Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 182/660/17(2-а/0182/183/2017) : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі:; соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Надіслано судом: 12.05.2017. Зареєстровано: 12.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2017.
Дата набрання законної сили: 11.05.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		У  Х  В  А  Л  А
		і м е н е м  У к р а ї н и
		"11" травня 2017 р.       справа № 182/660/17 (2-а/0182/183/2017) 
		Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів:  Білак С.В.,  Чумака С. Ю., 
		розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року у справі №182/660/17 за позовом ОСОБА_1  до  Нікопольської міської  ради Дніпропетровської області в  особі Управління праці та соціального захисту населення про визнання дій протиправними,  зобов'язання  вчинити  певні  дії, -
		         В С Т А Н О В И В :
		Позивач 07.02.2017 року звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольської міської  ради Дніпропетровської області в  особі Управління праці та соціального захисту населення,  в якому  просив  стягнути  з  відповідача   на  його  користь  недоплачену  суму щорічної допомоги на  оздоровлення   як  учаснику  ліквідації  наслідків  аварії на ЧАЕС  2  категорії  згідно  ст.48 Закону України «Про статус і  соціальний  захист  громадян,  які  постраждали  внаслідок Чорнобильської  катастрофи»  за  2016  рік  в  розмірі  п'яти мінімальних  заробітних  плат.
		Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від             17 березня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення  про задоволення  позовних  вимог  в  повному  обсязі.
		Пунктом 3 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2.
		    Постанова Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року у справі №182/660/17  прийнята у порядку скороченого провадження за результатом розгляду справи, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 183-2 КАС України, а тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути зазначену справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		          Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
		          Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне. 
		Позивач - ОСОБА_1 є  учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, має відповідне посвідчення Серії НОМЕР_1 від 14 червня 1991 року, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення міської  Нікопольської  міської ради Дніпропетровської області  (а.с.6).
		Позивач у відповідності до вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
		          Як вбачається з листа Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області  від 30.01.2017 року №185,                 ОСОБА_1 у 2016 році отримав щорічну  грошову допомогу на  оздоровлення   як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, за  2016  рік у розмірі 100 гривень в  серпні  2016  року (а.с. 7-8).
		Не погодившись з таким розміром зазначеної грошової допомоги, ОСОБА_1  оскаржив  дії  відповідача  по  виплаті  такої допомоги  в  меншому,  як на  його  думку,  розмірі.
		          Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що  відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу разової грошової допомоги на  оздоровлення  в  2016  році, діяв  правомірно та  відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про  щорічну  допомогу  на  оздоровлення  громадянам,  які  постраждали   внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»  №562  від 12.07.2005  року.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,                   в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		Правові підстави та порядок компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, сім'ям у зв'язку із втратою годувальника та щорічна допомога на оздоровлення таким особам  визначено  у статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  №796-XII  від  28.02.1991 року (далі  по  тексту - Закон  №796).
		Відповідно до ст.48 Закону №796  (у редакції, що діяла після визнання Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 неконституційними змін, внесених підпунктом 11 пункту 28  розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від                 28 грудня 2007 року № 107-VI), щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
		Проте, підпунктом 8 пункту 4 Розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014 року,  статтю 48 Закону  №796  викладено у новій редакції, згідно з якою одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям - інвалідам, сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.     
		Відповідно до Прикінцевих положень  Закону України «Про внесення змін та визнання такими,  що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», цей Закон набирає чинності з 01 січня 2015 року, крім пункту 42 розділу I  цього Закону  (щодо  Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру»), який набирає чинності з 25 квітня 2015 року.
		Отже, починаючи з 01 січня 2015 року,  стаття 48 Закону №796    не містила положень  щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2     категорії у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
		Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  визначено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього  Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
		Відповідно  до  ст. 87 Бюджетного кодексу України  до видатків, які здійснюються                з Державного бюджету України, належать, зокрема, видатки на програми соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
		Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року №79-VIII, який набув чинності 1 січня 2015 року, розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом  26,  за яким норми і положення, зокрема ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в  рішенні  цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від  12 жовтня 2004 року.
		У рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року                                         №20-рп/2011 зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою  статті 17 Конституції України  є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій  статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме  статті 21 Конституції України.
		          Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012             надано тлумачення, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються,  зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання  Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Конституційний Суд України зазначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування кожного на достатній життєвий рівень. Суд виходив з того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.
		Отже, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість її фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч.1  ст.17 Конституції України  є найважливішою функцією держави.
		Невід'ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави.
		Одним із таких органів є Кабінет Міністрів України, який згідно з п.2 ч.1  ст.20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»  забезпечує проведення державної соціальної політики, соціальний захист громадян та вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення.
		Виплата щорічної допомоги на оздоровлення передбачена  Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої відповідач здійснив виплату допомоги на оздоровлення ОСОБА_1.
		Таким чином, дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу по справі допомоги на оздоровлення відповідно  Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  є правомірними.
		Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
		Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Відповідно до частини десятої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
		Керуючись статтями 160, 167, 183-2,  184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		У Х В А Л И В :
		                              Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року у справі №182/660/17 залишити без задоволення.
		          Постанову   Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від              17 березня 2017 року у справі №182/660/17 залишити  без змін. 
		          Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий суддя:                                                                                І.В. Юрко 
		 
		          Суддя:                                                                                С.В. Білак 
		 
		          Суддя:                                                                                С.Ю. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...