Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/2044/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; зберігання.
Надіслано для оприлюднення: 22.03.2017. Зареєстровано: 23.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД
		ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		        13.03.2017 р.Справа №917/2044/16
		 
		За позовом Державного агентства резерву України, вул. Пушкінська, 28, м. Київ, 01601
		до Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів", вул. Леніна, 69, м. Полтава, 36022
		про стягнення штрафних санкцій в розмірі 6 173 325,09 грн.
		                                                                                          Суддя Гетя Н.Г.
		Представники:
		від позивача: ОСОБА_1 дов. № 3844/0/4-16 від 09.11.2016 р.
		від відповідача: ОСОБА_2 дов. б/н від 03.01.2017р.
		 
		Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомив дату складання повного рішення.
		 
		Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення штрафних санкцій у розмірі 20% вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву №юр-2зб/353-2009 від 08.01.2009 року в розмірі 6 173 325,09 грн.  
		У судових засіданнях  представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
		Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні, з мотивів викладених у відзиві (вх. канцелярії суду №1175 від 27.01.2017р.) та доповненні до відзиву (вх. канцелярії суду №3434 від  13.03.2017р.).
		13.03.2017р. представник позивача   надав суду  додаткові пояснення по суті предмету спору.
		Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
		З"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного:
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (далі - Закон), державний резерв є    особливим    державним запасом матеріальних         цінностей,         призначених для використання в цілях і в порядку,         передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).
		До    складу   державного   резерву   входять: мобілізаційний резерв    - запаси    матеріально-технічних     та        сировинних         ресурсів,    призначених    для     забезпечення         розгортання         виробництва         військової         та         іншої промислової продукції,     ремонту військової техніки та майна   в   особливий   період,   розгортання   у оєнний     час     робіт    по    відновленню         залізничних та автомобільних шляхів,         морських та річкових портів,    аеродромів,        ліній і споруд зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем         енерго-         і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, подання медичної допомоги; запаси сировинних,          матеріально-технічних         і продовольчих ресурсів для забезпечення стратегічних потреб держави; запаси матеріально-технічних ресурсів для виконання першочергових         робіт         під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та для виконання інших заходів, передбачених законодавством.
		Державне агентство резерву України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 517 є центральним органом виконавчої влади основним завданням якого є реалізація державної політики у сфері державного матеріального резерву.
		Для виконання цього обов"язку Держрезерв наділений повноваженнями щодо: організації виконання затверджених Кабінетом Міністрів України завдань щодо формування, зберігання, розміщення, відпуску, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного резерву; організації відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву; здійснення управління діяльністю підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління Держрезерву України, щодо формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного резерву, дотримання нормативних умов їх зберігання; здійснення відповідно до законодавства контролю за виконанням підприємствами - відповідальними зберігачами незалежно від форми власності зобов'язань щодо зберігання, освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, за дотриманням порядку їх відпуску, своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю зазначених цінностей затвердженій номенклатурі, встановленим стандартам і технічним умовам.
		Відповідно до ст. 11 Закону, запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються         на         підприємствах,    в         установах    і        організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Розміщення і будівництво на території України підприємств,   установ,    організацій    та інших об'єктів    системи державного         резерву         здійснюються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Частина запасів матеріальних цінностей державного резерву може зберігатися на промислових, транспортних, сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, в установах    і    організаціях     незалежно         від         форм власності на договірних умовах.
		08.01.2009 між сторонами був укладений договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву за № юр-2зб/353-2009 (далі - договір).
		Відповідно до розділу 1 договору, зберігання матеріальних цінностей державного резерву здійснюється у зерносховищах зберігача. Комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією у кількості та за вартістю згідно з актом форми Р-16. Передбачені цим договором форми актів затверджуються Комітетом.
