Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 689/2292/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано судом: 27.12.2016. Зареєстровано: 28.12.2016. Оприлюднено: 30.12.2016.
Дата набрання законної сили: 16.01.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 689/2292/16-ц
		2-о/689/692/16 
		РІШЕННЯ
		Іменем  України 
		21.12.2016 року                                                                                        смт. Ярмолинці
		Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Шевчик О.М., з участю секретаря Фурман Н.Л., заявника ОСОБА_1, представника заявників ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ярмолинці цивільну справу за заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які діють в особистих інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4, заінтересовані особи  Міністерство соціальної політики України та ОСОБА_5 ОСОБА_6, про встановлення факту, що має юридичне значення,-
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулися до суду із заявою, в якій просили встановити юридичний факт, що їх вимушене переселення, разом з малолітньою дитиною, з тимчасово окупованої частини території Луганської області України, відбулося відповідно в червні та серпні 2014 року внаслідок збройної агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 проти України та окупації ОСОБА_5 ОСОБА_6 частини території Луганської області України.
		Заявники мотивують свої вимоги тим, що ОСОБА_3 народилася 25 квітня 1985 року в смт. Ярмолинці Ярмолинецького району Хмельницької області. ОСОБА_1 народився 30 березня 1985 року в м. Свердловськ Луганської області. Від шлюбу 04 листопада 2008 року у них народилася дочка, ОСОБА_4. ОСОБА_1 працював на посаді распіраторника в 7-у воєнізованому гірничо-рятувальному загоні. ОСОБА_3 перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шести років. До літа 2014 року разом проживали та були зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 б, кв. 31. Цією квартирою на праві приватної власності на підставі договору дарування володіє ОСОБА_1 
		Зазначають, що починаючи з кінця лютого 2014 року війська ОСОБА_5 ОСОБА_6, у військовій формі без розпізнавальних знаків, почали окупацію Кримського півострова, а в подальшому 21 березня 2014 року владою ОСОБА_5 ОСОБА_6 було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую ОСОБА_6 Республики Крым и образовании в составе Российской ОСОБА_6 новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
		В квітні 2014 року ОСОБА_5 ОСОБА_6 почала другу фазу збройної агресії проти України, під час якої контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами ОСОБА_5 ОСОБА_6 озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (7 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).
		11 травня 2014 р. на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся незаконний референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної ОСОБА_7» та «Донецької Народної ОСОБА_7», однак сам референдум так і не був визнаний, як Україною, так і міжнародною спільнотою.
		За наслідками військової агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6, прийнято Постанову Верховної ОСОБА_8 України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.
		Заявники вказують, що до початку збройної агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 в Луганській області були повноправними громадянами своєї країни, мали налагоджений побут та можливість вести повноцінне життя, однак, після так званого «референдуму» в травні 2014 року ситуація у місті Червонопартизанськ значно погіршилась, а саме, почалися захоплення відділень міліції, адміністративних будівель, на яких вивішувались прапори «ЛНР» або ОСОБА_5 ОСОБА_6. З середини червня 2014 року у місті почалися постійні обстріли з використанням артилерійської зброї, більшість підприємств припинили свою роботу, перестала працювати банківська система, зявилися проблеми з фінансуванням та збільшенням безробіття, було зупинено виплату пенсій, зарплат, стипендій та інших соціальних виплат, люди масово покидали місто. Було запроваджено комендантську годину з 21 год. 00 хв. по 6 год. 00 хв., під час якої озброєні особи в формі без розпізнавальних знаків патрулювали на дорогах міста. 
		Описані вище обставини призвели до неможливості подальшого проживання на окупованій території Луганської області в місті Червонопартизанськ, а тому в червні 2014 року ОСОБА_3, разом з донькою ОСОБА_4, змушена була переїхати до смт. Ярмолинці Хмельницької області, а в серпні до них переїхав ОСОБА_1
		Після переїзду заявники почали проживати в будинку за адресою: смт. Ярмолинці Ярмолинецького району Хмельницької області, провулок Суворова,1.
