Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2746/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 18.04.2017. Зареєстровано: 19.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2017.
Дата набрання законної сили: 10.04.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"10" квітня 2017 р.Справа №   914/2746/16
		Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
		головуючого-судді                                                                      Малех І.Б.
		суддів                                                                                             Давид Л.Л.
		ОСОБА_1
		при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МС Імперіал, б/н від 15.02.2017 року
		на рішення господарського суду Львівської області від 08.02.2017 року, головуючий суддя Березяк Н.Є., судді Крупник Р.В., Яворський Б.І.    
		у справі № 914/2746/16
		за позовом: Львівської міської ради, м. Львів
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МС Імперіал, м. Львів
		про звільнення земельної ділянки по вул. Б. Хмельницького, 230-а у м. Львові
		 
		за участю представників:
		від позивача  ОСОБА_2 - представник (довіреність №2901-вих-122 від 02.02.2017р.)
		від відповідача (скаржника)  не зявився
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням господарського суду Львівської області від 08.02.2017 року  в справі №914/2746/16  позовні вимоги задоволено. Зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю МС Імперіал звільнити займану земельну ділянку, загальною площею 1,885 га , кадастровий № 4610137200:08:007:0068, яка знаходиться у м.Львів на вул. Б. Хмельницького, 230-а, на якій розміщено багатоквартирний житловий будинок з приміщеннями громадського призначення та підземною автостоянкою та привести її в попередній стан, шляхом знесення багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземною автостоянкою за власні кошти.
		Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав, апеляційну скаргу, в якій, просить рішення господарського суду Львівської області від 08.02.2017 року  в справі №914/2746/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. При цьому, апелянт, вказує, що  на його думку судом першої інстанції неправомірно відмовлено в затвердженні мирової угоди, так як умови мирової угоди, викладені таким чином, що не перешкоджає її виконанню. Так вказав, що подання документів для оформлення договору оренди землі та їх розгляд на пленарному засіданні міської ради є саме тою дією, яка вирішує спір, тобто будівництво без належних чином оформлених документів. 
		У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача, заперечив проти доводів апелянта, просив рішення  господарського суду Львівської області від 08.02.2017 року  в справі №914/2746/16  залишити без змін. При цьому зазначив, що суд правомірно відмовив у затверджені мирової угоди, оскільки вона не відповідає вимогам чинного законодавства. Окрім того, зазначив, що ТОВ «Імперіал» користується зазначеною земельною ділянкою без укладення договору оренди та без належного оформлення документів.
		Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не зявився, поряд з цим, 07.04.2017 року на електронну адресу суду від останнього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№01-04/2513/17 від 07.04.2017 року), оскільки, представник апелянта залучений до участі в справі в Радехівському районному суді Львівської області.
		Згідно з  Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський , з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу, щодо відкладення розгляду справи, в зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами першою - четвертою  статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК). З огляду на викладене, беручи до уваги документальну непідтвердженість клопотання відповідача, зважаючи на те, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1  ст. 77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, колегія суддів в задоволенні клопотання апелянта відмовляє.
		Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 10.04.2017 року).
		 
		Розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи, 06.01.2017 року сторонами подано заяву про затвердження мирової угоди (вх. 58/17 від 06.01.2017 р.),  відповідно до п. 7 ст. 80 ГПК України, в звязку із добровільним врегулюванням спору та підписанням ними мирової угоди. До заяви сторонами долучено новий текст мирової угоди( а.с.139), що відрізняється від поданої 21.12.2016 року ( а.с.109)..
		Проаналізувавши текст мирової угоди, поданої сторонами для затвердження 06.01.2017 року, суд першої інстанції, відмовив в її затвердженні.
		Колегія суддів апеляційної інстанції підтримує таке рішення суду першої інстанції виходячи з наступного:
		Одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін, щодо предмета позову (частини перша і третя    статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК).
		Мирова угода може бути укладена і стосовно певної частини позовних вимог.
		Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів, з приводу її змісту під час виконання.
		Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета.
		Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
		Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору, також якщо мирова угода не може вирішувати питання про права і обовязків сторін, які можуть виникнути в майбутньому. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін (п. 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.).
		Як вбачається з поданого проекту мирової угоди, нею передбачено : звернення відповідача в майбутньому до Львівської міської ради із заявою та пакетом документів для надання йому спірної земельної ділянки в оренду ( п.1); про обовязок Львівської міської ради розглянути документи, які будуть подані відповідачем щодо надання йому спірної земельної ділянки на пленарному засіданні сесії Львівської міської ради( п.3); про обовязок відповідача в майбутньому виконувати умови договору оренди землі та сплачувати орендну плату(п.4); про обовязок відповідача  до введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку  передати в комунальну власність не менше 10 % загальної площі квартир(п.6).
		Також в тексті поданої на затвердження суду мирової угоди , сторони зазначають що незавершене будівництво відповідає вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил( п.7); що обєкт будівництва не порушує прав та інтересів власників суміжних земельних ділянок( п.8); що взяті ними зобовязання за мировою угодою не суперечать їх повноваженням і не порушують іншим чином законодавство України ( п.11).
		Як вбачається із тексту мирової угоди, поданої на затвердження суду, вона не відповідає вимогам закону. Крім цього, мирова угода містить ряд положень,  що не стосуються предмету спору, а також містить пункти, що стосуються  прав і обовязків сторін, які можуть виникнути у майбутньому, оскільки на час розгляду справи даних прав і обовязків не виникло, а деякі умови угоди в подальшому можуть стосуватися прав і обовязків інших фізичних осіб (суміжних землекористувачів), інтереси яких в даній мировій угоді не враховано і учасниками якої вони не є.
		Також, на думку суду,  подана на затвердження мирова угода містить в собі умови, які можуть бути не виконані в майбутньому і зобовязати їх виконати в примусовому порядку буде неможливо. Зокрема, в цій угоді не передбачено механізму її виконання в випадку не звернення відповідача із пакетом документів для отримання в користування земельної ділянки, а також не прийняття на сесії міської ради позитивного рішення, щодо передачі спірної земельної ділянки в користування відповідачу. Це може призвести до неправомірного узаконення фактичного користування земельною ділянкою особою, яка не має відповідного права. Враховуючи відсутність механізму примусового виконання мирової угоди, а також те, що наслідком затвердження мирової угоди, в силу положень ст.80 ГПК України є припинення провадження у справі, що унеможливить звернення міської ради з аналогічним  позовом за захистом своїх права, суд вважає, що у випадку затвердження мирової угоди будуть порушені, як права Львівської міської ради, так і інтереси територіальної громади, які представляє міська рада.
		Відповідно до приписів статті 1 ГПК України, метою звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Тобто, прийняття судового рішення в справі, або ухвала про затвердження мирової угоди , яка є видом судового  рішення, повинне захистити порушене право або врегулювати спір про право, за захистом якого позивач звернувся  до місцевого господарського суду.
		Львівська міська рада звернулась з позовом до суду за захистом інтересів громади м.Львова  про зобовязання ТзОВ МС Імперіал звільнити земельну ділянку по вул. Б.Хмельницького 230-а у м.Львові на якій розміщено багатоквартирний житловий будинок з приміщеннями громадського призначення та підземною автостоянкою та привести її у попередній стан, шляхом знесення багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземною автостоянкою за власні кошти. 
		Відтак, предметом мирової угоди, як вірно зазначив суд першої інстанції, могло би бути добровільне звільнення відповідачем земельної ділянки та строки такого звільнення, а не подання документів для отримання земельної ділянки в оренду та винесення  цього питання на розгляд на  пленарному  засіданні сесії Львівської міської ради в майбутньому.
		Більше того, відповідно до п. 9 поданої на затвердження суду мирової угоди Львівська міська рада  гарантує, що з моменту підписання цієї мирової угоди ( 05.01.2017 року) та у випадку належного її виконання не матиме жодних претензій до сторони -1 (ТзОВ МС Імперіал ), з приводу користування земельною ділянкою та будівництва багатоквартирного житлового будинку  за адресою : м.Львів вул. Б.Хмельницького 230, а в межах наданих їй повноважень, відповідно до вимог законодавства України, яка є предметом цієї мирової угоди.
		Зазначене положення, на думку суду, спрямоване на закріплення правомірності користування відповідачем земельною ділянкою та будівництво багатоквартирного будинку, навіть у відсутності позитивного вирішення на сесії питання, щодо надання відповідачу цієї земельної ділянки в оренду, відтак воно суперечить, як інтересам громади м.Львова, які представляє Львівська міська рада, так і положенням земельного законодавства, щодо використання спірної земельної ділянки без належно оформлених документів та  будівництво багатоквартирного будинку без будь-яких дозволів.
