Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2315/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Спір пов’язаний з реалізацією корпоративних прав.
Надіслано судом: 16.11.2016. Зареєстровано: 17.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2016.
Дата набрання законної сили: 25.11.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08.11.2016р.    Справа № 914/2315/16 
		 
		Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
		за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Гравіс», м.Червоноград Львівської області
		до відповідача ОСОБА_2 підприємства «Київ-Захід» у формі ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю м.Червоноград Львівської області
		про стягнення 63 439,90 грн.
		 
		За участю представників сторін:
		від позивача не зявився;
		від відповідача ОСОБА_3  представник (довіреність б/н від 20.09.2016р.);
		 
		Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Суть спору: Позов заявлено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Гравіс» до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Київ-Захід» про стягнення 63 439,90 грн., з яких 60 000,00 грн.  основний борг, 1 094,79 грн.  3% річних та 2 345,11 грн.  інфляційні втрати.
		Ухвалою суду від 12.09.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 27.09.2016р. Ухвалою суду від 27.09.2016р. розгляд справи відкладено на 11.10.2016р. В судовому засіданні 11.10.2016р. оголошено перерву до 25.10.2016р. В судовому засіданні 25.10.2016р. оголошено перерву до 01.11.2016р. Ухвалою суду від 01.11.2016р. відкладено розгляд справи до 08.11.2016р.
		Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
		Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві (вх.№39121/16 від 27.09.2016р.) на позовну заяву.
		Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника відповідача, суд,-
		встановив:
		Спільне підприємство «Київ-Захід» у формі ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю є одним з учасників ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Гравіс».
		Листом №365 від 30.09.2015р. Спільне підприємство «Київ-Захід» у формі ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю звернулось до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Гравіс» з вимогою про проведення аудиторської перевірки ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Гравіс» за 2014 та за перше півріччя 2015р. із залученням професійного аудитора. При цьому, у вказаному листі відповідач зобовязався здійснити оплату за проведення аудиту. Висновок аудитора та копії доданих до нього первинних фінансових документів просив направити на його адресу.  
		На виконання такої вимоги позивач листами повідомив про виконання вимоги відповідача щодо проведення аудиторської перевірки та про укладення договору №1/041115 від 04.11.2015р. про проведення аудиторської перевірки річної фінансової звітності ТзОВ «Гравіс» за 2014 рік та договору №2/041115 від 04.11.2015р. про проведення огляду проміжної фінансової звітності ТзОВ «Гравіс» за перше півріччя 2015р.
		Відповідачу листом №254 від 06.11.2015р. було повідомлено про необхідність відшкодування витрат за проведення такої перевірки в сумі 60 000,00 грн. та надано відповідні банківські реквізити для здійснення оплати.
		Листом №434 від 12.11.2015р. відповідач звернувся з вимогою про надання документів, які стосуються проведення аудиторської перевірки, зокрема договорів про надання послуг, статуту та дозвільних документів аудитора, документів на підставі яких визначено вартість послуг аудитора. В даному листі також ставилась вимога про допуск представника відповідача до участі у проведенні аудиторської перевірки.
		У відповідь на №434 від 12.11.2015р. відповідачу було надіслано запитувані документи, а також повідомлено його про згоду на участь представника відповідача у проведенні аудиторської перевірки (лист №263 від 19.11.2015р.).
		Листом №472 від 25.11.2015р. відповідач зобовязався в максимально стислі строки, а саме на початок грудня 2015р. здійснити відшкодування витрат позивача за оплату послуг аудиторської перевірки.
		Позивач листами №6 від 14.01.2016р., №34 від 15.02.2016р., №66 від 05.04.2016р., №83 від 10.05.2016р. нагадував відповідачу про необхідність перерахування коштів щодо проведення аудиторської перевірки.
		Відповідач листами №219 від 24.12.2015р., №100 від 14.03.2016р. та №143 від 22.04.2016р. підтверджував свої зобовязання щодо відшкодування витрат проведення аудиторської перевірки.
		Так, позивачем на виконання умов договору №1/041115 від 04.11.2015р. про проведення аудиторської перевірки річної фінансової звітності ТзОВ «Гравіс» за 2014 звітний рік та на виконання умов договору №2/041115 від 04.11.2015р. про проведення огляду проміжної фінансової звітності ТзОВ «Гравіс» за перше півріччя 2015р., що були укладені між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Гравіс» та Приватним підприємством «Львів-Аудит», було проведено оплату в розмірі 60 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2315 від 21.12.2015р. на суму 30 000,00 грн. та платіжним дорученням №3342 від 14.04.2016р. на суму 30 000,00 грн.
