Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 493/833/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 03.05.2017. Зареєстровано: 03.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2017.
Дата набрання законної сили: 30.10.2017
Результат оскарження 09.09.2020 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду: залишено без змін ухвалу суду апеляційної інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                     Справа № 493/833/14-к 
		Провадження № 1-кп/493/1/17 
		                                           
		 
		 В И Р О К 
		                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 травня 2017 року 
		Балтський районний суд Одеської області у складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		за участю:
		секретаря ОСОБА_2 ,
		прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балті Одеської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160020000013, відносно 
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженої в с. Байбузівка Савранського району Одеської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, працюючої завідуючою інфекційним відділенням Балтської ЦРЛ, військовозобов`язаної, безпартійної, раніше не судимої, проживаючої по АДРЕСА_1 , 
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженого в м. Балта Одеської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, безпартійного, не військовозобов`язаного, працюючого лікарем в Балтській ЦРЛ, раніше не судимого, проживаючого по АДРЕСА_2  і 
		ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженого в Республіці Казахстан Семипалатінської області с. Урджар, Урджарського району, росіянина, громадянина 
		України, з вищою освітою, одруженого, безпартійного, військовозобов`язаного, працюючого лікарем в Балтській ЦРЛ, проживаючого по АДРЕСА_3 ,
		- всіх трьох обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.4 КК України,
		 В с т а н о в и в:
		Відповідно до обвинувального акту від 24 березня 2014 року ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються в одержанні службовою особою повторно неправомірної вигоди будь якої дії з використанням наданого їм службового становища за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.
		Органи досудового розслідування стверджують, що згідно п. 2 положення про Балтську міжрайонну медико-соціальну експертну комісію, затвердженого 12.09.2011 головним лікарем КУ «ООЦМСЕ» ОСОБА_13 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів».
		Згідно п. З зазначеного положення «Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації інваліда, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності».
		Згідно п. 14 зазначеного положення «Комісія проводить засідання у повному складі і колегіальне. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою».
		Згідно наказу № 5-к від 01.02.2002 головного лікаря Обласного бюро МСЕ ОСОБА_7 призначено в. о. голови Балтської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії (далі - Балтська МР МСЕК).
		Згідно посадової інструкції голови Балтської МР МСЕК, ОСОБА_7 «організує проведення медико-соціальної експертизи; роз`яснює особисто інвалідам експертне рішення МСЕК, його обґрунтовування, видає довідку МСЕК установленої форми», а основними задачами голови МСЕК є «Керування роботою та забезпечення якісного проведення медико-соціальної експертизи і реабілітації інвалідів в очолюваній їм комісії; участь у проведенні медико-соціальної експертизи як фахівця у відповідності до своєї клінічної спеціальності».
		Таким чином, постійно обіймаючи посаду голови Балтської МР МСЕК та виконуючи організаційно-розпорядчі обов`язки, ОСОБА_7 є службовою особою.
		Згідно наказу № 80-к від 09.12.2002 головного лікаря Обласного бюро МСЕ ОСОБА_9 призначено на посаду лікаря-невропатолога Балтської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії (далі - Балтська МР МСЕК).
		Згідно посадової інструкції лікаря-невропатолога Балтської МР МСЕК, основним завданням ОСОБА_9 є «участь у проведенні медико-соціальної експертизи, організація та проведення роботи з попередження та зниження інвалідності.. », а для виконання своїх функцій лікар-експерт зобов`язаний «проводити медико-соціальну експертизу, тобто визначати ступінь обмеження життєдіяльності людини».
		Таким чином, постійно обіймаючи посаду лікаря-невропатолога Балтської МР МСЕК та виконуючи організаційно-розпорядчі обов`язки, ОСОБА_9 є службовою особою.
		Згідно наказу № 109-к від 15.12.2008 головного лікаря Обласного бюро МСЕ ОСОБА_8 призначено на посаду лікаря-хірурга Балтської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії (далі - Балтська МР МСЕК).
		Згідно посадової інструкції лікаря-хірурга Балтської МР МСЕК, основним завданням ОСОБА_8 є «участь у проведенні медико-соціальної експертизи, організація та проведення роботи з попередження та зниження інвалідності.. », а для виконання своїх функцій лікар-експерт зобов`язаний «проводити медико-соціальну експертизу, тобто визначати ступінь обмеження життєдіяльності людини».
		Таким чином, постійно обіймаючи посаду лікаря-хірурга Балтської МР МСЕК та виконуючи організаційно-розпорядчі обов`язки, ОСОБА_8 є службовою особою.
		Так, голова Балтської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_7 та член комісії ОСОБА_8 , на думку органа досудового розслідування, являючись службовими особами, за попередньою змовою групою осіб, маючи злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди від громадянки ОСОБА_14 , знаходячись в кабінеті Балтської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії за адресою: Одеська область м. Балта вул. Котовського, 346, 26.11.2013 близько 10 години отримали від ОСОБА_14 за продовження дії групи її інвалідності неправомірну вигоду в сумі 1500 гривень НБУ, яку розподілили між собою.
		Крім цього, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , являючись службовими особами, на думку органу досудового розслідування, за попередньою змовою групою осіб, маючи злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди від громадянки ОСОБА_15 , знаходячись в кабінеті Балтської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії за адресою: Одеська область м. Балта вул. Котовського, 346, 27.11.2013 близько 12 години отримали від ОСОБА_15 за оформлення їй групи інвалідності неправомірну вигоду в сумі 1000 гривень НБУ, яку розподілили між собою.
		ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , являючись службовими особами, на думку органу досудового розслідування, за попередньою змовою групою осіб, маючи 
		злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди від громадянки ОСОБА_16 , знаходячись в кабінеті Балтської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії за адресою: Одеська область м. Балта вул. Котовського, 346, 04.12.2013року близько 10 години отримали від ОСОБА_16 за оформлення її сину ОСОБА_17 групи інвалідності неправомірну вигоду в сумі 1000 гривень НБУ, яку розподілили між собою.
		ОСОБА_7 і ОСОБА_9 , являючись службовими особами, на думку органу досудового розслідування, за попередньою змовою групою осіб, маючи злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди від громадянки ОСОБА_18 , знаходячись в кабінеті Балтської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії за адресою: Одеська область м. Балта, вул. Котовського, 346, 04.12.2013 близько 10 години отримали від ОСОБА_18 за оформлення її чоловіку ОСОБА_19 групи інвалідності неправомірну вигоду в сумі 700 гривень НБУ, яку розподілили між собою.
		ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , на думку органу досудового розслідування, являючись службовими особами, за попередньою змовою групою осіб, маючи злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди від громадянки ОСОБА_20 , знаходячись в кабінеті Балтської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії за адресою: Одеська область м. Балта, вул. Котовського, 346, 16.12.2013 близько 10 години отримали від ОСОБА_20 за оформлення її сину ОСОБА_21 групи інвалідності неправомірну вигоду в сумі 300 гривень НБУ, яку розподілили між собою.
		Крім цього, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на думку органу досудового розслідування, являючись службовими особами, за попередньою змовою групою осіб, маючи злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди від громадянки ОСОБА_22 , знаходячись в кабінеті Балтської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії за адресою: Одеська область м. Балта вул. Котовського, 346, 25.12.2013 близько 11 години отримали від ОСОБА_22 за оформлення їй групи інвалідності неправомірну вигоду в сумі 600 гривень НБУ, яку розподілили між собою.
		ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , на думку органу досудового розслідування, являючись службовими особами, за попередньою змовою групою осіб, маючи злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди від громадянки ОСОБА_23 знаходячись в кабінеті Балтської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії за адресою: Одеська область м. Балта вул. Котовського, 346, 20.01.2014 близько 12 години отримали від ОСОБА_23 за оформлення їй групи інвалідності неправомірну вигоду в сумі 700 гривень НБУ, яку розподілили між собою.
