Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 909/881/16 : не визначено.
Надіслано судом: 03.03.2017. Зареєстровано: 06.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2017.
Дата набрання законної сили: 28.02.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"28" лютого 2017 р.Справа №   909/881/16
		Львівський апеляційний господарський суд  у складі колегії:
		головуючого-суддіДавид Л.Л.
		суддівКордюк Г.Т.
		ОСОБА_1
		при секретарі судового засідання Оштук Н.В.
		розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного виробничо-комерційного підприємства "Кераміка-ДТ",м. Івано-Франківськ, № 12 від 22.12.2016 (вх. № апеляційного суду 01-05/204/17 від 16.01.2017) 
		на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2016
		у справі № 909/881/16 (суддя  Фрич М.М.)
		за позовом: Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ, 
		до відповідача: Приватного виробничо-комерційного підприємства "Кераміка-ДТ", м. Івано-Франківськ
		за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Івано-Франківської міської, м. Івано-Франківськ, 
		про спонукання до укладення договору про пайову участь замовників будівництва в створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська
		за участю представників:
		від позивача: ОСОБА_2  представник;
		від відповідача: ОСОБА_3  керівник, ОСОБА_4 представник;
		від третьої особи: не зявився.
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2016 у справі № 909/881/16 (суддя  Фрич М.М.) позов задоволено, укладено договір про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Івано-Франківська між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та Приватним виробничо-комерційний підприємством "Кераміка-ДТ" в редакції фінансового управління, викладеній в п. 1 резолютивної частини оскаржуваного рішення.
		Відповідач  Приватне виробниче-комерційне підприємство "Кераміка-ДТ", не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2016 у справі № 909/881/16 і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
		Скаржник посилається зокрема на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не врахував наступного:
		-за умовами п. 3.3. договору № 26 від 23.04.2009 не передбачалася зміна показника опосередкованої вартості спорудження житла та розміру відсотка в односторонньому порядку, даний пункт стосувався можливої в майбутньому зміни площі;
		-вимоги щодо проведення розрахунку остаточного розміру пайового внеску та(або) укладення договору могло бути виключно з ініціативи сторони договору, а не третьої особи, якою є Позивач у справі;
		-до введення обєкта в експлуатацію (31.07.2014), окрім договору № 26 від 23.04.2009, жодних інших договорів не укладалося та пропозицій стосовно укладення договору не надходило.
		Апелянт зазначає також, що судом не було враховано, що Відповідачем за 19,52 кв.м реконструйованого обєкту вже було сплачено 22   899,16 грн., а сплачені ним у 2005 році кошти на суму 488,65 грн. еквівалентні вже сплаченим 6,8 кв.м площі реконструйованого обєкту та мали б бути зараховані Позивачем.
		Третя особа подала суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу від 23.01.2017 № 46/11.1-05/14в, в якому просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2016 у справі № 909/881/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача  без задоволення, з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.
		Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 прийнято апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Кераміка-ДТ",м. Івано-Франківськ, № 12 від 22.12.2016 (вх. № апеляційного суду 01-05/204/17 від 16.01.2017)  на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2016 у справі № 909/881/16 та призначено до розгляду в судовому засіданні 07.02.2017 
		У звязку із перебуванням судді-члена колегії ОСОБА_5  у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду № 80 від 13.02.2017 проведено автоматичну заміну складу колегії суддів, згідно якої замість судді Плотніцького Б.Д. у склад колегії введено суддю  Кордюк Г.Т.
		Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 розгляд апеляційної скарги Приватного виробничо-комерційного підприємства "Кераміка-ДТ" призначено на 28.02.2017.
		28 лютого 2017 року до суду апеляційної інстанції від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (не підписаний представником ОСОБА_2М.) , в якому він зазначає про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, у звязку з чим просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача не забезпечила участі уповноваженого представника в судовому засіданні, подала на розгляд суду клопотання про розгляд справи без її участі від 24.02.2017.
		Представники Сторін у судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
		Згідно з ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 28.02.2017 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.
		У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши пояснення представників Сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2016 у справі № 909/881/16 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного. 
		Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2009 між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та ПВКП "Кераміка-ДТ" (замовник) було укладено договір № 26 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста, відповідно до умов якого замовник, що здійснює реконструкцію з надбудовою навісу під складські та офісні приміщення на орендованій земельній ділянці на вул. Польовій, 5, в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська. Розмір пайового внеску склав 22 899,16 грн. 
		У відповідності до п. 3.3. договору № 26 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 23.04.2009 розрахунок остаточного розміру пайового внеску здійснюється відповідно до остаточного договору, який оформлюється після затвердження в установленому порядку архітектурно-технічного паспорту обєкта.
