Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 163/2099/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 22.03.2017. Зареєстровано: 23.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2017.
Дата набрання законної сили: 27.03.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                  
		Справа №  163/2099/16-ц 
		Провадження №  2/163/10/17  
		 
		ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 
		14 березня 2017 року                                            Любомльський районний суд Волинської області
		у складі: головуючої судді - Гайдук А.Л.,     
		    за участі секретарів: Горпинко К.О., Костюк Р.М.,
		    позивача  ОСОБА_1,
		    відповідачів  ОСОБА_2, ОСОБА_3, 
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Любомль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, редакції інформаційного сайту «Прибужжя КОРДОН» в особі редактора  ОСОБА_3, реєстранта доменного імені kordon.in.ua  ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, - 
		в с т а н о в и в:
		17.08.2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
		Ухвалою суду від 01.11.2016 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено Громадську організацію «Фонд підтримки поліських територій» в особі засновників: ОСОБА_5, ОСОБА_6, як власника сайту httр://kordon.in.ua, та редакцію інформаційного сайту «Прибужжя КОРДОН» в особі редактора  ОСОБА_3.
		На підставі, наданої позивачем ОСОБА_1 довідки Центру компетенції УЦПНА від 13.12.2016 року за №55-ДР-ЦК, та за клопотанням останнього ухвалою суду від 21.12.2016 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено реєстранта доменного імені kordon.in.ua. - ОСОБА_4, а ухвалою від 25.01.2017 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_5 та ОСОБА_6  залишено без розгляду з тих підстав, що останні не є власниками сайту httр://kordon.in.ua.
		Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1, в остаточній редакції від 24.01.2017 року, до ОСОБА_2, редакції інформаційного сайту «Прибужжя КОРДОН» в особі редактора  ОСОБА_3, реєстранта доменного імені kordon.in.ua  ОСОБА_4, обґрунтовано тим, що 19.07.2016 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 виник конфлікт, з приводу якого він звернувся в поліцію, а остання 20.07.2016 року через інформаційний сайт «Прибужжя КОРДОН» httr://kordon.in.ua шляхом відео повідомлення поширила відносно нього недостовірну інформацію, чим принизила його честь, гідність і ділову репутацію. 
		Зокрема, у даному відео зверненні відповідач ОСОБА_2 повідомила, що під час вказаного конфлікту мали місце наступні обставини: «позивач їй передзвонив, сказав підїхати»; під час конфлікту «витягував з машини маму її громадянського чоловіка - гр. ОСОБА_7», «поки позивач її не «втулив», що він «в більшості випадків б'є по голові», а також висловила те, що позивач та його дружина Катерина «зривали з неї золоті ланцюжки біля готелю, побили її, що позивач постійно їй погрожує, телефонує з претензіями, зґвалтував та побив її», погрожував зі словами «я тебе забю, закопаю, тебе х** хто найде», що він «ходить по трупах», «поводиться як баба», обізвала його «гнидою», «слимаком», а також повідомила, що він сплачує аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі лише 500 грн.
		Позивач вважає, що вказана інформація, яку поширила відповідач ОСОБА_2, не відповідає дійсності, містить відомості про події, яких не існувало взагалі, та принижує його честь, гідність і ділову репутацію, оскільки: факту зґвалтування не було і не могло бути, так як до кримінальної відповідальності він не притягувався та судимості не має; аліменти на дітей сплачує не 500 грн., а по 500 грн. на кожну дитину та заборгованості по їх сплаті не має; інформація про те, що він та його дружина ОСОБА_8 зірвали та заволоділи золотим ланцюжком ОСОБА_2, не підтверджена постановами про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.09.2016 року та від 21.10.2016 року, якими водночас спростовано інформацію щодо нанесення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень. 
		Позивач з відповідачем ОСОБА_2 розлучені, мають інші сімї та давно перебувають у неприязних відносинах, що й, на думку позивача, послугувало такій поведінці останньої у відео зверненні. 
		Вказує, що така негативна інформація принижує його, як людину, посадову особу, порушує його право на повагу до своєї честі, гідності та ділової репутації, порочить в очах його дітей, дружини, матері, родини, знайомих, колег та громади, що в подальшому може негативно вплинути, як на його особисті відносини в родині, так і на виконання депутатських обов'язків, оскільки він є депутатом Любомльської міської ради, займається громадською діяльністю та дана інформація може сформувати негативну думку про нього, як депутата, у виборців, та негативно вплине у майбутньому на його політичну кар'єру.
		Вважає, що висловлена інформація без документального підтвердження доказами, є не чим іншим, як наклепом, тобто неправдою, поширюваною з метою знеславити, зганьбити, заплямувати його в очах громадськості та колег по депутатській діяльності.
		Відео звернення відповідача ОСОБА_2 на інформаційному сайті Прибужжя супроводжувала стаття, автор якої зазначив, що «Вона (ОСОБА_2В.) пояснила, як насправді відбувалось з'ясування стосунків з ОСОБА_9 та його теперішньою дружиною», виклав обставини конфлікту за версією відповідача  ОСОБА_2 та зробив висновок наступного змісту: «Цікаво, що ОСОБА_9 не вперше простягає руки та погрожує своїй колишній дружині після розірвання шлюбу».
