Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/26552/16-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; видворення з України іноземців або осіб без громадянства.
Надіслано судом: 27.02.2017. Зареєстровано: 28.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 02.03.2017.
Дата набрання законної сили: 21.02.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У Х В А Л А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  127/26552/16-а 
		Головуючий у 1-й інстанції:  Сичук М.М. 
		Суддя-доповідач:  Сапальова Т.В. 
		21 лютого 2017 року
		м. Вінниця
		Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:  Сапальової Т.В. 
		суддів:  Боровицького О. А.  Матохнюка Д.Б. 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,
		представника позивача ОСОБА_2,
		представника відповідача Скляра Олега Володимировича, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, 
		В С Т А Н О В И В :
		в грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.
		Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 грудня 2016 року позов залишено без розгляду.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до Вінницького міського суду Вінницької області для продовження розгляду.
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
		Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20 грудня 2016 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.
		Залишаючи позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив встановлений ч. 3 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, оскільки, відповідно до розписки, позивач ознайомився з рішенням про його примусове видворення 02 жовтня 2015 року.
		Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.  
		Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		З матеріалів справи встановлено, що в липні 2016 року позивач звернувся до управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. 
		Рішення Державної міграційної служби України у Вінницькій області № 530-16 від 27 жовтня 2016 року про відмову у визнанні біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, оскаржено позивачем до Вінницького окружного адміністративного суду.
		12 грудня 2016 року представник позивача ознайомилась з особовою справою ОСОБА_4 № 2016VN008, в матеріалах якої знаходиться рішення № 40 від 02 жовтня 2015 року про  примусове повернення з України.
		Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України (далі - ДМС), органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України (далі - СБУ) під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначено Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України  № 353/271/150 від 23 квітня 2012 року (далі - Інструкція).
		Відповідно до п. 2.1 Інструкції рішення про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства (додаток 1) (далі - рішення про примусове повернення) готується у двох примірниках посадовою особою територіального органу, територіального підрозділу ДМС, органу охорони державного кордону (стосовно іноземців, яких затримано у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) та органу СБУ і затверджується начальником (заступником начальника) відповідного органу або особою, яка виконує його обов'язки, за наявності підстав, зазначених у пункті 1.6 розділу І цієї Інструкції, з подальшим повідомленням щодо рішення про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства (додаток 2) протягом 24 годин прокуророві за територіальністю про підстави прийняття такого рішення.
		Один із примірників рішення про примусове повернення негайно видається іноземцю, стосовно якого воно прийнято. Інший примірник залишається в органі, який його прийняв.
		Згідно з п. 2.5 Інструкції рішення про примусове повернення за межі України оголошується іноземцю в присутності перекладача та законного представника (на вимогу затриманого) під підпис та обліковується посадовою особою територіального органу, територіального підрозділу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у Журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства (додаток 6).
		Так, положеннями Інструкції встановлено порядок і форму повідомлення іноземця про прийняте органом Державної міграційної служби України рішення про примусове повернення за межі України відповідно до додатку № 2 до Інструкції. 
		З матеріалів справи встановлено, що управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області складено розписку від 02 жовтня 2015 року про те, що позивача повідомлено про прийняте рішення про його примусове повернення з України.
		У вказаній розписці зазначено, що ОСОБА_4 отримав рішення про його примусове повернення з України, зі змістом ознайомлений, необхідність присутності перекладача відсутня.
		Так, колегія суддів зазначає, що досліджена розписка від 02 жовтня 2015 року не відповідає встановленій Інструкцією формі, отже відповідачем порушено порядок повідомленням щодо рішення про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства, а тому позивач не може вважатись належним чином повідомлений про прийняте рішення про його примусове повернення з України.
		Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки, позивач з 2011 року проходив навчання у ВНМУ ім. Пирогова та відповідно проживав на території України, зазначив у розписці, що йому зрозуміло суть, а перекладач не потрібний, то він вважається повідомленим про прийняте щодо нього рішення у встановлений законом спосіб.
		Положеннями п. 2.5 Інструкції встановлено, що рішення про примусове повернення за межі України оголошується іноземцю в присутності перекладача, проте у розписці від 02 жовтня 2015 року відсутня інформація про наявність останнього. 
		З урахуванням наведеного, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення про примусове повернення за межі України ОСОБА_4 № 40 від 02 жовтня 2015  року не доведено до відома позивача в порядку та у спосіб, встановлених законом, та таким чином, щоб його зміст і порядок оскарження були зрозумілими для особи, що підлягає примусовому поверненню.
		На підставі вищевикладеного та з урахуванням змісту спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про те, що початок перебігу строку звернення до суду, встановленого ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, визначається з часу ознайомлення позивача з рішенням про примусове повернення за межі України ОСОБА_4 № 40 від 02 жовтня 2015  року.
		Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення процесуального питання, а відтак, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20 грудня 2016 року необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.   
		Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд 
		У Х В А Л И В :
		апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
		Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення скасувати.
		Справу направити до  Вінницького міського суду Вінницької області   для  продовження розгляду.
		Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
		 
		Ухвала суду складена в повному обсязі 27 лютого 2017 року.          
		Головуючий  Сапальова Т.В.    Судді    Боровицький О. А.    Матохнюк Д.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...