Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 821/1137/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:; розпорядження землями держави (територіальних громад), передача таких земельних ділянок у власність і користування громадянам та юридичним особам.
Надіслано для оприлюднення: 11.01.2017. Зареєстровано: 12.01.2017. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2017.
Дата набрання законної сили: 03.04.2017
Результат оскарження 03.04.2017 Одеський апеляційний адміністративний суд: відмовлено у відкритті провадження
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		___________________________________________________________________
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 грудня 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/1137/1614 год. 40 хв. 
		 
		Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді: Попова В.Ф.,
		при секретарі: Сердюк О.О.,   
		за участю:
		представника позивача - ОСОБА_1,
		представника відповідача - Біленко Т.Ю.,   
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_3      
		до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області     
		про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - управління Держгеокадастру, відповідач), в якому просить визнати незаконними дії відповідача при прийнятті рішення про відмову у задоволенні його заяви стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,9842 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язати відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність зазначеної земельної ділянки та передати земельну ділянку у його власність.
		В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги, пояснила, що відмову у затвердженні проекту землеустрою відповідач обґрунтовує наявністю на зазначеній земельній ділянці адміністративної будівлі, що не відповідає вимогам ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство". Позивач вважає, що ця норма не передбачає будь-яких обмежень щодо об'єктів нерухомого майна, які громадянин може використовувати в ході ведення особистого селянського господарства, та таких обмежень не встановлено будь-якою іншою правовою нормою.
		Представник відповідача позовні вимоги не визнала, заперечення на позов обґрунтовує тим, що такі об'єкти нерухомого майна, як адміністративні будівлі, законодавством не визначені серед майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства. Адміністративна будівля є об'єктом комерційного чи адміністративного призначення, її функціональним призначенням є забезпечення середовища для управлінської діяльності та розміщення управлінського апарату, а тому вона не може використовуватись для задоволення власних потреб. В даному випадку, це свідчить про факт оформлення земельної ділянки за нецільовим призначенням, що призведе до порушення норм чинного земельного законодавства України в сфері використання земель сільськогосподарського призначення державної власності.
		Відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у Високопільському районі вказана земельна ділянка площею 0,9842 га належить до земель сільськогосподарського призначення - несільськогосподарські угіддя колишнього КСП ім. Шевченко (тваринницький комплекс), підлягала згідно з вимогами ст. 25 Земельного кодексу України - розпаюванню, згідно з матеріалами розпаювання (схемами) є землями за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не для ведення особистого селянського господарства. 
		Окрім того, в матеріалах справи відсутнє обґрунтування площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування об'єкту нерухомого майна. Так, згідно свідоцтва на право власності на майно об'єктів нерухомого майна та схематичного плану технічного паспорту даного нерухомого майна загальна квадратура об'єктів складає - 1501,2 кв.м., які в свою чергу, займають загальну площа земельної ділянки лише - 8207 соток, тому потреба в оформленні земельної ділянки розміром 0,9842 га є необґрунтованою.  
		В разі наявності на земельній ділянці сільськогосподарського призначення державної власності об'єкту нерухомого майна, при відведенні земельної ділянки у користування обов'язковою умовою є затверджений детальний план. Проте, у землевпорядній документації позивача відсутні дані про розроблення та затвердження детального плану території, що також є порушенням вимог відведення земельних ділянок.
		Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1. Об'єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці за межами населеного пункту та включає: свинарник, А, А1, загальна площа 1179,0 кв.м.; адмінбудинок, Б, загальна площа 257,7 кв.м.; склад, В, загальна площа 64,5 кв.м.; склад, Г; навіс, Д; навіс, Е; навіс, Ж. 
		31 грудня 2014 року Головним управлінням Держземагенства у Херсонській області наказом № 21-2178/18-14-СГ ОСОБА_3 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,0000 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, на якій знаходиться зазначений об'єкт нерухомого майна.
		15 квітня року 2016 відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та цивільного захисту Високопільської районної державної адміністрації своїм висновком № 25 погодив проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_3 загальною площею 0,9842 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства. 
		6 травня 2016 року висновком № 31-2109-99.2-30/41-16 проект землеустрою погодив відділ Держгеокадастру у Високопільському районі Херсонської області.
		14 липня 2016 року Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області (відповідач у справі) листом № М-5204/0-1164/6 16-СГ відмовило ОСОБА_3 в задоволенні заяви про затвердження проекту землеустрою та наданні у власність зазначеної земельної ділянки з посиланням на те, що на земельній ділянці розташовані адмінбудівля, склад, свинарник, які, на думку відповідача, "передбачені не для задоволення особистих потреб громадянина".