		Вважає, що факти, викладені в статті, не відповідають дійсним обставинам, її автор передчасно зробив висновок за версією ОСОБА_2, а також про те, що позивач не вперше простягає руки та погрожую своїй колишній дружині після розірвання шлюбу, що не має ніякого підґрунтя та не відповідає дійсності.
		Крім цього вказує, що внаслідок розповсюдження неправдивої інформації, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, йому завдана моральна шкода, яка полягає у його душевних стражданнях та порушенні нормального ритму життя, оскільки з урахуванням необмеженого доступу фізичних осіб до неправдивої інформації в мережі Інтернет, він вимушений виправдовуватись перед знайомими і незнайомими особами щодо обставин, викладених у відео зверненні. З урахуванням розміру душевних страждань, їх тривалості та форми розповсюдження інформації в мережі Інтернет, компенсацію заподіяної моральної шкоди оцінив у 50000 грн. 
		За викладених обставин, позивач остаточно уточнивши позовні вимоги просив:
		- визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, принижують його честь, гідність та ділову репутацію, відомості, що були поширені ОСОБА_2 шляхом відео звернення мережею Інтернет 20.07.2016 року через інформаційний сайт Прибужжя КОРДОН httr://kordon.in.ua, а саме: що «ОСОБА_1 18.07.16 року їй передзвонив, сказав підїхати»; що «ОСОБА_1 під час суперечки 18.07.2016 року витягував з машини маму громадянського чоловіка ОСОБА_2 - гр. ОСОБА_7»; що «ОСОБА_1 під час конфлікту її «втулив»; що «ОСОБА_1 її бив по голові»; що «ОСОБА_1 та його дружина Катерина зривали з неї золоті ланцюжки біля готелю та побили її»; що «ОСОБА_1 постійно їй погрожує, телефонує з претензіями, зґвалтував та побив її», що «ОСОБА_1 погрожував їй зі словами «я тебе заб'ю, закопаю, тебе х** хто найде»;
		- зобовязати ОСОБА_2 спростувати вищенаведену недостовірну інформацію у той же спосіб, у який вона була поширена, шляхом відео звернення через інформаційний сайт Прибужжя КОРДОН мережею Інтернет, протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили;
		- зобовязати ОСОБА_2 вибачитись перед позивачем за поширення щодо нього та його сімї вищезазначеної недостовірної інформації та за слова, що принижують його честь, гідність, а саме: що ОСОБА_1 «ходить по трупах», «поводиться, як баба», і за те, що обізвала його «гнидою», «слимаком», шляхом відео звернення через інформаційний сайт Прибужжя КОРДОН httr://kordon.in.ua протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили;
		- зобов'язати реєстранта доменного імені httr://kordon.in.ua ОСОБА_4 видалити з інформаційного сайту «Прибужжя КОРДОН» httr://kordon.in.ua статтю під назвою «Депутат Любомльської міської ради побив колишню дружину чи навпаки?» та відео і фото, що супроводжують дану статтю;
		- стягнути з відповідача ОСОБА_2 заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 25 000 грн. та аналогічну суму (25000 грн.) з редакції інформаційного сайту «Прибужжя КОРДОН» в особі редактора  ОСОБА_3 та реєстранта доменного імені kordon.in.ua  ОСОБА_4;
		- стягнути з відповідачів судові витрати.
		Непогоджуючись з заявленим ОСОБА_1 позовом, відповідач ОСОБА_2 подала письмові заперечення, у яких вказала, що приводом для її звернення в інформаційний сайт Прибужжя стало те, що 19.07.2016 року на інформаційному сайті «Район Любомль» була розміщена стаття під назвою «Побили сімю депутата ОСОБА_9», у якій однобоко висвітлили конфлікт, що стався 18.07.2016 року між її сімєю та сімєю позивача, у якому в побитті сімї депутата ОСОБА_9 звинувачено її, її громадянського чоловіка  ОСОБА_10 та матір останнього - Світлану. Наступного дня після розміщення такої публікації вона прийшла на інформаційний сайт Прибужжя «Кордон», щоб розповісти як в дійсності все відбувалось та як позивач відносився до неї раніше, при цьому, посилаючись на офіційні документи. Вказує, що позивач не є посадовою особою, оскільки ніде не працює, а є депутатом міської ради та здійснює діяльність на громадських засадах. У відео зверненні вона зазначила, що позивач дає 500 грн. аліментів на дитину, а не на дітей. Факт зривання золотого ланцюжка мав місце у 2012 році, однак в порушенні кримінальної справи було відмовлено. Щодо зґвалтування, то даний факт також мав місце, однак через перебування на той час з позивачем у шлюбі, вона побоялась звертатись у правоохоронні органи. З приводу інших висловлювань у відео зверненні, то їх вважає оціночними судженнями.    
