Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3240/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління.
Надіслано для оприлюднення: 15.05.2017. Зареєстровано: 16.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2017.
Дата набрання законної сили: 26.05.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10.05.2017 Справа №910/3240/17За позовом          Першого заступника керівника  Стрийської місцевої прокуратури                               Львівської області                                 
		До                             Львівської обласної ради (відповідач -1) 
		                                 Львівського обласного управління лісового та мисливського 
		                                 господарства (відповідач -2)
		                                Ходорівського  міського товариства мисливців і рибалок 
		                                «Лісівник»
		Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача                 Державне підприємство «Стрийське лісове господарство»
		Про                          визнання недійсним договору та визнання незаконним та 
		                                скасування п.2.3 рішення
		 
		                                                                                                      Суддя Трофименко Т.Ю. 
		 
		Представники учасників судового процесу:
		Від прокуратури:      Бондарчук І.П. по посв. №026128 від  13.05.14р.
		Від відповідача-1:      не з'явились
		Від відповідача-2:      не з'явились
		Від відповідача-3:      не з'явились
		Від третьої особи:      не з'явились
		 
		Обставини справи:
		      
		На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області до Львівської обласної ради (відповідач-1); Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства (відповідач-2); Ходорівського міського товариства мисливців і рибалок "Лісівник" (відповідач-3), про:
		визнання незаконними та скасування пунктів 2,3 рішення  Львівської обласної ради від 030.6.2008 №622 "Про внесення змін у додаток 2 до рішення сесії обласної ради від 27.01.1998 року №278 "Про надання у користування мисливських угідь у Львівській області" та додаток до нього.;
		визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства від 19.11.20010р. №39, укладений між Львівським  обласним управлінням лісового та мисливського господарства та  Ходорівським міським товариством мисливців і рибалок "Лісівник".     
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2017 порушено провадження у справі № 910/3240/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.03.2017, зобов'язано сторін надати певні документи.
		Ухвалою про порушення провадження від 01.03.2017 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -  Державне підприємство "Стрийське лісове господарство".
		27.03.2017 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва, від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали про порушення провадження від 14.03.2017.
		27.03.2017 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва, від представника відповідача-2 надійшов письмовий відзив на позовну заяву. Відповідно до даного відзиву проти задоволення позову заперечує.
		Представник прокуратури в судове засідання 29.03.2017 з'явився, позовні вимоги підтримав.
		Представники відповідачів і третьої особи у судове засідання 29.03.2017 не з'яилися, про причини неявки повноважних представників суд не повідомили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені наленим чином.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 розгляд справи відкладено на 12.04.2017.
		10.04.2017 відповідач-2 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав суду пояснювальну записку по справі.
		11.04.2017 прокуратура через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подала письмові пояснення по справі.
		Представники відповідачів і третьої особи у судове засідання 12.04.2017 не з'яилися, про причини неявки повноважних представників суд не повідомили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені наленим чином.
		Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 
		1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 
		1.1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
		2) неподання витребуваних доказів; 
		3) необхідність витребування нових доказів; 
		4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 
		5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.
		В судовому засіданні представником прокуратури подано клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
		Ухвалою від  12.04.2017р. строк вирішення спору було продовжено, розгляд справи відкладено на 10.05.2017р. 
		В судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав в повному обсязі. 
		Позовні вимоги мотивовані порушенням процедури надання в користування мисливських угідь при прийнятті спірного рішення та, відповідно, укладенні оспорюваного договору.
		Представники відповідачів і третьої особи у судове засідання 10.05.2017 не з'яилися, про причини неявки повноважних представників суд не повідомили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені наленим чином.
		27.03.2017р. від представника відповідача -2 до суду надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позову заперечує.  Заперечення мотивовані тим, що  управління підписало договір із користування мисливських угідь згідно з вимогами п.3 оспорюваного прокуратурою рішення, тобто виконало у повному обсязі покладені на кього організаційні фуннкції з укладення відповіднд ного договору про умови ведення мисливського господарства. 
		03.05.2017р. від відповідача -3 до суду надійшов лист про  розгляд справи за відсутності його представника.  
		Суд зазначає, що стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
		Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників відповідачів.
		У судовому засіданні 10.05.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Рішенням Львівської обласної ради  від 11.02.1997р. №127 та від 27.01.1998р. №278  «Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області» Ходорівському міському товариству мисливців та рибалок "Лісівник" надано в користування мисливські угіддя терміном на 15 (п'ятнадцять) років у визначених межах, згідно з додатком до цього рішення.
		Відповідно до пункту 3 рішення обласної ради від 27.01.1998 №278 «Про внесення змін до рішення обласної ради від 11.02.1997 №127 «Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області», а також п.12 додатку №2 до даного рішення, затверджено уточнені межі та площі мисливських угідь, які надані товариству у користування, загальною площею 15 237 га, з них: 10 789 га - польових угідь, 3 732 га - лісових угідь, 716 га - водно-болотні угідь.
		03.06.2008  Відповідачем-1, у зв'язку з добровільною відмовою від мисливських угідь господарства «Отиневичі» ВАТ «Львівський облрибкомбінат», прийнято  рішення №622 «Про внесення змін у додаток 2 до рішення сесії обласної ради від 27.01.1998 року №278 «Про надання у користування мисливських угідь у Львівській області (Ходорівський МТМР «Лісівник»)» (копія якого додається), яким внесено зміни в додаток 2 до рішення обласної ради від 27.01.1998 №278 і надано Відповідачу-3 в користування мисливські угіддя на довший строк, більшою площею та в нових межах згідно з додатком до цього рішення.
		Відповідно до п.1 рішення обласної ради від 03.06.2008 №622, припинено право користування мисливськими угіддями, наданими ВАТ «Львівський облрибкомбінат» господарство «Отиневичі», та виключено останнє з переліку рішення обласної ради (додаток 3 до рішення обласної ради від 27.01.1998 №278) у зв'язку з добровільною відмовою від мисливських угідь.
		Пунктом 2 оскаржуваного рішення обласної ради внесено зміни в додаток №2 до рішення обласної ради від 27.01.1998 №278 і надано Відповідачу-3 в користування терміном на 49 (сорок дев'ять) років мисливські угіддя в нових межах згідно із додатком до цього рішення.
		Додатком до оскаржуваного рішення, площу наданих у користування Відповідачу-3 мисливських угідь збільшено на 4 129 га, яка становить 19 366 га, з них: 14 354 га - польових угідь, 3 744 га - лісових угідь, 1 268 га - водно-болотних угідь, а також визначено їх нові, збільшені у порівнянні з передбаченими рішенням обласної ради від 27.01.1998 №278, межі.
		На виконання даного  рішення, 19.11.2010 року Ходорівським міським товариством  мисливців та рибалок "Лісівник" укладено з Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства договір №39 про умови ведення мисливських господарств.
