Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2706/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 28.04.2017. Зареєстровано: 30.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 04.05.2017.
Дата набрання законної сили: 24.04.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"24" квітня 2017 р.Справа №   914/2706/16
		Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
		Головуючого-судді:Данко Л.С.,
		Суддів:Галушко Н.А.,
		ОСОБА_1,
		 
		при секретарі судового засідання:Кіт М.В.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе», № 85-66 від 22.03.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/1604/17 від 04.04.2017 р.),
		на ухвалу Господарського суду Львівської області від 16 березня 2017 року
		за заявою: Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод», м. Львів,
		про відстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2016р.
		у справі № 914/2706/16 (суддя Блавацька-Калінська О.М.),
		порушеній за позовом
		позивача: Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе», м. Харків,
		до відповідача: Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод», м. Львів,
		про стягнення заборгованості в сумі 2451883,56 грн. та стягнення судових витрат.
		 
		За участю представників сторін:
		від апелянта/позивача: ОСОБА_2 (п/к за довіреністю № 85/1305 від 31.01.2017 р.);
		від заявника/відповідача: ОСОБА_3 (п/к за довіреністю № 5 від 03.01.2017 р.).
		 
		Права та обовязки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України, представникам відомі та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів  не надходило.
		Представником відповідача подано письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.
		Судове засідання проводиться в режимі відеоконференції.
		 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2017 року, справу № 914/2706/16 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.
		Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2017 року апелянту поновлено встановлений для апеляційного оскарження строк та ухвалою суду від 07.04.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе», № 85-66 від 22.03.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/1604/17 від 04.04.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 24.04.2017 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (докази  оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах оскарження).
		З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2016 р. клопотання представника Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе» ОСОБА_2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено та ухвалено провести судове засідання 24.04.2017 р. в режимі відеоконференції.
		В судове засідання 24.04.2017 р. представник апелянта/позивача прибув, викладене в апеляційній скарзі підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, усно зазначив, що заява заявника/відповідача при винесенні рішення місцевого господарського суду уже була розглянута з тих же підстав та у рішенні місцевого господарського суду у її задоволенні було відмовлено. Крім того, представником зазначено, що відповідачем в процесі розгляду справи в суді першої інстанції було запропоновано мирову угоду, однак, відповідач жодної оплати не здійснив, що свідчить про не бажання останнього погасити заборгованість. Разом з тим предстаник усно зазначив, що позивач також перебуває у важкому фінансовому становищі, відтак, задоволена судом першої інстанції заява про відстрочення виконання рішення по даній справі негативно вплине на фінансовий стан позивача, у звязку з вищенаведеним просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.03.2017 р. у справі № 914/2706/16 у задоволенні заяви Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» по справі № 914/2706/16 про надання відстрочки виконання рішення відмовити.
		Представник відповідача в судове засідання прибув, на виконання вимог ухвали представником через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу № 1116 від 21.04.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/2827/17 від 21.04.2017 р.) в якому просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.03.2017 р. у справі № 914/2706/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, також до відзиву представником долучено рішення Господарського суду Львівської області від 04.04.2017 р. по справі № 914/173/17; договір купівлі-продажу № 64 від 15.02.2017 р.; специфікація № 1 (додаток № 1 до договору № 64 від 15.02.2017 р.); ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 р. по справі № 910/8123/16; ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.01.2017 р. у справі № 914/1831/16; ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2016 р. у справі № 910/23537/16; ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 р. у справі № 910/23537/16; ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 р. у справі № 910/23537/16; довідку про кредиторську заборгованість станом на 01.04.2017 р. № 358 від 20.04.2017 р. та довіреність № 5 від 03.01.2017 р. на представника ОСОБА_3 Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, викладене у відзиві на апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, усно зазначив, що підприємством укладено договір купівлі-продажу бронетехніки, в якій між сторонами за договором визначено ціну за одну одиницю, оскільки вся інформація по даному договору щодо кількості одиниць бронетехніки є засекреченою, крім того, зазначив, що судом першої інстанції заяву відповідача про відстрочення рішення суду було задоволено частково з урахуванням інтересів також і позивача, який проти такої заяви заперечував, відтак просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.03.2017 р. у справі № 914/2706/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		Заслухавши доводи та усні пояснення сторін у справі, які прибули в судове засідання, колегія суддів зазначає наступне.
		Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи та прибули в судове засідання 24.04.2017 р., судова колегія дійшла до висновку розглянути справу по суті, оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи.
		У відповідності до приписів ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
		Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.
		Згідно зі ст.106, ст.121 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, у тому числі ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміни способу та порядку їх виконання.
		Оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом.
		Предметом оскарження в апеляційному порядку є ухвала Господарського суду Львівської області від 16.03.2017 року у справі № 914/2706/16 (суддя Блавацька-Калінська О.М.) якою заяву Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» про відстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2016 року у справі № 914/2706/16 задоволено частково, відстрочено виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/2706/15 від 22.12.2016 року до 30 серпня 2017 року. (пункт перший та другий резолютивної частини ухвали) (том І, а. с. 257-261).
		Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 16.03.2017 р. у даній справі, апелянт/позивач (Публічне акціонерне товариство «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.03.2017 р. у справі № 914/2706/16 у задоволенні заяви Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» у справі № 914/2706/16 про надання відстрочки виконання рішення відмовити.
		Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржувана ухвала місцевого господарського від прийнята з порушенням норм процесуального права, з неповним зясуванням усіх обставин справи, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.
		Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції уже було заявлено аналогічне клопотання (заява) про відстрочення виконання судового рішення, яке місцевим господарським судом у задоволенні було відмовлено з тих підстав, що наведені у клопотанні обставини є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності, яку здійснює відповідач на власний ризик. Окрім того, відповідачем не доведено жодних належних доводів та доказів того, що підприємством вживаються та чи вживатимуться на майбутнє заходи щодо покращення результатів його господарської діяльності, а посилання відповідача на лист № 342/3/5/3087 від 21.07.32016 р. не доводить того, що у випадку надання відстрочки відповідач зможе погасити заборгованість в інші терміни, адже сума кредиторської заборгованості є значною, від тої яку планує отримати в майбутньому відповідач.
		Крім того, на думку апелянта, відповідачем у новому клопотанні (заяві) про відстрочення виконання рішення місцевого господарського суду жодних нових доказів та доводів так як і у попередньому клопотанні (заяві) місцевому господарському суду не надано, однак, в даному випадку господарський суд знайшов підстави для його задоволення, незважаючи на те, що за результатами розгляду попередньої заяви, поданої тією ж стороною в тій самій справі на тих самих підставах, було прийняте інше рішення.
		Також апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що стосовно відповідача існує зведене виконавче провадження, в якому також відкрито виконавче провадження за наказом Господарського суду Львівської області у справі № 914/2706/16, однак, задовольняючи місцевим судом клопотання про відстрочку виконання рішення суду, позивач/апелянт буде знаходитись в гіршому становищі, порівняно з іншими кредиторами за відкритим зведеним виконавчим провадженням.
		Апелянт в апеляційній скарзі також стверджує, що із заяви про відстрочку виконання рішення суду вбачається покращення фінансового стану відповідача, а відтак, кредиторські вимоги, які входять до першої та третьої черг черговості задоволення вимог стягувачів вже вірогідно погашені відповідачем добровільно або в примусовому порядку, а щодо погашення інших вимог, відповідач просто вважає, що таке погашення є несприятливим для підприємства.
		Крім того, апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що відповідачем до клопотання про відстрочку виконання рішення суду не надано жодних доказів того, що у нього відсутні на рахунках грошові кошти для виконання рішення суду у справі № 914/2706/16 та не надав доказів того, що саме рішення у справі № 914/2706/16 може призвести до банкрутства відповідача, а навпаки згідно наведених відповідачем доводів, фінансовий стан підприємства покращився і підприємство має змогу погашати свої зобов'язання хоча б частково.