		Однак, як стверджує позивач, відповідач не виконав свого обовязку щодо відшкодування понесених ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Гравіс» витрат на проведення аудиторської перевірки на суму 60 000,00 грн.
		Таким чином, позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача на користь позивача 60 000,00 грн.
		Крім того, позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 1 094,79 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 345,11 грн.
		3% річних нараховані за період з 30.01.2016р. по 07.09.2016р., а інфляційні втрати нараховані за період з лютого 2016р. по липень 2016р. включно.
		Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві (вх.№39121/16 від 27.09.2016р.) на позовну заяву.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково та частково слід припинити провадження у справі з наступних підстав.
		Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
		Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.
		Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
		Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.
		Згідно із ч.1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
		Як зазначалось вище, листом №365 від 30.09.2015р. відповідач звернувся до позивача з вимогою про проведення аудиторської перевірки ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Гравіс» за 2014 звітний рік та за перше півріччя 2015р. При цьому у вказаному листі відповідач зобовязався здійснити оплату за проведення аудиту.
		На виконання такої вимоги позивач уклав з Приватним підприємством «Львів-Аудит» договір №1/041115 від 04.11.2015р. про проведення аудиторської перевірки річної фінансової звітності ТзОВ «Гравіс» за 2014 звітний рік та договір №2/041115 від 04.11.2015р. про проведення огляду проміжної фінансової звітності ТзОВ «Гравіс» за перше півріччя 2015р.
		На виконання вищезазначених договорів позивачем сплачено 60 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2315 від 21.12.2015р. на суму 30 000,00 грн. та платіжним дорученням №3342 від 14.04.2016р. на суму 30 000,00 грн.
		У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання  відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		Згідно із ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Враховуючи те, що перший платіж на суму 30 000,00 грн. позивачем було здійснено 21.12.2015р., а вимогу про оплату після здійснення першого платежу відповідач отримав 14.01.2016р., то беручи до уваги ч.2 ст.530 ЦК України, останнім днем для оплати відповідачем 30 000,00 грн. є 21.01.2016р.
		Аналогічно щодо другого платежу на суму 30 000,00 грн. Враховуючи те, що другий платіж на суму 30 000,00 грн. позивачем було здійснено 14.04.2016р., а вимогу про оплату після здійснення другого платежу відповідач отримав 10.05.2016р., то беручи до уваги ч.2 ст.530 ЦК України, останнім днем для оплати відповідачем 30 000,00 грн. є 17.05.2016р.
		Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем 26.10.2016р. (після порушення провадження у даній справі) було сплачено наявну у нього заборгованість, що підтверджується платіжним дорученням №9112 від 26.10.2016р. на суму 60 000,00 грн.
		Відповідно до п.11 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
		Враховуючи вищенаведені норми, беручи до уваги, що відповідачем після порушення провадження у справі було погашено суму основного боргу в розмірі 60 000,00 грн., суд дійшов висновку, що провадження у справі щодо позовної вимоги по стягнення з відповідача 60 000,00 грн. слід припинити у звязку із відсутністю предмета спору.
		Частиною 3, 4 ст.146 ЦК України визначено, що для здійснення контролю за фінансовою діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю згідно з рішенням його загальних зборів, а також в інших випадках, встановлених статутом і законом товариства, може призначатися аудиторська перевірка. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється статутом товариства і законом. На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками. Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки, покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка, якщо інше не встановлено статутом товариства. 
		З положень вищенаведеної ст.146 ЦК України вбачається, що витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки, покладаються на учасника, тобто у даному випадку на відповідача, однак момент виникнення обовязку відповідача покрити такі витрати, не визначено.
