Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/21151/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право інтелектуальної власності; Спори про право інтелектуальної власності: спори про торговельну марку та товарний знак.
Надіслано для оприлюднення: 24.01.2017. Зареєстровано: 25.01.2017. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 760/21151/15-ц
		№2/760/188/17
		Р І Ш Е Н Н Я
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		     13 січня 2017 року                                                                                                     м. Київ
		Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді    Коробенко С.В.
		при секретарі             Семененко А.Д.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення про реєстрацію знака для товарів та послуг, недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг,
		В С Т А Н О В И В :
		Позивач звернувся до суду та просить визнати належне ОСОБА_2 (Відповідач-2) недійсним свідоцтво України НОМЕР_1 від 12.04.2010 на знак для товарів та послуг за 43 класом Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП) та зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України (Відповідач-1) вчинити дії щодо внесення змін та здійснення відповідної публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність».
		Позивач вказує, що на сьогодні він є власником знаку для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України НОМЕР_2 від 27.07.2015, яке було видане повторно на підставі ст. 22 Закону України «Про охорону прав на знак для товарів та послуг» після припинення дії аналогічного знаку для товарів та послуг за Свідоцтвом НОМЕР_3 від 15.08.2006.
		Заявлені вимоги Позивач обґрунтовує невідповідністю зареєстрованого знаку для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2» умовам надання правової охорони, передбаченим ч.ч. 1, 4 ст. 5, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», та просить суд на підставі п.«а» ч. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визнати недійсним свідоцтво України НОМЕР_1 (позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2»), яке видане 12.04.2010 на ім'я Відповідача-2.
		Позивач вказує, що знаки для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_1» (свідоцтво НОМЕР_3) є схожими настільки, що їх можна сплутати, що вводить споживачів в оману, на підставі чого Відповідач-1 при прийнятті рішення про реєстрацію знаку «ІНФОРМАЦІЯ_2» зобов'язаний був відмовити у такій реєстрації з причин схожості на інший, вже зареєстрований раніше знак «ІНФОРМАЦІЯ_1» за одним і тим же 43 класом МКТП.
		Представники Позивача в судовому засіданні позов підтримали і просили задовольнити у повному обсязі.
		Представник Відповідача-1 в судовому засіданні надав усні пояснення і просив у позові відмовити, оскільки всі дії Відповідача-1 при проведенні кваліфікаційної експертизи заявки на видачу свідоцтва України НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2» були здійснені у повній відповідності до чинних актів законодавства. 
		Представник Відповідача-2 подав до суду письмові заперечення проти задоволення позову. Представники Відповідача-2 в судовому засіданні надали пояснення і просили у позові відмовити з мотивів того, свідоцтво НОМЕР_3 припинило свою дію. Представники також акцентували увагу на те, що Позивач пропустив строк позовної давності і це є підставою для відмови в позові.
		Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що 15 серпня 2006 року Відповідач-1 зареєстрував за класами 29, 30, 31, 32, 43 МКТП знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» та видав товариству з обмеженою відповідальністю «Стара Фортеця Трейдінг» свідоцтво України НОМЕР_3. 
		Суд також встановив, що 12 квітня 2010 року Відповідач-1 зареєстрував за класом 43 МКТП знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2» та видав Відповідачу-2 свідоцтво України НОМЕР_1.
		21 серпня 2014 року дія Свідоцтва НОМЕР_3 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» припинилася.
		Судом встановлено, що 27 липня 2015 року Відповідач-1 в порядку статті 22 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» зареєстрував за класами 29, 30, 31, 32, 43 МКТП знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» і видав товариству з обмеженою відповідальністю «Стара Фортеця Трейдінг» свідоцтво України НОМЕР_2.
		Твердження Відповача-2 про те, що класи за якими видано свідоцтво України НОМЕР_3 (8 редакція МКТП) і свідоцтво України НОМЕР_2 (10 редакція МКТП) є різними, а тому вказані свідоцтва видані на різні товари і послуги спростовується положеннями частин 1 і 4 статті 2 Ніццької угоди про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків від 15 червня 1957 року (до якої Україна приєдналася 29.12.2000 на підставі Закону України «Про приєднання України до Ніццької угоди про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків» від 01 червня 2000 року № 1762-ІІІ), якими передбачено, що з урахуванням зобов'язань, що накладаються цією Угодою, Класифікація має в кожній з країн Спеціального союзу таке значення, яке надається їй у цій країні. Зокрема, Класифікація не зв'язує країни Спеціального союзу ні щодо визначення обсягу охорони знаку, ні щодо визнання знаків обслуговування. Факт включення будь-якого найменування в алфавітний перелік ніяким чином не впливає на права, що можуть існувати на це найменування.