		Отримані довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених особи від 28 жовтня 2014 року №00014 та №00013, видані Управлінням соціального захисту населення Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області, на імя ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчують лише факт їх вимушеного переселення з м. Червонопартизанськ Луганської області до смт. Ярмолинці Ярмолинецького району Хмельницької області, і не містять в собі зазначення причини такого переселення.
		В судовому засіданні заявники та їх представник заяву підтримали та просили її задовольнити з мотивів, викладених у ній.
		Заявник додатково зазначив, що на даний час з сімєю проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, що виїхав з м. Червонопартизанськ до смт.Ярмолинці в серпні 2014 року, однак, його звільнили з роботи лише 03.12.2014 року, тому що раніше звільнитися з роботи не давали можливості.
		Представник заявників також зазначив, що встановлення даного факту заявникам потрібне для можливості подальшого захисту своїх майнових та немайнових прав в судовому порядку.
		Заінтересована особа - представник Міністерства соціальної політики України в судове засідання не зявився, повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 05.12.2016 року. 
		Заінтересована особа - представник ОСОБА_5 ОСОБА_6, в судове засідання не зявився, повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 05.12.2016 року. 
		Заслухавши пояснення заявника, представника заявників, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 є громадянкою України, яка народилася 25.04.1985 року в смт. Ярмолинці Ярмолинецького району Хмельницької області. ОСОБА_1 є громадянином України, який народився 30.03.1985 року в м. Свердловськ Луганської області. 
		Заявники були зареєстровані та проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 б, кв. 31, що підтверджується відомостями паспортів громадян України серії ЕН №859371 та НВ №566510, відповідно. 
		Постановою Верховної ОСОБА_8 України «Про Заяву Верховної ОСОБА_8 України «Про відсіч збройній агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної ОСОБА_8 України «Про відсіч збройній агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 та подолання її наслідків». З даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами ОСОБА_5 ОСОБА_6 порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил ОСОБА_5 ОСОБА_6, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і ОСОБА_5 ОСОБА_6 про статус та умови перебування на території України Чорноморського флоту ОСОБА_5 ОСОБА_6 від 28.05.1997 року, для блокування українських військових частин.
		З даної заяви ВРУ слідує, що 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил ОСОБА_5 ОСОБА_6 захопили будівлі ОСОБА_8 Міністрів та Верховної Ради Автономної ОСОБА_7 Крим. Водночас, відбулось створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил ОСОБА_5 ОСОБА_6, а Чорноморський флот ОСОБА_5 ОСОБА_6 заблокував українські порти, де знаходились кораблі Військово-Морських Сил України. В подальшому лідер партії «Русское единство» ОСОБА_9 проголосив себе головою ОСОБА_8 Міністрів Автономної ОСОБА_7 Крим та закликав президента ОСОБА_5 ОСОБА_6 «забезпечити мир і спокій в Криму». У відповідь на цей заклик Президент ОСОБА_5 ОСОБА_6, звернувся до ОСОБА_8 ОСОБА_6 ОСОБА_5 ОСОБА_6, яка своєю постановою від 01 березня 2014 року, надала згоду на використання на території України Збройних Сил ОСОБА_5 ОСОБА_6. Як наслідок це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невідємної частини України - Автономної ОСОБА_7 Крим та міста Севастополя.
		Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної ОСОБА_7 Крим 16 березня 2014 року провела незаконний референдум про входження Автономної ОСОБА_7 Крим до складу ОСОБА_5 ОСОБА_6, однак результати цього референдуму не були визнані жодною країною світу, крім ОСОБА_5 ОСОБА_6, що підтверджується Резолюцією Генеральної ОСОБА_8 ООН 68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України».
		17 березня 2014 року Верховна ОСОБА_8 Автономної ОСОБА_7 Крим, розпущена постановою Верховної ОСОБА_8 України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної ОСОБА_8 Автономної ОСОБА_7 Крим підписали з президентом ОСОБА_5 ОСОБА_6 Путіним «Договір про прийняття до ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 Крим і створення у складі ОСОБА_5 ОСОБА_6 нових субєктів».
