Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 265/4748/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: 23.03.2017. Зареєстровано: 23.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2017.
Дата набрання законної сили: 20.06.2017
Результат оскарження 20.06.2017 Апеляційний суд Донецької області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №265/4748/16-ц
		Провадження №2/265/101/17
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		22 березня 2017 року                                                                                               місто Маріуполь
		Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
		головуючого судді - Козлова Д. О.,
		при секретарях - Байрачній І. О., Єфремовій О. В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про виселення, -
		В С Т А Н О В И В:
		Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача з вимогою його виселити посилаючись на те, що ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 22 травня 2007 року уклали кредитний договір № МRТ9G104000017, за яким банк надав відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 36000 доларів США строком до 19 травня 2017 року, які відповідач зобов'язався повернути разом із відсотками за користування кредитом. У забезпечення виконання зобовязань за таким кредитним договором позивач та відповідач 22 травня 2007 року уклали договір іпотеки № МRТ9G104000017, за яким відповідач надав банку в іпотеку житловий будинок (загальна площа 89,10 кв. м., житлова площа 56,20 кв. м.), який розташований в м. Маріуполі по вул. З. Космодемянської 142, та який належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 22 травня 2007 року. Однак відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за договором кредиту, не виконавши умов такої угоди. На підставі переліченого рішенням суду від 26 грудня 2012 року за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» було звернуто стягнення на житловий будинок 142 по вул. З. Космодемянської в м. Маріуполі шляхом його продажу позивачем. Таким чином відповідач та усі інші мешканці підлягають виселенню з такого житлового будинку. Оскільки наявність осіб, зареєстрованих у будинку, на який звертається стягнення, негативно відобразиться на його вартості, та буде перешкодою реалізації предмета іпотеки, то через заборону у договорі іпотеки на реєстрацію у такому будинку інших осіб без згоди банку представник позивача просив суд виселити ОСОБА_2 з буд. 142 по вул. З. Космодемянської в м. Маріуполі.
		У судовому засіданні представник позивача, яка діє на підставі довіреності, ОСОБА_3, на задоволенні позову наполягала, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. На підставі цього просила суд виселити відповідачку з буднику 142 по вулиці З. Космодемянської в м. Маріуполі, з подальшим зняттям з реєстраційного обліку за цією адресою, оскільки виконати свої зобовязання перед банком ОСОБА_2 відмовляється.
		Відповідачка, ОСОБА_2, у судове засідання не зявилась за невідомих суду причин повторно, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
		Представник ОСОБА_2, який діє на підставі договору, ОСОБА_4, заперечуючи проти задоволення позову банку, посилався на надані ним письмові заперечення. Тому, вважаючи вимоги банку незаконними, просив суд у їх задоволенні позивачу відмовити в повнмоу обсязі.
		Згідно із письмовими запереченнями представник відповідачки, ОСОБА_4, вказував, що з умов кредитного та іпотечного договорів, укладених між КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, вбачається, що предметом іпотеки виступає житловий будинок 142 з усіма прибудовами та при домовими спорудами, розташований по вул. З. Космодемянської в м. Маріуполі. При цьому на момент укладення кредитного договору таке нерухоме майно вже належало ОСОБА_2, яке вона придбала з наявних у неї грошових коштів, бо займалась підприємницької діяльністю. Тобто предмет іпотеки не був придбаний за кредитні кошти позивача. Таким чином відповідно до вимог ст. 109 ЖК України ОСОБА_2 повинно бути надано інше постійне житлове приміщення для проживання в разі задоволення позову банку про її виселення. Тому враховуючи, що у позові відсутнє постійне житлове приміщення для відповідачки згідно з вимогами банку при її виселенні, то це є підставою для відмови у задоволенні предявленого представниками ПАТ «КБ «Приватбанк» позову.
		Суд, вислухавши учасників процесу, які зявились, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги банку обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору, що мається у справі, вбачається, що 22 травня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № MRT9G104000017, за умовами якого банк надав відповідачці грошову суму у вигляді не відновлюваної кредитної лінії в сумі 36000 доларів США на купівлю жилої нерухомості, а позичальник зобовязався, в свою чергу, повернути суму кредиту до 19 травня 2017 року, сплативши банку відсотки за користування кредитом у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за таким кредитом (а. с. 5-7).
		22 травня 2007 року в забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором від 22 травня 2007 року № MRT9G104000017 між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом, ОСОБА_5, реєстр № 2419, відповідно до умов якого ОСОБА_2 в забезпечення виконання нею зобовязань за кредитним договором № MRT9G104000017 передала в іпотеку банку належне їй нерухоме майно: буд. 142 по вул. З. Космодемянської в м. Маріуполі, який був, в свою чергу, придбаний ОСОБА_2 на надані їй позивачем кредитні кошти (а. с. 8-10).
