Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6/5009/5384/11 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 07.03.2017. Зареєстровано: 08.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2017.
Дата набрання законної сили: 28.02.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 лютого 2017 року Справа № 6/5009/5384/11 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
		головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Могил С.К., Вовк І.В.Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги  Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 15.11.2016 р.у справі№6/5009/5384/11господарського судуЗапорізької областіза позовомЗаступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна Українидо1)Запорізької міської ради, 2)Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", 3)Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт", 4)Виконавчого комітету Запорізької міської радитреті особи1)Орендне підприємство "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації", 2)Федерація профспілок України, 3)Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, 4)Запорізька обласна рада професійних спілокпропро визнання недійсним та скасування рішення, визнання права власності, витребування майна з незаконного володіння
		за участю представників від: позивачаІжаківського А.О. (дов. від 21.11.16),відповідача-1не з'явилися, були належно повідомлені,відповідача-2Довганенка Д.В. (дов. від 10.01.17),відповідача-3не з'явилися, були належно повідомлені,відповідача-4не з'явилися, були належно повідомлені,третя особа-1не з'явилися, були належно повідомленітретя особа-2Безсмертної Н. В. (дов. від 26.12.16)третя особа-3не з'явилися, були належно повідомлені,третя особа-4не з'явилися, були належно повідомлені,прокуратурине з'явилися, були належно повідомленіВ С Т А Н О В И В :
		Заступник прокурора Запорізької області м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Фонду державного майна України м. Київ звернувся до господарського суду Запорізької області з уточненою позовною заявою до Запорізької міської ради, Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця", Приватного акціонерного товариства „Приазовкурорт", Виконавчого комітету Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Орендне підприємство „Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Федерація профспілок України м. Київ, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності м. Київ, Запорізька обласна рада професійних спілок м. Запоріжжя, про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 349/16 від 30.10.2003  р. „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості по вул.  Ленській, 45", про визнання недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 349/16 від 30.10.2003  р. "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості по вул. Ленській, 45 за Закритим акціонерним товариством "Приазовкурорт" згідно із додатком до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30.10.2003р. № 349/16 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, 45 (адміністративна будівля літера Д-2 інвентарний № 1-0001 загальною площею 639,6 м2; будинок культури літера А-2 інвентарний № 1-0002 загальною площею 2042,6 м2; їдальня літера Б-2 інвентарний № 1-0003 загальною площею 3323,7 м2; корпус № 2 літера У-5 інвентарний № 1-0005 загальною площею 5852,12 м2; корпус № 9 літера Е інвентарний № 1-0015; корпус № 11 літери В В1 інвентарний № 1-0010 загальною площею 310,5 м2; побутове приміщення літера О інвентарний № 1-0033 загальною площею 45,1 м2; магазин літера Н інвентарний № 1-0034 загальною площею 152,1 м2; корпус № 1 літера Т-5 інвентарний №1-0004 загальною площею 2892,43 м2; колишня їдальня літера Г інвентарний № 1-0007 загальною площею 572,8 м2; лікувально-діагностичне відділення літера Ф-3 інвентарний № 1-0043 загальною площею 4741,5 м2; склад РЄУ літера М інвентарний № 1-0035 загальною площею 93,6 м2); визнати право власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" за адресою: м.  Запоріжжя, вул.  Ленська, 45 (адміністративна будівля літера Д-2 інвентарний № 1-0001 загальною площею 639,6 м2; будинок культури літера А-2 інвентарний № 1-0002 загальною площею 2042,6 м2; їдальня літера Б-2 інвентарний № 1-0003 загальною площею 3323,7 м2; корпус № 2 літера У-5 інвентарний № 1-0005 загальною площею 5852,12 м2; корпус № 9 літера Е інвентарний № 1-0015; корпус № 11 літери В В1 інвентарний № 1-0010 загальною площею 310,5 м2; побутове приміщення літера-О інвентарний № 1-0033 загальною площею 45,1 м2; магазин літера Н інвентарний № 1-0034 загальною площею 152,1 м2; корпус № 1 літера Т-5 інвентарний №1-0004 загальною площею 2892,43 м2; колишня їдальня літера Г інвентарний № 1-0007 загальною площею 572,8 м2; лікувально-діагностичне відділення літера Ф-3 інвентарний № 1-0043 загальною площею 4741,5 м2; склад РЄУ літера М інвентарний № 1-0035 загальною площею 93,6 м2); та витребувати із незаконного володіння приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" спірні об'єкти нерухомості, розташовані за адресою вул. Ленська, 45, м. Запоріжжя (адміністративна будівля літера Д-2 інвентарний № 1-0001 загальною площею 639,6 м2; будинок культури літера А-2 інвентарний № 1-0002 загальною площею 2042,6 м2; їдальня літера Б-2 інвентарний № 1-0003 загальною площею 3323,7 м2; корпус № 2 літера У-5 інвентарний № 1-0005 загальною площею 5852,12 м2; корпус № 9 літера Е інвентарний № 1-0015; корпус № 11 літери В В1 інвентарний № 1-0010 загальною площею 310,5 м2; побутове приміщення літера О інвентарний № І-ООЗЗ загальною площею 45,1 м2; магазин літера Н інвентарний № 1-0034 загальною площею 152,1 м2; корпус № 1 літера Т-5 інвентарний № 1-0004 загальною площею 2892,43 м2; колишня їдальня літера Г інвентарний № 1-0007 загальною площею 572,8 м2; лікувально-діагностичне відділення літера Ф-3 інвентарний № 1-0043 загальною площею 4741,5 м2; склад РЄУ літера М інвентарний № 1-0035 загальною площею 93,6 м2) у власність держави в особі Фонду державного майна України.
