Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/23037/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 27.10.2016.
Дата набрання законної сили: 19.10.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		                    
		 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		19 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
		 
		головуючого: Поливач Л.Д.
		суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.
		 
		при секретарі: Литвиненко Р.С.
		за участю осіб:
		                            представника стягувача ПАТ «Альфа Банк» Васьківського Л.М.
		                            
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за поданням Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ІванютиІвана Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа боржника ОСОБА_3,- 
		 
		за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк», поданою представником Васьківським Леонідом Миколайовичем 
		 
		на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року 
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року у задоволенні подання Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа боржника ОСОБА_3 відмовлено.
		Справа №757/23037/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/9735/2016Головуючий у суді першої інстанції: Т.В. ОстапчукДоповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д. ПоливачНе погоджуючись з ухвалою суду, стягувач за виконавчим провадженням ПАТ «Альфа Банк», через свого представника, подав апеляційну скаргу, просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання державного виконавця, посилається на незаконність постановленої судом ухвали, порушення судом норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування зазначає про те, що відмовляючи у задоволенні подання, суд помилково виходив з того, що заявником не виконано вимоги визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, не надано доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати закордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов'язань, не надано доказів про необхідність погашення боргу, не надано доказів того, що державним виконавцем вживалися будь - які заходи щодо виконання рішення суду, вирішувалося питання про реалізацію виявленого майна, не надано доказів стосовно ухилення боржника від виконання ним своїх обов'язків. Звернув увагу суду на те, що боржник по даному виконавчому провадженню, має реальну можливість виконати рішення суду, оскільки, згідно наявних документів в матеріалах виконавчого провадження, ОСОБА_3 є власником рухомого та нерухомого майна, а саме: 1/4 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також рухомого майна, а саме: судно «ІНФОРМАЦІЯ_2» бортовий реєстраційний номер «НОМЕР_3» 2006 року побудови; судно «ІНФОРМАЦІЯ_3», бортовий реєстраційний номер «НОМЕР_4», 2005 року побудови; судно, типу прогулянкове назва ІНФОРМАЦІЯ_4 2008 року побудови; судно ІНФОРМАЦІЯ_5, 2006 року побудови, щодо яких боржник приховує будь-яку інформацію, посилаючись на те, що він не має такого майна. Таким чином вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою необхідно задовольнити подання державного виконавця.
		Представник стягувача ПАТ «Альфа Банк» Васьківський Л.М. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити з викладених підстав.
		Інші особи, які беруть участь у розгляді даного подання державного виконавця в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись відповідно до вимог закону. Колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності зазначених осіб, оскільки їх неявка не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до положень ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.
		Так, відмовляючи у задоволення подання державного виконавця суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем на час звернення до суду з даним поданням не реалізовані всі заходи передбачені законом для виконання рішення суду, відсутні докази ухилення боржника від виконання рішення суду, відсутність підстав вважати, що боржник може виїхати на постійне місце проживання за кордон, а тому дійшов висновку про те, що дане подання є передчасним.
		Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 3 п. 18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України - до виконання зобов'язання за рішенням.
		Відповідно до норм ЦПК України та Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України» (ст. 6 вказаного Закону) одним із заходів забезпечення виконання рішення може бути тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого, причому таке обмеження можливо на підставі судового рішення за поданням державного виконавця лише у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням.
		Згідно із ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене у частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
		Як вбачається із матеріалів справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження №47980860 стосовно стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ "Альфа-Банк" боргів, що загалом складає 370999928,68 грн.
		Божником ОСОБА_3 в строк, наданий для добровільного виконання, рішення суду виконані не були. 
		Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених вищезазначеним законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
		Так, Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»  регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
		Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
		Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV. За змістом п.18 ч.3 ст.11 вказаного Закону державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
		Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче  провадження», зокрема, утримання від  вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
		Відповідно до роз'яснень Верховного суду України від 01.02.2013 року викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення відїх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
		Дійсно, саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
		На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
		Як вбачається із матеріалів справи, державним виконавцем було проведено ряд заходів з примусового виконання рішення.
		Так, у рамках зведеного виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову від 25.04.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, якими накладено арешт на нерухоме майно боржника: ј частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та рухоме майно: транспортний засіб BMW 750LI, д.н.з. НОМЕР_1 та чотири судна з реєстраційним номерами -НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8.
		Постановою державного виконавця від 02.12.2014 року боржника оголошено у розшук.
