Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 743/461/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; видворення з України іноземців або осіб без громадянства.
Надіслано судом: 06.04.2017. Зареєстровано: 06.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 743/461/17
		Провадження № 2-а/743/70/17
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 квітня 2017 року         Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
		головуючого - судді         СТАШКІВА В.Б.,
		при секретарі         НЕРУС Н.І.,
		за участю         позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2 (в режимі відеконфернеції, а 3 квітня 2017 р. безпосередньо      в суді), 
		                    представника ОСОБА_3 пункту тимчасового перебування 
		    іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в     Україні ДМС України ОСОБА_4, 
		          представника Святошинського районного відділу Головного 
		    Управлінння Державної міграційної служби України у м.Києві     ОСОБА_5 (в режимі відеконфернеції)
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки адміністративну справу
		за позовом             громадянина ОСОБА_6 Узбекистан РУЗІЄВА ОСОБА_1 
		     Муродовича
		до                 ОСОБА_3 пункту тимчасового перебування іноземців та                     осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні                     ДМС України
		про                 оскарження затримання,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача:
		    - Святошинський районний відділ Головного Управлінння Державної міграційної служби України у м.Києві, - 
		В С Т А Н О В И В :
		29 березня 2017 р. ОСОБА_2 в інтересах громадянина ОСОБА_6 Узбекистан ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України (далі по тексту - ОСОБА_3 ПТПІ), в якому просив визнати незаконним затримання ОСОБА_1 після 21 лютого 2017 р. з поміщенням в ОСОБА_3 ПТПІ та зобов'язати співробітників ОСОБА_3 пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України звільнити ОСОБА_1 негайно в залі суду з-під супровіду.
		В обґрунтування позову послався на те, що:
		- згідно постанови Святошинського районного суду м.Києва від 24 листопада 2016 рокувизнано громадянина ОСОБА_6 Узбекистан ОСОБА_1 (RUZIEV AZOD MURODOVICH) ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що перебуває на території України на нелегальному становищі, видворено у примусовому порядку громадянина ОСОБА_6 Узбекистан ОСОБА_1 (RUZIEV AZOD MURODOVICH) ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження за межі України в примусовому порядку та затримати його з метою поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства;
		- постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року постанову Святошинського районного суду м.Києва від 24 листопада 2016 року скасовано в частині задоволених вимог про визнання громадянина ОСОБА_6 Узбекистан ОСОБА_1 таким, що перебуває на території України на нелегальному становищі та в частині затримання громадянина ОСОБА_6 Узбекистан ОСОБА_1 з метою поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, з ухваленням в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог;
		- станом на 28 березня 2017 р. відсутнє судове рішення, яке б дозволяло затримати та помістити ОСОБА_1 до ПТПІ, що свідчить про незаконність такого затримання ОСОБА_1.
		Також вказав про доцільність застосування до спірних правовідносин згідно ч. 7 ст. 9 КАС України по аналогії закону ч.ч. 2, 3 ст. 206 КПК України, яка передбачає можливість прийняття слідчим суддею ухвали про звільнення іноземця, в разі встановлення незаконності його затримання.
		    Судом було залучене в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Святошинський районний відділ Головного Управлінння Державної міграційної служби України у м.Києві (далі по тексту - Святошинський РВ ГУДМС України у м.Києві).
		    В судовому засіданні, яке відбулось 5 квітня 2017 року в приміщенні Ріпкинського районного суду Чернігівської області позивач ОСОБА_1 позов підтримав. Вказав, що він визнає ту обставину, що він перебуває на території України без законних підстав та, що він підлягає примусовому видворенню за межі України. Проте, з огляду на наявність певних захворювань він бажає подальшу процедуру примусового видворення та повернення до ОСОБА_6 Узбекистан проводити поза приміщенням ОСОБА_3 ПТПІ. Тому просив задовольнити позов з підстав, передбачених в ньому та враховуючи пояснення його представника ОСОБА_2.
		В судовому засіданні, яке відбулось 3 квітня 2017 року в приміщенні Ріпкинського районного суду Чернігівської області представник ОСОБА_1  ОСОБА_2 підтримав позов з підстав, передбачених в ньому. Додатково пояснив, що чинні законодавство та підзаконні акти з питань розміщення іноземців та осіб без громадянства не відповідають Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини. Так, після винесення 21 лютого 2017 р. Київським ААС постанови в частині скасування судового рішення Святошинського районного суду м.Києва в частині затримання ОСОБА_1 з метою поміщення до ПТПІ, ОСОБА_1 підлягав звільненню з ОСОБА_3 ПТПІ, чого зроблено не було та змусило подавати даний адміністративний позов.