		Разом з тим, апелянт вважає, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали щодо заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення у справі № 914/2706/16 не було враховано фінансове становище позивача, який  надав у справу з запереченнями на заяву про відстрочку свої фінансові звіти за 2016 рік щодо оплати праці штатних працівників, з якої вбачається, що заборгованості відповідача перед позивачем становить близько 50% щомісячного фонду оплати останнього, що є дуже суттєвою сумою для підприємства та може вплинути на своєчасну виплату заробітної плати.
		З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим господарським судом, 22.12.2016 р. Господарським судом Львівської області постановлено рішення у справі № 914/2706/16, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе» задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» (79031, м. Львів, вул. Стрийська, 73; ідентифікаційний код 07985602) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе» (61007, м. Харків, пр-т. Московський, 275; ідентифікаційний код 05750295) 2150000,00 грн. - основного боргу, 221250,27 грн. - пені, 24563,01 грн. - 3% річних та 36766,88 грн. судового збору (а. с. 202, 203-211).
		У звязку з набранням рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України, 11.01.2017 р. Господарським судом Львівської області по справі № 914/2706/16 видано відповідний накази про стягнення з боржника на користь стягувача присудженої суми заборгованості.
		02.03.2017 р. Державне підприємство «Львівський бронетанковий завод» звернулось до Господарського суду Львівської області із заявою № 508 від 02.03.2017 р. (вх. № 985/17 від 02.03.2017 р.), в якій просив суд відстрочити до 30.12.2017 р. виконання рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2016 р. у справі № 914/2706/16.
		Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.03.2017 р. прийнято заяву Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» про відстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2016 р. у справі № 914/2706/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе», м. Харків, до Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод», м. Львів, про стягнення заборгованості в сумі 2451883,56 грн. та стягнення судових витрат.
		В процесі розгляду заяви, місцевим господарським судом заяву Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» про відстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2016 р. у справі № 914/2706/16 було задоволено частково, про що було прийнято відповідну ухвалу суду від 16.03.2017 р.
		З оскаржуваної ухвали місцевого суду вбачається, що задовольняючи частково заяву  відповідача про відстрочку виконання рішення місцевого господарського суду по справі № 914/2706/16 місцевим судом було зазначено, що з документів, які подані заявником вбачається, що головною метою діяльності відповідача є ремонт бронетанкової техніки, а примусове виконання рішення суду може призвести до зупинки роботи на підприємстві.
		З приводу наведеного колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду та зазначає наступне.
		У відповідності до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
		Як зазначено п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.
		Оскільки згадана стаття господарського процесуального кодексу не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.
		Як зазначено у п. 7.1.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.
		Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення, відповідно до 7.2. вказаної Постанови, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
		Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.
		До обставин, що ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо. Такі висновки Конституційного Суду України містяться в мотивувальній частині рішення від 26.06.2013р. № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013.
		Як вбачається з поданої заявником/відповідачем заяви про відстрочку виконання рішення, необхідність надання відстрочки останній обґрунтовує з посиланням на те, що на підприємстві на даний час наявне важке фінансове становище, що значно ускладнює виконання рішення суду, в підтвердження чого, до заяви долучає довідку про кредиторську заборгованість, з якої вбачається, що станом на 01.01.2017 р. заборгованість ДП «Львівський бронетанковий завод» перед постачальниками комунальних послуг складала: 1741,1 тис.грн. перед ТзОВ «Львівгаззбут»; 184,3 тис. грн. перед ТзОВ «Львівгаз»; 344,0 тис. грн. перед ЛКП «Львівводоканал».
		Крім того, в підтвердження вищенаведених обставин заявником подано довідки про стан кредиторської заборгованості станом на січень та лютий 2017 року (том І, а. с. 227, 228).
