Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/8388/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 29.11.2016. Зареєстровано: 30.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2016.
Дата набрання законної сили: 29.11.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Cправа № 127/8388/16-ц
		Провадження № 2/127/3478/16 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 листопада 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області
		          в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
		при секретарі Кондратюк І.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Центральний відділ Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про захист прав споживача, визнання протиправними дій щодо розголошення банківської таємниці та такими, що здійсненні із використанням нечесної підприємницької практики,  відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 в квітні 2016 року звернулася до суду з вищезазначеним позовом. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що з 2014 року і до даного часу остання є клієнтом ПАТ «Альфа Банк», оскільки в ПАТ «Альфа Банк» в ОСОБА_1 (як у фізичної особи) є три банківських продукти: пенсійний рахунок та два кредитних рахунка (один - із кредитним лімітом 20000,00 грн., а другий із кредитним лімітом - 11750,00 грн.). 
		Розрахункового рахунку як ФОП в ПАТ «Альфа Банк» в ОСОБА_3 не було. Основним джерелом існування ОСОБА_1 є пенсія по інвалідності у розмірі 1074,00 грн. у місяць та кредитні кошти в банківських установах, в тому числі і в ПАТ «Альфа Банк». У період з 31.03.2016 року по 11.04.2016 року ОСОБА_1 в черговий раз перебувала на стаціонарному лікуванні в госпітальному відділенні Вінницької лікарні УМВС. Згідно виписки останній рекомендовано спостереження хірурга та ортопеда - травматолога, а також постійне прийняття лікарських засобів. 
		Однак 12.04.2016 року (після стаціонарного лікування) в своїй поштовій скринці ОСОБА_1 знайшла два листа, в яких знаходилися постанова від 31.03.2016 року про арешт її майна (боржника) і постанова про арешт коштів на рахунках останньої від 05.04.2016 року. Дані постанови були винесені старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС Вінницького МУЮ Микитюком М.О. Зі змісту постанови від 05.04.2016 року про арешт коштів рахунках боржника, вбачається, що накладено арешт на всі рахунки ОСОБА_1 в ПАТ «Альфа Банк» з метою виконання рішення суду про стягнення заборгованості ФОП - ОСОБА_1 перед Пенсійним фондом України в м. Вінниці. Вважає, що дії відповідача щодо розголошення банківської таємниці щодо наявності в ОСОБА_1 (як фізичної особи, а не ФОП) кредитних рахунків та пенсійного рахунку, внаслідок чого було незаконно накладено арешт та залишено останню без засобів існування є протиправними. 
		Внаслідок розголошення банківської таємниці відповідачем, ОСОБА_1 позбавлено можливості користуватися кредитним лімітом, сплачувати відсотки, вносити щомісячний обов'язків платіж (7% від суми кредиту). Згідно виписок в ОСОБА_1 на кредитному рахунку власних коштів немає, а також в строк до 06.05.2016 року необхідно сплатити обов'язків платіж в сумі 306,64 грн. В даному випадку наданий кредит ОСОБА_1 є коштами ПАТ «Альфа Банк». За його користування останній щоденно нараховуються відсотки, оскільки через накладений арешт поповнити кредитні рахунки вона не має можливості. Більш того, відповідач залишив ОСОБА_1 без засобів до існування, оскільки наклав арешт на пенсійний рахунок. В даний час ОСОБА_1 немає коштів на оплату житлово - комунальних послуг, лікування, придбання продуктів, харчування, ліків, тощо. В зв'язку з цим фізичний та моральний стан ОСОБА_1 щоденно погіршується, а відсотки за користування кредитом в ПАТ «Альфа Банк» збільшуються. 
		Рішення суду про надання ДПІ м. Вінниці довідки про обсяг та обіг коштів на рахунках ОСОБА_1 в ПАТ «Альфа Банк» не приймалося. Інформацію про наявність рахунків в ПАТ «Альфа Банк» до ДПІ м. Вінниця було надано безпідставно саме відповідачем, який протягом 2016 року здійснює відносно неї нечесну (агресивну) підприємницьку практику. 