		Вони ж, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , на думку органу досудового розслідування, являючись службовими особами, за попередньою змовою групою осіб, маючи злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди від громадянки ОСОБА_24 , знаходячись в кабінеті Балтської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії за адресою: Одеська область м. Балта вул. Котовського, 346, 29.01.2014 близько 10 години отримали від ОСОБА_24 
		   за оформлення її чоловіку ОСОБА_25 групи інвалідності неправомірну вигоду в сумі 400 гривень НБУ, яку розподілили між собою.
		Крім цього, ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , на думку органу досудового розслідування, являючись службовими особами, за попередньою змовою групою осіб, маючи злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди від громадянина ОСОБА_26 , знаходячись в кабінеті Балтської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії за адресою: Одеська область м. Балта вул. Котовського, 346, 03.02.2014 близько 12 години отримали від ОСОБА_26 за оформлення її доньці ОСОБА_27 групи інвалідності неправомірну вигоду в сумі 600 гривень НБУ, яку розподілили між собою.
		Вони ж, ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , на думку органу досудового розслідування, за попередньою змовою групою осіб, будучи службовими особами, маючи злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди від громадянки ОСОБА_28 , знаходячись в кабінеті Балтської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії за адресою: Одеська область м. Балта вул. Котовського, 346, 04.02.2014 близько 09 години отримали від громадянки ОСОБА_28 неправомірну вигоду в сумі 1000 гривень НБУ за подовження дії групи інвалідності її чоловіка ОСОБА_29 .
		Крім цього, член Балтської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_9 , на думку органу досудового розслідування, являючись службовою особою, маючи злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди від громадянки ОСОБА_30 , знаходячись в кабінеті Балтської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії за адресою: Одеська область м. Балта вул. Котовського, 346, 20.01.2014 близько 12 години отримав від ОСОБА_30 за оформлення їй групи інвалідності неправомірну вигоду в сумі 200 гривень НБУ.
		ОСОБА_9 , на думку органу досудового розслідування, являючись службовою особою, маючи злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди від громадянина ОСОБА_31 , знаходячись в кабінеті Балтської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії за адресою: Одеська область, м. Балта вул. Котовського, 346, 29.01.2014 близько 10 години отримав від ОСОБА_31 за продовження дії групи інвалідності неправомірну вигоду в сумі 250 гривень НБУ.
		Обвинувачена ОСОБА_7 в судовому засіданні винною себе не визнала і показала, що з 1998 по 2002 рік вона працювала терапевтом Балтської ЦРЛ, а згідно наказу № 5-к від 01.02.2002 року головного лікаря Обласного бюро МСЕК була призначена в. о. голови Балтської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії. Медико-соціальна експертиза проводилась особам, які зверталися для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів. Комісія проводила засідання у повному складі і колегіально. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносилися до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписувалися нею, як головою комісії та її членами, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і посвідчувалися печаткою. Жодного разу вона хабарів за оформлення або продовження групи інвалідності хворим не брала, ніякої домовленості у неї з 
		ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на отримання та розподіл неправомірної вигоди не було. За всіма епізодами, за якими вона досудовим слідством 
		обвинувачується, у людей вже раніше були встановлені відповідні групи інвалідності і вони її продовжували. Так, за епізодом відносно ОСОБА_14 , за яким вона, 26.11.2013 року ніби то отримала 1500 грн., то вже після продовження групи інвалідності ОСОБА_32 передала їй 150 грн. на канцелярські товари. В 2012, 2013 та 2014 роках Балтська міжрайонна медико-соціальна експертна комісія на господарські цілі не одержала жодної копійки. Що до епізоду з ОСОБА_33 , за яким вона, ніби то отримала від останньої 1000 грн. і поділила між ОСОБА_34 і ОСОБА_35 , то це не є дійсним, оскільки після отримання відповідних документів відносно інвалідності, ОСОБА_36 добровільно, не за оформлення їй групи інвалідності, а за добре відношення до неї лікаря ОСОБА_7 , надала їй 200 грн., які вона витратила на придбання бензину для виїзду в інші райони, які вони обслуговували, а це ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 і Любашівський райони, ні з ким вона ці кошти не ділила і нікого до відома не ставила. Відносно обвинувачення її в тому, що вона разом із ОСОБА_9 взяла у ОСОБА_16 1000 грн., то до зазначених коштів вона ніякого відношення не має і ніяких грошей у ОСОБА_40 вона не брала, чи брав ці кошти ОСОБА_9 вона не знає і з нею останній ніколи не ділився грошима. Епізод з ОСОБА_18 до неї також ніякого відношення не має, оскільки ніяких коштів у тої вона не брала і з нею ніхто ніякими грошима не ділився. Що стосується епізоду з ОСОБА_20 , яка подовжувала групу інвалідності сину ОСОБА_21 , то після отримання всіх необхідних документів ОСОБА_20 зайшла і поклала їй на стіл 100 грн., на що вона, ОСОБА_7 , категорично заперечила, але ОСОБА_20 вийшла з кабінету. Вона, ОСОБА_7 ,наздогнала ОСОБА_20 та повернула тій 100 грн. Хвора ОСОБА_22 , отримавши всі необхідні документи, поклала їй, ОСОБА_7 , 100 грн. в знак подяки за добре відношення до неї, які були згодом витрачені на канцелярські потреби. Грошей було 100 грн., а не 600 грн., в отриманні яких її звинувачують. Цими 100 грн. вона ні з ким з лікарів не ділилася. Хвора ОСОБА_41 , теж після отримання документів про інвалідність, поклала їй на стіл 100, а не 700 грн., як стверджує обвинувачення, та були витрачені нею на господарські потреби МСЕК. З ОСОБА_35 ніякої згоди на отримання коштів не було і коштами з ним вона не ділилася. Відносно ОСОБА_24 , то остання позичила у неї в січні 2014 року на базарі 200 грн., а 29.01.2014 року принесла борг і віддала запозичені 200 грн., ні за якого ОСОБА_42 та не просила і ніяких коштів за інвалідність відносно ОСОБА_42 в сумі 400 грн. не давала. До епізоду відносно ОСОБА_26 вона жодного відношення не має і ніяких коштів від тої, чи від ОСОБА_9 і ОСОБА_8 не отримувала. Від ОСОБА_28 , після отримання останньою документів стосовно інвалідності чоловіка, вона отримала 100 грн. в знак подяки за добре ставлення, як лікаря, за добре відношення до її хворого чоловіка. 1000 грн. від ОСОБА_28 вона не отримувала і цими коштами ні з ким з лікарів не ділилася.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_9 свою вину в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 ч.4 КК України, не визнав. Показав, що в медицині пропрацював 36 років, ветеран праці. Ніяких хабарів ні від кого не брав, нікому незаконно інвалідність не встановлювалась, ніякої домовленості з ОСОБА_7 та з ОСОБА_8 на отримання від хворих та їх родичів неправомірної вигоди у нього не було, з лікарями грошима не ділився, а після видачі документів ОСОБА_16 , отримав від тої 1000 грн., як подяку за його добре відношення, як лікаря, а не за оформлення групи інвалідності, яка на той час вже була встановлена. Отримані кошти він витратив для придбання в офіс стільців, оскільки ті, що були, всі прийшли в негідність. Хвора ОСОБА_18 в знак подяки за добре відношення, як лікаря, після отримання документів відносно інвалідності свого чоловіка ОСОБА_19 , передала йому 700 грн., які він згодом витратив на придбання бензину, оскільки на виклики він їздив приватним автомобілем, а бензину їм не видавали. Також він, після отримання документів про інвалідність ОСОБА_21 , отримав від матері останнього ОСОБА_20 , в знак подяки за його добре, як лікаря, відношення 100 грн. Від хворої ОСОБА_30 так само отримав 200 грн., від ОСОБА_31 отримав 100 грн., від ОСОБА_26 отримав 200 грн. Всі ці кошти були подякою від людей за його добре, уважне до них відношення, і надавалися йому вже після отримання хворими оформлених належним чином, відповідних документів. Ні з ким він цими грошима не ділився і нікого до відома не ставив, на отримані кошти придбавав стільці, бензин, канцелярські вироби. На досудовому слідстві він визнав себе винним та погодився підписати угоду, так як йому слідчий сказав, що так буде краще для нього, його за це не арештують, тому він погодився підписати цю угоду, але правдиві покази він надав саме в судовому засіданні. 
