання судовою колегією розглянуто та відхилено з наступних підстав. За змістом ст.ст. 38, 77 Господарського процесуального кодексу України витребування доказів опосередковується ухвалою та необхідністю відкладення розгляду справи, що не може бути здійснено в даному випадку, оскільки 05.10.2016р. спливає процесуальний строк апеляційного провадження; висновок державної експертизи землевпорядної документації № 1413-15 від 22.12.2015 вже надавався до матеріалів справи під час її розгляду місцевим судом, проте позивач не скористався процесуальною можливістю ініціювати дослідження оригіналу вказаного документу в суді першої інстанції; наявна у справі засвідчена належним чином копія вказаного висновку дає підстави оцінити доказове значення цього документу за його змістом в порядку ст.36 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в судовому засіданні відповідач 1 надав судовій колегії  лист Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №18-15-0.9-14805/2-16 від 03.10.2016, в якому підтверджується, що зауваження та пропозиції усунуто (враховано), про що зроблено відповідну відмітку на Висновку.
		Також позивачем заявлено  клопотання про призначення судової експертизи з питань землеустрою, оскільки, на думку ТОВ „Олсідз Блек Сі, у матеріалах справи на даний час наявна істотна кількість взаємно суперечливих доказів щодо віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 5122780500:01:003:0448 до земель водного фонду, факту знаходження частини вказаної ділянки під шаром води, а також відповідності чи не відповідності вимогам законодавства проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. Крім того, позивач клопотав про витребування доказів, зазначаючи, що для проведення судової експертизи, а також для повного та обєктивного розгляду справи, потрібно витребувати від Управління Держгеокадастру у Комінтернівському районі Одеської області викопіювання з картографічної основи  Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, кадастровий номер №5122780500:01:003:0448, яка розташована на території с. Визирка Комінтернівського району Одеської області. Клопотання розглянуто та відхилено, з огляду на приписи ст.ст. 38, 41, 69, 102 Господарського процесуального кодексу України, через сплив процесуальних строків розгляду апеляційної скарги та недоцільність використання спеціальних знань у вирішенні питання наявності/відсутності факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Зміст питань, що пропонується поставити на вирішення судовому експерту стосується необхідності перевірки відповідності поданого відповідачем проекту землеустрою вимогам чинного законодавства, водночас, наведене не впливає на можливість надання правової оцінки визначеним позивачем обставинам порушення його субєктивного права щодо оренди спірної земельної ділянки.
		Що стосується клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з  необхідністю подачі додаткових доказів на спростування тверджень апелянтів та додаткового доведення власного інтересу до предмету спору, то дане клопотання відхилено судовою колегією через сплив встановленого ст.ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України строку апеляційного провадження.
		Разом з цим, ТОВ „Олсідз Блек Сі до Одеського апеляційного господарського суду подані письмові доповнення до правової позиції щодо обґрунтування законного інтересу до предмету спору, які судовою колегією розглянуті та долучені до матеріалів справи.
		За клопотанням представника відповідача 1  до матеріалів справи залучені копії листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №18-15-0.9-14805/2-16 від 03.10.2016 та висновку державної експертизи землевпорядної документації № 1413-15.
		Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
		Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2015 розпорядженням Комінтернівської РДА № 307/А-2015 затверджено детальний план території розміщення обєктів інженерно-транспортної структури морського транспорту на земельних ділянках площею до 12,00 га, розташованих на території Визирської сільради (за межами населених пунктів).
		17.11.2015 ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» звернулось до Визирської сільської ради з листом № 17/11 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років орієнтовною загальною площею 5,5 га для будівництва, обслуговування та експлуатації обєктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області. В якості додатків до заяви відповідачем надано, в тому числі, графічні матеріали, на яких зображене бажане місце розташування земельної ділянки (т. 2, а.с.129,130).
		Рішенням Визирської сільської ради від 20.11.2015  № 18-VII «Про надання ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років загальною площею 5,4942 га для будівництва, обслуговування та експлуатації обєктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с.Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області» відповідачу-2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років загальною площею 5,4942 га для будівництва, обслуговування та експлуатації обєктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
		01.12.2015 між ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» (замовник) та ТОВ «Земагросервіс» (виконавець) укладено договір на проведення робіт із землеустрою, згідно якого виконавець зобовязався своїми силами і засобами, за завданням замовника і за його рахунок виконати роботи з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації обєктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с.Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
		Відповідно до календарного плану виконання робіт (Додаток 3 до договору) сторони погодили строк виготовлення проекту землеустрою, який склав 24 календарних дні (т.с.2, а.с.197).
