Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/9026/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 27.02.2017. Зареєстровано: 28.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 02.03.2017.
Дата набрання законної сили: 21.02.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21.02.2017 року                                                                           Справа №  904/9026/16 
		 
		Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)
		суддів: Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.
		секретар судового засідання  Мацекос І.М.
		 
		за участю представників сторін:
		 
		від позивача: Стрижак А.О., представник, довіреність б/н  від 23.09.2016 р.; Шевченко Я.Є., представник, довіреність б/н  від 23.09.2016 р.;
		від заявника: Лиска П.О., адвокат, договір про надання правової допомоги № 36/16  від 30.09.2016 р.; Совершенний Р.П., адвокат, договір про надання правової допомоги № 202-09/16  від 29.09.2016 р.; Жиліч С.М., адвокат, договір про надання правової допомоги № 23/12-16  від 23.12.2016 р.,
		 
		представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином
		 
		 
		розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології", м. Ананьїв Ананьївського району Одеської області
		 
		на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року у справі № 904/9026/16
		 
		за заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, м. Дніпро  
		про скасування рішення третейського суду від 16.06.2016 року у складі одного третейського судді ОСОБА_9 у справі: 
		 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології", м. Ананьїв Ананьївського району Одеської області 
		до  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8, м. Дніпро Дніпропетровської області 
		про  витребування майна за договором відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 21-04-16/2 від 21.04.2016 року,-    
		 
		 
		 В С Т А Н О В И В:
		 
		Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року (суддя Бондарєв Е.М.) заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 про скасування рішення третейського суду від 16 червня 2016 року задоволено, скасовано рішення від 16 червня 2016 року у складі одного третейського судді ОСОБА_9, створеного для вирішення конкретного спору сторонами, відповідно до Додаткової угоди №1 від 27 квітня 2016 року до договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 21-04-16/2 від 21 квітня 2016 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології", Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, Дніпропетровська обл., м. Дніпро судовий збір в розмірі 344,50 грн. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8, Дніпропетровська область, м. Дніпро на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, Дніпропетровська обл., м. Дніпро судовий збір в розмірі 344,50 грн.
		Ухвала господарського суду мотивована тим, що третейський суд у складі одного третейського судді ОСОБА_9 під час розгляду справи про витребування майна за договором відповідального зберігання з правом користування та реалізації №21-04-16/2 від 21 квітня 2016 року вирішив питання  про право і обов'язки сторін, які не брали участь у справі, оскільки ОСОБА_7 набув право власності на товар, а саме одяг та взуття, які були використані та після повернення йому цього товару ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2016 року по справі №202/2884/16-к його права як власника були поновлені.
		Не погодившись з зазначеною ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" її оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального та процесуального права, невідповідності висновків господарського суду обставинам справи.
		Апелянт зазначає, що предметом розгляду третейської справи, в якій ухвалено оскаржуване Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 рішення, було виконано зобов'язання за договором відповідального зберігання з правом користування та реалізації №21-04-16/2 від 21 квітня 2016 року шляхом повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" переданих на зберігання речей. При цьому, оскільки Фізична  особа-підприємець ОСОБА_7 (заявник) не був суб'єктом спірних правовідносин, він не був наділений таким правом на предмет спору, яке б породжувало необхідність його участі у справі в якості позивача, відповідача, чи третьої сторони їх самостійними вимогами на предмет спору, що виключало необхідність залучення його до участі в цій третейській справі.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" вважає за необхідне звернути увагу суду на те, що рішення третейського суду стосується виконаня умов договору, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 До зазначеного договору Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 не має жодного відношення, оскільки не є його стороною.
		Крім того, документи, які надані ОСОБА_7 суду, свідчать про те, що до правоохоронних органів зверталась Фізична особа ОСОБА_7, а не Фізична особа -підприємець ОСОБА_7 Більш того, у своїх заявах ОСОБА_7 вказує на те, що правопорушення було вчинено невідомими особами. Жодним документом не встановлено того факту, що майнові права ОСОБА_7 були порушені Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 або Товариством з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології".
		Апелянт посилається на різну судову практику по даній категорії спорів, зазначає, що по справам №904/9025/16 та №904/9021/16 господарським судом ухвалене рішення про відмову в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, про скасування рішення третейського суду від 16 червня 2016 року.
		На думку позивача прийняття 16 червня 2016 року рішення третейським судом не порушує прав та обов'язків осіб, що не брали участь у справі, в тому числі й ОСОБА_7
		Посилаючись на порушення норм процесуального права позивач вказує, що заява про скасування рішення третейського суду не містить ні оригіналу рішення третейського суду, ані належним чином засвідченої його копії, у зв'язку з чим суд повинен був застосувати ст.63 Господарського процесуального кодексу України та повернути заяву заявнику. Також господарський суд не досліджував матеріали третейської справи, остання так і не була витребувана судом.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року і залишити заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 без розгляду.
		В судовому засіданні 21 лютого 2017 року апелянт надав завірену копію ухвали Індустріального районного суду м. Дніпро від 27 травня 2016 року по справі №202/3349/2016 і копію ухвали апеляційного господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2017 року і пояснив, що апеляційним судом Дніпропетровської області 18 січня 2017 року скасовано ухвалу слідчого судді Індустріального райсуду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2016 року про задоволення заяви ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді Індустріального райсуду м. Дніпропетровська від 27 травня 2016 року по справі №202/3349/16-к.
		Представники Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 доводи апеляційної скарги заперечують, посилаються на те, що майно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 стало предметом злочину, яким повністю заволоділи особи, які на разі встановлюються органами досудового слідства, прокуратурою, триває досудове слідство по кримінальному провадженню №12016040630001113 від 06 квітня 2016 року, апелянт не надав до матеріалів справи жодного документу, який може бути доказом по справі на підтвердження наявності на праві власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" майна, що є предметом третейського спору, просять ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
		Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
		 
		Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників апелянта, заявника, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		         
		Матеріали справи свідчать, що 21 квітня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" (далі - замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 (далі - виконавець) укладено договір відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 21-04-16/2. 
		Відповідно до умов Додаткової угоди №1 від 27 квітня 2016 року до Договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації №21-04-16/2  від 21 квітня 2016 року сторони домовилися про те, що спори, які виникають при виконанні договору, вирішуються третейським судом у відповідності до Господарського процесуального кодексу України, із врахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про третейські суди". У п.5.2 угоди сторони домовилися, що третейський розгляд спорів між сторонами буде здійснюватися третейським судом у складі одного третейського судді ОСОБА_9 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6).  
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" звернулося до третейського судді ОСОБА_9 з позовом про витребування майна за договором відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 21-04-16/2 від 21 квітня 2016 року. 
		Рішенням третейського суду від 16 червня 2016 року у складі одного третейського судді ОСОБА_9, створений для вирішення конкретного спору сторонами, відповідно до Додаткової угоди №1 від 27 квітня 2016 року до Договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 21-04-16/2 від 21 квітня 2016 року, позов  товариства з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології"  до фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 про витребування майна за договором відповідального зберігання з правом користування та реалізації №21-04-16/2 від 21 квітня 2016 року задоволено частково, зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1) повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" (ЄДРПОУ 38216873) передані їй за Договором відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 21-04-16/2 від 21 квітня 2016 року речі (одяг і взуття, які були у використанні), що належать на праві приватної власності товариству з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології" у кількості 1 820 кг. й вартістю 55 000,00 грн., після того, як прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Литвинов С.Є. поверне тимчасово вилучене майно ОСОБА_8.  
		Фізична особа - підприємець ОСОБА_7 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про скасування рішення третейського суду в складі одного третейського судді ОСОБА_9 від 16 червня 2016 року, яка обґрунтована тим, що ця справа не підвідомча третейському суду, третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі, оскільки майно, яке було предметом спору в третейській справі, належить йому на праві власності, що підтверджується ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2016 року.
		Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.    
		Відповідно до ст.1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
		За змістом положень ст.51 Закону України "Про третейські суди", сторони, треті особи, а також особи, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до господарського суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
		Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:
		1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
		2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
		3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;
		4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам ст. ст. 16 - 19 цього Закону;
		5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
		Таким чином, при розгляді справ зазначеної категорії господарський суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду, передбачених ст. 51 Закону.
		Відповідно до ст.1225 Господарського процесуального кодексу України рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо: 1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.   
		Господарський суд дійшов висновку, що справа, по якій прийнято рішення третейського суду, підвідомча третейському суду.
		Проте, апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком з огляду на наступне. 
		Згідно п.13 ч.1 ст.6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому Законом можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин за винятком справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.  
		Для реалізації завершальної стадії судового провадження за рішенням третейського суду від 16 червня 2016 року необхідне повернення тимчасово вилученого майна від прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області Литвинова С.Є. Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_8, про що зазначено в резолютивній частині рішення третейського суду. 
		Відповідно до  статті 46 Закону України "Про третейські суди" висновки третейського суду, що містяться  в рішенні по справі, не можуть залежати  від настання або ненастання будь-яких обставин.
