Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/1943/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 24.01.2017. Зареєстровано: 25.01.2017. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2017.
Дата набрання законної сили: 17.01.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"17" січня 2017 р.Справа №   914/1943/16
		 
		Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
		головуючого-судді                                            Бонк Т. Б.
		суддів                                                        Бойко С.М. 
		                                                                                                                           ОСОБА_1 
		при секретарі  Борщ І.О.
		за участю представників: 
		від позивача  ОСОБА_2, представник за довіреністю
		від відповідача (скаржника)   ОСОБА_3 (пред-к  за довіреністю)  
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство Телерадіокомпанія ЛЮКС  б/н від 20.10.2016 року
		на рішення  господарського суду Львівської  області від 10.10.2016 року (головуючий суддя  Березяк Н.Є.)
		у справі № 914/1943/16 
		за позовом: Державного підприємства Український державний центр радіочастот, м. Київ
		до відповідача: Приватне акціонерне товариство Телерадіокомпанія ЛЮКС, м. Львів
		про захист ділової репутації шляхом спростування неправдивої інформації та відшкодування моральної шкоди
		ВСТАНОВИВ:
		 
		рішенням господарського суду Львівської області від 10.10.2016 року у справі № 914/1943/16  позов задоволено повністю. Визнано недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, інформацію, поширену 05.05.2016 (повтор 06.05.2016) у телевізійній програмі «ЦРУ» на Телеканалі « 24» та розміщену Приватним акціонерним товариством «Телерадіокомпанія «ЛЮКС» (далі  ПРАТ «ТРК «Люкс») на сайті www.24tv.ua, а саме: Голос за кадром: ... ОСОБА_4 Центр, що запропонував найнижчу ціну за свої послуги, зарубали ніби то через невідповідність вимогам тендеру;
		Автор сюжету: А кошторис Діалінк, на відміну від інших постачальників не відкрив, що поставило під сумнів такі прозорі торги;
		Ведуча програми: ... Вони опинилися серед тих, кого навіть не допустили до торгів. І якщо полякам відмовили через зависоку вартість послуги, то українці залишилися за бортом із двічі меншою ціною (ТОВ ОСОБА_4 Центр - ред. позивача).
		Автор сюжету: ... Під керівництвом відомства, в якому працював ОСОБА_5, головуючий був, знаходилося таке собі підприємство державне, Документ. В цьому Документі замовляли послуги нібито у Діалінка, щоб вони обслуговували програмне забезпечення. Але викрився один сумний факт - з цим Документом пов'язаний і нинішній комітет УДЦР тендерних торгів;
		Експерт:. Да зто все разыграно красиво. На самом деле они купленные UМС, Лайфом и Киевстаром.
		Зобов'язано ПРАТ «ТРК «Люкс» спростувати зазначену недостовірну інформацію шляхом зачитування диктором у передачі «ЦРУ» на Телеканалі « 24» не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням з даної справи законної сили резолютивної частини рішення. Зобов'язано приватне акціонерне товариство «Телерадіокомпанія «ЛЮКС» спростувати  недостовірну  інформацію  шляхом розміщення  на  належному  йому  сайті www.24tv.ua зазначеної передачі «ЦРУ», в якій міститиметься відповідне спростування, не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням з даної справи законної сили. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія «ЛЮКС» на користь Державного підприємства  «Український державний центр  радіочастот» моральну шкоду у розмірі 1,00 грн.. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія «ЛЮКС» на користь Державного підприємства «Український  державний   центр  радіочастот» 5 512,00 грн. судового збору.
		Рішення суду мотивоване тим, що поширена відповідачем недостовірна інформація, про спростування якої заявляє позивач, є такою, що не відповідає дійсності, викладена неправдиво, стосується позивача та його посадових осіб, які звинувачуються відповідачем у порушенні законодавства України у сфері здійснення державний закупівель, а тому відповідна інформація завдає шкоди діловій репутації державного підприємства та дискредитує його.