		Відповідач ОСОБА_3 також подала письмове заперечення на позовну заяву ОСОБА_1, у якому вказала, що вона не є, а ні редактором інформаційного сайту Прибужжя «Кордон», а ні автором оспорюваної через мережу Інтернет інформації. Разом з цим підтвердила, що на інформаційному сайті Прибужжя «Кордон» дійсно було опубліковане звернення ОСОБА_2, у якому остання, у відповідь на поширену позивачем інформацію відносно неї, через інший Інтернет-ресурс, з метою збереження балансу думок сторін у відповідному матеріалі, розповіла про особисте бачення стосунків з ОСОБА_1 Супроводжуюча дане відео звернення інформація викладена з посиланням на слова ОСОБА_2, а особисті судження та власна думка автора статті не викладались, тому будь-які посягання на честь, гідність та ділову репутацію позивача зі сторони інформаційного сайту Прибужжя «Кордон» відсутні. Письмової заяви з проханням спростувати чи надати право на відповідь до інформаційного сайту Прибужжя «Кордон» від позивача не надходило, а на усну пропозицію, задля забезпечення свободи вираження поглядів усім сторонам, записати аналогічне відео звернення у відповідь, останній відмовився. Посилаючись на положення ст.25 Закону України «Про інформацію», вважає, що відео звернення журналістом інформаційного сайту Прибужжя «Кордон» було записано та опубліковано відповідно до чинного законодавства, за слова та судження, викладені у даному відео зверненні, видання відповідальності не несе, а інформація, висловлена відповідачем ОСОБА_2, як інтервюйованим, для сайту вважається достовірною доти, доки у судовому порядку позивачем не буде доведено протилежне. З наведених підстав, вважає позов ОСОБА_1 до Інтернет-видання «Інформаційний сайт Прибужжя «Кордон» стосовно спростування недостовірної інформації безпідставним, а вимогу щодо заподіяння позивачу моральної шкоди  недоведеною, у звязку із чим просила в його задоволенні стосовно висунутих до неї вимог відмовити повністю.        
		В судовому засіданні ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, та ствердив, що до відповідача ОСОБА_2 18.07.2016 року він не телефонував, за дві години до конфліктної ситуації взагалі заблокував свій телефон на дзвінки останньої, додому порозмовляти не запрошував, а навпаки - заборонив їй підїжджати до його помешкання. До ОСОБА_11 також не телефонував, її не торкався та з автомобіля не витягував, так як її в автомобілі взагалі не було. Вказав, що ніякої статті на інформаційному сайті «Район Любомль» він не висвітлював, нічого не уточняв, а після опублікування другої чи третьої статті заїхав до редактора даного сайту та повідомив, що трошки не так все було, вони «перекрутили» інформацію. Не заперечив того факту, що редактор ОСОБА_3 пропонувала йому дати відповідь на відео звернення відповідача ОСОБА_2 в аналогічний спосіб, тобто шляхом відео звернення, однак він хотів надрукувати статтю, на що відповідач ОСОБА_3 не погодилась. Просив позов задовольнити в повному обсязі.  
		Відповідач ОСОБА_2 підтримала подані письмові заперечення та пояснила, що позивача вона критикувала, як фізичну особу, та, як громадського діяча. Її відео звернення було виключно відповіддю на статтю позивача в Інтернет-газеті «Район Любомль» під назвою «Побили сімю депутата ОСОБА_9», у якому вона розповіла свою автобіографію та усе, що у неї «наболіло». Просила у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.  
		Відповідач ОСОБА_3 підтримала письмові запереченнях та пояснила, що інформація щодо конфліктних стосунків ОСОБА_9 поширилася ще до того, як на сайті Прибужжя «Кордон» зявилось відео звернення відповідача ОСОБА_2 Позивач ОСОБА_1 першим звернувся до іншого Інтернет видання через який було поширено інформацію про стосунки між сторонами, зокрема, по фактах, що мали місце на будівництві, та з цього видання дану інформацію було розповсюджено на інші сайти Волині. Сама ж ОСОБА_2 вважала, що цю інформацію поширено через сайт Прибужжя «Кордон», тому й звернулась саме до них, однак після зясування питання публікації статті позивача ОСОБА_1 іншим Інтернет виданням, відповідач ОСОБА_2 виявила бажання висловити свою думку, так як про неї говорять люди, на що, з огляду на свободу слова, їй було запропоновано надати відповідь шляхом відео звернення, у якому людина своїми словами та від свого імені висловлює власну думку. У даному відео зверненні сама ОСОБА_3 участі не приймала, інтервю не брала, однак, як представник сайту, пропонувала позивачу ОСОБА_1 надати відповідь на викладене на сайті звернення відповідача ОСОБА_2 у той же спосіб шляхом відео звернення, на що він відмовився, бажаючи, щоб йому надрукували статтю. Однак, знаючи позивача, на це вона не погодилась, так як останній в подальшому може звинуватити у тому, що щось невірно надрукували та «перекрутили» факти. Вважає, що Інформаційний сайт Прибужжя «Кордон» жодних дій, які порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача не вчинило, просила в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.   