		У відповідь на запит фінансового управління від 13.07.2015 Державна архітектурно-будівельна інспекція в Івано-Франківській області в Івано-Франківській області листом від 24.07.2015 №995/1009/102-40/2015 повідомила про реєстрацію ПВКП "Кераміка-ДТ" декларації про готовність об'єкта до експлуатації (а.с. 16).
		У відповідності до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області за №ІФ 143142120462 від 31.07.2014, будівництво об'єкта реконструкція існуючого навісу під складські і офісні приміщення на вул. Польовій, 5, яке було розпочато в березні 2012 року, є завершеним в липні 2014 року, а об'єкт готовим до експлуатації (а.с. 17-19).
		Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач листом від 30.10.2015 звернувся із заявою про укладання договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста з наданням необхідних копій документів, в тому числі копію технічного паспорту (а.с. 20, а.с. 20 на звороті).
		Позивач листом від 08.07.2016 звернувся до Відповідача з вимогою підписати договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста (а.с. 23).
		Надалі, Позивач листом від 15.09.2016 звернувся до Відповідача з пропозицією (офертою) укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста, надавши проект такого договору з додатком розрахунку розміру пайової участі, складеного відповідно до типового договору (а.с. 24-26).
		Як зазначає Позивач, дані листи були залишені Відповідачем без належного реагування, що слугувало підставою для звернення з позовом до суду.
		В силу вимог ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування при виконанні своїх функцій приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
		У відповідності до ч. 4 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
		Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обовязки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
		Примусовий порядок укладання господарських договорів за рішенням суду регулюється ст. 187 Господарського кодексу України та ст. 648 Цивільного кодексу України. 
		Виходячи зі змісту вказаних норм і принципу       свободи договору, переддоговірні       спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна із сторін ухиляється від його укладання, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо його умов. Можливість розгляду       судом цих       спорів обумовлюється обовязковістю договору ( за державним замовленням, на підставі правового акту органів державної влади чи місцевого       самоврядування та інших випадках, встановлених законом). 
		Згідно з частиною третьою статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обовязковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обовязковості укладення договору.
		Разом із тим, ч. 1 ст. 648 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обовязкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.
		Порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна зі сторін ухиляється від його укладення, та на спори, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо умов такого договору. При цьому, можливість розгляду судом цих спорів обумовлюється обов'язковістю договору (за державним замовленням, на підставі правового акта органу державної влади чи місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом). Тобто, спонукання до укладення договору, визнання укладеним договору, можливе, зокрема, тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону. Таким чином, необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону на обов'язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких спорів підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку.
		Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", статтею 40 якого встановлено обов'язок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначено механізм його реалізації. 
		У відповідності до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. 
		Так, за приписами частини другої зазначеної статті Закону замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
		Згідно з ч. 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
		Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта для нежитлових будівель та споруд.
		Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.
		Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (ч.ч. 8, 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
		Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
		Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом (ст. 187 ГК).
		Строк, визначений законом для укладення договору пайової участі протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття обєкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною вказаного обовязку, і невиконання такого зобовязання не звільняє замовника від укладення договору, адже невиконання замовником обовязку, передбаченого законом, не може надавати йому переваг перед замовником, який виконав обовязок. Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 922/5937/15  (№ 3-1281гс16).
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог законодавства рішенням Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 № 1231-38 було затверджено Положення "Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної  та соціальної інфраструктури міста".
		За приписами п.п. 1.2 та 1.3 зазначеного Положення замовники будівництва залучаються до пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста виключно на підставі укладених з виконавчим комітетом та фінансовим управлінням договорів про пайову участь. Замовник зобов'язаний повідомляти виконавчий комітет про будь-які вчинені ним дії щодо забудови земельної ділянки, відповідно до діючого законодавства та звернутися про укладення договору про пайову участь.
		Згідно з абзацом 2 п. 3.1 Положення замовник зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, крім випадків, передбачених пунктом 6.6, 6.7 цього положення.
		Відповідно до п. 4.4 Положення договір про пайову участь укладається на підставі звернення замовника будівництва на ім'я першого заступника міського голови.
		Абзацом 2 пункту 7.3 Положення встановлено, що в разі відсутності звернення замовника щодо укладення договору про пайову участь в строк, передбачений п. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виконавчий комітет або фінансове управління вживає всіх необхідних заходів щодо укладення договору, в тому числі і після введення об'єкту в експлуатацію. В разі, якщо замовник не звернувся про укладення договору та не підписав у встановлений термін, виконавчий комітет та/або фінансове управління вправі подати позовну заяву про укладення договору в судовому порядку (п. 1.4 Положення).
		У відповідності до п. 3.3. договору № 26 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста, який укладений між сторонами 23.04.2009, розрахунок остаточного розміру пайового внеску здійснюється відповідно до остаточного договору, який оформлюється після затвердження в установленому порядку архітектурно-технічного паспорту обєкта. даний договір, зокрема і п. 3.3. договору недійсним в судовому порядку не визнавався.
