Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/5227/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 17.11.2016. Зареєстровано: 18.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Номер провадження 2/754/123/16 
		Справа №754/5227/15-ц
		РІШЕННЯ 
		Іменем України
		09 листопада 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі: 
		головуючого судді              Клочко І.В.
		при секретарі               Шевчук М.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» про повернення сплаченої суми за товар та стягнення моральної шкоди,-
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про повернення сплаченої суми за товар та стягнення моральної шкоди.
		Свої вимоги позивач мотивує тим, що він є власником автомобіля «Volkswagen Passat В4», об»єм паливного баку якого 70 літрів. 22.08.2014 року він, за необхідності заправити майже пустий паливний бак свого автомобіля, разом зі своїм сином ОСОБА_2, заїхав на автозаправочну станцію ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ», що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Милославська, 2-А. На той час на АЗС діяла акція «Четверта заправка зі знижкою». Заправку було здійснено працівником АЗС на колонці № 5, якого він попросив здійснити заправку три рази по 15 літрів бензину марки А-92-Євро5-Е5. Під час розрахунку за придбане пальне касиром АЗС ОСОБА_3 йому (позивачу) було видано три фіскальні чеки: 
		1)№ 8123 на суму 250, 35 грн. за покупку 15 літрів бензину марки А-92-Євро5-Е5, час 12:25:56 год.;
		2)№ 8124 на суму 250, 35 грн. за покупку 15 літрів бензину марки А-92-Євро5-Е5, час 12:27:15 год.;
		3)№ 8125 на суму 250, 35 грн. за покупку 15 літрів бензину марки А-92-Євро5-Е5, час 12:28:24 год.
		Тобто, паливний бак було заправлено на 45 літрів бензину.
		Як зазначає позивач, від»їхавши від АЗС на 100 метрів він звернув увагу, що стрілка на показнику палива в його автомобілі не показує навіть 30 літрів, тому повернувся на АЗС. На тій же колонці № 5 він попросив працівника АЗС заправити повний бак бензину. Під час розрахунку в касі АЗС касир ОСОБА_4 надала йому фіскальний чек № 0002 на суму 649, 58 грн. на 41,4 літри бензину марки А-92-Євро5-Е5. Тобто, на думку позивача, згідно фіскальних чеків, в період у дванадцять хвилин у паливний бак його автомобіля, ємністю 70 літрів, було заправлено 86 літрів. Вважаючи, що його обрахували, він (позивач) попросив менеджера АЗС пояснити, як могла скластися така ситуація та запропоновував злити пальне, щоб дійсно в цьому переконатися. Менеджер відповів, що резервуари для пального у них відсутні та безпідставно звинуватив його (позивача) у шахрайстві, що його обурило та завдало моральних страждань, стало причиною безсонних ночей, погіршення стану здоров»я та самопочуття.
		Позивач зауважує і про те, що виїздивши повний бак пального, 24.09.2014 року він знову заїхав на АЗС відповідача, та попросив заправити повний бак пального марки А-92-Євро5-Е5. Згідно фіскального чеку № 4561 від 24.09.2014 року, час 13:28:48 год., бак було заправлено на 68,91 літр на загальну суму 1191,1 грн. Свідком того, що бак було заправлено повністю, був його син ОСОБА_2, який в цей час був разом з ним. Розрахувавшись, він попросив покликати старшого менеджера, на що йому відповіли, що його в той час не було на АЗС. Через деякий час йому зателефонували, щоб він приїхав на АЗС, де він зустрівся з менеджером ОСОБА_5, який сказав, щоб він (позивач) оплатив 70 літрів пального і тільки потім буде перевірятись, чи справді бак його автомобіля розрахований на 70 літрів бензину.
		Як зазначає позивач, адвокатом Кострюковим В.І., який діяв від його імені, було надіслано адвокатський запит до директора КРВ ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» ОСОБА_7, в якому адвокат просив надати відео з камер спостереження колонки № 5 станом на 22.08.2014 року з 12:20 по 12:50 год. та станом на 24.09.2014 року з 13:25 по 13:40 год., як доказ того, що він (позивач) дійсно на своєму автомобілі в час, зазначений у фіскальних чеках, заправляв паливний бак на АЗС. 18.02.2015 року адвокатом було отримано відповідь на адвокатський запит, в якій зазначено, що відео з камер спостереження за вказані періоди відсутнє.
		Посилаючись на викладені обставини, позивач просить стягнути з відповідача сплачені за 16 літрів пального 267 грн. та 200000 грн. моральної шкоди.
		В судовому засіданні позивач та його представник Кострюков В.І. позовні вимоги з підстав та обставин, викладених у позовній заяві, підтримали в повному обсязі та просили про їх задоволення.
