Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/3236/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: 21.03.2017. Зареєстровано: 22.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2017.
Дата набрання законної сили: 16.03.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 369/3236/16-ц   Головуючий у І інстанції Волчко А. Я.Провадження № 22-ц/780/1430/17                           Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.Категорія 18                                                                                                 16.03.2017      
		<s>                                                                                                                                                                                            </s>
		 
		УХВАЛА
		Іменем України
		  16 березня 2017 року                                          м. Київ
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
		     головуючого - Мельника Я.С.,
		суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,
		та секретаря Тимошевської С.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Закритого акціонерного товариства «УкрбудІнвест» про визнання майнових прав, 
		ВСТАНОВИЛА:
		У квітні 2016 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом, в якому просили визнати за кожним із них майнові права на квартири, що розташовані у будинку по АДРЕСА_1.
		Позовні вимоги обґрунтовують тим, що між ними та відповідачем ЗАТ «УкрбудІнвест» були укладені договори про пайову участь у будівництві житлового будинку, за умовами яких відповідач по закінченню будівництва цього будинку та введення його в експлуатацію зобов'язався передати їм у власність спірні квартири.
		Однак зазначають, що до цього часу відповідачем так і не було добудовано будинок та не було введено його в експлуатацію, що, на їхню думку, порушує їхні майнові права.
		Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування судом усіх обставин справи.
		Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
		Відповідно до ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що майнові права позивачів на спірні квартири ніким не заперечуються і не оспорюється, а невиконання відповідачем умов договору не є підставою для задоволення позову.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи, між позивачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та відповідачем, Закритим акціонерним товариством «УкрбудІнвест», були укладені Договора про пайову участь у будівництві житлового будинку № 10-01/06 від 10 січня 2006 року, № 03-04/06 від 03 квітня 2006 року та № 17-01/06 від 17 січня 2006 року відповідно (а. с. 16-22).
		За умовами вказаних договорів, ЗАТ «УкрбудІнвест» зобов'язується з моменту завершення будівництва будинку по АДРЕСА_1, та введення його в експлуатацію передати у власність позивачам відповідні квартири, за які вони внесли плату у визначеному розмірі.
		Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем так і не було завершено будівництва вказаного будинку та не введено його в експлуатацію у встановлений договорами строк.
		Водночас, частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
		Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Стаття 331 ЦК України закріплює загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.
		За правилами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
		Виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення зазначеними нормами та нормою ст. 331 ЦК України не передбачено.
		Законами України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» , «Про інвестиційну діяльність», визначено порядок оформлення права власності (здійснення державної реєстрації права власності) на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкта до експлуатації.
		Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» об'єктом інвестування є квартира або приміщення в об'єкті будівництва, яка після завершення будівництва стає окремим майном.
		Таким чином, як було вірно встановлено місцевим судом, позивачі фактично набули майнові права на об'єкти будівництва, тобто можливість в майбутньому у передбачений договорами та законом спосіб отримати право власності на спірні квартири у встановленому законом порядку після введення будинку в експлуатацію.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до правильного та  обґрунтованого висновку про те, що позивачами у порушення вимог ст. ст. 58, 59, 60 ЦПК України не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, крім того не доведено, яким чином або ким порушуються чи не визнаються їхні майнові права на спірні квартири, через що ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову у позові.
		Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення. 
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		     
		Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, -
		УХВАЛИЛА:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.
		Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2016 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
		 
		Головуючий:                     Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...