Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 912/2229/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівля - продаж; зміна, розірвання та визнання недійсним договору оренди.
Надіслано судом: 20.04.2017. Зареєстровано: 21.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2017.
Дата набрання законної сили: 10.04.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10.04.2017 Справа № 912/2229/16 
		 
		Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач) 
		суддів: Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.
		при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.,
		за участю заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Військової прокуратури Південного регіону України: Дичко С.М. посвідчення № 035515 від 07.09.2015;
		від представників сторін:
		від позивача-1 Міністерства оборони України: Вологжаніна О.Д. представник, довіреність № 220/515/д від 28.12.2016;
		інші учасники судового процесу у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України на рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.01.2017 по справі № 912/2229/16 (головуючий суддя Колодій С.Б., судді: Макаренко Т.В., Тимошевська В.В.)
		за позовом: Військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі:
		позивача-1 - Міністерства оборони України, м. Київ
		позивача-2 - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровоград, м. Кропивницький
		до відповідача-1 Кіровоградської міської ради, м. Кропивницький
		відповідача-2 фізичної особи-підприємця Леонова Миколи Васильовича, м. Кропивницький 
		про визнання недійсним договору оренди землі, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.01.2017 по даній справі в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
		Рішення мотивоване наявністю у справі іншого рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2015 по справі № 912/145/15-г, яким встановлено преюдиціальні факти, які впливають на розгляд даної справи. 
		Так, визнавши обґрунтованим позов військового прокурора по даній справі, місцевий господарський суд, з посиланням на рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2015 по справі № 912/145/15-г, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2016, виходив з наявності недійсного рішення від 22.07.2010 № 3650 «Про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки по  АДРЕСА_1 », що в силу ч. 1 ст. 203 ЦК України свідчить про недійсність оскаржуваного договору оренди землі від 28.09.2010 № 227 укладеного на підставі вказаного рішення з порушенням вимог ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України та з перевищенням повноважень Кіровоградською міською радою на розпорядження землями оборони, які є державною власністю.
		В той же час, відмовляючи у повному обсязі в задоволенні позовних вимог прокурора, місцевий господарський суд з урахуванням приписів статей 256, 257, 260, 267 ЦК України застосував строк позовної давності до вимоги прокурора про визнання недійсним спірного договору.
		Непогоджуючись з рішенням господарського суду військовий прокурор звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
		Апеляційна скарга прокурора мотивована незаконністю та необґрунтованістю прийнятого судом рішення через порушення норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, що є підставою для скасування вказаного рішення.
		Доводи апеляційної скарги прокурора фактично зводяться до неправильного визначення місцевим господарським судом початку перебігу строку позовної давності, оскільки право на звернення з даним позовом виникло лише після прийняття Дніпропетровським апеляційним господарським судом постанови від 09.02.2016 по справі № 912/145/15-г про визнання незаконним та скасування рішення Кіровоградської міської ради від 22.07.2010 № 3650.
		10.02.2017 ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.03.2017.
		06.03.2017 розгляд справи відкладався на 29.03.2017, а 29.03.2017 на 10.04.2017.
		10.04.2017 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а рішення зміні або скасуванню, з огляду на наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, що 22.07.2010 Кіровоградською міською радою прийнято рішення № 3650 «Про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки по  АДРЕСА_1 » (а. с. 21 том 1).
		Пунктами 2-4 цього рішення вирішено: затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по  АДРЕСА_1 в оренду строком на 25 років під розміщення виробничої бази загальною площею 5193,65 кв. м. та акт визначення розміру збитків для відшкодування власникам землі та землекористувачам, пов`язаних із вилученням земельної ділянки; припинити військовій частині НОМЕР_1 право постійного користування шляхом вилучення частини земельної ділянки (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 20.11.1998 № 1074 серії НОМЕР_2 ) площею 5193,65 кв. м по АДРЕСА_1 , виданий на підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 10.06.1998 № 22 для розміщення центрального ремонтного заводу; передати ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку по АДРЕСА_1 строком на 25 років загальною площею 5193,65 кв. м. (в тому числі по угіддях: 5193,65 кв. м - землі змішаного використання) для розміщення виробничої бази за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		На підставі вказаного рішення між Кіровоградською міською радою та фізичною особою - підприємцем Леоновим Миколою Васильовичем 28.09.2010 укладено договір оренди землі № 227, відповідно до якого останньому надано в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 5193,65 кв. м. для розміщення виробничої бази, яка знаходиться по АДРЕСА_1 (а. с. 22-24 том 1).
		Договір зареєстровано в управлінні Держкомзему у місті Кіровограді Кіровоградської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.04.2011 за № 351010004000113.
		Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2015 по справі № 912/145/15-г за позовом військового прокурора Кіровоградського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда до Кіровоградської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, стороні позивача - Державного підприємства «Кіровоградський ремонтний завод» та на стороні відповідача - фізичної особи - підприємця Леонова Миколи Васильовича про визнання незаконним та скасування рішення, визнано недійсними та скасовано рішення Кіровоградської міської ради № 3650 від 22.07.2010 «Про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 » (а. с. 15-17 том 1), яке залишено постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 без змін (а. с. 18-20 том 1).