		Проте, виконання рішення третейського суду від 16 червня 2016 року залежить від об'єктивних умов -вчинення відповідних дій прокурором, а отже, потребує вчинення відповідних дій з виконання покладених Конституцією України та законами України завдань органом державної влади. Тобто, виконання рішення суду є неможливим до тих пір, доки прокурор не здійснить власних владних управлінських функцій. 
		Владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією України чи законами України завдань. Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. 
		Як встановлено судом, та підтверджено сторонами, майно, відносно якого   третейський суд ухвалив  рішення, було вилучено  під час проведення обшуку, повернуто  ОСОБА_7 і в теперішній час знаходиться у ОСОБА_7
		Таким чином, ухвалюючи рішення  про витребування майна після того, як прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області Литвинов С.Є.  поверне тимчасово вилучене майно ОСОБА_8, третейський суд фактично поставив  виконання рішення третейського суду в залежність від вчинення відповідних процесуальних дій  у кримінальному провадженні прокурором. У разі  ж, якщо прокурор не виконає своїх владних управлінських повноважень, то не буде обов'язковості для сторін рішень третейського суду, що прямо передбачено вимогами п.5 статті 4 Закону України "Про третейські суди".
		Тимчасове вилучення майна є видом заходу забезпечення кримінального провадження, а тому висновки суду першої інстанції про те, що результат розгляду справи за оскаржуваним рішенням третейського суду породжує необхідність вчинення дій органами державної влади або місцевого самоврядування,  ґрунтуються на   обставинах справи та нормах діючого законодавства.
		З рішення третейського суду від 16 червня 2016 року слідує, що предметом позову було витребування майна у кількості 1 820 кг за договором відповідального зберігання з правом користування та реалізації №21-04-16/2 від 21 квітня 2016 року від Фізичної особи -підприємця ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛІ БУДІВЕЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ". В рішенні третейського суду вказано, що це майно було вилучено прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області Литвинова С.Є. на підставі ухвали Індустріального райсуду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року в межах кримінального провадження №12016040630001113. Вилучене майно знаходилося за адресою: АДРЕСА_4.
		Так, відповідно до ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2016 року по справі №202/2884/16-к (т.1, а.с.34), яка постановлена в межах здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12016040630001113 по якій ОСОБА_7 є потерпілим, зобов'язано начальника СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області повернути власнику ОСОБА_7 вилучене згідно до протоколу обшуку від 28 квітня 2016 року майно, зокрема, одяг та взуття, що були у вжитку 100150, 00 кг, що вилучалися з магазинів: згідно до протоколу обшуку від 28.04.2016 року за адресою: АДРЕСА_1, протоколу обшуку від 28.04.2016 року за адресою: АДРЕСА_2, протоколу обшуку від 28 квітня 2016 року за адресою: АДРЕСА_3, протоколу обшуку від 28 квітня 2016 року за адресою: АДРЕСА_4 та складу за адресою: АДРЕСА_5.
		Таким чином, з наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що вилучене в ході обшуку складу за адресою: АДРЕСА_4, від 28 квітня 2016 року по кримінальному провадженню № 12016040630001113 за ч.4 ст.190 Кримінального кодексу  України майно (одяг та взуття, що були у вжитку вагою 1820 кг) у подальшому повернуто власнику ОСОБА_7 на підставі Ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2016 року по справі №202/2884/16-к. 
		Саме це майно (одяг та взуття, що були у вжитку вагою 1820 кг), було предметом розгляду по справі №202/2884/16-к, а також і по третейській справі, за результатом якого ухвалено рішення третейського суду від 16 червня 2016 року. 
		З рішення третейського суду від 16 червня 2016 року вбачається, що при розгляді справи третейським судом не було залучено до участі у справі ОСОБА_7 та прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області Литвинова С.Є.
		Отже, стосовно майна, що було предметом спору в третейській справі існує спір між певними коло осіб, кажна із котрих вважає себе власником цього майна, проте ОСОБА_7 не був залучений до участі в третейській справі, як не було залучено до участі в справі прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області Литвинова С.Є., від виконання яким певних дій процесуального характеру щодо вилученого майна, залежить подальше виконання рішення третейського суду.
		Таким чином, третейський суд в особі третейського судді ОСОБА_9 вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
		При цьому, посилання  апелянта на те, що  ОСОБА_7 не був стороною договору відповідального зберігання, а тому він не є особою, права якої порушене, є безпідставними, оскільки  предметом    договору відповідального зберігання є майно,  яке  було  вилучено у межах кримінального провадження, та повернуто ОСОБА_7, як власнику цього майна. 
		Доводи апелянта про те, що  суд першої інстанції всупереч приписів ст.ст.38, 43 Господарського процесуального кодексу  України не витребував у третейського судді третейську справу, не є  підставою для  скасування   ухвали  суду першої інстанції.
