Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 814/1172/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; грошового обігу та розрахунків, у тому числі:; спорів за участю органів доходів і зборів.
Надіслано для оприлюднення: 28.02.2017. Зареєстровано: 28.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 02.03.2017.
Дата набрання законної сили: 27.02.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		----------------------
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		22 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1172/16
		Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. 
		Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого  судді  Зуєвої Л.Є.,
		                       суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження у м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення рішення, - 
		В С Т А Н О В И В:
		В червні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0008322201 від 25.12.2015 року на суму 44 040 грн.
		В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що облік товарних запасів ведеться відповідно до вимог чинного законодавств, тому доводи відповідача викладені в акті перевірки про порушення п.12.ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення не законним та підлягає скасуванню.
		Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.12.2015 року № 0008322201
		Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позовних.
		Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи  повідомленнями про вручення поштових  відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України  за наявними у справі матеріалами.
		Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції  норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної  скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна  скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		З матеріалів справи встановлено, що актом фактичної перевірки  дотримання              ФОП ОСОБА_1 порядку здійснення платниками розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів від 08.12.2015 року проведено перевірку господарської одиниці - бар, який розташований за адресою АДРЕСА_1.
		В ході перевірки виявлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме ведення з порушенням обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, здійснення продажу товарів, які не відображені в такому обліку, а саме перевіркою встановлено надлишок товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання за адресою АДРЕСА_1, на суму 22020 грн.
		На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008322201 від 25.12.2015 за порушення п.12.ст.3 Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 44040 грн.
		Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції було зазначено, що порушення позивачем порядку фіксування у пам'яті РРО залишків товарів не може свідчити про порушення п.12. ст.3 Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
		Судова колегія суду апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а висновки  суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на наступне.
		Законом України № 265/95-ВР Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» чітко не визначено самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а лише вказано на обов'язок господарюючих суб'єктів на ведення такого обліку у порядку, визначеному законодавством.
		Враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» сфера дії цього закону не поширюється на фізичних осіб-підприємців, зазначені особи зобов'язані вести обліку товарних запасів шляхом ведення первинної документації. Водночас, покладений на господарюючого суб'єкта обов'язок ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не включає в себе ведення та зберігання документів обліку, за якими такі товари придбавались, саме в місці реалізації товарів.
		Порядок обліку товарних запасів на законодавчому рівні встановлено виключно для юридичних осіб, оскільки відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
		Згідно з ч.3 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
		Цей дозвіл фізичним особам, зареєстрованим у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, надано Законом «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 № 2063-ІІІ та Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98.
		Отже, на фізичну особу, зареєстровану у встановленому законом порядку суб'єктом підприємницької діяльності, поширюються правила ведення бухгалтерського обліку і подання фінансової звітності у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
		Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності ведуть Книгу обліку доходів і витрат, форма якої була визначена Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 за № 64.
		Форма Книги обліку доходів і витрат, затверджена вищевказаним наказом, не передбачає ведення обліку товарних запасів.
		Тому, до документів, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару, належать документи щодо походження товару, наприклад: накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні.
		Як вбачається з акту перевірки, на підтвердження належного обліку товарних запасів позивачем книга обліку розрахункових операцій, реєстри отриманих накладних, накладні на отриманий товар (а.с.7-10).
		Також відповідно до ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Тобто, обов'язковою умовою застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є факт реалізації не облікованих товарів (вручення їх покупцеві або надання в розпорядження), а розмір штрафних санкцій залежить від ціни фактично реалізованого товару, який не облікований належним чином. 
		З огляду на зазначене встановлюється відповідальність лише за продаж не облікованих товарів, а не їх наявність за місцем реалізації. 
		Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.09.2015 р. по справі № К/800/28558/14 та в ухвалі від 13.01.2016р. по справі №К/800/57127/14
		При цьому, акт перевірки не містить посилань на факт реалізації позивачем не облікованих товарів.
		Також відповідно до пункту 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
		Зазначена норма зобов'язує вказаного суб'єкта господарювання проводити саме розрахункові операції з використанням відповідного режиму попереднього програмування реєстратора розрахункових операцій, але не вести облік товарних запасів.
		Лише в випадку реалізації товарів можна встановити порушення пункту 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
		При цьому, порушення, визначені пунктами 11 та 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є самостійними та між собою не взаємопов'язані, а штрафні санкції за такі порушення передбачені різними нормами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
		Отже, враховуючи, що розрахункові операції не проводились відносно товарів, які визначені в акті перевірки як надлишкові, а зазначені товари безпосередньо не реалізовувалися, позивач не зобов'язаний був здійснювати попереднє програмування реєстратора розрахункових операцій щодо цих товарів.
		Крім того, в акті перевірки взагалі не зафіксовано порушення пункту 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
		Таким чином, позиція апелянта щодо ведення обліку товарних на складах та/або за місцем їх реалізації шляхом здійснення відповідного програмування реєстратора розрахункових операцій  є хибною, оскільки чинним законодавством не передбачено ведення обліку в такий спосіб.
		З огляду на зазначені обставини, з урахуванням наявних доказів в матеріалах справи, судова колегія суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про наявність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0008322201 від 25.12.2015 року.
		Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обгрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.
		Доводи апелянта викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.
		За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
		Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
		Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, - 
		У Х В А Л И В:
		Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 року - без змін.
		 
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		          Головуючий: суддя                                                Л.Є. Зуєва 
		 
		                       суддя                                                О.А. Шевчук 
		 
		                                   суддя                                                А.Г. Федусик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...