		Обвинувачений ОСОБА_8 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 ч.4 КК України, не визнав і повідомив, що працював хірургом - експертом в Балтській МСЕК, ніколи хабарів за продовження або отримання групи інвалідності не вимагав і не брав, ніякої домовленості з ОСОБА_7 і з ОСОБА_9 на отримання коштів у нього не було, ніяких коштів від ОСОБА_14 , ОСОБА_43 він не отримував, не отримував їх і від ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , а хвора ОСОБА_20 після отримання документів, підійшла до його столу і поклала 100 грн. в знак подяки за його добре до неї відношення, як лікаря. Він ці кошти ні з ким не ділив, а витратив їх на бензин, оскільки на виклики хворих їздив своєю автомашиною. Онкологічно хвора ОСОБА_22 , якій було подовжено строк інвалідності, після отримання документів, підійшла до нього і за його чуйність,як лікаря, дала йому 100 грн. До інших епізодів він ніякого відношення не має. Про те, що інші лікарі, тобто ОСОБА_7 і ОСОБА_9 отримують якісь кошти, і чи взагалі отримують, він не знав і не бачив, він з ними ніякими коштами не ділився, а ОСОБА_44 і ОСОБА_45 також ніяких коштів йому не передавали. На досудовому слідстві він визнавав себе винним і навіть підписав угоду з прокурором, але це була не його згода, а так йому запропонував прокурор, стверджуючи, що так буде краще для нього і його за це не арештують, яка 
		   арештували ОСОБА_7 , він побоявся за себе і свою сім`ю і підписав угоду, хоча правдиві покази він дав саме в судовому засіданні.
		У зв`язку з невизнанням обвинуваченими вини, в судовому засіданні були досліджені всі докази, надані як стороною обвинувачення, так і стороною захисту.
		На підтвердження винуватості обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9  у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, прокурор в судовому засіданні посилався на показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_46 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , дані протоколу огляду місця події від 04.02.2014 року, дані протоколів за результатами проведення оперативно-розшукових заходів (негласне проникнення та обстеження приміщення, особи) від 12.02.2014 року, 03.03.2014 року та від 11.03.2014 року, відеозаписом аудіо - , відео контролю службового кабінету, журналом обліку індивідуальних програм реабілітації інвалідів ІНФОРМАЦІЯ_4 з 04.12.2012 року по 29.11.2013 року, журналом обліку довідок Балтської МР МСЕК з 03.12.2012 року по 29.11.2013 року, положенням про Балтську міжрайонну медико-соціальну експертну комісію, затвердженим 12.09.2011 року, посадовою інструкцією голови Балтської МР МСЕК, посадовою інструкцією лікаря-невропатолога Балтської МР МСЕК, посадовою інструкцією лікаря-хірурга Балтської МР МСЕК, витягом з наказу № 41-к від 28.09.1998 року про прийняття на роботу ОСОБА_7 лікарем терапевтом Балтської МСЕК, витягом з наказу № 5-к від 28.09.1998 року про призначення ОСОБА_7 в. о. голови МСЕК, витягом з наказу № 80-к від 09.12.2002 року про прийняття на роботу лікарем-невропатологом з медико - соціальної реабілітації Балтської МР МСЕК ОСОБА_9 , витягом з наказу № 5-к від 01.02.2002 року про переведення з 03.02.2003 року ОСОБА_9 на посаду лікаря-невропатолога Балтської МР МСЕК, витягом з наказу № 109-к від 15.12.2008 року про зарахування на посаду лікаря-хірурга в Балтську МР МСЕК ОСОБА_8 , довідкою про заробітну плату ОСОБА_9 за 2013-2014 роки, довідкою про заробітну плату ОСОБА_8 за 2013-2014 роки, довідкою про заробітну плату ОСОБА_7 за 2013-2014 роки, протоколом затримання ОСОБА_9 , як особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 04.02.2014 року, протоколом затримання ОСОБА_8 , як особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 04.02.2014 року, протоколом затримання ОСОБА_7 , як особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 04.02.2014 року. В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_36 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_41 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_51 , ОСОБА_31 , ОСОБА_21 , ОСОБА_47 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 .
		Так, свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що 26.11.2013 року вона звернулася до МСЕК для продовження групи інвалідності і після отримання відповідних документів, в знак подяки за добре відношення до неї, на канцелярські потреби Балтської МСЕК,добровільно передала лікарю 
		ОСОБА_7 150 грн. В березні 2014 року до неї додому приїхали працівники міліції і повідомили їй, що вона дала хабара ОСОБА_7 і за це на неї буде відкрито кримінальну справу і за дачу хабара вона буде притягнута до кримінальної відповідальності, вона не погоджувалася з цим, однак їй показали на комп`ютері відео, де вона давала ОСОБА_7 гроші. Працівники міліції наказали їй написати заяву на ОСОБА_7 , то її не будуть притягувати до відповідальності, інакше її заберуть з собою, вона злякалася і під диктовку написала заяву, де їй наказали вказати суму 1500 грн., але це було не правдою, вона залишила на канцелярські потреби всього 150 грн., у неї більше грошей не було, ніхто не вимагав у неї грошей.
		Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що 27.11.2013 року вона звернулася до Балтської МСЕК для оформлення групи інвалідності і після отримання відповідних документів, в знак подяки за добре та чуйне відношення до неї, за своєї ініціативи, поклала 200 грн. на стіл ОСОБА_7  В березні 2014 року до неї додому приїхали працівники міліції і повідомили їй, що вона дала хабара ОСОБА_7  і за це на неї буде відкрито кримінальну справу і за надання хабара вона буде притягнута до кримінальної відповідальності, вона не погоджувалася з цим, однак їй показали по комп`ютеру відео, де вона давала ОСОБА_7 гроші. ЇЇ примусили написати заяву на ОСОБА_7 , адже тоді її не будуть притягувати до відповідальності, вона злякалася і під диктовку написала таку заяву, де їй наказали вказати суму 1000 грн., але це було не правдою, вона злякалася, побоялася, що її посадять, фактично вона оставила лікарю 200 грн.
		Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показала, що 04.12.2013 року привезла на подовження групи інвалідності свого хворого сина ОСОБА_17 . До неї і до сина дуже добре поставився лікар ОСОБА_9 . Після отримання документів про подовження інвалідності, вона добровільно дала йому 1000 грн., ці кошти вона дала йому не для встановлення інвалідності сину, а в знак подяки за чуйне ставлення лікаря до неї і сина, оскільки інвалідність вже була встановлена і документи вона отримала. Коли до неї приїхали працівники міліції, то стали вимагати, щоб вона написала заяву про те, що дала хабар лікарю, вона не хотіла писати, однак їй погрожували кримінальною відповідальністю і тим, що заберуть в міліцію, вона погодилася написати заяву, однак зміст її був продиктований працівником міліції.
		Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні повідомила, що після отримання документів щодо інвалідності її чоловіка ОСОБА_19 , вона передала лікарю ОСОБА_9 700 грн. в якості подяки за швидкий огляд її хворого чоловіка, який погано почувався, та за швидке оформлення документів про інвалідність. Працівники міліції допитували її в сільській раді, вмикали комп`ютер і показували відео, на якому вона побачила себе в кабінеті лікаря ОСОБА_9 , потребували, щоб вона написала про це заяву, вона під диктовку працівника міліції таку заяву написала. Чи ділився цими грошима ОСОБА_9 з іншими лікарями, вона не знає.
		   Свідок ОСОБА_20 , в судовому засіданні показала, що на переогляд, для продовження групи інвалідності, привезла свого сина ОСОБА_21 . Його перевірили лікарі та встановили групу інвалідності і передали всі документи. Після цього вона зайшла до лікарів і за своїм бажанням кожному на стіл поклала по 100 грн. в знак подяки за чуйне та добре відношення до її сина. ОСОБА_7 не хотіла брати гроші, казала, щоб вона забрала гроші, але вона вийшла з кабінету, слідом вийшла ОСОБА_7 і повернула їй 100 грн. До неї додому приїздили працівники міліції, погрожували кримінальною відповідальністю за те, що вона давала гроші лікарям, вимагали, аби вона написала заяву на лікарів до міліції, вона не хотіла писати, їй показували відео, де була зафіксована вона в кабінеті лікарів в той момент, коли давала їм по 100 грн., тому вона написала заяву під диктовку працівника міліції.
		Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні показала, що після отримання документів відносно встановлення групи інвалідності, вона зайшла до ОСОБА_7 і добровільно передала тій 100 грн., а також 100 грн. передала ОСОБА_8  в знак подяки за чуйне до неї відношення. Працівникам міліції, які приїхали до неї додому, вона не хотіла розповідати про це, але вони показали їй відео фільм, де вона була на прийомі у лікаря, зовсім роздягнена, так як лікар її оглядав, їй стало ніяково, вона заплакала, їй погрожували притягнути до кримінальної відповідальності, вона злякалася і під диктовку написала заяву, пояснення їй теж диктував працівник міліції. 
		Свідок ОСОБА_41 в судовому засіданні показала, що зверталася в МСЕК для подовження інвалідності, отримала всі документи, після чого зайшла до ОСОБА_7 і добровільно передала їй 100 грн. за чуйне та людяне відношення до неї. Грошей у неї ніхто не вимагав і не натякав на це, вона особисто так захотіла подякувати за добре до неї відношення. Працівники міліції вимагали, аби вона написала заяву, в іншому випадку погрожували відкрити на неї кримінальну справу, вона під їх диктовку написала заяву, але та заява недостовірна.
		Свідок ОСОБА_24  в судовому засіданні повідомила, що на початку січня 2014 року вона була на ринку в м. Балта і їй не вистачало для придбання кофти 200 грн., вона побачила знайому ОСОБА_7 і попросила дати їй в борг 200 грн., ОСОБА_7 погодилася і надала їй 200 грн. В кінці січня 2014 року вона зайшла до ОСОБА_7 на роботу і віддала тій 200 грн. Ні за якого ОСОБА_25 вона кошти не давала, і взагалі, останній не є її чоловіком, оскільки її чоловіком є ОСОБА_55 , якому інвалідність не встановлювалась. В березні до неї додому на джипі приїхали працівники міліції, вона в той час була дуже хвора, артеріальний тиск був 200 на 120. Вони вимагали написати заяву на ОСОБА_7 , що ніби то ОСОБА_44 зізналася в тому, що від неї отримала 400 грн. хабара і стали показувати їй відео, вона за станом здоров`я не могла нормально думати, тому, злякавшись, що її посадять, написала під диктовку працівника міліції заяву, яка не є достовірною.
		Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні показала, що звернулася в МСЕК для подовження інвалідності своїй донці ОСОБА_27 і після отримання документів, добровільно надала лікарю ОСОБА_9 200 грн. У неї ніхто грошей не вимагав, вона сама так віддячила лікарю за добре і чуйне відношення до неї.
		Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні показала, що після отримання відповідних документів, добровільно дала ОСОБА_7 100 грн., дві купюри по 50 грн. добровільно, за добре, чуйне відношення лікаря.
		Свідок ОСОБА_51 в судовому засіданні показала, що звернулася до МСЕК для продовження групи інвалідності і після отримання документів, підійшла і передала лікарю ОСОБА_9 200 грн. Він цих коштів не вимагав і не натякав на це, вона сама, добровільно, захотіла подякувати йому за чуйне відношення до неї. 
		Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні повідомила, що звернулася в МР МСЕК для подовження інвалідності і після отримання документів, підійшла до лікаря ОСОБА_9 і в знак подяки за добре відношення до неї добровільно дала йому 100 грн.
		Свідок ОСОБА_47 в судовому засіданні повідомив, що був запрошений працівниками міліції у якості понятого і знаходився 04.02.2014 року при проведенні огляду місця події в офісі Балтської міжрайонної медико  соціальної експертної комісії, в ході якого були вилучені медичні справи, грошові кошти у ОСОБА_9 , у ОСОБА_7 та у ОСОБА_8 , точні суми не пам`ятає, але це все записано було в протокол, який він підписав власноручно. В ході проведення огляду застосовувалися технічні засоби фіксації, відеокамера.
		Свідок ОСОБА_52 в судовому засіданні надав аналогічні покази, підтвердивши, що був також понятим 04.02.2014 року.
		Свідки ОСОБА_53 , ОСОБА_56 повідомили, що працювали реєстраторами МР МСЕК, на папір та на інші канцелярські потреби їм ніхто ніяких коштів не виділяв, це все було придбано за кошти, які їм надавали лікарі ОСОБА_44 , ОСОБА_34 і ОСОБА_45 . Їм не відомо, щоб від хворих, які зверталися для встановлення інвалідності або її подовження, лікарі вимагали гроші, про те, що кошти хворі дають лікарям, вони не бачили і таких фактів не знають.
		 Покази вищевказаних свідків, які надані в судовому засіданні, спростовують обвинувачення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України, а покази обвинувачених ОСОБА_44 , ОСОБА_57 і ОСОБА_58 не протирічать показам зазначених свідків щодо отримання від ОСОБА_32 , ОСОБА_59 , ОСОБА_40 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 грошових коштів, тобто також спростовують обвинувачення обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України. 
		Що стосується такого доказу, як протокол огляду місця події від 04.02.2014 року, складеного слідчим СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ст. лейтенантом міліції ОСОБА_68 , то слід зазначити, що він сам по собі не має доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_44 , ОСОБА_34 і ОСОБА_45 за попередньою змовою групою осіб, маючи злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди від громадян, отримували цю неправомірну вигоду, а лише під час огляду місця події були вилучені медичні санітарні справи на хворих, журнали обліку індивідуальних програм реабілітації інвалідів Балтської МР МСЕК, журнали обліку довідок Балтської МР МСЕК, грошові кошти у Гончара на поверхні столу 1855 грн., та в нижній частині робочого столу 600 грн., у Гічка в шафі, в кишені його верхнього одягу знайдено і вилучено 1860 грн., а у Худик на поверхні столу знайдено і вилучено 1600 грн., які були у поліетиленовому файлі з висновком ВКК № 21 від 03.02.2014 року на ім`я ОСОБА_69 , а також на столі знайдені та вилучені 200 грн., а в сумці знайдено та вилучено ще 200 грн., тобто в ході зазначеної слідчої дії не виявлено та не зафіксовано відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, письмових, речових та інших доказів на підтвердження скоєння ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 будь-якого кримінального правопорушення. 
		Обвинувачена ОСОБА_7  повідомила, що грошові кошти в сумі 1600 грн., це були кошти особисто її і її чоловіка, які вона мала передати своїй невістці з висновком ВКК на ім`я невістки в м. Одесу маршрутним автобусом, 200 грн. це були теж її кошти, які знаходилися в кофті, в якій вона була одягнена і ще 200 грн. знаходилися в сумці, які теж належали їй. Гроші, які їй дала ОСОБА_28  в сумі 100 грн. двома купюрами по 50 грн., 04.02.2014 року, тобто в той день, коли був проведений огляд місця події працівниками міліції, вона передала в реєстратуру для придбання канцелярських виробів. 