		29 липня 2015 року Позивач придбав у власність майнові права на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України НОМЕР_2 у товариства з обмеженою відповідальністю «Стара Фортеця Трейдінг» на підставі договору про передачу майнових прав власності.
		У зв'язку з необхідністю вирішити питання схожості знаків за свідоцтвом НОМЕР_3 («ІНФОРМАЦІЯ_1») і за свідоцтвом НОМЕР_1 («ІНФОРМАЦІЯ_2») ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року у справі була призначена судова експертиза об'єктів інтелектуальної власності.
		Відповідно до висновку комісійної судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 23 червня 2016 року № 1081:
		1.Знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2» за свідоцтвом України НОМЕР_1 був схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України НОМЕР_3 на день подання заявки до Державної служби інтелектуальної власності України.
		2.Знак «ІНФОРМАЦІЯ_2» за свідоцтвом України НОМЕР_1, застосоване до закладу громадського харчування «ІНФОРМАЦІЯ_2», є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим за свідоцтвом України НОМЕР_3 знаком для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		3.Знак «ІНФОРМАЦІЯ_2» за свідоцтвом України НОМЕР_1 може ввести в оману споживачів щодо особи, яка надає послуги.
		4.Послуги, що до яких зареєстровано знак за свідоцтвом України НОМЕР_1, є такими самими з послугами, щодо яких зареєстрований знак «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України НОМЕР_2.
		Пунктом 1 частини 3 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачено, що не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.
		Всупереч вищевказаному положенню у період дії свідоцтва України НОМЕР_3 на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» Відповідачем-1 було видано свідоцтво України НОМЕР_1 на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2».
		Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимога про визнання незаконним рішення Відповідача-1 за заявкою т200820544 від 19.11.2008 на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2» підлягає задоволенню.
		Відповідно до статті 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знаку умовам надання правової охорони. Відповідно до п. 3 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» від 23 грудня 1993 року відповідність знаків умовам їх реєстрації визначається згідно з законодавством, що діяло на дату подання заявки. На дату подання Відповідачем-2 заявки на реєстрацію позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2» (19 листопада 2008 року) чинною була редакція Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" від 10 квітня 2008 року.
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (в редакції від 10.04.2008) правова охорона надається знаку, на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.
		Частина 3 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачає, що підставою для відмови в наданні правової охорони є наявність зареєстрованого як знак позначення, яке є тотожними або схожими настільки, що його можна сплутати з знаком, раніше зареєстрованим чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ним товарів і послуг.
		Твердження Відповідача-2, що свідоцтво України НОМЕР_3 на знак для товарів і послуг припинило свою дію 21 серпня 2014 року, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки не спростовує того факту, що видача свідоцтва України НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2» було здійснено з порушенням статей 5, 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
		Таким чином, внаслідок невідповідності зареєстрованого знаку «ІНФОРМАЦІЯ_2» умовам надання правової охорони, позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів та послуг НОМЕР_1 від 12.04.2010 р., виданого Відповідачу-2 підлягає задоволенню.
		Відповідно до п. 2.3. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 року № 10 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2002 року за № 64/6352 з подальшими змінами і доповненнями, у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості, зокрема щодо визнання свідоцтва недійсним повністю або частково, а підставою для внесення відомостей до реєстру є рішення судових органів.
		Пунктом 1.3. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг передбачено, що відомості, що занесені до реєстру, зміни до них, відомості про видачу дубліката свідоцтва, зміни внаслідок виправлення помилок та інші відомості, що занесені до реєстру, Відповідач-1 публікує в офіційному бюлетені «Промислова власність». Дані про публікацію зазначених відомостей заносяться до реєстру.
		Згідно з пунктом 2.4. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг підставою для внесення відомостей до реєстру є рішення Відповідача-1, рішення судових органів, клопотання або заява власника (власників) свідоцтва.
		З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що вимога про зобов'язання Відповідача-1 внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг про визнання свідоцтва України на знак для товарів та послуг НОМЕР_1 від 12.04.2010 недійсним та здійснити публікацію таких відомостей в офіційному бюлетені «Промислова власність» підлягає задоволенню.
		Твердження представників Відповідача-2, про відсутність порушення прав і законних інтересів у Позивача не знайшли свого підтвердження і спростовуються наступним.
