Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 498/796/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина; Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування.
Надіслано для оприлюднення: 27.04.2017. Зареєстровано: 28.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 04.05.2017.
Дата набрання законної сили: 30.05.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №498/796/16-к 
		                   Провадження №1-кп/498/10/17 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМУКРАЇНИ
		27 квітня 2017 року Великомихайлівський районний суд Одеської області в складі:
		головуючої судді - ОСОБА_1 
		при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 
		за участю прокурора - ОСОБА_3 
		обвинуваченої  ОСОБА_4 
		захисника обвинуваченої  адвоката ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Велика Михайлівка кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за№42016161390000010 від 24.03.2016 року, відносно обвинуваченої
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Воробйове Великомихайлівського району Одеської області,громадянки Російської Федерації, з неповною загальною середньою освітою, неодруженої, непрацюючої, на території України не зареєстрована, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		у вчиненізлочину, передбаченогост.166 КК України.
		ВСТАНОВИВ:
		Обвинувачена ОСОБА_4 , будучи матір`ю неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , всупереч вимогамстатті 150 Сімейного Кодексу України, а також існуючим в суспільстві загальноприйнятим нормам поведінки та моралі, навмисно, злісно, не виконувала встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною, що полягало в залишенні дитини без нагляду протягом тривалого часу, з грудня 2015 року по 17.03.2016 року, по місцю мешкання по АДРЕСА_2 , що призвело до тяжких наслідків, в результаті яких неповнолітній ОСОБА_6 , будучи наданим сам собі, не маючи належного догляду, виховання та контролю зі сторони своєї матері, 17.03.2016 року покінчив життям.
		В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні даного злочину не визнала. Судупояснила, що вона разом із покійною матір`ю та сином проживала в селі Воробіївка Великомихайлівського району Одеської області, роботи в селі не було і тому, коли сину виповнилося 3 роки, вона поїхала до м.Одеси працювати продавцем за графіком роботи два тижня працює, а два тижня вихідна. На той час, коли вона була відсутня, син був з її матір`ю. Так вона працювала у період з 2003 по 2012 рік. Протягом навчального року (2011-2012рр.) вона почала проживати з сином, так як її мати виїхала проживати до старшої сестри у м.Одеса. Отже, до вересня 2012 року вона з сином проживала разом, а у вересні 2012 року, коли її син пішов до школи, вона домовилась з ОСОБА_7 , мешканкою села Воробіївка Великомихайлівського району Одеської області, за певну плату (20 гривень в день), на період її від`їзду на роботу до м.Одеси протягом двох тижнів поспіль, проживати з її сином в їх будинку та наглядати за ним. Такий графік проживання та роботи був по травень 2013 року, а влітку 2013 року син проживав з нею в м.Одеса. З вересня 2013 року вона не працювала та проживала разом з сином в с.Воробіївка Великомихайлівського району Одеської області, періодично, раз на місяць, від`їжджаючи до м.Одеси у пошуках роботи, не довше ніж на 2-3 дні, в цей час син залишався один вдома. У грудні 2015 року, порадившись із сином, вирішили, що вона поїде на роботу та ніхто за ним доглядати не буде. Із січня 2016 року вона почала працювати в м.Одесі і до сина не приїзджала до 17.03.2016 року, весь цей час постійно з ним спілкувалась по телефону до 10 разів на день, кошти сину передавала через ОСОБА_8 на проживання та оплату комунальних платежів, але він їх не сплачував та обдурював її. В останнє вона з сином спілкувалась по телефону 16.03.2016 року, а напередодні, 15.03.2016 року о 16.00 годині, під час телефонної розмови, між ними виникла суперечка з приводу оплати за електроенергію, вона на сина накричала, тому що багато «нагоріло» світла, він їй нагрубіянив, на що вона сказала, що більше коштів не дасть і приїде до нього в п`ятницю. Після того, як вона заспокоїлась, зателефонувала сину, але він не відповів. Телефонувала йому з 6.00 години 17.03.2016 року, але він не відповідав. О 12.00 годині 17.03.2016 року їй зателефонувала директор школи і повідомила, що син не прийшов до школи. Вона зрозуміла, що щось трапилось і попросила сусідку ОСОБА_9 зайти в сарай, де вона його і знайшла повішаного. Допомоги він державних служб не було і роботи в селі теж не було. Не визнає себе винною в тому, що недогледіла дитину. Ніколи з вуст сина не чула, що він покінчить життям. Вона не розуміє, чому такий текст в передсмертній записці. Вважає себе винною тільки перед сином, що не забрала його з території України та не поїхала звідси. Їй не дали громадянство України. Їх із сином було спільним рішенням, щоб вона поїхала до м.Одеси шукати роботу та працювати. До того ж вона діабетик і їй постійно потрібно купувати лікарські препарати. Просить суд об`єктивно оцінити всі обставини та ухвалити справедливе рішення. 