		21 березня 2014 року владою ОСОБА_5 ОСОБА_6 було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую ОСОБА_6 Республики Крым и образовании в составе Российской ОСОБА_6 новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
		Згідно <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_6/ed_2016_03_17/pravo1/T141207.html?pravo=1#6" title="Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України; нормативно-правовий акт № 1207-VII від 15.04.2014" target="_blank">ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VІІ від 15.04.2014 року</a> із змінами і доповненнями, внесеними відповідно <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_09_15/pravo1/T150685.html?pravo=1" title="Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації; нормативно-правовий акт № 685-VIII від 15.09.2015" target="_blank">Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15.09.2015 року №685-VІІІ</a> ОСОБА_7 Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		Незаконно анексувавши ОСОБА_7 Крим, Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами ОСОБА_5 ОСОБА_6 озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (7 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).
		Згідно з постановою Верховної ОСОБА_8 України Про Заяву Верховної ОСОБА_8 України «Про відсіч збройній агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 та подолання її наслідків», прийнятою 21 квітня 2015 року, зазначені події на сході України відбувалися за наступним сценарієм.
		Протягом травня 2014 року самозвані лідери «ДНР» та «ЛНР», серед яких було багато громадян ОСОБА_5 ОСОБА_6, у неконституційний спосіб організували проведення фіктивних референдумів про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил ОСОБА_5 ОСОБА_6, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами ОСОБА_5 ОСОБА_6 батальйон «Восток», а також були задіяні такі озброєні групи найманців як «Русский сектор» та «Оплот». За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаки Повітряних сил Збройних Сил України.
		11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської областей відбувся незаконний референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної ОСОБА_7» та «Донецької Народної ОСОБА_7». Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме «Луганська Народна ОСОБА_7» та «Донецька Народна ОСОБА_7» не були визнані міжнародною спільнотою про що свідчать досліджені в судовому засіданні докази.
		Так, Міністерство закордонних справ Великобританії назвало прикрим факт проведення референдуму 11 травня на Донбасі (http://ua.korrespondent.net/world/3361365-mzs-brytanii-nazvav-prykrym-faktom-referendum-na-donbasi). 
		Прес-секретар Держдепартаменту США ОСОБА_10 заявила, що США не визнають результати референдуму про незалежність Донецької народної республіки (http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3361226-derzhdepartament-ssha-znovu-zaiavyv-pro-nevyznannia-referendumiv-na-donbasi).
		Так звані референдуми у Донецькій і Луганській областях нелегітимні, і ми не визнаємо їх результатів. Ті, хто організував ці референдуми, не володіють демократичною легітимністю, - заявила ОСОБА_11, яка є прес-секретарем верховного представника Європейського Союзу із закордонних справ Кетрін Ештон (http://www. ukrinform. ua/ rubric-politycs/1660771-es ne viznae referendum na shodi ukraiini_1937380.html).
		Підтвердженням окупації ОСОБА_5 ОСОБА_6, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької областей, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ ОСОБА_5 ОСОБА_6.
		На підтвердження цього заявниками були надані наступні докази.
		Згідно з даними прес-центру Служби безпеки України від 05 вересня 2014 року, 04 вересня 2014 року на Луганщині співробітниками СБУ було ліквідовано диверсійно-підривну групу під керівництвом громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка входила до складу «ЛНР». Під час перевірки співробітниками спецслужби було встановлено, що члени даної диверсійно-підривної групи готували серію терористичних актів одразу у кількох районах Луганщини з метою дестабілізації ситуації у регіоні для підтримки незаконних військових формувань «ЛНР» та російських військ. Під час обшуку в особистих речах росіянина були знайдені: снайперська гвинтівка з оптичним прицілом, близько 20 споряджених магазинів з набоями для зброї різної модифікації, гранати РГ-42, російські рублі, наркотики, а також паспорт громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_6 (http:// www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/pudlish/article?art_id=130952&cat_id=130900). 
		Згідно з даними прес-центру Служби безпеки України від 01 жовтня 2014 року, у м. Лисичанськ Луганської області, контррозвідка СБУ затримала громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, старшого лейтенанта запасу Збройних сил РФ з військовою спеціальністю бортового техніка вертольоту МІ-8. Він 27 вересня 2014 року із м. Воронеж незаконно перетнув державний кордон України, намагаючись потрапити до м. Донецьк, де мав приєднатися до бойовиків терористичної організації «ДНР» для участі у бойових діях проти українських військ, терактах проти мирного населення, доставки боєприпасів та перевезення тіл вбитих бойовиками людей (http://www.sdu.gov.ua/sdu/ control/uk/publish/article?art_id=132158&cat_id=132376).
