Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/775/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності; укладення, зміна, розірвання договорів, пов’язаних з реалізацією.
Надіслано судом: 29.11.2016. Зареєстровано: 30.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2016.
Дата набрання законної сили: 22.11.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"22" листопада 2016 р.                                                                    Справа № 917/775/16  
		 
		Колегія суддів у складі:
		головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя  Івакіна В.О. 
		при секретарі Новіковій Ю.В.
		 
		за участю представників сторін:
		позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
		відповідача - ОСОБА_3,
		третьої особи - ОСОБА_4,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача  Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод», (вх.№1899 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області у справі
		за позовом Акціонерного товариства «Науково-виробнича корпорація «Уралвагонзавод» імені ОСОБА_5», м.Нижний Тагіл, Свердловська область, Російська Федерація, 
		до Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод», м.Кременчук, Полтавська область,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  ПАТ КБ «Приватбанк», м.Дніпропетровськ,
		про стягнення 58 239 800,00 руб.,-
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У травні 2016 року Акціонерне товариство «Науково-виробнича корпорація «Уралвагонзавод» імені ОСОБА_5» звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод», в якій просило стягнути з останнього 58239800,00 руб. несплаченої винагороди за ліцензійним договором №1295сб/15 від 29.09.2010 року.
		Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.06.2016 року по справі №917/775/16 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено повністю.
		Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» на користь Акціонерного товариства «Науково-виробнича корпорація «Уралвагонзавод» імені ОСОБА_5» 58239800,00 руб. Заборгованості, 206700,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
		Відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 23.06.2016 року та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 року залучено Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
		В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.
		Представник позивача у відзивах та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.
		Представник третьої особи у відзиві та в судовому засіданні просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
		ч. 1 ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі  Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обовязків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
		«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти ОСОБА_5»   2), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, субєктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
		Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
		На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі  матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).
		Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
		Між відкритим акціонерним товариством «Науково-виробнича корпорація« Уралвагонзавод» імені ОСОБА_5 (з 29.05.2015р. AT «Науково-виробнича корпорація« Уралвагонзавод».) (ОСОБА_6, Позивач) і публічним акціонерним товариством «Кременчуцький сталеливарний завод» (Ліцензіат - за Договором, далі Відповідач) було укладено договір №1295сб/15 від 29.09.2010г. (Далі -договір), за умовами якого ОСОБА_6 надає ОСОБА_6, а Ліцензіат приймає від ОСОБА_6 на термін дії договору і за винагороду, не виключне право на ноу-хау (відомості технічного характеру, представлені у вигляді облікованих копій конструкторської документації та повідомлень на внесення змін до конструкторську Документацію на вироби вагонобудування «Візок залізничний моделі 18-100 черт.100.00.000; черті 00.00.000-1 СБ з вхідними вузлами і деталями») на здійснення наступних дій на термін і на умовах, викладених нижче:
		а)на виробництво продукції по ліцензії на території України;
		б)на використання та реалізацію продукції, виготовленої за ліцензією, на території Вірменії, Азербайджану, Білорусії, Грузії, Індії, Іраку, Ірану, Казахстану, Киргизії, Латвії, Литви, Молдови, Монголії, Російської Федерації, Таджикистану. Туркменісгаиу, Узбекистану, Фінляндії, Естонії.
		Відповідно до Розділу 3 договору конструкторська документація (ноу-хау) прийнята Відповідачем, що підтверджується підписаним сторонами договору ОСОБА_6 прийому-передачі конструкторської документації № 15-20 / 651 від 03.10.2011р.
		Відповідно до п. 8.2 договору за надання невиключної ліцензії Ліцензіат виплачує ОСОБА_6 винагороду в формі поточних платежів (роялті) щоквартально, за кожну вироблену одиницю, крім продукції, реалізованої на адресу ОСОБА_6, протягом 40 (сорока) календарних днів з дати виставлення рахунку ОСОБА_6, але не пізніше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати підписання ОСОБА_6 про нараховані платежі (роялті) в розмірі, зазначеному в п.8.2 договору.
		Відповідно до п.8.4 договору після припинення терміну дії договору його положення застосовуватимуться до тих пір, поки не будуть остаточно врегульовані платежі, зобов'язання за якими виникли в період його дії.
		Підставою для розрахунку винагороди, що виплачується ОСОБА_6 відповідно до п.9.1 договору є довідка про кількість виробленої продукції за звітний період із зазначенням кількості продукції, відвантаженої ОСОБА_6, згідно з додатком 2 до договору, який є його невід'ємною частиною.
		У Розділі 13 договору сторони визначили що, спори підлягають розгляду в Арбітражному суді за місцем знаходження відповідача, яке застосовується право - право Російської Федерації, мова судочинства - російська.
		У Розділі 17 договору сторони передбачили що, до відносин Сторін з тих питань, що не врегульовані або не повністю врегульовані договором, застосовується чинне законодавство Російської Федерації.