		Закрите акціонерне товариство ОСОБА_1 «Приватбанк» було перейменовано в Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «Приватбанк», що підтверджується статутом позивача та свідоцтвом про проведення державної реєстрації такої юридичної особи (а. с. 20, 21).
		Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит), позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму за ст. 625 ЦК України.
		За ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.
		Суд встановив, що за рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 26 грудня 2012 року в рахунок погашення заборгованості відповідачки за кредитним договором № МRТ9G104000017 від 22 травня 2007 року в сумі 82486,50 доларів США було звернуто стягнення на житловий будинок 142 по вулиці 3. Космодем'янської в місті Маріуполі (загальна площа 89,10 кв. м.), початкова вартість якого за іпотечним договором становить 260989 грн., шляхом його продажу ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем (а. с. 11-13).
		Натомість відповідно до рішення Апеляційного суду Донецької області від 26 березня 2013 року рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2012 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки було змінено, внаслідок чого суд апеляційної інстанції вирішив звернути стягнення на житловий буд. 142 по вул. 3. Космодемянської в м. Маріуполі (загальною площею 89,10 кв. м.), початкова вартість якого відповідно до іпотечного договору становить 260989 грн., в рахунок погашення заборгованості відповідачки за кредитним договором від 22 травня 2007 року в сумі 82486,50 доларів США шляхом його продажу ПАТ «КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем за ціною визначеною на власний розсуд Іпотекодержателем, але не нижче 50% вартості предмету іпотеки, вказаного в п. 11 Іпотечного договору та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателем зі здійсненням всіх необхідних дій від імені Іпотекодавця, у тому числі отримання витягу з державного реєстру прав власності на нерухоме майно (а. с. 128-131).
		На підставі ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
		Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.
		Суд встановив, що ОСОБА_2 зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 з 16 квітня 2008 року, що підтверджується копією паспорту відповідачки, відомостями з Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради Донецької області, а також довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 22 серпня 2016 року (а. с. 17, 35, 37).
		При цьому 25 травня 2016 року представниками банку ОСОБА_2 був надісланий лист з вимогою протягом 30-денного терміну добровільно звільнити буд. 142 по вул. З. Космодемянській в м. Маріуполі, виходячи зі змісту ст. 40 Закону України «Про іпотеку» (а. с. 14-16).
		Таким чином в судовому засіданні було встановлено, що за рішенням суду від 26 грудня 2012 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № MRT9G104000017 від 22 травня 2007 року було звернуто стягнення банком на житловий будинок 142 по вул. З. Космодемянської в м. Маріуполі, що був предметом іпотеки за таким кредитним договором.
		Суд встановив також, що у передбачений законом строк відповідач не звільнив вказане житлове приміщення на вимогу іпотекодержателя, ПАТ КБ «Приватбанк».
		Натомість суд зауважує, що на підставі ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності з 15 жовтня 2014 року та втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти) Закону України «Про іпотеку».
		Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 на території Донецької областібуло розпочато антитерористичну операцію.
		В судовому засіданні було встановлено, що рішення про завершення антитерористичної операції на території Донецької області досі не було прийнято.
		В п. 5 ст. 11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема, затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
		На виконання Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» 2 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1275-р, яким було затверджено «Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», згідно п. 20 ч. 1 якого місто Маріуполь Донецької області входить до «Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».
		З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з реєстру прав власності на нерухоме майно від 18 серпня 2016 року вбачається, що ОСОБА_2 є власником будинку 142 по вулиці Зої Космодемянської в місті Маріуполі (загальна площа 89,1 кв. м., житлова площа 56,2 кв. м.) на підставі договору купівлі-продажу від 22 травня 2007 року (а. с. 29-33).
		Враховуючи, що суд встановив, що місто Маріуполь Донецької області відноситься до «Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», то буд. 142 по вул. З. Космодемянської в місті Маріуполі, який перебуває в іпотеці банку та належить відповідачці, розташований саме на території проведення антитерористичної операції, то щодо такого нерухомого майна на час дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» зупинено дію ст. 40 Закону України «Про іпотеку» в частині можливості виселення ОСОБА_2 з будинку 142 по вул. З. Космодемянської в м. Маріуполі, який відповідно був переданий в іпотеку та щодо якого є рішення суду про звернення на нього стягнення.
