Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/12382/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; інші (СК5: п.53).
Надіслано для оприлюднення: 18.11.2016. Зареєстровано: 18.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2016.
Дата набрання законної сили: 15.11.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 листопада 2016 року Справа № 910/12382/16 
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		Куровського С.В. - головуючого (доповідача),
		Катеринчук Л.Й., Ткаченко Н.Г.,
		за участю представників:
		ПрАТ „ ТММ-Енергобуд " - Ляшка О.В. (дов. від 14.10.2016), Подреза О.О. (дов. від 07.07.2016),
		ПАТ „Державний ощадний банк України"  - Пишного А.Г. (дов. від 19.11.2015),
		ПАТ "Перший український  міжнародний банк" - Абраменка Д.О. (дов. від 07.11.2016), Дробота Д.М. (дов. від 18.07.2016),  Пісної Д.В. (дов. від 07.11.2016),
		Медведя А.В. (дов. від 15.01.2016),
		арбітражного керуючого Бондарчука О.П. - Гіппіуса Р.О. (дов. від 14.11.2016),
		розглянувши у відкритому судовому засіданні 
		касаційні скарги Приватного акціонерного товариства „ ТММ-Енергобуд " та 
		                            Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк 
		                            України" 
		на постанову       Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016
		та ухвалу             господарського суду міста Києва від 28.07.2016 
		у справі                   № 910/12382/16 господарського суду міста Києва
		за заявою                    Публічного акціонерного товариства „Перший український                                                        міжнародний банк"
		до                             Приватного акціонерного товариства „ТММ-Енергобуд"
		про                              визнання банкрутом,
		 
		встановив:
		 
