Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/2702/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:; розпорядження землями держави (територіальних громад), передача таких земельних ділянок у власність і користування громадянам та юридичним особам.
Надіслано для оприлюднення: 06.02.2017. Зареєстровано: 07.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2017.
Дата набрання законної сили: 30.01.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30.01.2017р.                                                                                                           Справа №  876/9586/16
		 
		Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
		Головуючого судді                                                                                                               Левицької Н.Г.,
		судді                                                                                                                                           Обрізка І.М.,
		судді                                                                                                                                               Іщук Л.П.,
		за участю секретаря судового засідання                                                                         Гелецького П.В.,
		за участю представників:
		апелянта (позивача у справі):           Турчина І.Я., Цинайко Н.І.
		відповідача-1,2:                                  Шевченко М.І.
		третьої особи:                                     не з'явився
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові
		апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Львівської області 
		на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2016р.  по справі № 813/2702/16 
		за позовом Першого заступника прокурора Львівської області 
		до відповідача-1: Виконавчого комітету Львівської міської ради, 
		відповідача-2:Міського голови м.Львова 
		третя особа Львівська обласна рада 
		про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		04.08.2016р. позивач: Перший заступник прокурора Львівської області звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача: виконавчого комітету Львівської міської ради, міського голови м. Львова про: визнання протиправною бездіяльність виконавчого комітету Львівської міської ради та міського голови м. Львова щодо незабезпечення закриття Львівського міського полігону твердих побутових відходів, проведення його рекультивації та вибору земельної ділянки для створення нового полігону для розміщення твердих побутових відходів м. Львова, будівництва на ній заводу з їх переробки та сміттєсортувального комплексу; зобов'язання виконавчого комітету Львівської міської ради невідкладно вжити заходи щодо припинення вивезення ЛКП "Збиранка" твердих побутових відходів на полігон твердих побутових відходів поблизу с. Великі Грибовичі Жовківського району Львівської області та його подальшої експлуатації; зобов'язання міського голови м. Львова у відповідності до вимог ст.ст. 122, 123 Земельного кодексу України  звернутися в органи, до компетенції яких належить вирішення питання виділення земельної ділянки, з належним чином оформленими клопотаннями про надання земельної ділянки для влаштування нового полігону твердих побутових відходів для м.Львова, будівництва заводу з їх переробки та сміттєсортувального комплексу.
		Позовні вимоги обгрунтовано тим, що на відповідачів покладається обов'язок забезпечення створення, згідно з вимогами чинного законодавства, нового полігону для захоронення твердих побутових відходів для м. Львова, а також будівництва заводу для їх переробки та сміттєсортувального комплексу. Виконавчим комітетом Львівської міської ради та Міським головою м.Львова: не вжито активних заходів щодо виконання повноважень, покладених на них Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Законом України "Про відходи", спрямованих на припинення незаконної експлуатації Львівського полігону твердих побутових відходів, його подальшої рекультивації та створення нового сучасного полігону твердих побутових відходів, заводу із їх переробки і сміттєсортувального комплексу, а також щодо забезпечення в подальшому належного поводження із кислими гудронами. Вивезення та захоронення твердих побутових відходів з м. Львова і надалі здійснюється на полігоні твердих побутових відходів біля с. Великі Грибовичі до цього часу, питання пошуку нової земельної ділянки для розміщення нового полігону для захоронення твердих побутових відходів з м. Львова, будівництва заводу з переробки таких відходів до цього часу так і не вирішено.
		За результатами розгляду справи суд першої інстанції прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Задоволюючи позовні вимоги в частині зобов'язання виконавчого комітету Львівської міської ради невідкладно вжити заходи щодо припинення вивезення ЛКП "Збаринка" твердих побутових відходів на полігон твердих побутових відходів поблизу с. Великі Грибовичі, Жовківського району Львівської області та його подальшої експлуатації, суд виходив з того, що термін служби полігону сплив, відповідні передумови для його продовження відсутні, державним санітарним лікарем Львівської області постановлено припинити експлуатацію сміттєзвалища. Також, відмовляючи у задоволенні в частині решти позовних вимог, суд зазначив, що законодавчі положення не містять конкретних приписів, щодо обов'язку відповідачів вчинення тих чи інших дій, зокрема, вказаних у позові, а оскільки наявних в справі доказів достатньо, щоб прийти до висновку, про те, що відповідачами вчинялись певні активні дії в межах повноважень, це вказує на відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
		Не погодившись з постановою суду першої інстанції, в частині відмови в задоволенні позовних вимог, перший заступник прокурора Львівської області оскаржив її в апеляційному порядку. Апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, прийнята з порушенням норм процесуального права, зокрема, порядку дослідження матеріалів справи та перевірки їх доказами. Позивач вважає, що відповідачі не виконують прямих зобов'язань, визначених чинним законодавством.
		Скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідно до ст.ст. 21,33 Закону України "Про відходи" визначено повноваження органу місцевого самоврядування щодо поводження з відходами, а зокрема, виконання вимог законодавства про відходи, організація збирання і видалення побутових відходів, створення полігонів для їх захоронення, затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням, здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з виробними та побутовими відходами. Також апелянт вважає, що безпідставним є посилання суду першої інстанції на судові рішення по адміністративній справі № 813/1608/13, оскільки предмети даних спорів не є тотожними, оскільки стосуються не тотожних періодів бездіяльності. 
		Також скаржник зазначив, що оскільки відповідно до закону міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет, є головною посадовою особою міста, то саме на нього покладається обов'язок вчинення дій, передбачених вимогами ст.ст. 122, 123 ЗК України.           Зважаючи на наведене, позивач просить апеляційну скаргу задоволити, скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині прийняти нову постанову,  якою позовні вимоги задоволити.
		У судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 30.01.2017р. з'явились представники апелянта (позивача у справі): прокурори Турчин І.Я., Цинайко Н.І., якими в усних поясненнях, наданих суду, висловлено правову позицію на підтримку вимог апеляційної скарги.
		Представник відповідачів у справі: Шевченко М.І. надала усні пояснення на підтримку своєї правової позиції, у яких проти апеляційної скарги заперечила повністю.
		Заслухавши суддю-доповідача у справі, сторін по справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, встановивши обставини та відповідні їм правовідносини, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне:
		Згідно із розпорядженням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 14.10.1991 №1491, з метою захоронення твердих побутових відходів на Львівському міському сміттєзвалищі, розташованому поблизу с.Великі Грибовичі Жовківського району Львівської області створено Львівське комунальне підприємство (далі ЛКП) "Збиранка". Підприємство віднесено до підпорядкування Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.
		Відповідно до ст. приписів 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
		Представник позивача посилається на те, що з моменту початку експлуатації сміттєзвалища минуло понад три експлуатаційні періоди, однак воно продовжує функціонувати з численними порушеннями вимог санітарного та природоохоронного законодавства в частині поводження з відходами.
		Державною екологічною інспекцією у Львівській області здійснено перевірку ЛКП "Збиранка" на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами перевірки складено Акт № 385/02/518 від 14-30.06.2016р. про виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства України у сфері поводження з відходами.
		03.03.2016р. прокуратурою Львівської області скеровано інформацію міському голові м.Львова щодо невідкладного вжиття передбачених законодавством заходів, спрямованих на припинення незаконної експлуатації Львівського полігону твердих побутових відходів, його подальшої рекультивації та створення нового сучасного полігону твердих побутових відходів, заводу із їх переробки і сміттєсортувального комплексу, а також щодо забезпечення у подальшому належного поводження із кислими гудронами.
		Представник прокуратури Львівсської області стверджує, що відповідачами не забезпечено виконання вимог чинного законодавства про охорону навколишнього природного середовища та законодавства про відходи при експлуатації Львівського міського полігону твердих побутових відходів, рішень обласної ради та виконавчого комітету Львівської міської ради, внаслідок чого новий сучасний полігон, завод з переробки твердих побутових відходів і сміттєсортувальний комплекс не створено, а існуючий полігон - експлуатується незаконно.