		     Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином судом був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить оголошення у пресі - газеті «Урядовий Курєр» (випуск №36 (5905) від 24.02.2017 року) про виклик відповідача в судове засідання. 
		     Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов наступних висновків.
		У справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Любомльського районного суду від 28.11.2012 року. У період шлюбу у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2.
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають окремо, кожен із них має свою сімю та між ними склалися неприязні відносини, що стверджено їх особистими поясненнями та матеріалами справи.
		Позивач ОСОБА_1 є депутатом Любомльської міської ради, що підтверджується копією посвідчення № 2, виданого головою виборчої комісії 19.11.2015 року. 
		19.07.2016 року у мережі Інтернет надруковано статтю під назвою «Побили сімю депутата ОСОБА_9», зі змісту якої слідує, що дане побиття сімї депутата, яке мало місце 18.07.2016 року, вчинене відповідачем ОСОБА_2, матірю її співмешканця ОСОБА_10  Світланою, за участю вказаного співмешканця.
		На наступний день після розміщення зазначеної статті у мережі Інтернет, відповідач ОСОБА_2 звернулась до інформаційного сайту Прибужжя «Кордон», щоб розповісти, як в дійсності відбувались події, зазначені у вищенаведеній статті щодо побиття сімї депутата ОСОБА_1
		За результатами перегляду в судовому засіданні, розміщеного 20.07.2016 року на інформаційний сайт Прибужжя «Кордон», відео звернення під рубрикою «Депутат Любомльської міськради побив колишню дружину чи навпаки? (ВІДЕО)», яке супроводжувалось, зокрема титрами «Про сутички між сімями депутата міськради та його колишньої дружини», встановлено, що у діалозі (інтервю) відповідач ОСОБА_2 розповіла про наступне: 
		«ОСОБА_14 ОСОБА_9 і сказав підїдьте будь-ласка і ми вияснимо всі питання. Підїхала я додому, завезла нас Ромина мама, ОСОБА_10 поїхав. Я пішла, вони всі залишились на вулиці, на дорозі. Я пішла, подзвонила в дзвоник, Катя була з дитиною на руках на кухні….. Вона виходить, дитину оставляє в хаті, виходить на вулицю. Я починаю говорити чого постоянно до нас «наєзди», чого чіпляєтесь, Ви маєте свою сімю, Ви живете своїм життям, чого постійно до мене чіплятись, я така - не така. Вона почала щось в отвєт мені говорити, я їй соотвєтвствєнно. … Починається шарпанина між мною і нею, крик починається. З вулиці прибігає Ромина мама і цей починає мене відтягати, залишається тапочок на порозі, я стою на вулиці, вона стоїть в коридорі і той тапочок лежить. Віддайте тапочка, бере вона того тапочка і мене по голові, ті відпихають, забирають мене. Виїзжаємо з вулиці, їдемо майже до вулиці Шевченка, доїжджаємо в провулочку … перегороджує ОСОБА_9 дорогу, витягує із-за руля Ромину маму, бо він думав, що це я за рульом, бо обично я за рульом їжджу, витягує ОСОБА_15, я вискакую, починається, всі повідходили в сторону, виясняємо наші стосунки. Виясняємо стосунки до тих пір поки він мене не втулив. Ну стояв Жолоб, стояв ОСОБА_15 чи Булавка, стояли ще інші машини, які там позупинялися. Ніхто не влазив в нашу суперечку поки не.., поки він мене.., поки я на дорозі не розляглася і тоді підскочили вже його забирати. Удар більше був з правої сторони, тому що я так і впала на ту праву сторону, і тут вся права сторона болить… В більшості бє по голові, це його стандартна, він знає куди бити, потому що тут стукне  тут стукне будуть синяки, а по голові надає  голова болить, доказати нічого ти не докажеш….Сутички були справді не вперше, от дивіться цілий стос документів. Були сутички, коли вони і золото з мене позривали біля готелю «Ягодин» і чомусь в той момент і камери перестали працювати, і міліція приїхала ….. Він до мене і додому, ми вже не жили, він приїжджав, він мені угражав, він мені постоянно дзвінки, що я така сяка, не так дітей виховую, не так їм зробила …  я тобі буду сначала платити, а потім в конєчном ітогє  я тобі нічого не собираюсь платити, я тобі аліменти даю 500 грн., от тобі на ті гроші, ти повинна все забезпечити дитину. Я розумію, що з моєї сторони це тоже повинно бути. Будь-ласка, я можу дати карточку, куда він кладе ті гроші, хай подивиться чи я хоч гривню взяла з тої карточки на дитину. Поки що дітей забезпечувала сама і гроші складаються не того, що мені треба, на мої, а гроші складаються на дітей. .. Чи мені розказати всім.., просто що мені стидно розказувати, він і тоді мені звонив наярював «а що ти будеш це комусь розказувати чи не будеш». Я дурна просто була. Було на нього кілька постанов, бо кілька звернень уже було і сказали якщо буде ще хоч одне, а це було трошки серйозніше. Коли він вивіз мене за Згоранське озеро «Велике» в ліс, коли по дорозі їхали це вже не обговорюється те, що він мені волосся рвав, товк в ту землю, на ходу хотіла вискакувати, він дверку рєзко закрив, вивіз мене на озеро, ізнасілував. Була майже зима, він мене ізнасілував, роздів