		Як вбачається, державним виконавцем неодноразово надсилалися виклики ОСОБА_3 з вимогою особисто з'явитися до Відділу. Проте такі виклики ігноруються боржником. 
		У заяві від 23.01.2014 року адресованій державному виконавцю ОСОБА_3. зазначив, що йому відомо про відкрите виконавче провадження та заборгованість наявну у нього за борговими зобов'язаннями, проте майна, яке може бути відчужене на погашення заборгованості повністю чи частково він немає. Транспортний засіб BMW 750LI, д.н.з. НОМЕР_1 буде добровільно передано ним обтяжувачу АКБ «Укрсоцбанк» в рамках процедури досудового врегулювання спору. Суд звертає увагу на те, що місце свого проживання та реєстрації в даній заяві боржник не зазначив (а.с.4).
		Із пояснень наданих представником ОСОБА_3 - ОСОБА_6 вбачається, що із заробітної плати ОСОБА_3 протягом 2015 року здійснюються відрахування в рахунок виконання судових рішень, що підтверджується наданим розрахунком (а.с.36). При цьому представник зазначив, що ОСОБА_3 не має у власності рухомого та нерухомого майна, цінних паперів чи корпоративних прав, інших доходів окрім заробітної плати, коштів на рахунках у банках. Відомостей про місцезнаходження (місце проживання) боржника він також державному виконавцю не повідомив.
		Але, державним виконавцем було встановлено, що боржник ОСОБА_3 є власником рухомого та нерухомого майна, а саме: 1/4 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також рухомого майна: судно «ІНФОРМАЦІЯ_2» бортовий реєстраційний номер «НОМЕР_3» 2006 року побудови; судно «ІНФОРМАЦІЯ_3», бортовий реєстраційний номер «НОМЕР_6», 2005 року побудови; судно, типу прогулянкове назва ІНФОРМАЦІЯ_4 2008 року побудови; судно ІНФОРМАЦІЯ_5, 2006 року побудови. Наявність якого заперечується боржником та його представником.
		Слід зазначити, що чинне законодавство не містить визначення поняття «ухилення» і практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.
		У сучасній українській мові слово «ухилення» тлумачиться так: - відступати, відхилятися, вивертатися; - намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; - навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.
		Отже, з погляду значення словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-ХІІ та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-ХІV, означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. 
		Таким чином, та обставина, що боржник та його представник не надали державному виконавцю відомостей про наявність у ОСОБА_3 зазначеного вище нерухомого та рухомого майна (частки квартири та чотирьох суден), не повідомили місце знаходження цих суден, свідчить про те, що боржник ухиляється від виконання рішень суду. А та обставина, що з його заробітної плати утримується певна грошова сума на погашення заборгованості свідчить лише про те, що рішення суду примусово виконуються в межах процедури виконавчого провадження.
		Встановлення наявності зобов'язання у боржника, в даному випадку грошового зобов'язання щодо сплати заборгованості за договором кредиту, та факту ухилення останньої від його виконання (бездіяльність, свідоме невиконання зобов'язання), дозволяють при вирішенні подання керуватись положеннями ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», згідно з якою громадянинові України, який має паспорт для виїзду за кордон, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо такий громадянин ухиляється від виконання зобов'язань покладених на нього судовим рішенням, - до виконання цих зобов'язань.
		Як вбачається з матеріалів справи, розмір заборгованості ОСОБА_3 перед стягувачем ПАТ «АльфаБанк» становить 335428865,07 грн., перед стягувачем ПАТ «ПриватБанк» 35567622,61 грн., що разом складає 370996487,68 грн. без судових витрат.
		У матеріалах справи наявні докази примусового погашення заборгованості в частині, що з урахуванням загального розміру заборгованості є незначною сумою. Разом з тим, відсутні докази наявності об'єктивних причин, що унеможливлюють виконання боржником рішень суду у рахунок наявного у його власності рухомого майна, яке може бути відчужене державним виконавцем.
		Зазначене свідчить про свідоме ухилення ОСОБА_3 від виконання рішень суду, оскільки маючи заборгованість у значному розмірі та маючи при цьому фінансову можливість за рахунок рухомого майна (суден), що не є необхідним для щоденного життя, а відноситься до розкоші, погасити заборгованість у більшій її частині, натомість ОСОБА_3 сплачує її в невеликих розмірах (розрахунок відрахувань а.с.36).
		Колегія суддів вважає, що така крайня міра примусового заходу як обмеження у праві виїзду за межі України змусить боржника виконати свої зобов'язання за судовими рішеннями. Іншого дієвого механізму змусити боржника виконати рішення суду діюче законодавство не містить, а тому саме з метою виконання рішень суду, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до боржника таку міру примусового впливу, як обмеження у праві виїзду за кордон. 
		Колегія суддів не вбачає підстав для вилучення у боржника закордонного паспорту, оскільки  це порушить його права щодо володіння даним документом. За таких обставин, колегія суддів вважає, що подання Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. підлягає частковому задоволенню, оскільки факт ухилення ОСОБА_3 від виконання рішень суду знайшов своє підтвердження під час розгляду даної справи. 
		Вимоги державного виконавця щодо зобов'язання Адміністрації Державної прикордонної служби України вжити невідкладно заходів для недопущення виїзду з України боржника не підлягають задоволенню, оскільки вони за своїм змістом є безпосереднім виконанням судового рішення, а Адміністрації Державної прикордонної служби України не брала участі у справі. 
		За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення подання Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти Івана Миколайовича.
		 
		Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.2 ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,- 
		 
		у х в а л и л а :
		 
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк», подану представником Васьківським Леонідом Миколайовичем, задовольнити.
		Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу наступного змісту.
		Задовольнити частково подання Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти Івана Миколайовича.
		Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) без вилучення паспортного документу до виконання ним своїх зобов'язань за рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 24.03.2014 року у справі №661/1456/13-ц, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07.02.2014 року у справі № 2-5388/2011, рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 31.10.2013 року у справі № 2117/5981/12.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Головуючий:
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...