		Згідно з даними прес-центру Служби безпеки України від 09 серпня 2015 року, поблизу с. Станиця Луганська співробітниками СБУ спільно з військовослужбовцями Збройних Сил України було затримано громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_6. В ході перевірки було встановлено, що затриманий брав участь у бойових діях під час проведення двох «чеченських кампаній» у складі Псковської та Рязанської десантно-штурмових бригад, має професійні навички ведення бою та поводження з різними видами зброї. В грудні 2014 року він вступив до складу розвідувального підрозділу «ЛНР» та брав участь у бойових діях проти української армії (http://www.sbu.gov.ua/sdu/control/uk/ publish/article?art_id=154339&cat_id=153334). 
		23 серпня 2014 року почалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил ОСОБА_5 ОСОБА_6, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітрянодесантних військ Збройних Сил ОСОБА_5 ОСОБА_6. Задіяння регулярних Збройних Сил ОСОБА_5 ОСОБА_6 у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: "За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад)".
		Згідно зі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_281897/ed_2016_07_07/pravo1/T193200.html?pravo=1#281897" title="Про оборону України; нормативно-правовий акт № 1932-XII від 06.12.1991" target="_blank">статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ</a>, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема серед іншого: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України.
		Як підсумок, Україною, за наслідками збройної агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6, прийнято Постанову Верховної ОСОБА_8 України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_03_17/pravo1/T141680.html?pravo=1" title="Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей; нормативно-правовий акт № 1680-VII від 16.09.2014" target="_blank">Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей"</a> запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		В абзаці 2 постанови Верховної ОСОБА_8 України про Заяву Верховної ОСОБА_8 України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами ОСОБА_5 ОСОБА_6 та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» №145-VІІІ від 04.02.2015 року зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія ОСОБА_5 ОСОБА_6 та підтримуваних нею бойовиків - терористів, під час якої було анексовано ОСОБА_7 Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки».
		Також постановою Верховної ОСОБА_8 України від 27 січня 2015 року №129-VIII законодавчий орган України затвердив звернення до Організації Обєднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської ОСОБА_8 Європи, Парламентської ОСОБА_8 НАТО, Парламентської ОСОБА_8 ОБСЕ, Парламентської ОСОБА_8 ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання ОСОБА_5 ОСОБА_6 державою-агресором.
		Крім того, військові дії ОСОБА_5 ОСОБА_6 на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій. 
		Так, 15 січня 2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: «Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер-війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права і створюють серйозний виклик для безпекової ситуації в Європі; наголошує, що немає жодних підстав для застосування військової сили в Європі з так званих історичних та безпекових міркувань чи задля захисту своїх "співвітчизників, що проживають за кордоном"; закликає Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських збройних формувань і використати свій вплив на сепаратистів, щоб переконати їх брати участь у політичному процесі».
		Резолюція Парламентської ОСОБА_8 Європи від 25 червня 2015 року визнає, що конфлікт на території України є агресією зі сторони ОСОБА_5 ОСОБА_6.
		Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 стала окупація частини території Луганської області України.
		При вирішенні даної справи суд виходить з того, що факти збройної (військової) агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 відносно України, окупації частини території Луганської області України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно приписів ч.2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1823/ed_2016_10_19/pravo1/T041618.html?pravo=1#1823" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст.61 ЦПК України</a>.
		Здійснення ОСОБА_5 ОСОБА_6 ефективного контролю частини території України, а саме частини Донецької і Луганської областей, з усіма його ознаками підтверджується в сукупності наступними доказами.