		Незважаючи на вказану вище позицію обвинуваченої ОСОБА_4 щодо невизнання нею своєї винуватості, її винуватість у злісному невиконані встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною, що полягалов залишенні дитини без нагляду, що призвело до тяжких наслідків - самогубства неповнолітнього, повністю доводиться зібраними та дослідженими в ході судового розгляду справи доказами:
		- витягом з кримінального провадження №42016161390000010 від 24.03.2016 року (за самостійним виявленням прокурором кримінального правопорушення), згідно якого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №1201616028000082 за фактом смерті неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч.1 ст.115 КК України, який покінчив 17.03.2016 року життя самогубством шляхом повішання за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 встановлено, що ОСОБА_4 , матір неповнолітнього, в порушення своїх батьківських обов`язків з грудня 2015 року залишила його по місцю проживання одного без догляду та допомоги, цим самим не забезпечила нормальне існування своєї дитини, хоча повинна була і мала змогу йому допомагати.
		- показами свідка ОСОБА_10 про те, що з ОСОБА_4 вони є односельцями та сусідами, працює поваром в сільській школі. Вона стверджує, що син ОСОБА_4 дуже поважав та любив свою матір, але він дуже часто залишався один, так як ОСОБА_4 від`їжджала на роботу до м.Одеси. Практично три місяці, з грудня 2015 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , загиблий ОСОБА_11 проживав сам та був без нагляду матері. Хоча ОСОБА_4 і передавала декілька разів на місяць кошти сину ОСОБА_11 , він і сам підробляв періодично. Часто був у них, так як він дружив з її сином. Директор школи контролював цю ситуації, ним було прийнято рішення безкоштовно кормити ОСОБА_11 в шкільній їдальні. Характер у покійного ОСОБА_11 був спокійний, але скритий. У школі конфліктів не було, але конфлікт був у сина з матір`ю перед самогубством за електроенергію. Особисто вона б ніколи не залишила б свою дитину саму без нагляду, працевлаштувалась би в селі, хоча це дуже важко. Чому ОСОБА_4 більше трьох місяців не приїздила до своєї дитини, їй невідомо. 
		- показами неповнолітнього свідка ОСОБА_12 , який був допитаний в присутності законного представника матері ОСОБА_10 , про те, що з ОСОБА_6 вони з самого дитинства були товаришами і ходили в один клас. Він пояснив, що у зимовий період загиблий ОСОБА_11 дуже замерзав, про що жалівся: ходив у порваних кросівках, курточки спочатку не було, а потім появилась легка незимова куртка, в будинку не топив, ніколи дим з димаря не йшов, ходив завжди в спортивних штанах одних і тих же, сам не прав. Був злий на матір, що вона його покидала, але все одно любив її. У нього бували друзі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , яким він жалівся, що мама його надовго покинула. Ніколи не жалівся, що немає їсти та вдягнути, восени ходили разом з ним на заробітки. Один раз пішов із загиблим за посилкою, там був хліб і 20 гривень, що передала мама. Перед самогубством загиблий ОСОБА_11 говорив йому, що прийшов рахунок за електроенергію на суму 1400 грн. і він не знав що робити, телефонував матері, але вона дуже кричала на нього. В останнє він бачив його в середу, 16.03.2016 року, веселим у школі на 7 уроці, а коли в ввечері прийшов до нього додому  він не вийшов. За тиждень до смерті він був агресивний, зневажливо відносився. В 9 класі перестав робити домашні завдання, але вчителі ставилися до нього з розумінням.
