Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 742/3127/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 19.01.2017. Зареєстровано: 20.01.2017. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2017.
Дата набрання законної сили: 20.03.2017
Результат оскарження 20.03.2017 Апеляційний суд Чернігівської області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження №  2/742/18/17 
		                                                   Єдиний унікальний № 742/3127/16-ц                                                             
		 
		                                                           РІШЕННЯ
		                                                      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 січня 2017 року  
		Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Коваленка А.В., за участю секретаря Риндя Л.А., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідачів: Прилуцької міської ради ОСОБА_3, управління житлово-комунального господарства Прилуцької міської ради ОСОБА_4, треті особи : ОСОБА_5 , представника ОСОБА_5- ОСОБА_6, представника Комунального підприємства зовнішнього освітлення «Міськсвітло» ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Прилуцької міської ради Чернігівської області, управління житлово-комунального господарства Прилуцької міської ради, третя особа: ОСОБА_8, ОСОБА_5, комунальне підприємство зовнішнього освітлення «Міськсвітло» про відшкодування майнової та моральної шкоди,-                    
		         В С Т А Н О В И В :
		Позивач звернувся до суду з позовом до Прилуцької міської ради Чернігівської області, управління житлово-комунального господарства Прилуцької міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди.
		     Аргументує свої вимоги тим, що 03 січня 2016 року близько 09 год. 00 хв. в м.Прилуки він керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по головній дорозі по вул. Берегова виїхав на перехрещення з вулицею Петропавлівська (Червоноармійська), в цей час по вул.Петропавлівській, під керуванням гр.ОСОБА_5А рухався автомобіль «Ford Fokus» д.н.з. НОМЕР_2, який виїхав на перехрещення з вулицею Берегова, і у зв»язку з відсутністю дорожніх знаків пріоритету 2.1 або 2.3, здійснив маневр керуючись вимогами п.16.12 ПДР України (дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч), не надавши перевагу в русі автомобілю під керуванням ОСОБА_1, який рухався на головній дорозі з лівої сторони від автомобіля ОСОБА_5, внаслідок чого відбулося зіткнення автомобілів. 
		За фактом даної дорожньо-транспортної пригоди Прилуцьким ВП ГУНП в Чернігівській області проведено перевірку, за наслідками якої встановлено, до дана ДТП трапилась у зв»язку з неналежним утриманням дорожніх знаків на вулично-шляховій мережі міста. 
		Позивач вважає, що оскільки вулиці й дороги міст знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю, то з вини відповідачів, а саме через неналежне утримання вулично-шляхової мережі міста сталася вищевказана дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої його автомобіль отримав механічні пошкодження. Тому матеріальні збитки отримані внаслідок ДТП в сумі 122727, 53 грн. він просить стягнути на його користь з відповідачів.
		Через пошкодження автомобіля він та його сім»я була позбавлена можливості користуватись автомобілем, що змінило їх звичний спосіб життя та створює значні незручності, що призвело до душевних страждань, у зв»язку з чим він зазнав моральної шкоди, яку оцінює в 10000 грн. та просить стягнути на його користь з відповідачів.
		Протокольною ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 листопада 2016 року задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 та комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло».
		     Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та показав, що він 03 січня 2016 року близько 09 год. 00 хв. в м.Прилуки на автомобілі НОМЕР_1, рухаючись по головній дорозі по вул. Берегова зі сторони вулиці Котляревського в бік вулиці Червоноармійська. На всій протяжності вулиці Берегова на перехрестях були установлені дорожні знаки «Головна дорога». Проїзна частина вулиці Берегова була засніжена та не почищена і не оброблена протиожеледною сумішшю, містами був сніжний накат, а містами слизьке бетонне покриття. При під»їзді до перехрестя з вулицею Петропавлівська (Червоноармійська) на даному перехресті по ходу його руху також був установлений дорожній знак «Головна дорога». При виїзді на дане перехрестя в праве переднє колесо його автомобіля вдарив автомобіль «Ford Fokus»   під керуванням гр.ОСОБА_5А, який виїздив на перехрестя з вулиці Петропавлівська (Червоноармійська), від чого його автомобіль розвернуло і відкинуло в ліву сторону по ходу руху в огорожу будинку. Відразу ж на місце були викликані працівники поліції, які задокументували пригоду і встановили, що на перехресті вулиць Петропавлівська (Червоноармійська) та Берегова по ходу руху автомобіля «Ford Fokus» був відсутній дорожній знак «Дати дорогу». В зв»язку з тим, що водій автомобіля «Ford Fokus» правил дорожнього руху не порушував, а пригода сталася з вини власника доріг і просить задовольнити його позов.