		У відповідності до договорів про пайову участь №№394,395 від 20.12.2005, які були укладені між сторонами Відповідач зобовязаний сплатити на інженерно-транспортну структуру міста сумарно 488,65 грн. за водопостачання та водовідведення (а.с. 57-60). Дана сума була врахована Позивачем при складенні проекту договору про спонукання до укладення якого він звернувся в даній справі. 
		За таких обставин, враховуючи, що при укладенні договору № 26 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 23.04.2009, сторони в п. 3.3. погодили між собою, що розрахунок остаточного розміру пайового внеску здійснюється відповідно до остаточного договору, який оформлюється після затвердження в установленому порядку архітектурно-технічного паспорту обєкта, зважаючи, що в ході будівництва розмір нежитлової площі змінився з 199,47 кв.м на 381,30 кв.м, що підтверджується технічним паспортом обєкта (а.с. 21-22), судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо спонукання до укладення договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста в редакції, запропонованій Позивачем.
		Щодо доводів Скаржника про розмір пайової участі, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної  та соціальної інфраструктури міста, розмір пайової участі не може бути нижчим за загальну кошторисну вартість будівництва обєкту, зокрема, 7 % вартості будівництва, якою є величина, яка визначається множенням показника опосередкованої вартості спорудження 1 м кв. житла/нежитлових будівель (без урахування ПДВ), що діє на момент складання проекту договору на загальну площу, та проведена Мінрегіонбудом. 
		При цьому, Відповідач, заперечуючи стосовно розміру пайової участі, вказаної в проекті договору, про спонукання до укладення якого звернувся Позивач у даній справі, не подав суду доказів звернення до Позивача або Третьої особи у справі з протоколом розбіжностей до договору, після отримання його примірника, що Відповідачем не заперечується.
		Разом з цим, судова колегія зазначає, що якщо укладення договору відбувається за судовим рішенням, то такий договір вступає у дію з моменту набрання чинності рішення, відтак опосередкований показник, про який йде мова в Положенні про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної  та соціальної інфраструктури міста визначається на момент звернення з позовом до суду про спонукання до укладення договору.
		Стосовно доводів, викладених в апеляційній скарзі про те, що вимоги щодо проведення розрахунку остаточного розміру пайового внеску та (або) укладення договору могло бути виключно з ініціативи сторони договору, а не третьої особи, якою є Позивач у справі, судова колегія зазначає, що дані доводи суперечать порядку укладення договорів, передбаченого Положенням "Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної  та соціальної інфраструктури міста", затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 № 1231-38, яким визначено сторін такого договору (а.с. 38).
		Стосовно посилання скаржника на те, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано, що п. 3.3. договору від 23.04.2009 не передбачалася зміна показника опосередкованої вартості спорудження житла та розміру відсотка в односторонньому порядку, даний пункт стосувався можливої в майбутньому зміни площі, суд апеляційної інстанції зазначає, що таке трактування Скаржником умов договору (п. 3.3.) не відповідає приписам як чинного Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (набрав чинності  з 12.03.2011), так і Закону України «Про планування і забудову територій» (втратив чинність з 12.03.2011 та був чинним на момент укладення договору від 23.04.2009), та Положенню, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 № 1231-38. При цьому, судова колегія зазначає, що Скаржник не обґрунтував суду необхідності врегулювання між сторонами договору питання майбутньої зміни площі реконструкції на орендованій земельній ділянці на вул. Польовій, 5, при укладенні договору № 26 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 23.04.2009.
		Щодо клопотання Відповідача про долучення до матеріалів справи доказів, яке подано на розгляд суду 28.02.2017, судова колегія зазначає, що Відповідач, якому було відомо про існування долучених документів на момент прийняття рішення суду першої інстанції у даній справі, не обґрунтував суду неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що Відповідач не надав письмових доказів звернення до Позивача або Третьої особи у справі із заявою про зменшення розміру пайової участі у звязку з будівництвом мереж водопостачання та каналізації до спірних приміщень, як про це вказує в клопотанні.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що скаржником у справі не доведено обставини, на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		У відповідності до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, Апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.
		Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на Скаржника.
		Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
		Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
		1.Апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Кераміка-ДТ",м. Івано-Франківськ, № 12 від 22.12.2016 (вх. № апеляційного суду 01-05/204/17 від 16.01.2017)  залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2016 у справі № 909/881/16 - без змін.
		2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
		Повний текст постанови складено 03.03.2017.
		Головуючий суддяЛ.Л. Давид 
		СуддяГ.Т.Кордюк
		СуддяІ.Б.Малех

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...