Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/12026/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Розірвання договорів (правочинів); інші договори.
Надіслано для оприлюднення: 02.03.2017. Зареєстровано: 03.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2017.
Дата набрання законної сили: 24.02.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 лютого 2017 року Справа № 910/12026/16 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
		 Рогач Л.І. - головуючого, Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Хаус"на постановуКиївського апеляційного господарського суду  від 14.12.2016 у справі№ 910/12026/16 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Голден Хаус"доКиївської міської радипровизнання недійсним та скасування рішенняза участю представників: позивачаБанах О.П.- предст. дов. від 11.07.2016; Карасова Н.В. - предст. дов. від 23.08.2016;відповідачаСіліна М.Д. - предст. дов. від 15.07.2016; Безносик А.О.- предст. дов. від 10.01.2017;
		ВСТАНОВИВ:
		 
		        30.06.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Хаус"  звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради № 173/1038 "Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Київської міської ради від 26 лютого 2010 року № 418/3856 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Голден Хаус" земельних ділянок для комплексної реконструкції спортивного комплексу стадіону "Старт", будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу та багатофункціонального житлово-офісного комплексу з приміщеннями торгово-розважального призначення та паркінгом на вул. Шолуденка, 26-28/4 у Шевченківському районі м. Києва". В обґрунтування вимог позивач зазначив, що спірне рішення прийнято всупереч статті 144 Конституції України, частини першої статі 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", які не передбачають права чи обов'язку органу місцевого самоврядування щодо скасування його власних актів та не встановлюють відповідного порядку (за правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в рішенні від 16.04.2009 у справі № 7-рп/2009); наголосив, що у нього виникло право на земельну ділянку в порядку статі 120 Земельного кодексу України внаслідок придбання нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, в зв'язку з чим відповідач прийняв рішення про надання позивачу земельної ділянки в оренду, а спірне рішення органу місцевого самоврядування фактично припиняє законне право землекористування позивача; порушене право є цивільним та повинно захищатися відповідно до статті 20 Господарського кодексу України, статей 15, 16, 21 Цивільного кодексу України 
		Відповідач відхилив позов, вказавши, що позивач не є землекористувачем в розумінні статей 125, 126 Земельного кодексу України, в зв'язку з чим рішенням від 26.02.2010 йому було погоджено передачу в оренду двох земельних ділянок; рішення Київської  міської ради від 26.02.2010 вважається таким, що втратило чинність з 26.02.2011 відповідно до положень частини десятої статті 19 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність у місті Києві (затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867, у відповідній редакції) через невиконання позивачем рішення Київської  міської ради від 26.02.2010 в установлені строки без поважних причин.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 (суддя Павленко Є.В.) позов задоволено.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 (судді: Скрипка І.М. - головуючий, Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.
		Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову апеляційної інстанції у цій справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, змінивши його мотивувальну частину; позивач вважає, що суди, вірно вказавши на неприпустимість припинення в односторонньому порядку правовідносин, що виникли між сторонами спору, водночас в порушення частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України застосували норму Тимчасового порядку, який не відповідає Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; натомість рішення Київської міської ради про передачу позивачу в оренду земельної ділянки ніколи не втрачало чинність, а його дія неодноразово продовжувалась, що вбачається також із дій самого відповідача та його компетентних органів, змісту постанови Вищого адміністративного суду України від 28.03.2013 К/9991/4119/12.
		Позивач у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі.
		Відповідач у відзиві на касаційну скаргу та усно у судовому засіданні заперечив доводи касаційної скарги, просив суд залишити прийняте у справі рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази. 