		Як зазначено прокурором оспорюване рішення прийнято з порушенням  процедури, оскільки прийняте без відповідного подання територіального органу спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, погодженого з територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок. 
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Національного банку України підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ст.19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
		Згідно із ч. І ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» (в редакції, чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення), мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надавались у користування на підставі рішення обласної ради, прийнятого прийнято за наслідками розгляду відповідного подання територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, погодженого з територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.
		Так, в порушення вимог ч. 1 ст.22 Закону, оскаржуване рішення прийнято за відсутності відповідного подання Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства погодженого із Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області, а також власниками і користувачами земельних ділянок. Зокрема, зміна строку надання в користування та збільшення розмірів площ мисливських угідь не було погоджено із державним підприємством «Стрийське лісове господарство».
		Дана обставина підтверджується  листами Львівської обласної ради від 07.11.2016 №02-вих.-1668 та Державного архіву Львівської області від 11.11.2016 №1523/01-22, а також Третьої особи від 28.12.2016 №540 (копії яких додаються).
		Всупереч вимогам ч. 6 ст.21 Закону, відповідачем-3 не укладено з третьою особою договору щодо регулювання відносин в ході користування мисливськими угіддями, розташованими на її території.
		Таким чином, внаслідок прийняття Відповідачем-1 рішення від 03.06.2008 №622 та укладення на підставі п. 3 даного рішення нового договору про умови ведення мисливського господарства від 19.11.2010 №39, фактично здійснено нове надання відповідачу-3 мисливських угідь, а саме: площею 15 237 га, які були раніше надані йому у користування на підставі рішення обласної ради від 27.01.2008р. №278, а також площею 4  129га, якими раніше користувалось господарство «Отиневичі» ВАТ «Львівський облрибкомбінат». 
		Згідно зі статтею 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням місцевого органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.
		Зазначене випливає із положень статей 78, 79 Земельного Кодексу України, які передбачають, що право власності на землю є правом володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земельна ділянка є частиною земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правилами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.
		Частиною 1 статті 316 ЦК України визначає право власності загалом як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб".
		Суд зазначає, що з метою відмежування права власності на землю від інших речових прав, право власності на землю (земельну ділянку) доцільно визначати як право особи на землю (земельну ділянку), що полягає у можливості найбільш повного панування над нею, з обмеженнями, встановленими законом або договором, і яке особа здійснює за власною волею, незалежно від волі інших осіб. Адже право власності відрізняється від інших речових прав саме своїм обсягом - найбільш повним.
		Разом із тим, суд наголошує, що хоча право власності й не можна звести до сукупності повноважень із володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, вони, поза сумнівом, складають основний зміст права власності, що крім зазначеного підтверджено, ще і положеннями інших нормативно-правових актів, зокрема ст. 317 ЦК України та ст. 134 Господарського кодексу України.
		Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		Згідно із Конституцією України (ч. 2 ст. 14), право власності на землю "набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону".
		Суд зазначає, що у даному випадку, виходячи з контексту, поняття "закон" вживається у вузькому, буквальному розумінні - як акт парламенту, прийнятий за специфічною (законодавчою) процедурою.
		Статтею 134 Господарського Кодексу встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
		З огляду на викладену норму закону суд виділяє специфічну ознаку, яка властива саме правомочностям власника. Вона (ознака) полягає в тому, що власник належні йому правомочності здійснює на свій розсуд. Стосовно права власності, здійснення права на свій розсуд, у тому числі і розпорядження ним, то це означає, що влада (воля) власника спирається безпосередньо на закон, існує незалежно від волі всіх інших осіб щодо цієї речі. Волевиявлення всіх інших осіб не лише спирається на закон, а й залежить від волі власника, зумовлене нею. Водночас у процесі реалізації права власності власник не повинен порушувати права і законні інтереси інших осіб, які в деяких випадках можуть суперечити інтересам власника.
		Відповідно до статті 1 Закону України „Про мисливське господарство та полювання" мисливські угіддя є ділянками суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.
		Таким чином, запровадження на законодавчому рівні погоджень всіх землекористувачів зумовлене необхідністю узгодження реалізації власниками земельних ділянок, на яких знаходиться мисливське угіддя, прав на землю з реалізацією користувачем мисливських угідь права на ці угіддя.
		При цьому слід зазначити, що згідно зі статтею 22 Закону України „Про мисливське господарство та полювання" власники та користувачі земельних ділянок мають переважне право на користування мисливськими угіддями.
		Отже, суд наголошує, що право на користування мисливськими угіддями може виникнути лише за наявності згоди всіх без виключення землевласників та землекористувачів, отриманої у встановленому законодавством порядку.
		         Відповідачами не надано документів на підтвердження спростування тверджень прокурора.
		Таким чином, законом встановлено, що для ведення мисливського господарства необхідні погодження усіх власників та користувачів земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя,  які планується отримати у користування для ведення мисливського господарства. 
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 11.08.2010р. у справі №50/550-50/560.
		В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України  кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.
		В той же час, відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Львівська обласна рада, всупереч ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" прийняла рішення п. 2., 3 рішення Львівської обласної ради №622 від 03.06.2008 «Про внесення змін у додаток 2 до рішення сесії обласної ради від 27.01.2008р. №278 "Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області»  без погодження надання у користування мисливських угідь з усіма власниками або користувачами земельних ділянок, тому є підстави відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" для визнання цього рішення незаконним та його скасування.
		Що стосується договору №39 про умови ведення мисливського господарства від 19.11.2010 року, що укладений між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Ходорівським міським товариством мисливців і рибалок "Лісівник", то суд зазначає наступне.
		Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
		Відповідно до статті 215 ЦК України, що кореспондуються з положеннями ст. 207 ГК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства. 
		Укладений на виконання вказаного рішення договір № 39 про умови ведення мисливського господарства від 19.11.2010 також суперечить ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", оскільки всупереч вимогам даної статті Закону на відведення земельної ділянки, щодо умов ведення мисливського господарства відповідачем-2 на які було укладено спірний договір, погодження усіма землекористувачами, землевласниками та органами місцевого самоврядування не надавалося, тому спірний договір визнається судом недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.
		Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. 
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів у рівних частинах.
		На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1. ст..33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		         Позовні вимоги  задовольнити повністю.
		 