		Також,суд першої інстанції встановив, що поширенням інформації, що не відповідає дійсності, приватне акціонерне товариство «Телерадіокомпанія «ЛЮКС» принизило ділову репутацію Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», що спричинило зниженню престижу та підрив довіри до діяльності Державного підприємства, внаслідок чого останньому завдано моральну шкоду у розмірі 1 гривні, яку просив стягнути позивач.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ «Телерадіокомпанія «ЛЮКС»  подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить скасувати рішення повністю і припинити провадження у справі та судові витрати покласти на позивача. 
		У апеляційній скарзі скаржник наводить свої доводи щодо 1) підвідомчості даного спору; 2) кола належних відповідачів; 3) доказування факту поширення спірної інформації. Зокрема, мотивує свої вимоги тим, що 1) характер спірних правовідносин є цивільно-правовим, незалежно від субєктного складу, як наслідок у господарського суду Львівської області не було правових підстав відкривати провадження та розглядати дану справу у порядку господарського судочинства. 2) у випадку коли інформація  була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем, однак, як зазначає апелянт, господарський суд навіть і не мав правових підстав залучати фізичних осіб, які на думку апелянта є відповідно автором сюжету та джерелом інформації, до участі у справі ні у якості відповідачів, ні у якості свідків, оскільки таке не передбачено положеннями ГПК України. 3) скаржник не вважає доведеним сам факт поширення інформації, з огляду на представлені позивачем CD-диск із записом відео, взятого із сайту www.24tv.ua, та роздруковані «скрін-шоти» із зазначеного сайту.
		У додаткових письмових поясненнях до апеляційної скарги скаржник навів додаткові доводи та пояснення щодо факту порушення позивачем порядку проведення процедури державної закупівлі, а саме щодо того, що 18.03.2016 року Антимонопольним комітетом  України було винесено постанову, якою зобовязано ДП «Український державний центр радіочастот» скасувати всі рішення, прийняті після  розкриття пропозицій конкурсних торгів учасників продери закупівлі  «код 62.01.1.». Крім того, скаржник аналізує кожну окрему спірну фразу (інформацію), яку позивач просить визнати недостовірною та спростувати.
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, зазначає, що 1) обраний ним у цій справі спосіб захисту його порушеного права відповідає чинному законодавству, крім того, відповідно до ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі спори про спростування недостовірної інформації. 2) належним відповідачем є саме ПрАТ «ТРК«ЛЮКС», так як поширення оспорюваної інформації було розповсюджено шляхом візуально-звукового оповіщення в телевізійному ефірі на каналі новин « 24», власником якого є апелянт, та поширено в мережі Інтернет на веб-сайті www.24tv.ua, власником якого теж є апелянт. 3) факт поширення інформації апелянтом, зокрема в мережі Інтернет на веб-сайті www.24tv.ua, власником якого є апелянт, підтверджується наданою суду першої інстанції довідки Центру компетенції УЦПНА від 30.09.2016 року № 27-ДР-ЦК.
		Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. 
		Апеляційний суд вважає, що з урахуванням положень ст.ст. 1, 12 ГПК України у даному випадку справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, як за характером спірних правовідносин, так і за субєктним складом та вважає доводи скаржника стосовно скасування оскаржуваного рішення суду з підстав порушення правил підвідомчості даного спору з урахуванням даного складу сторін необґрунтованими, а також не вбачає підстав для припинення провадження у даній справі у звязку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. 
		Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення господарського суду першої інстанції  - скасувати з наступних підстав.
		 
		Судом встановлено, що Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» віднесено до обєктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (а.с.64). 
		ПрАТ «ТРК» Люкс» отримало Ліцензію на мовлення, вид мовлення ефірне (телебачення) (ас. 28). Крім того, ПрАТ «ТРК «Люкс» є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг « 24tv (а.с.101).
		Як стверджує позивач, 05 травня 2016 року о 21 год. 30 хв. телеканалом новин 24 було розповсюджено шляхом візуально-звукового оповіщення (телевізійний ефір), а саме в телепередачі ЦРУ («Центр розслідувань України») відеоматеріал Розслідування: Як компанія-привид весільного тамади перемогла у тендері на 70 мільйонів з повтором 06 травня 2016 о 06 год.30 хв., о 09 год.30 хв., о 13 год. 30 хв., о 17 год. 30 хв., та згодом на сайті http//24tv.ua/ інформацію, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію Державного підприємства Український державний центр радіочастот. Відеозапис телепередачі ЦРУ, викладений Відповідачем на офіційному веб-сайті Телеканалу новин 24 в розділі Програми - ЦРУ під заголовком Як компанія-привид весільного тамади перемогла у тендері на 70 мільйонів, а відтак є доступним для перегляду будь-якою особою, яка є користувачем мережі Інтернет.