		Посилаючись на обставини скасування в судовому порядку рішення Кіровоградської міської ради, на підставі якого укладено спірний договір оренди землі, та вказуючи про належність земельної ділянки до земель державної власності за цільовим призначенням - землі оборони, прокурор просить визнати недійсним договір оренди землі № 227 від 28.09.2010, що укладений між Кіровоградською міською радою та фізичною особою  підприємцем Леоновим Миколою Васильовичем, як такий, що суперечить вимогам законодавства України та порушує інтереси держави в особі Міністерства оборони України і Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда.
		Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		В силу норм статей 116, 123, 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		Отже, визначальним у правовідносинах із надання земельної ділянки в оренду є наявність повноважень на розпорядження земельною ділянкою, що реалізується шляхом прийняття відповідного рішення органу, яке є необхідною умовою для укладення договору оренди земельної ділянки.
		Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2015 по справі № 912/145/15-г встановлено, що Кіровоградська міська рада, приймаючи рішення від 22.07.2010 № 3650 «Про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 , не мала правових підстав на розпорядження відповідною земельною ділянкою, оскільки така земельна ділянка відноситься до державної власності, за цільовим призначенням - землі оборони, тоді як Міністр оборони України згоду на припинення права користування спірною земельною ділянкою чи її вилучення не надавав. Отже, рішення від 22.07.2010 № 3650 «Про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 » суперечать положенням статей 20, 21, 78 Земельного кодексу України, ст. 4 Закону України «Про оренду землі» та порушує інтереси держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровограда.
		В силу приписів ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
		За правилами ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрала законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Частинами 1 та 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 
		Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, відносно того, що оскільки рішення від 22.07.2010 № 3650 «Про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 » визнано недійсним з підстав його невідповідності законодавству України, то і оспорюваний договір оренди землі, який укладено на підставі вказаного рішення ради, не відповідає загальній вимозі, що в силу ч. 1 ст. 203 ЦК України є необхідною для чинності правочину.
		З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог військового прокурора про визнання недійсним договору оренди землі № 227 від 28.09.2010.
		В той же час, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо застосування до правовідносин, які виникли в даній справі (визнання недійсним спірного договору) строку позовної давності, про який заявлено відповідачем-2.
		Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, встановлений для захисту цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність становить три роки.
		Пунктами 3-5 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна даність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
		Визначення початку відліку позовної давності наведеного у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
		Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб`єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи  носія порушеного права (інтересу).
		Статтею 361 Закону України «Про прокуратуру» передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.
		Згідно з частинами 1, 4 ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов`язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
		Отже положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
		Як зазначалося вище, предметом розгляду вказаної справи є недійсність договору оренди землі від 28.09.2010 № 227 укладеного між Кіровоградською міською радою та фізичною особою - підприємцем Леоновим Миколою Васильовичем на підставі рішення Кіровоградської міської ради № 3650 від 22.07.2010 «Про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки по вул. Добровольського, 2».
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи зокрема позовної заяви, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровограда про визнання недійсним договору оренди землі № 227 від 28.09.2010 лише 06.06.2016.
		Військовий прокурор Кіровоградського гарнізону в письмових поясненнях від 22.11.2016 щодо застосування строків позовної давності послався на те, що під час звірки обліку площі земельних ділянок, які рахуються за Міністерством оборони України по КЕВ м. Кіровоград станом на 01.05.2013 з ГУ Держземагентства у Кіровоградській області, позивачам - Міністерству оборони України та КЕВ м. Кіровоград стало відомо про розбіжність в обліку площі земельних ділянок за адресою: м. Кіровоград, вул. Добровольського, 2 загальною площею 5193,65 кв. м., до складу якої входить земельна ділянка площею 5193,65 кв. м., яка передана рішенням Кіровоградської міської ради від 22.07.2010 № 3650 в оренду  ОСОБА_1 .
		У зв`язку із зазначеним військовий прокурор Кіровоградського гарнізону в 2015 році звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Кіровограда до Кіровоградської міської ради та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Кіровоградської міської ради від 22.07.2010 р. № 3650 «Про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки по вул. Добровольського 2». 
		Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2015 у справі № 912/145/15-г зазначений позов задоволено повністю та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 залишено без змін. 
		В подальшому, військовий прокурор Кіровоградського гарнізону звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Кіровограда до Кіровоградської міської ради та ФОП Леонова М.В. з даним позовом, тому вважає, що строк позовної давності не пропущено. 
		На думку колегії суддів судом першої інстанції правомірно відхилено доводи військового прокурора про відсутність факту пропуску ним строку на звернення з позовом, з огляду на наступне. 
