Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 661/2894/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: 17.05.2017. Зареєстровано: 17.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №  661/2894/16-ц
		Провадження №  2/661/56/17
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 травня 2017 року
		Новокаховський міський суд Херсонської області в складі:
		головуючої судді - Бойко М.Є.
		при секретарі - Асановій Н.Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Нова Каховка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Херсонської обласної клінічної лікарні, Херсонської обласної ради, Херсонської обласної державної адміністрації про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок некваліфікованої медичної допомоги -
		 
		                                                            в с т а н о в и в:
		 
		У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з Херсонської обласної клінічної лікарні на його користь 1 500 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю дружини - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, визнавши, що під час надання медичної допомоги працівниками відповідача були допущені недоліки, внаслідок яких вона померла.
		В судовому засіданні позивач, уточнивши свої вимоги, наполягав лише на стягненні з обласної лікарні моральної шкоди у зазначеному в позові розмірі. В обґрунтування своїх вимог послався на наступні обставини.
		Його дружина - ОСОБА_3 звернулася 04 липня 2001року до Херсонської обласної клінічної лікарні. Внаслідок недбалого лікування, що підтверджується компетентними висновками Міністерства охорони здоров»я України, ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла. Заподіяну йому в зв»язку з цією непоправною втратою моральну шкоду оцінює у 1500000 грн. та просить задовольнити вимоги позову щодо її стягнення. 
		Представник Херсонської обласної клінічної лікарні в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відсутність доказів вини лікарів у смерті ОСОБА_3, оскільки кримінальну справу відносно них прокуратурою Херсонської області закрито за відсутністю складу злочину. Також вважає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження зазначеного у позові розміру моральної шкоди, належних доказів дійсного спричинення моральної шкоди, протиправності дій та її причинно-наслідкового зв'язку з діями відповідача.
		Представники залучених до справи у якості співвідповідачів - Херсонської обласної ради та Херсонської обласної державної адміністрації просили відмовити у задоволенні позову, надавши письмові заперечення проти вимог ОСОБА_1, в яких зазначили, що вважають їх безпідставними та необґрунтованими нормами чинного законодавства та належними доказами. Вказали також на відсутність вини органів місцевого самоврядування, виконавчої влади у заподіянні позивачу моральної шкоди та на те, що лікарня є юридичною особою публічного права і є самостійною при здійсненні господарської та іншої діяльності, яка не суперечить законодавству України, а засновник юридичної особи, як це передбачено у ч.3 ст. 96 ЦК України, не відповідає за зобов»язаннями останньої.
		Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи, кримінальної справи, порушеної за ч.2 ст. 113 ч.2 КК України по факту смерті дружини ОСОБА_1, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позову, виходячи з наступних встановлених судом обставин та відповідних їм правовідносин.
		Відповідно до ст. 9 Конституції чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Зокрема, до них належить ратифікована Верховною Радою України Конвенція про захист прав людини та основних свобод, яка, як і інші міжнародні договори, підлягає застосуванню при розгляді справ судами.
		Стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що право кожного на життя охороняється законом, а згідно статті 13 - кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоровя, честь та гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
		Вiдповiдно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням вiдповiдних соціально-економічних, медико-санітарних i оздоровчо-профiлактичних програм.
		Держава створює умови для ефективного i доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних i комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безкоштовно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів ycix форм власності.
		Згідно ст.ст. 6, 42, 78, 80 Основ законодавства України про охорону здоров'я, кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає кваліфіковану медико-санітарну допомогу. Медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров'ю пацієнта. Медичні працівники зобов'язані сприяти охороні та зміцненню здоров'я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу. Особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.
		Вiдповiдно до загальних підстав вiдповiдальностi за завдану моральну шкоду, передбачених ст 1167 ЦК України, заподіяна шкода відшкодовується особою за наявності її вини.
		Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
		Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством
		Згідно із ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю. Розмір відшкодування моральної шкоди законодавством не встановлений.
		Як роз'яснено у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обовязків, вiдповiдальнiсть несе органiзацiя, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.
		У п. 9 цієї постанови вказано, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		У відповідністю із п.3 ч.1 ЦК України позовна давність на вимогу про відшкодування шкоди, завданої смертю, не поширюється. 
		Відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
		Крім того, рішення суду повинно бути і справедливим.
		Справедливе рішення - це рішення, яке є правильним по суті та по формі вирішення справи і відповідає як правовим нормам так і моральним принципам.
		Відповідно до ч. 1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 був чоловіком ОСОБА_3, тобто, близьким родичем  померлої , з якою проживав однією сім"єю.
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 04 липня 2001 року була прийнята до гінекологічного відділення Херсонської обласної клінічної лікарні з діагнозом метрофіброма. 05 липня 2001 року їй було здійснено невдалу інкубацію трахеї з метою введення анестезії, а тому заплановану на цей день операцію відкладено на 09 липня 2001 року, а пацієнтку виписано додому. 09 липня 2001 року ОСОБА_3 за її згодою проведено операцію по видаленню метрофіброми.