		Будучи допитаним в судовому засіданні, яке відбулось 5 квітня 2017 р. в режимі відеоконференції з Шевченківським районним судом м.Києва представник ОСОБА_1  ОСОБА_2 додатково зазначив, що однією з умов розміщення іноземців та осіб без громадянства в ПТПІ в розумінні ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» є затримання, проведене в установленому порядку, а після скасування в апеляційному порядку судового рішення Святошинського районного суду м.Києва в частині затримання ОСОБА_1 з метою поміщення до ПТПІ, а саме з 21 лютого 2017 р. затримання ОСОБА_1 з поміщенням є до ОСОБА_3 ПТПІ є незаконним. Одночасно заявив клопотання про звернення постанови до негайного виконання. 
		В судовому засіданні, яке відбулось 5 квітня 2017 року в приміщенні Ріпкинського районного суду Чернігівської області представник відповідача ОСОБА_3 ПТПІ ОСОБА_4 по суті розгляду справи пояснила, що в діях ОСОБА_3 ПТПІ відсутні будь-які порушення з приводу розміщення ОСОБА_1 в ОСОБА_3 ПТПІ з огляду:
		- на те, що ОСОБА_1 розміщується в ОСОБА_3 ПТПІ на підставі не скасованого судового рішення Святошинського районного суду м.Києва від 24 листопада 2016 р. про примусове його видворення за межі території України, що відповідає п. 27 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та п. 1 Типового положенні про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1110
		- на те, що відсутніпідстави, передбачені п. 15 вказаного Типового положенні про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україніза якими Чернігівське ПТПІ має звільнити ОСОБА_1;
		- на те, що Святошинський РВ ГУДМС України в м.Києві повідомлення про звільнення ОСОБА_1 з ОСОБА_3 ПТПІ їм не направляв;
		- на те, що відсутнє судове рішення по звільнення ОСОБА_1 з ОСОБА_3 ПТПІ, яке набрало законної сили, яке прийняте за його зверненням до адміністративного суду, що відповідає п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та п.п. 11, 12 Розділу Х "Порядок дій посадових осіб ПТПІ, територіальних органів ДМС, органів охорони державного кордону при здійсненні примусового видворення та звільненні іноземців та осіб без громадянства з ПТПІ" Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніхсправ Українивід 29.02.2016 р. № 141.
		В судовому засіданні, яке відбулось 5 квітня 2017 р. в режимі відеоконференції з Шевченківським районним судом м.Києва представник Святошинського РВ ГУДМС України у м.Києві ОСОБА_5 по суті пояснив деталі:
		- виявлення громадянина ОСОБА_6 Узбекистан ОСОБА_1 в м.Києві;
		- винесення уповноваженим на те особами Святошинського РВ ГУДМС України у м.Києві рішенні від 16.08.2016 р. про його примусове повернення за межді України до 25.08.2016 р.;
		- невиконання громадянином ОСОБА_6 Узбекистан ОСОБА_1 рішення органу ДМС про примусове повернення;
		- складання уповноваженим на те особами Святошинського РВ ГУДМС України у м.Києві протоколу про адміністративне затримання ОСОБА_1 від 23 листопада 2016 р.;
		- винесення уповноваженим на те особами Святошинського РВ ГУДМС України у м.Києві рішенні від 24.11.2016 р. про поміщення ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ПТПІ для підготовки матеріалів про його примусове видворення;
		- подачі та задоволення 24.11.2016 р. Святишинським районним судом м.Києва їх адміністративного позову про примусове видворення з України громадянина ОСОБА_6 Узбекистан ОСОБА_1, про визнання останнього таким, що перебуває на Україні на нелегальному становищі та про затримання останнього з метою поміщення ПТПІ;
		- скасування в апеляційному порядку судового рішення Святошинського районного суду м.Києва в частині визнання громадянина ОСОБА_6 Узбекистан ОСОБА_1 таким, що перебуває на Україні на нелегальному становищі та про затримання останнього з метою поміщення ПТПІ.