		Тим не менше, оплата основного боргу відповідачем проведена після порушення провадження у справі, однак позивач заявив до стягнення 3% річних та інфляційні втрати, як відповідальність за прострочення виконання грошового зобовязання. 
		Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Суд вважає, що з урахуванням положень ст. ст. 146, ч.2 ст.625 ЦК України до моменту оплати позивачем послуг аудитора на підставі договору, тобто понесення ним фактичних грошових витрат, сплативши власні кошти, відповідальність відповідача за порушення грошового зобов'язання перед позивачем, тобто зобовязання зі сплати фактичного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% відсотків річних не настала.
		За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Із матеріалів поданого позивачем розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем нараховано на суму основного боргу (60 000,00 грн.) 3% річних за період з 30.01.2016р. по 07.09.2016р., а інфляційні втрати нараховані за період з лютого 2016р. по липень 2016р. включно.
		Як зазначалось вище, останнім днем для оплати відповідачем 30 000,00 грн., які були сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення №2315 від 21.12.2015р., є 21.01.2016р., а останнім днем для оплати відповідачем 30 000,00 грн., які були сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення №3342 від 14.04.2016р., є 17.05.2016р.
		Таким чином, першим днем виникнення заборгованості у відповідача у розмірі 30 000,00 грн., які були сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення №2315 від 21.12.2015р., є 22.01.2016р., а першим днем виникнення заборгованості у відповідача у розмірі 30 000,00 грн., які були сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення №3342 від 14.04.2016р., є 18.05.2016р.
		З врахуванням викладеного, судом в межах заявленого позивачем періоду нарахування, було здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат. Відповідно до здійсненого перерахунку суд дійшов висновку, що розмір 3% річних становить 823,77 грн., а розмір інфляційних втрат становить 1 082,62 грн. Слід зазначити, що при здійсненні перерахунку 3% річних, судом було взято до уваги, що у 2016 році 366 днів, а не 365 днів.
		Стосовно тверджень відповідача, що учасник товариства має право вимагати проведення аудиторської перевірки тільки річної звітності, а проведення проміжної перевірки ні Законом ні Статутом товариства не передбачено, а відтак 18000 грн. за проведення перевірки за 1 півріччя 2015р. відшкодуванню не підлягають, суд звертає увагу, що позивач діяв у межах вимог учасника товариства заявлених у листі №365 від 30.09.2015р. і позивачем такі вимоги було виконано, укладено відповідні договори з аудитором та понесено відповідні витрати на виконання цих договорів тощо, відповідно такі витрати мають бути понесені відповідачем. Безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних в силу положень законодавства відповідачем не доведена.         
		В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
		В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №4721 від 02.09.2016р. на суму 1 450,00 грн.
		Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		Згідно із п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
		Оскільки ціною позову є 63 439,90 грн., то позивачу при зверненні із позовною заявою до господарського суду Львівської області слід було сплатити 1 378,00 грн.
		Беручи до уваги, що позов слід задоволити частково та частково слід припинити провадження у справі, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 41,42 грн. судового збору.
		Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
		А відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у звязку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
		Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, п.11 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85, 115, 116 ГПК України, суд 
		ВИРІШИВ:
		1.  Позов задоволити частково.
		2. Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Київ-Захід» у формі ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю (80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Івасюка, 20, код ЄДРПОУ 20780000) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Гравіс» (80100, Львівська область, м.Червоноград, проспект Шевченка, 16а, код ЄДРПОУ 30463088) 823,77 грн.  3% річних, 1 082,62 грн.  інфляційних втрат та 41,42 грн.  судового збору.
		3. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 60 000,00 грн. основного боргу.
		4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
		6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
		 
		Повний текст рішення
		виготовлено 14.11.2016р.
		 
		Суддя                                                                                        Петрашко М.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...