		          Визнати незаконним та скасувати  п. 2., 3 рішення Львівської обласної ради
		№622 від 03.06.2008 «Про внесення змін у додаток 2 до рішення сесії обласної ради від 27.01.2008р. №278 "Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області» та додаток до нього.
		 
		           Визнати недійсним договір №39 про умови ведення мисливського
		господарства від 16.07.2013 року, що укладений між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (79054, Львівська область, місто Львів, вул. Яворницького, будинок 8-Б, код ЄДРПОУ 35227669) та Ходорівським міським товариством мисливців і рибалок "Лісівник" (81750, Львівська область, Жидачівський район, м. Ходорів, вул.. Замкова, 3, код ЄДРПОУ 35227669).
		 
		Стягнути з Львівської обласної ради (79008, Львівська область, м. Львів, вул.. Винниченка, будинок 18, код ЄДРПОУ 22340506) на користь прокуратури Львівської області (79005, Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, код ЄДРПОУ 02910031, рахунок №35211093000774 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) судовий збір в розмірі 1 066 (одна тисяча шістдесят шість) грн. 66 коп.
		 
		Стягнути з Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства (79054, Львівська область, місто Львів, вул. Яворницького, будинок 8-Б, код ЄДРПОУ 35227669) на користь прокуратури Львівської області (79005, Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, код ЄДРПОУ 02910031, рахунок №35211093000774 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) судовий збір в розмірі 1 066 (одна тисяча шістдесят шість) грн. 66 коп.
		 
		Стягнути з Ходорівського міського товариства  мисливців і рибалок "Лісівник" (81750, Львівська область, Жидачівський район, м. Ходорів, вул.. Замкова, 3, код ЄДРПОУ 35227669) на користь прокуратури Львівської області (79005, Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, код ЄДРПОУ 02910031, рахунок №35211093000774 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) судовий збір в розмірі 1 066 (одна тисяча шістдесят шість) грн. 66 коп.
		 
		Після набрання рішенням законної сили видати накази.
		 
		 Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		                                                                      Дата підписання повного тексту рішення - 15.05.2017 р.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                     Т.Ю. Трофименко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...