Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/13405/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі - продажу; нерухомого майна.
Надіслано для оприлюднення: 12.10.2016. Зареєстровано: 13.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05.10.2016Справа №910/13405/16За позовом  Керівника Броварської місцевої прокуратури Київської
		                    області
		до                 Київської обласної ради  (відповідач-1)
		                    Приватного підприємства «Соколине Полісся» (відповідач -2)
		                    Київське обласне та  по м. Києву  управління лісового та мисливського 
		                    господарства 
		про               визнання  недійсним рішення та визнання недійсним договору про
		                     умови ведення мисливського  господарства  
		          
		  Суддя Трофименко  Т.Ю.
		 
		 В засіданні приймали участь: 
		Від позивача  (прокуратури): Опанасенко Т.В. по посвідченню № 042700 від 11.04.16 р.
		Від відповідача-1:  не з'явився
		Від відповідача-2:  Чепурда П.І. по довіреності № б/н від 13.09.16 р.
		                                  Беніцька В.І. по довіреності №б/н від 13.09.16 р.
		   Від відповідача 3:  не з'явилися
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області до Київської обласної ради  (відповідач-1) та   Приватного підприємства «Соколине Полісся» (відповідач -2) про:
		визнання недійсним п.1.5 рішення сесії Київської обласної ради №667-34-УІ від 17.09.2013р. «Про закріплення мисливських угідь на території Київської області» за Приватним підприємством «Соколине Полісся»;
		визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства від 25.09.2014р., укладеного між Київське обласним та  по м. Києву  управлінням лісового та мисливського господарства  та Приватним підприємством «Соколине Полісся».
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 порушено провадження у справі № 910/13405/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.08.2016, зобов'язано сторін надати певні документи. 
		У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін розгляд  справи було відкладено на   на 21.09.2016р.
		Ухвалою від 21.09.2016р. до участі у справі  залучений інший відповідач Київське обласне та  по м. Києву  управління лісового та мисливського господарства.
		У зв'язку із залученням до участі у справі іншого відповідача та витребування доказів, суд  відклав розгляд справи на  03.10.2016р. 
		В судовому засіданні 03.10.2016р. оголошувалась перерва до 05.10.2016р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.  
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
		Позов мотивовано тим, що 17.09.2013 Київською обласною радою прийнято рішення № 667-35-VI "Про закріплення мисливських угідь на території Київської області", яким Приватному підприємству «Соколине Полісся»" терміном на 20 років надано у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства площею 11790 га, у тому числі у межах Іванківського району Київської області.
		25.09.2013 між Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства та Приватним підприємством «Соколине Полісся» укладено договір про умови ведення мисливського господарства.
		За інформацією  Терміхівського, Сидоровицького, Варівського сільських голів Іванківського району, питання наданні у користування земельних ділянок, яку є земельними частками (паями) фізичних осіб - жителів вказаних сільських громад, у користування ПП «Соколине Полісся» для ведення мисливського господарства на сесіях вказаних сільських рад або на сходах вказаних територіальних громад Іванківського району не розглядалося, письмова згода на це власниками земельних часток (паїв) не надавалась, що є  порушенням ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання".
		Керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області стверджує, що протиправне рішення Київської обласної ради призвело до незаконного укладення договору про умови ведення мисливського господарства від 25.09.2013, а даний договір суперечить ст. 22 Закону, оскільки угіддя для мисливського господарства мисливські угіддя   надані ПП «Соколине Полісся» без погодження всіх землекористувачів та землевласників, тому просить суд:
		визнати недійсним п.1.5 рішення сесії Київської обласної ради №667-34-УІ від 17.09.2013р. «Про закріплення мисливських угідь на території Київської області» за Приватним підприємством «Соколине Полісся»;
		визнати  недійсним договір про умови ведення мисливського господарства від 25.09.2014р., укладеного між Київське обласним та  по м. Києву  управлінням лісового та мисливського господарства  та Приватним підприємством «Соколине Полісся»
		Представник відповідача -1 в судове засідання 05.10.2016р., відзив на позовну заяву не надходив, про час та місце судових засідань повідомлений  належним чином, докази цього містяться в матеріалах справи.
		Неприбуття у судове засідання представника відповідача -1, який був належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. 
		Представниками відповідача -2 надані суду письмові відзиви на позов, відповідно до яких  проти задоволення позовних вимог відповідач заперечує посилаючись на те, що при прийнятті відповідачем -1  оспорюваного рішення був дотриманий порядок   надання у користування мисливських угідь, оскільки були отримані  погодженням  від  власників та  землекористувачів.
		13.08.2016р. через відділ діловодство Господарського суду  міста Києва від відповідача -3 надішли письмові пояснення на позов, відповідно до яких  проти позову заперечує, вказуючи на те, що не має повноважень в частині надання мисливських угідь у користування та в межах чинного законодавства лише організовує укладення з користувачами мисливських угідь договорів про умови ведення мисливського господарства, здійснюючи контроль за виконанням цих договорів; просить відмовити у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору від 25.09.2013 про умови ведення мисливського господарства.
