Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 205/2732/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 28.12.2016. Зареєстровано: 28.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 30.12.2016.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		26.12.2016 Єдиний унікальний номер 205/2732/16-к
		 
		В И Р О К 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Провадження №1-кп/205/291/16
		   26 грудня 2016 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
		головуючого судді             ОСОБА_1 
		суддів                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю секретаря             ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016040690000013 за обвинуваченням
		ОСОБА_5 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, неодружної, не працюючої, освіта середньо спеціальна, яка має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, 
		за участю учасників кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_7 ,
		потерпілого ОСОБА_8 ,
		представника потерпілого  адвоката ОСОБА_9 , 
		захисника - адвоката ОСОБА_10 ,
		обвинуваченої ОСОБА_5 ,
		В С Т А Н О В И В:
		01.01.2016 року біля 15 години 20 хвилин, у ОСОБА_5 , що знаходилась в кімнаті будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин раптово виникла сварка із співмешканцем ОСОБА_11 , яка перейшла в бійку та під час якої у ОСОБА_5 , раптово виник умисел спрямований на умисне вбивство, тобто, умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме ОСОБА_11 . Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на умисне вбивство, тобто, умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме ОСОБА_11 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, ОСОБА_5 , узяла металеву сокиру для рубки дров, яка знаходилась в кімнаті та маючи намір, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_11 , діючи умисно та бажаючи настання смерті потерпілого, нанесла не менше шести ударів сокирою по голові та тілу потерпілого, від яких ОСОБА_11 втратив свідомість. ОСОБА_5 усвідомлюючи, що не довела свій злочинний умисел до кінця, з власного мобільного телефону викликала лікарів швидкої допомоги, по приїзду яких ОСОБА_11 був госпіталізований до КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечнікова», та внаслідок надання йому своєчасної медичної допомоги смерть останнього від заподіяних ОСОБА_5 сокирою ударів у життєво важливий орган не настала.
		При цьому, ОСОБА_11 , згідно висновку судово-медичного експерта № 669е/50 від 19.02.2015 року, заподіяні тілесні ушкодження у вигляді тяжкої відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, забію головного мозку 3-го ступеню, пневмоцефалії, перелому потиличної кістки праворуч з переходом на основу черепа (травматична ампутація частини потиличної кістки праворуч), масивної скальповано-рубленої рани в потиличній області праворуч (в проекції перелому), з розвитком загрозливих для життя явищ (втрата свідомості - кома 1, порушення зовнішнього дихання - трахеотомія) відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Крайового перелому акроміального відростку правої ключиці без зміщення уламків та різана рана в надплічній області праворуч, яка розташована в проекції перелому відносяться до ушкоджень середньої тяжкості. Масивної скальповано-рубленої рани на шиї праворуч, різаної рани правої щоки, різаної рани у правій надплічній області та непроникаючої забійно-рубленої рани на задній поверхні грудної клітини в проекції правої лопатки (як кожне окремо) відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		Допитана в якості обвинуваченої ОСОБА_5 , свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала частково, а саме в частині нанесені потерпілому ОСОБА_11 тілесних ушкоджень без наміру його вбивства, та суду пояснила, що 01 січня 2016 року у ранці близько 09-00 годин у неї виник конфлікт з ОСОБА_11 , який став чіплятися до неї. Потім він почав вживати алкогольні