		Так, у статті під назвою «ОСОБА_5 військова техніка перетнула кордон України - іноземні журналісти» від 15 серпня 2014 року, опублікованій в Інтернет-порталі «Корреспондент.net», зазначено, що спостерігається активний рух російської військової техніки, яка заїжджає на територію України, зокрема в Луганському напрямку. Так, згідно статті, журналіст газети «The Guardian» ОСОБА_13 повідомляє, що став свідком того, як колона російської військової техніки перетнула кордон України. За його словами, в колоні бронетехніки рухалися кілька десятків БМП, військові машини піхоти, військові вантажівки, які везли за собою артилерію. ОСОБА_14 Олевський розповідає, що поблизу пропускного пункту Ізварине помітив близько 50 БТРів. Кореспондент газети «Telegraph» ОСОБА_15 також зазначив, що колона бронетранспортерів і вантажних автомобілів з військовою символікою ОСОБА_5 ОСОБА_6 перетнули кордон з Україною. 
		Відповідно статті під назвою «Россия перебросила на Донбасс танки и гаубицы» від 23 червня 2016 року, опублікованій в Інтернет-порталі «Аllsvit.net», кореспондент порталу, посилаючись на повідомлення Головного управління розвідки Міноборони України, зазначає, що на підмогу проросійським бойовикам з боку ОСОБА_5 ОСОБА_6 прибуло чергове підкріплення. Зокрема в місто Червонопартизанськ Луганської області, що знаходиться на кордоні з Росією, прибув ешелон з військовою технікою: 2 САУ, 6 БМП, шість гаубиць та 10 вантажних автомобілів (http://allsvit.net/allnews/rossiya _ perebrosila_na_donbass_tanki_i_gaubici_198995.html).    
		В статті під назвою «Після ОДА бойовики в Луганську захопили прокуратуру і обласну ТРК» від 29 квітня 2014 року, яка опублікована в Інтернет-порталі «ТСН», зазначено, що 29 квітня 2014 року, розбивши камінням вікна та двері, озброєні бойовики захопили будівлю обласної прокуратури, після чого зняли державний прапор України і демонстративно спалили його. Крім того, бойовиками було захоплено будівлю Луганської обласної телерадіокомпанії (http.//tsn.ua/ukrayina/pislya-oda-boyoviki-v-lugansku-zahopili-prokuraturi-i-oblasnoyi-trk-347574.html).
		Згідно інформації, що міститься в статті «Сили АТО змушені були відступити від Червонопартизанська через шалений обстріл з території РФ» від 04 серпня 2014 року, опублікованій в Інтернет-порталі «ОСОБА_12 -ТВ», в результаті тривалого обстрілу з території ОСОБА_5 ОСОБА_6 позицій Збройних Сил України біля м. Червонопартизанськ, Луганської області, українські військові з боєм вимушені були відійти у район села Дяково. При цьому, обстріли, які велись з території Росії по позиціях українських військових здійснювались з використанням артилерії та «Градів» (http.//magnolia-tv.com/text-news/2014-08-04/42880-sili-ato-zmushchen-buli-v-dstupiti-v-d-chervonopartizanska-cherez-shaleni).
		Згідно Указу глави «ЛНР» «Про створення органів влади» від 25 серпня 2014 року, було створено Міністерства, як виконавчі органи державної влади «ЛНР».
		На сторінках Інтернет-порталу «Cxid.info» опублікована стаття «В Луганске запретили передвигаться на автомобилях» від 21 липня 2014 року, в якій зазначається, що главою самопроголошеної «ЛНР» ОСОБА_16 було заборонено пересуватися автомобільним та іншими видами наземного транспорту в межах м Луганськ. Так, з 00 год. 00 хв. 21 липня 2014 року до 00 год. 00 хв. 24 липня 2014 року в межах міста могли пересуватися лише маршрутні таксі (з 6 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв.), спецмашини армії ЛНР, рятувальні служби, транспортні засоби доставки продовольства для потреб міста (з 6 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв.)  (http://сxid.info/v-luganske-zapretili-peredvigatsya-na-avtomobilyah-n115695).
		Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд вважає вірним твердження заявників, що ОСОБА_5 ОСОБА_6 здійснює ефективний контроль частини Луганської та Донецької областей України, що, в свою чергу, дає підстави вважати частину Луганської та Донецької областей окупованою ОСОБА_5 ОСОБА_6.