		Як роз'яснено у п.6.1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", статтею 1223 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість витребування господарським судом за клопотанням будь-кого з учасників судового розгляду матеріалів справи третейського розгляду, рішення в якій оскаржується. Таке витребування здійснюється ухвалою господарського суду, яка в силу приписів пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 115 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою на всій території України, в тому числі для третейського суду.
		Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи, ухвалою від 17 жовтня 2016 року, та ухвалою від 01 листопада 2016 року повторно суд першої інстанції витребував у третейського судді ОСОБА_9. третейську справу (т.1, а.с.1, т.2, а.с.58-59), яка  не була надана ані суду першої інстанції, ані на вимогу Дніпропетровського апеляційного господарського суду, викладену в ухвалі від 06 лютого 2016 року, що є підставою для  винесення окремої ухвали  відносно третейського судді ОСОБА_9., а не для скасування   ухвали суду першої інстанції.
		З огляду на вищезазначене, спір розглянуто на підставі копій документів, наданих сторонами по справі.
		Посилання апелянта на те, що потерпілим  в кримінальному провадженні є  Фізична особа ОСОБА_7, в той час як рішення третейського суду оскаржується  Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_7, не впливає на суть розглядаємого спору з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 55 Кримінально процесуального кодексу України потерпілим у  кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним  правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій  кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
		Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
		Таким чином, нормами  кримінально-процесуального законодавства  не  передбачено  визнання  у якості потерпілого  фізичної особи - підприємця.
		Оскільки за наданими  документами - товарно-транспортними накладними, договором поставки, вантажоодержувачем та покупцем зазначено Фізичну-особу підприємця ОСОБА_7, то правовідносини у сфері набуття власності на товар, що є предметом   злочину і предметом, відносно якого ухвалено рішення третейським суддею ОСОБА_9., виникли саме внаслідок господарської діяльності ОСОБА_7, як Фізичної особи-підприємця.
		Апеляційний господарський суд зазначає, що при розгляді справ про скасування рішення третейського суду, господарський суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення зазначеної категорії, передбачених ст.51 Закону (ст.ст.122, 1224, 1225 Цивільного кодексу України), а відтак не переглядає рішення третейського суду, тому апеляційний господарський суд не надає оцінку наданим сторонами первинних бухгалтерських документів в підтвердження права власності на спірне майно.
		Щодо твердження апелянта про неоднакове застосування суддями господарського суду Дніпропетровської області одних і тих саме норм права у даній категорії спорів, судова колегія зазначає, що ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року у справі 904/9021/16, від 15 листопада 2016 року у справі №904/9025/16, якими рішення третейського суду від 16 червня 2016 року були залишені без змін, скасовані постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2017 року у справі №904/9021/16, від 10 січня 2017 року у справі №904/9025/16, заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про скасування рішень третейського суду у складі одного третейського судді ОСОБА_9 від 16 червня 2016 року задоволені повністю.
		Ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2017 року №11-сс/774/5/16, якою скасовано ухвалу слідчого судді Індустріального райсуду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2016 року, якою задоволено заяву ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді Індустріального райсуду м. Дніпропетровська від 27 травня 2016 року по справі №202/3349/16-к, не впливає на обставини, що встановлені господарським судом при розгляді даної справи та не спростовує висновків як суду першої інстанції, так й суду апеляційної інстанції щодо того, що існує спір між певним колом осіб, кожна із котрих вважає себе власником майна.
		Таким чином, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 10 листопада  2016 року відповідає діючому законодавству, фактичним обставинам справи, підстави для її скасування відсутні.
		 
		Керуючись ст.ст.99, 103-106, 1225 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
		 
		 
		 
		 
		     ПОСТАНОВИВ:
		 
		 
		Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року у справі № 904/9026/16 залишити без змін.
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі будівельні технології", м. Ананьїв Ананьївського району Одеської області залишити без задоволення.
		Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            О.В. Джихур      
		 
		 
		Суддя                                                                                   Е.В. Орєшкіна 
		 
		  Суддя                                                                                  Л.П. Широбокова 
		 
		 
		 
		 
		           (Дата підписання постанови в повному обсязі  27.02.17 р.)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...