		Додатково зазначив, що Святошинський РВ ГУДМС України у м.Києві не направляв до ОСОБА_3 ПТПІ повідомлення про звільнення громадянина ОСОБА_6 Узбекистан ОСОБА_1 з ОСОБА_3 ПТПІ, а направляли тільки копію постанови Київського ААС від 21 лютого 2017 р.. Вважає, що Чернігівське ПТПІ, маючи вказану копії постанови, мало право самостійно звільнити з ПТПІ.
		У звязку з закінченням відведеного часу на відеконференцію, ОСОБА_5 не встиг прийняти участь в судових дебатах.
		Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2 (в режимі відеконфернеції, а 3 квітня 2017 р. безпосередньо в суді), представника ОСОБА_3 ПТПІ ОСОБА_4, представника Святошинського РВ ГУДМС України у м.Києві ОСОБА_5 (в режимі відеконфернеції), дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
		Судом встановлено, що:
		- 23 листопада 2016 р. уповноваженим на те особами Святошинського РВ ГУДМС України у м.Києві складено протокол про адміністративне затримання ОСОБА_1 у звязку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, для встановлення обставин правопорушення; 
		- рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 24 листопада 2016 рокугромадянина ОСОБА_6 Узбекистан ОСОБА_1 (RUZIEV AZOD MURODOVICH) ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано таким, що перебуває на території України на нелегальному становищі, видворено у примусовому порядку громадянина ОСОБА_6 Узбекистан ОСОБА_1 за межі України в примусовому порядку та затримано його з метою поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства;
		- 24 листопада 2016 р. уповноваженим на те особами Святошинського РВ ГУДМС України у м.Києві прийнято рішенні про поміщення ОСОБА_1 до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Українідля підготовки матеріалів про його примусове видворення;
		- постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року скасовано постанову Святошинського районного суду м.Києва від 24 листопада 2016 року в частині задоволених вимог про визнання громадянина ОСОБА_6 Узбекистан ОСОБА_1 таким, що перебуває на території України на нелегальному становищі та в частині затримання громадянина ОСОБА_6 Узбекистан ОСОБА_1 з метою поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, з ухваленням в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Згідно ч. 1 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
		Пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема: "законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції (п.п. "f"). 
		В п.п. 37, 39 рішення у справі «Вінтерверп проти Нідерландів» (Winterwerp v. the Netherlands) Європейський суд з прав людини вказав, що предметом та метою п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є lex generalis по відношенню до п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є гарантувати, що нікого не може бути позбавлено волі у свавільний спосіб, таким чином, незалежно від відповідності національному праву «жодне свавільне утримання ніколи не може вважатися законним». 
		В п. 27 ч. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» дано визначення терміну «пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні», яким є державна установа, призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства:
		- стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення;
		- стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
		- затриманих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством України;
		- затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
		В той же час, згідно ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», яка є спеціальною нормою та регламентує порядок примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
		Виходячи з правового аналізу даної норми умовами розміщення іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців є:
		-відсутність у них законних підстав для перебування на території;
		-затримання їх в установленому порядку;
		-винесення відносно них постанови суду про примусове видворення за межі України.
		Тобто затримання іноземців та осіб без громадянства проведене в установленому порядку є обов'язковою умовою розміщення іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
		Верховною Радою України 19.05.2016 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень судового захисту іноземців та осіб без громадянства і врегулювання окремих питань, повязаних з протидією нелегальній міграції», який набрав чинності 18.06.2016 року.
		Вказаним Законом передбачено низку змін до Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» з питань забезпечення примусового видворення іноземців.
		Частиною 2 статті 183-7 КАС України /доповненої згідно Закону України від 19 травня 2016 року № 1379-VIII/ визначено, що у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі, адміністративний суд, визначений частиною першою цієї статті, за клопотанням органу (підрозділу), який подав такий позов, може прийняти одне з таких рішень:
		1) взяти особу на поруки підприємства, установи чи організації;
		2) зобовязати іноземця або особу без громадянства внести заставу;
		3) затримати іноземця або особу без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
		Такі заходи також застосовуються адміністративним судом, визначеним частиною першою цієї статті, за позовом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України до іноземців та осіб без громадянства, які до прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вчинили порушення законодавства України з прикордонних питань та про правовий статус іноземців до завершення цієї процедури.