		08.12.2015 сторонами складено та підписано акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання та складено акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності.
		09.12.2015 Державне агентство водних ресурсів України надало висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 7423/9/11-15 (т.с.4, а.с.57-58).
		22.12.2015 Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру відповідачу-2 надано висновок державної експертизи землевпорядної документації № 1413-15.
		За результатами експертизи зроблено висновок, що проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання. Контроль за усуненням зауважень покладено на Головне управління Держгеокадастру у Одеській області та зобовязано ТОВ «Земагросервіс» після усунення зауважень повідомити Держгеокадастр.
		Виявлені в ході експертизи недоліки проекту усунуті 24.12.2015, що вбачається з запису на внутрішньому боці другої сторінки висновку (т.2 а.с. 208).
		23.12.2015 управління Держгеокадастру у Комінтернівському районі Одеської області листом за № 19-1503-99.11-5382/15-15 повідомило ТОВ «Земагросервіс», що земельна ділянка площею 5,4942 га, яка відводиться ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» відноситься до земель водного фонду, межа прибережної захисної смуги Чорного моря та Малого Аджалицького лиману на території Визирської сільради не встановлена.
		24.12.2016 Департамент екології та природних ресурсів Одеської ОДА надав висновок № 5691/08-9/6514 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території с. Визирка.
		Із тексту висновку вбачається, що: категорія земель, до яких відноситься земельна ділянка, що пропонується до відведення належить до земель водного фонду (п.5.); визначено умови надання земельної ділянки, а саме, земельна ділянка надається у довгострокову оренду терміном на 49 років із зміною категорії земельної ділянки на землі  промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення (код згідно з КВЦПЗ 12.02  для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту) (п.8); земельна ділянка є землями водного фонду на території Визирської сільської ради (п.14); визначено природоохоронні вимоги, зокрема, дотримання вимог ст.85 Водного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 № 502 «Про затвердження Порядку користування землями водного фонду».
		Рішенням Визирської сільської ради від 29.12.2015 № 90-VII «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в довгострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» для будівництва, обслуговування та експлуатації обєктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області» відповідачу-2 затверджено проект землеустрою та передачу в довгострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» для будівництва, обслуговування та експлуатації обєктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території с. Визирка Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
		18.01.2016 між Визирською сільською радою (орендодавець) та ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки.
		Відповідно до п. 1 Договору орендодавець, на підставі рішення сесії Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 29.12.2015 № 90-VII, надає, а орендар (ТОВ «Енерго Продукт ЛТД») приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, загальною площею 5,4942 га, яка знаходиться на території с. Визирка Комінтернівського району Одеської області.
		Земельна ділянка надана для будівництва, обслуговування та експлуатації обєктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту.
		Відповідно до п. 2 Договору оренди обєктом оренди є земельна ділянка загальною площею 5,4942 га, у тому числі 5,4942 га інші відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, кадастровий номер 5122780500:01:003:0448.
		У п. 15 Договору оренди зазначено, що категорія земель, до якої за основним цільовим призначенням належить земельна ділянка  землі промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення, код згідно з КВЦПЗ  секція J, підрозділ 12.02  «для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту».
		03.02.2016 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.
		Речове право оренди зареєстровано за ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису  13139163, здійснений 03.02.2016 державним реєстратором  приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 28086697 від 04.02.2016, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7
		Як вбачається з матеріалів справи, з клопотанням за № 06/894 від 17.12.2015 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років орієнтовною площею 4,4364 га, які не надані у власність або користування для будівництва, обслуговування та експлуатації обєктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Визирської сільської ради (в межах населеного пункту) із зміною цільового призначення до Визирської сільської ради також звернулося й ТОВ «Олсідз Блек Сі».
		Необхідність у виділенні земельної ділянки, за змістом клопотання, обумовлена тим, що заявник планує розпочати будівництво та експлуатацію причалів №11, 12, 12а, які передбачені в плані розвитку морського порту «Южний», що був затверджений Міністерством інфраструктури України 03.04.2015 та ДП «Адміністрація морських портів України» 03.11.2014.
		До клопотання були додані: схема земельної ділянки, яку позивач бажав отримати в користування, графічні матеріали розвитку морського порту «Южний», план розвитку морського порту «Южний», роздруківка з кадастрової карти України, інформація про координати причалів тощо.
