Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 13/413 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.08.2009. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
			01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 
				 
					 
				
				РІШЕННЯ
			
			ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
			 
			№ 13/41323.06.09

За позовом Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Страхової компанії «КЮБІ І-УГПБ Іншуеренс» 
			До
			Треті особиЗакритого акціонерного товариства «Сільгосппродукт»
			1)Товариство з обмеженою відповідальністю «Обєднані страхові послуги»
			2)Святошинське РУ ГУ МВС України в м. Києві 
			Провизнання договору страхування недійсним та стягнення 127 261, 56 грн. 
				 
					 Суддя Дідиченко М.А.
				
				Секретар Приходько Є.П. 
			
			Представники сторін:  
				Від позивача: Тимофіїв Ю.Л. представник за довіреністю б/н від 26.06.2008 року; 
			
			Від відповідача:
			Від третіх осіб:Ярощук П.А. представник за довіреністю б/н від 08.02.2009 року;
			1)не зявилися;
			2)не зявилися  
				 
			
			ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
			 На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Страхової компанії «КЮБІ І-УГПБ Іншуеренс»до Закритого акціонерного товариства «Сільгосппродукт»про визнання договору страхування автотранспорту № Р04694 від 14.10.2004 року недійсним та стягнення 127261, 56 грн. страхового відшкодування.
			11.08.2006 року ухвалою суду (суддя Євдокимов О.В.) порушено провадження у справі та призначено розгляд на 21.08.2006 року.
			15.01.2007 року розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 13/413 до провадження судді Дідиченко М.А.
			15.01.2007 року ухвалою суду продовжено строк вирішення спору, зобовязано УДАІ ГУ МВС України в м. Києві та Державний митний комітет України надати, витребувану судом інформацію. Розгляд справи відкладено на 15.02.2007 року.
			15.02.2007 року розгляд справи відкладено на 02.03.2007 року, у звязку з ненадходженням від УДАЇ ГУ МВС України в м. Києві та Державного митного комітету України інформації на запит суду.
			02.03.2007 року у судовому засіданні оголошено перерву до 10.04.2007 року.
			10.04.2007 року у судовому засіданні оголошено перерву до 11.04.2007 року. 
			Відповідно до наданої УДАЇ ГУ МВС України в м. Києві на запит суду інформації, яка викладена у листі № 10/197064 від 23.03.07р., 02.10.04р. в МРЕВ № 1 при УДАЇ ГУ МВС України за відповідачем було зареєстровано автомобіль Мерседес-Бенс CL 500, 2002р. випуску, у звязку з чим було видано свідоцтво про реєстрацію КІС № 932098 та ДНЗ АА 2320 МІ. 
			Крім того, УДАЇ ГУ МВС України в м. Києві вказало, що надані відповідачем для реєстрації автомобіля документи відповідають вимогам правил «Державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів,..», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998р. 
			Також 20.03.2007 року надійшла відповідь від Державної митної служби на запит суду, у якій зазначено, що за повідомленням Регіональної інформаційної митниці, яка відповідає за ведення єдиної бази даних транспортних засобів, інформація про перетин митного кордону України та митне оформлення транспортного засобу марки Мерседес-Бенс CL 500, кузов № НОМЕР_1 в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби не виявлена. Також Держмитслужба вказала, що готує запит про надання інформації щодо перетину зазначеним транспортним засобом державного кордону України до Адміністрації Держаної прикордонної служби України.
			Позивач у судовому засіданні надав суду уточнення до нормативно-правового обґрунтування заявлених позовних вимог. Крім того, позивач клопотав про зупинення провадження у справі до розгляду кримінальної справи, яка порушена Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві, по факту підробки технічного паспорту на автомобіль Мерседес-Бенс CL 500, кузов № НОМЕР_1, але доказів, які б підтверджували викладені обставини суду не надав. Також позивач клопотав про витребування від УДАЇ ГУ МВС України м. Києві копії документів, на підставі яких автомобіль Мерседес-Бенс CL 500, кузов № НОМЕР_1 був взятий на облік, оскільки у Державної митної служби відсутня інформація про митне оформлення автомобіля Мерседес-Бенс CL 500, кузов № НОМЕР_1 та перетин вищевказаним автомобілем кордону України. 
			Відповідач заперечував проти задоволення клопотання позивача про зупинення провадження у справі, оскільки вважає, що позивач затягує розгляд справи. 
			Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, у судове засідання не зявились.
			Відповідно до ч.1 ст. 38 ГПК України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження. 
			На підставі вищезазначеного, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи для витребування інформації від Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві про те чи порушена кримінальна справа по факту підробки технічного паспорту на автомобіль Мерседес-Бенс CL 500, кузов № НОМЕР_1 та на який стадії знаходиться розгляд даної справи, а також для витребування від УДАЇ ГУ МВС України м. Києві копій документів, на підставі яких автомобіль Мерседес-Бенс CL 500, кузов № НОМЕР_1 був взятий на облік.
			Ухвалою від 11.04.2007 року розгляд справи відкладено на 15.05.2007 року, для витребування нових доказів. 