		Задоволюючи позовні вимоги в частині зобов'язання виконавчого комітету Львівської міської ради невідкладно вжити заходи щодо припинення вивезення ЛКП "Збаринка" твердих побутових відходів на полігон твердих побутових відходів поблизу с. Великі Грибовичі, Жовківського району Львівської області та його подальшої експлуатації, суд виходив з того, що термін служби полігону сплив, відповідні передумови для його продовження відсутні, державним санітарним лікарем Львівської області постановлено припинити експлуатацію сміттєзвалища. Також, відмовляючи у задоволенні в частині решти позовних вимог, суд зазначив, що законодавчі положення не містять конкретних приписів, щодо обов'язку відповідачів вчинення тих чи інших дій, зокрема, вказаних у позові, а оскільки наявних в справі доказів достатньо, щоб прийти до висновку, про те, що відповідачами вчинялись певні активні дії в межах повноважень, це вказує на відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду виходить з такого:
		Як вбачається з матеріалів справи, головним державним санітарним лікарем Львівської області 25.11.2003 року винесено постанову № 119/01 про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства, відповідно до якої постановлено припинити експлуатацію сміттєзвалища для м. Львова ЛКП "Збиранка" управління житлово-комунального господарства Львівської міської адміністрації з терміном введення її в дію з 01.04.2004р.
		Рішенням Львівської міської ради від 26.03.2010 року № 362 затверджено Програму поводження з побутовими відходами у м. Львові на 2010-2013 роки. Відповідно до п. 2.5.1 Програми, зважаючи на спливаючий термін служби полігону, передбачались заходи   з впорядкування та технічного переоснащення полігону, зокрема, вирішення питання щодо замовлення та виготовлення проектно-кошторисної документації, пошуку нової земельної ділянки під полігон твердих побутових відходів, будівництва нового сучасного полігону з належними інженерними системами, системою збору фільтрату, утилізацією полігонного газу, будівництво заводу з переробки ТПВ у рамках інвестиційного проекту чи дольової участі у його фінансуванні з державного, обласного та міського бюджетів.
		Також рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 31.05.2011 року № 564 "Про затвердження заходів щодо закриття та рекультивації міського полігону твердих побутових відходів" передбачалось виконання робіт, згідно з комплексним проектом поетапного закриття та рекультивації міського полігону твердих побутових відходів.
		Крім цього, 22.02.2012р. головним державним санітарним лікарем Львівської області винесено адміністративно-запобіжну постанову № 04/01 щодо постійної заборони збору на звалищі вторинної сировини.
		Ухвалою Львівської міської ради від 18.12.2014р. № 4132 затверджено Програму поводження з твердими побутовими відходами у м. Львові на 2014-2018р.р., основними цілями Програми, зокрема, є поетапне закриття міського полігону ТПВ, будівництво нових сміттєпереробних комплексів та сучасного полігону ТПВ.
		Так, 29.05.2015р. виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №345 "Про приймання стічних вод з львівського міського полігону твердих побутових відходів", яким передбачено приймання стічних вод з львівського міського полігону твердих побутових відходів до каналізаційної мережі м. Львова.
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України  адміністративний суд перевіряє не лише вчинення дії чи бездіяльності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України, а й чи вчинені вони з використанням повноважень з тією метою, з якою це повноваження надано, обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно, розсудливо і своєчасно.
		Відтак, оцінюючи зібрані по справі докази, апеляційний адміністративний суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог в частині зобов'язання виконавчого комітету Львівської міської ради невідкладно вжити заходів щодо припинення вивезення ЛКП "Збиранка" твердих побутових відходів на полігон твердих побутових відходів поблизу с.Великі Грибовичі Жовківського району Львівської області та його подальшої експлуатації.
		Щодо позовних вимог про бездіяльність виконавчого комітету Львівської міської ради та міського голови м. Львова а також зобов'язання до вчинення дій, колегія суддів апеляційного адміністративного суду вказує на наступне.
		Заперечуючи позовні вимоги прокуратури у частині зобов'язання міського голови м.Львова, у відповідності до вимог ст.ст. 122, 123 Земельного кодексу України відносно звернення до органів, до компетенції яких належить вирішення питання виділення земельної ділянки, з належним чином оформленими клопотаннями про надання земельної ділянки для влаштування нового полігону ТПВ для м.Львова, будівництва заводу з їх переробки та сміттєсортувального комплексу, відповідачі наголошують, що ними наведено достатній перелік вжитих заходів, що спростовують дану позовну вимогу.