		Рішенням господарським судом Запорізької області по від 08.11.2011р. (суддя Місюра Л.С.) яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від  15.11.2016 р. (судді: О.І. Склярук, О.Л. Агапов, Н.М.  Дучал) прийнято рішення, яким позов задоволено частково. Визнано недійсним (скасовано) рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 349/16 від 30.10.2003  р. "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості по вул. Ленській, 45 за Закритим акціонерним товариством "Приазовкурорт" згідно із додатком до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30.10.2003р. №349/16. Визнано право власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт"за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська,  45.Витребовано із незаконного володіння Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" спірні об'єкти нерухомості. Припинено провадження по справі до Запорізької міської ради, про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 349/16 від 30.10.2003р., визнання права власності на спірне майно за державою в особі Фонду державного майна України та витребування з незаконного володіння Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" спірних об'єктів нерухомості.
		Не погоджуючись із постановою та рішенням судів, Приватне акціонерне товариство "Приазовкурорт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та відмовити в задоволені позовних вимог.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на виконання Постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960  р. № 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати до 1 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно з п. 2 вказаної Постанови майно передавалося профспілковим органам у відання.  
		Згідно з Додатком №1 до цієї Постанови, у віддання був переданий санаторій ім.XVIII партз'їзду с. Великий Луг Запорізької області, який в подальшому був перейменований в Санаторій "Великий Луг".
		Правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України. 
		Згідно зі статутом, ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" створене на майні засновників - Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, та зареєстроване рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Києва № 1971 від 23.12.1991р. В подальшому правонаступником ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" стало ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця". 
		На час розгляду справи у суді, Постанова Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960 №606 не визнана недійсною та не скасована. 
		Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 349/16 від 30.10.2003р. "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості по вул.  Ленській, 45, вирішено оформити право власності на об'єкти нерухомості по вул. Ленській, 45, за Закритим акціонерним товариством "Приазовкурорт", зокрема: адмінбудівля, інв. №1-0001 Д-2, 639,6 кв. м.; будинок культури, інв. №1-0002 А-2, 2042,6 кв. м.; їдальня, інв. №1-0003 Б-2, 3323,7 кв. м.; корпус №2, інв. №1-0005 У-5, 5852,12 кв. м.; корпус №9 в стадії руйнування, інв. №1-0015 Е; корпус №11 в стадії руйнування, інв. №1-0010 В, 81,9 кв. м.; побутове приміщення, інв. №1-0033 О, 45,1 кв. м.; магазин, інв. №1-0034 Н, 152,1 кв. м.; корпус №1, інв. №1-0004 Т-5, 2892,43 кв. м.; колишня їдальня, інв. №1-0007 Г, 572,8 кв. м.; лікувально-діагностичне відділення, інв. №1-0043 Ф-3, 4741,5 кв. м.; склад РЄУ, інв. №1-0035 М, 93,6 кв. м.; корпус №11, інв. №1-0010 В1, 228,6 кв. м.  та доручено ОП "ЗМБТІ" оформити та видати Закритому акціонерному товариству "Приазовкурорт" свідоцтво про право власності на зазначені об'єкти нерухомості (а.с. 25 т.1).
		На підставі вказаного рішення, 17.11.2003р. виконавчий комітет Запорізької міської ради видав Закритому акціонерному товариству "Приазовкурорт" Свідоцтво про право власності на вказане вище нерухоме майно.