догола, потім почав мене ізбивати, сказав я тебе забю, закопаю, тебе х… хто найде. Я можу у цьому поклястися на будь-чому, на будь-якому детекторі…, що воно таке було, такий інцидент був, потім йому щось відійшло, він посадив мене в машину і завіз додому. Тоді вдома у мене була дєвочка, вона гляділа дітей, я прийшла уся цей, вся в сльозах, ну…Кілька звернень в міліцію було, було звернення, коли він додому приїжджав, було звернення коли він на автостанції мене перестрівав, звернення було коли вони мене побили з Катьою і це було як вони написали немає сліду злочину чи як навіть немає події злочину, якщо ця подія була і що взагалі йде як розбій. Просто в цей момент працювали потрібні люди, яких він знав там-то і там-то і в той момент він мав більше грошей…. Далі, заява в міліцію написана, а як вони будуть розбиратися, будемо бачити, якщо вони будуть розбиратися по справедливості, не так як тут є куча справ і доказів того, що деякі люди сказали мені.. будь-ласка не роби того, бо якщо зараз підеш дальше, знову возобновиш те, то я полечу з роботи… Це не та людина, він білий-пушистий тільки при людях, але якщо він хоче чогось добитись він буде йти і по трупах. Я живу в цьому місті і хочу дальше жити, а те, що ОСОБА_9 робить і як він робить своїми діями, ну негарними, він просто поводиться як баба. Якщо ти хочеш розібратися, стань поговори, стань морду набийте один одному, по мужскі розберіться. Нє, до нього ще не підішли ніхто, а він - альо бють депутата  бють депутата. До нього я не прийшла, як до депутата, я не прийшла в громадську приймальню, де ти приймаєш людей, а я прийшла з тобою говорити нормально, як мати твоїх дітей і колишня твоя жінка, потому що ти постоянно до мене чіпляєшся, тобі те не так - тобі те не так. Вчора прислав дитині смс, бо я кажу «Леся твій тато такий хороший, я його так набила, що він бідолашний свідомість втрачав, понаписував там, розказував всім», а вона звонить «тато, а що там, як твої справи, як там твоя свідомість». Ну переживає дитина за тата, а він їй прислав «ОСОБА_2, твоя мама дура, а ти повинна знати чи в мене щось таке питатися чи не питатися». В принципі дитина переживає за тата, а те, що в нього якісь там схили є, не знаю які, це я не знаю, чесно даже не знаю, як пояснити це все його, дії, і хто він є: він є мужик, чи він є чоловік, чи він є депутат, чи він вообщє є людина  він є «гнида», і він є знаєте хто, отакий «слимак», потому що сам він за себе не може постояти, а він шукає когось збоку, щоб за нього постояли. На когось свої проблеми перекладає, на міліцію. Проблема не в міліції, проблема не в тому …, а проблема в нашій сімї…». 
		Зазначене відео звернення слугувало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з зазначеним позовом та його розміщення на інформаційному сайті Прибужжя «Кордон», що сторонами не заперечується, а тому в розумінні положень ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню. 
		Вислови, наведені у вказаному відео зверненні, позивач вважає недостовірною інформацією щодо себе та такою, що порушує його права, принижує честь, гідність та ділову репутацію.
		Спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, главами 3, 20 Цивільного кодексу України в частині захисту цивільних прав та інтересів судом, визнання недостовірної інформації, захисту особистого немайнового права. 
		Відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Згідно ст.68 Конституції України,кожен зобовязаний неухильно додержуватися Конституції Українита законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Відповідно до ст.297 ЦК України, яка базується на положенні ч.4 ст.32 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Аналогічно, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (ст.299 ЦК України).
		Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі постанова Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року №1) вказав, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. 
		За змістом ч.1 ст.277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сімї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (ч. 3 ст.277 ЦК України).
		Як роз'яснено в п.15 постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року №1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		З наведеного вбачається, що в справах про захист честі, гідності та ділової репутації, захисту підлягають порушені немайнові права позивача у разі сукупності таких обставин, як поширення інформації, інформація стосується певної фізичної особи, інформація є недостовірною (не відповідає дійсності), поширення такої інформації порушує особисті немайнові права.
		В даному випадку, висловлювання відповідача ОСОБА_2, яке стало підставою позову, суд вважає поширенням інформації, адже воно повідомлене через мережу Інтернет та стосувалась конкретної фізичної особи  позивача ОСОБА_1
		Щодо недостовірності поширеної інформації, наслідком якого, на думку позивача, стало порушення його немайнових прав, суд зазначає наступне.
