Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/3570/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 01.02.2017. Зареєстровано: 01.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2017.
Дата набрання законної сили: 14.02.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		----------------------
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		      31 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3570/16
		           Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С. 
		 
		Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого  - Танасогло Т.М.,
		суддів              - Бойка А.В.,
		                       - Яковлєва О.В.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт»  на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» до  Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 08.06.2016 року №0000383800 та податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2016 року №Ю-0000393800,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		У липні 2016 року Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт»  (далі за текстом - ДП «ІМТМ») звернулося до суду Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби з позовом до (далі за текстом СДПІ з обслуговування великих платників у м. Одесі МГУ ДФС або СДПІ) з вимогами щодо визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 08.06.2016 року №0000383800 та податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2016 року №Ю-0000393800.
		В обґрунтування позовних вимог позивач  зазначив, що ДП «ІМТМ» правомірно не нараховувало страхові внески з ЄСВ на осіб, що проходили навчання на підприємстві та проходили на ньому трудову практику, а також з огляду на те, що на заробітну плату осіб, що мобілізовані не нараховується та не сплачується ЄСВ, в зв'язку із чим, застосовані штрафні санкції до вказаного підприємства неправомірно.
		Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмолено повністю.
		Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ДП «Іллічівський морський торговельний порт» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
		Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ДП «Іллічівський морський торговельний порт», перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
		На підставі наказу СДПІ посадовими особами відповідача, згідно п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» в період 07.12.2015 року по 09.02.2016 року була проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.
		За результатами зазначеної перевірки був складений акт №8/28-08-38/01125672/2 від 16.02.2016 року (а.с.11-19), яким були встановлені порушення позивачем за перевірений період п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1, ч.2 ст.7, ч.5, ч.7, ч.13 ст.8, ч.4, ч.8, ч.9 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
		На підставі цього акту перевірки відповідачем 08.06.2016 року було прийняте рішення про застосування штрафних санкцій №0000383800 (а.с.20) щодо нарахування штрафних санкцій з ЄСВ в розмірі 598761,99 грн. 
		Того ж дня відповідачем на адресу позивача була спрямована вимога про сплату боргу (недоїмки) за №Ю-0000393800 в розмірі 291 632,40 грн. (а.с.21). 
		Не погоджуючись з зазначеною вимогою про сплату боргу (недоїмки) та рішенням про застосування штрафних санкцій ДП «ІМТМ» оскаржило їх у судовому порядку.
		Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені акти суб'єкта владних повноважень прийняті на підставі обгрунтовного висновку посадових осіб органу ДФС, що відповідає положенням ч.2 ст.19 Конституції України, ст.9-11 Закону України "Про систему оподаткування в Україні" та ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".
		Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
		В апеляційній скарзі вказується на те, що оскільки учні, які проходять виробничу практику, не є штатними працівниками підприємства, а отже не перебувають у трудових відносинах з підприємством, то єдиний внесок на заробітну плату учнів, яка виплачується їм при проходженні виробничої практики, не нараховується та не утримуються. Оскільки апелянтом не було порушено вимоги Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відтак і застосування штрафних санкцій за порушення, якого не вчинялось є протиправним.
		Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.
		Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Основною підставою виникнення трудових правовідносин на території України є факт укладення трудового договору, яким відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року №322-УІІІ із змінами та доповненнями (далі - КЗпП) є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою (далі - роботодавець), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець - виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Загальний порядок укладення трудового договору встановлено ст.24 КЗпП, якою, зокрема, передбачено укладення трудового договору, як правило, в письмовій формі.
		Разом з тим, ст. 38 Закону №103 встановлено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний, і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
		При цьому судова колегія зазначає, що професійно-технічна освіта може включати, зокрема, професійно-практичну підготовку, яка проводиться на робочих місцях на виробництві чи в сфері послуг у формі виробничої практики (ст. 25 Закону № 103).
		Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
		Для студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які раніше не працювали та у зв'язку з цим не мали трудових книжок, відомості про роботу в студентських таборах, на виробничій практиці, а також про виконання науково-дослідної господарчо-договірної тематики на підставі довідок відносяться підприємством, де надалі вони будуть працювати (п.2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58).
		Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються Кодексом законів про працю України від 10.12.1971р. №322-УІІІ із змінами та доповненнями, Законом України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон №108) та іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до ч.4 ст.53 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ "Про освіту" на час виробничого навчання, практики учням і студентам забезпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці.
		Згідно ст. 29 Закону №103 України від 10 лютого 1998 року №103/98-ВР "Про професійно-технічну освіту" - підприємства, установи, організації незалежно від форм власності надають учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики відповідно до укладених із професійно-технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику.
		Учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів під час виробничого навчання і виробничої практики на виробництві виконують роботи відповідно до навчальних планів і програм.
		Пунктом 9 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 1999 року №992 (далі - Порядок) передбачено, що, перед початком виробничого навчання та виробничої практики керівник підприємства видає наказ про персональний розподіл учнів, слухачів професійно-технічного навчального закладу на робочі місця або навчально-виробничі ділянки виробничих підрозділів чи створює учнівські самостійні навчально-виробничі підрозділи та визначає відповідно до змісту робочих навчальних програм види робіт, а також призначає з числа інженерно-технічних працівників та кваліфікованих робітників підприємства відповідальних за проведення виробничого навчання та виробничої практики, забезпечення умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог, установлює системи оплати праці учнів, слухачів за фактично виконаний обсяг робіт відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки) та укладених із професійно-технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику.
		Відповідно до п.п.7 і 8 Порядку учні, слухачі учбових закладів, які згідно з договором, укладеним між професійно-технічним навчальним закладом та підприємством, проходять виробничу практику та виробниче навчання на підприємстві, не включаються до складу (списку) і штатного розпису працівників підприємства.
		При цьому всі організаційні питання проходження виробничої практики та виробничого навчання в кожному конкретному випадку визначаються положеннями договору, укладеного навчальним закладом і підприємством. Типова форма такого договору наведена в додатку до Порядку.
		Відповідно до п.10 Порядку з моменту розподілу учнів, слухачів професійно-технічного навчального закладу на робочі місця або навчально-виробничі ділянки на них відповідно до законодавства про охорону праці поширюються права та обов'язки щодо виконання правил і норм охорони і праці, техніки безпеки та виробничої санітарії, правил внутрішнього трудового розпорядку та інших правил і норм, що діють на підприємстві, з відповідних професій, спеціальностей і рівнів кваліфікації робітників та службовців. Учні, слухачі підлягають соціальному та іншому страхуванню нарівні з відповідними працівниками підприємства.
		Таким чином, учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів, які проходять виробничу практику, не включаються до складу (списку) робітників підприємства, однак на них у повній мірі розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку і положення інших внутрішніх актів і розпоряджень підприємства.
		Поряд з цим п.17 Порядку встановлено, що за фактично виконаний обсяг робіт учнями, слухачами за період виробничого навчання та виробничої практики відповідно до виробничих завдань, підприємство нараховує їм заробітну плату згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.
		Нараховані учням, слухачам кошти переказуються для виплати на рахунок професійно-технічного навчального закладу або виплачуються їм безпосередньо підприємством не пізніше п'яти днів після виплати заробітної плати працівникам підприємства.
		З матеріалів справи вбачається, що при перевірці апелянта фахівцями податкового органу загальної суми нарахованої заробітної плати, на яку нараховується єдиний соціальний внесок відповідно до класу професійного ризику виробництва за тарифом 37,33% та з якого утримується єдиний соціальний внесок за тарифом 3,6%, встановлено не включення до загального фонду оплати праці заробітної плати, нарахованої учням ДНЗ "Іллічівського вищого професійного училища морського транспорту" при проходженні виробничої практики згідно договору від 29.06.2012 року №631-0 між ДП "ІМТП" та ДНЗ "Іллічівське вище професійне училище морського транспорту" (а.с. 13). У 2013 році загальна сума заниження нарахованої заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок, роботодавцями відповідно до класу професійного ризику виробництва за тарифом 37,33% складає 701 100,03 грн. (а.с. 15).
		 