		Позивач стверджує, що розповсюджена Відповідачем інформація (окремі наведені факти) є недостовірною, її поширення ганьбить ділову репутацію Позивача, недоторканність якої передбачене ст. 94 Цивільного кодексу України.
		Предметом позову позивачем зазначено вимогу про визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, інформації, поширеної 05.05.2016 року (повтор 06.05.2016) у телевізійній програмі «ЦРУ» та «Телеканалі « 24» та розміщену ПрАТ «Люкс» на сайті www. 24tv.ua, а саме:
		Голос за кадром: ... ОСОБА_4 Центр, що запропонував найнижчу ціну за свої послуги, зарубали ніби то через невідповідність вимогам тендеру;
		Автор сюжету: А кошторис Діалінк, на відміну від інших постачальників не відкрив, що поставило під сумнів такі прозорі торги;
		Ведуча програми: ... Вони опинилися серед тих, кого навіть не допустили до торгів. І якщо полякам відмовили через зависоку вартість послуги, то українці залишилися за бортом із двічі меншою ціною (ТОВ ОСОБА_4 Центр - ред. позивача).
		Автор сюжету: ... Під керівництвом відомства, в якому працював ОСОБА_5, головуючий був, знаходилося таке собі підприємство державне, Документ. В цьому Документі замовляли послуги нібито у Діалінка, щоб вони обслуговували програмне забезпечення. Але викрився один сумний факт - з цим Документом пов'язаний і нинішній комітет УДЦР тендерних торгів;
		Експерт:. Да зто все разыграно красиво. На самом деле они купленные UМС, Лайфом и Киевстаром.
		Крім того, предметом позову є вимога про зобовязання ПрАТ ТРК ЛЮКС спростувати зазначену недостовірну інформацію шляхом зачитування диктором у передачі ЦРУ на Телеканалі  24 не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням з даної справи законної сили резолютивної частини рішення та спростувати недостовірну  інформацію  шляхом розміщення на належному йому  сайті www.24tv.ua зазначеної передачі ЦРУ, в якій міститиметься відповідне спростування, не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням з даної справи законної сили.
		Також позивач просить стягнути з ПрАТ ТРК ЛЮКС на користь Державного підприємства Український  державний  центр  радіочастот моральну шкоду у розмірі 1,0 грн.
		Апеляційний суд зазначає, що у тексті позовної заяви позивачем зазначено, що позивач вимагає «офіційного вибачення» відповідача за вчинення ним неправомірних дій. Проте вимоги до відповідача про «офіційне вибачення» у прохальній частині позовної заяви не зазначено. 
		Нормативною підставою позову позивач зазначає ст.ст. 3,94, 277 ЦК України, ст. 47 Закону України «Про інформацію».
		Відповідно до статей  94,  277  ЦК фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї  недостовірної  інформації,  має  право  навідповідь, а також на спростування цієї інформації. 
		Положеннями пункту і частини першої статті 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення передбачено, що телерадіоорганізація зобов'язана розмістити спростування поширеної інформації, визнаної недостовірною, наклепницькою тощо.
		Спростування недостовірної інформації згідно з частиною сьомою статті 277 ЦК України здійснюється у такий спосіб, у який вона була поширена.
		Відповідно до ст. 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. 
		Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом особистого немайнового або майнового права та інтересу та вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди грішми, іншим майном або в інший  спосіб. 
		Апеляційний суд зазначає, що чинна станом на момент спірних правовідносин редакція Закону України «Про інформацію» не містить статті під номером 47, на яку покликається позивач. 
		З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову). 
		Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
		 
		При вирішенні питання про відкриття провадження у  справі судам  слід звертати увагу на відповідність позовної заяви (заяви) вимогам процесуального законодавства. Така  заява  має  містити, зокрема, відомості про те, в який спосіб була поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача (заявника), яка саме інформація поширена відповідачем (відповідачами),  із зазначенням часу,  способу й осіб,  яким  така  інформація  повідомлена, інші обставини, які мають юридичне значення, посилання на докази, що підтверджують кожну з таких обставин, а також зазначення способу захисту, в який позивач бажає захистити своє порушене право. (постанова Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 N 1 ).