			У судовому засіданні 15.05.2007 року позивач подав клопотання про зупинення провадження у справі, у звязку з поданням до Святошинського районного суду м. Києва позовної заяви про визнання недійсними біржових угод № 100908 від 10.06.04р., № 114055 від 30.09.04р., № 110956 від 02.01.04р., на підставі яких відповідач набув право власності на автомобіль Мерседес-Бенс, державний номер НОМЕР_2. На підтвердження викладених обставин позивач надав суду копію вищевказаної позовної заяви, на якій міститься штамп Святошинського районного суду, але не надав суду доказів відкриття провадження у справі.
			Відповідач у судове засідання не зявився.
			На день слухання справи не надійшли відповіді на запити суду.
			Ухвалою від 15.05.2007 року розгляд справи відкладено на 06.06.2007 року та зобовязано позивача надати суду докази відкриття провадження у справі про визнання недійсними біржових угод № 100908 від 10.06.04р., № 114055 від 30.09.04р., № 110956 від 02.01.04р.
			Ухвалою суду від 06.06.2007 року розгляд справи відкладено на 20.06.2007 року, у звязку з невиконання позивачем вимог суду, викладених в ухвалі від 15.05.2007 року.
			Ухвалою суду від 20.06.2007 року розгляд справи відкладено на 10.08.2007 року, у звязку з неявкою відповідача та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі від 15.05.2007 року.
			У судовому засіданні 10.08.2007 року позивач повторно клопотав про зупинення провадження у справі до прийняття Святошиським районним судом м. Києва рішення по справі за позовом ЗАТ СК «КЮ БІ І УГПБ Іншуренс»до ЗАТ «Сільгосппродукт», ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товарної біржі «Еверест»та експерта Томаровського О.В., Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві, МРОЕ № 1 УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, Державної митної служби України про визнання недійсними біржових угод № 100908 від 10.06.04р., № 114055 від 30.09.04р., № 110956 від 02.01.04р. та скасування державної реєстрації автомобіля «Mercedes Benz CL 500», 2002 року випуску, номер кузова НОМЕР_3, державний знак НОМЕР_2. Крім того, позивач надав суду копію повідомлення Апеляційного суду міста Києва від 27.07.07р. № 22-6229, яким призначено розгляд цивільної справи за апеляційною скаргою Тимофіїва Ю.Л. на ухвалу судді Святошинського районного суду міста Києва від 24.05.07р. про повернення позовної заяви ЗАТ СК «КЮ БІ І УГПБ Іншуренс»до ЗАТ «Сільгосппродукт», ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товарної біржі «Еверест»та експерта ОСОБА_5, Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві, МРОЕ № 1 УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, Державної митної служби України про визнання недійсними біржових угод № 100908 від 10.06.04р., № 114055 від 30.09.04р., № 110956 від 02.01.04р. та скасування державної реєстрації автомобіля «Mercedes Benz CL 500», 2002 року випуску, номер кузова НОМЕР_3, державний знак НОМЕР_2.
			Відповідач заперечував проти зупинення розгляду справи, оскільки вважає, що позивач затягує розгляд справи.
			Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2007 року провадження у справі зупинено до прийняття Святошинським районним судом м. Києва рішення по справі за позовом ЗАТ СК «КЮ БІ І УГПБ Іншуренс» до ЗАТ «Сільгосппродукт», ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товарної біржі «Еверест»та експерта ОСОБА_5, Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві, МРОЕ № 1 УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, Державної митної служби України про визнання недійсними біржових угод № 100908 від 10.06.04р., № 114055 від 30.09.04р., № 110956 від 02.01.04р. та скасування державної реєстрації автомобіля «Mercedes Benz CL 500», 2002 року випуску, номер кузова НОМЕР_3, державний знак НОМЕР_2 та набрання ним законної сили.
			13.02.2009 року до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва заява від представника Закритого акціонерного товариства «Сільгосппродукт»про поновлення провадження у справі № 13/413 у звязку із тим, що 18.12.2008 року Апеляційним судом м. Києва було залишено без змін рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07.08.2008 року про відмову в позові.
			Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2009 року поновлено провадження у справі № 13/413 та призначено розгляд справи на 07.04.2009 року.
			Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2009 року розгляд справи відкладено до 27.04.2009 року у звязку із неявкою представників сторін.
			Позивач у судовому засіданні 27.04.2009 року надав суду уточнення до нормативно-правового обґрунтування заявлених позовних вимог. Крім того, позивач подав клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві.
			Представник відповідача заперечував проти клопотання позивача про залучення до участі у справі у якості третьої особи Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві.
			Згідно із ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обовязки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
			Суд, враховуючи те, що Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві не є стороною по договору страхування автотранспорту № Р04694 від 14.10.2004 року та рішення по справі не може вплинути на права та обовязки Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві, відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві.