		Частиною 2 ст. 29 ГПК України встановлено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статуту позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статуту позивача.
		Пунктом 4.1 Постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами ст. 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі. У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (ч. 2 ст. 29 ГПК України) позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.
		Отже, для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
		Аналогічна правова позиція висвітлена Верховним Судом України (постанова від 29.10.2014 по справі № 6-152цс14).
		Як вбачається з матеріалів позовної заяви, військовий прокурор Кіровоградського гарнізону звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровограда. 
		Отже, в силу положень ст. 29 ГПК України позивачами у вказаній справі є Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кіровограда, відповідно позовна давність має обчислюватись від дня коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мали довідатися саме позивачі у справі.
		Господарським судом правильно встановлено, що згідно письмових пояснень Квартирно - експлуатаційного відділу м. Кіровограда у травні 2013 року було проведено інвентаризацію земельних ділянок, які рахуються за Міністерством оборони України, за результатами вжитих заходів за підписом начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровограда та начальника ГУ Держземагенства у Кіровоградської області складено відомість щодо розбіжностей в обліку площі земельних ділянок, які рахуються за Міністерством оборони України по КЕВ м. Кіровограда станом на 01.05.2013.
		Різниця даних обліку по площі (форма 405) на даних по площі (форми 6-зем) на період звірки, а саме на 01.05.2013 по земельної ділянки за адресою м. Кіровоград, вул. Добровольського, 2, склало 4.1885 га.
		Даний факт підтверджує копія відомості щодо розбіжностей в обліку площі земельних ділянок, які рахуються за Міністерством оборони України по КЕВ м. Кіровоград станом на 01.05.2013 (а. с. 142-143 том 1).
		Міністерство оборони України здійснює керівництво структурними підрозділами Збройних Сил України, до числа яких відноситься і Кіровоградська квартирно-експлуатаційна частина району, яка Директивою Міністра оборони України № Д-322/1/014 від 20.04.2005 перейменована у Квартирно-експлуатаційний відділ міста Кіровоград.
		Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кіровограда, як представник Міністерства оборони України, згідно положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Кіровоград на підставі якого він діє, здійснює облік земель оборони у Кіровоградській області. 
		Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду, що станом на 01.05.2013 при наявності відомостей щодо розбіжності в обліку площі земельних ділянок, КЕВ м. Кіровограда, який здійснює облік земель оборони, мав можливість та повинен був з`ясувати причини розбіжностей в обліку площі земельної ділянки, що знаходиться в м. Кіровограді, по вул. Добровольського, 2 та встановити факт наявності спірного договору оренди землі.
		Підтвердженням даного твердження є і та обставина, що відомості про розбіжності в обліку площі земельних ділянок, які рахуються за Міністерством оборони України по КЕВ м. Кіровограда станом на 01.05.2013 складалися за участю начальника ГУ Держземагенства у Кіровоградської області, який безпосередньо володів даними про державну реєстрацію договорів оренди землі.
		Отже, після 01.05.2013 позивачі володіли інформацією про розбіжності в обліку площі земельної ділянки по вул. Добровольського, 2 в м. Кіровограді і вони мали можливість довідатися про наявність спірного договору оренди землі, оскільки він пройшов відповідну державну реєстрації в управлінні Держкомзему у м. Кіровограді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.04.2010 за №351010004000113.
		Твердження прокурора про відсутність факту пропуску строку на звернення з позовом до суду з посиланням на п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» є безпідставним та недоведеним прокурором.
		Крім того колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність  це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав  учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
		Порівняльний аналіз термінів «довідався та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду не достатньо.
		Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. ст. 33, 34 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач навпаки мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
		Вказана правова позиція висвітлена Верховним Судом України в постанові від16.11.2016 по справі № 487/10132/14-ц.
		Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання військового прокурора на той факт, що початок перебігу строку позовної давності на звернення з даним позовом виникло у нього лише після прийняття Дніпропетровським апеляційним господарським судом постанови від 09.02.2016 по справі № 912/145/15-г про визнання незаконним та скасування рішення Кіровоградської міської ради від 22.07.2010 № 3650, оскільки прокурор не був позбавлений права звернутися до суду з позовом одночасно про визнання недійсним рішення від 22.07.2010 № 3650 «Про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 » та визнання недійсним договору оренди землі виданого на підставі вказаного рішення.
		Щодо посилань прокурора на переривання перебігу позовної давності у зв`язку з пред`явленням вимоги про визнання недійсним рішення міської ради, відповідно до ст. 264 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається також у разі, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
		Колегія суддів зазначає, що визнання недійсним рішення та визнання недійсним договору оренди є самостійними вимогами, а тому вимогу щодо визнання недійсним рішення не можна розцінювати як частину іншої вимоги (вимоги про визнання недійсним договору).
		На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
		Керуючись ст. ст. 43, 49, 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2017 по справі № 912/2229/16 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
		 
		Повний текст постанови підписано 18.04.2017.
		 
		 
		ГоловуючийЮ.Б. Парусніков
		 
		Судді:Т.А. Верхогляд 
		 
		Л.А. Коваль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...