напої, а саме самогон. Близько 11-00 години ОСОБА_5 попросила ОСОБА_11 нарубати дров, через що знову почалася сварка, в зв`язку з чим вона змушена була самостійно вийти на вулицю рубати дрова, проте на вулиці було дуже холодно, а ручка сокири металева, через що вона попросила ОСОБА_11 обмотати її ізоляційною стрічкою та піти нарешті рубати дрова, на що останній підвівся та вдарив її правим кулаком у її праве плече, від чого вона впала. Потім ОСОБА_5 підвилася та почала прибирати зі столу, в цей час ОСОБА_11 разом із пляшкою пішов до кімнати. Близько 12-00 години ОСОБА_5 зайшла до кімнати де був ОСОБА_11 та знову сказала йому, що необхідно нарубати дрова, на що він її штовхнув та вона впала на обігрівач та він почав її бити палицею та душити, потім відпустив та пішов до спальні. Біля 12-00 години він вийшов зі спальні та взяв другу пляшку самогонки та пішов на вулицю. Через п`ять хвилин повернувся, проте ОСОБА_5 не впустила його до хати, так як боялася його у стані сп`яніння. Через деякий час ОСОБА_5 впустила до хати ОСОБА_11 та він ударив її кулаком у живіт та пройшов до спальні. Біля 15-20 години ОСОБА_11 вийшов зі спальні до вбиральні, а в цей час ОСОБА_5 зайшла до спальні, щоб прибрати горілку та це побачив ОСОБА_11 і ударив її по голові, вона почала кричати, через що ОСОБА_11 закрутив їй руки та затулив рот і почав душити. Потім ОСОБА_11 злякавшись трохи відпустив її, чим скориставшись ОСОБА_5 схопила сокиру, яка знаходилася поруч та вдарила його навідліг, для того, щоб просто відштовхнути від себе. Потім вона ще декілька разів його вдарила, не пам`ятаючи куди саме, та коли побачила кров злякалася і побігла до ванної кімнати. В цей час ОСОБА_11 лежав на підлозі, хрипів та блимав очима. Розуміючи, що вона не зможе надати йому медичної допомоги, вона, ОСОБА_5 , викликала швидку допомогу для того, щоб врятувати ОСОБА_11 від смерті, та намагалася з ним розмовляти, при цьому не надавала першої медичної допомоги, так як не вміє. Через деякий час приїхала швидка допомога та забрала ОСОБА_11 до лікарні.
		Незважаючи на часткове визнання своєї вини, вина ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні наступними доказами:
		В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 , який визнаний потерпілим у кримінальному провадженні в порядку ч. 6 ст. 55 КПК України, як батько ОСОБА_11 , суду пояснив, що 31 грудня 2015 року близько 14-30 год. його син ОСОБА_11 приїхав привітати з Новим Роком, взяв продукти харчування та поїхав додому. У вечері цього дня він подзвонив та сказав, що з ним все добре. 01 січня 2016 року близько 11-00 години він подзвонив ОСОБА_11 , проте той на дзвінки не відповідав, ОСОБА_5 також. У вечері 01 січня 2016 року близько 19-30 години до нього зателефонували працівники поліції з телефону його сина ОСОБА_11 та повідомили, що він потрапив до реанімації лікарні ім. Мечникова з тілесними ушкодженнями. У лікарні ОСОБА_11 перебував без свідомості близько двох тижнів, та на теперішній час зовсім не пам`ятає події, що мали місце 01 січня 2016 року.
		Як вбачається з витягу з кримінального провадження №12016040690000013 від 01.01.2016 року, відповідно до якого 01.01.2016 року до Ленінського ВП надійшло повідомлення про те, що в період з 14-00 год. до 14-30 год. 01.01.2016 року ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 нанесла удар у життєво важливий орган, а саме голову гр. ОСОБА_11 , який був доставлений до лікарні ім. Мечникова у м. Дніпропетровську;
		В судовому засіданні досліджений протоколом огляду місця події від 01.01.2016 року з додатками, відповідно до якого було оглянуто житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 , де 01.01.2016 року ОСОБА_5 було скоєно злочин. В ході огляду місця події було виявлено та вилучено паперові згортки зі слідом ділянки долоні на 1 л/л, чотири сліди пальця рук на 2 л/л, змив на одному марлевому тампоні з РБК, фрагменти лінолеуму з РБК, металева сокира.
		Постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 28.03.2016 року, речовими доказами по кримінальному провадженню № 12016040690000013 було визнано паперові згортки зі слідом ділянки долоні на 1 л/л, три сліди пальця рук на 3 л/л, соскоб з РБК,, фрагменти килима з РБК, 8 побутових ножів, які було направлено до камери схову Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області;
		Відповідно до дослідженого у судовому засіданні висновку експерта №276 від 19.03.2016 року з додатками, відповідно до якого згідно висновку експерта №71к від 11.02.2016 року кров потерпілого ОСОБА_11 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВО. В слідах на сокирі позначених для дослідження об`єктами №№2-7, представленій на дослідження, встановлена наявність крові та визначений білок людини. Мікрочастки тканини людей не знайдені. Враховуючи зазначені результати дослідження, можливо висловитися, що кров в слідах на сокирі могла походити від особи (осіб) з групою крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВО, можливо і від потерпілого ОСОБА_11 , беручи до уваги його групову характеристику крові;
		Постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 25.03.2016 року, речовими доказами по кримінальному провадженню № 12016040690000013 було визнано металеву сокиру, яка виявлена та вилучена 01.01.2016 року в ході огляду домоволодіння по АДРЕСА_1 , яку було направлено до камери схову Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області;
		Дослідженим у судовому засіданні протоколом огляду місця події від 08.01.2016 року з додатками, встановлено, що в ході проведення огляду домоволодіння АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Нокія-206» ІМЕІ-1 НОМЕР_1 , ІМЕІ-2 НОМЕР_2 , з якого 01.01.2016 року о 16-18 години ОСОБА_5 телефонувала до швидкої допомоги за номером «103»;
		Постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 25.03.2016 року речовими доказами по кримінальному провадженню № 12016040690000013 було визнано мобільний телефон марки «Нокія-206» ІМЕІ-1 НОМЕР_1 , ІМЕІ-2 НОМЕР_2 , який було повернено на відповідальне зберігання ОСОБА_5 ;
		Відповідно до розписки ОСОБА_5 від 11.01.2016 року, остання отримала від працівників поліції мобільний телефон марки «Нокія-206» ІМЕІ-1 НОМЕР_1 , ІМЕІ-2 НОМЕР_2 ; 
		У судовому засіданні досліджений висновок експерта №669е/50 від 19.02.2016 року, відповідно до якого за даними наданої медичної документації у потерпілого ОСОБА_11 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, забію головного мозку 3-го ступеню, пневмоцефалії, перелому потиличної кістки праворуч з переходом на основу черепа (травматична ампутація частини потиличної кістки праворуч), масивної скальповано-рубленої рани в потиличній області праворуч (в проекції перелому), з розвитком загрозливих для життя явищ (втрата свідомості - кома 1, порушення зовнішнього дихання - трахеотомія); масивної скальповано-рубленої рани на шиї праворуч, дном якої є остистий відросток 2-го шийного хребця, з явищами масивної венозної кровотечі з м`язів шиї; різаної рани правої щоки; крайового перелому акроміального відростку правої ключиці без зміщення уламків з двома різаними ранами в області правого надпліччя; непроникаючої забійно-рубленої рани на задній поверхні грудної клітини в проекції правої лопатки, яка сліпо закінчується в м`яких тканинах спини. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень (наявність травматичної ампутації частини потиличної кістки) можливо вказати, що всі виявлені у нього тілесні ушкодження спричинені від неоднократної механічної дії твердого предмету (предметів), з обмеженою жорсткою конструкцією, який (які) володів (володіли) рублячи-ріжучими властивостями, що діяв (діяли) в область голови, шиї та тулуба, яким могло бути і вістря сокири або інші предмети з аналогічними властивостями. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень, тяжкість отриманої травми, дані медичної документації, можливо вказати, що всі зони отримані незадовго до надходження на стаціонарне лікування в ОКЛМ, тобто і в термін на який вказує слідчий у постанові. За своїм характером виявлені ушкодження у вигляді: тяжкої відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, забію головного мозку 3-го ступеню, пневмоцефалії, перелому потиличної кістки праворуч з переходом на основу черепа (травматична ампутація частини потиличної кістки праворуч), масивної скальповано-рубленої рани в потиличній області праворуч (в проекції перелому), з розвитком загрозливих для життя явищ (втрата свідомості - кома 1, порушення зовнішнього дихання - трахеотомія) відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння. Тілесні ушкодження у вигляді: крайового перелому акроміального відростку правої ключиці без зміщення уламків та різана рана в надплічній області праворуч, яка розташована в проекції перелому відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день). Виявлені тілесні ушкодження у вигляді: масивної скальповано-рубленої рани на шиї праворуч, різаної рани правої щоки, різаної рани у правій надплічній області та непроникаючої забійно-рубленої рани на задній поверхні грудної клітини в проекції правої лопатки (як кожне окремо) відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день). Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень (наявність травматичної ампутації частини потиличної кістки), можливо вказати, що всі виявлені у нього тілесні ушкодження спричинені від неоднократної механічної дії твердого предмету (предметів), з обмеженою жорсткою конструкцією, який (які) володів (володіли) рублячи-ріжучими властивостями, що діяв (діяли) в області голови, шиї та тулуба, яким могло бути і вістря сокири або інші предмети з аналогічними властивостями. Враховуючи характер, локалізацію та кількість виявлених у нього тілесних ушкоджень (відповідно до схематичного зображення в медичній карті стаціонарного хворого №314), можливо вказати, що вони спричинені від 5-6-ти механічний дій твердого предмету (предметів обмеженою жорсткою конструкцією, який (які) володів (володіли) рублячи-ріжучими властивостями, що діяв (діяли) в область голови, шиї та тулубу яким могло бути і вістря сокири або інші предмети з аналогічними властивостями.
		Як вбачається з дослідженого у судовому засіданні протоколу проведення слідчого експерименту від 18.03.2016 року з додатками, підозрювана ОСОБА_5 перебуваючи у приміщенні СМЕ зазначила обставини спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 та пояснила, що 01.01.2016 року близько 16-00 години вона разом із ОСОБА_11 перебували у спальній кімнаті домоволодіння АДРЕСА_1 . ОСОБА_11 перебуваючи у стані сильного алкогольного сп`яніння на прохання ОСОБА_5 привести до ладу сокиру почав її бити, потім повалив на підлогу та почав душити. ОСОБА_5 почала здійснювати йому опір, потім скинула його з себе та встала на ноги. Власюк стояв перед нею на відстані близько одного метра правою стороною та в цей час ОСОБА_5 схопила сокиру, яка перебувала біля тумби зліва, та побоюючись, що ОСОБА_11 може знову почати наносити їй удари вдарила його сокирою у праву область голови, від чого він впав на ліжко та потім на підлогу. При цьому ОСОБА_5 нанесла потерпілому ОСОБА_11 ще декілька ударів сокирою, проте куди саме та скільки точно разів вона не пам`ятає.
		В судовому засіданні досліджений висновок судово-психіатричного експерта № 61 від 29.03.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_5 хронічними психічними захворюваннями у період часу, що відноситься до інкримінованого їй діяння, не страждала, та на день проведення експертизи не страждає. В період часу, що відноситься до інкримінованому їй діянню ОСОБА_5 не виявляла ознак розладу душевної діяльності, коли вона могла віддавати звіт своїм діям та керувати ними. В застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує. 
		Оцінюючи встановлені у судовому засіданні обставини та досліджені докази в їх сукупності, відповідності, належності та допустимості суд вважає, що дії обвинуваченої ОСОБА_5 неправильно кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а її дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України як умисні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, з огляду на таке.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 № 2 Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи особа, яка добровільно відмовилась від убивства потерпілого підлягає кримінальній відповідальності лише за умови, що фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину. Якщо ж відмова мала місце вже після вчинення дій, які особа вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до ч. 2 ст. 15 КК як закінчений замах на злочин, який особа бажала вчинити. При цьому треба мати на увазі, що замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільне небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).