		Так, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016р. витребувано у Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» завірену належним чином копію договору про навчально-виробничу практику від 29.06.2012 року №631-О між «Іллічівський морський торговельний порт» та ДНЗ «Іллічівське вище професійне училище морського транспорту» (а.с.178-179).
		Як вбачається зі вказаного договору, пунктом 4.1 передбачено, що ДП "ІМТП" за період виробничої практики проводить нарахування заробітної плати учням за фактично відпрацьований ними час (виконаний об'єм робіт) відповідно до тарифних ставок, діючих в порту. 
		Частиною 9 ст.9 Закону №2464 передбачено, що обчислення і сплата єдиного внеску за працівників, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, здійснюються роботодавцями за рахунок сум, на які внесок нарахований.
		На підставі ч.2 ст. 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
		Таким чином, нарахована заробітна плата учням, які проходять виробничу практику на підприємстві згідно з договором про навчально-виробничу практику, є базою нарахування єдиного внеску.
		При цьому підприємством нараховується та утримується єдиний внесок із усієї суми нарахованої заробітної плати учня.
		Згідно з абз. 1 ч. 5 ст.8 Закону №2464 - єдиний внесок для платників, зазначених, зокрема, в абзаці другому п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464 (тобто роботодавців), встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності у розмірі від 36,76 до 49,7 відсотка.
		Статтею 47 розділу III розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464 визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. ДП "ІМТП" єдиний соціальний внесок відповідно до класу професійного ризику виробництва з урахуванням видів економічної діяльності встановлено у розмірі 37,33% від бази нарахування єдиного соціального внеску.
		Згідно із ч. 7 ст.8 Закону №2464 - єдиний внесок для найманих працівників, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб встановлюється у розмірі 3,6 відсотків бази нарахування єдиного внеску.
		Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, від 09.09.2013р. №454 та від 14.04.2015 №435, передбачено, що звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (далі - Звіт) формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону №2464 нараховується єдиний внесок соціальний внесок за тарифом 3,6%, що є порушенням п.1 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями. 
		Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що правовідносини між учнями ДНЗ "Іллічівського вищого професійного училища морського транспорту"  та  ДП "ІМТП" при проходженні виробничої практики згідно договору мають усі ознаки трудових правовідносин, які виникають на умовах трудового договору, та на порушення вимог п.1 ч. 2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, ч.5, ч.7 ст.8, ч.8, ч.9 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" ДП "ІМТП" не нараховано та не утримано єдиний соціальний внесок із заробітної плати учнів ДНЗ "Іллічівського вищого професійного училища морського транспорту",  які проходили виробничу практику на ДП "ІМТП" згідно з договором про навчально-виробничу практику від 29.06.2012 року  №631-0. Отже вимога про сплату боргу (недоїмки) за  №Ю-0000393800 на загальну суму 291 632,40 грн., якою донараховані суми єдиного соціального внеску, а саме: заробітної плати учнів ДНЗ "Іллічівського вищого професійного училища морського транспорту" ДНЗ "Іллічівського вищого професійного училища морського транспорту",  які проходили виробничу практику на ДП "ІМТП" згідно з договором про навчально-виробничу практику від 29.06.2012 року  №631-0 у розмірі 286 960,24 грн., заробітної плати працівників ДП "ІМТП", нарахованої у червні 2014р. за попередні періоди у розмірі 4023,30 грн., заробітної плати працівника ДП "ІМТП", який втратив статус інвалідності у розмірі 648,86 грн., прийнята на підставі обгрунтованого висновку посадових осіб органу ДФС, та є такою, як застована правомірно та обгрунтовано.
		Щодо нарахування єдиного соціального внеску з сум середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
		З матеріалів акту перевірки 8/28-08-38/01125672/2 від 16.02.2016 року  (а.с.11-19) вбачається, що не нараховується єдиний внесок на виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Однак, у 2014 році компенсаційних виплат з бюджету не було у зв'язку з тим, що в додатку 3 "Розподіл видатків Державного бюджету України на 2014 рік" до Закону України від 16 січня 2014 року № 719-VII "Про Державний бюджет на 2014 рік" компенсаційних виплат у межах середнього заробітку мобілізованим працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з бюджету не передбачалось. Був також відсутній порядок відшкодування таких виплат з бюджету, затверджений Кабінетом Міністрів України. «Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 за №105, набрав чинності лише 17.03.2015, отже, підстав вважати виплачені працівникам ДП "ІМТП" за рахунок підприємства кошти «компенсаційними виплатами бюджету», які не включаються до «переліку видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок», не вбачається. Тому у 2014 році позивач повинен був нараховувати та перераховувати до бюджету єдиний соціальний внесок із сум нарахованого середнього заробітку працівникам, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.  
		Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову в частині скасування рішення про застосування штрафних санкцій №0000383800 щодо нарахування штрафних санкцій з ЄСВ в розмірі 598761,99 грн., суд першої інстанції виходив з того, органом ДФС до ДП «ІМТП» правомірно застосовано фінансову санкцію на підставі п. 3 ч. 11 ст.  25 Закону №2464, оскільки підприємством несвоєчасно було донараховано єдиний соціальний внесок з сум середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації за серпень-вересень 2014 року у жовтні 2014 року. 
		Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.