		Що стосується обставин, які зумовили вимушене переселення заявників з частини окупованої ОСОБА_5 ОСОБА_6 території Луганської області, Україна, то суд виходить з наступного.
		Відповідно до Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту (чинна для Росії з 10.05.1954 року в порядку правонаступництва міжнародних договорів колишнього СРСР), то її положення застосовуються до всього цивільного населення держав, що беруть участь у конфлікті, тобто не лише до іноземних громадян, що перебувають на території однієї з воюючих держав, а й до громадян цих держав, а також до цивільного населення окупованих територій.
		У ст.2 IV Женевської конвенції 1949 року зазначено, що Конвенція буде застосовуватися у всіх випадках окупації всієї або частини території Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не зустріне жодного збройного опору.
		Згідно зі ст.43 IV Гаазької конвенції 1907 року, супротивник, що зайняв територію, зобовязаний вжити всіх залежних від нього заходів для того, щоб наскільки це можливо відновити і забезпечити громадський порядок та суспільне життя, і при цьому він повинен поважати існуючий в країні закон. Положення вищезазначеної Конвенції передбачають розв'язання конкретних питань, таких, як: створення безпечних зон, захист поранених і хворих, а також лікарень і медичного персоналу, доставка медикаментів, спеціальні заходи по захисту дітей та налагодження звязків між членами розлучених сімей.
		За правилом ст. 3 IV Женевської конвенції 1949 р. з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто hors de combat (той, що вийшов з ладу (фр.)) унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.
		Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб: а) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури; b) захоплення заручників; с) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження; d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.
		Згідно ст. 27 згаданої Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім'ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
		Однак всупереч норм вказаної Конвенції, ОСОБА_5 ОСОБА_6 неодноразово порушувала права громадян України, тобто цивільного населення, передбачені та гарантовані Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту та <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод</a> від 04.11.1950 року, як право на життя, право на свободу повагу до честі і гідності, право не бути підданим катуванням, право не перебувати в рабстві або підневільному стані, право на свободу і особисту недоторканість, право на справедливий суд, право не бути покараним без закону, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії. Така позиція закріплена і в Постанові Верховної ОСОБА_8 України Про Заяву Верховної ОСОБА_8 України «Про відсіч збройній агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 та подолання її наслідків».
		Зокрема, аналіз інформації, що міститься в Інтернет-виданнях, про які вказували заявники, вказує на наявність конкретних фактів порушення вищезазначених гарантованих прав цивільного населення з боку ОСОБА_5 ОСОБА_6.
		Відповідно інформації, що міститься в статті «На Луганщині терористи займаються бандитизмом і мародерством,  МВС» від 06 травня 2014 року, опублікованій в Інтернет-порталі «Zik.ua», у Луганській області склалася криміногенна ситуація, оскільки озброєні автоматичною зброєю проросійські бойовики скоїли велику кількість розбійних нападів, вбивств, грабежів та викрадень автотранспорту. Зокрема станом на 04 травня 2014 року озброєними проросійськими бойовиками було викрадено інкасаторську машину з грошима, 05 травня 2014 року в Свердловську Луганської області, - два вантажних автомобілі, а станом на 06 травня 2014 року озброєні бойовики, прийшовши на штрафмайданчик, погрожували розстрілом охоронцю, після чого забрали в нього телефон, ключі й викрали 10 автомобілів. Крім того, кореспондент порталу зазначає, що на блокпостах в Луганській області озброєні проросійські бойовики також займаються бандитизмом і мародерством. А саме: зупиняють великовантажний транспорт, що завозить в область продукти харчування, бензин, та викрадають вантаж (http://zik.ua/news/ 2014/05/06na_luganshchyni_terorysty_zaymayutsya_bandytyzmom_i_marodersvom__mvs_485472).
		Як зазначає Інтернет-портал «Українська правда» у статті під назвою «У Луганську - вибухи та постріли, мешканців просять не виходити з дому» від 06 липня 2014 року, через регулярні артилерійські обстріли проросійськими бойовиками передмістя Луганська відсутні електроенергія, подача води і газу. Так, станом на 05 липня 2014 року в результаті пошкодження високовольтних ліній передач була відсутня подача електроенергії в Жовтневому та Камянобрідському районі Луганська. Цього ж дня у звязку з відсутністю подачі електроенергії на насосні станції було припинено водопостачання на східних кварталах Жовтневого та Ленінського районів. Через артилерійський обстріл і пошкодження газопроводу середнього тиску припинилося газопостачання у с. Червоний Яр Луганської області (http://www.pravda.com.ua/news/2014 /07/6/7031127).
