Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-7825/09/1370 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:.
Надіслано судом: 25.10.2016. Зареєстровано: 26.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 27.10.2016.
Дата набрання законної сили: 02.11.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		           11 жовтня 2016 року                        м. Київ                              К/800/51340/15 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів: 
		Калашнікової О.В., 
		Голяшкін О.В.,
		Горбатюк С.А.
		розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою громадської організації інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльність милосердя» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у справі № 2а-7825/08/1370 за позовом громадської організації інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльність милосердя» до Львівської обласної державної адміністрації, третя особа: Головне управління містобудування, архітектури та просторового розвитку Львівської обласної державної адміністрації, Львівської міської ради, за участю благодійного фонду «Фонд Генерала Чупринки», про визнання дій неправомірними, -
		в с т а н о в и л а :
		Громадська організація інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльність милосердя» звернулася в суд з позовом до Львівської обласної державної адміністрації, третя особа: Головне управління містобудування, архітектури та просторового розвитку Львівської обласної державної адміністрації, Львівської міської ради, за участю благодійного фонду «Фонд Генерала Чупринки, в якому просила: 
		- визнати неправомірними дії відповідача, щодо відмови у наданні Громадській організації інвалідів «Цент реабілітаційних ініціатив «Діяльність милосердя» у постійне користування земельної ділянки площею 2,4 га у м. Львові по вул. Медової Печери,71; 
		- встановити, що вилучення з постійного користування Львівського геріатричного пансіонату земельної ділянки площею 2,4 га у м. Львові по вул. Медової Печери,71 та надання її в постійне користування Громадській організації інвалідів «Цент реабілітаційних ініціатив «Діяльність милосердя» відноситься до компетенції Львівської обласної державної адміністрації.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у наданні в постійне користування земельної ділянки з тих мотивів, що розпорядження даною земельною ділянкою не входить до його компетенції.
		Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2009 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії Львівської обласної державної адміністрації щодо відмови у наданні Громадській організації інвалідів «Цент реабілітаційних ініціатив «Діяльність милосердя» у постійне користування земельної ділянки площею 2,4 га у м. Львові по вул. Медової Печери,71.
		Встановлено, що вилучення з постійного користування Львівського геріатричного пансіонату земельної ділянки площею 2,4 га у м. Львові по вул. Медової Печери,71 та надання її в постійне користування Громадській організації інвалідів «Цент реабілітаційних ініціатив «Діяльність милосердя» відноситься до компетенції Львівської обласної державної адміністрації.
		Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2009 року та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Громадська організація інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльність милосердя» звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
		Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на наступне.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що Листом від 18.09.2009 року № 5 Громадська організація інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя» з метою виконання статутних цілей, в порядку ст.92, ст.149 ЗК України, звернулась до Львівського геріатричного пансіонату про надання згоди на вилучення з постійного користування пансіонату, частини земельної ділянки у м. Львові по вул. Медової Печери, 71 площею 2,4 га для передачі її в постійне користування вказаній організації.
		Львівським геріатричним пансіонатом надано згоду на вилучення вказаної частини земельної ділянки для передачі її у постійне користування позивачу.
		Даних щодо розміру земельної ділянки, яка закріплена за пансіонатом та правовстановлюючих документів по справі не встановлено. 
		22.09.2009 року позивач звернувся у Львівську обласну державну адміністрацію з клопотанням про надання земельної ділянки у м. Львові по вул. Медової Печери, 71 площею 2,4 га в постійне користування Громадській організації інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя».
		Львівською обласною державною адміністрацією 08.10.2009 року позивача було повідомлено, що оскільки земельна ділянка площею 2,4 га у м. Львові по вул. Медової Печери, 71, згідно з даними Державного земельного кадастру, знаходиться в межах населеного пункту м. Львів, розпорядження нею не входить до повноважень Львівської обласної державної адміністрації. Для отримання вищевказаної земельної ділянки у постійне користування, Громадській організації інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя» запропоновано з відповідним клопотанням звернутись до Львівської міської ради.
		У листі Головного управління містобудування, архітектури та просторового розвитку Львівської обласної державної адміністрації від 03.11.2009 року № 16-1470 зазначено, що з огляду на те, що зазначена земельна ділянка знаходиться на території міста Львова та посилаючись на норми Порядку надання вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 489, висновок щодо такої забудови повинен надаватись Управлінням архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради.
		За Планом земельної ділянки (а.с. 32), підготовленим як технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку у 2008 році спірна земельна ділянка знаходиться у межах міста Львова.
		Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що Благодійний фонд Генерала Чупринки у січні 2013 року звернувся до Львівської міської ради щодо виділення земельної ділянки по вул. Медової Печери, 71 у м. Львові для будівництва та обслуговування соціально-медичного центру реабілітації престарілих людей та інвалідів.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Львівський геріатричний пансіонат знаходиться у підпорядкуванні Управління праці та соціальної політики Львівської обласної державної адміністрації, земельна ділянка у м. Львові по вул. Медової Печери, 71, яка призначена для обслуговування геріатричного пансіонату, відноситься до земель державної власності, а тому рішення щодо передачі такої ділянки у користування відноситься до компетенції Львівської обласної державної адміністрації.
		Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції послався на те, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах міста Львова, тому є комунальною власністю  територіальної громади та вказав, що з огляду на відсутність будь-яких рішень стосовно вилучення спірної земельної ділянки у постійного користувача, то, відповідно, відсутні підстави щодо визнання неправомірними дій Львівської обласної державної адміністрації щодо ненадання земельної ділянки позивачу.
		Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки суду щодо обсягу повноважень відповідача в частині вилучення земельних ділянок з постійного користування третіх осіб суперечать Конституції України та положенням Земельного кодексу України.
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
		Згідно п.12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України чинного на момент виникнення спірних правовідносин, до розмежування   земель   державної  та  комунальної власності повноваження щодо розпорядження  землями  (крім  земель, переданих  у  приватну власність,  та земель,  зазначених в абзаці третьому  цього  пункту)  в  межах  населених  пунктів  здійснюють відповідні сільські,  селищні,  міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		Згідно з п. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		На підставі п. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Юридична особа, яка заінтересована в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається до відповідної державної адміністрації або органу місцевого самоврядування з відповідним клопотанням. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень приймають рішення про надання земельної ділянки.
		Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
		Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб, визначених Земельним кодексом України, провадиться місцевими державними адміністраціями або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
		Згідно з п. 1 ст. 129 ЗК України продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.
		Законодавством України передбачаються певні підстави припинення права власності та права користування земельними ділянками. Так, згідно зі ст. 140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є такі: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення іноземними особами та особами без громадянства протягом одного року. Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Відповідні органи в разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
		Згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Останній на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (п. 4 ст. 142 ЗК України).
		На підставі ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: використання земельної ділянки не за призначенням; неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами тощо) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів; конфіскації земельної ділянки; викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
		Відповідно до п.1 ст. 146 ЗК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених Земельним кодексом, мають право викупу земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для суспільних потреб, зокрема: під будівлі і споруди органів державної влади та органів місцевого самоврядування; під будівлі, споруди та інші виробничі об'єкти державної та комунальної власності; під об'єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; оборони та національної безпеки; під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури; під розміщення дипломатичних і прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних організацій; під міські парки, майданчики відпочинку та інші об'єкти загального користування, необхідні для обслуговування населення. Викуп земельної ділянки здійснюється за згодою її власника. Вартість земельної ділянки встановлюється відповідно до грошової та експертної оцінки земель.
		Відповідно до п. 2 ст. 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
		Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - рілля, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 га, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення (п. 9 ст. 149 ЗК України).
		Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків примусового вилучення уповноваженими державними органами.
		Обласні державні адміністрації на відповідній території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків примусового вилучення уповноваженими державними органами.
		Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, з огляду на те, що відповідно до пунктів «а», «б» статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом, порядок вилучення земельних ділянок та погодження питань, пов'язаних з таким вилученням, регламентовані статтями 149-151 ЗК України.
		Судом попередньої інстанції встановлено, що зміст клопотання позивача від 22.09.2009 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки площею 2.4 га не відповідає вимогам частини 3 статі 123 та частини 5 статті 151 Земельного кодексу України. Крім того, не дослідженим залишається питання обсягу повноважень особи, що надала згоду від імені Львівського геріатричного пансіонату щодо вилучення спірної земельної ділянки.
		Редакція статті 151 Земельного кодексу України, на момент звернення позивача з таким клопотанням, визначала порядок погодження питань, пов'язаних з вилученням (викупом) та вибором земельних ділянок. Зокрема, редакція частини 5 статті 151 Земельного кодексу України визначала, що до заяви (клопотання) додаються обґрунтування необхідності вилучення (викупу) або відведення земельної ділянки, позначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами, засвідчена нотаріально письмова згода землекористувача (землевласника) на вилучення (викуп) земельної ділянки із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (викупу) земельної ділянки та умов її вилучення. Відповідний орган державний влади та місцевого самоврядування направляє вказані документи для розгляду відповідним органам з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини з метою отримання відповідних висновків, з моменту отримання таких висновків приймається рішення про затвердження вказаних матеріалів та надається дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
		Враховуючи ту обставину, що відповідачем не приймалося будь яких рішень, які стосуються вчинення процедури передачі земельної ділянки від постійного користувача чи власника третім особам у спосіб, що передбачений земельним законодавством, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що підстави визнання неправомірними дій Львівської обласної державної адміністрації - відсутні.
		Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду попередньої інстанції про те, що компетенція судів не поширюється на встановлення форми власності земельної ділянки, а тому висновки суду, якими фактично встановлюються повноваження  органу державної влади в частині розпорядження земельними ділянками (в даному випадку - вилучення земельних ділянок з постійного користування третіх осіб) суперечить Конституції України та положенням Земельного кодексу України.
		Відповідно, позовні вимоги, в яких позивач просить встановити, що вилучення з постійного користування Львівського геріатричного пансіонату земельної ділянки площею 2,4 га у м. Львові по вул. Медової Печери,71 та надання її в постійне користування Громадській організації інвалідів «Цент реабілітаційних ініціатив «Діяльність милосердя» відноситься до компетенції Львівської обласної державної адміністрації, задоволенню не підлягають.
		Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.
		Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд  касаційної  інстанції  відхиляє  касаційну  скаргу  і залишає рішення без змін,  якщо відсутні підстави  для  скасування судового рішення.
		Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
		Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
		у х в а л и л а :
		Касаційну скаргу громадської організації інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльність милосердя» відхилити.
		Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...