		04.01.2016 листом за № 459/02-15/6 (т.с. 1, а.с. 90) заявнику відмовлено у задоволенні клопотання щодо отримання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки із зміною її цільового призначення, у звязку з тим, що рішенням сесії Визирської сільради № 18-VII від 20.11.2015 вже було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки ТОВ «Енерго Продукт ЛТД».
		Вважаючи, що оспорювані рішення Визирської сільської ради та укладений на їх підставі договір оренди порушує його права та охоронювані законом інтереси, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
		Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
		Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
		Положення статей 15, 16 Цивільного Кодексу України встановлюють, що кожна особа має право на судовий захист свого особистого немайнового або майнового права і інтересу, у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (частина 2 статті 20 Господарського кодексу України).
		Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України та статтею 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
		Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		За змістом частини 2 статті 144 Конституції України та частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи зацікавлених осіб в судовому порядку. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
		Суб'єктами права на землі комунальної власності, згідно ст. 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
		В силу п. «а» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень  сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.
		Згідно з п. 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
		Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України).
		В силу ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		Таке положення узгоджується з приписами частини 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
		Отже, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. За відсутності такого рішення зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або ж його поновити неможливо, оскільки це суперечить вимогам законодавства - відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Як зазначалося раніше, 04.06.2015 рішенням Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 822-VI, затверджений Генеральний план с. Визирка Комінтернівського району Одеської області, який визначив розташування спірної земельної ділянки в межах населеного пункту.
		24.07.2015 року, рішенням Комінтернівської районної ради №715-VI, затверджений проект встановлення меж с. Визирка.
		Таким чином, враховуючи що спірна земельна ділянка включена до меж населеного пункту, в силу статті 122, частини 4 статті 173 Земельного кодексу України, органом, уповноваженим на розпорядження спірною земельною ділянкою є Визирська сільська рада.
		Матеріалами справи підтверджується, що:
		відповідач, ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт ЛТД», звернувся до Визирської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки - 18.11.2015, яке було розглянуто та задоволено;
		позивач, ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі», звернувся до Визирської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки - 18.12.2015, тобто на місяць пізніше відповідача. При цьому, йому було відмовлено у наданні дозволу. 
		Оспорюваний Договір оренди землі укладено між Визирською сільською радою та ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» 18.01.2016.
		Колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно п. 2.14 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних правовідносин» від 17.05.2011 № 6, питання надання земельних ділянок у власність чи користування, віднесені до виключної компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.
		Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування є вільними у реалізації права розпорядження землею, та вільними у виборі суб'єкта щодо надання йому права на землю, у порядку, встановленому законом.
		Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 01.10.2013 у справі № 21-345а13.
		Тому, надаючи спірну земельну ділянку в оренду саме ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт ЛТД», Визирська сільська рада реалізувала свою виключну компетенцію, порушення якої є неприпустимим ні з боку позивача, ні з боку суду.
		Колегія суддів зазначає, що в силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України, захист субєктивного права щодо земельної ділянки може бути реалізований особою, яка володіє і користується земельною ділянкою на законних підставах, що в даному випадку опосередковується відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, і відсутність такого рішення щодо позивача зумовлює висновок про відсутність самого права (права оренди), яке підлягає захисту.
		Звертаючись до суду із даним позовом, позивач не наводить ґрунтовних підстав порушення його прав щодо спірної земельної ділянки, а лише стверджує про допущені зі сторони відповідачів порушення норм чинного законодавства, тобто фактично здійснює захист прав іншого субєкта (власника/користувача земельної ділянки/органів, уповноважених на здійснення контролю за використанням земельних ділянок) поза межами представництва.
		Позивач наполягає на тому, що якби Визирська сільська рада при винесенні оскаржуваних рішень діяла у відповідності до приписів закону, то він дійсно би мав очікувати, що його право на участь у конкурсі для отримання земельної ділянки у користування, було б законно реалізовано та саме з ним було б укладено договір оренди землі. Тобто, зазначає про наявність певного правого інтересу у вигляді законних очікувань набуття земельної ділянки в оренду.
		Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 16) встановлює способи захисту інтересів, зокрема: визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такий перелік способів захисту інтересів у ЦК України не є вичерпним, оскільки ця стаття вміщує ще й припис про те, що "суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом".