		Місцевий господарський суд встановив, що 26.02.2010 Київська міська рада прийняла рішення № 418/3856 "Про передачу ТОВ "Голден Хаус" земельних ділянок для комплексної реконструкції спортивного комплексу стадіону "Старт", будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу та багатофункціонального житлово-офісного комплексу з приміщеннями торгово-розважального призначення та паркінгом на вулиці Шолуденка, 26-28/4 у Шевченківському районі міста Києва". Цим рішенням Рада припинила право користування відкритого акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського" земельною ділянкою, площею 0,28 га; затвердила містобудівне обґрунтування щодо визначення параметрів реконструкції спортивного комплексу стадіону "Старт", будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу та багатофункціонального житлово-офісного комплексу з приміщеннями торгово-розважального призначення та паркінгом на вулиці Шолуденка, 26-28/4 у Шевченківському районі міста Києва; внесла зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень; затверджено проект землеустрою щодо відведення позивачу земельних ділянок для комплексної реконструкції стадіону "Старт"; визнала такими, що втратили чинність, рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 12 вересня 1967 року № 1523 та пункт 5 рішення Ради від 1 березня 2001 року № 209/1186; розірвала за згодою сторін договір на право тимчасового довгострокового користування землею від 15 травня 2001 року № 85-5-00073 з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем.
		Крім зазначеного, вказаним вище рішенням від 26.02.2010 № 418/3856 позивачу, за умови виконання пункту 6, було передано земельні ділянки площею 4,83 га, у тому числі:
		- ділянку № 1 площею 4,35 га - у довгострокову оренду на 15 років, зокрема, площею 4,12 га - за рахунок земель, відведених відповідно до пункту 5 рішення Ради від 1 березня 2001 року № 209/1186 "Про оформлення права користування земельними ділянками", та право користування якими посвідчено договором на право тимчасового довгострокового користування землею від 5 травня 2001 року (лист-згода від 24 січня 2007 року № 90/9/01-307); площею 0,10 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, площею 0,13 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування;
		- ділянку № 2 загальною площею 0,48 га - у короткострокову оренду на 5 років, зокрема, площею 0,18 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, площею 0,30 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.
		Пунктом 6 рішення від 26.02.2010 передбачено, що позивачу необхідно:
		"6.1. Виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України. 
		6.2. У місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельних ділянок в натуру (на місцевість) та виготовленню документів, що посвідчують право користування земельними ділянками. 
		6.3. Забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельних ділянок. 
		6.4. Питання пайової участі вирішити до початку будівництва відповідно до рішення Київради від 06.03.2009 № 124/1179 "Про бюджет міста Києва на 2009 рік". 
		6.5. Питання відшкодування відновної вартості зелених насаджень (акт обстеження зелених насаджень від 21.04.2007 № 17-П) та інші питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку. 
		6.6. Виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 28.09.2007 № 09-10923 та від 31.08.2007 № 19-9040, Київської міської санепідстанції від 15.11.2007 № 4965, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 31.10.2007 № 05-08/8153, Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "КИЇВЗЕЛЕНБУД" від 12.03.2008 № 148-571, Головного управління охорони культурної спадщини від 18.09.2007 № 7206, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 11.05.2007 № 22-1148/35. 
		6.7. Проектом будівництва передбачити місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) із кількістю машиномісць відповідно до державних будівельних норм. 
		6.8. Земельну ділянку в межах червоних ліній використовувати з обмеженнями відповідно до вимог містобудівного законодавства".
		Позивач зазначав, що у період з 8 квітня 2010 року по 20 квітня 2011 року виготовив технічну документацію зі складання договору оренди, погодив плани земельних ділянок, землевпорядною організацією виготовлені проекти договорів оренди земельних ділянок (у паперовому та електронному вигляді), які передані для подальшого оформлення до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації. 
		Водночас суд встановив, а сторони під час судового розгляду підтвердили, що договір оренди земельних ділянок на виконання зазначеного вище рішення не укладався.