		Як вказує позивач, на виконання п.9.1 договору на його адресу від Відповідача надійшли наступні документи в підтвердження обсягу виробленої продукції з використанням конструкторської документації (ноу-хау) і визначення розміру винагороди:
		- з оплати II кварталу 2013р.: № 3 Довідка від 05.07.2013г. про кількість виробленої продукції в 2 кварталі 2013р. (Підписана гол. Бухгалтером і затверджена Головою Правління ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод»), ОСОБА_6 № 10 від 29.07.2014г. про нарахування поточних платежів роялті за 2 квартал 2013р. в розмірі 13 563 600,00 (тринадцять мільйонів п'ятсот шістдесят три тисячі шістсот) російських рублів без ПДВ.
		- з оплати III кварталу 2013р.: № 5 Довідка від 07.10.2013г. про кількість виробленої продукції в 3 кварталі 2013р. І (Підписана гол. Бухгалтером і затверджена Головою Правління ПАТ «Кременчуцький І сталеливарний завод»), ОСОБА_6 № 11 від 29.07.2014г. про нарахування поточних платежів роялті за 3 квартал 2013р. в розмірі 19 239 260,00 (дев'ятнадцять мільйонів двісті тридцять дев'ять тисяч двісті шістсот) російських рублів без ПДВ.
		- з оплати IV кварталу 2013 р.: № 7 Довідка від 15.01.2014г. про кількість виробленої продукції в 4 кварталі 2013р. (Підписана гол. Бухгалтером і затверджена Головою Правління ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод»): ОСОБА_6 № 12 від 29.07.2014г. про нарахування поточних платежів роялті за 4 квартал 2013р. в розмірі 25 436 940,00 (двадцять п'ять мільйонів чотириста тридцять шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят) російських рублів без ПДВ.
		На виконання п.8.2 договору позивачем виставлені рахунки-фактури: № НОМЕР_1 від 29.07.2014р. на суму 13 563 600,00 рублів; №4000014345 від 29.07.2014р. на суму 19 239 260,00 рублів; №4000014346 від 29.07.2014р. 25 на суму 436 940,00 рублів.
		За твердженням позивача, у визначені договором строки, вказані рахунки відповідачем сплачені не були.
		28.07.2014р. до договору були внесені зміни шляхом підписання додаткової угоди № 12, якою, зокрема, сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2014р. (п.10), а також визначили нові строки сплати роялті: з оплати II кварталу 2013р. - до 15.08.2014р., з оплати III кварталу 2013р. - до 15.09.2014р., з оплати IV кварталу 2013 р.- до 15.10.2014р.
		Позивач вказує, що підписана сторонами додаткова угода №12 від 28.07.2014р. в узгоджені терміни Відповідачем не виконана.
		Позивачем спрямована на адресу Відповідача претензія № 15-82 / 45 від 30.09.2014г. про погашення заборгованості в зв'язку з невиплатою поточних ліцензійних платежів за 2, 3 і 4 квартал 2013р., яка залишилася без задоволення.
		Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 58 239 800,00 руб. несплаченої винагороди за договором № 1295сб/15 від 29.09.2010р.
		Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не виконано обов'язку щодо оплати використання об'єктів права інтелектуальної власності за договором №1295сб/15 від 29.09.2010 року, при цьому, відповідачем не надано доказів наявності обставини непереробної сили та не підтверджено будь-якими доказами як факту вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, так і неможливість виконання покладеного на нього обов'язку.
		В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи  ПАТ КБ «Приватбанк».
		Відповідач зазначає, що судом залишено поза увагою положення статті 11-1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом"
		Як вказує скаржник, згідно листа ПАТ КБ «Приватбанк» від 21.11.2014 року №20.1.0.0.0./7-20141 029/1226 у звязку з включенням підприємства позивача до списку санкцій, у тому числі міжнародних, як організації, повязаної з фінансуванням тероризму та постачанням озброєння в зону військового конфлікту, під час дії санкцій щодо підприємства позивача здійснення операцій із закупівлі валюти та проведення платежів на його користь не відповідає вимогам чинного законодавства і не виявляється можливим.
		Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
		У Розділі 13 договору сторони визначили що, спори підлягають розгляду в Арбітражному суді за місцем знаходження відповідача, яке застосовується право - право Російської Федерації, мова судочинства - російська.
		Згідно з приписами статті 3 Господарського процесуального кодексу України мова господарського судочинства визначається ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики».
		Відповідно до частин першої та п`ятої ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої ст. 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами). Слідчі і судові документи складаються державною мовою.
		За таких обставин, постанова по справі складається українською мовою.
		Статтею 9 Конституції України закріплено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005р. № 2709-IV, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
		Згідно ст.4 Угоди "Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 20.03.1992 року (ратифікована Україною 19.12.1992 року), учасниками якої є Україна та Російська Федерація: компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи відповідач мав постійне місце проживання або місце знаходження на день висування позову, і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.
		На підставі викладеного, враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України, дана справа підвідомча та підсудна господарському суду Полтавської області та Харківському апеляційному господарському суду.
		Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати використання об'єктів права інтелектуальної власності (роялті) на суму 58 239 800,00 руб., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.
		Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Вказане передбачене статтями 309, 310, Цивільного кодексу Російської Федерації.
		Зазначені норми кореспондуються з положеннями ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України.
		Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на відсутність його вини у невиконанні покладеного на нього обов'язку щодо оплати використання об'єктів права інтелектуальної власності (роялті) у зв'язку з включенням підприємства позивача до списку санкцій як організації, пов'язаної з фінансуванням тероризму та постачання озброєння в зону військового конфлікту, тому під час дії санкцій щодо підприємства позивача здійснення операцій із закупівлі валюти та проведення платежів на його користь не відповідає вимогам чинного законодавства і не виявляється можливим.