		Частиною четвертою статті 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.
		Вибір   способу   захисту особистого  немайнового  права, зокрема  права  на  повагу  до  гідності  та   честі,  права   на недоторканість  ділової репутації,  належить позивачеві.  Разом із тим,  особа,  право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.  У  зв'язку  з  цим суди повинні  брати  до  уваги,  що  відповідно  до  статті 275 ЦК захист особистого немайнового права  здійснюється  у спосіб,  встановлений  главою  3  цього  Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на   відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо (постанова Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 N 1 ).
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які  існували,  але відомості  про   них   не  відповідають  дійсності  (неповні  або перекручені). 
		    Спростування поширеної недостовірної   інформації   повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила. 
		Отже, з аналізу вищенаведеного вбачається, що поняття недостовірної інформації вже включає в себе невідповідність інформації дійсності, недостовірною є та інформація, яка не відповідає дійсності, а тому позовна вимога про визнання інформації і недостовірною, і також такою, що не відповідає дійсності, є неточною, та містить поняття, які дублюються.
		Згідно з положеннями статті 277 ЦК обов'язок  довести,  що  поширена інформація достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази   недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації  відповідачем,  а  також те,  що  внаслідок  цього  було  порушено  його особисті немайнові права. 
		Крім того, апеляційний суд зазначає, що визнання інформації недостовірною є встановленням юридичного факту, який встановлюється та констатується судом у мотивувальній частині рішення, тоді як спори про визнання юридичних фактів не розглядаються господарськими судами. Стаття 277 ЦК України прямо зазначає, що в разі поширення недостовірної інформації про особу, юридична особа має право на спростування такої. Відтак, встановлення факту недостовірності інформації входить у предмет доказування за вимогою про спростування недостовірної інформації.
		Встановлення юридичного факту виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Тому такий спосіб захисту не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення порушеного права. 
		Аналогічні висновки наведені Вищим господарським судом України у постанові у справі № 926/1334/15.
		Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням (постанова Верховного суду України у справі № 6-20цс11).
		А тому, з огляду на ст. 32 Конституції України, ст. 277 ЦК України, правову позицію Верховного суду України стосовно ефективності способу захисту, апеляційний суд вважає, що у даному випадку вимога про визнання інформації недостовірною не може бути самостійним і ефективним способом захисту порушених прав, а факт недостовірності інформації встановлюється судом в межах позовної вимоги про спростування недостовірної інформації.
		З огляду на наведене, вибір неналежного способу захисту в частині вимоги про визнання інформації недостовірною, апеляційний суд вважає, що у позові про визнання інформації недостовірною слід відмовити.
		 
		У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: 
		а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; 
		Позивач повинен довести факт поширення інформації  відповідачем,  а  також те,  що внаслідок  цього  було  порушено  його особисті немайнові права. 
		б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; 
		в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; 
		г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		 
		Як стверджує позивач, спірна інформація була поширена у телевізійній програмі «ЦРУ» на Телеканалі « 24» у телепередачі Розслідування: Як компанія-привид весільного тамади перемогла у тендері на 70 мільйонів, та розміщену ПРАТ «ТРК «Люкс») на сайті www.24tv.ua. 
		Відтак, позивачу слід довести факт поширення спірної інформації як на телебаченні, так і в мережі Інтернет. 
		Щодо факту поширення інформації, то судом першої інстанції було зазначено, що позивачем, на підтвердження факту поширення відповідачами спірної інформації, до матеріалів справи надано:
		- CD-R диск із записом відповідної телепередачі, зафіксований позивачем із сайту www.24tv.ua. Диск оглянуто судом першої інстанції, яким встановлено, що доказів підробки, фальсифікації, перекручення, спотворення змісту спірної інформації відповідачем не подано;
		- роздруковані скрін-шоти з Інтернет-сторінок сайту, в яких міститься посилання на створення і розміщення відповідачем спірної інформації; 
		- Довідка Центру компетенції УЦПНА від 30.09.2016 року № 27-ДР-ЦК щодо доменного імені 24tv.ua на веб-сайті: http//24tv.ua/, яке належить ПАТ Телерадіокомпанія Люкс;
		- Копія ліцензії на мовлення, виданої ПрАТ ТРК Люкс.