		Згідно п. 2.6 договору, зберігач зобов"язаний проводити освіження (поновлення) та заміну цінностей на продукцію аналогічного асортименту і якості самостійно без залучення додаткових коштів з поданням Комітетові акта форми Р-17 протягом 3-ох днів після здійснення операції.
		У розділі 6 договору, сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором Комітет і зберігач несуть відповідальність згідно із законодавством, зокрема згідно із Законом України "Про державний матеріальний резерв", іншими актами законодавства. 
		Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до п. 4 ст. 11 Закону, підприємства,   установи і організації всіх форм власності, яким   встановлені   мобілізаційні   та   інші   спеціальні   завдання, зобов'язані          забезпечити          розміщення,          зберігання,                   своєчасне освіження,   заміну,    а    також    відпуск   матеріальних         цінностей із державного         резерву         згідно          з         зазначеними         завданнями         власними силами. 
		Абзацом 2 пункту 7 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129 (далі - Порядок) передбачено, що закладення до державного резерву матеріальних цінностей, що знаходиться на зберіганні у відповідальних зберігачів, в порядку освіження, заміни провадиться цими зберігачами із дотриманням вимог Держрезерву щодо якості матеріальних цінностей.
		Абзацом 3 пункту 12 даного Порядку визначено, що освіження матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться у відповідальних зберігачів, а також заміна їх продукцією аналогічного асортименту та якості здійснюються ними самостійно без залучення додаткових бюджетних коштів.
		Інструкцією про оформлення операцій з матеріальними цінностями державного матеріального резерву, затвердженої наказом Мінекономрозвитку України від 24.09.2012 № 1042, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16.11.2012 за № 1925/22237, зокрема, п.п 5.1-5.3 передбачено, що освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, а також заміна їх на продукцію аналогічного асортименту та якості проводяться самостійно підприємствами - відповідальними зберігачами матеріальних цінностей державного резерву без залучення додаткових коштів. Освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, які зберігаються на підприємствах та в організаціях, що належать до сфери управління Держрезерву, здійснюється шляхом реалізації цих матеріальних цінностей Держрезервом та закупівлі ним аналогічних матеріальних цінностей. Освіження (поновлення) матеріальних цінностей підприємствами - відповідальними зберігачами здійснюється без розриву в часі, крім випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1998 року № 100-03. Освіження (поновлення) матеріальних цінностей оформлюється актом про освіження товарів (матеріалів) державного резерву (без розриву в часі) за формою № Р-17 згідно з додатком 5 до цієї Інструкції для матеріальних цінностей державного резерву та формою 1мр (для службового користування) для матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Підприємство - відповідальний зберігач оформлює зазначений в абзаці першому цього пункту акт у день здійснення операції освіження у двох примірниках та наступного робочого дня один примірник надсилає разом з податковою накладною до Держрезерву. Другий примірник зберігається на підприємстві - відповідальному зберігачу.
		Відповідно до ст. 12 Закону, у разі порушення правил і умов зберігання,         несвоєчасного освіження         та заміни матеріальних цінностей державного резерву,         а також         зберігання         матеріальних         цінностей,         що         не          відповідають затвердженій         номенклатурі, діючим стандартам і технічним умовам, несвоєчасного подання          встановленої звітності         підприємства, установи і організації - відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 20 відсотків вартості матеріальних         цінностей,         щодо         яких допущено порушення.
		У відповідності до спільного наказу Держрезерву та Мінагрополітики від 27.07.2007 № 241/539 Про затвердження строків зберігання зерна державного резерву та продуктів його переробки, зареєстрованого в Міністерства юстиції України 09.08.2007 за № 922/14189 терміни зберігання зерна становить 2 роки.
		Проте, в супереч наведеним приписам законодавства  у Держрезерві відсутні документи щодо освіження зерна державного резерву ДП "Полтавський КХП". В останнє підприємством здійснювалося лише часткове освіження матеріальних цінностей державного резерву у 2011 році, зокрема, пшениці 2 класу у кількості 2987,755 тони, що підтверджується щомісячними звітами про наявність зерна державного резерву на ДП "Полтавський КХП".
		При розрахунку вартості матеріальних цінностей  позивач керувався  п.21  Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.1997 ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держрезервом виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції. Міністерство економіки України від 28.01.2000 №53-19/108 дозволено Держрезерву при визначенні цін використовувати інформацію позабіржового ринку.
		 