		     Представник відповідача ОСОБА_9 міської ради Чернігівської області ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, аргументуючи їх тим, що водій автомобіля «Ford Fokus» при проїзді перехрестя не виконав вимоги п.16.15 ПДР та не пропустив автомобіль «Volkswagen-Transporter», а саме проїзна чистина вулиці Петропавлівської була засніжена, то водій автомобіля «Ford Fokus» повинен вважати, що перебуває на другорядній дорозі. Також зазначив, що під час планування робіт по розчищенню вулично-дорожної мережі в першу чергу очищення покриття здійснюється на магістральних вулицях з інтенсивним рухом. На час ДТП вулиця Берегова та вулиця Петропавлівська, що містить асфальтоване покриття були оброблені пісчано-сольовою сумішшю, а тому водій при під»їзді до перехрестя повинен був впевнитися, що вулиця Петропавлівська за перехрестям з вулицею Берегова не почищена та не оброблена пісчано-сольовою сумішшю і повинен переїздити перехрестя вважаючи, що він знаходиться на другорядній дорозі.
		     Представник відповідача управління житлово-комунального господарства Прилуцької міської ради ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, аргументуючи свої заперечення тим, що управління житлово-комунального господарства Прилуцької міської ради є безбалансовим структурним підрозділом Прилуцької міської ради і тому є неналежним відповідачем по справі.
		     Третя особа ОСОБА_8 в судове засідання не з»явився, але подав заяву в якій просив розглядати справу за його відсутності.
		     Представник третьої особи КП «Міськсвітло» в судовому засіданні показав, що на балансі підприємства відсутні дорожні знаки, а підприємство здійснює установку та заміну дорожніх знаків лише на підставі одноразових договорів з Прилуцькою міською радою. В штатному розписі підприємства відсутні працівники відповідальні за утримання та обслуговування дорожніх знаків. На перехресті Берегова-Петропавлівська до дорожньо-транспортної пригоди підприємство жодних знаків не установлювало. Крім того зазначив, що він неодноразово звертався до міського голови м.Прилуки з проханням виділити фінансування на утримання та обслуговування дорожніх знаків, але до цього часу питання не вирішено, дислокація дорожніх знаків відсутня і на баланс підприємству дорожні знаки не передавалися. 
		     В судовому засіданні третя особа ОСОБА_5 показав, що він керуючи автомобілем «FordFokus» рухався по вулиці Петропавлівській зі сторони церкви. В районі церкви проїжджа частина вулиці не була повністю засніжена та проглядалося бетонне покриття і він чітко знав, що рухається по бетонному покритті, але ближче до перехрестя з вулицею Берегова на проїзній частині був сніговий накат. При під»їзді до перехрестя він упевнився, що дорожній знак «Дати дорогу» відсутній тому і вирішив переїжджати перехрестя керуючись правилами проїзду нерегульованих перехресть. Впевнившись в тому, що жодних перешкод справа немає він почав виїздити на перехрестя, але раптово з лівої сторони на перехрестя виїхав автомобіль «Volkswagen-Transporter», він загальмував, але зіткнення уникнути не удалося, автомобіль «Volkswagen-Transporter» вдарив його автомобіль в переднє ліве крило від чого його занесло і відкинуло на протилежну сторону вулиці. На місце пригоди відразу ж викликали працівників поліції, які склали схему пригоди і встановили відсутність дорожнього знаку «Дати дорогу» по ходу руху його автомобіля. 
		     Свідок ОСОБА_10»яненко Ю.М. в судовому засіданні показав, що він працює інспектором Прилуцького відділу поліції. Після дорожньо-транспортної пригоди, через декілька днів, він разом з представником КП «Міськсвітло» здійснював обстеження перехрестя вулиць Петропавлівська(Червоноармійська)-Берегова. В ході обстеження було виявлено відсутність дорожнього знаку «Дати дорогу» по вулиці Петропавлівська(Червоноармійська) перед перехрестям з вулицею Берегова зі сторони вулиці Шевченка. Дорожнє покриття вулиці Петропавлівська (Червоноармійська) було цементобетонним обробленим протиожеледною сумішшю.