		16.04.2016 року ОСОБА_1 через відділення поштового зв'язку № 30 «Укрпошта» повністю погасила заборгованість перед відповідачем (за однією кредитною лінією 9810,00 грн., а за другою кредитною лінією - 4540,00 грн.). Незважаючи на повне погашення двох кредитних ліній ще 16.04.2016 року працівники відповідача щоденно по декілька разів на день (окрім - неділі) у період з 10.05.2016 року по 14.07.2016 року телефонували на всі мобільні телефони ОСОБА_1 та вимагали сплатити неіснуючий борг. У період з 10.09.2016 року і до даного часу працівники відповідача щоденно почали телефонувати не тільки на її мобільні телефони, а й на домашній телефон та вимагають сплатити неіснуючий борг, що порушує її права, як громадянки України та інваліда. 
		Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.06.2016 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по даній цивільній справі.
		Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.06.2016 року прийнято до розгляду заяву позивача ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог по даній цивільній справі. Залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Центральний відділ ДВС Вінницького МУЮ.
		Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.10.2016 року прийнято до розгляду заяву позивача ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог по даній цивільній справі.
		У зв'язку зі збільшенням позовних вимог просить заборонити ПАТ «Альфа Банк» передавати персональні дані та відомості ОСОБА_1, що становлять банківську таємницю будь - яким третім особам, крім випадків передбачених законодавством України, а також здійснювати відносно ОСОБА_5 нечесну підприємницьку практику, в тому числі і у вигляді телефонних дзвінків на мобільні та домашній телефони; визнати дії ПАТ «Альфа Банк» відносно ОСОБА_1 такими, що здійснені як і розголошенням банківської таємниці, так і з використанням нечесної підприємницької практики; стягнути з ПАТ «Альфа Банк» на користь ОСОБА_1 спричинені їй матеріальні збитки у вигляді невиплаченої пенсії по інвалідності за квітень - травень 2016 року у сумі 1981,68 грн., а також у вигляді безпідставно нарахованих їй з 19.04.2016 року по 13.10.2016 року відсотків за користуванні кредитами, штрафів, пені, обов'язкових платежів у сумі 677,34 грн.; стягнути з ПАТ «Альфа Банк» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у сумі 150000,00 грн.; визнати незаконними дії ПАТ «Альфа Банк» щодо розголошення банківської таємниці про наявність в ОСОБА_1 кредитних рахунків та пенсійного рахунку в ПАТ «Альфа Банк», на які було накладено арешт.
		Позивач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі.
		Представник відповідача ОСОБА_7 заперечив у задоволенні позову, надавши суду відповідні заперечення. При цьому вказав, що відповідачем не було розкрито банківську таємницю про наявність кредитних рахунків та пенсійного рахунку, дана інформація була отримана від ДПІ на запит державного виконавця. Також вимоги щодо стягнення моральної шкоди є безпідставними в зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів. 
		Третя особа представник Центрального відділу ДВС Микитюк М.О. при вирішенні спору поклався на розсуд суду.
		Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що їй протягом декілька місяців телефонували на домашній телефон представники ПАТ «Альфа Банк» з вимогою сплатити борг ОСОБА_1 При цьому вказала, що її телефон було вказано при відкритті рахунків ОСОБА_1 в банку, а дзвінки здійснюються як на її домашній телефон, так і на телефони позивача. 
		Суд, вислухавши осіб, які беруть участь в справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		З 2014 року і до даного часу ОСОБА_1 є клієнтом ПАТ «Альфа Банк», оскільки в ПАТ «Альфа Банк» в ОСОБА_1 (як у фізичної особи) є три банківських продукта: пенсійний рахунок та два кредитних рахунка (один - із кредитним лімітом 20000,00 грн., а другий із кредитним лімітом - 11750,00 грн.). Розрахункового рахунку як ФОП в ПАТ «Дельта Банк» в ОСОБА_3 не було. 
		12.04.2016 року ОСОБА_1 отримала два листа, в яких знаходилися постанова від 31.03.2016 року про арешт її майна (боржника) і постанова про арешт коштів на рахунках останньої від 05.04.2016 року. Дані постанови були винесені старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС Вінницького МУЮ Микитюком М.О. Зі змісту постанови від 05.04.2016 року про арешт коштів рахунках боржника, вбачається, що накладено арешт на всі рахунки ОСОБА_1 в ПАТ «Альфа Банк» з метою виконання рішення суду про стягнення заборгованості ФОП - ОСОБА_1 перед Пенсійним фондом України в м. Вінниці.