		Відповідно до п.19 постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року №1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Оцінка факту відрізняється від самого факту тим, що оціночне судження є висновком, отриманим в результаті інтелектуальної, логічної обробки і узагальнення конкретною людиною фактів, оцінок інших людей, інформації довідкового характеру та причинно-наслідкових звязків між зазначеними джерелами інформації, і тому будь-яким чином неможливо оцінити правдивість чи правильність цього висновку. 
		Отже, в розумінні статті 277 ЦК Українине є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Згідно ст.30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду. 
		З'ясування характеру певної інформації як такої, що містить фактичні твердження чи оціночні судження, покладається на суд, а не на особу, яка таку інформацію повідомила.
		Зміст відео звернення відповідача ОСОБА_2 вказує на те, що воно містить відомості про конфлікт, який мав місце 18.07.2016 року, та про стосунки, які склалися між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 у період шлюбу та після цього, а аналіз даного відео звернення дає підстави вважати, що воно містить, як фактичні твердження, так і оціночні судження, інформацію про які позивач ОСОБА_1 вважає недостовірною. 
		Так, виходячи з заявлених позивачем ОСОБА_1 позовних вимог, фактичним твердженням слід вважати такі вислови відповідача ОСОБА_2, як: «ОСОБА_1 під час суперечки 18.07.2016 року витягував з машини маму громадянського чоловіка ОСОБА_2 - гр. ОСОБА_7»; що «ОСОБА_1 під час конфлікту її «втулив»; що «ОСОБА_1 її бив по голові». 
		Згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. 
		Будучи допитаним за клопотанням відповідача ОСОБА_2, в якості свідка ОСОБА_10 суду показав, що 18.07.2016 року він був очевидцем того, як позивач ОСОБА_1 витягував з автомобіля за руки його маму  ОСОБА_11, яка сиділа за кермом автомобіля, потім побіг до нього та його також почав витягувати. Свідка в сторону забрала його матір, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 біля автомобіля стояли, розмовляли. Коли ОСОБА_1 вдарив рукою ОСОБА_2 в голову (ділянку вуха), від якого остання впала, усі підбігли їх розбороняти.  
		Підстав не вірити таким показанням свідка ОСОБА_10 у суду немає, оскільки його допит проведено під присягою та він заявив, що підстав оговорювати позивача ОСОБА_1 у нього немає. 
		Натомість, на спростування показань зазначеного свідка, який фактично підтвердив правдивість викладеної у відео зверненні відповідача ОСОБА_2 інформації, позивач доказів суду не подав. 
		Відтак, наведена відповідачем в цій частині інформація знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи, а тому її слід вважати такою, що відповідає дійсності.
		На підтвердження достовірності інформації про те, що «ОСОБА_1 18.07.16 року їй передзвонив, сказав підїхати», відповідач ОСОБА_2 надала суду роздруківку з мережі Інтернет оператора звязку «Київстар» з відображенням сеансів звязку (вхідні та вихідні дзвінки) її мобільного телефона. 
		Натомість, на думку суду, за своїм змістом така інформація не містить жоднихвідомостей, що можна розцінити як такі, що порушують особисті немайнові права позивача, завдають шкоди його особистим немайновим благам або перешкоджають повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, порочать його гідність, честь чи ділову репутацію, так як дана інформація не містить ніяких даних щодо особистих характеристик позивача або його вчинків сумнівного характеру. При цьому, позивач жодним чином не навів, які його особисті права були порушенні внаслідок таких висловів. 
		Щодо інших висловлювань відповідача ОСОБА_2 у відео зверненні, то суд їх вважає виключно оціночними судженнями, виходячи з наступного. 
		Відповідно до Конституції України,кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (ч.1 ст.34 Конституції України).
		Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст.34 Конституції України).
		У п. 1 постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року №1 судам роз'яснено, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. 
		Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		У справі «Обершлік проти Австрії»Європейський суд з прав людини наголосив, що необхідно розділяти твердження про факти та оціночні судження. В той час як існування фактів можна продемонструвати, достовірність оціночних суджень доказуванню не підлягає. Вимогу довести правдивість оціночних суджень неможливо виконати і така вимога є посяганнямна саму свободу мати власну думку, яка є однією із основних складових права на свободу вираження поглядів, гарантованого в статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		Європейський суд з прав людини урішенні від 29.03.2005 року у справі«Українська прес-група» проти України»зазначив, що у своїй практиці Суд розрізняє факти та оціночні судження; якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню; вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини(Рішення у справі Lingens v. Austria від 8 липня 1986 року); залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя(Рішення у справі De Haes Gijsels v. Belgium від 24 лютого 1997 року).
		Вільне вираження поглядів, передавання почуттів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через ідеї, висловлені іншими людьми.