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2016 (суддя Пасько М.В.) порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства (ПрАТ) "ТММ-Енергобуд", визнано ПАТ „Перший український міжнародний банк" кредитором боржника на суму 175  241 010,54 грн., з яких:  175  227 230,54 грн. - вимоги четвертої черги, 13 780,00 грн. - вимоги першої черги, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Бондарчука О.П., вирішено інші процедурні питання. 
		          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 (колегія суддів у складі: Остапенко О.М., Буравльов С.І., Разіна Т.І.) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „ТММ-Енергобуд" на ухвалу господарського суду міста Києва від 28.07.2016 залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду м. Києва від 28.07.2016 залишено без змін.
		Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" на ухвалу господарського суду м.Києва від 28.07.2016 припинено.
		До Вищого господарського суду України з касаційними скаргами звернулися:
		- Приватне акціонерне товариство (ПрАТ) „ТММ-Енергобуд", яке просить скасувати вказані вище постанову суду апеляційної інстанції від 01.09.2016 та ухвалу суду першої інстанції від 28.07.2016, прийняти нове рішення, яким відмовити в порушенні провадження у справі про банкрутство ПрАТ „ТММ-Енергобуд" за заявою ПАТ „Перший український міжнародний банк". Вказує, що фактичні обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак зроблені висновки не відповідають цим обставинам, що свідчить про порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 11, 15, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 214 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про іпотеку", ст. 28 Закону України "Про заставу", ст.ст. 34, 54, 57, 63 ГПК України;
		- Публічне акціонерне товариство (ПАТ) „Державний ощадний банк                              України", яке просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 в частині припинення апеляційного провадження за його апеляційною скаргою та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті апеляційної скарги ПАТ "Ощадбанк" на ухвалу суду першої інстанції від 28.07.2016. В обґрунтування посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме ст.ст.91, 106 ГРК України, ст.ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		ПАТ „Перший український міжнародний банк" проти вимог касаційних скарг заперечує з підстав, викладених у відзивах, просить відмовити у їх задоволенні, оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
		В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні було оголошено перерву на 15.11.2016.
		Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ПАТ „Державний ощадний банк  України"  задоволенню не підлягає, касаційна скарга  ПрАТ  "ТММ-Енергобуд" підлягає задоволенню частково.
		Згідно зі ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство). 
		Відповідно до ст. 10 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
		Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
		Статтею 11 Закону про банкрутство передбачено, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім'я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви.
		До заяви про порушення справи про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави). До заяви кредитора додаються також копія виконавчого документа.
		Згідно із частинами 1-3 ст. 16 Закону перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. 
		У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.
		Частиною 7 вказаної статті визначено, що суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо, зокрема, заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною третьою статті 10 цього Закону; за наявності підстав, передбачених статтею 15 цього Закону.
		          З матеріалів справи вбачається, що  06.11.2016 ініціюючий кредитор - ПАТ „Перший український міжнародний банк" звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство ПрАТ „ТММ-Енергобуд" у зв'язку з неспроможністю останнього погасити наявну кредиторську заборгованість.
		На підтвердження заявник надав рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2014 у справі №  904/9359/14, наказ господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2015 у справі №904/9359/14 про примусове виконання вказаного рішення, постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження №  46594034 від 19.02.2015 та постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04.03.2015 про приєднання виконавчого провадження № 46594034 до зведеного виконавчого провадження № 46774408, а також копії Іпотечних договорів та договорів застави, укладених з метою забезпечення виконання зобов'язань за Генеральним договором № ЮР/08-22 від 28.05.2008.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2016 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від  28.07.2016) заяву ПАТ „Перший український міжнародний банк" про банкрутство ПрАТ „ТММ-Енергобуд" прийнято до розгляду.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2016, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016,  порушено провадження у справі № 910/12382/16 про банкрутство ПрАТ „ТММ-Енергобуд", визнано ПАТ „Перший український міжнародний банк" кредитором боржника на суму 175  241 010,54 грн., з яких:  175  227 230,54 грн. - вимоги четвертої черги, 13 780,00 грн. - вимоги першої черги, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Бондарчука О.П. 
		Судові рішення мотивовані наявністю підстав для порушення провадження у справі про банкрутство боржника, обґрунтованістю вимог заявника, їх безспірності та вжиття ним заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.
		При цьому судами встановлено, що заявником в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство боржника було зазначено про відмову від забезпечення виконання зобов'язань за Генеральним договором № ЮР/08-22 від 28.05.2008. Відповідна відмова від забезпечення прийнята судом першої інстанції, з огляду на те, що вимоги заявника, які не забезпечені майном боржника, є безспірними.
		Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
		Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна, у справах про банкрутство мають статус забезпечених.
		Статтею ст. 23 Закону про банкрутство передбачено, що забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
		Відповідно до вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 214 ЦК України відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в який було вчинено правочин.
		Виходячи зі змісту вимог ч. 3 ст. 214, ст. 547 ЦК України, Закону про банкрутство, зокрема, ч. ч. 1, 2, 8 ст. 23 даного Закону, у разі відмови від забезпечення, забезпечений кредитор зобов'язаний  подати відповідну  заяву про відмову від забезпечення. При цьому, слід зазначити, що  відмова від забезпечення носить матеріальних характер і повинна бути вирішена тим же шляхом, що вчинена, і направлена на адресу господарського суду та боржника - заставодавця.
		Однак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження звернення кредитора у встановленому законом порядку із відповідною письмовою заявою про відмову від забезпечення до боржника, а також до господарського суду.
		Посилання судів попередніх інстанцій про належне повідомлення заявником боржника та господарського суду про відмову від забезпечення за вищевказаними договорами, про яку зазначено ПАТ „Перший український міжнародний банк" у заяві про порушення справи про банкрутство, колегією суддів Вищого господарського суду України оцінюється критично, з огляду на те, що до заяви про порушення справи про банкрутство як доказ надсилання боржнику копії заяви додані фіскальний чек про відправлення цінної посилки на адресу боржника та опис вкладення у цінну посилку, який підтверджують направлення на адресу боржника лише документів, доданих до заяви про порушення справи про банкрутство, а не факт направлення заяви про порушення справи про його банкрутство.
		В той час як, відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону про банкрутство, до заяви кредитора додаються, також, докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