		З інформації, що міститься в статті під назвою «У Донецьку й Луганську призупинили бюджетні виплати» від 07 липня 2014 року, опублікованій в Інтернет-виданні «Українська правда», вбачається, що у звязку з перебазуванням в Луганськ та Донецьк проросійських бойовиків та високою ймовірністю спроби їхнього втручання в електронну систему Держказначейства, Державною казначейською службою було призупинено здійснення виплат (http://www.pravda.com.ua/news/2014/07/7/7031216).
		Згідно оперативної інформації Інформаційно-аналітичного центру ОСОБА_8 національної безпеки та оборони України станом на 11 липня 2014 року, внаслідок мінометних обстрілів проросійськими бойовиками міста Червонопартизанськ Луганської області, було зруйновано школу, 4 будинки, пошкоджено електропідстанцію. Крім того, один із снарядів влучив в автобус з шахтарями. Наслідком цього стала загибель пятьох людей, десятеро було поранено (http://rnbo.gov.ua/news/1711.html?PrintVersion).  
		В результаті збройної російської агресії на території Донецької та Луганської областей та на території Автономної ОСОБА_7 Крим понад 921 000 осіб були переміщені в межах України станом на 23 січня 2015 року, що підтверджується резолюцією Парламентської ОСОБА_8 Європи Гуманітарна ситуація українських біженців і переміщених осіб №2028 від 27 січня 2015 року (http://assembly.coe.int/nw/xml /XRef/Xref-XML2HTML-en.asp?fileid=21480&lang=en).
		Більше 2 000 000 осіб залишаються в районах, контрольованих сепаратистськими силами, схильних до нестабільності, серйозних порушень прав людини і створення неадекватних умов життя. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR Ukraine) станом на 14 серпня 2015 року 1 438 000 осіб були змушені покинути свої домівки внаслідок збройної агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 на території України(http://unhcr.org.ua/en/2011-08-26-06-58-56/news-archive/1244-internal-displacement-map).
		Крім цього, відповідно до Заяви Міністерства закордонних справ України щодо виконання Мінських домовленостей від 01 березня 2016 року з моменту початку агресії загинуло понад 2600 українських військовослужбовців та понад 9000 було поранено.
		Щодо безпосередніх порушень прав ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які гарантовані вищезгаданими Конвенціями, то такі підтверджуються як поясненнями заявників та поданими ними доказами, так і узгоджуються з загальним станом подій, що відбуваються на окупованій території Луганської області та свідчать про масовість порушень прав цивільного населення.
		До початку збройної агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 та подальшої окупації частини території Луганської області вони почували себе повноцінними громадянами своєї держави, мали налагоджений побут та можливість вести повноцінне життя.
		ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що вони з дружиною до початку російської військової агресії в Луганській області мали квартиру, роботу та можливість опікуватись своєю малолітньою дитиною.
		В судовому засіданні ОСОБА_1 також пояснив, що з травня 2014 року ситуація у місті Червонопартизанськ значно погіршилась, а саме почалися захоплення відділень міліції, адміністративних будівель, на яких вивішувались прапори «ЛНР» або ОСОБА_5 ОСОБА_6, озброєні особи в формі без розпізнавальних знаків патрулювали вулиці міста, місто обстрілювалося та велися бойові дії.
		Описані вище обставини призвели до неможливості подальшого проживання в
		м. Червонопартизанськ, а тому заявники разом з дитиною виїхали з окупованої ОСОБА_5 ОСОБА_6 частини території Луганської області до іншої частини України, аби мати елементарну змогу жити, не турбуючись про свою безпеку.
		Отримані ними довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених особи від 
		28 жовтня 2014 року №00014 та №00013, видані Управлінням соціального захисту населення Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області на імя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 посвідчують лише факт їх вимушеного переселення з м. Червонопартизанськ, Луганської області, до смт. Ярмолинці Ярмолинецького району Хмельницької області, і не містять в собі зазначення причини такого переселення, оскільки даний орган не має таких повноважень.