		У п.72 рішення по справі «Feldek v. Slovakia» від 12 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначає, що «Відповідно до практики Суду свобода вираження поглядів є однією з основних підвалин демократичного суспільства та однією з головних передумов його прогресу і самореалізації кожної особи. Відповідно до частини 2 статті 10 вона застосовується не тільки до «інформації» або «ідеї», що сприймаються прихильно, або вважаються необразливими, чи сприймаються байдуже, а також до таких, що ображають, шокують або хвилюють. Стаття 10 захищає не тільки суть висловлених ідей та інформації, але також і форму, у якій вони передаються. Ця свобода підлягає виключенням, переліченим у частині 2 статті 10, які, однак, повинні чітко тлумачитися». 
		З огляду на вказане, такі судження відповідача ОСОБА_2, як: «ОСОБА_1 та його дружина Катерина зривали з неї золоті ланцюжки біля готелю та побили її»; «ОСОБА_1 постійно їй погрожує, телефонує з претензіями, зґвалтував та побив її», що «ОСОБА_1 погрожував їй зі словами «я тебе заб'ю, закопаю, тебе х** хто найде», в контексті відео звернення в цілому слід розцінювати, як оціночні, оскільки у такий спосіб вона висловила особисті негативні погляди та субєктивну думку щодо особи позивача, зробила власні висновки на підставі відомих їй фактів та стосунків, що між ними склалися, і фактично висловила свою неприязність.
		Визначаючись із характером такої поширеної інформації, суд також виходить із того, що зазначені висловлювання відповідача не можливо перевірити на предмет відповідності дійсності та вони є субєктивною оцінкою відповідачем дій позивача.
		Про оціночний характер суджень відповідача ОСОБА_2, зокрема в частині того, що «ОСОБА_1 та його дружина Катерина зривали з неї золоті ланцюжки біля готелю та побили її» свідчить висловлена нею у цьому ж відео зверненні інформація про те, що на її звернення в міліцію з приводу її побиття позивачем ОСОБА_1 та Катьою, правоохоронні органи написали про відсутність сліду злочину та самої події злочину, хоча взагалі такі дії останніх, вона розцінює, як розбій.  
		Зазначене свідчить не інакше, як про висловлення відповідачем ОСОБА_2 її власного бачення фактів та подій, що мали місце у її житті.
		З наведених мотивів, надані позивачем копії постанов Любомльського РВ УМВС України у Волинській області від 03.09.2012 року та від 21.10.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками ст.186 КК України, судом до уваги не приймаються, оскільки про їх існування відповідач ОСОБА_2 фактично обумовила у відео зверненні.  
		Додана позивачем довідка про відсутність у нього не знятої чи непогашеної судимості також не спростовує висновків про характер суджень відповідача ОСОБА_2, як оціночних. 
		Не вбачає суд у зазначених висловлюваннях і наклепу.
		Поміж цього, позивач також вважає такими, що принижують його честь та гідність вислови відповідача ОСОБА_2 про те, що він «ходить по трупах», «поводиться, як баба», а також обізвала його «гнидою», «слимаком».
		З врахуванням положень ст.30 Закону України «Про інформацію» та розяснень Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року №1, слід дійти висновку, що такі висловлювання відповідачем виражені із застосуванням алегорії та є її субєктивною оцінкою особи, тому є також оціночним судженням.
		Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням об'єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).
		Поряд з цим, при вирішенні питання щодо захисту честі та гідності, недоторканості ділової репутації, суд враховує, що позивач ОСОБА_1 є депутатом Любомльської міської ради, тобто є публічною особою.
		Межі допустимої критики щодо ділової людини, зокрема депутата, є ширшими ніж для пересічного громадянина, адже він набуває ознак публічної особи, про що зазначив Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях "Фресо и Руар проти Франції", "Файед (Fayed) проти Сполученого Королівства".
		Здійснюючи публічну владу на місцевому рівні, позивач, як публічна фігура, повинен бути готовим до гострої критики і пильного нагляду за його життям та діяльністю.
		Таким чином, будучи публічною особою, ОСОБА_1 є відкритою особою для прискіпливої уваги з боку громадськості та різноманітних оцінок його поведінки, у тому числі і повсякденному приватному житті.
		В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_16 і Гійселс проти Бельгії» судом зазначено, що на пресі лежить обов'язок повідомити про інформацію та ідеї, які викликають суспільний інтерес. Її завдання повідомити таку інформацію і ідеївідповідає праву суспільства бути обізнаними про них.
		У справі встановлено, що відео зверненню відповідача ОСОБА_2 передувало розміщення в мережі Інтернет статті під назвою «Побили сімю депутата ОСОБА_9», у якій висвітлено причетність до даних подій відповідача ОСОБА_2, її співмешканця та матері останнього.
		За таких обставин, вбачається, що інформація про позивача, як публічну особу, яка викликає в суспільства підвищений інтерес,може бути вільно висвітлена засобами масової інформації,оскільки забезпечує право суспільства на обізнаність та проінформованість.