		Також слід зазначити, що в матеріалах справи є наявний витяг з державного контракту № 342/3/5/16/101 від 30.12.2016 р. на виконання робіт за державним оборонним замовленням (том І, а. с. 233-235), з Додатку № 2 до контракту якого вбачається, що вартість робіт (послуг) з регламентованого ремонту виробу на одиницю становить - 10 604 651,60 грн. Кількість одиниць підприємство не вправі надати суду, оскільки Календарний план виконання робіт (надання послуг) за державним оборонним замовленням є таємним, що свідчить про те, що твердження позивача, які викладені в апеляційній скарзі, що «сума, яку відповідач планує отримати від МОУ за контрактом невизначена та є меншою» не відповідає дійсності.
		Разом з тим, в матеріалах справи є наявні також листи від Міністерства оборони України про надання послуг щодо проведення капітального ремонту Т-64, БРМ-1К, капітального ремонту ГПМ-54, з доведенням до виду ГМП-54-01, регламентованого ремонту Т-72, Т-80, БРЕМ-1, ТРМ-80, МТО-801, ПРЗС-70, виготовлення 20 одиниць Дозор-Б для потреб ЗСУ та ТОВ НВК Техімпекс щодо виготовлення БРЕМ Лев у кількості 10 одиниць. Додано також копії листів від ДП ДГЗІФ Укрінмаш щодо постачання бронетранспортерів типу Дозор-Б. отримання коштів у рамках виконання планових замовлень дозволить акумулювати кошти для розрахунків відповідача з контрагентами та перед стягувачем, зокрема (том І, а. с. 236, 237, 238, 239).
		Слід зазначити, що відповідачем додано до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу № 64 від 15.02.2017 р. з п. 4.2 якого вбачається, що загальна вартість цього договору становить 66480000,00 грн., відтак, наведене вище свідчить, що відповідач очікує отримання коштів в рамках виконання планових замовлень, що дозволить акумулювати кошти для розрахунку з позивачем без понесення додаткових матеріальних втрат для підприємства, в тому числі і сплати виконавчого збору в разі примусового виконання рішення по справі № 914/2706/16.
		Окрім того, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що з постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4 від 13.01.2017 року при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ЗВП № 50654795 вбачається, що з відповідача на користь юридичних осіб та держави підлягає до стягнення сума 14198412,41 грн. (з урахуванням постанови про виправлення помилки (том І, а. с. 229-230, 231-232), у звязку з чим на кошти боржника накладено арешт.
		Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те, що відповідач відноситься до обєктів, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави у сфері оборони, про що свідчить постанова КМУ від 04.03.2015 р. № 83 «Про затвердження переліку обєктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави».
		Щодо тверджень апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, що із заяви про відстрочку від 02.03.2017 року вбачається покращення фінансового стану відповідача, а відтак, кредиторські вимоги, які входять до першої та третьої черг черговості задоволення вимог стягувачів вже вірогідно погашені відповідачем добровільно або в примусовому порядку, а щодо погашення інших вимог, відповідач просто вважає, що таке погашення є несприятливим для підприємства колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу суду та є лише голослівним, оскільки не підтверджені жодними доказами та спростовуються вищенаведеним, а саме: довідкою відповідача № 358 від 20.04.2016р. про кредиторську заборгованість із змісту якої видно, що заборгованість підприємства з 227274200,00 грн., а з довідки про кредиторську заборгованість від 13.02.2017 р. № 307 вбачається, що така заборгованість збільшилась до 231479900,00 грн.
		Отже, твердження позивача/апелянта в тій частині не відповідають дійсності.