			У судовому засіданні 27.04.2009 року оголошено перерву до 25.05.2009.
			Представники сторін у судовому засіданні 25.05.2009 року надали усні пояснення по суті спору та заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.
			Згідно з ч. 4 ст. 69 ГПК України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.
			З огляду на вищевикладене, суд задовольнив подане сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.
			Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2009 року розгляд справи відкладено до 09.06.2009 року.
			У судовому засіданні 09.06.2009 року представник позивача надав заяву про доповнення та уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд визнати недійсним договір страхування автотранспорту № Р 04694 сертифікат № 15394 від 14.10.2004 року та стягнути з відповідача 115051, 66 грн. збитків від інфляції, 13137, 94 грн. 3% річних та 360649, 387 грн. збитків у подвійному розмірі.
			Відповідно до 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
			Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві така дія кваліфікується як зміна предмета позову.
			Згідно із п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»передбачено, що одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
			Оскільки позивачем у заяві про доповнення та уточнення позовних вимог було змінено і предмет, і підстави позову, а саме позовні вимоги доповненні вимогами про стягнення з відповідача збитків у подвійному розмірі, 3% річних та збитків від інфляції, суд вищезазначену заяву відхилив.
			Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 року розгляд справи відкладено до 23.06.2009 року.
			Представник позивача у судовому засіданні 23.06.2009 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
			Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не зявилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.
			Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2009 року розгляд справи відкладено до 07.07.2009 року для оголошення повного тексту рішення. 
			Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
			В С Т А Н О В И В:
			 14.10.2004 року між Закритим акціонерним товариством страховою компанією «К'ЮБІІ-УГПБ Іншуеренс»(надалі - позивач), за участю товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднанні страхові послуги», та Закритим акціонерним товариством «Сільгосппродукт»(далі - відповідач) був укладений договір страхування автотранспорту № Р 04694 сертифікат № 15394 (надалі - Договір). На підставі цього Договору був застрахований автомобіль Мерседес-Бенс СL 500, 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, який належить відповідачу на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу КІС № 932098 від 02.10.2004 року.
			У відповідності до п. 9 Договору відповідач зобов'язувався вчасно вносити страхові платежі; надавати інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки ступеню ризику; інформувати про всі договори страхування, укладені у відношенні об'єкту страхування; приймати всі заходи по запобіганню і зменшенню збитків внаслідок настання страхового випадку; на вимогу страховика надавати всю інформацію необхідну для розслідування страхових випадків; не пізніше 3-х робочих днів повідомити про настання страхового випадку. Позивач зобов'язувався ознайомити страхувальника з умовами страхування; протягом 7 днів після одержання необхідних документів, вжити заходи щодо оформлення страхового акту; тримати в таємниці відомості про страхувальника за винятком, випадків передбачених законодавством України.
			22.11.2004 року між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору, на підставі якої було збільшено декларовану вартість застрахованого автомобіля, яка становить 464 200 грн. 00 коп.
			У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
			Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
			Порядок укладення договору регламентується статтями 641-646 ЦК України. Так у відповідності до ст. ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
			Згідно ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про страхування»договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
			Відповідно до п. З Договору страхова премія становить 27 379 грн. 00 коп. та має бути сплачена не пізніше 22.10.2004 року. Якщо інше не узгоджене сторонами, покриття за цим Договором та будь-якими додатками до нього починається з дня, вказаного як день початку дії Договору (з 14.10.2004 року), але не раніше моменту сплати страхувальником страховику відповідної страхової премії.
			На виконання зазначеного пункту Договору відповідач сплатив позивачу премію в сумі 273 379 грн. 00 коп., а після укладання додаткової угоди доплатив страхову премію на суму 5 113 грн. 82 коп., що підтверджується копіями виписок з поточного рахунку позивача наявних в матеріалах справи.
			Таким чином, здійснивши сплату страхової премії, відповідач виконав п. З Договору, що фактично потягло за собою набрання чинності Договору, зокрема обов'язок позивача виплати страхових відшкодувань.
			У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