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.05.2016 року визнано протиправними та скасовано постанову старшого державного виконавця центрального відділу ДВС Вінницького МУЮ Микитюка М.О. від 31.03.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанову старшого державного виконавця центрального відділу ДВС Вінницького МУЮ Микитюка М.О. від 05.04.2016 року про арешт коштів боржника.
		Відповідно до рішення Конституційного суду України від 10 листопада 2011 року по справі № 1-26/2011, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення Закону (закон "Про захист прав споживачів"), які є предметом офіційного тлумачення у справі, спрямовані на захист прав споживачів кредитних послуг та збалансування цих прав з іншими суспільними цінностями, що захищаються публічною владою. Тому в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
		Таким чином, вимоги закону "Про захист прав споживачів" розповсюджуються на всі правовідносини, що діють між сторонами, як при підписанні кредитного договору так і впродовж всього строку його дії.
		Відповідно до ч. 3 ст. 11 закону "Про захист прав споживачів", кредитодавець не має права вимагати від споживача відомостей, які не стосуються визначення його платоспроможності та не є необхідними для надання споживчого кредиту. Персональні дані, одержані від споживача або іншої особи у зв'язку з укладенням та виконанням договору про надання споживчого кредиту, можуть використовуватися виключно для оцінки фінансового стану споживача та його спроможності виконати зобов'язання за таким договором. Фінансові установи несуть відповідальність за порушення прав споживачів у сфері захисту персональних даних згідно із законом.
		Крім того, відповідно до положень ст. 60 закону "Про банки та банківську діяльність", інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 61 вказаного закону, банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю.
		Відповідно до п. 1.4. Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці», що затверджені Постановою Національного банку від 14.07.2006, № 267, банки зобов'язані за погодженням з клієнтом відображати в договорах, що укладаються між банком і клієнтом, застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її незаконне розголошення або використання.
		Підставами для обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних (п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних»).
		Поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних»).
		Судом встановлено,що позивач не надавав відповідачу свою згоду на передачу своїх персональних даних та відомостей, що становлять банківську таємницю третім особам. 
		Водночас в постанові Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2016 року зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що старшим державним виконавцем отримано відповідь від Державної податкової служби України № 1016725418 від 01.04.2016 року на запит № 17933632 від 31.03.2016 року про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах божниками - юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями щодо фізичної особи ОСОБА_1 Як вбачається з зазначеної відповіді, ОСОБА_1 відкрито 5 рахунків, чотири з яких у ПАТ "Альфа-банк" у м.Києві та один у АТ "УкрСибБанк".
		У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази  подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
		За таких обставин вбачається, що ПАТ «Альфа-Банк» не було розкрито банківську таємницю про наявність в ОСОБА_1 кредитних рахунків та пенсійного рахунку, розміщених в ПАТ «Альфа-Банк», дана інформація була отримана старшим державним виконавцем від ДПІ на відповідний службовий запит. 
		При цьому позивачем не доведено, що інформацію про наявність в ОСОБА_1 рахунків в ПАТ «Альфа Банк» до ДПІ м. Вінниці було безпідставно надано саме відповідачем ПАТ «Альфа Банк». 
		     Органами ДПІ було надано інформацію щодо наявності рахунків в двох банках. Слід критично оцінити пояснення позивача щодо того, що вона самостійно надавала інформацію щодо рахунку в АТ «Укрсиббанк», оскільки дані пояснення нічим не підтверджено.
		16.04.2016 року ОСОБА_1 через відділення поштового зв'язку № 30 «Укрпошта» погасила заборгованість перед відповідачем (за однією кредитною лінією 9810,00 грн., а за другою кредитною лінією - 4540,00 грн.).
		Незважаючи на погашення двох кредитних ліній ще 16.04.2016 року працівники ПАТ «Альфа Банк» щоденно по декілька разів на день (окрім - неділі) у період з 10.05.2016 року по 14.07.2016 року телефонували на всі мобільні телефони ОСОБА_1 та вимагали сплатити неіснуючий борг. У період з 10.09.2016 року і до даного часу працівники відповідача щоденно почали телефонувати не тільки на її мобільні телефони, а й на домашній телефон та вимагають сплатити борг.
		В ході судоовгорозгляду було досліджено надані позивачем роздруківки телефонних дзвінків та смс-повідомлень, а також оглянуто телефон позивача з вхідними смс-повідомленнями. 
		Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та Законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Відповідно до положень ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема  будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
		Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.