		Аналізуючи зміст вказаної статті та відео звернення відповідача ОСОБА_2, слід дійти висновку, що остання скористалась, наданим їй ч.1 ст.277 ЦК України, правом на відповідь.  
		У разі, якщо позивач вважає, що оціночні судження або думки, поширені відповідачем ОСОБА_2 шляхом відео звернення в мережі Інтернет, принижують його гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, він вправі також скористатися наданим йому ч.1 ст.277 ЦК Українита відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (ст.30 Закону України «Про інформацію») у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
		Проте, як встановлено в судовому засіданні з пояснень сторін, зазначеним правом позивач ОСОБА_1 не скористався.
		Не заслуговують на увагу й твердження позивача про те, що приниження його честі, гідності та ділової репутації, мало місце також внаслідок викладеної на інформаційному сайті Прибужжя супроводжуючої відео звернення ОСОБА_2 статті, автор якої зробив висновок наступного змісту: «Цікаво, що ОСОБА_9 не вперше простягає руки та погрожує своїй колишній дружині після розірвання шлюбу».
		З даного приводу слід зазначити, що повідомлення новин, засноване на інтерв'ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль «сторожового пса суспільства» (рішення у справі «The Observer and The Guardian v. the United Kingdom» від 26 листопада 1991 року). У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (рішення у справі «Газета «Україна-Центр» проти України» від 15 жовтня 2010 року). 
		Аналіз змісту відео звернення відповідача ОСОБА_2 та супроводжуючої статті журналіста, дає підстави вважати, що її автор виклав лише узагальнену оцінку інформації, яку висловила інтервюйована особа, а не власні судження чи твердження, про що також свідчить фраза автора «Цікаво». Будь-які факти, які б доводили цілеспрямованість автора цієї статті принизити честь, гідність та ділову репутацію позивача, у справі відсутні. 
		Таким чином, враховуючи, що суд дійшов висновку про те, що частина поширеної відповідачем інформації знайшла своє підтвердження, а інша частина - є оціночним судженням, відповідно не є недостовірною інформацією, тому позивачем не доведено порушення його особистого немайнового права внаслідок поширення недостовірної інформації за відсутності останньої. Відтак, відсутні й підстави для спростування такої інформації. 
		Щодо вимоги позивача про зобовязання відповідача ОСОБА_2 висловити вибачення шляхом відео звернення, то така вимога, навіть за умови наявності підстав для висновку про порушення його особистого немайнового права, не може бути реалізована через відсутність такого механізму (способу) за нормами чинного законодавства України.   
		Статтею 297 ЦК України передбачено право фізичної особи звернутися до суду з позовом про захист честі та гідності. Способи захисту гідності, честі та ділової репутації передбачені ст.ст.16, 277 ЦК України, але такого способу як зобов'язання принести вибачення, вказаними нормами не передбачено.
		Поряд з цим, у п.26 постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року №1 надано розяснення, щоу справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, та главою 3 ЦК Українине передбачено такого способу судового захисту як зобов'язання відповідача в тій чи іншій формі вибачитися.
		 Думку щодо неможливості застосувати такий спосіб захисту честі та гідності, як зобов'язання принести вибачення, висловив і Європейський суд з прав людини в рішенні від 05.05.2011 року по справі за позовом редакції газети "Праве дело" (рос.) та "Штекель проти України".
		Отже, такий спосіб як вибачення, не передбачений національним законодавством, а зобов'язання вибачитися може суперечити конституційній гарантії свободи вираження. Тому, принесення вибачень як спосіб захисту не є таким, що ґрунтується на законі.
		Враховуючи безпідставність первинних вимог щодо недостовірності поширеної інформації, похідна вимога про зобов'язання реєстранта доменного імені httr://kordon.in.ua ОСОБА_4 видалити статтю під назвою «Депутат Любомльської міської ради побив колишню дружину чи навпаки?» та відео і фото, що супроводжують дану статтю, до задоволення не підлягає. 
		Позивачем також заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди.
		Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Згідно ч.1ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Оскільки судом не встановлено, що субєктивна думка відповідача ОСОБА_2, висловлена у відео зверненні в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що могло б принижувати честь, гідність чи ділову репутацію позивача,вимога останнього до відповідачів про стягнення моральної шкоди, яка має похідний характер і пов'язана з встановленням факту порушення немайнових прав особи, задоволенню також не підлягає.
		Відтак, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі. 
		     Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 61, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, на підставі ст. 10Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.34 Конституції України, ст.ст.23, 277,297,299, 1167 ЦК України, ст.ст.2, 30 Закону України «Про інформацію», суд, -
		в и р і ш и в :
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, редакції інформаційного сайту «Прибужжя КОРДОН» в особі редактора  ОСОБА_3, реєстранта доменного імені kordon.in.ua  ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди - відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення,  протягом десяти днів з дня отримання його копії.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Повний текст рішення складено та підписано 17.03.2017 року.
		 
		Головуюча : суддя                                                                                        А.Л. Гайдук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...