		Відповідно до ч. 7 ст. 183-7 КАС України /доповненої згідно Закону України від 19 травня 2016 року № 1379-VIII/ визначено строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, не може перевищувати шести місяців.
		Виходячи з правового аналізу ч.ч. 2 та 7 ст. 183-7 КАС України /доповненої згідно Закону України від 19 травня 2016 року № 1379-VIII/, суд приходить до висновку, що КАС України передбачено певний порядок затримання іноземців та осіб без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців, а саме шляхом винесення судом, за клопотанням органу (підрозділу), який подав позов примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України, ухвали суду про затримання іноземців та осіб без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців на строк, що не може перевищувати шести місяців, що є "затримання, установленому порядку".
		При цьому, враховуючи те, що за аналізом ст. 162 КАС України та ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону та Служби безпеки України у цих правовідносинах мають право на звернення до суду з позовом лише щодо примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України, а адміністративний суд має повноваження стосовно розгляду такого позову та компетенцію щодо прийняття рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України, зважаючи на те, що КАС України та інші закони України не надають право цим субєктам владних повноважень на звернення до адміністративного суду з позовом про затримання іноземця чи особи без громадянства, тобто законодавством не встановлено право субєктів владних повноважень на звернення до суду з вимогами про затримання іноземця чи особи без громадянства, а адміністративним судам не надано компетенції щодо вирішення таких питань, суд приходить до висновку, що затримання іноземців та осіб без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців не є позовними вимогами та не вирішується постановою суду за позовом органу (підрозділу) одночасно з позовними вимогами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України, тобто затримання іноземців та осіб без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців, яке вирішене постановою суду є таким, що проведено не в порядку, встановленому законом.
		В даному випадку постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року скасовано постанову Святошинського районного суду м.Києва від 24 листопада 2016 року, зокрема в частині затримання громадянина ОСОБА_6 Узбекистан ОСОБА_1 з метою поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, з ухваленням в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
		При цьому, адміністративне затримання ОСОБА_1, на підставі протоколу про адміністративне затримання ОСОБА_1 від 23 листопада 2016 р., складеного уповноваженими особами Святошинського РВ ГУДМС України України у м.Києві та рішення від 24 листопада 2016 р., винесене уповноваженими особами Святошинського РВ ГУДМС України у м.Києві про поміщення ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ПТПІ є тимчасовими заходами та не роблять законним затримання останнього з 21 лютого 2017 р..
		Оскільки в даному випадку, в силу ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відсутня одна з умов розміщення іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, відтак громадянин ОСОБА_6 Узбекистан ОСОБА_1 з 21 лютого 2017 р. не є затриманим у порядку, встановленому законом.
		Враховуючи наведену та положення ст. 183-7 КАС України /доповненої згідно Закону України від 19 травня 2016 року № 1379-VIII/, п. 27 ч. 1, ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п.п. 11, 12 Розділу Х "Порядок дій посадових осіб ПТПІ, територіальних органів ДМС, органів охорони державного кордону при здійсненні примусового видворення та звільненні іноземців та осіб без громадянства з ПТПІ" Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніхсправ Українивід 29.02.2016 р. № 141, п. 15 Типового положенні про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1110,, наведену практику Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку, що затримання громадянина ОСОБА_6 Узбекистан ОСОБА_1 (RUZIEV AZOD MURODOVICH) ІНФОРМАЦІЯ_1 в період часу після 21 лютого 2017 р. по 5 квітня 2017 р. (дати прийняття постанови суду), з поміщенням до ОСОБА_3 пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України слід визнати незаконним.
		Щодо вимог про звільнення ОСОБА_1, то суд враховує таке.
		Згідно ч. 4 ст. 29 Конституції України кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
		Ст. 183-7 КАС України /доповненої згідно Закону України від 19 травня 2016 року № 1379-VIII/та Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не містять положень про можливість звільнення іноземця або особи без громадянства з ПТПІ, в разі встановлення незаконності такого затримання.
		Пункт 2 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1110 передбачає, що пункт тимчасового перебування у своїй діяльності керується Конституцієюта законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, міжнародними актами з прав людини та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють питання щодо іноземців та осіб без громадянства, а також положенням, розробленим відповідно до цього Типового положення і затвердженим ДМС. 