		Обвинувачений ОСОБА_9  повідомив, що кошти, які у нього виявили працівники міліції при проведенні обшуку, належали особисто йому, оскільки напередодні він отримав заробітну плату, частину з якої він поклав в стіл як 
		«заначку» на 8 Березня, а інші видав на вимогу працівникам міліції, поклавши їх на стіл.
		Обвинувачений ОСОБА_8  повідомив, що кошти, які у нього виявили працівники міліції при проведенні обшуку, знаходилися у його верхньому одязі, який був у шафі, ці кошти належали особисто йому, оскільки напередодні він отримав заробітну плату. 
		В ході судового розгляду кримінального провадження прокурором надано суду на долучення до обвинувального акту три окремі протоколи негласних слідчих (розшукових) дій (далі - протоколи НСРД) «за результатами проведення оперативно-розшукових заходів (негласне проникнення та обстеження приміщення, аудіо -, відео контроль особи)» за №1401-т від 12 лютого 2014 року, №2096-т від 03 березня 2014 року та №2309-т від 11 березня 2014 року, всі - в нетаємному вигляді.
		Відносно цих доказів, які сторона захисту просить визнати недопустимими, то суд констатує наступне.
		 
		Відповідно до ч.І ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють 
		наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		До негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), зокрема, відносяться аудіо -, відео контроль особи, а також обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (глава-21, параграфи 2, 3, ст.ст. 260, 267 КПК України).
		Відповідно до ст.260 КПК України аудіо -, відео контроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем 
		перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.
		Згідно ч. І ст.267 КПК України, слідчий має право обстежити публічно недоступні місця, житло чи інше володіння особи шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою: 1) виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для їх досудового розслідування; 
		2) виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів; 
		3) виявлення та вилучення зразків для дослідження під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину; 
		4) виявлення осіб, які розшукуються; 
		5) встановлення технічних засобів аудіо -, відео контролю особи. 
		Частиною 4 ст.267 КПК України передбачено, що обстеження шляхом таємного проникнення до публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи з метою, передбаченою в частині першій цієї статті, проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 258 КПК України ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді. Прокурор, слідчий 
		за погодженням з прокурором зобов`язаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування в порядку, передбаченому ст.ст. 246, 248, 249 цього Кодексу, якщо будь-яка слідча (розшукова) дія включатиме таке втручання.
		Згідно ч. ч. 3,4 ст. 258 КПК України спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв`язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб. Втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Різновидами втручання в приватне спілкування, в тому числі, є аудіо -, відео контроль особи.
		Відповідно до приписів ст.247 КПК України розгляд клопотань, який віднесений згідно з положеннями глави 21 КПК України, до повноважень слідчого судді, здійснюється головою чи за його визначенням іншим суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
		Згідно з вимогами ч.4 ст.248 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про: 
		1) прокурора, слідчого, який звернувся з клопотанням; 
		2) злочин, у зв`язку із досудовим розслідуванням якого постановляється ухвала;' 
		3) особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію; 
		4) вид негласної слідчої (розшукової) дії та відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо; 
		5) строк дії ухвали.
		Відповідно до вимог ст.251 КПК України постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна, в тому рахунку містити, відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія, а згідно ч.2 ст.248 КПК України у клопотанні про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії зазначаються відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію.
		Відповідно ч.2 ст.248 КПК України, до клопотання слідчого, прокурора про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.
		Згідно ч. 3 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження, потерпілий зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа 
		є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
		Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно вищезазначених трьох протоколів НСРД, вони складені за результатами проведення відділом ОТР УБОЗ ГУМВС України в Одеській області оперативно-технічних заходів в період з 25.11.2013 року до 04.02.2014 
		року на підставі ухвал слідчого судді апеляційного суду Одеської області №№ 4917цт, 4918цт, 4919цт від 12.11.2013 року та №№ 5755цт, 5756цт, 5757цт від 24.12.2013 року.
		Однак, згідно витягу з кримінального провадження № 12014160020000013, дата внесення до ЄРДР відомостей про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень  13 січня 2014 року.
		Таким чином, оперативно-технічні заходи в період з 25.11.2013 року до 04.02.2014 року на підставі ухвал слідчого судді апеляційного суду Одеської області №№ 4917цт, 4918цт, 4919цт від 12.11.2013 року та №№ 5755цт, 5756цт, 5757цт від 24.12.2013 року відділом ОТР УБОЗ ГУМВС України в Одеській області проводились за межами кримінального провадження, тобто до дати внесення до ЄРДР (13.01.2014 року) відомостей про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, а відтак протоколи 
		НСРД №1401-т від 12 лютого 2014 року, №2096-т від 03 березня 2014 року та №2309-т від 11 березня 2014 року з доданими до них відео носіями, відповідно до приписів вищезазначеного кримінально-процесуального законодавства, являються недопустимими доказами.
		Відповідно до ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування .
		Досудове розслідування, відповідно до ч.2 ст. 214 КПК України розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а відповідно до ч.3 цієї ж статті, здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. 
		Відповідно до п.10 ч.1 ст.3 КПК України, кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, а відповідно до п.5 ч1 ст.3 КПК України, досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
		Частинами 1 та 2 ст.41 КПК України встановлено, що оперативні підрозділи органів внутрішніх справ здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії - в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора. Під час виконання доручень слідчого, прокурора, співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою.
		Негласні слідчі (розшукові) дії має право проводити слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, що передбачене ч.6 ст.246 КПК України.
		Не випадково законодавець передбачив таку норму права, як абзац 11 ч.2 ст.248 КПК України, згідно якої до клопотання слідчого, прокурора про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.
		Ухвали слідчого судді апеляційного суду Одеської області №№ 4917цт, 4918цт, 4919цт від 12.11.2013 року та №№ 5755цт, 5756цт, 5757цт від 
		24.12.2013 року були винесені за межами кримінального провадження, тобто до 13.01.2014 року, коли до ЄРДР і були внесені відомості про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, і саме коли було розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12014160020000013.
		За клопотанням прокурора суд виніс ухвалу про витребування вищевказаних ухвал слідчих суддів апеляційного суду Одеської області про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.
		Відповідно до відповіді в. о. голови апеляційного суду Одеської області від 16.03.2017 року за № 2091цт на підставі пунктів 4.4.4, 4.4.9, 4.12.4, 4.12.5 «Зводу відомостей, що становлять державну таємницю», затвердженого наказом Служби безпеки України № 440 від 12.08.2005 року, вищевказані ухвали апеляційного суду Одеської області мають гриф секретності «таємно» та «цілком таємно», за таких обставин надання вищевказаних ухвал для дослідження у судовому засіданні є неможливим.
		Згідно ч.12 ст.290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		В судовому засіданні було встановлено, що прокурором при виконанні вищезазначених вимог не було надано доступу стороні захисту до жодного з можливо наявних в оперативно  розшуковій справі доручень слідчого або прокурора на проведення уповноваженими співробітниками в даному кримінальному провадженні слідчих, негласних слідчих (розшукових) дій, ухвал слідчого судді апеляційного суду Одеської області.
		Доводи прокурора про неможливість такого доступу через наявність на них грифу секретності неможливо визнати обґрунтованими з огляду на наступне.
		Відповідно до ч.7 ст. 517 КПК України передбачений порядок допуску підозрюваних у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз`яснення їм вимог ст. 28 Закону України «Про державну таємницю». Доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов`язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального правопорушення. Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв приймаються у формі наказу або письмового розпорядження керівником органу досудового розслідування, прокурором. Здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці. 