		Після переїзду їм довелося пристосовуватися до нових умов життя та почали проживати в будинку за адресою: смт. Ярмолинці Хмельницької області, провул. Суворова, 1, пізніше за адресою АДРЕСА_1.
		На новому місці заявникам довелося пристосовуватися до нових умов життя, шукати нову роботу. На даний час ОСОБА_1 працює в с. Давидківці Хмельницької області, на посаді викладача вогневої і фізичної підготовки Хмельницького училища підвищення кваліфікації перепідготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України. ОСОБА_3 працевлаштована в ТзОВ «Леотекстиль» на посаді продавця-консультанта.
		Після російської збройної агресії вони втратили можливість працювати на постійних робочих місцях; їх позбавили житла, налагодженого побуту, надії на повернення додому, можливості планувати своє майбутнє, а також вільного спілкування із друзями та родичами. 
		Таким чином, результатом збройної агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 особисто для заявників стала втрата належного їм майна і житла, роботи, підтримки та надії на повернення додому.
		За таких обставин суд прийшов до висновку, що внаслідок саме збройної агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 на окупованій частині території Луганської області було порушено права заявників на життя, право на свободу та повагу до честі і гідності, право на свободу і особисту недоторканість, право на повагу до приватного і сімейного життя, передбачених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., IV Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_63/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#63" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">розділом II Конституції України</a>.
		Підсумовуючи викладене, слід також зазначити, що ОСОБА_5 ОСОБА_6, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно, окупувавши частину території України, а саме ОСОБА_7 Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і ОСОБА_5 ОСОБА_6.
		Зокрема, пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що ОСОБА_5 ОСОБА_6, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що ОСОБА_5 ОСОБА_6, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
		Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені проти життя та здоровя людини злочини. 
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 р., Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і ОСОБА_5 ОСОБА_6, Договір між Україною і ОСОБА_5 ОСОБА_6 про українсько-російський державний кордон ОСОБА_5 ОСОБА_6 вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому, на думку суду є державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_27/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#27" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статтею 8 Конституції України</a> гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		В судовому засіданні встановлено, що довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 28 жовтня 2014 року №00014 та №00013, видані Управлінням соціального захисту населення Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області, на імя ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчують лише факт вимушеного переселення з м. Червонопартизанськ, Луганської області, до смт. Ярмолинці Ярмолинецького району Хмельницької області, і не містить в собі зазначення причини такого переселення, оскільки даний орган не має таких повноважень.
		Згідно з ч.2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2039/ed_2016_10_19/pravo1/T041618.html?pravo=1#2039" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст.256 ЦПК України</a> у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
		Оскільки законом не визначено іншого порядку встановлення вказаних заявниками юридичних фактів та на підставі вищевикладеного, суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
		Керуючись статтею <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_27/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#27" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">8</a>, Розділом <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_63/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#63" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">II Конституції України</a>, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., ст.ст.<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1987/ed_2016_10_19/pravo1/T041618.html?pravo=1#1987" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">212-215</a>,<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2012/ed_2016_10_19/pravo1/T041618.html?pravo=1#2012" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">234</a>,<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2039/ed_2016_10_19/pravo1/T041618.html?pravo=1#2039" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">256-259 ЦПК України</a> ,-
		ВИРІШИВ:
		Заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які діють в особистих інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 - задовольнити.
		Встановити факт вимушеного переселення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, разом з малолітньою дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, в червні 2014 року, з окупованої території Луганської області, Україна, внаслідок збройної агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 проти України та окупації ОСОБА_5 ОСОБА_6 частини території Луганської області, Україна.
		Встановити факт вимушеного переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, в серпні 2014 року, з окупованої території Луганської області, Україна, внаслідок збройної агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 проти України та окупації ОСОБА_5 ОСОБА_6 частини території Луганської області, Україна.
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду 
		Хмельницької області через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. 
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		 
		Суддя                         підпис
		Копія вірна:
		Суддя                                                                                           О.М.Шевчик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...