		Апеляційний суд оцінює вищенаведені докази у їх сукупності. 
		Крім того, судом першої інстанції було оглянуто відеозапис в мережі Інтернет на веб-сайті: http: //24tv.ua.
		У відповідності до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Відповідно до ч.1-3 ст.48 Закону України Про телебачення та радіомовлення, кожна телерадіоорганізація-ліцензіат зобов'язана вести журнал обліку передач, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій).  У журналі обліку передач фіксуються: дата випуску, час початку і закінчення передачі; назва і тема передачі; прізвище авторів і ведучих передачі; мова передачі. Журнал обліку передач зберігається телерадіоорганізацією протягом року з дня останнього запису в ньому.
		З урахуванням припису частини четвертої статті 48 Закону України Про телебачення та радіомовлення усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала  або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою  особою  (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження,  якщо у  цей  строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. 
		Ухвалами суду першої інстанції в порядку, передбаченому ст.38 ГПК України, було витребувано у ПрАТ товариства ТРК ЛЮКС запис телепередачі ЦРУ з відеоматеріалом Розслідування: Як компанія-привид весільного тамади перемогла у тендері на 70 мільйонів, та завірену копію журналу обліку передач Телеканалу новин  24 за 05.05-06.05.2016 року. 
		Як зазначає відповідач, запис телепередачі не зберігся, оскільки зберігався лише 14 днів, а журнал обліку передач ним ведеться лише в електронній формі. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до матеріалів справи після судового засідання 10.10.2016 року, було подано витяг з журналу обліку передач у письмовій формі (а.с.126), з якого вбачається, що 05,06 травня 2016 року транслювалася телепередача ЦРУ на тему «Мобільний зв'язок». Разом з тим, відповідач не заперечив проти транслювання відповідної телепередачі під назвою Розслідування: Як компанія-привид весільного тамади перемогла у тендері на 70 мільйонів 05.05.2016 року (повтор 06.05.2015 року) на Телеканалі « 24». 
		Відтак, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що позивачем доведено факт поширення відповідачем оскаржуваної інформації (висловлювань) у телепередачі (відеоматеріалі) як на телебаченні, так і в мережі Інтернет.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України Про інформацію інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Відповідно до пункту в частини першої статті 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення телерадіоорганізація зобов'язана поширювати об'єктивну інформацію.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона  фактичним  твердженням,  чи  оціночним судженням, а також, чи стосується вона позивача. 
		 Відповідно до ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. 
		Відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження,  думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача,  не можна перевірити на предмет їх  відповідності  дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає  прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1).
		Згідно ст. 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		Стаття 10 передбачає різницю між "інформацією" та "ідеями". Свобода висловлювань не обмежується фактичними даними, які можна підтвердити. Вона включає також погляди, критику, припущення. Таким чином, гарантії статі 10 поширюються не тільки на "правдиву", тобто таку, що ґрунтується на фактах, інформацію. Особа, що висловила свої погляди, а не факти, не повинна доводити їх правдивість - це є порушенням статті 10 Конвенції3. (Торгіерсон проти Нідерландів, рішення № 11308/84).
		Незважаючи на існування фактів, які може бути доведено, правдивість оціночних суджень неможливо довести (Справа ЄСПЛ «Лінгенс проти Австрії»).
		Оскаржуваними є наступні висловлювання:
		... ОСОБА_4 Центр, що запропонував найнижчу ціну за свої послуги, зарубали ніби то через невідповідність вимогам тендеру;
		А кошторис Діалінк, на відміну від інших постачальників не відкрив, що поставило під сумнів такі прозорі торги;
		Вони опинилися серед тих, кого навіть не допустили до торгів. І якщо полякам відмовили через зависоку вартість послуги, то українці залишилися за бортом із двічі меншою ціною»;
		Під керівництвом відомства, в якому працював ОСОБА_5, головуючий був, знаходилося таке собі підприємство державне, Документ. В цьому Документі замовляли послуги нібито у Діалінка, щоб вони обслуговували програмне забезпечення. Але викрився один сумний факт - з цим Документом пов'язаний і нинішній комітет УДЦР тендерних торгів;
		Да зто все разыграно красиво. На самом деле они купленные UМС, Лайфом и Киевстаром.