		- показами свідка ОСОБА_15 про те, що вона є завучем Чапаєвської ЗОШ, викладає хімію та біологію. Пояснила, що загиблий ОСОБА_11 проживав з мамою недалеко він неї. Спочатку хлопчик був доглянутий. Бабуся дуже добре доглядала за хлопчиком. Після від`їзду бабусі, почалися проблеми: домашні завдання не виконував, хоча школу відвідував регулярно, приходив до школи неохайний і школа почала за ним наглядати. Прийшов якось в порваній курточці, запропонували, щоб тех.працівник зашила  він відмовився. Був дуже гордим, совісним, веселим, активним, грав у футбол, вона ніколи не подумала б, що він міг таке зробити: піти з життя. Дуже любив свою маму, завжди про неї відзивався добре. Коли мати довго не з`являлась у школі, повідомили про це службу у справах дітей, навіть хотіли позбавити її батьківських прав. Після чого, мати почала наймати людей, щоб у її відсутність доглядали за сином, але у 8 класі він вже залишався зовсім сам. Як матір та педагог, вважає, що неможливо залишати дитину одною, тим паче в такому віці, оскільки, діти потребують постійного нагляду. Класний керівник розповідала, що ОСОБА_11 нікого і ніколи не пускав додому. Сусіди пиляли йому дрова, казали, що в нього є електрообігрівач. Взимку він захворів та відпросився додому. Вона зателефонувала матері та попередила про хворобу сина, на що остання відповіла, що все під контролем. Зимового взуття в нього не було, були тільки кросівки. Коли випав сніг, хлопці принесли йому зимові чоботи, але він тільки один раз їх вдягнув, був дуже гордий. 
		- показами свідка ОСОБА_16 про те, що вона є директором Чапаєвської ЗОШ з 2008 року. Пояснила, що проблем з ОСОБА_11 , коли хлопчик знаходився під наглядом бабусі, не було, а почались в 6 класі, коли бабуся виїхала з села, а його мати ОСОБА_4 почала залишати його самого в дома. Вони повідомили службу у справах дітей Великомихайлівської РДА Одеської області, про ситуацію, яка склалася в даній сім`ї, ОСОБА_4 хотіли позбавити батьківських прав, але вона пообіцяла виправитись. В 9 класі, в порівнянні з іншими учнями, у нього був неохайний вигляд, носив порвані кросівки, був дуже гордий, говорив, що в нього все добре. Як педагог, вважає, що неможливо залишати дитину одну без нагляду. З ОСОБА_4 неодноразово проводили бесіди. Бабуся - мати ОСОБА_4 , залишила їй город, 2 корови, телята, кури, домашнє господарство, але ОСОБА_4 все розпродала, город не садила. Дійсно, в селі дуже важко працевлаштуватись, але за рахунок ведення домашнього господарства жити можна. Забрати сина з собою, казала, що не має змоги. Він не хотів приймати ніякої допомоги. В обід харчувався безкоштовно у шкільній їдальні. Іноді кошти передавала мама. Додому ОСОБА_11 нікого не впускав, а виходив на поріг. До 9 класу ОСОБА_4 приходила на батьківській збори, була попереджена, що ОСОБА_11 не отримає документи про освіту, так як ОСОБА_11 не є громадянином України. Вважає, що ОСОБА_4 неналежним чином виконувала свої батьківські обов`язки.