		     Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що він працює інспектором Прилуцького відділу поліції. 03.01.2016 від чергового по відділку йому надійшло повідомлення, що на перехресті вулиць Петропавлівська (Чевоноармійська)-Берегова сталася дорожньо-транспортна пригода. При виїзді на місце пригоди ним було складено схему ДТП та виявлено відсутність дорожнього знаку «Дати дорогу» по вулиці Петропавлівська (Червоноармійська) перед перехрестям з вулицею Берегова зі сторони вулиці Шевченка по ходу руху автомобіля «Ford Fokus». На самому перехресті був сніговий накат. Після складання документів ним було встановлено, що водії транспортних засобів ПДР не порушували і тому на них не складалися протоколи по ст.124 КУпАП.
		Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
		04 вересня 2010 року ОСОБА_8 надав довіреність ОСОБА_1, ОСОБА_12 розпоряджатися належним йому автомобілем «VOLKSWAGEN Transporter» н.з. СВ 5098 АО, здійснювати передбачені законом угоди відносно вищевказаного автомобіля та продавати його за ціною і на умовах на свій розсуд, поставити його на облік, зняти з обліку в органах ДАІ(а.с.28)
		01 лютого 2016 року інспектором Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області складено висновок щодо ДТП в м.Прилуках на перехрещенні вулиць Берегова- Червоноармійська, яким встановлено, що 03 січня 2016 року близько 09 год. 00 хв. гр.ОСОБА_5 в м.Прилуках по вул.Червоноармійській, керував автомобілем НОМЕР_3 від перехрещення з вул.Шевченка в напрямку перехрещення з вул.Береговою. Виїжджаючи на дане перехрещення в зв»язку з відсутністю дорожніх знаків пріоритету 2.1 або 2.3 у відповідності до вимог п.16.12( на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов»язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч) ПДР України, внаслідок чого водій автомобіля «VOLKSWAGEN Transporter» н.з. СВ 5098 АО гр. ОСОБА_1 не зміг уникнути зіткнення з вищевказаним автомобілем наближаючись до перехрещення з вулицею Береговою, яка являється головною до вул.Червоноармійської, що підтверджує дорожній знак 2.3. В результаті зіткнення автомобілі отримали технічні пошкодження. Дана ДТП трапилась в зв»язку з неналежним утримання дорожніх знаків на вулично-шляховій мережі міста, що підтверджено актом обстеження дорожніх умов від 05.01.2016 року(а.с.14).
		19 липня 2016 року Прилуцький відділ поліції ГУНП в Чернігівській області своїм листом № 14-435 на ім»я ОСОБА_1 повідомив останнього, що в ході розгляду його звернення з приводу притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП по факту ДТП, яка мала місце 03.01.2016 року в м.Прилуках близько 09:00 години на перехресті вулиць Берегової та Червоноармійській встановлено, що ДТП мала місце за незадовільних умов утримання ВШМ, тому на посадову особу КП «Міськсвітло» гр. ОСОБА_13 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.4 ст.140 КУпАП. В діях ОСОБА_5 адміністративного проступку встановлено не було, тому відносно останнього протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП не складався(а.с.17)
		Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 06 липня 2016 року скасовано постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13.05.2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_13 за ч.4 ст.140 КУпАП, якою закрито провадження у справі в зв»язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, та прийнято рішення провадження у справі закрити за закінченням строків передбачених ст.38 КУпАП. (а.с.19,20) 
		З схеми ДТП від 03.01.2016 року вбачається, що на перехресті вулиць Берегова-Червоноармійська по вулиці Берегова встановлено дорожні знаки «Головна дорога», а по вулиці Червоноармійська по ходу руху автомобіля «Ford-Focus» відсутній знак «Уступи дорогу», хоча з протилежного боку даний знак встановлено.