		Разом з цим, в судовому засіданні встановлено, і підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, що обвинувачена ОСОБА_5 після нанесення потерпілому ОСОБА_11 не менше п`яти ударів сокирою в область голови, розуміючи, що ОСОБА_11 втратив свідомість, але смерть його не наступила, самостійно, без стороннього впливу на її рішення та поведінку, а також без будь-якого втручання інших осіб або обставин, усвідомлюючи, що вона має реальну можливість довести умисел на умисне вбивство ОСОБА_11 до кінця, вжила активних заходів до врятування життя останнього, а саме, викликала лікарів швидкої допомоги, внаслідок чого ОСОБА_11 був госпіталізований до закладу охорони здоров`я і йому було надано відповідну медичну допомогу, в результаті чого смерть ОСОБА_11 не настала.
		У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що ненастання смерті ОСОБА_11 знаходиться у причинному зв`язку з діями обвинуваченої ОСОБА_5 , направленими на врятування життя останнього, що вказує на добровільну відмову ОСОБА_5 від умислу на умисне вбивство ОСОБА_11 , при її повному усвідомлені можливості доведення злочину до кінця.
		Такий висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка міститься у Постанові № 5-24к15 від 18.06.2015 року, відповідно до якої замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цьогоКодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Питання про умисел необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винногоі потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
		Оцінюючи досліджені докази у своїй сукупності, відповідності, належності та допустимості, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_5 у закінченому замаху на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині не знайшла свого підтвердження, натомість, вина ОСОБА_5 у в частині нанесення умисних тяжких тілесних ушкодженнях ОСОБА_11 доведена та знайшла своє підтвердження в ході судового провадження, а її умисні дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисні тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння.
		Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_5 відповідно до ст.ст. 66 та 67 КК України, судом не встановлено.
		Обговорюючи питання про вид і міру покарання  ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею діяння, які відноситься до категорії тяжких злочинів, данні про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, офіційно не працевлаштована, неодружена, має на утриманні неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого виховує сама, а також мати пенсійного віку, ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка страждає на хронічні захворювання, за місцем мешкання характеризується позитивно, а також суд враховує взаємовідносини обвинуваченої з потерпілим ОСОБА_11 та передумови вчинення злочину, зокрема поведінку потерпілого відносно обвинуваченої, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		На підставі вищевикладеного, суд вважає що виправлення обвинуваченої ОСОБА_5 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, і вважає, що достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів їй слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України. При цьому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину та його наслідків, суд не знаходить можливим застосування до обвинуваченої ОСОБА_5 положень ст. 75 КК України, оскільки вважає, що звільнення її від покарання з випробуванням не буде сприяти її виправленню.
		Представником потерпілого ОСОБА_11  адвокатом ОСОБА_9 у кримінальному провадженні поданий цивільний позов до ОСОБА_5 , в якому адвокат ОСОБА_9 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 просить стягнути з ОСОБА_5 та користь ОСОБА_11 майнову шкоду (збитки) вчиненням кримінального правопорушення у розмірі 32 975,10 грн. та моральну шкоду в розмірі 150000 грн. 
		Позовні вимоги представник потерпілого обґрунтовує тим, що у зв`язку із злочинними діями ОСОБА_5 . ОСОБА_11 отримані тяжкі тілесні ушкодження, він проходив тривалий та коштовний курс лікування, для чого за рахунок ОСОБА_11 купувалися медичні препарати та лікарські засоби.
		На підтвердження майнових позовних вимог представником потерпілого надані фіскальні чеки про придбання лікарських засобів та медичних препаратів, на загальну суму 32 975,10 грн.
		Суд, дослідивши докази у кримінальному провадженні на підтвердження заявлених позовних вимог, заслухавши думки обвинуваченої, її захисника, які вважали, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, потерпілого ОСОБА_8 та представника потерпілого ОСОБА_9 , суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволення, з огляду на наступне.
		У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 позов не визнала у повному обсязі, посилаючись на недоведеність обставин, викладених у позовній заяві. Зокрема обвинувачена та її захисник посилалися на те, що у судовому засіданні не доведено, що витрати на суму 32975,10 грн., що підтверджуються наданими копіями фіскальних чеків та платіжних документів здійснювалися саме на лікування потерпілого ОСОБА_11 , оскільки інших документів на підтвердження цього не надано.