		Відтак,  мирова угода суперечить закону, а її затвердження не призведе до належного врегулювання спору, який виник між сторонами та захисту прав територіальної громади  м. Львова.
		Як вбачається з тексту позовної заяви, зі звернення мешканців,  Львівській міській раді стало відомо, що в м. Львові на вул. Б.Хмельницького, 230-а здійснено самочинне будівництво 9-ти  поверхового будинку.
		Листом від 30.05.2016 р. № 4-1104-446, Львівською міською радою, на адресу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові скеровано пакет документів для проведення перевірки, земельної ділянки загальною площею 1,885 га, кадастровий № 4610137200:08:007:0068, яка знаходиться у м. Львові на вул. Б. Хмельницького, 230-а.
		За результатами позапланової перевірки, проведеної на будівництві багатоквартирного житлового будинку, з приміщеннями громадського призначення та підземною автостоянкою на вул. Б.Хмельницького, 230-а у м. Львові, встановлено, що замовником будівництва є ТзОВ МС Імперіал.
		Також, за результатами перевірки 05.09.2016 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, складено протокол про правопорушення в сфері містобудівної діяльності та винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. 
		Постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові № 07-вих-1876/25 на ТзОВ МС Імперал накладено штраф за правопорушення в сфері містобудівної діяльності.
		Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
		Згідно ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування серед іншого є земля та природні ресурси, що є у власності територіальних громад 
		Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Відповідно до положень ст. 12 Земельного кодексу України,  до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальної громади, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою та інші. 
		Обсяг повноважень  міської ради, щодо розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок  в орендне користування,  відповідає наявним правам суб'єкта права на землю. Міська рада вправі володіти, користуватися і розпоряджатися землями комунальної власності у повному обсязі, встановленому для суб'єктів права власності  Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні тощо. Як землевласник, територіальна громада м. Львова через Львівську міську раду може передавати земельні ділянки із земель комунальної власності у користування юридичних осіб за плату із покладанням на обов'язків використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.
		Статтею 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється, на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		За приписами статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
		Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. 
		Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ МС Імперіал здійснює будівництво обєкту нерухомого майна на земельній ділянці, яка йому не відводилась для здійснення будівництва. У відповідача відсутні будь-які документи, які посвідчують його право користування спірною земельною ділянкою. 
		Що стосується доводів відповідача про використання спірної земельної ділянки на підставі Договору про спільну діяльність, укладеного 16.02.2015 року між ПП Бірюза та ТзОВ МС Імперіал, відповідно до якого ПП Бірюза надало відповідачу в строкове платне користування спірну земельну ділянку , площею 1,885 га для здійснення будівництва, продажу та/або подальшої експлуатації багатоквартирних житлових будинків, то такі доводи є необґрунтовані і не заслуговують на увагу суду. 
		Згідно з приписами статті 124 Земельного Кодексу, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення     відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, зокрема, шляхом укладення договору оренди землі. Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії. 
		Як вже зазначалося раніше, що підтверджено матеріалами справи, жодних рішень, щодо передачі відповідачу в оренду, спірної земельної ділянки, Львівською міською радою не приймалося, відсутні докази звернення відповідача до органу місцевого самоврядування, щодо передачі йому спірної земельної ділянки в оренду ( це визнав представник відповідача в судовому засіданні), договір оренди спірної земельної ділянки з відповідачем не укладався, а передача земельних ділянок в користування не власником і не на підставі договору оренди нормами Земельного кодексу України не передбачена.
		Відтак, договір про спільну діяльність  від 16.02.2015  року, укладений між ПП Бірюза та ТзОВ МС Імперіал  є нікчемним в силу ст..228 ЦК України, як такий, що порушує публічний порядок ( передача земельної ділянки не її власником, всупереч встановленому порядку Земельним кодексом України) , спрямований на незаконне заволодіння майном  земельною ділянкою , що належить до комунальної власності територіальної громади м.Львова, а отже не може бути належним доказом , що підтверджує право відповідача на користування спірною земельною ділянкою і право її забудови.
		Статтею 212 Земельного кодексу України  передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих ділянок проводиться за рішенням суду.
		Згідно п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин, за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності 
		В пункті 3.1. даної постанови вказано, що згідно вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
		Суд, встановивши факт самовільного використання спірної земельної ділянки ТзОВ МС Імперіал за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 230-а, на основі матеріалів справи, застосувавши до спірних відносин вище вказані норми матеріального права, вимогу позивача в частині зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, вважає достатньо обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
		Стосовно вимоги в частині приведення земельної ділянки у стан, який передував початку будівництва та знесення самовільно зведеного об'єкту, слід зазначити наступне.         
		Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		Зі змісту зазначеної норми вбачається, що самочинним будівництвом вважається будівництво об'єкту нерухомості за наявності хоч одного з елементів:
		будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, тобто цільове призначення земельної ділянки, наданої у власність або користування (оренду), прямо не передбачає зведення (будівництво) певного об'єкту нерухомості;                                                            