		- показами свідка ОСОБА_17 про те, що вона односельчанка з ОСОБА_4 , працює землевпорядником в Воробіївській сільській раді Великомихайлівського району Одеської області. Вона повідомила, що ОСОБА_4 разом зі своїм сином ОСОБА_11 в 2001 році приїхали проживати в село разом з мамою. Дитина до школи ще не ходила, ОСОБА_4 поїхала до м.Одеси на заробітки. Син ОСОБА_11 залишився з бабусею. Раз на тиждень вона приїзджала додому. Приблизно в 2013-2014 році дочка ОСОБА_18 забрала маму до себе в м.Одесу. ОСОБА_4 залишилась проживати разом з сином в будинку матері та займалась веденням домашнього господарства. Рік- півтора роки проживала в селі, а потім знову поїхала працювати до м.Одеси. Син весь цей час проживав сам, ОСОБА_4 наймала ОСОБА_7 , яка приглядала за сином. ОСОБА_4 щотижня навідувала сина, але з грудня 2015 року і по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 не приїзджала. Була сильна зима, задуло, дороги не було. Гроші та продукти передавала. Їй невідомо, чи хтось за ОСОБА_11 приглядав у той період. Загалом, сім`я позитивна. До сільської ради ніяких скарг не надходило. Відзивався померлий про свою матір завжди позитивно. 
		- показами свідка ОСОБА_19 про те, що вона односельчанка з ОСОБА_4 , працює секретарем Воробіївської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області з 1998 року. Вона повідомила, що ОСОБА_4 разом із сином ОСОБА_11 приїхали до мами приблизно у 2001 році. Потім вона поїхала на заробітки до м.Одеси, однак, постійно навідувалась до сина. Приблизно в 2014 році приїхала сестра ОСОБА_4 та забрала маму до себе в м.Одесу. ОСОБА_4 працювала в м.Одесі, коли приїзджала додому їй невідомо, але знає, ОСОБА_4 наймала ОСОБА_7 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , щоб вони приглядали за сином ОСОБА_11 та носили йому їсти. В грудні 2015 року ОСОБА_4 зателефонувала фельдшеру та сповістила, що син хворів. На сім`ю ОСОБА_22 ніхто із скаргами до сільської ради не звертався. Їй не було відомо, що син ОСОБА_4 тривалий час знаходився сам. Сім`я характеризується позитивно. Взимку з задуло дороги лише 2-3 тижні. 
		- показами свідка ОСОБА_23 про те, що почала працювати у Чапаєвській ЗОШ в 2014 році, ОСОБА_11 був у 8 класі, а вона у нього класним керівником. Він був позитивним учнем, завжди ходив до школи, дисципліна у нього була добра, успішність на середньому стабільному рівні. Проблем з відвідуванням школи не було, шкільним приладдям був повністю забезпечений. У 8 класі (навчальний рік 2014-2015) 2 рази не відвідав школу, із них 2 рази по хворобі. На початку вересня 2015 року (9 клас)на батьківських зборах мати не було. За весь час навчання сина мати один раз телефонувала і цікавилась про успішність та поведінку сина. Їй достовірно відомо, що з осені 2014 року (раніше не знала) ОСОБА_11 проживав один, коли він був у 8 класі, мама часто приїзджала, а з грудня 2015 року ОСОБА_4 поїхала з села. До 18.01.2016 була можливість приїхати в село Воробіївка, лише 1-2 тижні, у зв`язку з погодними умовами, такої можливості не було  дороги занесені були снігом. Взуття зимового у ОСОБА_11 не було, йому однокласник приніс зимові чоботи. Зовнішній вигляд у нього був задовільний. Директор школи, із людських мотивів, дозволила ОСОБА_11 харчуватись у шкільній їдальні безкоштовно. З розмов, їй відомо, що ОСОБА_11 підробляв: комусь дрова наколе, комусь щось допоможе. Одного разу він відпросився з уроків, так як у нього боліла голова. Після уроків вона зайшла до нього, але двері він їй не відчинив. Другого разу, коли директор школи попросила зайти до нього  він їй знову не відчинив. Вона особисто зателефонувала матері ОСОБА_11 та повідомила про тривалість шкільних канікул  3 тижні, а ОСОБА_4 відповіла, що вона домовилась з ОСОБА_11 в телефонному режимі та все буде гаразд. В четвер, 17.03.2016 року, ОСОБА_11 не прийшов до школи і вона після першого уроку послала дітей до нього. Повернувшись, діти повідомили, що двері закриті, ОСОБА_11 немає вдома. Після третього уроку підійшла до директора і сповістила про відсутність ОСОБА_11 . Їй відомо, що у ОСОБА_4 . Російське громадянство. Своїх дітей ніколи б не залишила самих при таких умовах. Ій відомо, що ОСОБА_11 у зазначений період проживав сам і за ним ніхто не приглядав.