		Надаючи оцінку зазначеним відповідачем обставинам, колегія суддів виходить з наступного. 
		Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
		Сторони у договорі передбачили, що звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань по договору, якщо таке виконання визване дією обставин непереборної сили, що виникли після укладення даного договору, які сторони не могли передбачити чи попередити розумними мірами.
		Доказом настання обставин непереборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою за місцем знаходження сторони, що посилається на обставини непереборної сили. у випадку не подання вказаного документу, сторона втрачає право посилатися на вказані обставини. Сторона, яка не виконує свої обов'язки внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж в 3-денний строк повідомити іншу сторону про такі обставини і їх вплив на виконання зобов'язань (п.15.1 - 15.3). 
		Як вірно зазначає місцевий господарський суд, в даному випадку відповідач не вказав на наявність обставини непереробної сили та не підтвердив  будь-якими доказами як факту вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, так і неможливість виконання покладеного на нього обов'язку щодо оплати використання об'єктів права інтелектуальної власності (роялті).
		Щодо посилань відповідача на положення статті 11-1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно названої норми, фінансова операція, учасником або вигодоодержувачем за якою є особа, яку включено до переліку осіб, що пов'язані з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, зупиняється відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму".
		Відповідно до положень частини 1 статті 17 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно). Відповідно до частини 5 названої статті, строк зупинення відповідних фінансових (фінансової) операцій (операції) продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.
		Згідно частини 6 статті 17 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) субєктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - пятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.
		В матеріалах справи відсутні докази зупинення фінансових операцій відповідача за загальну суду позовних вимог.
		Відповідно до статей 1, 4, 5 Закону України "Про санкції", з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
		Видами санкцій згідно з цим Законом, зокрема, є: зупинення виконання економічних та фінансових зобовязань.
		Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності (секторальні санкції), передбачених пунктами 1-5, 13-15, 17-19, 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України, вводиться в дію указом Президента України та затверджується протягом 48 годин з дня видання указу Президента України постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту прийняття постанови Верховної Ради України і є обовязковим до виконання.
		Як вказує позивач, на дату розгляду справи відсутній Указ Президента України про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України про застосування санкцій у виді зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань щодо юридичної особи позивача.
		Колегія суддів звертає увагу і на те, що з пояснень третьої особи вбачається, що відповідач звертався до банку лише із однією заявкою на перерахування 5 000 000 рублів позивачеві. Як вказує третя особа, відповідач з іншими аналогічними заявками не звертався.  
		Таким чином, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на  положення статті 11-1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" вобґрунтуванняя неможливості виконання своїхзобов'язаньь в розмірі 58 239 800,00 рублів через невиконання його платіжного доручення.
		Щодо доводів відповідача про скасування патенту на винахід №2200681 "Візок залізничного вагона", виключне право на який належало позивачу, колегія суддів зазначає наступне, оскільки відповідно до 4.3 укладеного між сторонами договору, Ліцензіат гарантує якісне виготовлення продукції за ліцензією згідно отриманими від ОСОБА_6 ноу-хау. Наведені відповідачем в обґрунтування своєї позиції ст.ст. 1353, 1387, 1393, 1398 Цивільного кодексу Російської Федерації регламентують питання пов'язанні з наслідками недійсності патенту, а не ноу-хау, правове регулювання якого визначається окремим розділом 75 Цивільного кодексу РФ.
		Щодо посилань відповідача на нікчемність договору через розкриття конфіденційності відомостей, колегія суддів зазначає наступне.
		Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
		В якості доказів загальної доступності ноу-хау, переданого за договором, відповідач надає дані пошукового запиту в мережі Інтернет. Колегія суддів звертає увагу на те, що з наданих доказів неможливо встановити ні обставин загальнодоступності означеного ноу-хау, ні тотожності загальнодоступної інформації та ноу-хау переданого за договором.
		Також слід зазначити, що відповідно до положень статті 166 Цивільного кодексу РФ, правочин є недійсним з підстав, встановлених законом, в силу визнання його таким судом (оспорюваний правочин) або незалежно від такого встановлення (нікчемний правочин). 
		Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів того, що договір №1295сб/15 від 29.09.2010 року є нікчемним відповідно до закону, або визнаний судом недійсним.
		З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, а тому, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Полтавської області від 23.06.2016 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України
		 
		Повний текст постанови складено 28.11.2016 року. 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    Сіверін В. І.
		 
		 
		Суддя                                                                                           Терещенко О.І.  
		 
		 
		Суддя                                                                                           Івакіна В.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...