Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 431/3/17-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 13.02.2017. Зареєстровано: 14.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2017.
Дата набрання законної сили: 17.03.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		справа №431/3/17-а
		провадження №2-а/431/17/17
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		(повний текст)
		02 лютого 2017 року       Старобільський районний суд Луганської області, у складі 
		головуючого: судді                                     Кудрявцева І.В. 
		при секретарі                                                Арабаджи Ю.О.
		за участі представника відповідача         ОСОБА_1 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Старобільську Луганської області у залі судових засідань Старобільського районного суду Луганської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання дій протиправними та дискримінаційними, зобовязання вчинення дій, 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до УПФУ в Старобільському районі Луганської області про визнання дій протиправними та дискримінаційними, зобовязання вчинення дій. В обґрунтування свого позову посилається на те, що він отримує пенсію за віком, з липня 2014р. у місті його проживання проводиться антитерористична операція і йому було припинено виплату пенсії за місцем його проживання у звязку з неможливістю доставки грошей на тимчасово окуповану територію. У звязку з чим він звернувся до відповідача з заявою про виплату пенсії, на підставі чого відповідач почав виплачувати йому пенсію на його банківську картку й продовжував виплати до березня 2016р., а починаючи з березня 2016р. виплати було припинено. Посилаючись на ст.ст.8,14 Європейської Конвенції з прав людини вважав, що втручання у його приватне життя з боку відповідача було здійснено поза законом, припинення виплати йому пенсії здійснено поза процедурою встановленою законом та з відповіді відповідача вбачається, що ця процедура була застосована виключно до осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, вважав, що в діях відповідача вбачається дискримінація щодо нього за ознакою місця проживання, оскільки до інших громадян України проживаючих на території підконтрольній Україні, такі вимоги не висуваються. У звязку з чим просив суд визнати протиправними та дискримінаційними дії УПФУ в Старобільському районі Луганської області щодо припинення виплати йому пенсії, зобовязати УПФУ в Старобільському районі Луганської області поновити виплату йому пенсії та виплатити виниклу заборгованість. 
		У судове засідання позивач ОСОБА_2 не зявився, у своїй позовній заяві просив розгляд справи здійснювати без його участі, у звязку з чим суд на підставі ч.4 ст.122 КАС України вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності позивача. 
		Представник відповідача УПФУ в Старобільському районі Луганської області ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що відсутність внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування є порушенням обовязкової умови для отримання соціальних послуг відповідно до ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», просила відмовити у задоволенні позову.
		Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного: 
		З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи (а.с.6) було встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції  з м.Свердловськ Луганської області і з листопада 2014р. отримує пенсію за віком в УПФУ в Старобільському районі, а з березня 2016р. виплата пенсії позивачу була призупинена, і вказані обставини були визнані сторонами, у звязку з чим суд на підставі ч.3 ст.72 КАС України вважає ці обставини доведеними.
		За статтею 8 ОСОБА_4 України саме ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії.
		Статтею 46 ОСОБА_4 України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Частиною першою ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено підстави припинення виплати пенсії та визначено, що виплата пенсії припиняється або за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду, або за рішенням суду. 
		Рішення УПФУ в Старобільському районі про зупинення з березня 2016р. виплати пенсії позивачу ОСОБА_2 відповідачем суду не надано.
		Згідно статті 19 ОСОБА_4 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України.
		Відповідно до ст. 64 ОСОБА_4 України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_4 України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Ні воєнний, ні надзвичайний стан ні в Україні не запроваджено.
		Згідно з частиною 2 ст. 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.
		Статтею 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
		Розпорядженням КМУ від 02.12.2015р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у який у розділі Луганська область у п.1Міста обласного значення у п.п.12) включено м.Свердловськ Луганської області. 
		Відповідно до статті 92 ОСОБА_4 України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
		Ні Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003р., ні Законом України від 02.09.2014р. №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ні будь-яким іншим Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади. 
		Таким чином у судовому засіданні було достовірно встановлено, що відповідач УПФУ в Старобільському районі Луганської області, не приймаючи рішення відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з березня 2016р. зупинив виплату пенсії позивачу ОСОБА_2, доказів наявності судового рішення про зупинення виплати пенсії позивачу ОСОБА_2 сторонами суду не надано, жодним Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади. 
		У звязку з чим позовні вимоги ОСОБА_2 до УПФУ в Старобільському районі Луганської області про визнання протиправними дій УПФУ в Старобільському районі Луганської області щодо припинення виплати йому пенсії та зобовязання УПФУ в Старобільському районі Луганської області поновити виплату йому пенсії та виплатити виниклу заборгованість підлягають задоволенню. 
		До невизнання відповідачем позовних вимог та до його заперечень суд відноситься критично, оскільки у судовому засіданні було достовірно встановлено, що відповідачем УПФУ в Старобільському районі на порушення вимог ст.19 ОСОБА_4 України, ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було з березня 2016р. зупинено виплату пенсії позивачу без прийняття рішення про таке зупинення і за відсутності законодавчо встановлених підстав для такого зупинення, а наданий відповідачем протокол засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 27.01.2017р. не є таким рішенням у розумінні ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 
		Що стосується позовної вимоги про визнання дій УПФУ дискримінаційними, суд приходить до наступного:
		Суду не надано рішення відповідача УПФУ в Старобільському районі про припинення(призупинення) виплати пенсії позивачу. 