		З аналізу зазначених висловлювань вбачається, що такі містять багатозначні мовно-стилістичні одиниці («зарубати», «залишитися за бортом»), знеособленість дієслова («зарубали»), слова, які мають різне тлумачення («вони повязані», «куплений»), ймовірність («ніби-то»), неможливість перевірити на істинність («поставило під сумнів прозорі торги»). А останнє висловлювання - є критичним субєктивним оціночним судженням.
		Крім того, такі висловлювання у зазначеному їх формулюванні не стосуються позивача. Апеляційний суд зазначає, що сама назва телепередачі не стосується позивача. 
		Передача (телерадіопередача) - змістовно завершена частина програми  (телерадіопрограми),  яка  має  відповідну назву,  обсяг трансляції,  авторський знак,  може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт.
		 
		Апеляційний суд вважає, що телепередача під назвою Розслідування: Як компанія-привид весільного тамади перемогла у тендері на 70 мільйонів за своє назвою, суттю та спрямуванням в цілому є інформаційним продуктом з висловлюванням субєктивних суджень та критики, оцінки дій, має субєктивно-аналітичний характер фактів, встановлених окремими особами, відсутні докази про віднесення її до передач з характером «новини», є  об'єктом оцінки членів суспільства. 
		Дана передача як цілісний інформаційний продукт, як форма поширення інформації обєднана однією головною думкою, однією оцінкою, і вилучення окремих, спірних, висловлювань з такої у даному випадку не змінить характеру передачі в цілому та не захистить ефективно прав позивача, який, у свою чергу, вважає, що лише окремі висловлювання відповідача у телепередачі впливають негативно на його (позивача) ділову репутацію. Взяті з контексту оскаржувані висловлювання нерозривно повязані з іншою інформацією у спірній передачі (позивач вдається до їх уточнення - «за ред. позивача»).
		Крім того, згідно пояснень представників сторін та матеріалів справи, Антимонопольним комітетом України у Рішенні від 18.03.2015 року було зобовязано позивача скасувати всі рішення після розкриття пропозицій конкурсних торгів учасників процедури закупівлі  «код 62.01.1». Надалі, позивачем на підставі висновків Антимонопольного комітету України у зазначеному Рішенні, комітетом з конкурсних торгів було проведено повторний поданих пропозицій на конкурсні торги та визнано переможцем  торгів - ТОВ «ОСОБА_4 Центр» (а.с.49-54). Отже, результати тендеру, про які йдеться у даній передачі, а зокрема, про переможця тендеру, були змінені (інші) на момент трансляції телепередачі.
		Позивач зазначає, що відповідач вказує на фіктивність проведеного тендеру, проте позивачем не наводиться жодних висловлювань відповідача саме про «фіктивність тендеру» як оскаржуваних; оскаржувані висловлювання не містять даного терміну.  
		Відтак, якщо особа вважає,  що оціночні судження або думки принижують її  гідність,  честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі  скористатися наданим їй законодавством  правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування  безпідставності поширених суджень,  надавши їм іншу оцінку.  
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідач погодився розглянути можливість повтору програми з розширеним коментарем позивача (а.с. 38). 
		Також, позивачем не доведено належним доказами приниження його ділової репутації, а зокрема, наслідків такого, негативний вплив оскаржуваних висловлювань на ділові стосунки з партнерами, кількісних та якісних показників зменшення ділової репутації чи авторитету, в той час як з пояснень представника позивача вбачалося, що вся передача під назвою Розслідування: Як компанія-привид весільного тамади перемогла у тендері на 70 мільйонів як цілісний продукт принижувала ділову репутацію позивача на його думку. 
		З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що зазначена оскаржувана інформація саме у формі спірних, оскаржуваних висловлювань не стосується позивача, є субєктивною, критикою та оцінкою дій, містить слова з подвійними значеннями та оціночні судження, має характер припущень, а тому не може бути перевірена на предмет достовірності, а також відсутні докази про порушення такою спірною інформацією особистих немайнових прав (благ) позивача. 