		Представник відповідача Брацова О.С. позовні вимоги не визнала. При цьому пояснила, що дійсно 22.08.2014 року позивач заправляв свій автомобіль на АЗС за адресою: м.Київ, вул.Милославська, 2-А. Позивач заправив свій автомобіль згідно трьох чеків по 15 літрів з метою отримання знижки на четверту заправку, після чого від»їхав з АЗС та через 12 хвилин повернувся з метою заправити до повного баку. Як зазначає представник відповідача, ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції мають право на необхідну доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість. Так, відповідно до п.п.4.2.5.2, 4.2.5.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, під час реалізації споживача світлих нафтопродуктів та олив на АЗС мають застосовуватися лише паливо роздавальні колонки (ПРК) з допустимою відносною похибкою в умовах експлуатації в усьому діапазоні температур не гіршою, ніж +- 0,5 % з реєстраторами розрахункових операцій (РРО) відповідно до вимог ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Об»єм нафтопродукту під час його відпуску власникам автомобільного транспорту вимірюється у режимах дистанційного і місцевого керування ПРК і ОРК. Відповідно до зазначеної Інструкції, ПРК забезпечують індикацію ціни нафтопродукту, кількість та загальну вартість виданої дози нафтопродукту. Як зауважила представник відповідача, згідно Інструкції всі ПРК та засоби вимірювальної техніки (ЗВТ) повірені Українським державним науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації, про що свідчать відповідні акти. Таким чином, всі ПРК на автозаправочній станції за адресою: м.Київ, вул.Милославська, 2-А повірені відповідно до закону та перевірені 17.07.2014 року та 27.08.2014 року відповідно до Наказу № 14/1/11/1 від 10.02.2014 року, що свідчить про неможливість збою техніки, оскільки це було б зафіксовано під час зазначених перевірок. Представник відповідача стверджує, що ПРК та ОРК об»єднані технологічно і будь-яке втручання неможливо без порушення повірочних тавр, чого не було, тому будь-яке втручання, що могло б призвести до неточності вимірювання нафтопродукту, виключено.
		Заперечуючи проти позову, представник відповідача вказала на те, що довідка щодо об»єму баку автомобіля позивача не є належним доказом та не має відношення до предмету доказування, яким є точність відпуску нафтопродукту за допомогою паливо роздавальної колонки. Позивач придбав 86 літрів 400 грамів пального не одразу, а з певним інтервалом та залишаючи територію АЗС, тому ємність паливного баку в даному випадку не підтверджує точність відпуску нафтопродукту ПРК.
		Щодо пропозиції позивача злити пальне з баку представник відповідача зауважила про те, що це не може бути належним способом перевірки точності відпуску нафтопродуктів, оскільки конструкція паливного баку має систему повітряних клапанів, систему вентиляції та систему видалення повітря, що унеможливлює злиття палива в повному обсязі. Позивачу було запропоновано відповідно до п.1.1. «Правил перевірки паливно-роздавальних колонок на точність відпуску нафтопродуктів зразковими мірниками другого розряду» Наказу № 14/1/11/1 від 10.02.2014 року та Наказу від 20.05.2008 року Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв»язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» належний спосіб перевірки точності відпуску нафтопродуктів зразковими мірниками другого розряду. Позивач категорично відмовився належним способом перевірити паливнороздавальну колонку на точність відпуску нафтопродуктів.
		Представник відповідача вважає, що відповідач жодним чином не порушив прав позивача, як споживача, своєчасно та повно надав інформацію про якість та кількість товару, не вчинив жодних незаконних винних дій, не допустив бездіяльності, а зі свого боку намагався пояснити та надати позивачу можливість перевірити ПРК у встановлений законом спосіб, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача будь-яких коштів.
		Заслухавши сторін, допитавши свідка, вивчивши письмові докази, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля НОМЕР_1 (а.с.184).
		Відповідно до довідки ТОВ «Джерман Моторз», за результатами огляду автомобіля, належного позивачу, встановлено, що відхилень від заводської комплектації паливного баку не виявлено, ємність паливного баку становить 70 літрів (а.с.185).
		Згідно довідки ФОП ОСОБА_9 (вид діяльності: обслуговування та ремонт автомобілів), об»єм горловини бензинового баку автомобіля позивача складає 527 мл (а.с.172).
		Як вбачається з копій фіскальних чеків ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ», 22.08.2014 року позивач здійснив придбання палива - бензину марки А-92-Євро5-Е5, а саме:
		1)     відповідно до фіскального чеку № 8123 на суму 250, 35 грн. за покупку 15 літрів бензину марки А-92-Євро5-Е5, час 12:25:56 год.;
		2)     відповідно до фіскального чеку № 8124 на суму 250, 35 грн. за покупку 15 літрів бензину марки А-92-Євро5-Е5, час 12:27:15 год.;
		3)     відповідно до фіскального чеку № 8125 на суму 250, 35 грн. за покупку 15 літрів бензину марки А-92-Євро5-Е5, час 12:28:24 год.