		Після операції стан дружини позивача почав швидко погіршуватись. 15 липня 2001 року медична комісія лікарів виявила, що ОСОБА_3 страждала від післяопераційного перитоніту, почали лікування , проте, ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла. Аутопсія, яка була проведена незабаром після її смерті, підтвердила, що ОСОБА_3 померла від післяопераційного перитоніту, ускладненого сепсисом.    
		Управлінням охорони здоров`я у Херсонській області було створено комісію для розслідування якості медичної допомоги, наданої лікарнею дружині позивача, яка дійшла до висновку, що медичний персонал лікарні не припустився жодних помилок, які могли б погіршити стан здоров`я пацієнтки або прискорити її смерть, хірургічне лікування було проведене правильно, післяопераційне лікування надано пацієнтці у повному обсязі і що, не зважаючи на відповідне лікування, летальний результат був неминучим.
		Разом з тим, комісія Міністерства охорони здоров`я України виявила, що ОСОБА_3 не належним чином підготовлено до запланованої операції і що її було терміново прооперовано 09 липня 2001 року; антибактеріальна і інфузійна терапії перитоніту і сепсису були недостатніми, перитоніт розвинувся через зниження імунітету пацієнтки, труднощі раннього діагностування перитоніту були викликані нечіткою клінічною симптоматикою (піддіафрагмальним і підпечінковим абсцесами), внаслідок чого повторну лапаратомію було проведено лише на шостий день.
		24 вересня 2001 року Управління охорони здоров`я Херсонської обласної державної адміністрації, з урахуванням вищевказаних висновків комісії міністерства, призначило проведення перевірки гінекологічного відділення лікарні, проходження акушером-гінекологом ОСОБА_4 навчання по лікуванню сепсису в акушерстві та гінекології та проведення обговорення справи ОСОБА_3 на засіданні обласної асоціації акушерів-гінекологів.
		У листі від 8 жовтня 2001 року Міністерство охорони здоров'я рекомендувало Управлінню охорони здоров'я розглянути можливість застосування заходів дисциплінарного стягнення щодо лікарів, які брали участь у лікуванні ОСОБА_3, а також - кваліфікаційній комісії провести позачергову атестацію лікарів з метою встановлення їхньої відповідності присвоєним кваліфікаційним категоріям. Міністерство відзначило, що його комісія виявила суттєві помилки в лікуванні дружини заявника - ОСОБА_1 
		У відповідності із висновками проведеної перевірки Міністерство охорони здоров»я зазначило, що смерть дружини позивача була викликана побічними ефектами операції, проведеної 9 липня 2001 року в лікарні; з медичної карти випливало, що 5 липня 2001 року пацієнтка не пройшла всіх необхідних додаткових обстежень, а також їй не було призначено лікування анемії; після невдалої спроби введення анестезії 5 липня 2001 року пацієнтку було виписано з лікарні, що є протипоказаним заходом; 9 липня 2001 року пацієнтці було проведено операцію без перевірки найважливіших показників гомеостазу і корекції анемічного стану; діагностику і лікування перитоніту було здійснено занадто пізно; протягом післяопераційного періоду антибактеріальна і інфузійна терапії були недостатніми, а лікування анемії - незначним. Таким чином, Міністерство зробило висновок, що лікування дружини заявника було незадовільним.
		30 жовтня 2001 року Управління охорони здоров'я повідомило Міністерство охорони здоров'я України, що було проведено ретельну перевірку гінекологічного відділення лікарні і, що жодних суттєвих недоліків у функціонуванні відділення не виявлено. Проте, завідувачу відділення винесено догану. Щодо лікарів, які проводили лікування дружини ОСОБА_1, зазначено, що їх буде направлено на позачергову атестацію кваліфікаційною комісією. Управління охорони здоров'я також вказало, що лікар, який відповідав за лікування дружини заявника, звільнився за власним бажанням. 
		Постановою старшого слідчого прокуратури Херсонської області від 11.07.2005 року, яка на даний час є чинною, ніким не змінена та не скасована, відмовлено у порушенні кримінальної справи у відношенні лікаря ОСОБА_5 та заступника головного лікаря Херсонської обласної клінічної лікарні - ОСОБА_6 в зв»язку із відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.113 КК України в редакції 1960 року. Разом з тим, у цій постанові зазначено, що, виходячи з наявних в матеріалах кримінальної справи висновків експертів, несприятливий результат у ОСОБА_3 обумовлений сукупністю факторів, в тому числі і недоліками в її лікуванні.
		З листа Міністерства охорони здоров»я України за вих. №11-03-03/459 від 02.10.2007 року вбачається, що вперше судово-медична експертиза за фактом смерті ОСОБА_3 була проведена у Головному бюро судово-медичної експертизи МОЗ України в 2003 році. За її висновком настання смерті ОСОБА_3 було зумовлено комплексом причин, пов»язаних, як з низьким рівнем захисних сил організму, так і недоліками у наданні медичної допомоги; при своєчасній діагностиці і проведенні оперативного втручання ймовірність попередження смерті хворої існувала. Друга експертиза (додаткова) була проведена іншим складом комісії Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України з 15.12.2004 до 31.03.2005 року. Ця комісія також прийшла до висновку, що смерть ОСОБА_3 обумовлена комплексом причин, а саме: важкістю патології, існуючим несприятливим фоном, а також недоліками у наданні медичної допомоги, разом з тим, між недоліками і настанням смерті прямого причинного зв»язку не встановлено. 
