Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/9026/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 14.11.2016. Зареєстровано: 15.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2016.
Дата набрання законної сили: 21.02.2017
Результат оскарження 21.02.2017 Дніпропетровський апеляційний господарський суд : залишено іншу ухвалу місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		УХВАЛА
		  
		10.11.2016 Справа № 904/9026/16
		за заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро  
		про скасування рішення третейського суду від 16.06.2016 року у складі одного третейського судді Авдєєвої Юлії Миколаївни у справі: 
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології",    м. Ананьїв Ананьївського району Одеської області 
		до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Дніпро Дніпропетровської області 
		про витребування майна за договором відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 21-04-16/2 від 21.04.2016 року 
		 
		Суддя  Бондарєв Е.М.
		 
		Представники:
		Від позивача: не з'явився 
		Від відповідача: не з'явився 
		Від заявника: Перевощикова Т.М., свідоцтво серія НОМЕР_3, договір №29/09-16 від 29.09.2016 року, адвокат
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про скасування в повному обсязі рішення третейського суду від 16.06.2016 року у складі одного третейського судді Авдєєвої Юлії Миколаївни, створеного для вирішення конкретного спору за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про витребування майна за договором відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 21-04-16/2 від 21.04.2016 року.  
		Заява обґрунтована тим, що справа, по якій прийнято рішення третейського суду, взагалі не підвідомча третейському суду, та третейській суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі. У резолютивній частині рішення третейського суду від 16.06.2016 року зазначено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 повинна повернути речі після того, як прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Литвинов С.Є. поверне тимчасово вилучене майно ОСОБА_2. Прокуратура України є нічим іншим, як самостійним централізованим органом державної влади, що діє в системі правоохоронних органів держави та забезпечує захист від неправомірних посягань на суспільний і державний лад, права та свободи людини. Таким чином, третейський суддя, розглядаючи справу, самостійно зазначає, що виконання її рішення за предметом спору про витребування майна за договором відповідального зберігання потребує вчинення відповідних дій від органу державної влади - повернення тимчасово вилученого майна, що прямо суперечить Закону України "Про третейські суди" та взагалі є недопустимим. 
		На думку заявника третейський суд не є органом судочинства, а отже, не мав приймати рішення, тим паче з правовідносин вирішення господарського спору в такому форматі правовідносин, де зачіпаються права та інтереси ОСОБА_1 Третейським судом було розглянуто справу, яка непідвідомча у відповідності до Закону України "Про третейські суди" та непідвідомча з огляду на загальні норми чинного законодавства, якими регулюються вимоги здійснення судочинства в Україні. 
		З огляду на вимоги законодавства разом зі системним дослідженням зі змістом договору поставки № 103 від 01.03.2016 року, заявник зазначає, що 31.03.2016 року ОСОБА_1 набув право власності на товар, а саме одяг та взуття, які були у використанні та після повернення йому цього товару ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.05.2016 року по справі № 202/2884/16-к його права як власника були поновлені. 
		31.10.2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" звернулось до суду з клопотанням про повернення заяви про скасування рішення третейського суду без розгляду у зв'язку з тим, що адвокат Лиска П.О. не є належним представником заявника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, оскільки відповідно до умов договору № 36/16 від 30.09.2016 року правова допомога адвокатом Лиска П.О. надається фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 Однак, відповідно до інформації зазначеної в ордері, адвокат Лиска П.О. надає правову допомогу фізичній особі ОСОБА_1 Крім того, у копії ордеру під № 35 у додатках до заяви про скасування рішення третейського суду, адвокатом Лиска П.О. зазначена інформація про те, що правова допомога ОСОБА_1 надається на підставі договору про надання правової допомоги № 25/16 від 05.07.2016 року. Однак, у додатках під № 53 надана копія договору № 36/16 від 30.09.2016 року відповідно до умов якого правова допомога надається ФОП ОСОБА_1 Таким чином, ордер від 05.07.2016 року, виданий на виконання договору № 25/16 від 05.07.2016 року не має жодного відношення до розгляду справи в господарському суді Дніпропетровської області. Отже, на думку представника товариство з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології", адвокат Лиска П.О. не є належним представником позивача - ФОП ОСОБА_1, оскільки не надав належні повноваження до своєї заяви. 
		Також товариством з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" надані письмові заперечення на заяву де вказує, що доводи заявника стосовно скасування рішення третейського суду від 16.06.2016 року є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на приписах Закону України "Про третейські суди" та Господарського процесуального кодексу України. Справа, по якій прийнято рішення третейського суду, була підвідомча третейському суду відповідно до закону, рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішенні питання, які не виходять за межі третейської угоди (Додаткова угода № 1 до договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 03-03-16 від 03.03.2016 року), третейську угоду не визнано недійсною компетентним судом; складом третейського су3ду, яким прийнято рішення, відповідав вимогам статей 16 -19 Закону України "Про третейські суди", третейський суд не вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі, а отже не має підстав для скасування рішення третейського суду від 16.06.2016 року. 