		Крім того, апеляційний суд вважає, що за даних обставин обраний позивачем спосіб захисту, що стосується наведених позивачем окремих спірних висловлювань, не захистить його немайнові права та не є ефективним, враховуючи наведену позивачем підставу позову  приниження ділової репутації.
		 
		Також,  у своїй апеляційній скарзі та поясненнях скаржник (відповідач) зазначає про обрання позивачем неналежного відповідача за зазначеними позовними вимогами.
		Відповідачем позивач обрав  ПрАТ «ТРК «Люкс», як власника субєкта інформаційної діяльності. 
		Апеляційний суд звертає увагу, що оскільки оскаржувані висловлювання містилися у передачі, яка була поширена як на телебаченні, так і в мережі Інтернет, і позивач просить спростувати таку спірну інформацію як шляхом зачитування судового рішення на телебаченні, так і поширення відповідної передачі в мережі Інтернет, то це також впливає на правильність обрання належного відповідача. Крім того, особливості предмету спору  про захист ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації  також впливають на критерії вибору належного відповідача (співвідповідачів). 
		Частиною пятою статті 6 Закону України Про телебачення і радіомовлення передбачено, що дані про кожну індивідуальну програму  чи  передачу  мають  містити ім'я автора чи авторів, назву і адресу виробника програми. 
		Частиною шостою статті 6 Закону України Про телебачення і радіомовлення передбачено, що відповідальність за зміст програм та передач несе керівник телерадіоорганізації або автор (автори) програми та/чи передачі.
		Згідно ст. 43 Закону України Про телебачення і радіомовлення передбачено, що керівник телерадіоорганізації або уповноважена ним особа дає дозвіл на випуск телерадіопередач чи програм і  несе  особисту  відповідальність за їх зміст та якість.
		 
		У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи зазначено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Відповідно до п.10 зазначеної Постанови, якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі.
		Положеннями п.12  постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи передбачено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
		Вищезазначені розяснення не передбачають альтернативності щодо вибору відповідача. 
		У свою чергу позивачем зазначено, що оскаржувані фрази висловлені  «голосом за кадром», «автором сюжету ОСОБА_6», «ведучою програми», «автором сюжету ОСОБА_7», «експертом ОСОБА_8». Доказів на підтвердження авторства сюжету/передачі позивачем не подано. Крім того, позивач вважає, як вбачається з позову, що автором сюжету є ОСОБА_6 (ОСОБА_7) ОСОБА_7, однак у матеріалах справи відсутні докази такого, як і відсутні докази про перебування ОСОБА_6 (ОСОБА_7) ОСОБА_7 у трудових відносинах з відповідачем. Крім того, господарський суд не розглядає позови за участю фізичних осіб. 
		У судовому засіданні 17.01.2017 року в апеляційній інстанції представник позивача подав клопотання про витребування додаткових доказів на підтвердження факту трудових відносин ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з ПрАТ «ТРК «Люкс». Апеляційний суд відмовляє у задоволенні такого клопотання на тій підставі, що позивачем не обґрунтовано перешкод для подання такого клопотання в суді першої інстанції та причин неможливості здобуття таких доказів в ході розгляду справи в суді першої інстанції. 
		У матеріалах справи наявна довідка Департаменту «Центр компетенції» консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» (а.с. 100-104), з якої вбачається, що реєстрант доменного імені 24tv.ua не опублікований, тобто знеособлений; щодо даних про хостинг-провайдера  то ним зазначено ПрАТ «ТРК «Люкс». Додатково, за результатами дослідження змісту веб  сайту http:// 24tv.ua  встановлено, що останній позиціонує себе  в якості веб-сайту «Телеканал новин « 24» - перший український цілодобовий новинний канал, один з не багатьох в українському медіа просторі, який може дозволити собі говорити тільки правду, подавати тільки достовірну інформацію». Враховуючи знеособленість персональних даних реєстранта доменного імені 24tv.ua в сервісі WHOIS для встановлення належного відповідача можливо додатково звернутися до  реєстратора доменного імені 24tv.ua  та хостинг провайдера веб-сайту 24tv.ua; дані про власника веб-сайту  можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних імен та адрес українського сегменту мережі Інтернет. 
