Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/24073/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; банківської діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 25.04.2017. Зареєстровано: 26.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2017.
Дата набрання законної сили: 25.04.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"25" квітня 2017 р.           Справа№ 910/24073/16
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Агрикової О.В.
		суддів:            Чорногуза  М.Г. 
		          Алданової  С.О. 
		 при секретарі судового засідання: Степанці О.В.
		від позивача - Довбиш С.П.,
		від відповідача1 - Чернікова Л.І.,
		від відповідача2 - не з'явилися,
		розглядає апеляційну скаргу 
		Національного банку України
		на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.03.2017 року
		у справі №910/24073/16 (суддя Пукшин Л.Г.)
		за позовом Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль"
		до 1) Національного банку України
		2) Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"
		про визнання договору недійсним, - 
		ВСТАНОВИВ:
		У грудні 2016  року Приватне акціонерне товариство "Білоцерківська теплоелектроцентраль" подало до господарського суду міста Києва позов до Національного банку України та Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання договору недійсним.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2017  року у справі №910/24073/16 зупинено провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №911/554/17.
		Зупиняючи провадження у даній справі суд першої інстанції дійшов висновку, що розгляд справи №911/554/17 має прямий вплив на наслідки розгляду справи №910/24073/16,а тому місцевий господарський суду дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі.
		Не погодившись з прийнятою ухвалою, Національного банку України подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 22.03.2017  року у справі №910/24073/16.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права. Зокрема скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що справи №910/24073/16 та №911/554/17 є взаємопов'язаними. Також апелянт вказує, що місцевий господарський суд не звернув уваги на висновки Вищого господарського суду України та Верховного суду України, які притримуються однієї позиції, а саме навіть в разі визнання недійними рішень позачергових зборів акціонерів - це не може вплинути на права іпотекодержателя і відповідно договір іпотеки не може бути визнано недійним з цих підстав.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року апеляційну скаргу Національний банк України прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Агрикова О.В.(головуюча), судді: Жук Г.А., Чорногуз М.Г. та призначено її розгляд на 25.04.2017 року.
		В судовому засіданні 25.04.2017 року представники позивача та відповідача1 надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду. Представник відповідача2 в судове засідання не з`явився.
		Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).
		Враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, докази чого наявні в матеріалах страви, а також зважаючи на те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача2.
		Відповідно до ст.101 ГПК України  апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. 
		Відповідно до ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. 
		Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
		Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Національного банку України на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.03.2017 року у справі №910/24073/16 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.
		У грудні 2016  року Приватне акціонерне товариство "Білоцерківська теплоелектроцентраль" подало до господарського суду міста Києва позов до Національного банку України та Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання іпотечного договору від 17.06.2015 року недійсним.
		В процесі розгляду справи, представником позивача надано до господарського суду міста Києва клопотання, в порядку ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, про зупинення провадження у справі № 910/24073/16   до розгляду по суті   справи   №911/554/17. (а.с. 87-88).
		В обґрунтування вказаного клопотання, позивач зазначає, що ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2017 року порушено провадження   у справі № 911/554/17 за позовом Frold Projekt Limited до ПрАТ "Білоцерківський теплоелектроцентраль" про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів. Як стверджує позивач, предмет спору у справі №911/554/17 є визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "БІЛОЦЕРКІВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ", оформлених протоколом від 28.11.2014 року, які стали підставою для укладення договору, дійсність якого оспорюється в справі № 910/24073/16.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2017 року зупинено провадження у справі № 910/24073/16 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №911/554/17, що розглядається господарським судом Київської області, з огляду на пов'язаність предметів спору у справах №   910/24073/16   та № 911/554/17.
		Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
		Частиною 1 ст. 79 ГПК України встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
		Зупинення провадження у справі   - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Зупинення провадження у справі здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію. 
		Крім того, приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Іншим судом, про який йдеться у частині 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, зокрема через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. При цьому, пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають або можуть вплинути на збирання та оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про   факти, які мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи і унеможливлюють розгляд спору до вирішення справи іншим судом через те, що не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі (п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р.).
		Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з'ясовує як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
		Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" про визнання недійсним іпотечного договору №2928 від 17.06.2015 року укладеним між Національним банком України, ПуАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» посідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та додатків №1 та №2 до іпотечного договору.