		При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться:  час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції;  вживання образливих або загрозливих висловів;   загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.
		          Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики  здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача.
		Відповідно до запиту ОСОБА_1 до ГУНП у Вінницькій області, по даному факту було здійснено телефонування на номери, які ОСОБА_1 вказала в заяві та з яких їй телефонували та вимагали сплатити борг відповідає представник «Альфа - Банку», який відмовляється повідомляти свої анкетні дані та надавати будь - яку інформацію в зв'язку з чим встановити осіб, які телефонують до ОСОБА_1 та опитати їх не представилось за можливе.
		Судом встановлено, що кількість дзвінків на мобільний та домашній телефони та відправлених смс-повідомлень, що встановлено в судовому засіданні, свідчать про нечесну підприємницьку практику відповідача, що заборонено законом.
		Що стосується розміру невиплаченої пенсії по інвалідності за квітень - травень 2016 року з урахуванням індексу інфляції та відсотків за користування, а також відсотків за користування кредитами, штрафів, пені та обов'язкових платежів стосовно ОСОБА_1, суд вважає, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. 
		Так, відповідно до відповіді ПАТ «Альфа-Банк» за № 860/БТ-22.3 -б/т від 06.09.2016 року на картковий рахунок клієнта ОСОБА_1 протягом квітня - травня 2016 року відбувались наступні зарахування на рахунок: пенсії: 05.04.2016 року у сумі 1074,00 грн., 17.05.2016 року у сумі 907,68 грн. 
		Згідно договору про обслуговування карткового рахунку, укладеного між клієнтом та ПАТ «Альфа-Банк», нараховуються відсотки на залишок коштів по рахунку. Так за період з 19.04.2016 року банку нараховані та зараховані на рахунок клієнта наступні суми відсотків: 29.04.2016 у сумі 3,90 грн., 31.05.2016 року у сумі 11,64 грн., 30.06.2016 року у сумі 14,50 грн., 29.07.2016 року у сумі 14,11 грн., 31.08.2016 року у сумі 16,17 грн. 
		Як встановлено в судовому засіданні, дані кошти відповідачем позивачу не повернуті, а тому їх слід стягнути з відповідача на користь позивача. 
		Водночас відповідно до даного повідомлення за користування кредитними коштами з 19 квітня 2016 року здійснені наступні нарахування відсотків у сумі 258,94 грн., пені у сумі 101,04 грн. 
		Позивачем дані обрахунки не спростовано. Також відповідно до банківської виписки станом на 14.10.2016 року (том 1, а.с. 250) загальна заборгованість на кінець періоду становить 162,92 грн., яку банк зобов'язався з метою добровільного врегулювання спору списати. Оскільки позивач не надав доказів щодо її сплати, позов щодо стягнення даних коштів також не підлягає задоволенню. 
		Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Таким чином, моральна шкода може полягати не тільки в погіршенні фізичного здоров'я, а й в душевних стражданнях від порушення прав особи та від протиправної поведінки.
		Виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню та з ПАТ «Альфа Банк» на користь ОСОБА_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди слід стягнути 3000,00 грн.
		Стосовно позовних вимог про заборону ПАТ «Альфа-Банк» передавати персональні дані позивача та відомості щодо неї, що становлять банківську таємницю, будь-яким третім особам, крім випадків, передбачених законодавством України, а також здійснювати відносно неї нечесну підприємницьку діяльність, то суд вважає, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може регулювати правовідносини, що виникнуть у майбутньому.
		Дані вимоги про зобов'язання відповідача на майбутнє не вчиняти дій є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути судовий збір за вимоги майнового та немайнового характеру в сумі 1102 гривні 40 копійок на користь держави.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 23 ЦК України. ст. ст. 19, 22 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 2184 ЦПК України,
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити частково.
		Визнати дії Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» відносно ОСОБА_1 такими, що здійсненні із використанням нечесної підприємницької практики.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» на користь ОСОБА_1 спричинені матеріальні збитки у вигляді невиплаченої пенсії по інвалідності за квітень - травень 2016 року у сумі 1981 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят одна) гривня 68 копійок та відсотки у розмірі 60 (шістдесят) гривень 32 копійок.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди у сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
		В іншій частині позову відмовити.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) гривні 40 копійок.
		Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення, а особами, які не були присутні під час його проголошення - в той самий строк з моменту отримання копії рішення. 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...