Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/1368/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; управління об'єктами державної (комунальної) власності, у тому числі про передачу об'єктів права державної та комунальної власності; здійснення державних закупівель.
Надіслано для оприлюднення: 17.10.2016. Зареєстровано: 19.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018,  м. Львів,  вул. Чоловського,  2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		10 жовтня 2016 року       справа № 813/1368/16  
		Львівський окружний адміністративний суд в складі :
		головуючої судді Братичак У.В., 
		секретар судового засідання Бугара М.Р.,
		за участю:
		представника позивача  ОСОБА_1,
		представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
		представника третьої особи ОСОБА_4,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом члена греко-католицької громади с. Дмитрів Радехівського району ОСОБА_5 до Департаменту з питань культури, національностей та релігій ЛОДА, Львівської обласної державної адміністрації, треті особи Релігійна громада УПЦ КП с. Дмитрів Радехівського району та Релігійна громада Української греко-католицької церкви с. Дмитрів Радехівського району про визнання протиправним та скасування розпорядження,-
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		позивач звернувся в суд з позовом до Департаменту з питань культури, національностей та релігій ЛОДА, Львівської обласної державної адміністрації, треті особи Релігійна громада УПЦ КП с. Дмитрів Радехівського району та Релігійна громада Української греко-католицької церкви с. Дмитрів Радехівського району в котрому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Львівської обласної державної адміністрації №746/0/5-14 від 23.12.2014 року про передачу у власність культової будівлі  церкви Воздвиження Чесного Животворящого Хреста с. Дмитрів релігійній громаді УПЦ КП.
		Свої вимоги обґрунтовує протиправністю оскарженого рішення з огляду на те, що передаючи у власність спірне майно відповідачем не враховано факт належності культової будови Українській греко-католицькій церкві, що стверджується архівною довідкою. Відтак дана передача у власність порушує його права як члена греко-католицької громади с. Дмитрів Радехівського району. Позивач стверджує, про затягування відповідачем реєстрації статуту греко-католицької громади с. Дмитрів Радехівського району, тим самим відповідач сприяв незаконній на його думку передачі у власність спірної церкви  Релігійній громаді УПЦ КП с. Дмитрів Радехівського району, як єдиній громаді котра претендувала на цю будову. Зважаючи на наведене просить оскаржуване рішення визнати протиправним та скасувати таке.
		В судовому засіданні представник позивача позов підтримала просила задовольнити.
		Відповідач позовні вимоги заперечив, мотиви заперечення виклав у наданих суду письмових запереченнях. Зокрема відповідач зазначає про відсутність права в позивача з зверненням з таким позовом, оскільки хоча й він начебто і являється членом Релігійної громади Української греко-католицької церкви, проте з позовом мала б звернутись сама релігійна громада. Наголошує, що культова споруда передана єдиній на час реєстрації зареєстрованій релігійній громаді, а саме УПЦ КП с. Дмитрів Радехівського району, яка була основним претендентом на цю будівлю, так як їй ця будова була надана у безоплатне постійне користування згідно розпорядження представника Президента України ще у 1993 році. 
		Беручи до уваги зазначене, відповідач вважає, що підстав для задоволення позову не має, оскільки діяв на підставі, в межах та в спосіб передбачений законом, тому в задоволені позовних вимог просить відмовити.
		В судовому засіданні представники відповідача позовні вимоги заперечили просили в позові відмовити.
		Представник третьої особи Релігійна громада Української греко-католицької церкви с. Дмитрів Радехівського району позов підтримали просив скасувати спірне рішення як протиправне.
		Представник третьої особи Релігійна громада УПЦ КП с. Дмитрів Радехівського району в судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлявся про дату та час судового розгляду.
		Заслухавши думку представників сторін, учасників процесу, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.
		Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації №746/0/5-14 від 23.12.2014 року було передано у власність Релігійної громади УПЦ КП с. Дмитрів Радехівського району культову будівлю  церкву Воздвиження Чесного Животворящого Хреста с. Дмитрів.
		З архівної довідки від 27.05.2013 року № М-84 судом встановлено, що у селі ОСОБА_6 повіту Львівського воєводства станом на 1931-1932 роки була греко-католицька церква Воздвиження Чесного Животворящого Хреста.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено, що культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим».
		Згідно положень постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 року, повернення у власність чи передачу у безоплатне користування культових будівель і майна здійснюється з урахуванням: 1) прав релігійних громад, яким належали ці будівлі і майно на момент їх переходу у власність держави; 2) прав релігійних громад, які користуються цими будівлями і майном у встановленому законом порядку; 3) вкладення коштів релігійними громадами у спорядження, переобладнання культової будівлі і тривалості користування нею; 4) наявності у даному населеному пункті (місцевості) інших культових будівель та їх використання релігійними громадами відповідних віровизнань; 5) інших суттєвих обставин у їх сукупності.
		Як видно з розпорядження представника Президента України «Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель» від 04.05.1993 року №371, церкву Воздвиження Чесного Животворящого Хреста с. Дмитрів Радехівською РДА передано в безоплатне користування УАПЦ.  
		Водночас як зазначено в спірному рішенні №746/0/5-14 від 23.12.2014 року, передача у власність відбулась за зверненням Релігійної громади УПЦ КП с. Дмитрів Радехівського району відповідно до статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