		Таким чином суд дійшов висновку, що на час дії ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» унеможливлюється фактична реалізації права іпотекодержателя, ПАТ КБ «Приватбанк», на виселення з буд. 142 по вул. З Космодемянської відповідачки, ОСОБА_2, за положеннями ст. 40 Закону України «Про іпотеку».
		Однак в частині дії ст. 109 Житлового кодексу суд зазначає, що дія норм такої статті не зупинялась та її положення не скасовувались, які відповідно є чинними та такими, що підлягають застосуванню судом при вирішені наявного спору.
		Так згідно із ч. 1-3 ст. 109 Житлового кодексу виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
		Таким чином суд дійшов висновку, що внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду від 26 грудня 2012 року, у представників позивача маються усі необхідні правові підстави вимагати виселити ОСОБА_2 з житлового будинку 142 по вул. З. Космодемянської в м. Маріуполі.
		На підставі п. 43 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов, в тому числі, якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
		Відповідно ж до правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у постанові від 9 вересня 2015 року по справі № 6-455цс15, вбачається, що за змістом ч. 3 ст. 109 ЖК, ч. 3 ст. 33, ч. 1, 2 ст. 39, ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду. Тому задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку».
		Таким чином суд встановив, що отримання ОСОБА_2 повідомлення від представників банку про необхідність звільнити іпотечне майно не впливає на вирішення позову ПАТ «КБ «Приватбанк» про виселення відповідачки з буд. 142 по вул. З. Космодемянської в м. Маріуполі.
		Суд при цьому відхиляє доводи адвоката ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_2 ще до укладення спірного договору кредитування від 22 травня 2007 року мала у власності буд. 142 по вул. З. Космодемянській в м. Маріуполі, бо у судовому засіданні ним не було надано доказів на підтвердження ведення підприємницької діяльності відповідачкою на момент укладення такого договору кредиту від 22 травня 2007 року, а також доказів необхідності їй грошових коштів на зайняття такою діяльністю. При цьому умовами наведеного кредитного договору прямо зазначено, що кредит надається відповідачці для придбання нею житлової нерухомості, яке саме нею було придбано 22 травня 2007 року на підставі відповідного договору купівлі-продажу від 22 травня 2007 року, посвідченого нотаріально, що підтверджується як умовами іпотечного договору від 22 травня 2007 року, укладеного між сторонами, так й відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно.
		За змістом ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Тому як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (ч. 2 ст. 109 ЖК).
		Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України у його постановах від 18 березня 2015 року по справі № 6-39цс15 та від 24 червня 2015 року по справі № 6-447цс15.
		Враховуючи, що в судовому засіданні було встановлено, що іпотечне майно за договором від 22 травня 2007 року було придбано ОСОБА_2 за рахунок кредиту, наданого КБ «Приватбанк», повернення якого саме було забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, то в даному випадку виселення ОСОБА_2 допускається без надання їй іншого житлового приміщення, тому в цій частині доводи представника відповідачки суд також не приймає до уваги.
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у постанові від 3 лютого 2016 року по справі № 6-1449цс15, вбачається, що нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є ст. 109 ЖК, у ч. 1 якої передбачені підстави виселення. При цьому виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (ч. 4 ст. 109 ЖК).
		Так за ч. 4 ст. 109 ЖК виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до ст. 132-2 цього Кодексу. При цьому відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених ст. 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому ч. 3 цієї статті.
		Враховуючи перелічене, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» шляхом виселення ОСОБА_2 з будинку 142 по вулиці Зої Космодемянської в місті Маріуполі Донецької області, що відповідно є підставою для надання їй жилого приміщення з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до ст. 132-2 ЖК.
		На підставі переліченого, оскільки позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволені судом повністю, то за ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 підлягає стягненню витрати банку по зверненню до суду із позовом та витрати на подання заяви про забезпечення доказів, що загалом дорівнює 2067 грн. (а. с. 1, 1-А).
		Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 213-215 ЦПК України, 
		В И Р І Ш И В:
		Позов Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про виселення  задовольнити.
		Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з житлового будинку 142 по вулиці Зої Космодемянської в місті Маріуполі Донецької області (загальна площа 89,1 кв. м., житлова площа 56,2 кв. м.), де ОСОБА_2 зареєстрована, із подальшим наданням їй жилого приміщення з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до ст. 132-2 Житлового кодексу.
		Стягнути з ОСОБА_2, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк «Приватбанк» судові витрати в сумі 2067 грн.
		Рішення суду може бути оскаржено у апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а учасниками процесу, що не були присутні при проголошенні, - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...