		Надаючи оцінку правомірності такої відмови, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та приписи законодавства.
		Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.
		За змістом ч. 6 - 11 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення <…> особистого селянського господарства, <…> у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. 
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. 
		Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. 
		У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку. 
		Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що для відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства необхідним є дотримання встановлених законом норм щодо розміру такої ділянки, порядку звернення до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, виготовлення та погодження документації із землеустрою та затвердження проекту землеустрою.
		Підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою визначені частиною 7 ст. 118 ЗК та їх перелік є вичерпним (наведений вище). 
		Відмовляючи в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність громадянину ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідач стверджує, що на земельній ділянці розташовані адмінбудівля, склад, свинарник, які "передбачені не для задоволення особистих потреб громадянина".
		Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 1 Закону України від 15.05.2003 № 742-IV "Про особисте селянське господарство" (далі - Закон № 742-IV) особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. 
		За приписами ст. 6 Закону України  від 15.05.2003,  № 742-IV "Про особисте селянське господарство" до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку. 
		Суд вважає, що наявність на земельній ділянці складу та свинарника, не тільки не суперечить, а, навпаки, відповідає меті та змісту ведення особистого селянського господарства, оскільки така діяльність пов'язана з виробництвом, переробкою і споживанням сільськогосподарської продукції, необхідністю зберігання сільськогосподарської техніки, інвентарю та обладнання, тримання сільськогосподарських та свійських тварин тощо.
		Що стосується на земельній ділянці адміністративної будівлі, то суд звертає на таке. 
		Сам термін "адміністрація" (від лат. Administratio) означає управління, керівництво.
		Згідно з Державним класифікатором України "Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000", затвердженим наказом Держстандарту від 17.08.2000 № 507, адміністративні будівлі віднесені до будівель офісних, до яких належать: будівлі, що використовуються як приміщення для конторських та адміністративних цілей, в тому числі для промислових підприємств, банків, поштових відділень, органів місцевого управління, урядових та відомчих департаментів та т. ін.
		Враховуючи, що ведення особистого селянського господарства, знову ж таки, пов'язане з виробництвом, переробкою і споживанням сільськогосподарської продукції, реалізацією її надлишків та наданням послуг з використанням майна особистого селянського господарства, така діяльність потребує організації управління господарством, ведення обліку тощо, а тому наявність адмінбудівлі (офісу) жодним чином не суперечить вимогам закону, що регулює ведення особистого селянського господарства.
		Окрім того, встановлений ст. 6 Закону України "Про особисте селянське господарство" перелік видів майна, що може використовуватись для ведення такого господарства не є вичерпним, в свою чергу, жодною правовою нормою не заборонено використання адмінбудівлі (офісу) в особистому селянському господарстві.
		Відтак, суд приходить до висновку, що рішення управління Держгеокадастру, оформлене листом від 14.07.2016 № М-5204/0-1164/6 16-СГ, про відмову в затвердженні проекту землеустрою з наведених в ньому підстав, є протиправним.
		Що стосується посилання управління Держгеокадастру в запереченнях на позов на можливість порушення норм щодо використання земель за не цільовим призначенням,  відсутності обґрунтування площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування об'єкту нерухомого майна, відсутності у землевпорядній документації позивача даних про розроблення та затвердження детального плану території, то суд не бере їх до уваги, оскільки ці обставини не були підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою, що не спростовано відповідачем - суб'єктом владних повноважень в ході судового розгляду.
		Разом з тим, суд враховує, що прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою та надання у власність позивачу зазначеної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства належить до повноважень відповідача, а тому вважає за необхідне зобов'язати його повторно розглянути це питання з врахуванням встановлених судом обставин та наведених законодавчих приписів.
		З огляду на викладене, позовні вимоги суд задовольняє частково.
		Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, 
		 
		постановив:
		 
		Позовні вимоги задовольнити частково.
		Визнати незаконним рішення Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,9842 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів за адресою: АДРЕСА_1.
		Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 площею 0,9842 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів за адресою: АДРЕСА_1.
		В задоволенні решти позовних вимог - відмовити. 
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. 
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили  після закінчення апеляційного розгляду справи.
		Повний текст постанови виготовлений та підписаний  03 січня 2017 р. 
		 
		        Суддя                                                                                                                  Попов В.Ф. 
		 
		кат. 6.2.1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...