Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/1036/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції, зокрема спори у сфері:; виконавчої служби та виконавчого провадження.
Надіслано для оприлюднення: 21.12.2016. Зареєстровано: 22.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2016.
Дата набрання законної сили: 10.01.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		20 грудня 2016 року           м. Київ           справа № 826/1036/16
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
		за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС-Білд»
		до                    Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві
		третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна архітектурно-будівельна інспекція України
		про                    визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 49728796 від 24 грудня 2015 року, -
		 
		ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:
		 
		До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АВС-Білд» (далі - ТОВ «АВС-Білд», позивач) з адміністративним позовом про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 49728796 (далі - оскаржувана постанова), винесену старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві Рудьковською Оленою Сергіївною (далі - старший державний виконавець ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві Рудьковська О.С., відповідач).
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження в адміністративній справі від 12.02.2016 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві (далі - Департамент ДАБІ у м. Києві, третя особа).
		Протокольною ухвалою в судовому засіданні від 19 лютого 2016 року замінено неналежного відповідача - старшого державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві Рудьковську О.С. на належного відповідача - Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві, Відділ, відповідач) та замінено неналежну третю особу - Департамент ДАБІ у м. Києві на належну третю особу - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (далі - ДАБІ України, третя особа).
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві перебуває виконавче провадження № 49728796 з примусового виконання постанови № 65/15-10/26-9/807/02/3, виданої 11.08.2015 ДДАБІ у м. Києві про стягнення з ТОВ «АВС-Білд» на користь держави штрафу в розмірі 6  090,00 грн., в процесі виконання якої відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49728796 від 24.12.2015.
		Однак, на думку позивача, вказані дії відповідача є такими, що суперечать чинному законодавству України, оскільки вчинені без дотримання всіх процедур, зокрема, на переконання позивача, відкриття виконавчого провадження залежить від отримання ним виконавчого документу - постанови ДДАБІ у м. Києві № 65/15-10/26-9/807/02/3 від 11.08.2015.
		На переконання позивача, оскільки постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві № 65/15-10/26-9/807/02/3, яка видана 11.08.2015 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності ним отримано не було, державна виконавча служба не вправі здійснювати виконавче провадження за відсутності належних доказів вручення або надіслання зазначеної постанови боржнику (ТОВ «АВС-Білд») і за відсутності сплину установлено законом терміну щодо сплати штрафу.
		Також, позивач вказує на наявність іншої постанови ДДАБІ у м. Києві з подібним номером № 65/15-10/26-9/2807/02/3 від 28.07.2015 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою на ТОВ «АВС-Білд» накладено штраф у розмірі 6  090,00 грн. Вказана постанова винесена ДДАБІ у м. Києві на підставі акту перевірки від 14.07.2015, протоколу про правопорушення від 14.07.2015.
		У той же час, як вказує позивач, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2015 по справі № 826/15071/15 за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ТОВ «АВС-Білд» про вжиття заходів реагування, що набрала законної сили, встановлено, що порушення вимог містобудівного законодавства, які викладені в акті перевірки від 14.07.2015 свого підтвердження не знайшли, як наслідок, відсутні підстави для вжиття до ТОВ «АВС-Білд» заходів реагування.
		На переконання позивача, накладення стягнення на ТОВ «АВС-Білд» за правопорушення яке спростоване рішенням суду є безпідставним.
		Як наслідок, пред'явивши постанову ДДАБІ у м. Києві № 65/15-10/26-9/807/02/3, яка видана 11.08.2015, до примусового виконання, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві грубо порушив Конституцію України, діюче законодавство України і права суб'єкта містобудівної діяльності, а отже, виконавче провадження порушене за такою постановою є незаконним.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.
		Відповідач та третя особа своїми правами на подання заперечень проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористалися.
		В судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
		В судовому засіданні представник третьої особи проти задоволення адміністративного позову заперечував.
		Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 19.02.2016 представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.
		Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		На виконанні у Відділі державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві перебуває виконавче провадження № 49728796 з примусового виконання постанови № 65/15-10/26-9/807/02/3, виданої 11.08.2015 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві про стягнення з ТОВ «АВС-Білд» на користь держави штрафу в розмірі 6  090,00 грн.
		24 грудня 2015 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві Рудьковською Оленою Сергіївною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49728796.
		Супровідним листом від 24.12.2015 вих. № 594/4 копію вказаної вище постанови було направлено на адресу боржника - ТОВ «АВС-Білд» до виконання.