		Пунктом 15 вказаного Типового положення передбачено, що іноземці та особи без громадянства звільняються з пункту тимчасового перебування його адміністрацією після отримання від органу, за рішенням якого вони розміщувалися в такому пункті, повідомлення про неможливість їх примусового видворення за межі України через відсутність проїзного документа, транспортного сполучення з країною походження або з інших причин, що не залежать від таких осіб, після завершення граничного строку утримання в пункті тимчасового перебування або раніше такого строку, якщо зазначеним органом встановлено причини, що перешкоджають примусовому видворенню. Іноземці та особи без громадянства звільняються з пункту тимчасового перебування на підставі рішення суду, що набрало законної сили, у разі визнання їх в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, а також встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми. Іноземці або особи без громадянства, які були доставлені до пункту тимчасового перебування відповідно до частини одинадцятої статті 259Кодексу України про адміністративні правопорушення, звільняються з пункту тимчасового перебування після закінчення строку, передбаченого частиною другою статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також у разі, коли стосовно них судом не прийнято інших передбачених законом рішень.
		Інструкція про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніхсправ Українивід 29.02.2016 р. № 141 регулює порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, та визначає порядок дій посадових осіб ПТПІ, територіальних органів та підрозділів Державної міграційної служби України, органів охорони державного кордону при розміщенні іноземців та осіб без громадянства в ПТПІ, їх утриманні, передачі та звільненні з ПТПІ.
		П.п. 11, 12 Розділу Х "Порядок дій посадових осіб ПТПІ, територіальних органів ДМС, органів охорони державного кордону при здійсненні примусового видворення та звільненні іноземців та осіб без громадянства з ПТПІ" даної Інструкції передбачено, що іноземці та особи без громадянства звільняються з ПТПІ також у разі їх визнання в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, надання статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, а також за відповідним рішенням суду, що набрало законної сили, або в разі їх легалізації в інший передбачений законодавством спосіб. Для звільнення іноземців та осіб без громадянства, заінтересований орган невідкладно надсилає ПТПІ повідомлення про необхідність звільнення іноземця або особи без громадянства з ПТПІ (додаток 20) та підтвердні документи.
		Виходячи з правового аналізу даних норм, можна зробити висновок, що Інструкція про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні передбачає звільнення іноземців та осіб без громадянства з ПТПІ, але для цього заінтересований орган надсилає до ПТПІ повідомлення про необхідність звільнення іноземця або особи без громадянства з ПТПІ.
		В даному випадку, Святошинське РВ ГУДМС України в м.Києві не направляло до ОСОБА_3 ПТПІ повідомлення про необхідність звільнення ОСОБА_1 з ОСОБА_3 ПТПІ, а відтак Чернігівське ПТПІ не мало законних підстав звільняти останнього з ПТПІ.
		В той же час, пункт 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
		Так, в п. 31 ріщення у справі "Рейнпрехт проти Австрії" (Reinprecht v. Austria) та в п. 161 рішення у справі "Ідалов проти Росії" (Idalov v. Russia) Європейський суд з прав людини вказував, що п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод надає заарештованій або затриманій особі право звернутися до суду з метою перевірки процесуальних та матеріальних умов, необхідних для дотримання «законності» позбавлення волі в розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		В п.п. 33 та 34 ріщення у справі "Бенджамін та Уілсон проти Сполученого Королівства" (Benjamin and Wilson v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини вказав, що суд повинен мати повноваження звільнити особу, якщо він зясує, що її тримання під вартою є незаконним; повноваження суду на ухвалення рішень, що носять лише рекомендаційний характер, є недостатніми.
		Відсутність в ст. 183-7 КАС України /доповненої згідно Закону України від 19 травня 2016 року № 1379-VIII/, в Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в п.п. 11, 12 Розділу Х "Порядок дій посадових осіб ПТПІ, територіальних органів ДМС, органів охорони державного кордону при здійсненні примусового видворення та звільненні іноземців та осіб без громадянства з ПТПІ" Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніхсправ Українивід 29.02.2016 р. № 141, в п. 15 Типового положенні про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1110, алгоритму дій ПТПІ щодо звільнення з ПТПІ іноземців та осіб без громадянства відносно яких скасоване судове рішення про їх затримання, з поміщенням до ПТПІ, з огляду на те, що Європейський суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» (рішення від 25.06.1996р.) та у справі «Дугуз проти Греції» (рішення від 06.03.2001р.) вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина, то таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля, на думку суду не робить законним затримання громадянина ОСОБА_6 Узбекистан ОСОБА_1 з 21 лютого 2017 року по 5 квітня 2017 р. (дата прийняття постанови суду).