		05 січня 2016 року складено акт обстеження дорожніх умов на ділянці вулиці, а саме на перехресті вул. Берегова - Червоноармійська, яким встановлено, що на перехресті з вул.Береговою праворуч встановлено дорожні знаки 2.3, 5.35.1 та 5.35.2, ліворуч по вул.Червоноармійській відсутній дорожній знак 2.1 Дати дорогу. Покриття проїзної частини цементобетонне, оброблене протиожеледними матеріалами. Зазначено виявлені недоліки в утриманні вулиці, які необхідно усунути для забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме: встановити дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» 1 шт.(а.с.15),
		Відповідно до довідки КП «Послуга» від 26.12.2016 року 01.05.2106 року було здійснено посипання пісчано-сольовою сумішшю вулиць Берегова та частини вулиці Петропавлівської, що містить асфальтове покриття(а.с.147).
		Відповідно до правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, визначенням автомобільної дороги є вулиця (дорога)  частина території, в тому числі в населеному пункті, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, і обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій); 
		головна дорога  дорога з покриттям відносно ґрунтової або та, що позначається знаками 1.22, 1.23.1, 1.23.2, 1.23.3, 1.23.4, 2.3. Наявність на другорядній дорозі покриття безпосередньо перед перехрестям не прирівнює її за значенням до перехрещуваної;
		перехрестя  місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території;
		дорожній знак 2.3 "Головна дорога" надає право першочергового проїзду нерегульованих перехресть. Знак встановлюється безпосередньо перед перехрестям, а також на початку головної дороги. Знак обовязково повторюється з табличкою 7.8 перед перехрестям, на якому головна дорога змінює свій напрямок а також перед перехрестям зі складним плануванням;
		     знаку 2.1 "Дати дорогу" зобов»язує водія дати дорогу транспортним засобам, що підїжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі. Знак встановлюється безпосередньо перед перехрестям або вузькою ділянкою дороги.
		     Згідно з п.16.12 ПДР України, на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов»язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч. 
		     Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, а саме: показання учасників дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 та ОСОБА_5, які стверджували, що проїжджа частина як вулиці Берегова та і вулиці Петропавліська були місцями зі сніговим накатом, а місцями було слизьке бетонне покриття, акт обстеження від 05.01.2016 ( а.с.15) та акт обстеження від 22.11.2016(а.с.97-104) з яких вбачається, що покриття по вулиці Петропавлівська є цементобетонним, а також до довідку КП «Послуга» від 26.12.2016 року, відповідно до якої ділянку вулиці Петропавлівська по якій рухався ОСОБА_5 було оброблено пісчано-сольовою сумішшю, суд приходить до висновку, що водії ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були обізнані про те, що рухаються по дорозі з твердим покриттям.
		Оскільки дорога, по якій рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_5 мала цементобетонне покриття, дорожні знаки пріоритету по його напрямку руху були відсутні, у нього були всі необхідні об'єктивні дані вважати, що він наближається до перехрестя рівнозначних доріг. 
		За таких обставин суд вважає доведеним, що водій автомобіля «VOLKSWAGEN Transporter» н.з.СВ 5098 АО гр.ОСОБА_1 правил дорожнього руху не порушував, оскільки рухався по вулиці на якій встановлено дорожній знак «Головна дорога», а водій автомобіля «Ford-Focus» ОСОБА_5 при переїзді перехрестя керувався вимогами п. 16.12 ПДР, а отже учасники дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не винні в дорожньо-транспортній пригоді.
		Суд вважає безпідставним посилання представника Прилуцької міської ради , на те, що водій автомобіля «Ford-Focus» повинен був діяти відповідно до п.16.15 ПДР, який встановлює, що якщо неможливо визначити наявність покриття на дорозі (темна пора доби, грязь, сніг тощо), а знаки пріоритету відсутні, водій повинен вважати, що перебуває на другорядній дорозі, оскільки жодних доказів на спростування того, що ОСОБА_5 не міг визначити, що він рухається по дорозі з асфальтобетонним покриттям суду не надано.
		Довідка про погодні умови, яка надана представником Прилуцької міської ради, відповідно до якої сніговий покрив (у полі) станом на 8 годину 3 січня 2016 року залягав суцільним рівним шаром середньою висотою 5 см(а.с.146), та на яку представник посилався, як на доказ того, що ОСОБА_5 не міг визначити, що рухається по дорозі з твердим покриттям, суд не приймає до уваги оскільки вона жодним чином не підтверджує стан дорожнього покриття на вулицях Берегова та Петропавлівська станом на 03 січня 2016 року, а лише підтверджує наявність снігу в м.Прилуки.