		За інформацією позивача, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 49728796 від 24.12.2015 надійшла на його адресу 11.01.2016.
		Незгода позивача з постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 49728796 від 24.12.2015, винесеної в рамках виконавчого провадження ВП № 49728796, обумовили його на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
		Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані позивачем докази та пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС-Білд», виходячи з наступного.
		Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР), Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) та іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Виходячи з встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини другої ст. 4 Закону № 202/98-ВР (в редакції норм, що були чинними в момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
		Частиною другою статті 11 Закону 606-XIV (в редакції норм, що були чинними в момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
		На підставі п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону № 606-XIV відповідно до цього Закону (№ 606-XIV) підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі написи нотаріусів.
		За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
		Частиною третьою статті 19 Закону № 606-XIV визначено, що у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.
		Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
		У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
		Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (ч. 5 ст. 25 Закону № 606-XIV).
		Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства та обставини справи, відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві було правомірно винесено постанову від 29.09.2014 про відкриття виконавчого провадження № 44871482 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 1163 від 02 червня 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УКРСОЦБАНК» заборгованості в розмірі 2  663  310,43 грн. та 15  979,86 грн. за вчинення виконавчого напису.
		Зокрема, державним виконавцем Відділу дотримано вимоги ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» в частині дотримання процедури та своєчасності відкриття виконавчого провадження; виконавче провадження відкрито на підставі документа визначеного ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження».
		Також, у відповідності до ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
		За приписами ч. 1 ст. 31 Закону № 606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
		Як вбачається з виконавчого документу - виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 1163 від 02 червня 2014 року, адресою проживання боржника було зазначено: АДРЕСА_1, а тому Відділом постанову про відкриття виконавчого провадження № 44871482 від 29.09.2014 правомірно було направлено боржнику саме на вказану адресу.
		З цих підстав, суд вважає твердження позивача щодо направлення постанови про відкриття виконавчого провадження № 44871482 від 29.09.2014 на адресу, за якою ОСОБА_2 не проживала, необґрунтованим.
		Також твердження позивача стосовно того, що стягувачу було відомо дійсну адресу реєстрації місця проживання (перебування) ОСОБА_2, що підтверджується вимогою (вих. № 08  305-186/959 від 13.01.2014) щодо сплати заборгованості, що направлялась останній до моменту вчинення виконавчого напису, не ґрунтується на вказаних вище приписах норм законодавства, оскільки законодавцем адресу боржника, на яку направляється постанова про відкриття виконавчого провадження, визначено у виконавчому документі.
		Отже, боржник, якому було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження № 44871482 від 29.09.2014 за адресою (АДРЕСА_1), зазначеною у виконавчому документі (виконавчий напис приватного нотаріуса КМНО № 1163 від 02.06.2014), вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження.
		Також твердження позивача стосовно того, що державним виконавцем на власний розсуд було змінено спосіб виконання виконавчого документу та зазначено в постанові про відкриття виконавчого провадження «По стягнення заборгованості з ОСОБА_2.», що не передбачено у виконавчому написі та не відповідає способу його виконання, прийнятним бути не може, оскільки суд під час розгляду справи перевіряє чи діяв відповідач під час відкриття виконавчого провадження на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що й було встановлено вище.
		Одночасно суд звертає увагу що з формальних підстав рішення суб'єкта владних повноважень, винесене у відповідності до приписів норм законодавства, визнане протиправним та скасованим бути не може.
		За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що постанову про відкриття виконавчого провадження № 44871482 від 29.09.2014 винесено відповідачем правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом № 606-XIV, що свідчить про відсутність підстав для визнання її протиправною та скасування.
		Окрім цього, судом встановлено, що в рамках вказаного вище виконавчого провадження ВП № 44871482, державним виконавцем 04.12.2015 було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника.
		Вказаною постановою вирішено звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та проводити щомісячне утримання з усіх видів заробітку, що належать до виплат боржнику - ОСОБА_2, після відрахування податків, в розмірі 20%, борг у розмірі 2  663  310,43 грн., виконавчий збір у розмірі 266  331,04 грн. та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 120,00 грн., всього 2  929  761,47 грн.
		Копію постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 04.12.2015 направлено для виконання головному бухгалтеру ТОВ «Науково-виробниче підприємство «СЕДЕМ».