		Розділом V Інструкції « Про організацію проведення негласних слідчих 
		( розшукових ) дій та використання їх результатів у кримінальному 
		провадженні» передбачений порядок засекречування та розсекречування матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих(розшукових) дій, згідно п.5.9 якого передбачено, що після завершення проведення негласних слідчих (розшукових) дій графи секретності матеріальних носіїв інформації щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів негласних слідчих(розшукових) дій як доказів після проведення таких дій, у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України.
		Після розсекречення зазначених матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих дій, на підставі п.5.27 та п.5.30 вищевказаної Інструкції, приймається рішення про їх зняття з обліку в РСО та доручення до матеріалів кримінального провадження у встановленому КПК України порядку. До розсекречених матеріалів, доступ надається разом з іншими матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.
		Вищезазначені ухвали слідчого судді апеляційного суду Одеської області (в розсекреченому вигляді) не були надані стороною обвинувачення в ході судового розгляду кримінальної справи та не були безпосередньо досліджені судом. Згідно ч.2 ст.23 КПК України не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду.
		Незважаючи на те, що зазначені ухвали слідчого судді апеляційного суду Одеської області не були відкриті стороні захисту в порядку ст.290 КПК України та не були надані суду для дослідження, як доказ дотримання процесуальної процедури отримання дозволу на проведення НСРД, - вони (ухвали) жодним чином не можуть бути визнані в якості належних та допустимих доказів по кримінальному провадженню № 12014160020000013, оскільки постановлені за межами досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню.
		Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Аналіз положення ч.3 ст.62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не 
		може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
		    Згідно вищезазначених трьох протоколів НСРД, вони складені за результатами проведення відділом ОТР УБОЗ ГУМВС України в Одеській області оперативно-технічних заходів в період з 25.11.2013 року до 04.02.2014 року на підставі ухвал слідчого судді апеляційного суду Одеської області №№ 4917цт, 4918цт, 4919цт від 12.11.2013 року та №№ 5755цт, 5756цт, 5757цт від 24.12.2013 року.
		Однак, згідно витягу з кримінального провадження № 12014160020000013, дата внесення до ЄРДР відомостей про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень  13 січня 2014 року.
		Таким чином, оперативно-технічні заходи в період з 25.11.2013 року до 04.02.2014 року на підставі ухвал слідчого судді апеляційного суду Одеської області №№ 4917цт, 4918цт, 4919цт від 12.11.2013 року та №№ 5755цт, 5756цт, 5757цт від 24.12.2013 року відділом ОТР УБОЗ ГУМВС України в Одеській області проводились за межами кримінального провадження, тобто до дати внесення до ЄРДР (13.01.2014 року) відомостей про виявлення фактів вчинення 
		чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, а відтак протоколи НСРД №1401-т від 12 лютого 2014 року, №2096-т від 03 березня 2014 року та №2309-т від 11 березня 2014 року з доданими до них відео носіями, відповідно 
		до приписів вищезазначеного кримінально-процесуального законодавства, являються недопустимими доказами.
		Відповідно до ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування .
		Досудове розслідування, відповідно до ч.2 ст. 214 КК України розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а відповідно до ч.3 цієї ж статті, здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. 
		Відповідно до п.10 ч.1 ст.3 КПК України, кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, а відповідно до п.5 ч1 ст.3 КПК України, досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
		Частинами 1 та 2 ст.41 КПК України встановлено, що оперативні підрозділи органів внутрішніх справ здійснюють слідчі (розшукові) дії та 
		негласні слідчі (розшукові) дії - в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора. Під час виконання доручень слідчого, прокурора, співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою.
		Негласні слідчі (розшукові) дії має право проводити слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, що передбачене ч.6 ст.246 КПК України.
		Не випадково законодавець передбачив таку норму права, як абзац 11 ч.2 ст.248 КПК України, згідно якої до клопотання слідчого, прокурора про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.
		Крім того, відповідно до ч. 6 ст.246 КПК України проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ в тому рахунку. Згідно п.5 ч.2 ст.36 КПК України також прокурор має право доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.
		Відповідно до ч.4 ст.7 Закону України «Про оперативно - розшукову діяльність» (в редакції станом на листопад 2013р. - лютий 2014р.) оперативні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, органів доходів і зборів, Державної пенітенціарної служби України, Державної прикордонної служби України проводять слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні за дорученням слідчого, прокурора в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Письмові доручення щодо проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, надані слідчим, прокурором у межах компетенції та в установленому порядку, є обов`язковими до виконання оперативним підрозділом.
		Згідно п.7 ч.1 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності за наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право: негласно виявляти та фіксувати сліди    тяжкого    або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи згідно з положеннями статті 267 Кримінального процесуального кодексу України, а згідно п.9 ч.1 тієї ж статті - здійснювати аудіо -, відео контроль    особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згідно з положеннями статей 260, 263-265 Кримінального процесуального кодексу України.
		Таким чином, спеціальне законодавство, а саме Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність», зобов`язує оперативні підрозділи при здійсненні оперативно-розшукової діяльності керуватися вимогами Кримінального процесуального кодексу України.
		Посилання посадової особи, яка складала протоколи НСРД №1401т від 12 лютого 2014 року, №2096-т від 03 березня 2014 року та № 2309-т від 11 березня 2014 року на ч.3 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» , як на правову підставу виконання оперативно-розшукової діяльності - є недоречним, оскільки, як випливає з тексту зазначеної норми, оперативні заходи у вигляді негласного обстеження публічно недоступних місць,    житла чи
		іншого володіння особи, аудіо - , відео контроль особи, аудіо - , відео контроль місця, спостереження за особою, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж, накладення арешту на кореспонденцію, здійснення її огляду та виїмки, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу - застосовуються виключно з метою запобігання вчиненню (а не з метою виявлення та фіксування слідів, 
		документів та інших предметів, що можуть бути доказами) тяжкого або особливо тяжкого злочину, запобігання і припинення терористичних актів та 
		інших посягань спеціальних служб іноземних держав та організацій, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо.
		Відповідно до п.3.2. Інструкції «Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні» (далі - Інструкція), затвердженої спільним наказом № 114/1042/516/1199/936/1687/5/ від 16.11.2012 року, порядок надання доручень на проведення негласної слідчої (розшукової) дії встановлюється цією Інструкцією.
		Так, згідно п. 3.3. Інструкції слідчий, прокурор надсилає доручення керівнику органу, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення і у складі якого знаходяться орган розслідування та/або оперативні підрозділи, уповноважені на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 246 КПК України).
		До доручення слідчого, прокурора додається ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії чи постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії (п.3.4.Інструкції).
		Доручення повинно бути мотивованим, містити інформацію, яка необхідна для його виконання, чітко поставлене завдання, що підлягає вирішенню, строки його виконання, визначати конкретного прокурора, якому слід направляти матеріали в порядку, передбаченому ст. 252 Кримінального процесуального кодексу України (п.3.4.2.Інструкції).
		Суб`єктами, уповноваженими на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, згідно п.1.7. Інструкції, являються: слідчі органів прокуратури (на час дії п. 1 розділу XI "Перехідних положень" КПК України), органів внутрішніх справ, органів безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань (з дня початку його діяльності), а також уповноважені оперативні 
		підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України, які проводять негласні слідчі (розшукові) дії за письмовим дорученням слідчого, прокурора, що здійснює нагляд за додержанням законів слідчими під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва.
		У кримінальному провадженні під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітники (працівники) уповноваженого оперативного підрозділу не мають права здійснювати процесуальні дії за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора (п. 1.8.Інструкції).