		Звертаючись з позовом до суду, прокурор вважає, що вище зазначене рішення прийнято з порушенням діючого на той час законодавства. Зокрема, посилається на те, що оскільки спірне майно є державним, то ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" не мала права розпоряджатися цим майном, а відповідно не мало права передавати це майно у статутний фонд ЗАТ "Приазовкурорт". За таких обставин рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 349/16 від 30.10.2003р. "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості по вул. Ленській, 45 за Закритим акціонерним товариством "Приазовкурорт" прийнято з порушенням законодавств.
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірне майно, яке було передано до статутного фонду ЗАТ  "Укрпрофоздоровниця", належить до державної власності. ЗАТ  "Укрпрофоздоровниця", не набувши на законних підставах права власності на спірне майно, не мало права без згоди Фонду державного майна України передавати спірне майно у власність ЗАТ "Приазовкурорт".
		Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
		У зв'язку із законодавчою невизначеністю правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР і з метою його збереження в інтересах громадян України Верховна Рада України Постановою від 04.02.1994р. N 3943-XII "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановила, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
		Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. N 1452-XII "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10.09.1991р. N1540-XII "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.
		Постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990р. "Про захист суверенних прав власності Української РСР" N 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.
		Зі змісту наведених вище положень законодавства вбачається, що передача майнових комплексів у відання Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу РСР стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому - Федерація професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним.
		Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів міста Києва від 23.12.1991р. N 971 зареєстровано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" як підприємство, що є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України і створене на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому частка майна Федерації професійних спілок України, переданого до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", становить 92,92 % розміру статутного фонду.
		Водночас профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР та були загальносоюзною громадською організацією.
		Отже, спірні об'єкти були майновими комплексами громадської організації колишнього Союзу РСР, розташованим на території України.
		За таких обставин на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло бути відчужене виключно за згодою власника.
		Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992р. "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" передбачено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передані тимчасово Фонду державного майна України.
		Щодо майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР у зв'язку із законодавчою невизначеністю правонаступників такого майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР та з метою його збереження в інтересах громадян України Верховна Рада України Постановою від 04.02.1994р. N 3943-XII встановила, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
		Відповідно до Тимчасового положення про Фонд державного майна України та Закону України "Про Фонд державного майна України", з прийняттям якого наведене положення втратило чинність, Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна.
		Отже, оскільки у справі, що розглядається, спірне майно розташовано на території України та перебувало у віданні загальносоюзної громадської організації, а на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" - у державній власності, то таке майно не могло бути відчужене без згоди його власника - держави в особі Фонду державного майна України.
		Що стосується позовної вимоги про витребування спірного майна із чужого незаконного володіння.
		Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Якщо майно за відплатним договором придбано у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач) власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
		1) було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння
		2) було викрадено у власника або у особи, якій він передав майно у володіння
		3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання віндикаційного позову. Це речово-правовий позов, що може бути пред'явлений лише у випадку відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин. Незаконність володіння майном відповідача повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне володіння чужим майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
		Відповідно до приписів ст. 387 ЦК України під незаконним володінням слід розуміти усяке фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави; або правова підстава якого відпала; або правова підстава якого недійсна. Власник може вимагати повернення свого майна за віндикаційним позовом лише в тому випадку, якщо інша особа володіє його майном незаконно. 
		З матеріалів справи вбачається, що третій відповідач по справі без відповідної правової підстави незаконно заволодів спірним майном і на час прийняття рішення по справі, частина спірного майна знаходиться саме у третього відповідача. З огляду на наведене, позовні вимоги щодо витребування вище зазначеного майна також обґрунтовано були задоволені. 
		Предметом цієї справи, зокрема, є позовні вимоги щодо визнання недійсним пунктів рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради Запорізької області №349/16 від 30.10.2003р. "Про оформлення права власності", яким вирішено оформити право власності на спірні об'єкти нерухомого майна. 
		За своєю правовою суттю, рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради "Про оформлення права власності" є актом ненормативного характеру.
		Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -в даному випадку інтересів держави. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".  
		Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
		Органи місцевого самоврядування у своїй діяльності керуються нормами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", який визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, встановлює перелік повноважень органів місцевого самоврядування та перелік питань, вирішення яких віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування, та види рішень, які приймаються органами місцевого самоврядування за результатами розгляду певних питань віднесених до їх компетенції. 
		За приписами ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад згідно із ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
		Відповідно до ст. 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.
		Статтями 25, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання.
		Згідно зі ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в цій галузі віднесені облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
		Згідно до Тимчасового положення "Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.