		У судовому засіданні представник відповідача пояснила, що відсутність внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування є порушенням обовязкової умови для отримання соціальних послуг відповідно до ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». 
		Позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції  з м.Свердловськ Луганської області (а.с.6).
		У позовній заяві позивач зазначає, що припинення виплати йому пенсії було застосовано як до особи яка проживає на тимчасово окупованій території. 
		У звязку з чим, на підставі ч.3 ст.72 КАС України, суд вважає встановлену ту обставину, що виплата пенсії позивачу була припинена у звязку з тим, що позивач є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.
		Крім того, як зазначено вище у судовому засіданні було достовірно встановлено, що відповідачем УПФУ в Старобільському районі на порушення вимог ст.19 ОСОБА_4 України, ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було з березня 2016р. зупинено виплату пенсії позивачу без прийняття рішення про таке зупинення і за відсутності законодавчо встановлених підстав для такого зупинення. 
		Відповідно по ч. 1 ст. 46 ОСОБА_4 України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
		Передбачене ОСОБА_4 України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. та Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р., якими встановлено порядок призначення, нарахування та виплати пенсії.
		Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадянин України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсій страховий стаж. 
		Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених ОСОБА_4, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
		Згідно зі статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово. 
		Відповідно до статті 29 ЦК України місце проживання фізичної особи  житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина шоста статті 29 ЦК України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання. 
		Отже, виходячи із зазначених норм законодавства, правової та соціальної природи пенсії право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.
		Відповідно до статті 24 ОСОБА_4 України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та рівні перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. 
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користування правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. 
		Згідно статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
		Як свідчить аналіз практики Європейського суду, у контексті Європейської конвенції до майна належать, крім рухомих і нерухомих речей, також і право на пенсію (справа Мюллер проти Австрії). 
		У рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014р., ЄСПЛ зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		У рішенні від 8 липня 2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я» (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
		Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суд при розгляді цієї справи враховує практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
		Отже, як Законом України «Про запобігання та протидії дискримінації в Україні», так і практикою ЄСПЛ встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.
		Таким чином суд вважає, що припинення відповідачем УПФУ в Старобільському районі виплати пенсії позивачу ОСОБА_2 у звязку з тим, що позивач є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та на порушення вимог ст.19 ОСОБА_4 України, ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без прийняття рішення про таке зупинення і за відсутності законодавчо встановлених підстав для такого зупинення, є дискримінацією за ознакою місця проживання. 
		Відповідно до абз.10 ч.2 ст.162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень. 
		У звязку з чим позовні вимоги ОСОБА_2 до УПФУ в Старобільському районі Луганської області про визнання дискримінаційними дій УПФУ в Старобільському районі Луганської області щодо припинення виплати йому пенсії підлягають задоволенню. 
		До невизнання відповідачем позовних вимог суд відноситься критично у звязку з вищевикладеним, оскільки у судовому засіданні було достовірно встановлено, що відповідачем УПФУ в Старобільському районі було зупинено виплату пенсії позивачу у звязку з тим, що позивач є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та без прийняття рішення про таке зупинення і за відсутності законодавчо встановлених підстав для такого зупинення. 
		При прийнятті такої постанови у цій частині позовних вимог суд враховує, що 21 травня 2015 року постановою Верховної Ради України № 462-VIII схвалено Заява Верховної Ради України «Про відступ України від окремих зобовязань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод» щодо відступу від окремих зобовязань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями 5, 6, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України. 
		Отже, на теперішній час Україна від зобов'язань, визначених статтями 1, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, в окремих районах Донецької та Луганської областей України відповідно до статті 15 Конвенції не відступала. 
		Також при прийнятті постанови у цій частині позовних вимог суд враховує висновки ЄСПЛ викладені у рішенні від 30.07.2009р. у справі Данілєнков проти Росії, та вважає що криміналізація українським законодавством обмеження(дискримінації) прав громадянина за певними ознаками не може бути мотивом відмови у розгляді та вирішенні цієї справи за правилами адміністративного судочинства, що також не суперечить ч.4 ст.8 КАС України. 
		Встановлений ст.99 КАС України строк для звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено, оскільки у судовому засіданні було достовірно встановлено, що відповідачем УПФУ в Старобільському районі не приймалось рішення про зупинення виплати пенсії позивачу ОСОБА_2, прийняття якого передбачено ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у звязку з чим позивач і не міг дізнатись про порушення його прав і про підставу такого порушення раніше, ніж звернувся до суду. 
		Таким чином позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі. 
		Оскільки позивач ОСОБА_2 ухвалою суду звільнений від сплати судового збору у сумі 551,20грн., то відповідно до ст.94 КАС України судовий збір у вказаній сумі слід віднести на рахунок держави. Про понесення інших судових витрат позивач не зазначає. 
		Керуючись ст.ст.8-12, 17, 159-163 КАС України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання дій протиправними та дискримінаційними, зобовязання вчинення дій  задовольнити у повному обсязі. 
		Визнати протиправними та дискримінаційними дії Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2. 
		Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області поновити виплату пенсії ОСОБА_2 та виплатити виниклу заборгованість. 
		Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.
		 
		Суддя                         І.В. Кудрявцев

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...