		4)   відповідно до фіскального чеку № 0002 на суму 649, 58 грн. на 41,4 літри бензину марки А-92-Євро5-Е5, час 12:40:51 год. (а.с.8). Всього було придбано позивачем відповідно до вказаних чеків 86 літрів пального.
		Позивач та його представник в судовому засіданні просили про задоволення вимог, вказуючи на те, що заправка пального відбувалась безпосередньо у паливний бак автомобіля, який становить 70 літрів, тобто відповідач має повернути кошти за недоотримані позивачем 16 літрів пального на загальну суму 267 грн., а також відшкодувати завдану моральну шкоду.
		Представник відповідача проти даних тверджень заперечувала, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними.
		Суд не вбачає підстав для задоволення цих вимог, з огляду на наступне.
		Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
		Згідно ст.669 ЦК України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
		Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
		Частиною 1 ст.670 ЦК України передбачено, що у разі, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Пунктами 5, 6 ст.4 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
		Відповідно до ст.16 ЗУ «Про захист прав споживачів», шкода, завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відшкодовується відповідно до закону.
		Як визначено ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
		При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
		Пунктами 5, 6 ч.1 ЗУ «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції» визначено, що продукція - будь-яке рухоме майно, включаючи  готову продукцію, сировину та комплектувальний виріб, у тому числі майно, що є складовою частиною іншого рухомого або нерухомого майна. Термін "продукція" включає також електроенергію; шкода - завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження  або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.
		Згідно ч.1 ст.5 вказаного Закону, продукція є такою, що має дефект, у разі, коли вона не відповідає рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати виходячи з усіх обставин, зокрема пов'язаних з розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням,    технічним    обслуговуванням,    споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а  також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію, у тому числі: 
		1) представлення продукції споживачеві або користувачеві, включаючи  її  вигляд, склад, упаковку, маркування та іншу інформацію про продукцію, її споживання, використання та знищення (утилізацію, переробку); 
		2) використання   продукції,   яке   обґрунтовано   можна передбачити; 
		3) час, коли продукцію було введено в обіг.
		Відповідно до ст.6 ЗУ «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції» потерпілий повинен довести: 
		1) наявність шкоди; 
		2) наявність дефекту в продукції; 
		3) наявність причинно-наслідкового зв'язку між дефектом в продукції та шкодою. 
		Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України та ч.ч.1,4 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Тобто, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		Відповідно ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
		Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що 22.08.2014 року він звертався на АЗС відповідача для заправки саме автомобіля «Volkswagen Passat В4», об»єм паливного баку якого 70 літрів, а не іншого транспортного засобу; що заправка здійснювалась безпосередньо лише у бак автомобіля, а не у інші ємності (каністри). 
		Крім того, як встановлено в судовому засіданні, позивачем 86,4 літри палива було придбано не одночасно, а з певним інтервалом, під час якого позивач залишав територію АЗС, що унеможливлює точне встановлення об»єму палива, яке знаходилось у баці автомобіля при повторному зверненні позивача для дозаправки на АЗС. Пояснення позивача про те, що він був змушений повернутись на АЗС, оскільки після перших трьох заправок на 45 літрів індикатор палива у його авто не показував навіть 30 літрів, не підтверджуються жодними доказами по справі.
		Покази свідка ОСОБА_2 суд не приймає до уваги, оскільки свідок є сином позивача, а тому є особою, зацікавленою у результатах розгляду справи.
		В той же час, відповідно до наданих представником відповідача даних повірки колонки № 0934176, копій актів перевірки ПРК на точність відпуску нафтопродуктів від 17.07.2014 року та 27.08.2014 року, порушень у роботі ПРК не виявлено (а.с.22-30, 45, 46-52).
		Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення коштів за 16 літрів палива в розмірі 267 грн., оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів в їх обґрунтування, а тому відмовляє в їх задоволенні. Вимоги про відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягають, оскільки судом не встановлено порушень прав позивача з боку відповідача. Крім того, з урахуванням положень ст.16 ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції», відшкодування шкоди передбачено лише у випадку наявності дефекту продукції, а не у випадку, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу. При таких обставинах, правові підстави для задоволення позову відсутні.
		Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, а позивач є особою, звільненою від сплати судового збору, то, відповідно до ст.88 ЦПК України, судові витрати по справі відносяться за рахунок держави.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15, 16, 662, 669, 670, 1166, 1167 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції», ст.ст. 4, 10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» про повернення сплаченої суми за товар та стягнення моральної шкоди - відмовити. 
		Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
		 
		Головуючий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...