		З приводу встановленого вище, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		У відповідності до ч. 8 ст. 54 Закону № 606-XIV примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
		Статтею 33 Закону № 898-IV передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
		Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		За приписами ст. 87 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII (далі - Закон № 3425-XII) (в редакції чинній в момент вчинення виконавчого напису) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
		Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		На виконання вказаної норми, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999.
		Згідно з п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік) (в редакції чинній в момент вчинення виконавчого напису) для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
		Положеннями ст. ст. 88-89 Закону № 3425-XII визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
		Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
		У виконавчому написі повинні зазначатися:
		- дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;
		- найменування та адреса стягувача;
		- найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);
		- строк, за який провадиться стягнення;
		- суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;
		- розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;
		- номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;
		- дата набрання юридичної сили;
		- строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.
		Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
		У відповідності до ст. 90 Закону № 3425-XII стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
		За приписами ст. 54 Закону № 606-XIV, звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
		У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону.
		Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.
		За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя.
		Статтею 57 Закону № 606-XIV визначено порядок арешту і вилучення майна боржника.
		В статті 58 Закону № 606-XIV визначено порядок визначення вартості, оцінки майна боржника.
		Так, згідно з ч. 1 названої статті, визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
		Статтею 62 Закону № 606-XIV визначено порядок реалізації майна, на яке звернено стягнення.
		Так, за приписами вказаної статті Закону № 606-XIV, реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
		Рухоме майно, вартість якого не перевищує сто п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, товари побутового вжитку, а також інше рухоме майно (у разі якщо стягувач не заперечує проти цього) реалізуються на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).
		Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.
		Порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.
		Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.
		У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.
		У разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.
		У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.
		Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.
		У разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку календарного надходження виконавчих документів до виконання з урахуванням черговості, визначеної статтею 44 цього Закону.
		У разі якщо від продажу частини майна виручено суму, достатню для задоволення вимог стягувача, сплати виконавчого збору, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, а також сплати штрафу, продаж арештованого майна припиняється.
		Витрати, пов'язані з організацією та проведенням прилюдних торгів, аукціонів або реалізації майна боржника на комісійних умовах, не повинні перевищувати п'яти відсотків вартості реалізації майна.
		Аналіз вказаних вище норм законодавства та документів, наявних в матеріалах виконавчого провадження ВП № 44871482, дає суду підстави стверджувати, що державним виконавцем не вчинялись дії щодо стягнення за виконавчим написом нотаріуса.
		Суд звертає увагу, що виконавчий напис вчинено нотаріусом, яким запропоновано звернути стягнення на Предмет іпотеки та за рахунок коштів, отриманих від його реалізації, задовольнити вимоги стягувача.
		Натомість, в порушення вказаних вище норм, державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, що свідчить про перевищення державним виконавцем наданих йому Законом повноважень.
		У той же час, суд звертає увагу на положення Глави 6 «Звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника» Закону № 606-XIV, відповідно до яких, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.
		За іншими виконавчими документами державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача.
		Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.
		Підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а якщо такий строк не встановлено - до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці кожні шість місяців надсилають державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
		У разі припинення перерахування коштів стягувачу у зв'язку із зміною боржником місця роботи, проживання, перебування чи навчання або з інших причин підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють державному виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме. Посадові особи, винні у ненаданні таких відомостей без поважних причин, можуть бути притягнуті до відповідальності, передбаченої законом.
		Розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
		Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати встановлюється законодавством про працю.
		Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:
		- у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника та збитків чи шкоди, заподіяних злочином, - п'ятдесят відсотків;
		- за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - двадцять відсотків.
		Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати не може перевищувати п'ятдесят відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі в разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати в разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.
		Положення цієї статті застосовуються також у разі звернення стягнення на належні боржникові стипендію та інші доходи.
		Звернення стягнення на пенсію здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
		За вказаних обставин, встановивши вище невчинення державним виконавцем дій щодо стягнення за виконавчим написом нотаріуса, суд вважає, що державним виконавцем порушено приписи Закону № 606-XIV, що свідчить про протиправність прийнятої ним постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 04.12.2015.
		Приписами частини першої статті 6 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
		Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону № 606-XIV рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
		З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне постанову державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 04.12.2015, винесеної в межах виконавчого провадження ВП № 44871482, визнати протиправною та скасувати.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.
		Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		За приписами ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.
		Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
		Враховуючи те, що позивач, відповідно до приписів пунктів дев'ятого та десятого частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат судом не вирішувалося.
		Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС-Білд» відмовити повністю.
		Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                І.М. Погрібніченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...