		Частиною 10 статті 19 Тимчасового порядку передачі (надання земельних ділянок у користування або у власність у місті Києві (Додаток № 1 до рішення Київської міської ради від 156.07.2004 № 457/1867 (у редакції, яка була чинна на час прийняття рішення Ради від 26 лютого 2010 року № 418/3856), далі - Тимчасовий порядок) передбачено, що рішення Ради про передачу земельної ділянки в оренду вважається таким, що втратило чинність, через дванадцять місяців після набуття ним чинності, якщо відповідний договір оренди землі не укладено; відповідно, за висновками судів, цей строк сплинув у лютому 2011 року, а прийняття будь-якого рішення органом місцевого самоврядування з цього питання Тимчасовий порядок не обумовив.
		04.03.2015 Київська міська рада прийняла рішення № 173/1038 "Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Київської міської ради від 26 лютого 2010 року № 418/3856 "Про передачу ТОВ "Голден Хаус" земельних ділянок для комплексної реконструкції спортивного комплексу стадіону "Старт", будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу та багатофункціонального житлово-офісного комплексу з приміщеннями торгово-розважального призначення та паркінгом на вулиці Шолуденка, 26-28/4 у Шевченківському районі міста Києва".
		За змістом протоколу № 25 пленарного засідання від 04.03.2015 питання про визнання таким, що втратило чинність, рішення Ради від 26 лютого 2010 року № 418/3856 виносилось депутатом Київради ОСОБА_10 та прийнято шляхом голосування. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що останнє відповідач приймав, керуючись статтями 9, 93,123, 124 Земельного кодексу України, статтею 416 Цивільного кодексу України, пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про оренду землі", з таких підстав: не виготовлено документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою, наявна гостра соціальна напруга навколо передбаченої забудови стадіону
		Однак з наявної в матеріалах справи копії проекту рішення Ради "Про порядок денний пленарного засідання ІІІ сесії Київради VІІ скликання 4 березня 2015 року" вбачається, що до порядку денного не було включено жодного питання щодо позивача; за змістом правового висновку управління правового забезпечення діяльності відповідача від 5 січня 2015 року № 08/230-2, в якому зазначено, що проект спірного рішення був повернутий, як такий, що не відповідає вимогам законодавства; водночас відповідач не надав доказів розгляду цього проекту його профільною постійною комісією.
		Суд зазначає, що за змістом частини першої статті 15, статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Також приписами статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. 
		Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. 
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
		Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. 
		Як зазначено в статті 116 Земельного кодексу України рішення щодо надання земельних ділянок у власність чи користування приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень, визначених главами 2 і 3 Земельного кодексу України, законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
		Разом з тим набуття прав на землю, яке здійснюється у формі передачі (надання) земельних ділянок у власність чи у користування є складним юридичним фактом і передбачає здійснення уповноваженим органом та особою, яка претендує на отримання земельної ділянки, певних процедурних дій: порушення питання про надання земельної ділянки у власність чи користування, розгляд матеріалів та прийняття відповідного рішення, визначення меж користування земельною ділянкою, видача правопосвідчувальних документів.
		У рішенні Київської міської ради від 24.12.2009 № 930/2999 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867 "Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві зазначено, що його прийнято відповідно до Земельного кодексу України, законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про столицю України - місто-герой Київ", "Про оренду землі", "Про державну експертизу землевпорядної документації". 
		Стаття 1 Тимчасового порядку, затвердженого вказаним рішенням, визначає загальні положення і встановлює особливості та процедуру надання в постійне користування, передачі в оренду і у власність земельних ділянок в м. Києві, оформлення права користування землею та посвідчення права власності на землю на підставі прийнятих Київською міською радою рішень.
		Відповідно частиною десятою статті 19 Тимчасового положення у наведеній вище редакції станом на час прийняття рішення про надання земельної ділянки позивачу передбачалось, що рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки  в оренду вважається таким, що втратило чинність, через дванадцять місяців після набуття ним чинності, якщо відповідний договір оренди землі не укладено.
		Суд констатує, що відповідні положення про втрату чинності рішенням про надання земельної ділянки в оренду пов'язувались зі спливом строку, наданого фізичній чи юридичній особі для виконання рішення Київської міської ради, та невиконанням цього рішення, наслідком чого є відсутність укладеного належним чином договору оренди.