		Проте, зазначена Довідка прямо не дає відповіді про особу власника веб сайту http:// 24tv.ua. Хостинг  провайдер  це лише структура, яка зберігає інформацію, яка є на сайті. З аналізу довідки вбачається, що дані власника доменного імені приховані на відповідному ресурсі, проте доменне імя з «ua» є доменним іменем другого рівня та делегується виключно у разі, якщо доменне імя або його компонент за написанням співпадає зі знаком для товарів та послуг. 
		Разом з тим, для встановлення належного відповідача позивачу у Довідці рекомендовано додатково звернутися до  реєстратора доменного імені 24tv.ua та хостинг - провайдера веб-сайту 24tv.ua; та витребувати дані про власника веб-сайту в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних імен та адрес українського сегменту мережі Інтернет. 
		З аналізу наведеного вбачається, що стосовно вимог про спростування недостовірної  інформації, поширеної на телеканалі, то належним відповідачем є або автор програми, або керівник телерадіоорганізації, як особи відповідальні за зміст програми.
		Відповідачем позивач обрав  ПрАТ «ТРК «Люкс», як власника субєкта інформаційної діяльності, проте одночасно позивач не подав доказів на підтвердження такого статусу відповідача. 
		Крім того, позивач, покликаючись у позовній заяві на ст. 6 Закону України Про телебачення і радіомовлення, згідно якої відповідальність за зміст програм та передач несе керівник телерадіоорганізації або автор (автори) програми та/чи передачі, на вимогу статті не зазначає ні автора програми, ні керівника телерадіоорганізації як співвідповідача.
		Апеляційний суд вважає, що за даних обставин, з врахуванням предмету позову, оскарження окремих субєктивних висловлювань, які згідно позовної заяви належать різним субєктам, вимог законодавства, автор сюжету/передачі також повинен бути відповідачем (співвідповідачем) за поданим позовом, та зазначає про неможливість розгляду даного позову без участі автора сюжету/передачі. 
		Враховуючи наведене, те, що позивачем не обґрунтовано щодо належності відповідача; невстановлення позивачем точних даних як про власника веб-сайту, про автора передачі, у якій була поширена, на думку позивача, недостовірна інформація, про керівника телерадіоорганізації; відсутність обовязку суду, зокрема, апеляційної інстанції, встановлювати та залучати належного відповідача, апеляційний суд вважає, що у позові слід відмовити і також з підстави неналежності відповідача за зазначеними вимогами. 
		Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції без врахування всіх обставин справи, без врахування ефективності обраного позивачем способу захисту, без належного аналізу оскаржуваних висловлювань, без обгрунтування належності відповідача, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
		 
		Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з позивача на користь скаржника належить стягнути понесені ним судові витрати в розмірі 6063,2 грн. судового збору за апеляційне провадження. Судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції, здійснені позивачем, слід залишити за позивачем у звязку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
		Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд  
		ПОСТАНОВИВ :
		апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Телерадіокомпанія ЛЮКС б/н від 20.10.2016 року  задоволити.
		Рішення господарського суду Львівської області від 10.10.2016 року у справі № 914/1943/16 - скасувати. Прийняти нове рішення.
		У позові Державного підприємства Український державний центр радіочастот, м. Київ, до Приватного акціонерного товариства Телерадіокомпанія ЛЮКС, м. Львів, про захист ділової репутації шляхом спростування неправдивої інформації та відшкодування моральної шкоди  відмовити. 
		Стягнути з Державного підприємства Український  державний   центр  радіочастот (03179, м.Київ, проспект Перемоги, 15-й км.; ідентифікаційний код 01181765) на користь Приватного акціонерного товариства Телерадіокомпанія ЛЮКС (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; ідентифікаційний код 20765851) 6063,20 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
		Місцевому господарському суду видати відповідний наказ. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в         касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
		     Справу направити в місцевий господарський суд. 
		 
		         Головуючий - суддя                         Бонк Т.Б.                   
		          Судді                                                                                                             Бойко С.М. 
		 
		                                                                                                                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...