		Зокрема, представником відповідачів зазначено, що у липні 2013р. міський голова звертався в порядку ст.122, 123 Земельного кодексу України з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва полігону ТПВ та заводу з переробки ТПВ і сміттєсортувального комплексу до голови Миколаївської районної державної адміністрації, Кам'янка-Бузької районної державної адміністрації, Жовківської районної державної адміністрації, Яворівської районної державної адміністрації, Пустомитівської районної державної адміністрації, Березинської сільської ради.
		Усі районні державні адміністрації та сільські ради, до яких звертались із письмовими запитами відповіда-1 та відповідач-2, відмовили у погодженні виділення земельної ділянки для будівництва сміттєпереробного комплексу.
		Виконавчий комітет Львівської міської ради листом №1.6вих-8 від 06.03.2013р. звертався до Львівської облдержадміністрації із проханням проведення засідання експертно-дорадчої робочої групи, створеної розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 24.10.2011 р. № 1104/0/5-11, з координації робіт щодо проблем поводження з твердими побутовими відходами в області, з питання вибору земельної ділянки під будівництво нового полігону ТПВ.
		29.06.2016р. міський голова Львова звернувся з пропозицією розміщення сучасного комплексу із глибинної переробки ТПВ до міських голів Стрия, Дрогобича, Червонограда, голів Гонятичівської, Верблянської, Володимирецької сільських рад. Проте, всі міські і сільські ради висловились проти розміщення на їх території комплексу з переробки відходів.
		Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.04.2006р. №629 "Про виділення коштів з природоохоронного фонду у складі міського бюджету на 2006рік" передбачено виділення Управлінню житлово-комунального господарства Львівської міської ради коштів в загальній сумі 317485,00грн., зокрема, 143500,00грн. - для завершення робіт 3-го етапу комплексної екологічної експертизи сміттєзвалища та прилеглих до нього територій, 144000,00грн. - на виконання робіт з пошуку земельної ділянки під будівництво нового полігону твердих побутових відходів для м.Львова, а також 29985,00грн. - на закупівлю 50-ти контейнерів об'ємом 0,7м3 для забезпечення збору і вивезення твердих побутових відходів з території міста.
		На підставі зазначеного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради Управлінням житлово-комунального господарства Львівської міської ради укладено договір із відкритим акціонерним товариством "Інститут гірничо-хімічної промисловості "Гірхімпром" про виконання робіт із пошуку земельної ділянки під будівництво нового полігону ТПВ для м.Львова.
		Внаслідок виконання умов зазначеного договору ВАТ "Інститут гірничо-хімічної промисловості "Гірхімпром" у 2006р. виготовлено Техніко-економічне обгрунтування інвестицій варіантів створення полігону ТПВ для м.Львова (ТЕО). Ці роботи оплачено Управлінням житлово-комунального господарства Львівської міської ради виконавцю робіт у повному обсязі на суму 144 тис.грн.
		Відповідно до вищевказаного ТЕО, на території Львівської області вишукано 6 земельних ділянок, придатних для будівництва нового полігону ТПВ для м.Львова, які розташовано на території Кам'янка-Бузького, Миколаївського, Пустомитівського, Яворівського та Жовківського районів області.
		Дані обставини не спростовувались і не заперечувались відповідачем-1 та відповідачем-2.
		Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 07.07.2016 №10-13-0.5-11908/2-16, станом на червень-липень 2013р. та на дату: 01.01.2016р. - п'ять із вибраних відповідно до вищевказаного ТЕО земельних ділянок знаходяться за межами населених пунктів та належать до земель державної власності промислового (4) та оборонного (1) призначення, і лише одна - в межах населеного пункту відноситься до земель запасу сільськогосподарського призначення  Малехівської сільської ради.
		Відтак, у перших п'яти випадках розпорядником (органом, який вправі вирішувати питання щодо передачі) земельної виступає Львівська обласна державна адміністрація і лише в останньому - Малехівська сільська рада. 
		Надаючи оцінку листу виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.03.2013р. №1.6вих-8 до Львівської облдержадміністрації із проханням проведення засідання експертно-дорадчої робочої групи, створеної розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 24.10.2011 р. № 1104/0/5-11, з координації робіт щодо проблем поводження з твердими побутовими відходами в області, з питання вибору земельної ділянки під будівництво нового полігону ТПВ, вбачається, що він не відповідає вимогам, встановленим ст.123 Земельного кодексу України.
