Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 814/1043/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі:; оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її органів щодо визначення митної вартості товару.
Надіслано для оприлюднення: 03.11.2016. Зареєстровано: 03.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2016.
Дата набрання законної сили: 01.11.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		----------------------
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		01 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/1043/16
		Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В. 
		Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
		Головуючого                    - Милосердного М.М.,
		суддів                              - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,
		розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаїського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,
		В С Т А Н О В И Л А :
		У травні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (далі - ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення від 24.02.2016 року №50400000/2016/000007/2, просили визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації № 504010000/2016/00007 від 24.02.2016 року.
		В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що Митний орган не навів обґрунтованих доводів, що декларантом заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, а висновок щодо ненадання в повному обсязі витребуваних документів не відповідає дійсності. 
		Постановою Миколаїського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року адміністративний позов ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" задоволено, суд визнав протиправними та скасував рішення Митниці про корегування митної вартості товарів від 24.02.2016 року №504000006/2016/000007/2, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 24.02.2016 №504010000/2016/00007. Також, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Митниці було присуджено сплачений судовий збір.
		Не погоджуючись з постановою суду, представником Митниці подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд не дослідив усі обставини у справі, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		Судом першої інстанції встановлено, що 01 квітня 2013 року між позивачем та ВАТ "Єдіная торговая компанія" РФ було укладено зовнішньоекономічний контракт №RF/RD/79-13/11-M, в межах якого з урахуванням Додатку №2 (Специфікації №2) від 27.01.2016 року, ВАТ "Єдіная торговая компанія" зобов'язалося здійснити поставку позивачу товару - натр їдкий (гідроксид натрію) в обсязі 4000,0 т. за ціною 205 доларів США за тонну на загальну суму 820000,00 доларів США.
		З метою переміщення через митний кордон товару, позивачем 22 лютого 2016 року була подана електронна митна декларація №504010000/2016/000451 щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товару гідроксид натрію із заявленою митною вартістю за основним методом оцінки за ціною контракту. Для підтвердження митної вартості товару були надані: контракт від 01.04.2013 року, специфікація № 2 від 27.01.2016 р., інвойс № sk-01 від 04.02.2016 року, накладні СМГС №21052589, 21052614, 21052485, 21052328, 21052536, 21052555, 21052573, 21052589, 21052614, 21052621, 21052631, 21052637, 21052701, 21052712, 21052722, 21052734, 21052746 від 04.02.2016., підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю, сертифікат походження товару, сертифікати якості.
		В повідомленні від 22.02.2016 року №21354 митний орган зазначив, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару (відсутня інформація щодо страхування товару), неподання повних відомостей щодо ціни товару, зазначеної у п. 2.2. Контракту, відповідно до ч.3 ст.53 МК України для підтвердження митної вартості товару та її складових частин необхідно позивачу надати додаткові документи: 1) бухгалтерську документацію: щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс, щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням зниження ціни товару на 39,33 дол. США, 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.
		Листом від 24.02.2016 р. №291/101-10-153, на вимогу Митниці позивачем було надано додаткові документи, зокрема: 1) біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та специфікації № 2 від 2, датовані 25.12.2015 р., 08.01.2016 р., 15.01.2016 р. платіжні доручення на оплату товару, копію митної декларації країни відправлення. Також, ТОВ повідомило: що товар сода каустична не страхувався, що інших договорів із третіми особами, пов'язаних з контрактом про поставку товару, не укладалось, тому що позивач є кінцевим споживачем продукції. 
		В рішенні про коригування митної вартості товарів від 24.02.2016 року №504000006/2016/000007/2 відповідачем було зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовується згідно ч.2 ст.58 МК України у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, відсутнє документальне підтвердження формування вартості відповідно до п 2.2. колнтакту, не надано в повному обсязі витребувані митним органом документи. Митна вартість ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі на рівні 431,60 США/т ( МД № 807010001/2015/11124  від 27.12.2015).
		Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №5504010000/2016/00007 від 24.02.2016 позивачу повідомлено про відмову у митному оформлені (випуску) товарів.
		Зазначені обставини зумовили ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" звернутися до суду
		Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що надані для митного оформлення документи містили достатньо даних для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів, визначеної за ціною договору, а рішення відповідача про коригування митної вартості товару від 22 червня 2015 року є необґрунтованим і прийнято з порушенням вимог закону.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та не може погодитися з доводами апеляційної скарги виходячи з наступного.
		Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Згідно зі статтею 50 МК відомості про митну вартість товарів використовуються для:
		1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
		Частиною 2 статті 52 МК встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
		Згідно зі статтею 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
		Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: 
		- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
		- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
		- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
		- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
		- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
		Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
		З аналізу частин першої та другої статті 53 МК вбачається, що цим Кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
		Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
		Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
		Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.
		Відповідно  до частини 3 статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Також, частиною 2 статті 54 МК передбачається, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МК.
		Відповідно до частини 5 статті 54 МК орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		Згідно зі статтею 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		Статтею 58 МК також встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
		Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
		Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
		Відповідно до статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
		Частиною 2 статті 54 Кодексу передбачено порядок проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МК.
		За приписами статті 59 МК у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
		При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.
		При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
		Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
		У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
		Отже, аналізуючи наведені вище норми, колегія суддів приходить до висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод, тобто за ціною договору.
		Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ надало для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4 та 5 статті 58 МК.
		На підставі положень статей 53 та 54 МК можна дійти висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
		Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
		Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		Такий висновок суду відповідає правовій позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, висловленій, зокрема, в постановах від 31 березня 2015 року (у справах № 21-127а15 та №   21-53а15).
		Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів спраи, вимога Митниці про необхідність подання додаткових документів обґрунтована відсутністю документів стосовно страхування товару як складової митної вартості, а також відсутністю документального підтвердження формування ціни товару.
		Стосовно останнього, то як установлено у справі, вартість оцінюваного товару визначено за формулою "FOB MED Low мінус 60 доларів США", де показник "60 доларів США" є складовою частиною формули розрахунку вартості товару, а не сумою знижки, як це вирішив митний орган. Така формула обрахунку передбачено сторонами у Контракті від 03.12.2015 року де FOB MED Low середня котировка FOB MED Low, що публікується агентством ICIS і ґрунтується на біржових котируваннях Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS prising, рачситана за попередні періоди відвантаження два місці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця. Ціна, яку визначено на підставі біржових котирувань за названий вище період, було враховано при обчисленні вартості оцінюваного товару за обумовленою сторонами контракту формулою і отриманий у підсумку результат - 205дол. США/тонну, зафіксовано у митній декларації, за якою товар ввезено на митну територію України.
		Що стосується документів, які підтверджують числові значення вартості страхування оцінюваного товару, то як з'ясували суди попередніх інстанцій їх відсутність зумовлена тим, що цей товар не страхувався, відповідно позивач не міг надати таких документів. Об'єктивними є й причини ненадання декларантом витребуваних Митницею договорів із третіми особами, з огляду на те, що таких не укладалось.
		За встановленеми обставинами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наданих декларантом документів в цілому було достатньо для того, щоб підтвердити правильність визначення митної вартості за ціною договору (контракту).
		Поряд з тим, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявності у поданих ТОВ документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, як обов'язкової умови з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
		Враховуючи незаконність вимог митного органу про витребування від декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, незаконними є і наслідки від неповного надання декларантом додаткових документів у вигляді відмови у митному оформленні товарів за ціною контракту.
		Аналіз наведених обставин дає підстави для висновку, що Митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам  МК, в зв'язку з чим рішення від 24.02.2016 року №504000006/2016/000007/2, та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 24.02.2016 №504010000/2016/00007 є протиправними та правильно скасовані судом першої інстанції.
		Підсумовуючи все викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.
		Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.
		За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
		Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія -
		У Х В А Л И Л А :
		Апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС - залишити без задоволення, а постанову Миколаїського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року - залишити без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
		 
		Головуючий:          М.М.Милосердний 
		 
		Судді:          А.І.Бітов
		 
		                    І.Г.Ступакова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...