		Крім того, ухвала слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Слюсар Л.П. від 12.05.2016 року, на яку посилається адвокат Лиска П.О., яка нібито підтверджує факт законного права власності на вилучене майно ОСОБА_1, не може бути підтвердженням, оскільки винесена помилково зважаючи на наступне. Слідчим суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Слюсар Л.П. 25.04.2016 року було постановлено дві ухвали: 1) справа № 202/2584/16-к, провадження № 1 - кс/0202/907/2016; 2) справа № 202/2586/16-к, провадження № 1-кс/0202/909/2016. В зазначених ухвалах слідчим суддею Слюсар Л.П. встановлено, що 05.04.2016 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до правоохоронних органів про те, що невстановлені особи незаконно заволоділи майном ОСОБА_1, а саме 50 000,00 кг, чим спричинили майнову шкоду в розмірі 2 000 000 грн. Однак, ухвалою від 12.05.2016 року по справі № 202/2884/16к провадження № 1кс/0202/972/2016 слідчим суддею Слюсар Л.П. було постановлено повернути ОСОБА_1 вилучене майно, а саме одяг і взуття, що були у вжитку - 100 150,00 кг, тобто вдвічі більший обсяг товару ніж зазначений у заяві ОСОБА_1 Отже, ухвала від 12.05.2016 року, яка нібито підтверджує факт законного права власності на вилучене майно ОСОБА_1 не може бути підтвердженням, оскільки винесена помилково. 
		Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" вважає, що права ані ОСОБА_1, ані ФОП ОСОБА_1 жодним чином не було  порушено, оскільки ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду Мороза В.П. від 27.05.2016 року визнано, що Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 1 вилучено майно (що є предметом спору) саме у ОСОБА_2 Більше того, цією ж ухвалою Дніпропетровську місцеву прокуратуру № 1 зобов'язано повернути вилучене майно саме тій особі, у якої воно було вилучене, а отже ОСОБА_2 Також, слідчим суддею Індустріального районного суду Морозом В.П. постановлено ухвалу від 10.06.2016 року про роз'яснення судового рішення від 27.05.2016 року. Таким чином, ухвали слідчого судді Мороза В.П. від 27.05.2016 року та 10.06.2016 року підтверджують належність майна, що є предметом спору, саме ОСОБА_2, а право власності - товариства з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології". 
		09.11.2016 року на електрону пошту господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на заперечення товариства з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" де вказує, що заперечення, що надані представником позивача є необґрунтованими, деякі аргументи взагалі не відповідають дійсності та прямо суперечать як нормам права, так і судовим рішенням, а тому загалом є необґрунтованими, що свідчить про законність поданої заяви про скасування рішення третейського суду.     
		Також представник фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заперечує проти клопотання про повернення позовної заяви без розгляду оскільки повноваження адвоката Лиски П.О. по даній справі підтверджуються саме договором про надання правової допомоги № 36/16 від 30.09.2016 року між адвокатом Лискою П.О. та ФОП ОСОБА_1 та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 996 від 01.07.2016 року, що вбачається з наданих до заяви документів. В зазначеному договорі закріплені сторонами необхідні повноваження для здійснення представництва інтересів ФОП ОСОБА_1 адвокатом Лискою П.О., в т.ч. звернення до господарських судів. ФОП ОСОБА_1 наділив адвоката повноваженнями без обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій. Даний договір є дійсним, укладеним строком на 12 місяців з дотримання вимог чинного законодавства, а тому є підтвердженням повноважень адвоката Лиски П.О. на представництво інтересів ФОП ОСОБА_1 Стосовно посилання представника позивача не невідповідність повноважень адвоката ордеру серії ХВ № 000062 заявник зазначає, що ордер був виписаний на підставі договору про надання правових послуг № 25/16 від 05.07.2016 року, укладений між адвокатом Лискою П.О. та ОСОБА_1 як фізичною особою. Даний ордер використовувався, зокрема, для представництва інтересів ОСОБА_1 з інших питань та іншим справам, в т.ч. кримінальним провадженням.         
		Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2016 року прийнято заяву до розгляду з призначенням судового засідання на 01.11.2016 року, після чого розгляд справи відкладався до 10.11.2016 року.
		Представники товариства з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 у судові засідання не з'явилися, витребувана у третейського суду третейська справа та документи витребувані судом не надані. 