		будівництво без належного дозволу, тобто без дозволу на виконання будівельних робіт та дозволу на будівництво (до 12.03.2011 - дня втрати чинності Законом України Про планування і забудову територій) або без зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт, щодо об'єктів будівництва, які належать до І - III категорій складності, чи дозволу         на виконання будівельних робіт, щодо об'єктів будівництва, які належать до IV і V категорій складності (з 12.03.2011 дня набрання чинності Законом України Про регулювання містобудівної діяльності);
		будівництво без належно затвердженого проекту, тобто без архітектурного проекту на будівництво, розробленого, погодженого і затвердженого в порядку, передбаченому Законом України Про архітектурну діяльність (а до 12.03.2011 також Законом України Про планування і забудову територій). Стаття 1 Закону України Про архітектурну діяльність визначає поняття проекту. Проект - це документація для будівництва об'єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об'єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил;
		будівництво з істотними порушеннями будівельних норм і правил, тобто зведення об'єкту нерухомості з суттєвим відхиленням від установлених державних будівельних норм, регіональних і місцевих правил забудови. Стаття 16 Закону України Про основи містобудування визначає поняття будівельних норм, державних стандартів, норм і правил. Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів, з урахуванням соціальних, природнокліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та як найкращих умов життєдіяльності людини. Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об'єктів містобудування розробляються і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом. Істотність порушення при будівництві об'єкту нерухомості будівельних норм та правил є ознакою самочинного будівництва, однак істотність таких порушень - це оціночне поняття, встановлення якого потребує спеціальних знань у галузі будівництва.
		Як вбачається з матеріалів справи, на звернення мешканців м. Львова, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, проведено перевірку земельної ділянки, загальною площею 1,885 га, кадастровий № 4610137200:08:007:0068, яка знаходиться у м. Львові на вул. Б. Хмельницького, 230-а, за результатами якої встановлено правопорушення в сфері містобудівної діяльності та винесено ряд документів, зокрема: протокол про правопорушення в сфері містобудівної діяльності, припис про усунення порушення вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. В результаті позапланової перевірки, проведеної на будівництві багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземною автостоянкою на вул. Б.Хмельницького, 230-а у м. Львові встановлено, що замовником будівництва є ТзОВ МС Імперіал.
		Як вбачається з матеріалів справи, проведеною перевіркою встановлено, що Департаментом містобудування Львівської міської ради не надавались ТзОВ МС Імперіал містобудівні умови і обмеження на забудову спірної земельної ділянки, виконання будівельних робіт проводилось без затвердження в встановленому порядку проектної документації, що є порушенням ДБН А.2.2-3-2014, ст.ст.7,9,27 Закону України Про архітектурну діяльність, ч.5 ст.26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та без проведення  експертизи проектної документації, що є порушенням ч.4 ст.31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності.
		Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що ТзОВ МС Імперіал здійснювало будівельні роботи по будівництву багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземною автостоянкою на земельній ділянці, яка не була надана Товариству в користування та приватну власність, без дозволу на виконання будівельних робіт, без отримання містобудівних умов і обмеження на забудову спірної земельної ділянки по вул. Б.Хмельницького, 230 а у м.Львові, без затвердження у встановленому порядку проектної документації та без проведення її експертизи.
		За результатами проведеної перевірки Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові винесено постанову № 07-вих-1876/25, якою накладено на ТзОВ МС Імперіал штраф за правопорушення в сфері містобудівної діяльності, а саме: п.1 ч.4 ст. 41 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності та пп. 1 п. 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженою постановою КМУ від 23.05.2011 № 553.
		Відповідач, під час розгляду справи не надав жодного документа, який би підтверджував правомірність користування спірною земельною ділянкою, як і не надав доказів, які б засвідчували факт його звернення, з метою отримання спірної земельної ділянки в оренду, виготовлення документації чи отримання дозволу на її забудову.
		За загальним правилом частини другої статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно не набувається.  Положення ч.4  ст.376 ЦК України передбачено, що якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила ( здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила ( здійснює) самочинне будівництво , або за її рахунок. 
		Відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України , на вимогу власника ( землекористувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. 
		Таким чином, визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі статті 376 ЦК України допускається законодавством при наявності двох обставин: 1) позивач є власником (користувачем) земельної ділянки; 2) таке будівництво не порушує права інших осіб.
		Судом встановлено, що відповідач проводить будівництво без належних дозволів, тобто, самочинно. Право власності чи право користування  земельною ділянкою, на якій розташовано спірний об'єкт, відповідач не оформив. Відповідні відомості в матеріалах справи відсутні.
		Відтак, суд першої інстанції правомірно задоволив позовні вимоги.
		Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
		 
		 
		 
		Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МС Імперіал залишити без задоволення.
		2.Рішення господарського суду Львівської області від 08.02.2017 року  в справі №914/2746/16 залишити без змін.
		3.  Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
		4.Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.
		 
		   Повний текст постанови виготовлений  18.04.2017 р.
		 
		Головуючий -суддяМалех І.Б.
		 
		СуддяДавид Л.Л.
		 
		СуддяМихалюк О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...