		Таким чином, з аналізу вище наведених норм законодавства, судом встановлено, що на час винесення Виконавчим комітетом Запорізької міської ради оспорюваного рішення визначений законом обсяг повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку передбачав здійснення заходів, спрямованих на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна за фізичними чи юридичними особами за наявності встановленого діючим на той час законодавством переліку правовстановлюючих документів. Тобто рішення виконавчим комітетом Запорізької міської ради було прийнято в межах його компетенції.
		Про те, як встановлено судами, зазначене рішення, в частині оскаржуваємих пунктів, порушує права власності держави з огляду на наступне.
		Матеріалами справи підтверджено, що спірне майно, яке було передано до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", належить до державної власності. ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", не набувши на законних підставах права власності на спірне майно, не мало права без згоди Фонду державного майна України передавати спірне майно у власність ЗАТ "Приазовкурорт".
		Оскільки на момент прийняття виконавчим комітетом Запорізької міської ради оскаржуваного рішення спірне нерухоме майно перебувало у державній власності, судова колегія вважає обґрунтованими доводи прокурора та позивача про порушення вказаним рішенням інтересів держави. 
		Згідно зі статтею 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються недійсними в судовому порядку.
		Частина 1 ст.16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
		Частиною 1 статті 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом недійсним та скасовується.
		Як вбачається з матеріалів справи, прокурор, звертаючись до господарського суду з позовом просив визнати поважними причини непред'явлення раніше прокурором даного позову та просив поновити строк позовної давності за цим позовом. За твердженням прокурора про порушення інтересів держави він дізнався у ході прокурорської перевірки на виконання доручення  від 04.08.2011р. Генеральної прокуратури України. Відповідні доводи прокурора не суперечать матеріалам справи. Позивач (Фонд державного майна України) з таким клопотанням не звертався, вважаючи, що про порушення своїх прав саме відповідачами по цій справі, він дізнався тільки за наслідками перевірки прокуратури.
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 ст.32 цієї Конвенції) наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національному законодавстві держав - учасниць Конвенції виконує кілька завдань у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011р. за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія "Юкос" проти Росії, пункт 51 рішення від 22.10.1996р. за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі  Стаббінгс та інші проти Сполучених Королівства).
		У ЦК України позовна давність визначена як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).
		Сплив позовної давності, про застосуванню якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові (ст.267 ЦК України).
		При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування судом матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
		Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції чинній на час подання позову в даній справі) передбачено право прокурора з метою представництва інтересів держави або громадянина в суді в межах повноважень, визначених в законі звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справи за його участю, тощо.
		Згідно з частиною першою четвертою статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовами інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладання мирової угоди. 
		Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
		З матеріалів справи не вбачається, що позивач (ФДМУ) дійсно був обізнаний саме з моменту прийняття виконавчим комітетом Запорізької міської ради спірного рішення, що спірне майно знаходиться у статутному капіталі ПрАТ  "Приазовкурорт". Документами справи також не підтверджується, що про передачу спірного майна саме до статутного капіталі ПрАТ "Приазовкурорт" Фонд державного майна України дізнався раніше 2011 року (час перевірки, яку проводила прокуратура). Доводи апелянта, що позивач - Фонд державного майна України про порушення свого права дізнався ще у 1997 році під час звернення Фонду до суду з позовом до АТ "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним установчих документів саме з тих підстав, що до статутного фонду відповідача було передано основні фонди та оборотні кошти санаторно-крурортних закладів, що є у державній власності, а тому позивач безумовно знав про порушення права власності держави на спірне майно, не можуть бути прийняти судовою колегією до уваги з огляду на наступне.
		Таким чином, суди вірно зазначили, що твердження третього відповідача, що Фонду стало відомо про порушення свого права з боку відповідачів, ще у 1997 року не відповідає дійсності.   
		Про наявність рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради, яке оскаржується по цій справі, у 1997 році Фонд взагалі не міг знати, оскільки це рішення прийнято пізніше ніж відбувався розгляд справи № 137/7, а тому не могло бути предметом дослідження по справі № 137/7, так само як і набуття права власності на спірне майно з боку ПрАТ "Приазовкурорт".
		З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновками, що, в даному випадку,  строк позовної давності пропущено не було.
		Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому її слід залишити без змін, таку як ухвалену при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК  України Вищий господарський суд України,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" залишити без задоволення.
		Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2016 р. у справі №  6/5009/5384/11 залишити без змін.
		Головуючий - суддя          Б. М.  Грек
		 
		Судді                                                                                                  С. К.  Могил
		                                                                                                 
		           І.В. Вовк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...