		Про день, час, місце розгляду справи товариство з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" та фізична особа - підприємець ОСОБА_2 повідомлялись належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у заяві. 
		За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами. 
		Заслухавши пояснення представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи за заявою про скасування рішення третейського суду від 16.06.2016 року, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
		 
		ВСТАНОВИВ:          
		21.04.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" (далі - замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі - виконавець) укладено договір відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 21-04-16/2. 
		Відповідно до умов Додаткової угоди №1 від 27.04.2016 року до Договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації №  21-04-16/2  від 21.04.2016 року сторони домовилися про те, що спори, які виникають при виконанні договору, вирішуються третейським судом у відповідності до Господарського процесуального кодексу України, із врахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про третейські суди". У п. 5.2 угоди сторони домовилися, що третейський розгляд спорів між сторонами буде здійснюватися третейським судом у складі одного третейського судді Авдєєвої Олії Миколаївни (зареєстрована за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Броварська, 37).  
		Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом. 
		Відповідно до другої частини ст. 1 Закону України "Про третейські суди", до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. 
		Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав. 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" звернулося до третейського судді Авдєєвої Юлії Миколаївни з позовом про витребування майна за договором відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 21-04-16/2 від 21.04.2016 року. 
		Рішенням третейського суду від 16.06.2016 року у складі одного третейського судді Авдєєвої Юлії Миколаївни, створений для вирішення конкретного спору сторонами, відповідно до Додаткової угоди №1 від 2.04.2016 року до Договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 21-04-16/2 від 21.04.2016 року, позов  товариства з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології"  до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про витребування майна за договором відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 21-04-16/2 від 21.04.2016 року задоволено частково, зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" (ЄДРПОУ 38216873) передані їй за Договором відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 21-04-16/2 від 21.04.2016 року речі (одяг і взуття, які були у використанні), що належать на праві приватної власності товариству з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" у кількості 1820 кг. й вартістю 55 000,00 грн., після того, як прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Литвинов С.С. поверне тимчасово вилучене майно ОСОБА_2.  
		Рішення третейського суду було прийнято і оголошено 16.06.2016 року (повний текст рішення підписаний третейським суддею 16.06.2016 року). 
		Згідно положень ст. 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених Законом України "Про третейські суди".  
		Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ. 
		Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: 
		1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 
		2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 
		3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 
		4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону; 
		5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі. 
		Заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду.  
		Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не погоджується з рішенням третейського суду від 16.06.2016 року у складі одного третейського судді Авдєєвої Юлії Миколаївни та просить скасувати його посилаючись на те, що справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону та третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь  справі, що і є причиною виникнення спору. 
		Відповідно до статті 122-5 Господарського процесуального кодексу України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо: 
		1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 
		2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 
		3) третейську угоду визнано судом недійсною; 
		4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 
		5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі. 
		Скасування господарським судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених законом. 
		Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008 у справі № 1-3/2008 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу "Третейське застереження" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських відносин може бути переданий його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків встановлених законом (статтею 17 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 12 Господарського процесуального кодексу України, статтею 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина 5 статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина 2 статті 22, стаття 64 Конституції України). Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду. 
		Отже, справа, по якій прийнято рішення третейського суду, підвідомча третейському суду. 
		За змістом статті 2 Закону України "Про третейські суди" третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
		За частиною першою статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
		Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення  відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
		Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.
		Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом (частини чотири, п'ять, шість, дев'ять статті 12 Закону України "Про третейські суди"). 
		Третейське застереження, яке сторони уклали і визначили у додатковій угоді № 1 від 27.04.2016 року, відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди".
		Однієї з підстав для скасування  рішення третейського суду заявник посилається на те, що справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду, оскільки за результатами розгляду справи, виконання рішення потребуватиме вчинення відповідних дій від органу державної влади. 
		Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що  виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, за  результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських  функцій  на  основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. 
		Таким чином, до справ, що не  підвідомчі третейським судам, віднесено лише ті справи, за якими потреба у вчиненні дій органами державної влади, або органами місцевого самоврядування, покликана саме необхідністю виконання рішення третейського суду, а не вчиненням зазначеними органами власних управлінських функцій, які не пов'язано з результатом розгляду третейської справи, та не стосуються виконання рішення третейського суду.  
		Результат розгляду справи за оскаржуваним рішенням третейського суду, жодним чином не породжує необхідності вчинення дій органами державної влади або місцевого самоврядування, а лише визначає умови виконання такого рішення - після того, як прокурор поверне тимчасово вилучене майно, тобто, після вчинення ним дій, які не стосуються результатів третейського розгляду. 
		Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про третейські суди", третейський суд утворюється та діє на принципах обов'язковості для сторін рішень третейського суду.   
		Відповідно до ст. 50 Закону України "Про третейські суди", сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. 
		Проте, третейський суд у складі судді Авдєєвої Ю.М., під час розгляду справи про витребування майна за Договором відповідального зберігання з правом користування та реалізації №21-04-16/2 від 21.04.2016 року, вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі. 
		Предметом розгляду справи третейським судом є повернення майна (одяг і взуття, які були у використанні) від фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до  товариства з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології". 
		Однак, ОСОБА_1 набув право власності на товар, а саме одяг та взуття, які були у використанні та після повернення йому цього товару ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.05.2016 року по справі № 202/2884/16-к його права як власника були поновлені.  
		Відповідно до ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.05.2016 року по справі №202/2884/16-к, яка постановлена в межах здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12016040630001113 по якій ОСОБА_1 є потерпілим, зобов'язано начальника СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області повернути власнику ОСОБА_1 вилучене згідно до протоколу обшуку від 28.04.2016 року майно, зокрема, одяг та взуття, що були у вжитку 100150,00 кг, що вилучалися з магазинів: згідно до протоколу обшуку від 28.04.2016 року за адресою: вул. Донецьке шосе, 7 м. Дніпропетровськ; протоколу обшуку від 28.04.2016 року за адресою: пр. Правди, 91 м. Дніпропетровськ; протоколу обшуку від 28.04.2016 року за адресою: вул. Робоча, 172 м. Дніпропетровськ; протоколу обшуку від 28.04.2016 року за адресою пр. Миру, 12 м. Дніпропетровськ, та складу за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Г. Сталінграду, буд.122. 
		Таким чином, з наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що вилучене в ході обшуку складу за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Миру, 12, від 28.04.16 по кримінальному провадженню № 12016040630001113 за ч. 4 ст. 190 КК України майно (одяг та взуття, що були у вжитку вагою 1820 кг) у подальшому повернуто власнику ОСОБА_1 на підставі Ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.05.2016 року по справі №202/2884/16-к. 
		Саме це майно (одяг та взуття, що були у вжитку вагою 1820 кг), було предметом розгляду по справі №202/2884/16-к, а також і по третейській справі, за результатом якого ухвалено рішення третейського суду від 16.06.2016 року. 
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі, у зв'язку з чим рішення третейського суду від 16.06.2016 року у складі одного третейського судді Авдєєвої Юлії Миколаївни у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про витребування майна за договором відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 21-04-16/2 від 21.04.2016 року підлягає скасуванню. 
		Відповідно до п. 4.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 року розподілу підлягають і суми судового збору, сплачені із заяв про скасування рішення третейського суду та про примусове виконання рішення третейського суду. Такий розподіл засновується на загальних засадах статті 49 Господарського процесуального кодексу Україниґ; зокрема, в разі відмови в задоволенні відповідної заяви судовий збір покладається на заявника, а в разі скасування рішення третейського суду або видачі згаданого виконавчого документа - на іншу сторону третейського спору.  
		Судові витрати по справі відповідно до ст.49 Господарського  процесуального кодексу України покладаються на товариство з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" та фізичну особу - підприємця ОСОБА_2. 
		Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" про повернення заяви про скасування рішення третейського суду без розгляду у зв'язку з тим, що адвокат Лиска П.О. не є належним представником заявника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, не підлягає задоволенню оскільки спростовуються матеріалами справи.  
		Керуючись ст.ст.49, 86, 1221, 1224, 1225, 1226 Господарського процесуального кодексу України, суд, - 
		УХВАЛИВ:
		Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про скасування рішення Третейського суду у складі одного третейського судді Авдєєвої Юлії Миколаївни від 16.06.2016 року - задовольнити повністю. 
		Скасувати рішення Третейського суду від 16.06.2016 року у складі одного третейського судді Авдєєвої Юлії Миколаївни, створеного для вирішення конкретного спору сторонами, відповідно до Додаткової угоди № 1 від 27.04.2016 року до договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 21-04-16/2 від 21.04.2016 року. 
		Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" (66400, Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Ніщинського, б.7, оф. 1, ідентифікаційний код 38216873) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49017, АДРЕСА_1,  ідентифікаційний номер  НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 344,50 грн.
		Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (49086, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49017, АДРЕСА_1,  ідентифікаційний номер  НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 344,50 грн. 
		Ухвала господарського суду про скасування рішення третейського суду або про відмову в його скасуванні може бути оскаржена у порядку, визначеному цим Кодексом для оскарження рішення суду першої інстанції.
		 
		Суддя   Е.М. Бондарєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...