		В судовому засіданні 05.10.2016, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, 
		ВСТАНОВИВ:
		Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання регулюються спеціальним   Законом.  
		Відповідно до ст.3 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські тварини, що перебувають у стані природної волі в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника мисливських тварин здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
		Згідно з абз. 2 ст. 4 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» органам місцевого самоврядування цим Законом та іншими Законами України можуть бути надані окремі повноваження органів виконавчої влади у сфері державного регулювання мисливського господарства та полювання.
		Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону  України «Про мисливське господарство та полювання», в редакції що діяла на дату прийняття оспорюваного рішення)  мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства,   погодженим   з Радою міністрів АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також   власниками або користувачами земельних ділянок.
		Отже, законом встановлено, що для ведення мисливського господарства необхідні погодження усіх власників та користувачів земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя, які планується отримати у користування для ведення мисливського господарства.
		Таким чином, запровадження на законодавчому рівні погоджень всіх землекористувачів зумовлене необхідністю узгодження реалізації власниками земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя, прав на землю з реалізацією користувачем мисливських угідь права на ці угіддя.
		17.09.2013р.  Київською обласною радою ( надалі відповідач -1) було прийнято рішення   №667-34-УІ «Про закріплення мисливських угідь на території Київської області».
		Відповідно до  п.1.5. рішення Київською обласною радою було вирішено  надано у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства терміном на 20 років ПП «Соколине Полісся» загальною площею 11790 га на території Іванківського району та в межах згідно з додатком 5, до рішення сесії Київської обласної ради за №667-34-VI від 17.09.2013 р.
		В  додатку  №5 , до рішення сесії Київської обласної ради за №667-34-VI від 17.09.2013 р. міститься опис меж мисливських угідь ПП «Соколине Полісся» (площею 11790 га) в межах Іванківського адміністративного району - з півночі: від перетину межі Житомирської області з Поліським районом Київської області, далі межею Поліського району до перетину з автомобільною дорогою Красятичі - Термахівка; зі сходу: від перетину межі Поліського району з автомобільною дорогою Красятичі - Термахівка, далі цією дорогою до с. Термахівка; з півдня: від с. Термахівка автодорогою Термахівка - Малин до перетину з Житомирською областю; з заходу: від перетину автодороги Термахівка - Малин з Житомирською областю, далі межею Житомирської області до перетину з Поліським районом Київської області.
		При розгляді справи судом встановлено, що   землекористувачами Сільсько - господарським виробничим кооперативом  «Олізарівський» та Товариством з обмеженою відповідальністю ОВ «Зелена хвиля», які орендують земельні ділянки у фізичних осіб було надано погодження на використання ПП «Соколине Полісся» земельних ділянок для мисливських угідь. 
		Листом від 13.09.2013р. р.  Сільсько - господарський виробничий кооператив «Олізарівський» надав погодження на використання ПП «Соколине Полісся» для ведення мисливського господарства земельних ділянок загальною площею 800 га, в межах Олізарівської сільської ради Іванківського району.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Зелена хвиля» надало погодження ПП «Соколине Полісся» на використання земельної ділянки загальною площею 3772 га, що розташовані на території Іванківського району, Київської області (лист від 13.09.2013 р. №23).
		З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що для прийняття відповідачем-1 оспорюваного рішення  отримання  додаткових погоджень з  фізичними особами власниками  часток  (паїв)  в межах Сидорівської сільської ради, Термахівської сільської ради,  Варівської сільської ради не було  необхідним, оскільки  були наявні погодження  орендарів (землекористувачів цих земельних ділянок). 
		15.05.2013р. землекористувачем Державним підприємством «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (лист №152) надано погодження Приватному підприємству «Соколине Полісся»  на надання в довгострокове тимчасове користування лісових земельних ділянок для ведення мисливського господарства, які розташовані на території Жміївської сільської ради та на території Сидоровицької сільської ради загальною площею 733 га, а саме: квартал №32 площею 30 га; квартал №33 площею 68 га; квартал №34 площею75 га; квартал №35 площею 114 га; квартал №36 площею 55 га; квартал №37 площею 60 га; квартал №28 площею 53 га; квартал №29 площею 75 га; квартал №30 площею 82 га, квартал №31 площею 121 га.
		Користувач ДП «Іванківське лісове господарство» 04.04.2013р. листом за  №170   не заперечувало  проти створення мисливського господарства Приватним підприємством  «Соколине Полісся»  на землях лісового фонду ДП «Іванківське лісове господарство», Розважівського лісництва площею 1527 га ( кв. 1-15, кв. 16-19, кв. 21, 22, кв. 66-71) терміном на 20 років.