		Відповідно до ст. 56 ГПК України  позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
		Отже, з огляду на приписи ст. 34, 56 ГПК України, які у справі про банкрутство підлягають застосуванню з урахуванням ст. 4-1 цього Кодексу, саме лист з описом вкладення є належним доказом надсилання боржнику копії заяви про порушення справи про банкрутство і доданих до неї документів.
		Крім того, судами попередніх інстанцій не були враховані наявні у матеріалах справи докази, надані боржником на підтвердження часткового погашення безспірних вимог ПАТ „Перший український міжнародний банк", а саме, постанови від 18.03.2016 та від 05.05.2016 про передачу стягувачу - ПАТ „Перший український міжнародний банк" в рахунок погашення боргу нежилих приміщень з № 1  по № 6, загальною площею 161,7 кв.м. Передача майна проводилась на виконання зведеного виконавчого провадження № 46774408, до якого входять ВП № 46594034 щодо виконання наказу від 12.01.2015 № 904/9359/14, і ВП №46593962 щодо виконання наказу від 16.01.2015 № 904/8212/14, які надані кредитором на підтвердження безспірності його вимог. 
		Крім того, матеріали справи містять копії актів державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки на загальну суму 12949669,92 грн. Вказана реалізація також проводилася на виконання зведеного виконавчого провадження №46774408.
		Відтак, зазначену в заяві про порушення справи про банкрутство суму  безспірних вимог, визначену судами без урахування їх часткового погашення у виконавчому провадженні, не можна визнати достовірною. 
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що не прийняття до уваги вказаних доказів з посиланням на ст. 11 Закону, та висновок судів про те, що надання інформації про стан виконання виконавчого провадження Законом не передбачено, суперечить ч. 3 ст. 16 Закону, відповідно до якої суд зобов'язаний перевіряти обґрунтованість вимог заявника, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження, а також ч. 2 ст. 11 Закону,  оскільки інформація про погашення вимог  кредитора у виконавчому провадженні і є одним із необхідних доказів підтвердження безспірних вимог кредитора у встановленому Законом розмірі.
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що заява ПАТ „Перший український міжнародний банк" (вх. № КНО-61-05-321 від 06.07.2016) про порушення справи про банкрутство підписана представником за довіреністю, проте, посадове становище та прізвище особи, що її підписала не вказано, а також не зазначено представник за якою саме довіреністю її підписав, в той час як до заяви додано три копії довіреностей: на заступника голови правління ПАТ„Перший український міжнародний банк" ОСОБА_17, начальника відділу великих корпоративних проектів Управління кадрового забезпечення Департаменту проблемних актів ОСОБА_18 та на ОСОБА_19
		Відповідно до ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
		Згідно зі ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
		Пунктом 5.23 Національного стандарту України "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003", затвердженого  наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. N 55, визначено, що підпис складається з назви посади особи, яка підписує документ (повної, якщо документ надруковано не на бланку, скороченої - на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалу(-ів) і прізвища.
		У п.3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 №  18  "Про  деякі  питання   практики   застосування  Господарського  процесуального
		кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що позовна заява підлягає поверненню, коли в позовній заяві відсутні відомості про прізвище та посаду керівника юридичної особи або до позовної заяви не додано належні документи на підтвердження повноважень особи, що підписала цю заяву як представник позивача в господарському суді (частини третя - шоста статті 28 ГПК), і на ці документи немає посилання в заяві.
		Згідно з ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство, суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника; вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених ч. 3 ст. 10 цього Закону; за наявності підстав, передбачених ст. 15 цього Закону.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону про банкрутство господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посаду якої у заяві не зазначено; заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом; заявник-кредитор не надав доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів; з інших підстав, передбачених статтею 63 ГПК України, з урахуванням вимог цього Закону.
		Таким чином, подана заява ініціюючого кредитора на підставі ч. 1 ст. 15 Закону про банкрутство, як неналежно оформлена та така, що не відповідає вимогам ст. 11 відповідного Закону, не могла бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ "ТММ-Енергобуд" та підлягала поверненню заявнику -  ПАТ „Перший український міжнародний банк".
		У свою чергу на підготовчому засіданні на підставі ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство, суд повинен був відмовити у порушенні провадження у справі про банкрутство, оскільки існували підстави, передбачені ст. 15 цього Закону, втім судом цього зроблено не було.
		За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають приписам чинного законодавства, а провадження у справі - припиненню, як безпідставно порушене, відповідно до пп. 1-1 п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, положення якої підлягають застосуванню з урахуванням вимог ст. 4-1 цього Кодексу, тобто особливостей процедури банкрутства.
		При цьому, колегія суддів зазначає, що кредитор не позбавлений можливості усунути допущені порушення в оформленні заяви і повторно при наявності підстав  звернутися з такою заявою до господарського суду у встановленому законом порядку.
		Зважаючи на приписи ст. 23 Закону про банкрутства та у зв'язку із встановленням  Вищим господарським судом України відсутності правових підстав для порушення справи про банкрутство, що має своїм наслідком припиненням провадження у справі про банкрутство,  вимоги касаційної скарги ПАТ „Державний ощадний банк України" про скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині припинення апеляційного провадження за його апеляційною скаргою та направлення справи до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті апеляційної скарги, задоволенню не підлягають.
		Суд касаційної інстанції в порядку ст. 122 ГПК України вважає необхідним зобов'язати державного реєстратора за адресою місцезнаходження боржника внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про постановлення судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи - Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
		Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України 
		ПОСТАНОВИВ:
		          Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк  України"   залишити без задоволення.
		Касаційну скаргу  Приватного акціонерного товариства „ ТММ-Енергобуд"  задовольнити частково.
		Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 та ухвалу господарського суду міста Києва від 28.07.2016 по справі №910/12382/16  скасувати. Провадження у справі №910/12382/16   про банкрутство Приватного акціонерного товариства „ ТММ-Енергобуд"  припинити.
		Державному реєстратору за адресою місцезнаходження боржника Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд"  внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про прийняття постанови Вищого господарського суду України від 15.11.2016 року та скасування державної реєстрації порушення провадження у справі №910/12382/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" ( код ЄДРПОУ 33889106).
		          
		 
		Головуючий                                                                                 Куровський С.В.
		 
		Судді                                                                                                 Катеринчук Л.Й. 
		 
		Ткаченко Н.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...