		Наведене підтверджує обгрунтування позивача того факту, що відповідачі звертались із клопотаннями, пов'язаними із виділенням земельної ділянки у користування для будівництва нового полігону ТПВ та заводу з переробки ТПВ і сміттєсортувального комплексу в неуповноважені законодавством на вирішення даного питання органи.
		Колегія суду погоджується із доводами прокурори Львівської області, що для вирішення питання щодо виділення земельної ділянки іншими розпорядниками землі Міський голова м.Львова повинен у порядку, встановленому ст.ст. 122,123 Земельного кодексу України звернутись із відповідним клопотанням, оформленим належним чином. 
		Так, ухвалюючи судове рішення про відмову у визнанні протиправною бездіяльності виконавчого комітету Львівської міської ради та міського голови м. Львова, судом першої інстанції не взято до уваги доводи позивача щодо невиконання відповідачами своїх зобов'язань, визначених чинним законодавством України, а саме: вимог ст. 16 Конституції України - щодо обов'язку держави забезпечити екологічну безпеку і підтримання екологічної рівноваги на території України, п.6 ч.1 ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" - щодо обов'язку виконавчих органів місцевих рад забезпечення збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, визначених вимогами п.2 ч.2 ст.30 цього Закону, заходів здійснення контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, а також виключних, згідно із приписами ч.1 ст.33 цього Закону, повноважень виконавчих органів місцевих рад щодо підготовки і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля та визначення території для розміщення відходів.
		В оскаржуваному рішенні відсутнє спростування бездіяльності відповідачів щодо виконання як вищевказаних норм законодавства, так і визначених заходів щодо закриття і рекультивації міського полігону твердих побутових відходів, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 31.05.2011р. № 564 "Про затвердження заходів щодо закриття та рекультивації міського полігону твердих побутових відходів", "Комплексним проектом з рекультивації полігону с.Грибовичі Жовківського району Львівської області, розробленим ТзОВ "Інститут гірничо-хімічної промисловості", які повинні здійснюватись упродовж 2013-2018 років, а також "Комплексної екологічної програми на 2012-2016р.р. для міста Львова", затвердженої рішенням виконавчого комітету від 26.10.2012р. №724 та ухвалою Львівської міської ради від 14.11.2012р. № 1825, що передбачає будівництво нового полігона ТПВ та сміттєпереробного заводу; в порушення вимог ст.ст. 138, 151 КАС України, судом не вжито заходів щодо витребування від відповідачів документальних доказів щодо причин невиконання вищенаведених заходів у встановлені цими програмами строки. 
		Крім цього, судом першої інстанції не взято до уваги того, що вищенаведені заходи залишились не виконаними з вини відповідачів, що підтверджується матеріалами проведених Державною екологічною інспекцією у Львівській області перевірок, згідно яких описана бездіяльність носить тривалий та системний характер (т.1 а.с.11-128).
		Також безпідставним є посилання суду на ухвалу Львівської міської ради від 15.09.2016р. № 951, якою затверджено договір про спільну діяльність між Львівською міською радою та Малехівською сільською радою, оскільки згідно листа Малехівської сільської ради від 18.10.2016р. №844/02-13 вбачається, що вказаним органом місцевого самоврядування вищевказаного договору із Львівською міською радою не укладалось у зв'язку з не набранням необхідної кількості голосів депутатів (т.3 а.с.41-42).
		Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог в цій частині.
		Крім цього, у судовому рішенні відсутнє спростування позовних вимог позивача у частині бездіяльності міського голови м. Львова щодо виконання ним своїх функціональних обов'язків як головою органу місцевого самоврядування при виконанні вищевказаних вимог природоохоронного законодавства та законодавства про відходи, а також щодо  зобов'язання вчинення саме ним заходів з метою виконання вимог ст.ст.122, 123 Земельного кодексу України.
		При цьому, судом застосовано положення ч.1 ст.72 та ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України щодо звільнення повторного дослідження обставин, які були встановлені при розгляді іншої справи. 