			Виходячи із змісту позовної заяви та уточнень до позовної заяви, позивач просить визнати недійсним Договір на підставі ст.ст. 215, 216, п. 2 ст. 989, ч. 2 п. 5 ст. 997, ст. 998 ЦК України та п. 2 ст. 21, ст.ст. 28, 29 Закону України «Про страхування».
			Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
			Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частин 1-3, 5, 6 вказаної статті до правочину встановлюються наступні вимоги: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.І); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).
			Як підтверджується матеріалами справи, відповідач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин між позивачем та відповідачем ст. 215 ЦК України через недодержання вимог частин 2 та 6 ст. 203 ЦК України.
			Відповідність Договору чинному законодавству, вільність і відповідність волевиявлення позивача його внутрішній волі, як учасника спірного правочину, а також спрямованість цього правочину на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, підтверджується змістом спірного договору. Так, в п. 13.2 Договору зазначено, що «Цей Договір укладено на підставі «Правил страхування наземного транспорту»від 18.08.1998 року, «Правил страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту»від 13.02.1998 року та «Правил страхування від нещасних випадків»від 08.10.1998 року, які зареєстровані Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю». В п. 13.1 Договору вказано, що «У відповідності до сплаченої страхової премії, та у відповідності до всіх умов цього Договору
			та слідуючи всім цим умовам, ми дійшли згоди з Вами надати страховий захист як зазначено в цьому Договорі.»
			Крім того, відповідачем були сплачені страхові премії, а відповідачем прийнятті зазначені кошти та в свою чергу виплачені страхові відшкодування згідно акту L03177 від 22.11.2004 року та акту L03334 від 16.02.2005 року.
			Отже, вказані положення спірного Договору, які скріплені підписом та печаткою позивача, та подальші дії сторін свідчать про їх волевиявлення під час укладення спірного договору та спрямованість спірного договору на реальне настання правових наслідків, ним передбачених. Вказане свідчить про відсутність підстав для визнання правочину недійсним на підставі ст. 215 ЦК України через недодержання вимог частин 3 і 5 ст. 203 ЦК України.
			Аналізуючи зміст спірного договору, суд приходить до висновку про його відповідність Цивільному кодексу України. Позивачем не вказується, яким нормам діючого законодавства не відповідає спірний договір, та не доведено таку невідповідність, а тому в межах цієї справи відсутні підстави для застосування ст. 215 ЦК України через недодержання вимог частини 1 ст. 203 ЦК України.
			До того ж, ч. 1 ст. 998 ЦК України та ч. 2 ст. 29 Закону України «Про страхування»передбачає дві спеціальні підстави, коли договір страхування визнається судом недійсним: якщо його укладено після настання страхового випадку і якщо об'єктом договору страхування є майно, що підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.
			Як вбачається з позовної заяви, позивачем не оспорюється факт настання страхових випадків після укладання Договору страхування, що фактично виключає можливість визнання договору недійсним на підставі п. 1 ч. 1 ст. 998 ЦК України та п. 1 ч. 2 ст. 29 Закону України «Про страхування».
			В уточненнях до позовної заяви позивач зазначає, що у відповідності до ст. 336 Митного кодексу України об'єктом договору страхування був транспортний засіб марки Мерседес-Бенс СL 500, 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, номер кузова WDB 2153751А015021, котрий підлягав конфіскації, що в свою чергу згідно п. 2 ст. 998 ЦК України є підставою для визнання договору страхування недійсним.
			З даним твердженням позивача, суд не може погодитися, оскільки відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 29 Закону України «Про страхування» договір визнається недійсним при умові, що об'єкт страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.
			Згідно ст. 354 ЦК України конфіскація - це позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення.
			У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).
			Позивачем не надано доказів та не доведено, що на момент укладення Договору існував судовий вирок або рішення, що набуло законної сили про визнання транспортного засобу марки Мерседес-Бенс СL 500, 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, номер кузова WDB 2153751А015021, таким, що підлягає конфіскації.
			В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено п. 9.1.2 Договору, а також п. 2 ст. 989 ЦК України та п. 2 ст. 21 Закону України «Про страхування», а саме не повідомлено позивача про суттєві обставини, які мають істотне значення для оцінки страхових ризиків, такі як арешт застрахованого транспортного засобу та підроблення технічного паспорту на автомобіль.
			Пунктом 9.1.2 Договору передбачено, що при укладенні договору страхування страхувальник зобов'язаний надавати інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки ступеню ризику та надалі інформувати страховика про будь-які зміни страхового ризику.
			Суд звертає увагу позивача на те, що згідно листа Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві № 51/вх 7655 від 03.10.2005 року автомобіль Мерседес-Бенс СL 500, д.н.з. АА 2320 МІ знаходиться під арештом з 30.11.2004 року, тобто після укладання Договору страхування.