		Отже, інтерес може бути як охоронюваним законом, правоохоронюваним, законним, так і незаконним, тобто таким, що не захищається ні законом, ні правом, не повинен задовольнятися чи забезпечуватися ними, оскільки такий інтерес спрямований на ущемлення прав і свобод інших фізичних і юридичних осіб, обмежує захищені Конституцією та законами України інтереси суспільства, держави чи "всіх співвітчизників" або не відповідає Конституції чи законам України, загальновизнаним принципам права. Наголос на "охоронюваності законом" чи законності того чи іншого інтересу законодавець робить не завжди, зважаючи на те, що згадувані у законах інтереси не суперечать Конституції України або випливають з її змісту. Таке акцентування, про що, у першу чергу, свідчать Цивільний процесуальний кодекс України,  Кримінальний процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України, застосовується лише у разі, коли не виключена можливість шляхом зловживання інтересами, прагненнями, використовуючи ті чи інші юридичні норми, забезпечити реалізацію незаконних інтересів. Саме на запобігання таким можливостям, заінтересована особа має право звертатись до суду за захистом не будь-якого, а виключно охоронюваного законом інтересу, законного інтересу.
		Для правильного розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо враховувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і неправовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. Йдеться про виключно легітимні, але конкуруючі інтереси покупця і продавця, боржника і кредитора, наймача і наймодавця, споживача і товаровиробника, прокурора і адвоката, слідчого і підозрюваного тощо. Певною конфліктністю характеризуються і охоронювані законом та правом інтереси громадянина і держави, особи і суспільства, акціонера і акціонерного товариства, національні і загальнолюдські, приватні і публічні тощо.
		І суб'єктивне право, і пов'язаний з ним інтерес є дозволами. Але перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом". Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб'єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов'язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.
		Поняття "охоронюваний законом інтерес" Конституційний Суд України в своєму рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа № 1-10/2004) тлумачить як правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
		Оцінюючи твердження позивача в цій частині, судова колегія враховує тлумачення поняття «законні очікування», яке міститься у практиці Європейського суду з прав людини, Верховного Суду України. 
		Зокрема, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства». Такої позиції дотримується Верховний Суд України (постанова ВСУ від 10.02.2016 № 6-2124цс15), висновки якого є обовязковими, в силу статті 111-28 ГПК України.
		Згідно постанови ЄСПЛ від 26.04.1979 (у справі «Санді Таймс» (Sunday Times) проти Сполученого Королівства (« 1)» (п.49): «закон у будь-якому випадку повинен відповідати встановленому Конвенцією стандарту, який вимагає, щоб законодавчі норми були сформульовані з відповідною чіткістю і дозволяли особі спрогнозувати, за допомогою в т.ч. юристів, з якими наслідками можуть бути пов'язані ті чи інші його дії».
		У справі «ОСОБА_8 Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії», Європейський суд з прав людини визначив, що ст.1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
		Отже, «законні очікування - це очікування можливості (ефективного) здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями відповідного права. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань».
		При цьому, в своєму рішенні у справі «ОСОБА_8 Девелопмент Лтд» та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.
		Позивачем не доведено, що ним дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу щодо передачі йому земельної ділянки, а отже він не може вважатись таким, що набув права «правомірного очікування», яке б підлягало судовому захистові.
		Судова колегія не приймає до уваги доводи позивача стосовно його звернення з клопотанням від 20.07.2015 року про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки до Одеської обласної адміністрації з огляду на наступне.
		Зокрема, як вже зазначалось раніше, проект встановлення меж с. Визирка був затверджений рішенням Комінтернівської районної ради № 715-VI від 24.07.2015 року. В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, було подано до Одеської обласної адміністрації  27.07.2015, тобто вже до неуповноваженого органу.
		Крім того, позивач, ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі» жодних дій, зокрема щодо самостійного розроблення проекту, після подачі клопотання до Одеської обласної державної адміністрації, не вчинив, тобто з 27.07.2015 (майже півроку) проявляв повну бездіяльність та незацікавленість у вирішенні питання отримання земельної ділянки в оренду, хоча міг та мав можливість встановити повноважний орган, на розпорядження спірною земельною ділянкою та своєчасно реалізувати право на подачу клопотання.
		Колегія суддів зазначає, що першочергове законне очікування на отримання в оренду спірної земельної ділянки виникло саме у відповідача ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт ЛТД», яке значно раніше звернулось до повноважного органу  Визирської сільської ради, з відповідним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, порівняно з позивачем ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі».