		Крім того,  при розгляді справи судом встановлено, що рішенням Сидоровицької сільської ради Іванківського району Київської області від 06.06.2012 р. №УІ-15/67 надано Приватному підприємству «Соколине Полісся» погодження використання земель запасу сільської ради під мисливські угіддя строком на 20 років.
		Відповідно до довідки Виконавчого комітету Сидоровицької сільської ради №246, виданої в травні 2013 р. Приватному підприємству  «Соколине Полісся» передаються в довгострокове тимчасове користування терміном 20 років землі запасу Сидоровицької сільської ради загальною площею 1424,9783 га.
		30.07.2012 р. ХХ сесією шостого скликання Жміївської сільської ради Іванківського району Київської області прийнято рішення за №256-ХХ/УІ про надання погодження приватному підприємству «Соколине Полісся» в закріпленні за ним мисливських угідь на наступні 20 років у межах території Жміївської сільської ради за рахунок земель запасу.
		Згідно з довідкою Виконавчого комітету Жміївської сільської ради за №121  Приватному підприємству  «Соколине Полісся» передаються  для створення мисливського господарства в довгострокове тимчасове користування терміном на 20 років землі запасу площею 2517,5 га.
		З урахуванням викладеного,  суд приходить до висновку, що матеріалами, які були предметом розгляду Київською обласною радою при вирішенні питання щодо надання ПП «Соколине Полісся» мисливського угіддя для ведення мисливського господарства площею 11790 га підтверджується, що власниками та землекористувачами було надано погодження на надання в користування земельних ділянок в межах Іванківського адміністративного району у загальному розмірі на 12060,5 га.
		В п. 4.6. листа Вищого господарського суду України «Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами» від 01.01.2010 р. зазначено, що суди мають враховувати, що за змістом статті 75 Лісового кодексу України, статті 24 Закону України "Про тваринний світ", частини 1 статті 22, частини 2 статті 23 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" питання щодо надання та припинення права користування земельною ділянкою лісового фонду та мисливськими угіддями для потреб мисливського господарства належить виключно до компетенції обласної ради.
		Посилання  позивача на  необхідність прийняття рішень  про надання у користування земельних ділянок, які є земельними частками (паями) фізичних осіб - жителів вказаних сільських рад у користування ПП «Соколине Полісся» для ведення мисливського господарства, на сесіях вказаних сільських рад або на сходах  вказаних територіальних громад Іванківського району  судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
		Відповідно до с. 10 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» до повноважень сільських, селищних і міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить, зокрема вирішення відповідно до цього Закону питань, що стосуються надання у користування мисливських угідь.
		За приписами ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.
		Ст. 12 Земельного кодексу України визначено повноваження сільських рад у галузі земельних відносин. Зокрема до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
		Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради відповідно до закону вирішуються питання регулювання земельних відносин.
		Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
		Законодавець чітко визначив, що на сесії сільської ради вирішується питання виключно щодо регулювання земельних відносин, що пов'язані з розпорядженням та наданням у користування земельних ділянок, які належать територіальній громаді (земельні ділянки комунальної власності).
		З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що   сільські ради не наділені повноваженнями щодо розпорядження або надання у користування земельних ділянок, що перебувають у власності інших осіб.
		Відповідно до ч. 1   ст. 21 Цивільного кодексу України   суд визнає незаконним та скасовує акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Згідно з ч. 2   ст. 21 Закону «Про мисливське господарство та полювання», не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.
		Оскільки на момент прийняття Київською обласною радою рішення від 17.09.2013 № 667-34-VI "Про закріплення мисливських угідь на території Київської області" наявні   всі  відповідні погодження власників та користувачів земельних ділянок, що є дотриманням  вимог  ст. 22 Закону, суд приходить до висновку про  необґрунтованість  вимог позивача про недійсність п.1.5  рішення Київської обласної ради від 17.09.2013 № 667- 34-VI "Про закріплення мисливських угідь на території Київської області".
		Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу  України   правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу  України   підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
		Частиною 1   ст. 203 Цивільного кодексу  України   визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Згідно з ст.21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» передбачено, що умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь. Форма договору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
		Типовий договір про умови ведення мисливського господарства, затверджений наказом Міністерства лісового господарства України від 12.12.1996 р. №153, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.12.1996 р. за №735/1760.
		Укладений на виконання  рішення Київської обласної ради  від 17.09.2013р.    №667-34-УІ «Про закріплення мисливських угідь на території Київської області» договір про умови ведення мисливського господарства від 25.09.2013 не  суперечить ст. 22 Закону «Про мисливське господарство та полювання», оскільки на відведення земельної ділянки, щодо умов ведення мисливського господарства ПП «Соколине Полісся», на якій було укладено спірний договір, отримано погодження  від усіх  землекористувачів, землевласників.
		Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		З урахуванням викладеного позовні вимоги  задоволенню не підлягають в повному обсязі. 
		Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на позивача.
		Керуючись ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову відмовити.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		Повне рішення складено 12.10.2016.
		 
		 
		Суддя                                                                                                 Т.Ю.Трофименко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...