		В матеріалах кримінальної справи відсутнє будь-яке письмове доручення слідчого або прокурора уповноваженим оперативним підрозділам органів внутрішніх справ на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, яке було б відкрито та надано стороні захисту для ознайомлення в порядку, передбаченому ст.290 КПК України, та яке було б досліджене судом, що також, поряд з іншими зазначеними підставами, виключає можливість використання протоколів та результатів проведення НСРД в якості допустимих доказів.
		Протокол про хід і результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії (або її етапів) складається слідчим, якщо вона проводиться за його безпосередньої участі, в інших випадках - уповноваженим працівником оперативного підрозділу, і повинен відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження (п.4.1.Інструкції). Конкретний виконавець щодо складання протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії визначається керівником уповноваженого оперативного підрозділу, який проводив такі дії на підставі доручення слідчого, прокурора (п.4.5. Інструкції).
		В матеріалах кримінальної справи відсутні документальні підтвердження повноважень на складання протоколів НСРД №1401-т від 12 лютого 2014 року, №2096-т від 03 березня 2014 року та №2309-т від 11 березня 2014 року у начальника сектору ВДСБЕЗ ОМУ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_70 в рамках кримінального провадження № 12014160020000013, тобто вказана посадова особа не є особою, яка належним чином була уповноважена на складання протоколів за результатами проведення 
		негласної слідчої (розшукової) дії та її етапів, а відтак зазначені протоколи та додані до них аудіо -, відеозаписи і за зазначених підстав не можуть бути використані в якості допустимих доказів, у зв`язку з порушенням загальних правил фіксації кримінального провадження.
		Кримінальний процесуальний закон не дає вичерпного переліку підстав, за наявності яких докази мають визнаватись недопустимими, а натомість надає 
		право суду вирішувати питання їх допустимості чи недопустимості у порядку, передбаченому ст.89 КПК України.
		Частиною першою ст. 87 КПК України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та 
		законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Суд зауважує, що отримання доказів завжди обумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання. Аналіз положень ч.2 ст.87 КПК України в редакції від 13 квітня 2012 року дає підстави зробити висновок, що саме вчинення з цією метою стороною обвинувачення діянь, які істотно порушують права і основоположні свободи людини, має наслідком визнання отриманих у такий неправомірний спосіб доказів недопустимими.
		Можливість притягнення до відповідальності особи, яка здійснила збирання доказів шляхом істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок чого такі відомості були отримані, про що йдеться у ч.3 ст. 87 КПК України у редакції від 13 квітня 2012 року, також вказує на те що такі діяння мають бути неправомірними. 
		Очевидна недопустимість вказаних доказів встановлена під час судового розгляду, що відповідно до вимог ст.89 КПК України суд визнає надані стороною обвинувачення вказані вище протоколи НСРД та долучені до них аудіо - , відеозаписи - недопустимими доказами.
		ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.4 КК України в редакції від 18.04.2013 року, тобто в тому, що вони одержали, як службові особи, повторно неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їм службового становища за попередньою змовою групою осіб.
		Частиною 2 вказаної статті передбачено одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. 
		Частина 4 вищевказаної статті передбачає діяння, передбачені частиною другою або третьою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
		Частина 1 статті 368 в редакції від 10.12.2015 року передбачає прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. 
		Частиною 2 передбачено діяння, вказане в частині першій цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у значному розмірі, а за частиною 3 цієї ж статті передбачені діяння, вказані в ч.1 або ч.2 ст.368 КК України, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою 
		   змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
		Склад кримінального правопорушення  це сукупність встановлених у кримінальному законі об`єктивних та суб`єктивних ознак, які визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як кримінальне правопорушення.
		Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України в редакції від 18.04.2013 року полягає в одержанні службовою особою за вчинення чи не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади.
		Відповідно до п.2 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про хабарництво», відповідальність на одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
		Одержання службовою особою незаконної вигоди від підлеглих чи підконтрольних осіб за протегування чи потурання, за вирішення на їх користь 
		питань, які входять до їх компетенції, також слід розцінювати як одержання хабара.
		Дії винних належить визнавати даванням і одержанням хабара і у тих випадках, коли умови одержання матеріальних цінностей або послу хоча спеціально і не обумовлювались, але учасники злочину усвідомлювали, що особа дає хабар з метою задоволення тих чи інших власних інтересів або інтересів третіх осіб.
		Пунктом 9 вищевказаної постанови передбачено, що давання і одержання хабара тісно пов`язані умислами осіб, які вчиняють ці злочини. Якщо особа, вручаючи службовій особі незаконну винагороду, з тих чи інших причин не усвідомлює, що дає хабар(наприклад, у зв`язку з обманом чи зловживанням довірою), вона не може нести відповідальність за давання, а службова особа  за одержання хабара. Дії останнього, за наявності до того підстав, можуть кваліфікуватись як зловживання владою чи службовим становищем, обман покупців або замовників, шахрайство, тощо.
		Пунктом 13 тієї ж постанови вказано про те, що оскільки від розміру хабара залежить кваліфікація кримінального правопорушення, предмет хабара повинен отримати грошову оцінку в національній валюті України, а відповідно до п.16 вищевказаної постанови і до ч.2 ст. 28 КК України хабар належить визнавати одержаним за попередньою змовою групою осіб, якщо злочин спільно вчинили декілька службових осіб(дві або більше), які заздалегідь, тобто до його початку, про це домовилися(як до, так і після надходження пропозиції про давання хабара, але до його одержання).
		Таким чином, відповідальність за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 368 КК України, настає тільки за умови, якщо службова особа одержала таку «неправомірну вигоду» за вчинення чи не вчинення в інтересах того, хто її надає, будь-якої дії з використанням наданої їй влади.
		З тексту ст. 368 КК України випливає тісний і нерозривний зв`язок між одержанням неправомірної вигоди і виконанням або невиконанням дій її одержувачем з використанням свого службового становища, як необхідні ознака об`єктивної сторони даного кримінального правопорушення. Відсутність такого зв`язку виключає наявність складу одержання неправомірної вигоди.
		Згідно пред`явленого за ч.4 ст.368 КК України(в ред. Закону України від 18.04.2013 року № 222-VII) обвинувачення, предметом даного кримінального правопорушення, на думку сторони обвинувачення, є «неправомірна вигода» - грошові кошти в сумі 200, 250, 300, 400, 600, 700, 1000, 1500 грн. в різних інкримінованих епізодах.
		В той же час, жоден із допитаних в суді свідків не підтвердив передачу ОСОБА_44 , ОСОБА_34 та ОСОБА_71 грошових коштів в зазначених в обвинувальному акті розмірах за « оформлення групи інвалідності або за подовження дії групи інвалідності». Всі допитані в суді свідки чітко та недвозначно заявили, що передали обвинуваченим від 100 до 200 грн., ) ОСОБА_72  1000 грн. передала ОСОБА_9 і йому ж Пашковська передала 700 грн.) тільки за чуйне ставлення лікарів до зазначених свідків-хворих, які щорічно зверталися до лікарів МСЕК. Кожен із свідків заявив, що не передавав обвинуваченим грошові кошти за оформлення групи інвалідності або за подовження дії групи інвалідності.
		Допитані в суді обвинувачені ОСОБА_44 , ОСОБА_34 і ОСОБА_45  також показали, що грошові кошти від пацієнтів отримували не за вчинення чи не вчинення в інтересах того, хто їх давав, будь-якої дії з використанням наданої їм влади, в тому числі за оформлення групи інвалідності або за подовження дії групи інвалідності. Ініціатива в наданні лікарям коштів завжди виходила від пацієнтів, які таким чином дякували за добре ставлення до них, а ОСОБА_64 , взагалі, повернула ОСОБА_7 борг в сумі 200 грн.