		Господарські суди першої та апеляційної інстанції дослідили наведені вище обставини справи, та встановили, що позивач не виконав рішення Київської міської ради від 26.02.2010 № 418/3856 "Про передачу ТОВ "Голден Хаус" земельних ділянок для комплексної реконструкції спортивного комплексу стадіону "Старт", будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу та багатофункціонального житлово-офісного комплексу з приміщеннями торгово-розважального призначення та паркінгом на вулиці Шолуденка, 26-28/4 у Шевченківському районі міста Києва", відповідно, це рішення втратило чинність у відповідності до підстав, якими було обумовлено його прийняття.
		В свою чергу рішення Київської міської ради від 04.03.2015 № 173/1038 "Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Київської міської ради від 26 лютого 2010 року № 418/3856 "Про передачу ТОВ "Голден Хаус" земельних ділянок для комплексної реконструкції спортивного комплексу стадіону "Старт", будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу та багатофункціонального житлово-офісного комплексу з приміщеннями торгово-розважального призначення та паркінгом на вулиці Шолуденка, 26-28/4 у Шевченківському районі міста Києва" приймалося за відсутності предмета його регулювання (щодо неіснуючого на той час рішення), з порушенням встановленого порядку розгляду та прийняття таких рішень, в зв'язку з чим суди вірно встановили його невідповідність вимогам чинного законодавства.
		В своїх доводах позивач вірно вказує, що пунктом 5 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) визначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати своїх попередніх рішень, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. 
		Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп.
		Разом з тим позивач залишив поза увагою, що втрата чинності рішенням органу місцевого самоврядування внаслідок його невиконання у встановлений строк фізичною чи юридичною особою, яка претендує отримати земельну ділянку в оренду, за приписами Тимчасового положення не є тотожною скасуванню попереднього рішення органу місцевого самоврядування в розумінні рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009; при цьому про існування такого припису та можливість настання відповідного наслідку позивач був обізнаний або повинен був бути обізнаним в межах реалізації ним відповідних правомочностей на отримання земельної ділянки в оренду, а доводів про порушення порядку оприлюднення нормативного акта органу місцевого самоврядування касаційна скарга не містить. 
		Доводи касаційної скарги про застосування судами частини десятої статті 19 Тимчасового положення в порушення частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України є взаємно суперечливими та непереконливими, позаяк в обґрунтування цих доводів позивач сам посилається на Тимчасове положення (в редакції від 23.06.2011), яке також містить приписи про правові наслідки саме у вигляді втрати чинності рішеннями про надання земельних ділянок, лише із зміною випадків, у яких настають такі наслідки; при цьому позивач знову таки не вказав, приписам якого законодавчого акта не відповідає умова про втрату чинності актом індивідуального характеру за наслідком його невиконання заінтересованою особою у встановлений строк.
		Посилаючись на наступні редакції Тимчасового положення, позивач не врахував, що втрата чинності рішенням від 26.02.2010 відбулася до набуття чинності цими редакціями (що достовірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій), позивач не врахував, що відновлення рішення, яке втратило чинність, не відбувається за наслідком зміни нормативного регулювання, положень про надання редакції Тимчасового положення зворотної дії у часі позивач не навів.
		Щодо наведених у касаційній скарзі документів та дій, якими позивач обґрунтовує дійсність рішення від 26.02.2010 суд констатує, що питання вирішення спірних правовідносин віднесено до виключної компетенції Київської міської ради як органу місцевого самоврядування, а не її структурних підрозділів чи інших органів виконавчої влади. 
		Рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і   правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.           
		Перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5  Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України  розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, внаслідок чого їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Хаус" залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 910/12026/16 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 залишити без змін.
		 
		Головуючий                                                                               Л.Рогач
		 
		Судді :                                                                                         І. Алєєва    
		     
		                                                                                                     Т. Дроботова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...