		Як встановлено судом, Відповдачу-2 належить позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2» на яке видано свідоцтво НОМЕР_1. Водночас, на момент видачі свідоцтва НОМЕР_1 існувало позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» на яке було видано свідоцтво НОМЕР_4. Після припинення дії свідоцтва НОМЕР_4 на позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» в порядку ст. 22 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» Відповідачем-1 було видано свідоцтво НОМЕР_2, яке належить Позивачу. На позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», видано свідоцтво НОМЕР_2 за класами 29, 30, 31, 32, 43 МКТП, при цьому оспорюване свідоцтво НОМЕР_1 видане за класом 43 МКТП. Таким чином, оспорюване свідоцтво видане на ті ж самі послуги, що і належне Позивачу свідоцтво, а тому надання послуг Відповідачем-2 під знаком «ІНФОРМАЦІЯ_2» може призвести до того, що споживачі можуть плутати його із послугами, які надає Позивач під знаком «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення дій, що потребують його згоди, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.
		Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво надає його власнику виключне прав заборонити іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом:
		позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;
		позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.
		Як підтверджується матеріалами справи Відповідач-2 використовував знак «ІНФОРМАЦІЯ_2», що є порушенням прав Позивача у розумінні статей 16 і 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".
		Відповідно до рішення Конституційного суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 справа № 1-10/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (редакція 1963 року) та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивно і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
		Охоронюваний законом інтерес, Позивача полягає у тому, що його використанню знаку для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» не повинно перешкоджати використання знаку «ІНФОРМАЦІЯ_2», який є схожим на стільки, що їх можна сплутати і що може ввести в оману споживачів.
		Заява представників Відповідача-2 про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. При цьому, ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		За загальним правилом ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
		Позивач стверджує, що 29 липня 2015 року під час укладення договору про передачу майнових прав власності на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» представник TOB «Стара Фортеця Трейдінг» повідомив його, що Відповідач-2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Фаетон-С» про заборону використання позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Вказане Позивачем підтверджується ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2015 року про відкриття провадження у цивільній справі № 761/17126/15-ц за вказаною позовною заявою Відповідача-2 до ТОВ «Фаетон-С» та ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року про залишення позовної заяви без розгляду.
		Відповідно до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Суд критично оцінює такий доказ, як копія субліцензійного договору від 28.11.2012 р., на який посилаються представники Відповідача-2.
		Субліцензійний договір, нібито підписаний Позивачем на підставі рішення загальних зборів. В той же час, такого рішення загальних зборів представники Відповідача-2 не надали.
		Слід відзначити, що на кожній сторінці субліцензійного договору міститься підпис контрагента, а підпис Позивача міститься лише на останній сторінці, на якій відсутні умови договору і наявні лише реквізити сторін.
		Крім того, представники Відповідача-2 не надали суду для огляду оригінал субліцензійного договору від 28.11.2012 року.
		Відповідно до ст. 64 Цивільного процесуального кодексу України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.
		В силу ч. ч. 1, 3 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а докази, які не стосуються предмета доказування, суд не бере до уваги.
		Таким чином, судом встановлено, що Позивачу стало відомо про порушення його права 29 липня 2015 року, під час укладення договору про передачу майнових прав на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		Суд прийшов до висновку, що Позивач звернувся до суду із позовною заявою у межах строку позовної давності.
		З урахуванням зібраних у справі та досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає, що Позивачем повністю доведені заявлені позовні вимоги, які не спростовані Відповідачами 1, 2 жодними належними доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
		З урахуванням задоволення обґрунтованих за обставинами справи вимог Позивача, суд вважає такими, що підлягають стягненню з Відповідачів, понесені Позивачем судові витрати відповідно до приписів ст. 88 ЦПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ч.ч. 1 і 4 ст. 2 Ніццької угоди про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків від 15 червня 1957 р. (до якої Україна приєдналася 29.12.2000 на підставі Закону України «Про приєднання України до Ніццької угоди про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків» від 01 червня 2000 року № 1762-ІІІ), ст.ст. 21, 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 5, ст. 6, ч. 5 ст. 16, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 20, ст. 22 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», п. 3 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» від 23 грудня 1993 року, ст.ст. 4, 58, 60, 64, 88, 212 Цивільного процесуального кодексу,
		В И Р І Ш И В :
		Позов задовольнити.
		Визнати незаконним рішення Державної служби інтелектуальної власності України за заявкою m200820544 від 19.11.2008 про реєстрацію знаку для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2».
		Визнати недійсним свідоцтво України НОМЕР_1 від 12.04.2010 на знак для товарів і послуг, виданого ОСОБА_2.
		Зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання свідоцтва України НОМЕР_1 від 12.04.2010 на знак для товарів і послуг недійсним та опублікувати відповідні відомості у офіційному бюлетені «Промислова власність».
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...