		У справі №911/554/17, яка послужила підставою для зупинення провадження у справі №910/24073/16,   оскаржується рішення позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" оформленого протоколом позачергових загальних зборів від 28.11.2014 року.
		Так,   суд першої інстанції зупиняючи провадження у справі зазначив, що дослідивши предмет спору у справі № 911/554/17 та предмет спору у справі № 910/24073/16, дійшов висновку, що вказані справи є пов'язаними, оскільки встановлення господарським судом Київської області у розгляді справи № 911/554/17 обставин щодо порушення порядку скликання та проведення позачергових зборів акціонерів ПрАТ "БІЛОЦЕРКІВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ" та визнання недійсними рішень загальних зборів від 28.11.2014 року, може виплинути на подальший розгляд справи № 910/24073/16. 
		Пунктом 3 частини другої ст.86 ГПК України визначено, що ухвала господарського суду має містити, серед іншого, мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.
		Разом з тим, ухвала місцевого господарського суду   про зупинення провадження у справі не містить обґрунтування того, яким чином встановлені обставини у справі № 911/554/17 можуть вплинути на результати розгляду даної справи, виходячи з предмету та підстав заявлених позовних вимог.
		Як вбачається зі змісту оспорюваного договору, останній укладався з боку позивача Директором Кривенко В.В., який діє на підставі Статуту, Протоколу засідання загальних зборів акціонерів ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» від 23.04.2014 року та Наказу №273-к від 04.05.2001 року (а.с. 20). Тобто, колегією суддів встановлено, що укладаючи спірну угоду директор позивача діяв на підставі Протоколу від 23.04.2014 року, а не Протоколу від 28.11.2014 року, оскарження якого, стало підставою для зупинення провадження у даній справі.
		Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. 
		Частиною 2 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Водночас, визнання судом недійсним рішення загальних зборів акціонерного товариства, на підставі яких керівником цього товариства було укладено договір застави (іпотеки), не може бути підставою для визнання недійсним відповідного договору, оскільки не усуває факту законності дій керівника щодо виконання рішення загальних зборів. (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ №911/834/14 від 09.12.2015 р.).
		Відповідно до п.3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
		Проте для визнання недійсним договору, укладеного директором з третьою особою, не має самостійного юридичного значення сам по собі той факт, що згодом визнано недійсним у судовому порядку рішення загальних зборів учасників товариства про обрання (призначення) директора, згідно якого директор діяв на момент укладення договору. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 27.04.2016 року у справі №6-62цс16).
		При цьому, колегія суддів звертає увагу, що лише саме по собі зазначення про пов'язаність справи зі справою, що розглядається іншим судом, не може бути підставою для застосування частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки із змісту наведеного припису вбачається, що   визначальним для зупинення провадження є саме неможливість розгляду даної справи, а колегією суддів не встановлено обставин, з якими закон пов'язує можливість зупинення провадження у справі.
		Отже, в оскаржуваній ухвалі не наведено переконливих доводів, які давали б підстави дійти висновку щодо відсутності можливості при наявності іншого спору самостійно встановити всі обставини, які необхідно з'ясувати для правильного вирішення даного спору.
		Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
		Колегія суддів також нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
		Крім того, колегія суддів в даному випадку зважає на приписи ст. ст. 43, 33 ГПК України, згідно яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Колегія суддів також звертає увагу, що господарський суд має право та зобов'язаний надати правову оцінку наданим відповідачем письмовим доказам та самостійно встановити факт, на яких ґрунтуються позовні вимоги, незалежно від розгляду позовів в провадженні інших судів.
		На підставі вищевикладеного, колегія суддів по даній справі зазначає, що в оскаржуваній ухвалі не вказано, яким чином першочергове вирішення спору по пов'язаній справі №911/554/17 про   визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" оформленого протоколом позачергових загальних зборів від 28.11.2014 року вплине на встановлення обставин у справі №910/554/17.
		Також місцевий господарський суд не зазначив, які обставини, що входять до предмету доказування у пов'язаній справі № 911/554/17, не можуть бути встановлені ним у межах розгляду цієї справи на підставі оцінки доказів, наданих сторонами.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 79 ГПК України, для зупинення провадження у даній справі, в зв'язку з чим, ухвала господарського суду міста Києва від 22.03.2017 у справі №910/24073/16 підлягає скасуванню.
		Згідно з ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України   апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
		Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
		Частиною 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду міста Києва від 22.03.2017 про зупинення провадження у справі №910/24073/16 прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд господарському суду міста Києва.
		Таким чином, апеляційну скаргу Національного банку України слід задовольнити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 22.03.2017 у справі №910/24073/16 - скасувати.
		Пунктом 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013, роз'яснено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду, з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК, з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 106, 111 - 113   Господарського процесуального кодексу України, суд -  
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.03.2017 року у справі №910/24073/16 про зупинення провадження у справі задовольнити.
		2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 22.03.2017 року у справі №910/24073/16 про зупинення провадження у справі скасувати.
		3. Матеріали справи №910/24073/16 повернути до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду справи.
		 
		Головуючий суддя                                                             О.В. Агрикова 
		 
		Судді                                                                                М.Г. Чорногуз
		 
		                                                                                С.О. Алданова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...