		Згідно Розяснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 29 лютого 1996 року, зазначено наступне, - «Відповідно до статті 17 Закону культові будівлі і майно, які складають державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - Уряду цієї Республіки. Слід мати на увазі, що згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 4 березня 1992 р. № 125 «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна» зазначені державні органи зобов'язані протягом 1992 - 1993 років здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням. Отже, згідно з цим Указом допускається не лише повернення, а й передача у власність релігійних громад культових будівель. Зазначена передача культових будівель у власність релігійних громад, які не були їх власниками, можлива за умови, якщо в населеному пункті немає законного претендента на ці будівлі, тобто релігійної громади тієї конфесії (віросповідної приналежності), якій належала будівля на момент її переходу у власність держави».
		Таким чином з аналізу наведених норм чинного законодавства та обставин справи суд приходить висновку, що передача державою культових будівель у безоплатне користування чи у власність здійснюється виключно релігійним організаціям зареєстрованим у встановленому законом порядку як юридичним особам, котрі користувались цими будівлями і майном у встановленому законом порядку, та здійснювали заходи щодо збереження стану цього майна.
		Відповідно до   статті 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями)».
		Статтею 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» визначено, що релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості».
		Згідно статті 13 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації.
		З часу передачі ОСОБА_6 РДА у безоплатне користування (Розпорядження від 04.05.1993 року №371) та до моменту передачі облдержадміністрацією у власність культової споруди, Релігійна громада УПЦ КП с. Дмитрів Радехівського району користувалась нею згідно закону, і відповідно, утримувала її.
		Також як не заперечується сторонами та стверджується матеріалами справи, єдиною зареєстрованою в встановленому законом порядку релігійною громадою на момент видання оскарженого розпорядження Львівської обласної державної адміністрації №746/0/5-14 від 23.12.2014 року, була Релігійна громада УПЦ КП с. Дмитрів Радехівського району, котра згідно наявного в справі витягу з ЄДРПОУ зареєстрована 03.02.1993 року.
		Натомість Релігійна громада Української греко-католицької церкви с. Дмитрів Радехівського району членом котрої як ним стверджується являється позивач, зареєстрована 11.07.2016 року, що значиться, що греко-католицька релігійна громада на момент передачі у власність спірної церкви Релігійній громаді УПЦ КП с. Дмитрів Радехівського району, не існувала, а відповідно єдиним претендентом на спірну культову споруду являлась лише Релігійна громада УПЦ КП с. Дмитрів Радехівського району.
		Поруч з тим, учасниками процесу не надано, а судом не встановлено факту   звернення до відповідача на підставі   статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» інших релігійних громад з приводу спірного майна.
		В цей же час суд звертає увагу на наступне.
		Стаття 17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ. Так, зокрема, згідно ч. 1 вказаної статті, юрисдикція адміністративного суду поширюється на спори осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
		Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
		В частині 6 вищевказаної статті вказано, що адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.
		Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Тобто, з урахуванням всього вищенаведеного, випливає, що публічно правовий спір виникає із публічно-правових відносин між суб'єктом владних повноважень з приводу прийняття ним рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності і саме в тих правовідносинах, учасником яких є фізична або юридична особа.
		Зважаючи на наведене суд приходить висновку, що оскільки передача культових споруд та майна у користування та власність здійснюється лиш релігійним організаціям (громадам), то відповідно спірне рішення про передачу у власність могло б зачіпляти права лише релігійної громади в цілому тобто, іі права релігійної організації як юридичної особи, в тім з означеним позовом в суд звернувся член греко-католицької громади с. Дмитрів Радехівського району ОСОБА_5.
		А відтак, оскільки можливість виникнення спірних правовідносин зумовлена участю в цих відносинах саме релігійної організації, тобто юридичної особи, суд не знаходить факту порушення відповідачем прав позивача котрий в той час являється фізичною особою.
		Отже, так як позивач не зумів довести суду факт того, що він є субєктом відповідних відносин, на які поширюється дія оскарженого акту, то суд приходить висновку про відмову в позові.
		Зазначена позиція узгоджується позицією ВАС України котра висвітлена у його постанові від 14.12.2011 № К/9991/34681/11.
		Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.
		 Всупереч наведеним вимогам позивач не надав суду належних, необхідних та достатніх доказів щодо неправомірності поведінки відповідача.
		Зважаючи на наведене вище, суд приходить до висновку, що дії та рішення відповідача узгоджуються з критеріями поведінки субєкта владних повноважень, встановленим ч. 2 ст.19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
		У відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у справі відсутні.
		 Керуючись ст.ст., 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		    ПОСТАНОВИВ:
		 
		 1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
		Повний текст постанови складений та підписаний 17.10.2016 року.
		 
		 
		 
		 Суддя                                                                                   Братичак У.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...