		- показами свідка ОСОБА_24 про те, що він є сільський голова Воробіївської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області, працює на даній посаді з 2010 року. Він повідомив, що ОСОБА_4 разом із своїм сином ОСОБА_11 повернулась з Росії, проживала разом зі своєю матір`ю. Його викликали до школи, повідомили, що з 2013 року дитина змалку сама. Соціальний працівник настоювала, щоб дитину забрати. Приїхала ОСОБА_4 та якось врегулювала конфлікт. Від`їзджала до м.Одеси на заробітки, а потім звернулась до сільської ради і повідомила, що у той період, коли ОСОБА_21 приглядала за її сином, пропали речі. Йому відомо, що з 2015 року по день смерті ОСОБА_11 за ним ніхто не хотів доглядати, так як з ОСОБА_4 не могли знайти спільної мови. Зі скаргами, заявами ніхто до сільської ради не звертався. У січні 2016 року лише два тижні не було можливості доїхати з села Воробіївка до м.Одеси у зв`язку з сніговими заметами. В лютому 2016 року йому стало відомо, що тривалий час ОСОБА_4 залишила проживати свого сина ОСОБА_11 одного. Побутові умови проживання сім`ї ОСОБА_4 йому не відомі. Особисто ОСОБА_25 не скаржився на матір. Можливості працювати, підробляти в селі немає.
		- показами свідка ОСОБА_7 про те, що вона є односельчанкою ОСОБА_4  Повідомила про те, що з осені 2014 року по травень 2015 року вона доглядала за ОСОБА_26 за проханням його матері ОСОБА_4 , яка платила за це їй 20 гривень в день. Вона з ним проживала протягом двох тижнів, коли ОСОБА_4 працювала у м.Одесі , готувала їсти, палила плиту, а потім слідуючі два тижні проживала з сином сама ОСОБА_4 . Мати приїзджала, привозила їжу. Потім у ОСОБА_4 не було грошей, тому хлопчик проживав сам.
		- показами свідка ОСОБА_27 про те, що вона є односельчанкою та сусідкою ОСОБА_4 . Вона повідомила про те, що коли ОСОБА_4 від`їжджала до м.Одеси, то просила її приглядати за сином ОСОБА_11 . В школу ОСОБА_11 ходив, був одягнутий, допомагав їй по господарству, за що вона йому платила кошти. У грудні 2015 року ОСОБА_4 востаннє була вдома, так як була зима і маршрутки до м.Одеси деякий час з їх села не ходили. ОСОБА_11 ніколи не звертався до неї за наданням допомоги. В четвер, 17.03.2016 року, ОСОБА_4 зателефонувала їй і попросила подивитись де ОСОБА_11 .
		- показами свідка ОСОБА_28 про те, що вона є односельчанкою ОСОБА_4 . Пояснила, що вона знайома ОСОБА_4 , їх діти між собою товаришували. По натурі ОСОБА_11 був скритний, але веселий. В останній період сам проживав вдома, так як мати була на роботі в м.Одесі, тому що в селі роботи немає. Вона часто була в м.Одесі і його мати ОСОБА_4 часто нею передавала йому гроші і продукти харчування.