		У відповідності із рішенням Європейського суду з прав людини від 16 січня 2014 року у справі «Валерій Фуклєв проти України» (case of Valeriy Fuklev v.Ukraine), яке набуло чинності, констатовано порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, встановлено  що результати розслідувань, проведених закладами охорони здоров'я, були суперечливими: з перших двох звітів, підготовлених місцевими комісіями, випливало, що лікування було належним, а смерть дружини заявника - неминучою. З іншого боку, з висновків комісії міністерства випливало, що з боку лікарів лікарні мали місце певні недоліки. При цьому, це головне питання надалі вирішувалося незрозуміло. Зокрема, в листуванні між Управлінням охорони здоров'я і Міністерством охорони здоров'я України останнє посилалося на суттєві помилки, допущені медичним персоналом, і дійшло висновку, що лікування дружини заявника було незадовільним. Однак, незважаючи на ці твердження, Управління охорони здоров'я повідомило заявника, що його дружині було надано належне лікування. В певний момент Управління охорони здоров'я повідомило Міністерство охорони здоров'я України, що стосовно медичного персоналу було вжито відповідних заходів, хоча не видається, що догана, винесена завідувачу гінекологічного відділення лікарні, була якимось чином пов'язана зі справою дружини заявника. Крім того, що стосується твердження про направлення лікарів, які лікували дружину заявника, на позачергову атестацію кваліфікаційною комісією, не було надано жодної додаткової інформації на підтвердження, що вони пройшли таку атестацію, або про результати цієї атестації. Отже, не вбачається, що органи охорони здоров'я зробили належну спробу розглянути всі відповідні факти, які стосуються смерті дружини заявника, встановити винних осіб і, за потреби, вжити подальших заходів відповідно до вимог статті 2 Конвенції.
		 Зважаючи на вищевикладене, суд не приймає до уваги доводи відповідачів про те, що закриття кримінальної справи за фактом смерті ОСОБА_3 підтверджує відсутність вини в цьому лікарів, а, навпаки, вважає встановленим та доведеним належними доказами факт неналежного виконання працівниками Херсонської обласної клінічної лікарні своїх професійних обов»язків в ході лікування дружини ОСОБА_1, що виявилося,зокрема, у несвоєчасній діагностиці та проведення оперативного втручання, за відсутності яких попередження  смерті його дружини було б ймовірним, а також недоліками у її лікуванні: відсутністю належного лабораторного обстеження хворої, недостатнього рівня підготовки до операційного втручання, недостатнього використання медичних препаратів, недостатнього проведення інфузійної та антибактеріальної терапії.
		Отже, діяння, яке поставлено відповідачу за провину, дійсно мало місце і працівники лікарні винні в його вчиненні, навіть і за відсутності в їх діях складу кримінального злочину. 
		За таких обставин, на думку суду, позивачем ОСОБА_1 доведено завдання моральної шкоди та наявність причинного зв'язку між незаконними діями відповідача та завданою шкодою. Позивач зазнав душевних та психічних страждань у зв"язку з протиправною поведінкою (неправомірними діями) працівників відповідача щодо його дружини, втратив близького родича: дружину та матір дітей, що негативно позначилося на його душевному стані, повсякденному житті, а тому має право на відшкодування моральної шкоди. 
		Відтак, згідно з вимогами ст.ст. 1167, 1168,1172 ЦК України, Херсонська обласна клінічна лікарня повинна відшкодувати шкоду, завдану її працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов"язків.
		Суд вважає, що смертю близької родички позивачу завдано непоправного негативного емоційного впливу, що викликало виникнення стресу, переживань, тобто. йому заподіяні моральні страждання. Тому, враховуючи тяжкість та обсяг душевних страждань, тяжкість несприятливих вимушених змін у життєвих стосунках, необхідність докладати додаткових зусиль для організації життя, ступінь вини працівників відповідача, характер їх дій, обставини заподіяння шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди ОСОБА_1 в сумі 150 000 грн.
		Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача також судові витрати пропорційно до задоволених вимог.
		Позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідач повинен сплатити судовий збір на користь держави в сумі 1500 грн.      
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,88, 209,212-215,218 ЦПК України, суд- 
		 
		                                                               в и р і ш и в:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Херсонської обласної клінічної лікарні, Херсонської обласної ради, Херсонської обласної державної адміністрації про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
		Стягнути з Херсонської обласної клінічної лікарні на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю його дружини, 150 000 грн..
		В іншій частині позову відмовити.
		Стягнути з Херсонської обласної клінічної лікарні на користь держави судовий збір в сумі 1500 грн.
		 
		Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області через Новокаховський міський суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		 
		Суддя                                                                       М. Є. Бойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...