		Твердження представника Прилуцької міської ради про те, що ОСОБА_5 при під»їзді по перехрестя з вулицею Берегова, рухаючись по ділянці вулиці Петропавлівська, яка була оброблена пісчано-сольовою сумішшю повинен був упевнитися, що інша частина вулиці Петропавлівська, яка знаходиться за перехрестям вулиці Берегова не прочищена та необроблена пісчано-сольовою сумішшю і тому повинен був вважати, що перебуває на другорядній дорозі, суд вважає безпідставними, оскільки ні Законом України «Про дорожній рух» ні Правилами дорожнього руху не передбачено обов»язку водія при під»їзді до перехрестя визначати чи мається за перехрестям покриття чи ні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги», вулиці й дороги міст знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. 
		Пунктом 2 ст. 19 цього Закону передбачено, що організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць, доріг міст за встановленими для них будівельними нормами державними стандартами та нормами є одним iз основних обов'язків органів місцевого самоврядування. 
		Згідно з п.4 ст. 21 цього ж Закону, органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць i доріг міст, відповідають за відшкодування збитків користувачам вулиць i доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх недоцільний стан, у порядку визначеному законом.
		Згідно ст.41 Закону України «Про автомобільні дороги» фінансування будівництва, реконструкції ремонту та утримання вулиць i доріг міст та інших населених пунктах здійснюється за рахунок бюджетів міст та інших населених пунктів, а також інших джерел фінансування визначених законодавством.
		Згідно із ст.6 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції міської та районної ради народних депутатів і міської та районної виконавчої влади належить, зокрема організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів.
		Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів, своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості  невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
		Згідно п.3 ст.12 Закону «Про дорожній рух» посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху; виявляти аварійно-небезпечні ділянки та місця концентрації дорожньо-транспортних пригод та забезпечувати здійснення у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення умов та організації дорожнього руху для забезпечення його безпеки; своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; щомісяця проводити лінійний аналіз аварійності.
		Згідно ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
		Відповідно до п.11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані, зокрема: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
		Ст. 24 ч. 1 вказаного Закону визначено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
		Відповідно до ч.2 ст.27 ЗУ «Про дорожній рух» організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад  органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах  органом державного управління автомобільними дорогами загального користування; на залізничних переїздах  відповідними територіальними органами Державної адміністрації залізничного транспорту України.
		З матеріалів справи та наданих доказів під час розгляду справи вбачається, що Прилуцька міська рада не виконала свого позитивного обов»язку по створенню спеціалізованої служби, яка повинна здійснювати організацію дорожнього руху на території міста Прилуки, а отже належним відповідачем є саме Прилуцька міська рада, як орган місцевого самоврядування.
		     Посилання представника Прилуцької міської ради на те, що рішенням виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 24.07.2012 року доручено комунальному підприємству «Міськсвітло» здійснити заходи, пов»язані з взяттям на облік дорожніх знаків, встановлених в березні, червні 2012 року( а.с.69), а також на рішення виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 03 грудня 2013 року, яким зобов»язано КП «Міськсвітло» здійснювати заходи щодо утримання елементів благоустрою, розміщених на території міста Прилуки : світлофорів, дорожніх знаків, дерев(а.с.70), суд вважає безпідставним і таким, що не доводить виконання Прилуцькою міською радою обов»язку по створенню спеціалізованої служби, яка здійснює організацію дорожнього руху, оскільки дане твердження спростовано в судовому засіданні, як показами наданими в судовому засіданні представником КП «Міськсвітло», який зазначив, що на балансі підприємства дорожніх знаків немає, а підприємство виконує установку знаків лише на підставі разових договорів з міською радою, так і статутом КП «Міськсвітло» відповідно до якого підприємство здійснює встановлення та поновлення дорожніх знаків( п.2.2.3.)( а.с.105.). 
		     Також суд вважає, що управління житлово-комунального господарства є неналежним відповідачем по справі, оскільки останнє є структурним безбалансовим підрозділом Прилуцької міської ради і в його обов»язки не входить забезпечення організації дорожнього руху в м.Прилуки (а.с.68). 
		Згідно із вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Відповідно до розяснень, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 (в редакції 2003 р. ст. 1166) і 450 ЦК України шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи.