		Крім того, обвинувачена ОСОБА_5 зазначила, що під час перебування потерпілого у лікарні, вона приїздила провідати останнього до медичного закладу та пропонувала його батькові ОСОБА_8 гроші на його лікування. Натомість, батьки потерпілого ОСОБА_11 її до нього не пустили, від запропонованих грошових коштів відмовилися.
		У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 зазначив, що витрати на лікування його сина ОСОБА_11 здійснювалися ним з його особистих коштів, а також їм допомагали родичі та знайомі, а кошти його сина ОСОБА_11 на його лікування не витрачалися, оскільки останній їх не мав.
		Водночас, представником потерпілого ОСОБА_9 не представлено жодних доказів на підтвердження того, що витрати, які були понесені на лікування потерпілого ОСОБА_11 , здійснювалися саме потерпілим ОСОБА_11 або за його рахунок.
		У судовому засіданні встановлено, що потерпілий ОСОБА_11 після отримання тілесних ушкоджень, за обставин, вкладених у цьому вироку, перебував на лікуванні у КЗ «ДОКЛ ім. І.І. Мечникова» з діагнозом  тяжка відкрита черепно-мозкова травма, травматична ампутація потиличної кістки праворуч та був у безпорадному стані. У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що ОСОБА_11 не міг самостійно придбавати медичні засоби та лікарські препарати для свого лікування.
		Крім того, представником потерпілого ОСОБА_11  адвокатом ОСОБА_9 не надано жодних доказів на підтвердження того, що витрати, відповідно до наданих копії платіжних документів, здійснювалися для забезпечення лікарським препаратами та медичними засобами саме потерпілого ОСОБА_11 . Так, зокрема в судовому засіданні не надані листки призначень ОСОБА_11 , медичних висновків (епікризів) щодо його лікування від отриманих травм тощо.
		Разом з цим, суд знаходить позовні вимоги потерпілого ОСОБА_11 в частині відшкодування моральної шкоди такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
		Згідно ч.1ст.23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.
		Така шкода, виходячи з п.1 та п.2 ч.2ст.23 ЦК України, може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
		Згідно ч.4ст.23 ЦК Україниморальна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Частиною 1статті 1167 ЦК Українипередбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Виходячи із зазначених положень закону та обставин справи, характеру, глибини та тривалості фізичних, душевних та емоційних страждань, які переніс потерпілий ОСОБА_11 , враховуючи принципи розумності та справедливості, суд приходить до висновку про наявність у ОСОБА_11 фізичних, душевних та емоційних переживань з вини обвинуваченої, пов`язаних з ушкодженням його здоров`ю, а тому сума у розмірі 150 000 грн. на думку суду, компенсує завдану моральну шкоду.
		Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.
		Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України суд, -
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_5  визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити їй покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі.
		Початок строку виконання покарання ОСОБА_5 рахувати з дня її фактичного затримання в порядку виконання цього вироку.
		Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином  задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_11 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
		В задоволенні решти позовних вимог  відмовити.
		Речові докази, якими визнані:
		-постановою від 25 березня 2015 року: паперові згортки зі слідом ділянки долоні на 1л/л; три сліди пальців рук на 3л/л, соскоб з РБК, фрагмент килиму з РБК, вісім побутових ножів, металеву сокиру, вилучену в ході огляду домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 які зберігаються у камері схову Новокодацього ВП ДВП ГУНП України у Дніпропетровській області  знищити.
		-постановою від 25 березня 2015 року: мобільний телефон «Нокіа-206» ІМЕІ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з сім-картами на номери НОМЕР_3 та НОМЕР_4  вважати повернутими ОСОБА_5 за належністю.
		-постановою від 25 березня 2015 року: жіночий халат червоного кольору, який належить ОСОБА_12 , який виявлено та вилучено 01.01.2016 року в ході огляду домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1  повернути ОСОБА_5 за належністю;
		   Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.
		 
		Головуючий                             ОСОБА_1 
		Судді                                 ОСОБА_2 
		                               
		                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...