		           Указами Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17.03.2014 та № 454/2014 від 06.05.2014, затвердженими Законами України від 17.03.2014 за № 1126-VІІ та від 06.05.2014 за № 1240-VII, оголошена та проводиться часткова мобілізація. Так, на виконання вимог ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016р. апелянтом надано список працівників, призваних на військову службу за призивом під час мобілізації на особливий період у 2014 р.(а.с. 163-177).
		Як вбачається з матеріалів справи, у 2014 році працівники ДП «ІМТП» були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до вимог Закону України " Про військовий обовязок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232 (далі - Закон № 2232) та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» .
		08 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації від 20.05.2014 за № 1275-VІІ (далі - Закон № 1275).
		Законом № 1275 внесені зміни до ряду діючих законодавчих актів України, в тому числі Кодексу законів про працю України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Податкового кодексу України, Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обовязок і військову служб», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» тощо.
		Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 1275 поширено дію частин другої і   третьої статті 39 Закону України Про військовий обовязок і військову службу, частини третьої статті 2 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України в редакції цього Закону на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року за № 303 Про часткову мобілізацію, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про часткову мобілізацію.
		Статтею 119 Кодексу законів про працю України (зі змінами, внесеними Законом №1275) передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Згідно ч. 3 ст. 39 Закону України Про військовий обовязок і військову службу за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігається місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності.
		Відповідно до пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (зі змінами, внесеними Законом № 1275) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума грошової допомоги (у тому числі в натуральній формі), що надається фізичним особам або членам їхніх сімей (діти, дружина, батьки), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у звязку з мобілізацією, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та/або компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
		Згідно із ч. 7 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування»   (зі змінами, внесеними Законом №1275) не нараховується єдиний внесок на виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
		Таким чином, ч. 7 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виключає з розрахунку бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування середній заробіток працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, тобто позивачем правомірно у відповідності до вимог законодавства не розраховувався єдиний соціальний внесок на заробітну плату працівників призваних на військову службу під час мобілізації.
		Отже, на час виникнення спірних відносин законодавство України передбачало звільнення від нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску у разі отримання платниками податку (працівниками) компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу.
		Однак, у 2014 році Кабінет Міністрів України не затвердив порядку та не виділив кошти для виплати компенсації підприємствам у межах середнього заробітку мобілізованим працівникам з Державного бюджету України.
		Порядок був прийнятий лише у березні 2015 року.
		Таким чином, враховуючи ту обставину, що Кабінет Міністрів України в     2014 році не визначив порядку виплати компенсації підприємствам у межах середнього заробітку мобілізованим працівникам з Державного бюджету України, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для нарахування і сплати податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску мобілізованим працівникам, оскільки компенсаційні виплати з бюджету у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період звільнені від нарахування зазначених платежів, колегія суддів вважає, що штрафна санкція за самостійне донарахування підприємством у жовтні 2014 року своєчасно не нарахованого єдиного внеску з середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призивом під час мобілізації за серпень-вересень 2014 року застосована до ДП «ІМТП» на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону №2464 є незаконною, а тому рішення про застосування штрафних санкцій №0000383800 від 08.06.2016р. з ЄСВ в розмірі 598761,99 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.
		Аналогічна правова позиція була висловлена в постанові Верховного суду України від 01.03.2016 року по справі №816/1993/15.
		Оскільки зазначені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення - про часткове задоволення адміністративного позову Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт».
		Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.
		 
		Керуючись ст.ст. 195; 197; 196; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, колегія  суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А : 
		 
		Апеляційну скаргу Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт»  задовольнити частково.
		Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року скасувати.
		Прийняти у справі нову постанову якою адміністративний позов Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» до  Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 08.06.2016 року №0000383800 та податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2016 року №Ю-0000393800 - задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 08.06.2016 року №0000383800.
		В іншій частині адміністративний позов залишити без задоволення.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
		 
		 
		Головуючий:                                                                               Т.М. Танасогло 
		 
		Суддя:                                                                                           А.В. Бойко 
		 
		Суддя:                                                                                           О.В. Яковлєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...