		     Оскільки в судовому засіданні встановлено, що водії транспортних засобів «Volkswagen-Transporter» ОСОБА_1 та «Ford Fokus» ОСОБА_5 діяли відповідно до вимог Правил дорожнього руху то суд вважає доведеним, що їх вини в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 03.01.2016 року в м.Прилуки на перехресті вулиць Берегова-Петропавлівська, учасниками якої вони були, немає, а сама пригода трапилася в зв»язку з бездіяльністю власника доріг - Прилуцької міської ради, який не виконав свого обов»язку передбаченого нормами чинного законодавства, наведеними вище, щодо забезпечення організації дорожнього руху, а саме установки знаку «Дати дорогу», що призвело до заподіяння шкоди власникам автомобілів. 
		15 грудня 2016 року судовим експертом ОСОБА_14 складено висновок експерта №118/16 за результатами автотоварознавчого дослідження автомобіля VOLKSWAGEN Transporter д.н. СВ 5098АО, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля VOLKSWAGEN Transporter д.н. СВ 5098АО, який належить ОСОБА_1 на момент ДТП, що сталася 03 січня 2016 року (в непошкодженому стані) станом цін на час проведення експертизи становить 121207, 08 грн. Вартість відновлювального ремонту, у відповідності до технічних вимог заводу виробника, автомобіля VOLKSWAGEN Transporter д.н. СВ 5098АО, який належить ОСОБА_1 пошкодженого в ДТП, що сталася 03 січня 2016 року, станом на час проведення експертизи становить 196525, 95 грн. Ринкова вартість автомобіля VOLKSWAGEN Transporter д.н. СВ 5098АО, який належить ОСОБА_1 пошкодженого в ДТП, що сталася 03 січня 2016 року з урахуванням пошкоджень (у не відновлювальному стані) станом на час проведення експертизи становить 47519, 86 грн. Вартість матеріального збитку (шкоди) завдана ОСОБА_1 в результаті пошкодження його автомобіля VOLKSWAGEN Transporter д.н. СВ 5098АО, під час ДТП, що сталося 03 січня 2016 року, станом на час проведення експертизи становить 121207, 08 грн.(а.с.123-136)
		З дослідженого в судовому засіданні висновку експерта вбачається, що ОСОБА_1 заподіяні збитки в розмірі 121207,08 гривень, що відповідають ринковій вартості автомобіля.
		Оскільки вартість належного ОСОБА_1 автомобіля у невідновленому стані становить 47519,86 гривень і даний автомобіль перебуває у власника, то з Прилуцької міської ради підлягає стягненню 73687,22 грн  (121207,08 грн-47519,86 грн).
		     Відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 гривень, аргументуючи свої вимоги тим, що через пошкодження автомобіля він та його сім»я була позбавлена можливості користуватись автомобілем, що змінило їх звичний спосіб життя та створює значні незручності, що призвело до душевних страждань, у зв»язку з чим він зазнав моральної шкоди. 
		     Відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України підставами для присудження моральної шкоди є фізичний біль чи страждання, пережиті особою у зв'язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, душевні страждання по причині неправомірної поведінки третіх осіб, щодо неї самої, членів її сім»ї, знищення чи пошкодження майна, приниження честі і гідності.
		     Як вбачається із п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди з Прилуцької міської ради, з вини якої йому завдано шкоду, ґрунтуються на положеннях ст.23 ч.2 п.3 та 1167 ЦК України, а обставини, на які посилається позивач щодо механічних пошкоджень його автомобіля та обсягу і тривалості перенесених моральних страждань свідчать про обґрунтованість таких посилань і підтверджуються матеріалами справи. Проте, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо розміру відшкодування моральних втрат, підлягають частковому задоволенню, а саме у обсязі, що знайшов підтвердження наявними у справі доказами. 
		Визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди у 10 000,00 грн, є, безспірно завищеним, не доведеним та не обґрунтованим. 
		     Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням майна потерпілого у ДТП ОСОБА_1, яка підлягає відшкодуванню особою, з вини якої ця шкода завдана Прилуцькою міською радою, суд керується принципами виваженості, розумності та справедливості, та виходить з тривалості періоду, у який потерпілий відчував та переносив негативні наслідки від пошкодження його майна, обсяг та вартість цього майна, необхідність змін звичного способу життя позивачем після пошкодження автомобіля і неможливістю його використання на майбутнє, та приходить до висновку, що справедливим може бути визнано розмір відшкодування такої моральної шкоди позивачу у сумі 2000,00 ( дві тисячі ) гривень. 