		Станом на листопад 2013 року  лютий 2014 року, кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 368 КК України(в ред. від 18.04.2013 року), становило склад злочину, коли в матеріальному виразі розмір неправомірної вигоди перевищував 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 0,5 податкової соціальної пільги(Примітка -1 до ст. 354 КК України), ПСП 573 грн. 05 коп. в 2013 році; 0,5 = 286 грн. 75 коп., ПСП 304 грн. 50 коп. в 2014 році; 0,5 = 304 грн.50 коп.
		Суд, з метою дотримання вимог п. 5 ч.2 ст. 291, ст. 337, ч.1 ст.3 КПК України та з метою уникнення подальшої можливості ймовірного посилання сторони обвинувачення на скасування будь-якого вироку суду у зв`язку з відсутністю формулювання обвинувачення, намагався вказані недоліки усунути, задовольняючи неодноразові, більш ніж десять, клопотань прокурора, надаючи можливість прокурору підготувати та погодити змінене обвинувачення в прокуратурі Одеської області. Однак, на протязі більш ніж шести місяців прокурор не скористався своїм правом, передбаченим ст.ст.337, 338 КПК України та зміну обвинувачення так і не погодив.
		 
		Згідно з ч. ч. 1, 2 та 6ст. 22 КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Відповідно дост. 25 КПК Українипрокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них ч. 2ст. 9 КПК України покладає обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		При цьому завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
		Відповідно до вимог ч. 3ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості осіб у вчиненні кримінального правопорушення.
		Статтею 7 КПК Українизакріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Статтею 8 цього Кодексувстановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. 
		Вст. 17 КПК Українизакріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушенняі не може бути піддана 
		кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. 
		Згідност. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбаченіст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№ 475/97-ВР).
		Згідно з ч. 1ст. 92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, передбаченихст. 91 КПК України, в тому числі винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченомуКПК Українипорядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч. 1ст. 84 КПК України).
		Докази мають бути отримані належним суб`єктом з установленого кримінально-процесуальним законом джерела у встановленому законом порядку та стосуватися предмета доказування в конкретній кримінальній справі, лише в цьому випадку вони відповідають критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності. Фактичні дані, отримані із джерел, що не передбачені ч. 2ст. 84 КПК України, не можуть бути використані у доказуванні як докази, вони можуть мати лише орієнтовне значення для проведення відповідних слідчих дій з метою формування доказів.
		При цьому, згідно з ч. 4ст. 95 КПК України, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або даними слідчому судді на стадії досудового розслідування. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006передбачено, що 
		«при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77). 
		Згідно ізст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. 
		П.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення 
		Виправдувальний вирок згідно із ч.1ст. 373 КПК України ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		За наведених обставин докази, на які посилається сторона обвинувачення, не були підтверджені безпосередньо у суді, а деякі з них взагалі є недопустимими, в зв`язку з чим вони не можуть бути визнані достатніми для доведення обвинувачення, вміненного ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .
		З урахуванням викладеного, отриманих безпосередньо в суді показань свідків обвинувачення, кожен з яких не надав об`єктивних, конкретних і неоспорюваних показань про вчинення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 одержання службовою особою повторно неправомірної вигоди для себе за вчинення з використанням наданого їм службового становища за попередньою змовою групою осіб, а також неможливість спростування виправдувальних показань обвинувачених, суд, у відповідності ізст. 62 Конституції України, тлумачє це на користь ОСОБА_7 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , а також приходить до висновку про недоведеність вчинення ними кримінального правопорушення. 
		Процесуальні витрати відсутні, цивільний позов не заявлений. Документи, надані суду, підлягають зберіганню в матеріалах кримінального провадження.
		Питання про речові докази вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України. 
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_73 від 18 березня 2014 року та ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_74 від 06 лютого 2014 року на грошові кошти обвинувачених, а також на земельну ділянку та житловий будинок Гончара, розташований в АДРЕСА_2 ; на гараж, який належить ОСОБА_8 , розташований по АДРЕСА_4 , після набрання вироком законної сили, скасувати та вищевказане повернути власникам.
		Керуючись ст.ст. 368  371, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
		         У Х В А Л И В:
		ОСОБА_75 визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст.368 КК України та виправдати її у зв`язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення. 
		ОСОБА_11 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст.368 КК України та виправдати його у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення. 
		ОСОБА_76  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст.368 КК України та виправдати його у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення. 
		Запобіжний захід щодо обвинувачених не застосовувався.
		Процесуальні витрати відсутні, цивільний позов не заявлений.
		Документи, надані суду, підлягають зберіганню у матеріалах кримінального провадження. Журнали протоколів засідань МСЕК від 25 червня, 2, 4, 5, 10 грудня 2013 року, а всього 8 журналів повернути Балтській ЦРЛ.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_73 від 18 березня 2014 року, на гараж НОМЕР_1 , розташований по АДРЕСА_4 ,який належить 
		ОСОБА_8 , на підставі ст. 174 КПК України, після вступу в законну силу вироку суду, скасувати.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_73 від 18 березня 2014 року, на земельну ділянку, кадастровий № 5120610100:0221 по АДРЕСА_2 та житловий будинок АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_9 , на підставі ст. 174 КПК України, після вступу в законну силу вироку суду, скасувати.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_74 від 06 лютого 2014 року, на майно і грошові кошти в рамках кримінального провадження на № 12014160020000013 від 04.02.2014 року, а саме:
		- на грошові кошти в сумі 2000 грн. НБУ , купюри номіналом 100 грн., ГФ 9814311, КФ 6367066, ГЕ5970420, ЗЄ 106477, ЕЯ 4803049, ВЩ 6763128, ЕГ 8277088, ГЕ 7853262, КД 6127574, ЕВ 6599138, АБ 5680770, АБ 8556475, , купюри номіналом 200 грн. АЖ 7282353, ЗА 7198615, ВУ 5807423, ЕА 9304221, які вилучено в ході огляду робочого місця ОСОБА_7 , на підставі ст. 174 КПК України, після вступу в законну силу вироку суду, скасувати і вищевказані грошові кошти повернути ОСОБА_7 
		- на грошові кошти на загальну суму 2455 грн. НБУ , купюри номіналом 100 грн.: ГИ 8721238, ЕЕ 3320480, КР 9654978, ЕЗ 2819557, МН 2403410, ЕХ 2460981, АЗ8342130, ЕБ 95 92058, ЕБ 0054446, АВ 4051459, ЕЗ 6608413, ГБ 3246980, КТ 4596852, ЕЮ 2558103, ГФ 4779493, КС 2857437, АС 3679909; номіналом 50 грн. НБУ: КГ 4152348, КД 4637654, КА 8652791; номіналом 2 грн. НБУ МЕ 618465, ЄЕ 1733701; номіналом 1 грн. МИ 2534166; три купюри номіналом 200 грн. НБУ ВЖ 4297392, ВФ 4144530, ЄХ 0025320 , на підставі ст. 174 КПК України, після вступу в законну силу вироку суду, скасувати і вищевказані грошові кошти повернути ОСОБА_9 ;
		- на грошові кошти на загальну суму 1860 грн. НБУ , купюри номіналом 500 грн. ВХ 7298763; номіналом 200 грн. НБУ : ВУ 1440743, ВЦ 6210389, ЕВ 0476430; номіналом 100 грн. : СБ 9582118, МЛ 3692729, ГЖ 6151586, ГВ 5803527, ВЕ 4716016, АЄ 7843848, ВЮ 9019793; номіналом 50 грн. : КЗ 0257008; номіналом 10 грн.: КЛ 0862666; на системний блок комп`ютера чорного кольору , на підставі ст. 174 КПК України, після вступу в законну силу вироку суду, скасувати і вищевказане повернути ОСОБА_8 .
		Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Балтський районний суд Одеської області протягом 30 днів з моменту його проголошення. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Копію вироку після проголошення негайно вручити ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та прокурору.     
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		               С У Д Д Я

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...