		При  винесенні рішення суд виходить з наступного:
		Згідно         ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві в схоронності.
		Відповідно до ст. 2 Закону України Про державний матеріальний резерв відповідальне зберігання - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей (прийнятих на зберігання) у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
		Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Стаття 175 ч. 1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
		 
		Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
		Стаття 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" від 24 січня 1997 року N 51/97-ВР визначає:
		- відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву. 
		- відпуск матеріальних цінностей з державного резерву - реалізація чи безоплатна передача матеріальних цінностей державного резерву визначеному одержувачу (споживачу) або реалізація їх на ринку;
		- освіження запасів державного резерву - відпуск матеріальних цінностей з державного резерву у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання матеріальних цінностей, тари, упаковки, а також внаслідок виникнення обставин, які можуть призвести до псування або погіршення якості продукції" до закінчення терміну її зберігання, за умови одночасної або наступної поставки і закладення до державного резерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;
		- самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву - використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву.
		Освіження є відпуском матеріальних цінностей. Відпуск можливий виключно на підставі рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву.
		Позовні вимоги заявлені в межах договору відповідального зберігання від 08.01.2009 року № юр-2зб/353-2009 тому розрахунок вартості зерна (переданого за договором) може включати  вартість зерна переданого на зберігання після 08.01.2009 року. Позивач включив до розрахунку вартості  жито за 2004 рік,  пшеницю 2 класу за 2007р., пшеницю класу 3  за 2007рік, тобто зерно, що передавалось на зберігання до дати укладення договору, в зв'язку з чим наданий позивачем розрахунок є невірним та не може бути підставою для розрахунку штрафних санкцій.
		Крім цього, в обґрунтування цін на матеріальні цінності держрезерву, на підставі яких були розраховані штрафні санкції не надано документів та навіть інформації в який спосіб та на який час були визначені ціни на зерно.
		Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відпуск із державного резерву матеріальних цінностей, що підлягають освіженню (поновленню) і зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву, провадиться за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву. Такий відпуск провадиться на конкурсних засадах. Кошти, отримані внаслідок такої реалізації, спрямовуються на придбання та закладення до державного резерву аналогічних матеріальних цінностей.
		Відповідно до п. 12 Постанову KM України від 8 жовтня 1997 р. №1129 якою затверджено Порядок формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву (в редакції від 05.08.2005 до внесення змін від 11.07.2012):
		- відпуск матеріальних цінностей із державного резерву, що зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву, у зв'язку з їх освіженням і заміною за рішеннями Держкомрезерву здійснюється згідно з планами освіження, які розробляються і затверджуються цим Комітетом за всією номенклатурою закладених матеріальних цінностей.
		- у разі коли матеріальні цінності державного резерву знаходяться у відповідальних зберігачів, які не виробляють зазначених цінностей, їх освіження або заміна може провадитися Держкомрезервом, з наступним закладенням продукції аналогічного асортименту та якості.
		Міністерство аграрної політики та продовольства України прийняло до своєї  сфери управління ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" 21 жовтня 2013 року.
		Таким чином, в період з 08.01.2009 року по 20 жовтня 2013 року освіження зерна могло проводитись виключно за рішенням позивача та відповідно до плану освіження.
		Позивачем не надано до матеріалів справи жодного рішення щодо освіження зерна, а також жодного плану освіження зерна.
		16 листопада 2012 року втупила в дію Інструкція про оформлення операцій з матеріальними цінностями державного матеріального резерву  затверджена Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 24.09.2012 № 1042, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 листопада 2012 р. за № 1925/22237 відповідно до якої:
		2.1. Оформлення відпуску матеріальних цінностей з державного резерву в порядку освіження (поновлення), заміни та в порядку розбронювання здійснюється на підставі таких документів:
		2.1.1.Акта Кабінету Міністрів України.
		2.1.2.Протоколу засідання аукціонного комітету з реалізації матеріальних цінностей
		державного резерву, який складається у довільній формі.
		2.1.3.Договору - доручення Держрезерву з підприємством, установою чи організацією, що належить до сфери управління Держрезерву і здійснює заходи, спрямовані на організацію реалізації матеріальних цінностей державного резерву, у тому числі розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
		2.1.4.Договору про реалізацію матеріальних цінностей з державного резерву, у тому числі розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, з переможцем аукціону, що укладається підприємством, яке за дорученням Держрезерву здійснює дії, спрямовані на організацію реалізації матеріальних цінностей.
		2.1.5.Листа підприємства, що за дорученням Держрезерву здійснює заходи, спрямовані на організацію реалізації матеріальних цінностей, із зазначенням кількості матеріальних цінностей, щодо яких відбувся аукціон, цін їх реалізації, загальної суми та дати перерахування коштів.
		2.1.6.Розпорядження (наряду) Держрезерву на відпуск матеріальних цінностей.
		2.1.7.Довіреності підприємства, що за дорученням Держрезерву здійснює дії, спрямовані на організацію реалізації матеріальних цінностей, на отримання розпорядження (наряду) Держрезерву.
		Позивач не надав суду жодного доказу виконання вказаної інструкції. 
		Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. 
		Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. 
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України). 
		Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. 
		Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. 
		За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. 
		Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в задоволенні позову покладаються на позивача.
		На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позовних вимог відмовити.
		 
		Повне рішення складено    20.03.2017 року
		 
		 
		Суддя                                     Гетя Н.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...