		     Відповідно до статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов»язаних з розглядом справи , в тому числі з витрати на правову допомогу та витрат, пов»язаних із проведенням судових експертиз.
		       Стаття 88 ЦПК України регулює розподіл судових витрат між сторонами та визначає, що стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві  пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.
		     Згідно з ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
		     Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", визначено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу.
		     Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
		     Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.     Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що правову допомогу позивачу при розгляді справи в суді надавав адвокат ОСОБА_2 за Договором про надання правової допомоги № 05/05/16 від 05.05.2016 року( а.с.6,9,10).
		     ОСОБА_1 сплачено 4000,00 гривень за надання правової допомоги, що підтверджується квитанцією від 05.05.2016 року( а.с.8).
		        Разом з тим позивачем не надано розрахунку витрат на правову допомогу , а відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, тому витрати на правову допомогу підлягають частковому стягненню у розмірі витрат за участь у судових засіданнях : 07 листопада 2016 року  02 хвилини, 11 листопада 2016 року - 03 хв.; 17 листопада 2016 року - 17 хв., 29 листопада 2016 року - 2 год 03 хв. та 17.01.2017 року  22 хвилини, а всього 2 год 47 хвилин. 
		     Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року (в редакції станом на 31.12.2016 року) визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовими засіданнями та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
		     Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року( в редакції чинній з 01.01.2017 року) розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
		       Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» мінімальна заробітна плата в грудні місяці 2016 року становила 1600 грн. 
		     Законом України «Про державний бюджет на 2017 рік» прожитковий мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року становить 1600 гривень.
		     Тому сума витрат на правову допомогу, надану позивачу ОСОБА_1, яка підлягає стягненню з Прилуцької міської ради складає 1781,33 грн.(640 грн. (40% від 1600 грн.) х 2 год 47 хвилин) .
		     Крім того при подачі позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 1778,48 грн(1327,28 грн+451,20 грн), з яких 1227,28 грн.- за вимогу майнового характеру та 551,20 грн.- за вимогу немайнового характеру, а також понесені витрати на проведення судової експертизи в розмірі 2250 гривень(а.с. 1,34,143 ).
		     Позивач відповідно до позовної заяви просив стягнути на його користь 122727,53 гривень та 10000,00 гривень моральної шкоди.
		     Судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_1І частково, а саме вимоги майнового характеру на 60,04 % , а вимоги, щодо стягнення моральної шкоди на 20 %.
		     За таких обставин з Прилуцької міської ради підлягають стягненню 847,10 гривень (736,86 гривень (1227,28 грн х 60,04%) + 110,24 (551,20грн х 20%) в рахунок відшкодування витрати по сплаті судового збору , 1350,90 грн (2250 грн х 60,04%) - витрати на пов»язані з проведенням експертизи, що є пропорційним до задоволених позовних вимог.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3,10,11,60,88,209,213-215,218,294 ЦПК України, суд -
		В И Р І Ш И В :
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Прилуцької міської ради Чернігівської області, управління житлово-комунального господарства Прилуцької міської ради, третя особа: ОСОБА_8, ОСОБА_5, комунальне підприємство зовнішнього освітлення «Міськсвітло» про відшкодування майнової та моральної шкоди  задовольнити частково.
		Стягнути з Прилуцької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 73687 (сімдесят три тисячі шістсот вісімдесят сім) гривень 22 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 2000 (дві тисячі ) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Стягнути з Прилуцької міської ради Чернігівської області на користьОСОБА_1 847 (вісімсот сорок сім) гривень 10 копійок в рахунок відшкодування понесених витрат при сплаті судового збору , 1350 (одну тисячу триста п»ятдесят) гривень 90 копійок в рахунок відшкодування витрат на проведення судово-товарознавчої експертизи та 1781(одна тисяча сімсот вісімдесят одна) гривень 33 копійки в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, а всього 3979 (три тисячі дев»ятсот сімдесят дев»ять) гривень 33 копійки. 
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		      Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційному суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд впродовж 10 днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили з моменту закінчення строку на його оскарження.
		Суддя А.В.Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...