		Стосовно тверджень апелянта, що відповідачем не наведено жодних доказів та достатніх аргументів щодо винятковості ситуації, яка склалась та призвела до невиконання зобов'язань по договору № 43100/16/0040 від 07.04.2016 р., то колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що не спростовують висновків місцевого суду виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи, а саме: зі змісту клопотання від 09.12.2016 р. про зменшення розміру штрафних санкцій (том І, а. с. 129-131), відповідач уже наводив аргументи, щодо ситуації яка склалась та як наслідок призвела до невиконання зобов'язань по правочину укладеного між позивачем та відповідачем, а саме, на даний час Міністерством оборони України не погоджено витрати ДП «Львівський БТЗ» по виконанню Державного контракту № 247/1/15/55 від 25.08.2015 (на забезпечення потреб МО України) ТКБМ «Дозор-Б» (для виготовлення яких, власне, поставлялась продукція позивача) на суму 24761220,00 млн. грн. ОСОБА_3 ситуація склалась у зв'язку із тим, що Позивачем не було надано розрахунково - калькуляційних матеріалів (РКМ) представництву замовника (ПЗ) Міністерства оборони України для підтвердження вартості (витрат) придбаної відповідачем продукції. Як видно з листа Позивача від 01.08.2016 №60/415-Д (вх. ДП «ЛБТЗ» №2023 від 02.08.2016р.) позивач відмовився у погодженні РКМ у ПЗ. Відповідно до п. 2.5 Державного контракту №247/1/15/55 від 25.08.2015 представництва замовника під час виготовлення продукції (у тому числі і співвиконавцями) зобов'язане здійснювати контроль за якістю продукції, своєчасною її поставкою, перевіряти та візувати РКМ щодо рівня договірних цін та здійснювати контроль за правильністю визначення витрат, що в свою чергу, позбавило підприємство надходження грошових коштів від МО України, а значить і своєчасного розрахунку зі своїми контрагентами, в тому числі Позивачем.
		Окрім цього,  26.12.2016 р. Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 910/23537/16 за позовом Першого заступника військового прокурора центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ДП «Львівський БТЗ» про стягнення 6454596,96 грн. Даний позов є наслідком того, що підприємство не підтвердило вартість виробу по договору № 247/1/15/55 від 25.08.2015 через вищенаведені обставини. 27.01.2017 року ДП «Львівський БТЗ» подало зустрічний позов про стягнення 24761220,00 грн., проте, ухвалою Господарського міста Києва від 06.02.2017 року ДП «ЛБТЗ» повернено зустрічну позовну заяву по справі № 910/23537/16 у зв'язку з несплатою судового збору, оскільки у підприємства важке матеріальне становище, на що була подана апеляційна скарга.
		Щодо тверджень апелянта, що місцевим господарським судом не було враховано важкого фінансового стану позивача/апелянта, колегія суддів також не погоджується, оскільки у заяві від 02.03.2017 р. № 508 відповідач просив суд відстрочити виконання рішення до 30 грудня 2017 року, однак, ухвалою від 16.03.2017 року місцевого господарського суду відстрочено виконання рішення від 22.12.2016 року по справі № 914/2706/16 до 30 серпня 2017 року, врахувавши при цьому, фінансовий стан позивача.
		На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що наведені апелянтом/позивачем в апеляційній скарзі підстави для скасування ухвали суду першої інстанції від 16.03.2017 є необґрунтованими, а сама апеляційна скарга не містить належного обґрунтування порушення Господарським судом Львівської області норм матеріального та процесуального права, чи інших доводів, які б надали підстави дійти висновків про незаконність судового рішення і як наслідок необхідність його зміну чи скасування апеляційним судом.
		Інші твердження апелянта/позивача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.
		Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).
		Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Враховуючи усе вищенаведене, дослідивши обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу апелянта/позивача залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.03.2017 р. у справі № 914/2706/16 - без змін.
		Судовий збір за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на  апелянта/позивача.
		Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, 103, 105, 106, 121 Господарського процесуального кодексу  України, Львівський апеляційний господарський суд, - 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 16 березня 2017 року у справі № 914/2706/16   залишити без змін, апеляційну скаргу  без задоволення.
		2.Витрати зі сплати судового збору за перегляд ухвали місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.
		3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
		4.Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.  
		                    
		 
		Головуючий суддя                                                                         Л.С.Данко 
		                    
		                    Суддя                                                                          Н.А.Галушко 
		       
		                             Суддя                                                                          Г.В.Орищин
		 
		 
		 24.04.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано -  28.04.2017 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...