		Першочерговість права та охоронюваного законом інтересу саме ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт ЛТД», стосовно спірної земельної ділянки, також підтверджується правовими висновками Верховного Суду України, зробленими за наслідком розгляду аналогічних спорів (Ухвала ВСУ від 30.06.2011 за № 6-16484св10).
		За таких обставин, доводи позивача щодо порушення оспорюваними рішеннями його законних інтересів не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
		Стосовно висновку в рішенні суду першої інстанції щодо порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки та, як наслідок, порушення процедури реалізації права оренди спірної земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 20, ч.ч. 1, 4 ст. 59 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.
		Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
		Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.
		Суд зазначає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки пройшов обов'язкову державну експертизу, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
		При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. За приписом ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).
		Відповідач-2, звертаючись до органу місцевого самоврядування просив надати земельну ділянку для будівництва, обслуговування та експлуатації інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту.
		Можливість використання земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту передбачена ст. 134 Земельного кодексу України. Для вказаних цілей земельна ділянка використовується як землі транспорту.
		Відтак, твердження позивача щодо порушення його прав внаслідок недотримання процедури реалізації права на оренду спірної земельної ділянки на конкурентних засадах відхиляються судовою колегією як такі, що позбавлені належного правового та доказового обґрунтування.
		Відносно заявлених позовних вимог про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки, суд зазначає наступне.
		Відповідно до п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору. При цьому інтерес такої особи стосовно придбання у власність земельної ділянки має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа № 1-10/2004).
		Оскільки матеріали справи не містять доказів порушення субєктивного матеріального права або інтересу позивача на момент укладення оспорюваного договору, то такі обставини виключають можливість встановлення факту його порушення, а відтак і захисту у спосіб, обраний позивачем.
		Надані позивачем на підтвердження позовних вимог висновок вих. №126/22 від 09.03.2016 науково-правової експертизи при Інституті держави і права НАН України щодо можливості та порядку встановлення земельного сервітуту та Висновок Юридичної фірми «Саєнко Харенко» від 04.03.2016 з питань встановлення земельного сервітуту судом до уваги не приймаються, оскільки в них лише відображено відповідну правову позицію щодо даного спору, і вони не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України. До того ж, в силу ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Одночасно, суд наголошує на тому, що наслідком прийняття судового рішення про захист порушеного права має відбутися відновлення такого права у обраний позивачем спосіб, а також необхідність встановити зміст самого порушеного права, яке підлягає захисту, тоді як під час розгляду даної справи судом не було встановлено порушення прав та законних інтересів позивача.
		Оскільки, позивачем не доведено факту порушення його прав та законних інтересів у зв'язку із прийняттям Визирською сільською радою актів індивідуальної дії, які стосуються ТОВ «Енерго продукт ЛТД», а також у зв'язку з укладенням договору на виконання зазначених актів, у якиому позивач не є стороною, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволення позову з визначених позивачем підстав.
		Місцевий господарський суд на наведені обставини уваги не звернув, у звязку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
		Решта доводів та зауважень позивача судовою колегією до уваги не приймається, оскільки не спростовує встановлених обставин справи.
		За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та ТОВ „Енерго продукт ЛТД підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 29.06.16 по справі №916/1237/16  скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		        Позивачем заявлено клопотання про обґрунтування розміру та розподіл судових витрат. Мотивуючи дане клопотання, ТОВ „Одсідз блек сі вказує, що понесло додаткові витрати у звязку з апеляційним переглядом судового рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2016 року по справі 916/1237/16, тому, виходячи з приписів ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, розраховує на компенсацію таких витрат з боку відповідачів.
		З приводу вказаного клопотання колегія суддів зазначає, що розподіл судових витрат, провадиться за правилами, визначеними ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду справи.
		З огляду на це, судові витрати покладаються на сторони відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись ст.ст. 49; 99; 101-105; Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -
		                                                П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційні скарги Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт ЛТД» задовольнити.
		Рішення господарського суду Одеської області від 29.06.2016 року у справі № 916/1237/16  скасувати. 
		       В задоволенні позову ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі» м. Київ до Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Енерго Продукт ЛТД смт. Нові Білярі, Комінтернівський району Одеської області відмовити в повному обсязі. 
		Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. 
		Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
		 
		Головуючий Н.М. Принцевська
		 
		Судді:            Г.І. Діброва
		 
		                      ОСОБА_9

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...