			Крім того, на вимогу ухвали суду № 13/413 від 15.01.2007 року Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в м. Києві листом № 10/1970 вх від 23.03.2007 року повідомило, що 02.10.2004 року в МРЕВ № 1 при УДАІ ГУ МВС України за відповідачем було зареєстровано автомобіль Мерседес-Бенс СL 500, 2002 року випуску, у зв'язку з чим було видано свідоцтво про реєстрацію КІС № 932098, ДНЗ АА 2320 МІ. Надані відповідачем для реєстрації автомобіля документи відповідають вимогам правил «Державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів ...», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року.
			Відповідно до п. 3 Правил «Державної реєстрації, перереєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року Державна реєстрація транспортних засобів здійснюється органами Державтоінспекції МВС з метою контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів встановленим в Україні вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням вимог законодавства, що визначає порядок сплати податків, внесення інших обов'язкових платежів, використання транспортних засобів в умовах воєнного та надзвичайного стану, а також для забезпечення їх обліку та попередження протиправних дій щодо них.
			Отже, на момент укладання Договору страхування в органах ДАІ було зареєстровано право власності на автомобіль Мерседес-Бенс СL 500, 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, номер кузова WDB2153751А015021 за відповідачем та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Також, позивачем не доведено та не надано доказів того, що позивач під час укладання Договору знав або міг знати про вищенаведені обставини.
			Відповідно п. 9.4 Договору якщо страхувальник не виконає будь-що із зазначених вище зобов'язань (зокрема п. 9.1.2 Договору) та зобов'язань страхувальника, що передбачені законодавством України, страховик має право відмовитися від виплати страхового відшкодування чи зменшити його розмір.
			До того ж, як передбачено п. 11.3.3. Договору, у разі припинення дії договору страхування за вимогою страховика, яка зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає страхувальнику страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійсненні за договором страхування.
			Отже, договором не встановлено будь-яких інших наслідків порушення страхувальником п. 9.1.2 Договору, зокрема визнання договору недійсним.
			Крім того, як на підставу визнання договору страхування автотранспорту № Р 04694 сертифікат № 15394 від 14.10.2004 року недійсним, позивач посилається на ст. 229 ЦК України.
			Відповідно до ст. 229 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
			Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обовязків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
			Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України “У справах про визнання правочинів недійсними” від 28.04.1978 року (зі змінами від 25.12.1992 року) зазначено, що під помилкою треба розуміти таке неправильне сприйняття стороною субєкта, предмета або інших істотних умов правочину, яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати, що правочин не був би укладеним.
			Для визнання правочину недійсним необхідно, щоб помилка мала істотне значення для сторін правочину.
			Обставини укладання угод попередніми власниками застрахованого автомобіля, не впливають на природу договору страхування, права та обовязки сторін, а також властивості та якості автомобіля.
			З аналізу вищевказаних норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування»та тексту договору страхування автотранспорту № Р 04694 сертифікат № 15394 від 14.10.2004 року не вбачається підстави для визнання договору недійсним.
			Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
			Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
			Врахуванням вищевикладене, беручи до уваги, що позивач не надав належних та допустимих доказів щодо визнання договору недійсним, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для визнання договору страхування автотранспорту № Р 04694 сертифікат № 15394 від 14.10.2004 року недійсним.
			Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача сплачені суми страхового відшкодування, з вирахуванням сплаченої відповідачем страхової премії у розмірі 127 261 грн. 56 коп.
			Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
			Оскільки, вищезазначена норма застосовується тільки у разі визнання договору недійсним, а договір страхування автотранспорту № Р 04694 сертифікат № 15394 від 14.10.2004 року не було визнано недійсним, тому вимога позивача про стягнення з 
			відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 127 261 грн. 56 коп. є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
			На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
			Керуючись ст. ст. 203, 205, 216, 989, 997, 998 Цивільного кодексу України, ст. 21, 28, 29 Закону України «Про страхування»та ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
			ВИРІШИВ:
			 В позові відмовити повністю.
			 Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
			 
				 
					 Суддя Дідиченко М.А.
					 
					 Дата підписання 17.07.2009 року

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...