		Дана позиція суду першої інстанції суперечить роз'ясненням, викладеним у п. 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", у відповідності до яких визначено, що за змістом статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
		Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступного:
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону - на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.
		Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.
		Керуючись вимогами частини першою статті 138 КАС України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
		У разі, якщо суд не взяв до уваги визнання позову, обставин, які визнаються сторонами, або вважав необхідним вийти за межі заявлених позивачем вимог, він зобов'язаний це обгрунтовувати в мотивувальній частині рішення.
		Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті КАС України та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов'язки сторін.
		Таким чином, висновки судів при розгляді інших справ, у частині тлумачення тих чи інших норм матеріального права, не відносяться до переліку обставин, від дослідження яких звільняється суд на підставі ст.72, ст.255 КАС України, при розгляді іншої справи. 
		Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, вважає вимоги апеляційної скарги позивача у справі обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
		Приписами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Керуючись вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд перевіряє не лише вчинення дії чи бездіяльності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й чи вчинені вони з використанням повноважень з тією метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно, розсудливо і своєчасно.
		Відповідно до приписів ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
		Згідно із системним аналізу норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зокрема вимог ст.ст.12,51цього Закону, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста, очолює виконавчий комітет відповідної міської ради та головує на його засіданнях.
		Керуючись вимогами ч.14 ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності. При здійсненні наданих повноважень міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень, є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним - перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.
		Так, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування (у тому числі, шляхом вилучення (викупу) землі для суспільних потреб) чітко регламентований ст.123 Земельного Кодексу України.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Керуючись вимогами ч.3 ст.122 ЗК України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.
		Згідно із ч.5 ст.122 ЗК України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
		Вищевказане свідчить про бездіяльність відповідачів у справі та підставності позовних вимог щодо зобов'язання міського голови м. Львова вчинити заходи визначені чинним законодавством.
		Колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що судом першої інстанції, всупереч вимогам ст.69 КАС України, не надано належної оцінки доказам, наданих позивачем, а висновки суду не відповідають обставинам справи. 
		У відповідності до приписів ч.1 п.4 ст.198  та ст.202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, встановивши порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
		З урахуванням викладеного вище, колегія суддів апеляційного адміністративного суду приходить висновку про те, що судом першої інстанції рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому воно підлягає скасуванню.
		Керуючись вимогами ст. ч.3 160, ст.ст. 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		суд,-
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2016р.  по справі № 813/2702/16 за позовом Першого заступника прокурора Львівської області до відповідача -1: Виконавчого комітету Львівської міської ради, відповідача-2:Міського голови м.Львова третя особа Львівська обласна рада про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,- задоволити.
		2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2016р. у справі № 813/2702/16 - скасувати повністю.
		3. Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Львівської міської ради та міського голови м. Львова щодо незабезпечення закриття Львівського міського полігону твердих побутових відходів, проведення його рекультивації та вибору земельної ділянки для створення нового полігону для розміщення твердих побутових відходів м. Львова, будівництва на ній заводу з їх переробки та сміттєсортувального комплексу.
		4. Зобов'язати виконавчий комітет Львівської міської ради невідкладно вжити заходи щодо припинення вивезення ЛКП "Збиранка" твердих побутових відходів на полігон твердих побутових відходів поблизу с. Великі Грибовичі Жовківського району Львівської області та його подальшої експлуатації.
		5. Зобов'язати міського голову м.Львова у відповідності до вимог ст.ст. 122, 123 Земельного кодексу України  звернутись до органів, до компетенції яких належить вирішення питання виділення земельної ділянки, з належним чином оформленими клопотаннями про надання земельної ділянки для влаштування нового полігону твердих побутових відходів для м.Львова, будівництва заводу з їх переробки та сміттєсортувального комплексу 
		6. Стягнути на користь Прокуратури Львівської області з Виконавчого комітету Львівської міської ради судовий збір в сумі 11575,2 грн.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
		Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
		Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення постанови в повному обсязі.
		 
		Головуючий суддя                                                                                                                      Н.Г. Левицька
		Суддя                                                                                                                                               І.М. Обрізко
		Суддя                                                                                                                                                   Л.П. Іщук
		 
		Повний текст постанови виготовлено 03.02.2017

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...