		При цьому, не отримання ОСОБА_3 ПТПІ до 3 березня 2017 року копії постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року (справа № 759/16142/16-а) не робить законним затримання громадянина ОСОБА_6 Узбекистан ОСОБА_1 з 21 лютого 2017 року (дати винесення постанови КААС про скасування судового рішення Святошинського районного суд м. Києва від 24 листопада 2016 р. в частинні затримання останнього з метою поміщення до ПТПІ) по 3 березня 2017 року (дати отримання ПТПІ копії постанови), при тому, що в даній справі не оскаржуються безпосередньо дії ОСОБА_3 ПТПІ з приводу перебування у них ОСОБА_1, а предметом є законність/не законність затримання останнього з поміщенням до ОСОБА_3 ПТПІ. 
		Посилання представника позивача ОСОБА_2 про доцільність застосування до спірних правовідносин згідно ч. 7 ст. 9 КАС України по аналогії закону ч.ч. 2, 3 ст. 206 КПК України, яка регламентує загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини є безпідставним, так як пункт 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо передбачено можливість прийняття судом судового рішення про звільнення іноземця, в разі встановлення незаконності його затримання, тому з огляду на ч. 6 ст. 9 КАС України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує до спірних правовідносин пункт 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а не ст. 206 КПК України.
		Стаття 256 КАС України регламентує випадки негайного виконання постанов суду (ч. 1) та випадки звернення постанов суду до негайного виконання, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або за власною ініціативою (ч. 2), зокрема постанов про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України, про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця або особи без громадянства та про продовження строку такого затримання, про затримання до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. 
		Вказаний в ч.ч. 1 та 2 ст. 256 КАС України перелік постанов, які виконуються негайно є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, в т.ч. через положення ч. 7 ст. 9 КАС України.
		В даних нормах відсутнє положення про звернення до негайного виконання про звільнення іноземця з відповідного пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України.
		Враховуючи наведене, з огляду на п. 11 Розділу Х "Порядок дій посадових осіб ПТПІ, територіальних органів ДМС, органів охорони державного кордону при здійсненні примусового видворення та звільненні іноземців та осіб без громадянства з ПТПІ" вказаної Інструкції, який передбачає можливість звільнення вказаних осіб з ПТПІ за постановою суду, яка набрала законної сили, а не негайно, з огляду на те, що в п. 4 статті 5 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод відсутня вказівка про негайне звільнення вказаних осіб, суд приходить до переконання, що постанова суду підлягає частковому задоволенню, а ОСОБА_1 підлягає звільненню з ОСОБА_3 пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, після набрання постанови законної сили, без звернення її до негайного виконання.
		Керуючись ст. 29 Конституції України, п.п. 1, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 9, 11, 70, 71, 159-163, 256 КАС України, ст. 183-7 КАС України /доповненої згідно Закону України від 19 травня 2016 року № 1379-VIII/, п. 27 ч. 1, ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", п.п. 11, 12 Розділу Х "Порядок дій посадових осіб ПТПІ, територіальних органів ДМС, органів охорони державного кордону при здійсненні примусового видворення та звільненні іноземців та осіб без громадянства з ПТПІ" Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніхсправ Українивід 29.02.2016 р. № 141, п. 15 Типового положенні про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1110, суд -
		П О С Т А Н О В И В :
		Позов громадянина ОСОБА_6 Узбекистан ОСОБА_1  задовольнити частково.
		Визнати незаконним затримання громадянина ОСОБА_6 Узбекистан ОСОБА_1 (RUZIEV AZOD MURODOVICH) ІНФОРМАЦІЯ_1 в період часу після 21 лютого 2017 р. по 5 квітня 2017 р. (дати прийняття постанови суду), з поміщенням до ОСОБА_3 пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України.
		Звільнити, після набрання постанови законної сили, громадянина ОСОБА_6 Узбекистан ОСОБА_1 (RUZIEV AZOD MURODOVICH) ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_3 пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України.
		В задоволенні решти вимог  відмовити.
		Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в п'ятиденний строк з дня її проголошення.
		 
		Головуючий                                         В.Б.Сташків

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...