		- висновком експерта № 21 від 15 квітня 2016 року про те, що смерть ОСОБА_6 , 2000 року народження, настала в результаті здавлення шиї петлею при повішанні, що підтверджується наявністю на шиї характерної прижиттєвої странгуляційної борозни у верхній третині у поєднанні з крововиливами в м`язи шиї в проекції борозни на шкірі і загальноасфіктичними ознаками, по ступеню тяжкості, згідно п.4.8 «Правил» странгуляційна борозна на шиї, що є негативним відображенням петлі, під дією якої відбувалося здавлення органів шиї з подальшим виникненням механічної асфіксії  безпосередньої причини смерті  має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя. Ступінь вираженості трупних явищ, встановлена при дослідженні трупа ОСОБА_6 у морзі 18.03.2016р. в 11:00 хв., свідчить про те, що з моменту смерті до судово-медичного дослідження трупа пройшло близько 24-36 годин 48 годин.
		- висновком експерта № 156-П від 27 квітня 2016 року про те, що рукописні тексти у передсмертній записці на 1 аркуші паперу в лінію, яка починається словами: «Моя прощальна записка» та закінчується словами: « ОСОБА_29 . 16.03.2016 16:55, підпис», виконані самим ОСОБА_29 
		- передсмертною запискою ОСОБА_6 , зі змісту якої випливає, що він вважав себе тягарем для своєї матері та не давав їй змоги влаштувати своє особисте життя, якою він підтверджує вину матері в залишенні дитини без нагляду, що призвело до тяжких наслідків  самогубства.
		Суд критично розцінює невизнання обвинуваченою ОСОБА_4 своєї вини в скоєнні даного злочину, оскільки, це протирічить показам свідків та іншим дослідженим в судовому засіданні доказам. Тому дана позиція розцінюється судом як намагання обвинуваченої уникнути належної відповідальності за скоєний злочин. Тому, аналізуючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає їх достатніми для визнання вини обвинуваченої ОСОБА_4 у скоєні інкримінованих дій, оскільки, ці докази узгоджуються між собою, не мають протиріч, об`єктивно відображають хід подій, відповідають фактичним обставинам справи, не викликають у суду ніяких сумнівів у їх достовірності.
		На підставі викладеного, суд вважає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 у скоєні даного злочину доведена повністю. 
		При вказаних обставинах, дії обвинуваченої ОСОБА_4 суд кваліфікує заст.166 КК України- злісне невиконання батьками встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.
		Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, суд враховує суспільну небезпеку скоєного,ступінь тяжкості вчиненого злочину, злочин вчинений ОСОБА_4 відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, особу винної, яка за місцем проживання характеризується негативно, раніше не судимої, обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання - суд не вбачає, тому вважає, що їй має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів у вигляді обмеження волі.
		Однак, враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, суд вважає, що виправлення її можливе без ізоляції від суспільства з наданням іспитового строку в порядку ст.75 КК України. 
		Згідно з ч.1 ст. 76 КК України, накласти на обвинувачену ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання.
		Судових витрат у справі немає.
		Цивільний позов не заявлений. 
		Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України. 
		Керуючись ст.ст. 374, 376 КПК України, суд-
		УХВАЛИВ :
		ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст.166КК Українита призначити їй покаранняу вигляді 4(чотирьох) років обмеження волі.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк 2(два) роки,поклавши на нею обов`язки, передбаченіч.1ст. 76 КК України, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання.
		Речові докази  експертний пакет №2203955, в якому знаходяться шкільні зошити в кількості 5 штук з вільними зразками почерку ОСОБА_6  зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		Строк покарання засудженій ОСОБА_4 відраховувати з моменту виконання вироку.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженій та прокурору.     
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Апеляційна скарга може бути подана на протязі 30 днів з дня проголошення вироку до апеляційного суду Одеської області, шляхом її подачі через Великомихайлівський районний суд.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...